Обізнаність українців про онкохвороби

Рак є однією з головних причин смерті у світі. Він уражає літніх людей, молодь і навіть дітей, чоловіків та жінок незалежно від рівня доходу. На превеликий жаль, недостатня обізнаність суспільства щодо онкопатології й особливостей її лікування не дозволяє повною мірою забезпечити належну профілактику, вчасне виявлення на ранніх стадіях, а також побудову оптимальних стратегій лікування при поширених онкозахворюваннях.

Перше соціальне опитування «Рак в Україні» мало на меті з’ясувати обізнаність суспільства стосовно реформи системи охорони здоров’я, взаємодії з лікарями, уявлення про онкологічний процес і лікування. Соціальне дослідження відбувалося у два етапи: якісний включав опитування фокус-групи в 5 містах України, а кількісний – телефонне опитування по всій Україні. У цій статті ми зосередимося на результатах якісного дослідження.

Обізнаність про онкологічні захворювання 

Обізнаність учасників фокус-груп щодо проблеми раку залежала від актуальності теми в близькому оточенні. Високий рівень поінформованості спостерігали, якщо були випадки онкологічних захворювань у членів сім’ї, друзів чи колег, якщо ж тема не близька – знання були поверховими та базувалися здебільшого на загальновідомих фактах з інтернету й телебачення. 

Визначення поняття «рак» у цілому не викликало труднощів у респондентів і в основному ґрунтувалося на синтезі інформації з власного досвіду, оточення, книг та відомостей з інтернету. Умовно можна виокремити три основні тенденції визначення хвороби: біологічно-науковий рівень опису надавали учасники, які стикалися з випадками раку в близьких, побутовий рівень опису базувався на власних судженнях і переказі визначень із літератури, загальний рівень опису можна застосувати до будь-якого захворювання, що відображає досить поверхові знання про рак. 

Обізнаність про скринінгові дослідження на рак 

Велика частина опитаних стверджувала про обов’язковість щорічного скринінгу. Однак із заглибленням в обговорення цієї теми тональність відповідей набувала негативних ознак: учасники говорили про необхідність перевірок на рак, однак самі їх не проходили. 

Однією з найпоширеніших причин непроходження скринінгу був страх хвороби. Іншими причинами були:

• неправильна діагностика та некомпетентність лікарів, про що учасники знали з досвіду близьких;
• важкодоступність скринінгу;
• висока вартість;
• міфи та низький рівень обізнаності.

Жінки проходили скринінг частіше, ніж чоловіки. Останні схильні вірити, що в них є янгол-охоронець, або впевнені в тому, що вони точно не захворіють. У цілому, прихильними до проходження скринінгу були особи, які втратили близьких.

При телефонному опитуванні респондентам також пропонували оцінити стан свого здоров’я. Майже половина (48,5%) учасників вважали свій стан здоров’я середнім, трохи більше третини (32,5%) відзначили самопочуття як хороше. Решта опитуваних оцінювали свій стан здоров’я як поганий або дуже поганий (близько 10,0%) чи дуже хороший (9,5%).

Місце раку серед інших захворювань і статистика онкологічної захворюваності на думку українців

При ранжуванні найбільш небезпечної патології учасники фокус-груп найчастіше називали серцево-судинні й онкологічні захворювання (якщо не враховувати коронавірусну інфекцію). На першу/другу позицію онкологічну патологію ставили переважно ті опитані, які хворіли самі або їхні близькі. Відповідно перелік небезпечних хвороб формувався на основі актуальної інформації з оточення учасників, хоча також потрібно враховувати регіон проживання, рівень обізнаності та інформаційний інтерес до новин. 

На запитання «Як змінилася захворюваність в Україні на рак у 2021 році порівняно з минулим роком?» половина респондентів кожної вікової категорії стверджувала, що захворюваність не змінилася. Серед тих, хто вважав, що захворюваність збільшилася, розподіл за віковими категоріями був таким: 35% опитаних віком 18-29 років, 41% – 30-44 роки, 50% – 45-64 роки, 52% – 65 років та більше. Тобто у людей старшого віку вищий рівень уявлення про ріст захворюваності. Оптимістами, які вважали, що захворюваність зменшилася, було 4% опитаних, серед яких жінок трохи більше. У регіональному розрізі виділяється Південь України, де була максимальна кількість оптимістів. 

Опитаним було складно оцінити структуру онкологічної статистики. А думки щодо онкологічної смертності були досить різними.

Ставлення до онкологів 

Замало позитивних історій, які вказували б на можливість успішного та якісного лікування онкологічних захворювань в Україні, тому формуються хибні враження й упередження. Погане ставлення до онкологів пов’язують із високою смертністю від раку і негативним досвідом родичів, які постраждали внаслідок халатності лікарів. Учасники наголошували на відсутності етики спілкування з онкопацієнтами, грубості та хамстві лікарів. Особливо підкреслювалася висока вартість обстежень без гарантії позитивного результату.

Тематичний номер «Онкологія, Гематологія, Хіміотерапія» № 1 (74)-2 (75) 2022 р.