Ревматичні хвороби займають вагоме місце в структурі тяжкої соматичної патології та інвалідності в дитячому віці. За останні роки досягнуто суттєвих успіхів у вивченні особливостей їх патогенезу та клінічного перебігу, розширилися діагностичні та лікувальні можливості в сфері дитячої ревматології.

Підвищена увага до вітаміну D у медичному світі загалом і дитячій ревматології зокрема пов’язана з тим, що до кінця XX століття було накопичено наукові дані, які доводять: вітамін D уже не може розглядатися тільки як один із головних регуляторів мінерального обміну в організмі. Він контролює багато видів обміну речовин, процеси проліферації та диференціювання клітин різних тканин, впливає на функціональний стан життєво важливих органів і систем, зокрема кістково-м’язової, серцево-судинної та ін. Вітамін D украй потрібний для нормального зростання й розвитку дитини та здоров’я людини в усі періоди життя.

Артралгія (від грец. ἄρθρον – ​суглоб і a′λγος – ​біль) – ​це біль у суглобах. Скарги на біль у суглобах у дітей з дисплазіями сполучної тканини (ДСТ) є однією з найбільш частих причин звернення до лікарів. Артралгії спостерігаються приблизно у третині (32,6%) випадків ДСТ і потребують проведення ретельної диференційної діагностики. Термін «дисплазії сполучної тканини» (від грец. δυσ – ​порушення + πλa′θω – ​розвиток), який увів у науковий обіг у 1942 р. американський патолог П. Клемперер, використовують на позначення великої групи генетично зумовлених захворювань сполучної тканини. ДСТ пов’язані з порушенням синтезу компонентів сполучної тканини, насамперед колагену.

Статья в формате PDF. По материалам научно-практической конференции «Обоснование и направления инновационной терапии в ревматологии» (24-25 марта, г. Киев) Современная лабораторная диагностика в ревматологии включает определение широкого спектра биомаркеров, которые являются важным инструментом не только для ранней диагностики заболеваний, но и для оценки активности, тяжести течения, прогноза и эффективности проводимой терапии. Роли биомаркеров было уделено особое внимание в выступлениях

В ходе конференции большое внимание было уделено вопросам диагностики и лечения ювенильного ревматоидного артрита (ЮРА), а именно: обеспечению преемственности в ведении пациентов с ЮРА и путям повышения эффективности лечения этого заболевания.  Заместитель директора по научной работе ГУ «Институт педиатрии, акушерства и гинекологии НАМН Украины», доктор медицинских наук, профессор Людмила Ивановна Омельченко выступила с докладом «Актуальные вопросы преемственности в оказании медицинской помощ

Гипермобильный синдром (ГС) – наиболее распространенная и наименее известная широкому кругу практикующих врачей патология, проявляющаяся увеличением амплитуды движений одного или нескольких суставов, обусловленным врожденными нарушениями строения соединительной ткани. Частота регистрации ГС у взрослых в зависимости от этнических и социальных особенностей колеблется от 10 до 25%, а у детей европеоидной расы может достигать 30% [3, 6, 9], при этом у 63% из них в детском возрасте возникают вторичны

Ревматические болезни включают более ста нозологических единиц, и на них приходится 3,4-8,2% всех обращений к врачам пациентов детского возраста. Доля ревматических заболеваний в структуре соматической патологии составляет от 1,7 до 4,5% в зависимости от возрастной группы. Полная версия статьи в формате .pdf

Ревматические болезни включают более ста нозологических единиц, и на них приходится 3,4-8,2% всех обращений к врачам пациентов детского возраста. Доля ревматических заболеваний в структуре соматической патологии составляет от 1,7 до 4,5% в зависимости от возрастной группы. Полная версия статьи в формате .pdf

Як було зазначено в наших попередніх повідомленнях, внаслідок зміни загальноприйнятої тактики лікування спостерігається певний патоморфоз ювенільного ревматоїдного артриту (ЮРА). Полная версия статьи в формате .pdf

Клінічні ознаки ЮРА у обстежених дітей, у яких був період загострення, часто характеризувалися інтоксикаційним синдромом різних ступенів виразності, що проявлялося загальною слабкістю, емоціональною лабільністю, головним болем, блідим покровом шкіри, зменшенням апетиту та порушенням сну, періорбітальним ціанозом тощо. Полная версия статьи в формате .pdf