Буспірон: забутий друг

16.12.2022

Стаття у форматі PDF

Буспірон є безпечним, економічно доступним та ефективним засобом лікування пацієнтів із тривогою та може бути корисним для аугментації терапії депресії. Пропонуємо до вашої уваги огляд статті S. Rachel et al. «Buspirone: a forgotten friend» видання Current Psychiatry (2020; 19 (9): 20‑24), присвяченої аналізу переваг та недоліків цього препарату.

Буспірон заслужено вважають «ветераном» серед анксіолітиків, який з часом не втрачає цінності для лікування тривоги або депресії. Ні для кого не секрет, що коли строк патенту лікарського засобу спливає, його маркетинг значно сповільнюється або взагалі припиняється. Дані досліджень засвідчили, що фармацевтичні представники та компанії мають великий вплив на вподобання лікарів призначати ті чи інші препарати (Fickweiler et al., 2017). 

Це може мати непередбачений негативний ефект: колись ефективний і недорогий засіб «стає генеричним», а його використання може втратити популярність серед лікарів.

Крім того, лікарі можуть мати занепокоєння щодо призначення генеричних препаратів, наприклад, сприймати їх як менш ефективні та вважати, що вони чинять більше побічних дій порівняно з фірмовими засобами (Haque, 2017). Одним із таких генеричних ­ліків є буспірон (назва брендового препарату – ​BuSpar).

Тривожні розлади – найпоширеніший психіатричний діагноз, а іноді й найскладніший для курації (NAMI, 2017). Бензодіазепіни часто призначають як засоби монотерапії першої лінії для лікування гострої та хронічної тривоги, але оскільки вони можуть зумовити фізичну залежність та абстинентний синдром, слід обережно та ретельно підходити до застосування альтернативних анксіолітичних препаратів. Попри тривалий час використання, буспірон все ще відіграє важливу роль у лікуванні тривоги, а його призначення поза затвердженими показаннями також може бути корисним для окремих пацієнтів за певних випадків. S. Rachel et al. зазначають, що їхньою метою було розглянути механізм дії буспірону, його переваги та недоліки, а також деталі щодо застосування.

Механізм дії буспірону

Спочатку буспірон був описаний як анксіолітик, який за фармакологічними властивостями не пов’язаний із традиційними препаратами для зниження тривоги (­тобто бензодіазепінами та барбітуратами), а також схвалений Управлінням із контролю за якістю харчових продуктів та лікарських засобів США (FDA) лише для лікування генералізованого тривожного розладу (ГТР). Молекула має високу спорідненість до рецептора 5-гідрокситриптаміну 1A (5-HT1A), а ­також може діяти як центральний антагоніст дофаміну на рецептори D2 (Hjorth et al., 1982).

Якщо у пацієнта з депресією реакція на адекватну пробну терапію препаратом першої лінії є мінімальною або ж її бракує, вважається, що буспірон поповнює виснажені запаси та/або збільшує синтез серотоніну. Зокрема, він діє безпосередньо на ауторецептори 5HT1A для досягнення бажаної їх десенсибілізації. ­Діючи за такими механізмами, буспірон сприяє ­редукції симптомів депресії.

Також буспірон зазвичай використовують як допоміжний до селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) засіб при лікуванні пацієнтів із резистентною депресією або за часткового успіху антидепресивної терапії. Коли у ­пацієнта з депресією реакція на адекватну пробну терапію препаратом першої лінії є мінімальною або її немає ­взагалі, буспірон сприяє поповненню виснажених запасів ­серотоніну та/або збільшенню його синтезу. Як відомо, він діє безпосередньо на ауто­рецептори 5-HT1A, результатом чого є ­досягнення бажа­ної їх десенсибілізації. Наприклад, завдяки цим меха­нізмам зменшуються ознаки депресії (Stahl, 2013).

Антидепресанти вортіоксетин і вілазодон чинять подвійну дію як на транспортери зворотного захоп­лення серотоніну, так і на 5-HT1A-рецептори, тобто діють як комбінація буспірону та СІЗЗС (Stahl, 2013). 

Хоча деяким пацієнтам може бути зручніше ­приймати таблетку подвійної дії замість двох ­окремих, деякі страхові компанії не покривають витрати на ці нові агенти. До того ж призначення буспірону окремо дає змогу здійснювати більш точне дозування, що знижує ризик побічних ефектів.

Буспірон є основним субстратом для цитохрому P450 (CYP) 3A4 і другорядним – ​для CYP2D6, тому слід бути обережними, розглядаючи можливість одночасного приймання буспірону та будь-яких індукторів та/або інгібіторів CYP3A4, зокрема грейпфруктового соку. 

Коригування дози не залежить від віку та статі, що допомагає точно узгоджувати дозування препарату (Lilja et al., 1998).

Призначення ліків відбувається за стандартною ­схемою, як у будь-якій геріатричній популяції – ​­менші початкові дози та повільніше титрування. Буспірон може бути дієвим для запобігання потенційним ­побічним реакціям через зміни фармакодинамічних та фармако­кінетичних процесів, що відбуваються з ­віком у пацієнтів (Stahl, 2017).

Переваги буспірону

Вдале доповнення до інших ліків

Хоча буспірон в адекватних дозах може застосовуватися як засіб монотерапії при ГТР, він також може бути корисним і за інших, складніших психіатричних сценаріїв.

Т. Sumiyoshi et al. (2007) провели подвійне ­сліпе контрольоване плацебо дослідження, щоб ­визначити, чи покращить додавання буспірону когнітивні функції у пацієнтів із шизофренією, які отри­мують лікування атиповими антипсихотичними препаратами (ААПП). Зокрема, 73 пацієнти із шизо­френією, які лікувалися ААПП упродовж ≥ 3 міс., були рандомізовані для отримання буспірону в дозі 30 мг/добу або відповідного плацебо. Решта препаратів залишалися незмінними. Увагу, швидкість мовлення, вербальне навчання та пам’ять, вербальну робочу пам’ять, виконавчу функцію, а також психопатологію оцінювали на вихідному рівні, через 6 тижнів, 3 і 6 місяців після вихідного рівня. 

Значущий ефект у групі буспірону порівняно з групою плацебо спостерігали через 3 місяці за результатами тесту на підставляння цифрових символів, який є показником уваги / швидкісної моторики. Це дає підстави припустити позитивний вплив анксіолітика щодо поліпшення уваги у пацієнтів із шизофренією (Sumiyoshi et al., 2007).

Також було припущено, що буспірон може бути корисним щодо когнітивної дисфункції у ­пацієнтів із хворобою Альцгеймера (Schechter et al., 2002). До того ж його використання для терапії супутніх ­захворювань, як-от тривожний розлад та зловжи­вання алкоголем, сприяє зниженню тривоги, збільшенню часу до рецидиву і зменшенню днів, коли пацієнт вживав алкоголь, протягом 12-тижневої програми ліку­вання (Kranzler et al., 1994). 

За результатами дослідження, буспірон був ефективнішим за плацебо у лікуванні постінсультної тривоги (Burton et al., 2011).

Додавання буспірону до схеми лікування пацієнтів може сприяти суттєвій редукції симптомів депресії ­та/або тривоги у пацієнтів, які отримують СІЗЗС, наприклад циталопрам, але не можуть досягти позитивної динаміки (Appelberg et al., 2001; APA, 2019).

Сприятливий профіль побічних ефектів

Немає абсолютних протипоказань до застосу­вання буспірону, за винятком гіперчутливості в анамнезі. Вказаний анксіолітик зазвичай пацієнти добре переносять, він має низький ризик побічних ефектів, найчастішими з яких є запаморочення і нудота. Буспірон не чинить седативної дії.

Потенційно безпечний для вагітних пацієнток

Порівняно з багатьма засобами першої лінії для лікування тривоги, наприклад СІЗЗС, буспірон класифікований FDA до категорії B00+. Це означає, що дослідження на тваринах засвідчили відсутність негативних явищ під час вагітності. 

Важливо також додати, що Правило маркування FDA щодо вагітності та лактації поширюється лише на ліки, які з’явилися на ринку після 30 червня 2001 р.; на жаль, буспірон виключено із цієї оновленої кате­горизації (FDA, 2019). 

Призначення буспірону, як і будь-яких інших ­ліків, що застосовують у вагітних або жінок, які годують грудьми, має бути індивідуалізованим, із визначенням усіх переваг і ризиків. Як зазначають дослідники, повідомлень про побічні реакції, зумовлені раптовим припиненням приймання буспірону, не надходило (Goa et al., 1986).

Здатність компенсувати деякі несприятливі ефекти

Сексуальна дисфункція є поширеним побічним ефектом СІЗЗС. Однією зі стратегій компенсації цього ­явища є додавання бупропіону. За даними рандомізованого контрольованого дослідження, негативні ефекти щодо сексуальної функції, спричинені ­СІЗЗС, значуще зменшу­ються при додаванні буспірону, ­навіть протягом першого тижня лікування (Landén et al., 1999). 

Це поліпшення було помітнішим у жінок, ніж у чоло­віків, хоча сексуальна дисфункція у ­пацієнтів жіночої статі зазвичай гірше піддається корекції (Hensley et al, 2002). На відміну від бупропіону, буспірон не протипоказаний пацієнтам із розладами харчової поведінки.
Крім того, у Практичних рекомендаціях Американської психіатричної асоціації (APA) щодо лікування великого депресивного розладу буспірон визнано ­корисною стратегією лікування еректильної та оргазмічної дисфункції, зумовлених застосуванням СІЗЗС (APA, 2019).

Низька ймовірність появи екстрапірамідних симптомів

Завдяки своєму центральному D2-антагонізму буспірон має низький потенціал (<1%) виникнення екстрапірамідних симптомів (ЕПС). Також продемонстровано, що буспірон сприяє регресії ЕПС, спричинених галоперидолом. 

У таблиці наведено ­ключові моменти, які слід брати до уваги за призначення буспірону.

Таблиця. Клінічні поради щодо призначення буспірону

Недоліки буспірону

Відповідь на лікування не є блискавичною

На відміну від бензодіазепінів, буспірону не притаманний негай­ний початок дії (Kaplan et al., 2014). Анксіо­літичний ефект препарату проявляється через 7-14 днів застосування (NAMH, 2019). 

Як зазначалося вище, при використанні буспірону для лікування сексу­альної дисфункції, що виникла на тлі терапії СІЗЗС, відповідь може з’явитися протягом тижня. Буспірон також не має ­ейфоризувальних та седа­тивних властивостей бензо­діазепінів, яким паці­єнти можуть віддавати перевагу.

Не призначений для пацієнтів з печінковою та нирковою патологією

Рівень буспірону в плазмі крові підвищується в пацієнтів із печінковою та нирковою недостатністю. Тому вказаний препарат не підходить для застосу­вання у цій популяції хворих із тяжкими станами. 

Протипоказаний пацієнтам, які приймають ІМАО

Буспірон не слід призначати пацієнтам із де­пресією, які отримують лікування інгібітором моноамінової оксидази (ІМАО), оскільки така комбінація може спровокувати розвиток гіпертензивної реакції.

Ефективність за деяких підтипів тривоги

Буспірон досліджували як засіб лікування інших поширених психічних станів, як-от соціальна фобія та тривога за відмови від куріння. Проте не ­доведено його ефективності порівняно з плацебо щодо цих підтипів тривоги (Van Vliet et al., 1997; Schneider et al., 1996).

Мінімальний період напіввиведення

Через відносно короткий період ­напіввиведення (2‑3 години) буспірон слід приймати 2‑3 рази на день, що може збільшити ризик зниження комплаєнсу. 

Однак деякі пацієнти ­можуть віддавати пере­вагу багато­разовому дозуванню впродовж дня через кращу редукцію їх тривожних симптомів.

Обмежений стимул майбутніх досліджень

Оскільки буспірон доступний лише як ­генеричний препарат, у фармацевтичних компаній та інших ­зацікавлених сторін мало фінансових стимулів для вивчення переваг його застосування.

Так, бракує даних щодо аугментації буспіроном та анти­психотиками другого покоління терапії антидепресан­тами у пацієнтів із депресією та/або тривогою.  

Оскільки буспірон має чис­ленні переваги порів­няно з іншими анксіолітиками, то про нього не варто забувати при визначенні схеми лікування пацієнтів із тривогою та/або депресією.


Довідка «ЗУ»

Буспірон є анксіолітичним засобом, який застосовують для лікування тривожних станів різного походження, особливо неврозів, що супроводжуються відчуттям тривожності та неспокою, напруженням, дратівливістю. На відміну від бензодіазепінів, буспірон не спричиняє толерантності або залежності, а після завершення курсу лікування не виникають симптоми відміни. Дія буспірону розвивається поступово. Анксіолітичний ефект препарату проявляється через 7‑14 днів застосування, а повний терапевтичний ефект розвивається приблизно через 4 тижні лікування.

На фармацевтичному ринку України буспірон представлений препаратом Спітомін® виробництва компанії Egis. Він випускається у формі таблеток, що містять 5 і 10 мг діючої речовини.

Показаннями для застосування є: симптоматичне лікування тривожних станів із домінуванням таких симптомів, як тривожність, внутрішній неспокій, стан напруження; короткострокове лікування станів, що супроводжуються тривогою.

Протипоказання: підвищена чутливість до буспірону або допоміжних компонентів препарату; гостра застійна глаукома; міастенія гравіс; тяжкі захворювання печінки; тяжка печінкова або ниркова недостатність; епілепсія; гостра інтоксикація алкоголем, снодійними препаратами, аналгетиками та нейролептиками.

Клінічних даних щодо лікарської взаємодії препарату Спітомін® з антигіпертензивними засобами, антипсихотиками, антидепресантами, протидіабетичними препаратами, антикоагулянтами, пероральними контрацептивами та серцевими глікозидами бракує, тому одночасне їх призначення можливе тільки в умовах ретельного медичного спостереження.

Спітомін® не слід застосовувати одночасно з бензодіазепінами та іншими седативними засобами. Комбінацію з ІМАО не рекомендовано через ризик виникнення гіпертонічного кризу. Потужні інгібітори Р450 можуть збільшити біодоступність препарату. Про випадки небезпечного застосування разом з антидепресантами групи СІЗЗС не повідомлялося.

Немає потреби уточнювати дозування для пацієнтів літнього віку, проте необхідно дотримуватися обережності через можливе зниження функції нирок та/або печінки, підвищену чутливість до побічних реакцій препарату. Слід призначати найнижчу ефективну дозу, а в разі її підвищення ретельно спостерігати за пацієнтом.

Спітомін® не спричиняє звикання, однак його призначення пацієнтам із відомою або підозрюваною схильністю до медикаментозної залежності потребує уважного медичного нагляду.

Препарат містить лактозу, тому його не слід призначати пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, дефіцитом лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції.

Даних щодо застосування препарату Спітомін® у період вагітності бракує, тому його можна призначати лише тоді, коли очікувана користь перевищує потенційний ризик для плода. Буспірон проникає до грудного молока, тому годування грудьми на період лікування слід припинити.

Під час лікування слід утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами через можливі побічні реакції з боку центральної нервової системи та психіки.

Під час лікування препаратом Спітомін® слід утримуватися від вживання алкоголю; не рекомендовано вживати у значних кількостях грейпфрутовий сік, оскільки це може призвести до підвищення рівня буспірону у плазмі крові та до збільшення частоти або тяжкості побічних ефектів.

Максимальна одноразова доза препарату Спітомін® не має перевищувати 30 мг, максимальна добова доза – ​60 мг.


Підготував Денис Соколовський

Тематичний номер «Неврологія. Психіатрія. Психотерапія» №3(62) 2022 р.

СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ Психіатрія

16.05.2024 Неврологія Психіатрія Лікування пацієнтів із негативними симптомами шизофренії: персоніфіковані підходи

За матеріалами Науково-практичної конференції «Психіатрія, наркологія, клінічна психологія та загальна медична практика: міждисциплінарні питання сучасності» (22‑23 березня 2023 р.) ...

16.05.2024 Психіатрія Терапія та сімейна медицина Практика психотерапевта: психотехніки кейсу «швидкої допомоги»

У статті висвітлено необхідні прийоми роботи психотерапевта, починаючи з вибору оптимальної комунікації. Наведені у статті психотехніки не вимагають від лікаря загалом ні глибоких теоретичних знань, ні великого практичного досвіду. Цим вони привабливі, і, оскільки достатньо ефективні, можуть стати корисними не тільки для вузького кола психотерапевтів, але і для багатьох сімейних лікарів. ...

16.05.2024 Неврологія Психіатрія Терапія та сімейна медицина Тривожні та інші емоційні розлади сьогодення: роль фітотерапії

За останнє століття у світі значно зросла кількість подій планетарного рівня, які призвели до хвилі постстресових та емоційних розладів. На жаль, ця ситуація не оминула й Україну. Через розв’язану рф війну страждають і ті, хто опинився в зоні бойових дій або в окупації, і ті, хто живе в тилу, і вимушені внутрішні переселенці, і ті, хто виїхав за кордон. Перевтома, тривожність і тривалий стрес виснажують організм, шкодять фізичному здоров’ю, можуть стати тригером порушень психіки, що скорочують тривалість життя. ...

16.05.2024 Психіатрія Терапія та сімейна медицина Генералізований тривожний розлад: етіологія, діагностика, лікування

Надмірне, неконтрольоване та зазвичай невиправдане занепокоєння щодо певних речей, неспокій, труднощі зі сном, втомлюваність, дратівливість, пітливість і тремтіння — ​усе це ознаки генералізованого тривожного розладу (ГТР), який супрово­джується порушеннями психіки та поведінки. Для встановлення діагнозу ГТР ці симптоми мають бути наявними впродовж щонайменше шести місяців. За даними генетичних дослі­джень, до розвитку ГТР залучені численні гени, тобто він має спадкову природу. Нейроанатомічний субстрат формування ГТР охоплює структури головного мозку, передусім мигдалину; відомо також, що до цього процесу залучені нейромедіатори, зокрема γ-аміномасляна кислота (ГАМК). Пропонуємо до вашої уваги огляд статті A. K. Mishra and A. R. Varma «A Comprehensive Review of the Generalized Anxiety Disorder» видання Cureus (2023 Sep 28; 15 (9): e46115), присвяченої аналізу даних щодо патофізіології та етіології ГТР, підходів до діагностування та лікування пацієнтів із цим поширеним розладом. ...