Левоцетиризин у високих дозах для лікування резистентної хронічної спонтанної кропив’янки: ефективність і безпека
Хронічна спонтанна кропив’янка (ХСК) є досить поширеним захворюванням шкіри, що спостерігається переважно в жінок молодого та середнього віку. Препарати першого ряду для лікування ХСК – антигістамінні препарати (АГП) ІІ покоління, проте близько половини пацієнтів недостатньо реагують на них. Причини такого явища вивчені замало, як і сам патогенез цього захворювання.
Патогенез ХСК є складним та пов’язаний з такими факторами, як імунітет, генетичні особливості, автоантитіла.
Оскільки патогенез ХСК є недостатньо вивченим, у клінічній практиці для її лікування найчастіше використовують АГП. Однак пацієнти з ХСК часто повідомляють про низьку ефективність такої терапії, незважаючи на використання різних антигістамінних засобів. У найновіших настановах з лікування ХСК рекомендовано використовувати стандартні дози неседативних АГП H1 II покоління. За недостатньої ефективності лікування стандартна доза препарату може бути збільшена в 4 рази [5, 6].
Дизайн дослідження
У цьому дослідженні науковці вивчали використання АГП II покоління левоцетиризин у добовій дозі 15 мг, яка втричі перевищує його стандартну дозу (5 мг/добу). Спостерігали ефективність і побічні ефекти лікування левоцетиризином у пацієнтів із ХСК. Усі пацієнти, відібрані до участі в дослідженні, були хворими амбулаторних клінік і відповідали таким критеріям включення:
- підтверджений діагноз ХСК;
- повторне застосування лоратадину чи інших АГП, а також додаткових препаратів, як-от рутин і вітамін С, з обмеженою ефективністю терапії;
- бал за шкалою UAS2a ≥10 (розраховується шляхом додавання показника активності кропив’янки (UAS) у 1-й день лікування до бала за день до початку лікування) [6, 7];
- відсутність лікування глюкокортикоїдами протягом попереднього місяця;
- відсутність інших основних захворювань або сімейного анамнезу генетичних захворювань.
Здорові добровольці контрольної групи були відповідні за статтю та віком з пацієнтами групи ХСК. Усі учасники перед залученням до дослідження надавали інформовану згоду.
Лікування та забір зразків
У пацієнтів із ХСК, які отримували лікування, а також у добровольців контрольної групи проводили забір зразків периферичної крові (2 мл) протягом 7 днів.
Клінічні критерії ефективності лікування
Ефект лікування визначали за допомогою динаміки показників UAS і симптомів захворювання (пухирі, еритема, свербіж). Індекс ефективності (%) розраховували так: загальний бал до лікування – загальний бал після лікування / загальний бал до лікування × 100%. Індекс ефективності >90% класифікували як одужання; від 60 до 90% означало високу ефективність лікування; від 20 до 60% – середню ефективність лікування; ≤20% – низьку ефективність лікування.
Вплив високих доз левоцетиризину на ефективність лікування ХСК
У цьому дослідженні пероральний левоцетиризин у дозі 15 мг/добу застосовували в пацієнтів із ХСК віком від 20 до 59 років (середній вік складав 37,8 року) протягом 7 днів. Клінічна історія захворювання коливалася від 2 міс до 10 років. Після проходження курсу терапії ≈47% пацієнтів були розцінені як такі, що одужали (індекс ефективності лікування складав >90%). Більш ніж у половини з них спостерігалося повне зникнення клінічних симптомів (відсутність реакції утворення хрипів та еритеми чи свербежу; індекс ефективності лікування становив 100%), у решти – лише випадкові помірні симптоми свербежу за відсутності суттєвої реакції у вигляді хрипів та еритеми.
Висока ефективність лікування була досягнута в >50% учасників дослідження (індекс ефективності – 72,73-83,33%), включаючи також і випадки рефрактерної кропив’янки, які раніше демонстрували незадовільні результати, незважаючи на попередню тривалу терапію із застосуванням стандартних і високих доз лоратадину й інших антигістамінних засобів.
Обговорення
З огляду на те що патогенез ХСК є недостатньо вивченим, поточне лікування цього захворювання залишається неоптимальним. В оновлених європейських настановах щодо лікування кропив’янки рекомендовано використовувати стандартні дози неседативних АГП H1 II покоління, які можуть бути збільшені вчетверо за недостатньої ефективності терапії [5, 6, 8]. У зазначеному дослідженні пацієнти з ХСК, резистентною до попереднього лікування, почали отримувати збільшену втричі стандартну дозу левоцетиризину (15 мг/добу). Через 7 днів лікування >40% пацієнтів одужали (індекс ефективності складав >90%), >50% хворих досягли високої ефективності лікування (індекс ефективності становив від 60 до 90%).
Пацієнти не повідомляли про значущі побічні реакції, що свідчить про безпеку й ефективність левоцетиризину для лікування резистентної ХСК.
Висока ефективність лікування левоцетиризином була продемонстрована в більш ранньому дослідженні Kameyoshi та співавт., у якому цей препарат використовували в дозі 20 мг/добу в пацієнтів із резистентною ХСК. Дослідники зробили висновок, що порівняно зі стандартним дозуванням збільшення дози АГП дозволило стабілізувати мастоцити та зменшити запальні прояви, при цьому не посилюючи сонливість [10]. Отримані результати підтверджують ефективність терапії ХСК високими дозами АГП ІІ покоління левоцетиризину. Утім, для остаточних висновків потрібні більш масштабні та більш тривалі дослідження.
За матеріалами: Huang X., Li Z., Sun R. High-dose levocetirizine for the treatment of refractory chronic spontaneous urticaria and the effect on the serum inositol triphosphate level. J Int Med Res. 2019 Sep; 47 (9): 4374-4379. Published online 2019 Jul 25.
Адаптований переклад з англ. В’ячеслава Килимчука
Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 5-6 (522-523), 2022 р.
СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ Алергія та імунологія
Алергічний ринокон’юнктивіт (АРК), який уражає 10-40% людей у всьому світі [1], і хронічна кропив’янка (ХК), поширеність якої становить 0,6-1,5% [2], є значним тягарем для пацієнтів, їхніх родин і суспільства. Враховуючи роль гістаміну в розвитку АРК та кропив’янки, H1-антигістамінні препарати (АГП) є засобами першої лінії [2, 17, 18]....
18-19 травня відбулася наукова конференція «Роль первинної медичної допомоги в системі охорони здоров’я України», присвячена Всесвітньому дню сімейного лікаря. Чимало уваги було приділено питанням надання невідкладної допомоги у випадку критичних станів. Про особливості надання допомоги пацієнтам із синдромом Лаєлла (СЛ) розповів професор кафедри анестезіології та інтенсивної терапії Національного університету охорони здоров’я України ім. П.Л. Шупика (м. Київ), доктор медичних наук Олександр Анатолійович Галушко....
Кропив’янка може бути складною проблемою для практикуючих лікарів-педіатрів. Основні виклики пов’язані з діагностикою, визначенням алергену, лікуванням та управлінням хронічною формою захворювання. Особливо гостро проблема ведення педіатричних пацієнтів із кропив’янкою стоїть у весняно-літній період, оскільки саме в цей час діти частіше зазнають алергічних реакцій через збільшену кількість алергенів, таких як пилок рослин, комахи та інші фактори навколишнього середовища. ...
Ангіоневротичний набряк (АН) – це транзиторна судинна реакція, яка супроводжується підвищенням проникності ендотелію, що призводить до екстравазації внутрішньосудинної рідини та набряку тканин підшкірної, підслизової клітковини і глибоких тканин у певній ділянці тіла (M. Maurer, 2022; M. Cicardi, 2013). Точна поширеність АН у педіатричній практиці невідома. Оскільки захворювання має значну варіабельність клінічної картини, це ускладнює встановлення правильного діагнозу та вибір терапевтичного підходу....