16 вересня, 2026

Роль натрійуретичних пептидів при серцево-судинних захворюваннях: крок до кращого розуміння. Частина 2

Автори:

Продовження. Початок в № 3, 2026

НУП при ІХС: клінічне та прогностичне значення

Підвищення концентрації НУП у пацієнтів з ІХС відображає наявність СН або систолічної чи діастолічної дисфункції ЛШ, і, відповідно, має важливе прогностичне значення [1, 30, 39, 55]. За даними досліджень встановлено, що рівні НУП є високочутливими і специфічними біомаркерами розміру й тяжкості гострого інфаркту міокарда (ГІМ), які були тісно пов’язані із коротко- та довгостроковим прогнозом у цих пацієнтів [1, 63, 93]. Зокрема, пікові рівні NT-proBNP позитивно корелювали із класичними маркерами пошкодження міокарда, як-от пікові показники тропоніну I (R²=0,38, р<0,001), креатинінкінази (R²=0,22, р=0,01), та даними магнітно-резонансної томографії серця з пізнім гадолінієвим посиленням (R²=0,46, р<0,001) в осіб із ГІМ з елевацією сегмента ST (STEMI) [63]. Також NT-proBNP відображає й анатомічну складність уражень коронарних артерій (оцінка за SYNTAX score). Так, рівні NT-ProBNP у пацієнтів із ГІМ при госпіталізації були незалежно пов’язані зі ступенем, тяжкістю та складністю коронарного атеросклерозу за шкалою SYNTAX [100].

Вхід в особистий кабінет Вхід

Реєстрація

Зареєструйтеся сьогодні — відкрийте нові можливості!

НУП мають доведену прогностичну цінність у хворих на ІХС – як при стабільній та нестабільній стенокардії, так і у разі ГІМ [30, 38, 39, 80, 128]. Результати досліджень щодо прогностичного значення НУП при ІХС наведені у таблиці 5.

Таблиця 5. Огляд досліджень щодо прогностичного значення НУП при ІХС
Автор(-и), рік публікації	Дослідження	Популяція	К-ть пацієнтів, n	Біомаркер	Період спостереження	Висновки
G. Niccoli et al. (2016)	Проспективне обсерваційне	Пацієнти після ПКВ зі стабільною стенокардією та ГКС без елевації сегмента ST	395	NT-proANP, NT-proBNP (рівні до ПКВ)	48,53±14,69 міс.	Рівні NT-proANP та NT-proBNP були вищими у пацієнтів з ІХС, які перенесли MACE (серцеву смерть, нефатальний ГІМ та клінічно зумовлену реваскуляризацію цільової артерії) після ПКВ. При мультиваріантному аналізі NT-proANP був значущим предиктором MACE (ВР 1,09; 95% ДІ 1,03‑1,18; p=0,04)
M. Radosavljevic-Radovanovic et al. (2016)	Проспективне	Перенесений ГІМ	100	NT-proBNP	1 рік	Найвищі рівні NT-proBNP після ГІМ асоціювалися із розвитком СС-подій упродовж перших 6 міс. У подальшому 1-річному спостереженні NT-proBNP залишався незалежним предиктором розвитку СН (p=0,014) і нових коронарних подій (p=0,035)
M.C. Kontos et al. (2017)	Багатоцентрове проспективне	ГІМ	803	NT-proBNP	1 міс.	Стійко підвищений рівень NT-proBNP через 1 міс. після виписки асоційований з вищим ризиком смертності у пацієнтів із ГІМ. Стратифікація ризику після виписки за допомогою NT-proBNP має потенціал для виявлення осіб із підвищеним ризиком після ГІМ
H.S. Shon et al. (2017)	Ретроспективне	NSTEMI	917 (пацієнти із Korea Acute Myocardial Infarction Registry)	NT-proBNP	Дані за 2005‑2008 рр.	NT-proBNP є предиктором МАСЕ протягом 12 міс. у пацієнтів із NSTEMI та СН
D. Kotecha et al. (2019)	Проспективне багатоцентрове обсерваційне	Пацієнти, скеровані на планову коронарну ангіографію	522	BNP	5 років	У мультиваріантному аналізі вік та BNP були незалежно асоційовані з клінічними подіями. Підвищення BNP корелювало зі зростанням ризику смерті та комбінованих подій. Пацієнти із вихідним рівнем BNP >100 пг/мл мали суттєво вищу частоту летальних випадків та комбінованих подій (20,9 і 32,2%) порівняно з особами із BNP ≤100 пг/мл (5,6 і 15,5%)
X. Gong et al. (2021)	Обсерваційне	NSTEMI	1357	NT-proBNP	313 днів	NT-proBNP є надійним довгостроковим прогностичним маркером MACE (як-от смерть з усіх причин, госпіталізація із приводу нестабільної стенокардії та СН, нефатальний рецидивний ІМ і реваскуляризація), загальної смертності та СН, особливо у пацієнтів >60 років із ФВ ЛШ <40%. Поєднання NT-proBNP зі шкалою GRACE може допомогти виявити підгрупу осіб зі NSTEMI з високим ризиком MACE через 12 міс. після виписки
S. Shen et al. (2021)	Метааналіз даних 19 досліджень	ГІМ	12158	NT-proBNP	Дані публікацій станом на червень 2021 р.	Підвищений рівень NT-proBNP незалежно пов’язаний зі зростанням ризику госпітальної/30-денної смерті (об’єднаний ВР 5,28; 95% ДІ 2,87‑9,73), летальності від усіх причин (об’єднаний ВР 2,62; 95% ДІ 2,04‑3,37) та MACE (об’єднаний ВР 2,50; 95% ДІ 1,91‑3,28). Визначення показника NT-proBNP може покращити стратифікацію ризику пацієнтів із ГІМ
L. Wang et al. (2021)	Ретроспективне обсерваційне	Пацієнти із цукровим діабетом та багатосудинним ураженням коронарних артерій, яким проводилася реваскуляризація (стабільна і нстабільна стенокардія, NSTEMI, STEMI)	886	NT-proBNP	4,2 року	Мультиваріантний регресійний аналіз Кокса показав, що рівень NT-proBNP є незалежним предиктором несприятливих подій, включно із загальною летальністю (ВР 1,968; 95% ДІ 1,377‑2,812), смертю від ССЗ (ВР 1,940; 95% ДІ 1,278‑2,945), ГІМ (ВР 1,722; 95% ДІ 1,247‑2,380) та MACE (ВР 1,356; 95% ДІ 1,066‑1,725). Прогностичне значення NT-proBNP було подібним у пацієнтів зі стабільною стенокардією та ГКС
S. Jehn et al. (2023)	Ретроспективне обсерваційне	ІХС (відсутність СН і підвищених рівнів BNP/NT-proBNP)	3960 пацієнтів (когорта з Essen Coronary Artery Disease)	BNP/NT-proBNP	2,6±3,4 року	Вміст BNP/NT-proBNP, більший за порогові значення (BNP 9,6 та 29 пг/мл і NT-proBNP 65 та 77 пг/мл для чоловіків і жінок відповідно), асоціювався із підвищеною смертністю
L. Kang et al. (2024)	Ретроспективне обсерваційне когортне	STEMI після повної реваскуляризації	125 пацієнтів та 60 здорових осіб	NT-proBNP	3 роки	В осіб зі STEMI рівні NT-proBNP у сироватці крові були значно вищими порівняно із контрольною групою. Пацієнти зі сприятливим прогнозом мали менший уміст NT-proBNP, тоді як високі його значення асоціювалися із нижчою 3-річною виживаністю
Примітки: ГКС – гострий коронарний синдром, NSTEMI – інфаркт міокарда без елевації сегмента ST, ПКВ – перкутанне коронарне втручання.

За даними мультиваріантного регресійного аналізу Кокса, у пацієнтів, що перенесли ГІМ, зафіксовано значущий зв’язок між рівнями NT-proBNP та MACE (ВР 2,99; 95% ДІ 2,06‑4,36; p<0,001), кінцевими точками (ВР 5,44; 95% ДІ 2,99‑9,90; p<0,001), серцевою смертністю (ВР 5,92; 95% ДІ 2,34‑14,96; p<0,001) та смертністю від усіх причин (ВР 5,03; 95% ДІ 2,51‑10,09; p<0,001) [11]. Збільшений уміст НУП, зокрема NT-proBNP, є предиктором розвитку СН і повторного ГІМ, загальної та СС-смертності, зростання ризику СС-подій і MACE у пацієнтів зі STEMI й інфарктом міокарда без елевації сегмента ST (NSTEMI) [1, 39, 43, 110].

У дослідженні PARADISE-MI продемонстровано, що концентрація NT-proBNP протягом першого тижня ГІМ була тісно пов’язана із первинною кінцевою точкою, як-от комбінація смерті від ССЗ або СН (госпіталізація чи амбулаторне лікування симптоматичної СН). Після корекції за клінічними змінними та вихідним рівнем високочутливого тропоніну T скоригований ВР становив 1,45 на подвоєння NT-proBNP (95% ДІ 1,23‑1,70). Аналогічні асоціації встановлено щодо загальної смертності (скоригований ВР 1,74; 95% ДІ 1,38‑2,21), фатальним або нефатальним ГІМ чи інсультом [39]. Також показано, що більші концентрації NT-proBNP на 2-му тижні ГІМ незалежно корелювали із вищим ризиком СС-смерті або випадками СН (скоригований ВР 1,65 на подвоєння NT-proBNP; 95% ДІ 1,31‑2,09), госпіталізації з приводу СН (скоригований ВР 1,87; 95% ДІ 1,38‑2,54), повторного ГІМ (скоригований ВР 1,46; 95% ДІ 1,09‑1,95) та смерті з усіх причин (скоригований ВР 1,85; 95% ДІ 1,35‑2,53), незалежно від вихідного показника NT-proBNP та клінічних характеристик [38].

У когортному дослідженні підтверджено, що після коригування NT-proBNP незалежно пов’язаний із підвищеним ризиком загальної смертності (ВР на 1-SD 1,82; 95% ДІ 1,60‑2,07) у пацієнтів із ГІМ, а його включення до прогностичних моделей покращувало їх прогностичну цінність. Водночас прогностичний ефект NT-proBNP змінювався залежно від індексу маси тіла (ІМТ) [129]. Показано, що пікові значення NT-proBNP є сильними предикторами MACE (як-от смертність від усіх причин, повторний ГІМ, незапланована повторна реваскуляризація та повторна госпіталізація із приводу СН) протягом періоду спостереження (975 днів) [63]. За даними багатоцентрованого дослідження, у пацієнтів із NSTEMI, яким проведене перкутанне коронарне втручання (ПКВ), високі початкові рівні NT-proBNP асоціювалися зі значно вищим ризиком MACE (як-от смерть від усіх причин, повторний ГІМ, незапланована повторна реваскуляризація та госпіталізація із приводу СН) через три роки, що було зумовлено переважно вищим ризиком смерті від СН або госпіталізації через СН [43].

У порівняльному дослідженні показано, що в пацієнтів із ГКС без елевації сегмента ST NT-proBNP та шкала GRACE мають добру та порівнянну прогностичну цінність для 30-денної смертності [103]. Результати багатоцентрового дослідження за участю 1892 осіб зі STEMI продемонстрували, що підвищена нейрогормональна активація (оцінена за рівнями MR-proADM і proANP) асоціювалася із вищою смертністю серед жінок та може сприяти виявленим статевим відмінностям у смертності [49]. В іншому випробуванні виявлено, що ранні та серійні вимірювання NT-proBNP у пацієнтів із ГІМ, яким проведене невідкладне ПКВ, дозволяють точніше прогнозувати ризик MACE (смерть, повторний ГІМ, СН). Окрім того, зв’язок між ризиком MACE й рівнями NT-proBNP (на 2-й, 3-й та 7-й дні та піковим рівнем) мав U-подібну форму [53].

J.L. Wang et al. (2022) продемонстрували, що у пацієнтів із ГКС після успішного ПКВ та збереженою ФВ ЛШ концентрація NT-proBNP позитивно корелювала із піковими рівнями серцевого тропоніну I (r=0,418), високочутливого С-реактивного білка (r=0,397) та кінцево-діастолічним діаметром ЛШ (r=0,075), при цьому р<0,001. Ризик MACE та цереброваскулярних подій – MACCE (5,6%; 9,1%; 13%; 20,1%), загальної смертності (1%; 2,5%; 4,1%; 8,4%) та нефатального ГІМ (2%; 3,4%; 4,8%; 6,2%) істотно зростав зі збільшенням квартиля (усі р<0,001). У групі найвищого квартиля (Q4) ризик MACE був у 2,2 раза вищим, ніж у Q1 (ВР 2,16; 95% ДІ 1,57‑2,99; p<0,001), що підтверджує роль NT-proBNP у прогнозуванні та стратифікації ризику [127]. Результати РКД показали, що у пацієнтів із ГКС вихідні рівні NT-proBNP та ростовий фактор диференціювання‑15 (GDF‑15) є сильними маркерами загальної смертності (скоригований ВР 2,96; 95% ДІ 2,33‑3,76 та 2,65; 95% ДІ 2,17‑3,24 відповідно). Також NT-proBNP був пов’язаний із 8-кратним зростанням ризику смерті від СН і 4-кратним – від раптової серцевої смерті чи аритмії [55].

Результати іншого РКД продемонстрували, що низка біомаркерів (BNP, тропонін I, цистатин C, C-реактивний білок, D-димер та проадреномедулін), що відображають різні патофізіологічні механізми, корелюють із ризиком СС-смерті (p<0,001 для кожного) протягом щонайменше 15 років спостереження в осіб із ІХС [112]. За даними багатоцентрового дослідження, більший уміст BNP >50 нг/л, цистатину С >0,93 нмоль/л, D-димеру >273 нмоль/л, високочутливого С-реактивного білка >4,8 нмоль/л та високочутливого тропоніну I >0,018 мкг/л підвищував ризик розвитку СН у пацієнтів після ГКС. Додавання цих біомаркерів до клінічної моделі ризику СН покращило її прогностичну точність (C-статистика зросла із 0,73 до 0,77) та забезпечило поліпшення перекласифікації 5-річного ризику на 23% [24].

Оцінювання прогностичного значення загальнодоступних СС-біомаркерів показало наявність значущого зв’язку між їх рівнями та ризиком розвитку атеросклеротичних ССЗ. Зокрема, ВР на 1 стандартне відхилення для NT-proBNP становив 1,21, а для BNP – 1,14. Ці біомаркери також асоціювалися із вторинними кінцевими точками, зокрема загальною смертністю, СН, ішемічним інсультом та ГІМ [77]. Дані дослідження ISCHEMIA свідчать, що біомаркери пошкодження/розтягнення кардіоміоцитів, запалення та активності тромбоцитів, що включали і NT-proBNP, покращили прогнозування СС-подій на додаток до факторів ризику, ФВ ЛШ і оцінювання тяжкості ішемії та атеросклерозу. Ці біомаркери можуть поліпшити стратифікацію ризику для пацієнтів зі стабільною ІХС [78].

У проспективному дослідженні в осіб із хронічним коронарним синдромом та збереженою систолічною функцією ЛШ вивчали роль NT-proBNP у прогнозуванні MACE залежно від глікемічного статусу. Багатовимірний регресійний аналіз Кокса показав, що NT-proBNP залишався незалежним предиктором MACE у пацієнтів із предіабетом (ВР 2,56; 95% ДІ 1,34‑4,91) та цукровим діабетом (ВР 2,34; 95% ДІ 1,32‑4,16). Окрім того, додавання NT-proBNP до прогностичної моделі, що включала традиційні фактори ризику, суттєво підвищувало прогностичну точність [57].

Таким чином, підвищення рівнів NT-proBNP у плазмі крові в пацієнтів із ГІМ корелює з такими показниками, як:

розмір і тяжкість пошкодження міокарда [63];
анатомічна складність уражень коронарних артерій (оцінка за SYNTAX score) [100];
вищий ризик MACE [53];
розвиток СН і смертність у віддаленому періоді [39];
збільшення ймовірності СС-подій та повторних ГІМ [38].

Відповідно до практичних рекомендацій HFA-ESC (2019), наразі залишається нез’ясованим, як саме підвищення рівнів НУП у пацієнтів із ГКС, що відображає патофізіологічні зміни, може бути оптимально використане у клінічній практиці для зниження високого ризику смерті [70].

Застосування рекомбінантних НУП при ІХС

За даними РКД показано, що введення rhBNP перед ПКВ у поєднанні з методами посткондиціонування може додатково покращити перфузію міокарда, обмежити розмір ГІМ, зменшити дисфункцію серця і відтермінувати раннє та довгострокове ремоделювання ЛШ у пацієнтів із STEMI, які перенесли первинне ПКВ [54]. Подібні результати отримано й у дослідженні Z.L. Miao et al. (2017), де раннє введення rhBNP після ПКВ особам із ГІМ було пов’язане зі зниженням рівнів серцевого тропоніну і NT-proBNP у сироватці крові та поліпшенням показників функції ЛШ [67]. Крім того, протягом 6-місячного періоду спостереження фіксували значно нижчу частоту сукупних СС-подій (16 vs 26%; р=0,012), серцевої смерті (7 vs 13,5%; р=0,030) і кардіальної смерті та повторної госпіталізації через СН разом (13,1 vs 25,5%; р=0,001) порівняно із контрольною групою. Метааналіз даних 16 РКД підтвердив, що застосування rhBNP у пацієнтів із ГІМ, яким проведено ПКВ, супроводжується підвищенням ФВ ЛШ через 1, 4, 12 та 24 тижні після втручання (на 3,34%, 6,22%, 7,34% і 5,32% відповідно) порівняно із контрольною групою. На додаток, ризик розвитку СН у хворих на ГІМ, які отримували rhBNP, через 12 тижнів після ПКВ був достовірно нижчим (ВР 0,24; 95% ДІ 0,06‑0,92; p=0,04), ніж у тих, хто не отримував rhBNP. Також у цих пацієнтів спостерігали зниження рівнів NT-proBNP та альдостерону. Це вказує на потенційну клінічну користь застосування rhBNP в осіб із ГІМ, яким проводять ПКВ. Водночас автори підкреслюють, що через методологічні обмеження включених випробувань та невеликі вибірки необхідні додаткові високоякісні дослідження для підтвердження отриманих результатів [82].

НУП та АГ

АГ є глобальною проблемою охорони здоров’я через зростання її поширеності, особливо у країнах із низьким та середнім рівнем доходів. Зменшення тягаря АГ потребує скоординованих стратегій, спрямованих на профілактику, ранню діагностику та ефективне лікування, а також на розв’язання ширших соціальних детермінант здоров’я.

Відомо, що АГ призводить до структурних і функціональних змін серця, зокрема ГЛШ, діастолічної дисфункції та, зрештою, систолічної дисфункції ЛШ. У пацієнтів з АГ підвищення рівня NT-proBNP може відображати ці зміни, зумовлені хронічним перевантаженням тиском, та слугувати додатковим маркером у виявленні ГЛШ і діастолічної дисфункції. Рання діагностика та лікування АГ мають вирішальне значення для запобігання прогресуванню до застійної СН, а визначення NT-proBNP може сприяти її ранньому виявленню [69].

Крім того, прогностична роль НУП є корисною для виявлення субклінічного ураження у безсимптомних осіб, що покращує стратифікацію СС-ризику та профілактичні підходи [101]. В огляді A. Cai et al. (2026) зазначено, що серцеві біомаркери, зокрема НУП і серцеві тропоніни, відображають субклінічний міокардіальний стрес і пошкодження та є перспективними інструментами для уточнення стратифікації ризику СН при АГ. Експериментальні, епідеміологічні та постфактум-аналізи інтервенційних досліджень послідовно демонструють, що збільшені концентрації цих біомаркерів незалежно асоційовані з підвищенням і варіабельністю АТ, порушенням циркадних ритмів, прогресуванням до АГ, а також із підвищеним ризиком СН та інших серйозних СС-подій. Обидва класи біомаркерів корелюють із ГЛШ, діастолічною дисфункцією та фіброзом міокарда, а їхні рівні знижуються на тлі ефективної антигіпертензивної терапії, що підтверджує доцільність їх використання для моніторингу відповіді на лікування. Додавання цих біомаркерів до традиційних моделей прогнозування ризику підвищує їхню дискримінаційну здатність, а постфактум-аналізи великих досліджень, як-от SPRINT, свідчать про більшу абсолютну користь інтенсивного зниження АТ в осіб із вищим умістом біомаркерів. Водночас автори зазначають, що чинні рекомендації щодо АГ поки що не інтегрували оцінювання біомаркерів у рутинну клінічну практику [8].

Як вже зазначалося вище, серце функціонує як ендокринний орган, продукуючи ANP та BNP, що за фізіологічних умов беруть участь у регуляції АТ через активацію рецептора гуанілатциклази A (GC-A) та вторинного месенджера cGMP. Генетичні моделі, що включають нокаут гена ANP або рецептора GC-A, а також дані геномних досліджень підтвердили цю концепцію, а їхній дефіцит може бути одним із чинників розвитку АГ [10]. Інші науковці також припускають, що НУП відіграють роль у патогенезі АГ [101]. Встановлено, що рівні NT-proBNP є вищими у пацієнтів з АГ [69]. У таблиці 6 наведено дані огляду досліджень щодо значення НУП при АГ.

Таблиця 6. Огляд публікацій щодо значення НУП при АГ
Автор(-и), рік публікації	Дослідження	Популяція	К-ть пацієнтів, n	Біомаркер	Період спостереження	Висновки
M. Khaleghi et al. (2009)	Обсерваційне поперечне	Пацієнти з есенціальною АГ	1919	MR-proANP	Одномоментне оцінювання	MR-proANP може бути маркером ураження органів-мішеней при АГ, особливо в афроамериканців
V. Paget et al. (2011)	Обсерваційне	Пацієнти з АГ без СН	684	NT-proBNP	5,7 року	NT-proBNP є сильним прогностичним маркером смертності
N. Madan et al. (2019)	Обсерваційне поперечне у межах дослідження ARIC (2011‑2013)	Аналіз даних учасників ARIC похилого віку без СН	5251	NT-proBNP	Одномоментний аналіз, 5-й візит	Ізольована систолічна АГ незалежно асоційована із підвищеним рівнем NT-proBNP (скориговане відношення шансів 1,8; 95% ДІ 1,6‑2,1); вищі квартилі пульсового тиску також суттєво пов’язані з більшою концентрацією NT-proBNP (p<0,0001)
A. Hussain et al. (2021)	Багатоцентрове проспективне когортне обсерваційне	Учасники дослідження ARIC після 4-го візиту	9309	NT-proBNP	16,7 року	Збільшений уміст NT-proBNP незалежно асоційований із вищим ризиком ССЗ та смертністю і допомагає виявити осіб з найвищим ризиком
N.R. Daya et al. (2023)	Обсерваційне	Дані National Health and Nutrition Examination Survey (1999‑2004)	10 382	NT-proBNP	17,3 року	Підвищений рівень NT-proBNP корелює зі зростанням ризику загальної смертності. Визначення показника може мати потенційне клінічне значення для оптимізації лікування АГ
A. Cai et al. (2026)	Огляд	Узагальнення експериментальних, когортних, проспективних обсерваційних і ретроспективних досліджень щодо ролі НУП та серцевих тропонінів при АГ і СН	–	НУП, серцеві тропоніни	Наративний огляд	НУП та серцеві тропоніни є перспективними біомаркерами для раннього виявлення ремоделювання міокарда, стратифікації СС-ризику

Водночас результати випробувань, присвячені вивченню кореляції НУП із ризиком розвитку АГ, залишаються неоднозначними [79, 81]. У популяційному дослідженні показано, що NT-proBNP асоціюється із розвитком АГ [6]. У роботі S. Rubattu et al. (2006) продемонстровано зв’язок між поліморфізмами генів ANP/NPRA та структурними змінами ЛШ при есенціальній АГ [94]. Зниження рівня proANP може опосередковувати збільшення індексу маси міокарда ЛШ у носіїв промоторного варіанта гена ANP, тоді як знижена активність NPRA, ймовірно, також сприяє формуванню подібного фенотипу. Отримані дані підтверджують антигіпертрофічну роль системи ANP/NPRA та свідчать про її значення у регуляції маси ЛШ при АГ.

Результати іншого дослідження показали, що поширені генетичні варіанти в локусі NPPA-NPPB, асоційовані з концентраціями ANP та BNP у крові, відіграють важливу роль у міжіндивідуальних відмінностях рівня АТ та ризику АГ. Зокрема, алелі rs5068 та rs198358, пов’язані з підвищеними рівнями НУП, корелювали із нижчими значеннями систолічного та діастолічного АТ, а також зі зменшенням імовірності розвитку АГ (ВШ 0,85; 95% ДІ 0,79‑0,92 та ВШ 0,90; 95% ДІ 0,85‑0,95 відповідно) [79]. Показано, що алель G rs198389 у промоторі гена NPPB асоційована із більшим умістом NT-proBNP у дорослому віці, нижчими рівнями АТ, зниженим ризиком АГ і СС-смертності, а також більшою тривалістю життя [105]. Проте у дослідженні REGARDS не виявлено кореляції між рівнем NT-proBNP та виникненням АГ; ця закономірність не залежала від раси чи статі [81].

Експериментальні дослідження підтверджують причинно-наслідковий зв’язок між зниженням синтезу або порушенням вивільнення BNP і розвитком АГ. Так, у генетично модифікованих тваринних моделях продемонстровано критичну роль дефіциту BNP у розвитку АГ та асоційованого ураження органів-мішеней у дорослому віці. У щурів із нокаутом гена BNP АГ розвивалася в дорослому віці порівняно із контрольною групою відповідного віку. При цьому гіпертрофія міокарда зі збільшенням маси ЛШ та активація генів сигнальних шляхів гіпертрофії спостерігалися ще у молодих дорослих нокаутних щурів, передуючи розвитку АГ. Окрім того, ураження органів-мішеней супроводжувалося суттєвим зниженням загальної виживаності [34].

Гіпертрофія лівого шлуночка. Вміст NT-proBNP часто є більшим у пацієнтів із ГЛШ, що відображає підвищене навантаження на серце та міокардіальний стрес і корелює із масою та товщиною стінки ЛШ [4, 22, 69]. Так, в огляді A. Mouzarou et al. (2025) показано, що підвищення рівня NT-proBNP може відображати структурні й функціональні зміни, зумовлені хронічним перевантаженням тиском. Визначення концентрації NT-proBNP може бути корисним допоміжним методом при АГ, зокрема для оцінювання діастолічної дисфункції та ГЛШ [69]. За даними іншого дослідження, встановлено кореляцію між концентрацією NT-proBNP та масою ЛШ, скоригованою на площу поверхні тіла (r=0,41; p<0,001). Порогове значення NT-proBNP 74,2 пг/мл продемонструвало вищу чутливість порівняно з електрокардіограмою (76,6 vs 25,5%; p<0,001), а також вищу НПЦ (87,8 vs 76,6%; p<0,001) щодо виявлення ГЛШ. Це свідчить про потенційну роль NT-proBNP як інструменту скринінгу ГЛШ у пацієнтів з АГ [4].

Діастолічна дисфункція. Рівні NT-proBNP корелюють із виразністю діастолічної дисфункції при АГ. У пацієнтів з АГ середній уміст NT-proBNP у сироватці крові був достовірно більшим порівняно із контрольною групою, а різні ЕхоКГ-параметри діастолічної дисфункції ЛШ корелювали із концентрацією NT-proBNP. Тому визначення NT-proBNP може бути корисним для раннього виявлення діастолічної дисфункції ЛШ в осіб з АГ [22]. I. Uraizee et al. (2013) показали, що підвищення рівня НУП переважно асоційоване з субклінічною діастолічною дисфункцією у пацієнтів із безсимптомною гіпертонічною хворобою та збереженою ФВ ЛШ [119].

Дилатація та ремоделювання лівого передсердя. Згідно із даними V. Varadarajan et al. (2021), несприятливе ремоделювання лівого передсердя (ЛП) протягом 10 років спостереження тісно корелювало із тривалим підвищенням рівня міокардіального стресу, оціненого за концентрацією NT-proBNP [121]. Деякі науковці вважають, що визначення рівня NT-proBNP може допомогти клініцистам ідентифікувати пацієнтів, у яких АГ уже спричиняє субклінічне навантаження на серце. Це створює підґрунтя для застосування більш інтенсивних або персоналізованих підходів до лікування з метою профілактики майбутніх СС-подій [20].

Досягнення пептидної інженерії сприяли створенню нових терапевтичних засобів, зокрема аналога ANP – MANP (mutant ANP), який діє через рецептор GC-A та розглядається як нова потенційна опція для лікування АГ. Перше клінічне застосування MANP у пацієнтів з есенціальною АГ продемонструвало його здатність пригнічувати секрецію альдостерону та знижувати АТ [10]. Слід зазначити, що, за винятком MANP, який уперше був застосований в осіб з есенціальною АГ у дослідженні H.H. Chen et al. (2021), інші дизайнерські пептиди наразі вивчалися лише на тваринних моделях. Подальша клінічна розробка MANP як інструменту терапії, спрямованої на стимуляцію cGMP та вплив на ключові механізми АГ, може відкрити нові можливості для лікування АГ та її ускладнень. MANP поєднує плейотропні ефекти – активацію cGMP, натрійурез, пригнічення альдостерону й антигіпертензивну дію, що вигідно відрізняє його від традиційних антигіпертензивних препаратів [125].

Таким чином, NT-proBNP відіграє важливу роль у веденні пацієнтів з АГ [69]:

1. Раннє виявлення змін. Ще до появи очевидних структурних змін, як-от ГЛШ, NT-proBNP може сигналізувати про ранні мікроструктурні зміни ЛП, серед яких фіброз.

2. Відображення гемодинамічного стресу. Підвищення рівня NT-proBNP корелює зі зростанням навантаження на серце через АГ.

3. Оцінювання дисфункції. NT-proBNP є цінним маркером діастолічної та систолічної дисфункції, що дозволяє виявляти порушення функції передсердь і шлуночків ще до розвитку виразних структурних змін.

4. Інтеграція з іншими методами діагностики. Найбільшу діагностичну цінність NT-proBNP має у поєднанні з клінічними параметрами й ЕхоКГ-даними, що забезпечує точнішу стратифікацію ризику та персоналізацію лікування. При інтерпретації показників слід враховувати індивідуальні особливості пацієнта.

НУП та порушення ритму серця

Встановлено, що наявність передсердних аритмій, зокрема ФП або тріпотіння передсердь, асоційована із вищими концентраціями НУП порівняно з пацієнтами із синусовим ритмом [17, 41]. Узагальнені результати досліджень щодо зв’язку рівнів НУП та ФП наведені у таблиці 7. В огляді B. Kerr et al. (2022) показано, що рівень НУП підвищений при ФП, причому більший уміст NT-proBNP і BNP є предиктором розвитку ФП [41]. У зв’язку з цим NT-proBNP розглядається як надійний біомаркер і предиктор ризику ФП, що забезпечує важливу діагностичну інформацію у пацієнтів як із дилатацією ЛП, так і за її відсутності [131]. Дані іншого дослідження із використанням менделівської рандомізації підтвердили асоціацію між поширеними генетичними варіантами у локусі NPPA-NPPB та рівнями НУП. Водночас у когорті FINRISK не виявлено переконливого причинно-наслідкового зв’язку між концентраціями НУП і частотою виникнення ФП та СН [28].

Таблиця 7. Огляд результатів досліджень, в яких вивчали зв’язок між НУП та ФП
Автор(-и) дослідження, рік публікації	Дослідження	К-ть пацієнтів, n	Середній час спостереження	НУП	Висновки
S. Darkner et al. (2017)	РКД	102 (пацієнти після абляції)	6 міс.	MR-proANP, NT-proBNP	ФП асоційована з вищими рівнями MR-proANP та NT-proBNP порівняно із синусовим ритмом; виразність ФП корелює із подальшим зростанням обох біомаркерів, що може відображати ступінь серцевої дисфункції
P. Kumarathurai et al. (2017)	Популяційне проспективне когортне (дані Copenhagen Holter Study)	646	14,4 року	NT-proBNP	Додавання NT-proBNP не покращило визначення ризику ФП
L. Li et al. (2018)	Проспективне когортне (з дослідження ARIC)	9705	15 років	NT-proBNP	Підвищення рівня NT-proBNP у динаміці (протягом 6 років) асоціюється зі зростанням частоти ФП
Z. Almuwaqqat et al. (2019)	Багатоцентрове (когорта дослідження ARIC)	9556	18,3 року	NT-proBNP	Особи із більшим ІМТ та NT-proBNP без клінічно встановленої СН мають вищий ризик розвитку ФП
X. Liu et al. (2024)	РКД	367	2,91 року	NT-proBNP	У пацієнтів із СНзбФВ рівень NT-proBNP позитивно корелює з частотою вперше виниклої ФП та може розглядатися як перспективний предиктор її розвитку
P.M. Haller et al. (2024)	Аналіз даних COMBINE-AF	32 041 (об’єднані дані досліджень ARISTOTLE, ENGAGE AF-TIMI 48, RE-LY із когорти COMBINE-AF)	~2 роки	NT-proBNP	NT-proBNP асоціюється із підвищеним ризиком СС-смерті та госпіталізації з приводу СН (ВР на 1 SD 1,68; 95% ДІ 1,59‑1,77)
W. Wang et al. (2025)	Метааналіз 16 досліджень	136 089	–	NT-proBNP	Рівні NT-proBNP корелюють із підвищеним ризиком ФП, особливо у когорті похилого віку. Його включення до прогностичних моделей може підвищити ефективність раннього виявлення осіб із ризиком розвитку ФП та оптимізувати популяційний скринінг

На основі аналізу даних літератури щодо зв’язку НУП і ФП A. Sepehri Shamloo et al. (2020) дійшли таких висновків [106]:

концентрації НУП у плазмі крові вищі у пацієнтів із ФП порівняно зі здоровими особами; їх збільшення асоційоване зі зростанням ризику розвитку ФП;
рівні НУП є потенційно цінними біомаркерами для скринінгу ФП;
підвищені значення НУП до втручання, можливо, повязані з більшою ймовірністю рецидиву ФП після катетерної абляції або електричної кардіоверсії;
більший уміст NT-proBNP незалежно корелює із вищою частотою інсульту та системних емболічних подій.

Отже, НУП демонструють перспективні результати щодо прогнозування ФП. Проте необхідні подальші дослідження для підтвердження цих даних і визначення інформативних підтипів НУП, їх порогових рівнів у різних клінічних ситуаціях, а також оптимальної частоти визначень для скринінгу ФП [41].

У практичних рекомендаціях HFA-ESC (2019) підкреслено, що в основі клінічного використання НУП мають лежати два важливі принципи [70]:

Визначення рівня НУП ніколи не слід розглядати як самостійний тест. Найбільшу цінність він має тоді, коли доповнює клінічний досвід лікаря разом з іншими доступними діагностичними методами. Результати завжди необхідно інтерпретувати з урахуванням функції нирок та ІМТ – двох найважливіших чинників, що впливають на вміст НУП.
Концентрації НУП слід інтерпретувати та використовувати як кількісні показники із безперервним діапазоном значень, щоб максимально повно враховувати інформацію, яку надає це визначення (подібно до розрахункової швидкості клубочкової фільтрації). Водночас порогові значення можуть бути корисними для спрощення застосування НУП лікарями, які не мають значного досвіду застосування цього тестування.

Висновки

Значення НУП у сучасній кардіології неухильно зростає. Вони відіграють важливу роль у підтриманні гомеостазу СС-системи, сприяють покращенню функції нирок і реалізації низки метаболічних ефектів. НУП мають важливе діагностичне значення при СН та забезпечують суттєву прогностичну інформацію при різних ССЗ: СН, ІХС, АГ та передсердних аритміях. Ці біомаркери характеризуються високою чутливістю та специфічністю у діагностиці СН. Для НУП валідовані порогові показники, що застосовуються у діагностиці хронічної та гострої СН, а також для осіб із синусовим ритмом і ФП. Водночас рівні НУП слід інтерпретувати лише в поєднанні з клінічними даними та результатами інших методів обстеження.

Завдяки доступності та надійності НУП є корисними для стратифікації ризику, оцінювання прогнозу й підтримки клінічних рішень у ситуаціях діагностичної невизначеності. Водночас ефективність стратегії лікування СН, орієнтованої на контроль рівнів НУП, залишається дискусійною. Тож у цьому контексті актуальними є подальші дослідження для визначення клінічної доцільності такого підходу та оцінювання перспектив застосування рекомбінантних НУП у пацієнтів із ССЗ.

Список літератури знаходиться в редакції

Тематичний номер «Кардіологія. Ревматологія. Кардіохірургія» № 4 (107) 2026 р.

Кардіологія та кардіохірургія Міждисциплінарні проблеми