17 червня, 2025

Субклінічна тривога та дисавтономія: прихована загроза серцево-судинних захворювань

За матеріалами міждисциплінарної онлайн-дискусії «Стрес. Тривога. Психоемоційне здоров’я»

Після початку повномасштабного вторгнення частка пацієнтів із субклінічною тривогою значно зросла. Стрес і тривожність відіграють ключову роль у розвитку серцево-судинних захворювань (ССЗ), спричиняючи виникнення аритмій, коливань артеріального тиску (АТ) та серцевого дискомфорту, навіть до появи органічних змін у серцево-судинній системі. Під час міждисциплінарної онлайн-дискусії «Стрес. Тривога. Психоемоційне здоров’я», яка відбулася 30 квітня, професор кафедри військової загальної практики – сімейної медицини Української військово-медичної академії, доктор медичних наук Наталія Миколаївна Сидорова в своїй доповіді «Субклінічна тривога та дисавтономія як елемент брами серцево-судинного континууму» розглянула вплив психоемоційних чинників на розвиток серцево-судинної патології, механізми взаємозв’язку тривожності й дисавтономії з серцево-судинним ризиком, а також сучасні підходи до профілактики і лікування таких станів.

Стрес і тривожність давно визнані ключовими чинниками розвитку ССЗ. Однак поряд із явними психоемоційними розладами існує субклінічна тривога – стан, який залишається поза межами офіційних діагнозів, але суттєво впливає на здоров’я.

Дисавтономія в поєднанні з субклінічною тривогою можуть провокувати аритмії, коливання АТ та серцевий дискомфорт, навіть до появи органічних змін у серцево-судинній системі. Ознаки дисавтономії посилюються в періоди підвищеного стресу, а кількість пацієнтів із тривожними розладами значно зросла після початку повномасштабного вторгнення.

ССЗ розвиваються під впливом низки взаємопов’язаних чинників. Обтяжена спадковість, шкідливі харчові звички, ожиріння, інсулінорезистентність, куріння, психоемоційні навантаження, соціальний статус, низька фізична активність, симпатичний овердрайв, дисліпідемія та хронічне запалення – кожен із цих чинників може посилювати інші, створюючи замкнене коло ризику.

Стрес як системний тригер здатен не лише погіршувати загальний стан, а й прискорювати розвиток серцево-судинної патології. Саме тому важливо знижувати психоемоційне навантаження, контролювати метаболічні показники та впроваджувати профілактичні стратегії для збереження здоров’я серця.

У пацієнтів із ССЗ виявлено підвищення рівнів гормонів, що асоціюються зі стресом, тривожністю (табл.).

Таблиця. Показники, асоційовані зі стресом і тривожністю, в пацієнтів з артеріальною гіпертензією (адаптовано за О. І. Гринів, 2020)
Показник	АГ І	АГ ІІ
Адреналін	↑ у 2,3 раза	↑ у 2,5 раза
Норадреналін	↑ у 2,9 раза	↑ у 2 рази
Серотонін	↑ на 32%	↑ на 57%
Кортизол	↑ у 3,4 раза	↑ у 4,34 раза
Примітки: АГ І – артеріальна гіпертензія І ст.; АГ ІІ – артеріальна гіпертензія ІІ ст.

Після повномасштабного вторгнення суттєво зросла кількість пацієнтів, які відчувають хронічний стрес, тривожність та емоційну нестабільність. Психоемоційні порушення стали поширеним явищем, а їхній вплив на загальне здоров’я, зокрема на серцево-судинну систему, продовжує зростати. Варто зазначити, що поряд із клінічно вираженими тривожними розладами, які потребують активного лікування у психіатра, існує значна група пацієнтів (37,14%), що мають легкі форми тривожних порушень (Юр’єва та співавт., 2022). Ці пацієнти часто залишаються поза межами спеціалізованого лікування, хоча їхній стан суттєво впливає на якість життя, рівень стресу та загальний психоемоційний баланс. Зростання кількості хворих із легкими формами тривожних розладів свідчить про необхідність розширення медичних підходів до ведення таких станів.

Кардіальні симптоми тривоги можуть проявлятися ще до розвитку органічної патології серцево-судинної системи. До них належать аритмії (тахікардія, екстрасистолія, «електричний шторм», зокрема вагус-обумовлений), коливання АТ (частіше – АГ), порушення циркадного ритму АТ (non-dipper, night-peaker) і показники ранішнього підйому АТ. Також можуть спостерігатися дискомфорт і неангінозний біль у ділянці серця, стрес-індукована кардіоміопатія (такоцубо), а також страх серцевого нападу чи інших кардіальних захворювань.

Тривога та дисавтономія можуть спричиняти роздратованість, емоційну лабільність, пригнічений настрій без ознак депресії, а також серцево-судинні симптоми, які не мають органічної основи, але значно впливають на якість життя пацієнта. Окремим аспектом є нікотинова абстиненція, яка також може загострювати вегетативні розлади та потребує комплексного підходу.

У випадках, коли ситуація не підпадає під актуальні клінічні настанови, а пацієнт відчуває стривоженість та стрес, але відмовляється від тривалої когнітивно-поведінкової терапії або не має вираженої необхідності в такому лікуванні, доцільним може бути застосування м’яких анксіолітиків.

Препарати з анксіолітичною дією, зокрема темгіколурил (Адаптол®), можуть забезпечувати м’яку корекцію тривожного стану, не спричиняючи значних побічних ефектів і залежності. Адаптол®, відповідно до інструкції, затвердженої МОЗ України, застосовується при неврозах та неврозоподібних станах, включаючи роздратованість, емоційну нестабільність, тривогу та страх. Препарат також використовується для покращення переносимості нейролептиків і транквілізаторів, допомагаючи усунути зумовлені ними соматовегетативні та неврологічні побічні ефекти. Крім того, він показаний при кардіалгіях різного генезу, не пов’язаних з ішемічною хворобою серця, а також у складі комплексної терапії нікотинової абстиненції, зменшуючи потяг до куріння.

Темгіколурил має широкий спектр нейромедіаторних і плейотропних ефектів, що сприяють зниженню проявів стресу та можуть позитивно впливати на АТ та інші серцево-судинні параметри. Препарат активує гальмівний медіатор γ-аміномасляну кислоту, знижує активність збуджувальних нейротрансмітерів норадреналіну та глутамату, а також модулює серотонінергічні й холінергічні впливи. Він здатен регулювати рівень кортизолу, чинити антигіпоксичну й антиоксидантну дію, активувати процеси енергозбереження клітини, стимулювати тканинне дихання та обмін глюкози, а також впливати на ліпідний обмін.

Темгіколурил слід розглядати не лише як анксіолітик, а як засіб зі значно ширшим терапевтичним потенціалом для пацієнтів із ССЗ, субклінічною тривогою та дисавтономією. Його ефекти охоплюють широкий спектр механізмів, які можуть сприяти зниженню ризику кардіоваскулярних ускладнень, корекції нейромедіаторного балансу та покращенню регуляції вегетативної нервової системи.

В експериментальних дослідженнях було показано, що застосування препарату в мишей запобігало підвищенню рівня кортикостерону – аналога кортизолу в людей – в сироватці крові та знижувало секрецію прозапальних цитокінів (Kim et al., 2018). Це свідчить про його можливий вплив на стрес-індуковані зміни в організмі, що є важливим чинником у патогенезі ССЗ.

У дослідженні О. І. Гринів (2020) аналізувала вплив темгіколурилу та препаратів магнію на рівні норадреналіну, серотоніну й кортизолу в пацієнтів із АГ. Установлено, що призначення темгіколурилу додатково до стандартної антигіпертензивної терапії сприяє достовірному зниженню концентрації в крові норадреналіну (у 2,4 рази), кортизолу (на 37,5%) та серотоніну (на 29,6%), причому цей ефект посилювався при додаванні препарату магнію.

К. М. Амосова та співавт. (2010) провели рандомізоване, подвійно сліпе плацебо-контрольоване дослідження ефективності Адаптолу при м’якій АГ (І-ІІ ст.), що включало 60 пацієнтів. У групі Адаптолу 43,3% хворих повністю позбулися вегетативних порушень (р<0,05), тоді як у групі плацебо цей показник становив лише 3,3%. У дослідженні С. В. Черняка та співавт. (2019) також спостерігали зменшення середнього показника вегетативних розладів за шкалою Вейна на 52,7% (р<0,0001) у групі Адаптолу порівняно з 8,1% у групі плацебо (р<0,01).

Окремо варто зупинитися на гіполіпідемічному ефекті темгіколурилу, описаному як в експериментальних, так і в клінічних дослідженнях. Так, в одному з досліджень призначення темгіколурилу у високих дозах протягом 3 тиж сприяло зниженню загального холестерину на 36%, холестерину ліпопротеїнів низької щільності на 20,4%, тригліцеридів на 23%, а також підвищенню рівня холестерину ліпопротеїнів високої щільності на 47% (Хазіахметова та Зимакова, 2001).

На думку дослідників, гіполіпідемічний ефект темгіколурилу пов’язаний не з його анксіолітичною активністю, а з додатковими плейотропними механізмами, що можуть мати клінічне значення. Загалом дані свідчать про те, що темгіколурил чинить багатогранний вплив на серцево-судинний ризик, включаючи корекцію рівня АТ, стресових чинників, дисавтономії та ліпідного обміну. Його нейромедіаторні, антиоксидантні та метаболічні ефекти відкривають перспективи застосування в комплексній терапії пацієнтів із ССЗ.

Дослідження В. М. Коваленка та співавт. (2006) та О. І. Гринів (2020) підтверджують, що застосування Адаптолу сприяє оптимізації варіабельності серцевого ритму, що, ймовірно, пов’язано зі зменшенням активності симпатичної нервової системи. Це може свідчити про його потенційну здатність стабілізувати функціонування серцево-судинної системи, знижуючи ушкоджувальну дію стресу на організм. Такий ефект може бути корисним у клінічній практиці, особливо для пацієнтів із підвищеною активністю симпатичної нервової системи або схильністю до ССЗ.

Висновки

Такі чинники серцево-судинного ризику, як хронічний стрес, дисавтономія із симпатичним овердрайвом, куріння, підвищений АТ та дисліпідемія, сприяють швидшому входженню пацієнта в серцево-судинний континуум, підвищуючи ризик кардіоваскулярних ускладнень.

Деякі анксіолітики, зокрема темгіколурил (Адаптол®), завдяки своїм основним і додатковим механізмам дії можуть покращувати ефективність стандартної терапії ССЗ у пацієнтів із субклінічною тривожністю. Вони впливають на рівень стресу, регуляцію вегетативної нервової системи, АТ, метаболізм ліпідів і навіть знижують потяг до куріння, що робить їх важливими компонентами комплексного підходу.

Темгіколурил – набагато більше, ніж просто анксіолітик, з огляду на його вплив на серцево-судинну систему. Його плейотропні ефекти відкривають нові можливості для оптимізації лікування пацієнтів із серцево-судинним ризиком і пов’язаними психоемоційними станами.

Підготувала Людмила Суржко

Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 9 (595), 2025 р