17 червня, 2025
Тривожні розлади в умовах війни: масштаби, особливості та підходи до лікування
За матеріалами науково-практичної конференції «Мультидисциплінарний підхід до проблемних питань неврології та психіатрії: нові стратегії лікування, актуальні проблеми, клінічні випадки та їх аналіз»
Ми живемо у вкрай складний період, коли затяжна повномасштабна війна, що триває понад 3 роки, призводить до виснаження населення та занурює його в багатовимірний стан стресу. В таких умовах Україна стикається зі стрімким зростанням потреби в медико-психологічній підтримці. Науково-практична конференція «Мультидисциплінарний підхід до проблемних питань неврології та психіатрії: нові стратегії лікування, актуальні проблеми, клінічні випадки та їх аналіз», що відбулася 8 квітня, стала важливим майданчиком для обговорення тривожних розладів у воєнний час.
У межах заходу завідувачка кафедри психіатрії, наркології, медичної психології та соціальної роботи Харківського національного медичного університету, лікар-психіатр, психотерапевт, медичний психолог, доктор медичних наук, професор Ганна Михайлівна Кожина представила доповідь «Менеджмент хворого із тривожними розладами військового часу». Спікерка зазначила, що сьогодні >90% українців відчувають щонайменше один із симптомів тривожних розладів. Згідно з оцінками WHO 2024 Emergency Appeal: Ukraine, на третій рік повномасштабного вторгнення 52,7% населення України демонструють ознаки психологічного дистресу, серед яких найпоширенішими є тривожні розлади: тривога (54,1%), депресія (46,8%) та безсоння (12,2%).
Згідно із прогнозами МОЗ, у майбутньому ≈15 млн українців потребуватимуть психологічної підтримки, з яких 3-4 млн матимуть потребу в медикаментозному лікуванні. Очікується, що загальна потреба в послугах із ментального здоров’я зросте щонайменше на 50%.
Дослідження Gradus Research свідчать, що емоційний стан українців сьогодні переважно характеризується негативними емоціями, серед яких домінують напруженість і роздратування. З кожним роком суб’єктивне відчуття стресу, внутрішньої напруги та тривожності лише зростає.
Окрема група психотравмувальних факторів пов’язана з вимушеним переселенням, розлученням родини та розривом соціальних зв’язків, що спричиняє втрату традиційних механізмів підтримки. Значні зміни життєвого укладу, руйнування планів на майбутнє, фінансові труднощі та втрата майна ще більше посилюються інформаційним стресом. У сукупності ці чинники спричиняють ментальне виснаження, яке стає основою для розвитку стрес-асоційованих розладів.
Тривожні розлади – це стани, що супроводжуються переважанням страху та тривоги, які впливають на поведінкові реакції людини. Симптоми можуть бути настільки вираженими, що спричиняють значний психологічний дискомфорт і порушення у важливих сферах життя: особистій, сімейній, соціальній, освітній, професійній та ін.
Діагностичні критерії тривожних розладів включають три основні групи симптомів:
Психічні компоненти:
- відчуття небезпеки, напруженості та скутості, занепокоєння через дрібниці;
- нездатність розслабитися;
- дратівливість і нетерплячість;
- неможливість сконцентруватися, неуважність, швидка втомлюваність;
- страхи.
Вегетативні компоненти:
- серцево-судинні: тахікардія, кардіалгія, коливання артеріального тиску;
- дихальні: відчуття браку повітря, задуха;
- неврологічні: запаморочення, головний біль, тремор, здригування;
- шлунково-кишкові: нудота, сухість у роті, диспепсія;
- сечостатеві: прискорення сечовипускання, зниження лібідо;
- терморегуляторні: безпричинні субфебрилітет та озноб.
Порушення циклу «сон – неспання»:
- утруднене засинання;
- поверхневий, тривожний сон;
- ранні пробудження;
- сонливість удень.
Генералізований тривожний розлад – це стан постійної надмірної тривоги та занепокоєння, що триває щонайменше 6 міс і складно контролюється. Супроводжується такими симптомами, як неспокій, напруженість, нервозність, швидка втомлюваність, труднощі з концентрацією, дратівливість, м’язова напруга та порушення сну.
Панічний розлад – це раптовий інтенсивний напад страху, що досягає піку за декілька хвилин. Проявляється тахікардією, тремтінням, утрудненим диханням, болем у грудях, запамороченням, ознобом, парестезіями, дереалізацією та страхом втратити контроль чи померти.
Тривожні розлади воєнного стану характеризуються «тунельним мисленням» – постійними тривожними думками про майбутнє без можливості уявити альтернативні сценарії. Вони супроводжуються нав’язливими думками про війну, страхом смерті, надмірною тривогою та необґрунтованою лякливістю. Це призводить до саморетравматизації – румінації у формі флешбеків і нічних жахіть, що ускладнює концентрацію на поточних ресурсах і порушує планування повсякденних справ.
У сучасних клінічних настановах рекомендовано комплексне лікування тривожних розладів, що поєднує психотерапію, психоосвіту та фармакотерапію. Важливим критерієм у виборі медикаментів є доказова база їхньої ефективності та безпеки. Так, препарат вважається ефективним, якщо має щонайменше два подвійні сліпі рандомізовані дослідження з підтвердженням переваги над препаратом порівняння. У фармакотерапії застосовують селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну й норадреналіну, бензодіазепіни, сучасні антипсихотики та анксіолітики, зокрема буспірон.
Буспірон сприяє відновленню запасів серотоніну, посилює його синтез і активність у ділянці амігдали, забезпечуючи десенсибілізацію серотонінових рецепторів. Завдяки цьому він впливає безпосередньо на ключову нейротрансмітерну систему, що регулює тривожність (Shmutz et al., 2020; Vismara et al., 2020).
В Україні представлений препарат буспірону Спітомін®, який ефективно знижує тривожність і має мінімальну поведінкову токсичність. Він не зумовлює сексуальної дисфункції, ейфорії чи синдрому відміни, а також не спричиняє надмірної седації, забезпечуючи пацієнтам можливість вести активне життя.
Результати сучасних досліджень підтверджують здатність буспірону знижувати рівень тривожності в пацієнтів із хворобою Паркінсона (Schneider et al., 2020). Окрім того, терапія буспіроном покращує когнітивні функції, зокрема візуальне навчання, пам’ять, логічне мислення та концентрацію уваги (Du et al., 2024).
Важливо зазначити, що буспірон може бути призначений жінкам у період грудного вигодовування, оскільки має мінімальний ризик для немовлят (E-lactation.com.uk).
Професор Кожина представила результати власних досліджень, які показали, що вже на 2-му тижні лікування Спітоміном спостерігається покращення не лише клінічних, а й соматичних симптомів тривоги. Крім того, відзначено зниження соціальної фрустрованості, тривожності та нервово-психічної напруги, а також покращення якості життя за всіма шкалами (Mezzich et al., у модифікації Марути Н.О.).
Лікар-психолог, психотерапевт, сексолог, офіцер ДПСУ Ганна Вікторівна Ревунець присвятила свою доповідь «Особлива тривожність: як допомогти військовослужбовцю» актуальним проблемам сьогодення.
Стрес, страх і тривога стали невід’ємними складовими щоденного життя. Важливими факторами є інтенсивність та стійкість симптомів, а також рівень зумовленого ними дистресу. Пацієнти часто не усвідомлюють, що їхні скарги пов’язані з тривожним розладом, а стигматизація й структурні бар’єри ускладнюють діагностику попри значну розповсюдженість у світі. Поширення інформації про виліковність тривожних станів сприяло б більшій кількості звернень до спеціалістів.
Усі тривожні розлади об’єднує страх. За класифікацією DSM‑5 вони розподіляються на 3 групи:
- тривожні розлади;
- обсесивно-компульсивні та пов’язані з ними розлади, будь-які нав’язливі думки і дії;
- розлади, пов’язані з травмою і стресом (посттравматичний стресовий розлад, розлад адаптації).
Резильєнтність – це здатність конструктивно долати стрес і відновлюватися. Резильєнтні люди мають оптимістичне мислення та вміють балансувати емоції. Сон відіграє ключову роль у розвитку цієї здатності. У військовослужбовців, особливо тих, хто захищає Батьківщину в гарячих точках, немає можливості спати 6-8 год для повноцінного відновлення сил. Це робить їх однією з найуразливіших груп ризику щодо розвитку тривожних розладів.
За даними МОЗ (2022), кожен другий пацієнт, який звертається до лікаря, має тривожну симптоматику (табл.). Тривога й депресія часто супроводжують одна одну, маючи спільні ознаки: порушення сну, недостатню концентрацію уваги, втому, зміни апетиту, дисфорію та дратівливість. Водночас вони відрізняються: тривога характеризується неспокоєм і метушливістю, а депресія – апатією та небажанням рухатися.
Тривога може бути:
- фізіологічною – усвідомлений стан, коли людина чітко розуміє причину свого занепокоєння. Виявляється в напрузі довільних м’язів і стисканні рук;
- субсиндромальною – занепокоєння, що проявляється в гладких м’язах, спричиняючи нудоту, діарею, мігрені чи часте сечовипускання;
- патологічною – порушення когнітивного сприйняття через надмірну активність парасимпатичної нервової системи. Супроводжується втратою відчуття реальності, запамороченням, нечіткістю зору та дзвоном у вухах.
|
Таблиця. Клінічні симптоми тривожних розладів |
||
|
Напружене передчуття |
Рухове збудження |
Вегетативна гіперактивність |
|
Очікування жахливих подій Підвищена дратівливість Утруднене дихання Полохливість Труднощі з концентрацією уваги Збудженість |
Тремтіння, посмикування, внутрішнє тремтіння М’язова напруга, міалгії Неможливість розслабитися Швидка втомлюваність Головні болі напруги |
Сухість у роті Пітливість Тахікардія Прискорене дихання, задуха Запаморочення Нудота, діарея Часте сечовипускання Почервоніння або озноб Утруднення ковтання, відчуття клубка в горлі |
Зі згаданими симптомами пацієнт зазвичай звертається до сімейного лікаря. Якщо після обстеження патологію не виявлено, але симптоми зберігаються, можна припустити наявність тривожного розладу. Для підтвердження використовують спеціальні шкали, які пацієнт заповнює під наглядом лікаря для коректного розуміння запитань. Після встановлення діагнозу підбирається оптимальне лікування.
Основними препаратами для лікування тривожних розладів є анксіолітики, серед яких буспірон (Спітомін®, Egis). Він доступний у дозах 5 та 10 мг, що дозволяє індивідуально титрувати терапію.
Переваги Спітоміну:
- ефективно зменшує тривожність;
- не зумовлює звикання, залежності чи синдрому відміни;
- не має седативного чи міорелаксувального ефекту;
- додаткова антидепресивна дія;
- добре переноситься, можливе тривале застосування;
- вегетостабілізувальна дія.
На відміну від феназепаму та гідазепаму Спітомін® не спричиняє сонливості, порушення концентрації чи м’язової координації, а після завершення прийому не провокує посилення тривоги.
Підготувала Людмила Суржко
Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 9 (595), 2025 р
