Вплив алергічного риніту та кропив’янки на шкільну успішність

31.10.2023

Стаття у форматі PDF

Алергічний риніт (АР) і кропив’янка, також відома як уртикарний висип (від лат. urtica – кропива), дуже часто виникає у дітей шкільного віку [1]. Вплив цього патологічного стану на психомоторну діяльність, як правило, недооцінюють [2]. Як АР, так і кропив’янка здатні впливати на якість життя дітей і підлітків, обмежуючи їх повсякденну активність, а також спричинюючи емоційні, фізичні розлади і порушення сну. Як результат, усе це негативно впливає на шкільну успішність [1].

За даними Європейської академії алергології та клінічної імунології (EAACI), риніт характеризується принаймні двома з таких назальних симптомів: ринорея, закладеність носа, повторне чхання, свербіж. За патофізіологічною класифікацією [2] риніт поділяють на:

  • алергічний;
  • інфекційний;
  • неалергічний та неінфекційний.

Риніт часто поєднується з очними симптомами алергічного кон’юнктивіту (почервоніння очей, сльозотеча, свербіж в очах), що призводить до виникнення так званого ринокон’юнктивіту [2]. 

Ринокон’юнктивіт є поширеною патологією серед дітей шкільного віку та підлітків, зустрічається у 8,5% дітей віком від 6 до 7 років та 14,6% школярів 13-14 років. Відповідно до статистичних даних, поширеність ринокон’юнктивіту зростає, особливо серед підлітків [3]. Результати Міжнародного дослідження астми та алергії в дитячому віці (ISAAC) продемонстрували, що в групі пацієнтів віком 6-7 років дівчата мали менший рівень захворюваності на ринокон’юнктивіт, ніж хлопчики. І навпаки, у групі підлітків 13-14 років ринокон’юнктивіт частіше діагностували у дівчат, ніж у хлопців. У ході дослідження не було виявлено жодних варіацій залежно від регіону проживання в обох випадках [4].

Кропив’янка характеризується появою сильного свербежу та висипу (уртикарних елементів), що має значний вплив на якість життя пацієнтів [3]. За оцінками, загалом 15-24% населення страждають від кропив’янки протягом життя. Серед дітей від 3 до 6 років поширеність цього захворювання становить до 43,9% [5]. У дітей, на відміну від дорослих, гостра кропив’янка (яка минає протягом 6 тижнів) є більш поширеною (1-14%), ніж хронічна або стійка форма (0,1-1,8%) [1]. Гостра кропив’янка з’являється раптово і може тривати від кількох годин до 6 тижнів [5]. Алергічні реакції на їжу, ліки, укуси комах, вірусні інфекції, а також будь-що, здатне викликати негайну шкірну реакцію, є найпоширенішими причинами виникнення гострої уртикарії [5, 6].

Хронічна кропив’янка може бути викликана холодом, теплом, водою, тертям, проте вона також здатна виникати спонтанно, за невідомої причини. За статистикою, приблизно половина випадків хронічної кропив’янки триває менше одного року, хоча в 11-15% випадків висип зберігається більше 5 років [5].

Як АР і кропив’янка впливають на успішність у школі?

Симптоми риніту, включаючи чхання, свербіж, закладеність носа та ринорею, порушують якість і тривалість сну, що викликає сонливість у дитини вдень [7, 8]. Відчуття сонливості може погіршити здатність дитини концентруватися, призвести до зниження уваги, збільшити розсіяність, що безпосередньо впливає на успішність у школі [8].

Дефіцит сну викликає неспокій, дратівливість, примхливість у дітей [8]. Постійний свербіж, викликаний уртикарним висипом, також спричиняє дратівливість і певні поведінкові проблеми у дітей, порушує сон та, як наслідок, провокує появу денної сонливості, знижуючи успішність у школі [7]. Існують шкали для оцінки ступеня активності захворювання, яке, залежно від тяжкості, може стати інтенсивним та набридливим настільки, що заважатиме повсякденній діяльності або сну [5].

Яке лікування рекомендовано проводити пацієнтам шкільного віку?

АР і кропив’янка спричинені негайною імуноглобулін (Ig) E-опосередкованою реакцією гіперчутливості, що призводить до масивного вивільнення гістаміну [9]. Тому Н1-антигістамінні препарати рекомендовані для лікування АР і кропив’янки у дітей віком від 2 до 11 років, а також дорослих і підлітків старше 12 років [10, 11].

Так звані антигістамінні препарати першого покоління, багато з яких були розроблені понад 70 років тому, мають характерну побічну дію – значний седативний ефект. Це пов’язано з їхньою здатністю долати гематоенцефалічний бар’єр (ГЕБ) і досягати гістамінових рецепторів центральної нервової системи (ЦНС) [9, 12], ще більше посилюючи сонливість, яку відчувають пацієнти, а також впливаючи на здатність людини концентруватися та швидко реагувати на подразники. Побічний ефект антигістамінних препаратів першого покоління також проявляється у погіршенні психомоторних показників, зокрема успішності у школі [7, 8]. Через це антигістамінні препарати старшого покоління називають седативними [12].

Експерти рекомендують неседативні пероральні H1-антигістамінні препарати другого покоління як терапію першої лінії АР і кропив’янки у дітей віком від 2 років, а також дорослих і підлітків старше 12 років. Незважаючи на те що серйозних відмінностей з точки зору ефективності у препаратів цієї групи немає, не всі вони мають однаковий профіль безпеки, а також особливості взаємодії з іншими препаратами і використання певними групами населення [1]. 

Чи всі антигістамінні препарати другого покоління однакові?

Біластин є найсучаснішим антигістамінним препаратом другого покоління, який, як і фексофенадин, є справді неседативним антигістамінним препаратом [13]. 

Для оцінки зайнятості H1-рецепторів головного мозку, яка прямо пов’язана із седацією та психомоторними порушеннями, були проведені дослідження, у ході яких методом позитронно-емісійної томографії (ПЕТ) виявляли ступінь зв’язування антигістамінних препаратів із H1-рецепторами мозку. За результатами проведених досліджень була сворена наступна класифікація антигістамінних препаратів (рис. 1):

  • седативні (зайнятість H1-рецепторів мозку ≥50%);
  • менш седативні (зайнятість H1-рецепторів мозку 20-50%);
  • неседативні (зайнятість H1-рецепторів мозку <20%).

Рис. 1. Зайнятість гістамінових H1-рецепторів головного мозку (середній відсоток ± стандартне відхилення) антигістамінними препаратами (адаптовано з: H. Kawauchi et al., 2019) [14]

Примітки: дані отримано в результаті ПЕТ після перорального одноразового введення, інстиляції очних крапель (*) або внутрішньовенного (в/в) введення; дані були отримані більш ніж однією дослідницькою групою.

Було доведено, що біластин у дозі 20 мг не відрізняється від плацебо за здатністю зв’язуватися з H1-рецепторами в мозку [10]. Зайнятість мозкових H1-рецепторів біластином становила близько 0%, що є нижчим за історичні значення для багатьох інших Н1-антигістамінних препаратів ІІ покоління. Такий низький відсоток зв’язування із церебральними H1-рецепторами пояснюється вкрай обмеженою здатністю молекули препарату долати ГЕБ, що, у свою чергу, обумовлено низькою розчинністю в ліпідах та опосередкованим P-gp-ефлюксним виведенням препарату із ЦНС. Обмежене проникнення через ГЕБ зумовлює низький ризик серйозних побічних ефектів препарату, тому, відповідно до чинних міжнародних рекомендацій, неседативні антигістамінні засоби, до яких належить біластин, завдяки сприятливому профілю безпеки є препаратами першої лінії лікування алергічних станів. 

Біластин має мінімальний ризик індукування сонливості, що дозволило схвалити його для лікування дітей шкільного віку, які страждають на АР і кропив’янку [13]. Препарат можна використовувати протягом тривалого періоду без перешкоджання навчанню та ризику негативного впливу на когнітивні і психомоторні навички [15]. 

Безпека біластину 10 мг для дітей від 2 до 11 років із ринокон’юнктивітом і кропив’янкою була встановлена в ході 12-тижневого дослідження за участю 509 дітей, 260 з яких отримували біластин у дозі 10 мг/добу. Профіль безпеки та переносимості біластину був подібним до плацебо, з частотою сонливості/седації <1% (рис. 2) [16].

Згідно з рекомендаціями AACI/GA2LEN/EDF/WAO щодо лікування кропив’янки у дітей та дорослих, у разі відсутності відповіді на лікування стандартними дозами антигістамінних препаратів другого покоління дозволяється поступове збільшення їх до 4-кратної рекомендованої дози [1, 10, 17]. Хороший профіль безпеки біластину був доведений також у ході дослідження зі збільшенням дозування до 20, 40 і навіть 80 мг пацієнтам із кропив’янкою [1].

Серед інших переваг біластину варто також відзначити:

  • швидке та лінійне всмоктування після перорального прийому та досягнення максимальної концентрації в плазмі протягом 1-1,5 годин [1];
  • швидкий початок дії [1];
  • тривалий ефект, який досягається зберіганням антигістамінної активності через 24 години після введення [1];
  • відсутність впливу на психомоторні показники або здатність керувати автомобілем, навіть у подвійних дозах (40 мг/добу) [1, 13];
  • низька ймовірність метаболічної взаємодії з іншими препаратами через відсутність зв’язування з ізоферментами CYP450 [1].

Рекомендована добова доза біластину для дітей становить 10 мг, для підлітків старше 12 років і дорослих – 20 мг. В Україні біластин представлений препаратом Ніксар® (компанія «Берлін-Хемі»), який призначений для симптоматичного лікування алергічного ринокон’юнктивіту (сезонного та цілорічного) і кропив’янки. Ніксар® 10 мг показаний дітям віком від 6 до 11 років із масою тіла не менше 20 кг, Ніксар® 20 мг у формі таблеток, що диспергуються в ротовій порожнині, – дорослим і дітям від 12 років. Для полегшення симптомів АР і кропив’янки препарат рекомендується застосовувати 1 раз на добу.

Біластин (Ніксар®, Ніксар® 10 мг) є сучасним антигістамінним препаратом другого покоління, який демонструє високу ефективність зі швидким і тривалим початком дії, відмінним профілем безпеки та переносимості, а також відсутністю седативного ефекту та впливу на психомоторні показники.

Повний список літератури знаходиться в редакції.

Тематичний номер «Педіатрія» № 4 (70) 2023 р.

СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ Алергія та імунологія

20.02.2024 Алергія та імунологія Обґрунтування застосування фіксованої комбінації інтраназального кортикостероїда мометазону та антигістамінного засобу олапатадину в терапії у пацієнтів з алергічним ринітом різного ступеня тяжкості

Алергічний риніт (АР) є глобальною проблемою охорони здоров’я, на нього хворіє від 10 до 20% населення, а серед дітей – ​від 4,0 до 40%. Останніми роками спостерігається зростання частоти алергічних захворювань верхніх дихальних шляхів, що проявляється збільшенням як абсолютних (захворюваності та поширеності), так і відносних (частка в структурі алергологічної та отоларингологічної патології) показників. Згідно з результатами досліджень, проведених за програмою ISAAC у багатьох регіонах світу, перше місце за поширеністю алергічних симптомів посідає Україна, яка поділяє його з Великою Британією. ...

23.01.2024 Алергія та імунологія Терапія та сімейна медицина Контроль свербежу при атопічному дерматиті в дітей

Одним з основних клінічних проявів атопічного дерматиту (АД) у дитячому віці є свербіж. Найчастіше цей симптом виникає вночі, причому його частота помітно збільшується в зимову пору року. Свербіж значно погіршує якість життя пацієнтів, тому важливим завданням у комплексному лікуванні АД є протисвербіжна терапія. Механізми виникнення АД у дітей, особливості діагностики та терапевтичні стратегії боротьби зі свербежем висвітлила головний науковий співробітник відділення захворювань органів дихання та респіраторних алергозів у дітей ДУ «Інститут педіатрії, акушерства та гінекології ім. акад. О.М. Лук’янової НАМН України», доктор медичних наук, професор Тетяна Рудольфівна Уманець....

23.12.2023 Педіатрія Спадковий ангіоневротичний набряк у дітей і підлітків

Спадковий ангіоневротичний набряк (САН) є генетичним захворюванням з аутосомно-домінантним типом передачі, в більшості випадків зумовлений дефіцитом інгібітора C1 (C1-INH). Для пацієнтів характерні рецидивуючі набряки підшкірної клітковини та слизових оболонок зі змінною тяжкістю та віком першої появи симптомів....

23.12.2023 Педіатрія Пробіотики і вітамін D: можливості та перспективи застосування

Мікробіом (МБ) кишечнику виконує чисельні і різноманітні функції в організмі людини. Саме тому етап його становлення у перші роки життя дуже важливий, адже початкове створення осі «МБ – імунна система» прогнозує подальший стан здоров’я. Біфідобактерії складають переважну більшість мікробіоти новонароджених і залишаються в кишечнику протягом усього життя. ...