30 січня, 2026

Предіабет як вікно можливостей: сучасні підходи до профілактики цукрового діабету 2 типу

Цукровий діабет (ЦД) є однією з ключових медико-соціальних проблем XXI століття, що зумовлено його зростаючою поширеністю, тісним зв’язком з ожирінням і значним впливом на серцево-судинну захворюваність, смертність і якість життя. У структурі захворюваності домінує ЦД 2 типу, на який припадає приблизно 90-95% усіх випадків ЦД. Водночас особливу настороженість спричиняє предіабет – метаболічний стан, що вкрай поширений серед дорослого населення і часто не діагностується своєчасно.

Принципово важливо, що предіабет не можна розглядати як етап на шляху до неминучого розвитку ЦД 2 типу. Саме на цій стадії зберігається реальне «вікно можливостей» для втручання, здатного істотно відстрочити маніфестацію захворювання або навіть запобігти їй.

Результати численних досліджень свідчать, що цілеспрямовані зміни способу життя можуть не лише знизити ризик прогресування предіабету, а й, у частини пацієнтів, сприяти нормалізації глікемічних показників та зменшенню потреби в цукрознижувальній фармакотерапії [1].

Розуміння того, що розвиток ЦД 2 типу є значною мірою модифікованим процесом, формує сучасний підхід до його профілактики. У цьому контексті особливої актуальності набувають науково обґрунтовані рекомендації, спрямовані на системну зміну способу життя, які розглядають як основу профілактики та раннього втручання при предіабеті і створюють передумови для відстрочення або запобігання розвитку ЦД 2 типу.

Немедикаментозна профілактика ЦД 2 типу

Зміни способу життя вважають базовим підходом до профілактики і раннього втручання при предіабеті. У сучасних рекомендаціях виокремлюють 6 ключових компонентів активного впливу на метаболічний стан (табл. 1).

Таблиця 1. Основні компоненти немедикаментозної профілактики ЦД 2 типу*
Компонент	Визначення	Клінічне значення
Харчування	Фокус на виборі продуктів, що забезпечують організм енергією та нутрієнтами, а також поведінкові й соціальні чинники, які впливають на харчові звички	Численні наукові дані свідчать, що раціон на основі цільних продуктів із переважанням рослинних компонентів є ефективним підходом до профілактики хронічних захворювань і лікування низки хронічних станів, а в окремих випадках – сприяє їхньому зворотному розвитку. Такий тип харчування характеризується високим умістом клітковини, антиоксидантів і нутрієнтів і передбачає вживання мінімально оброблених овочів, фруктів, цільнозернових продуктів, бобових, горіхів і насіння
Фізична активність	Рухова активність, що здійснюється за рахунок скорочення скелетних м’язів і супроводжується витратами енергії, вищими, ніж у спокої	Регулярна фізична активність зменшує негативний вплив малорухливого способу життя. Систематичні аеробні й силові навантаження сприяють покращенню психічного стану, загального здоров’я та стійкості організму
Контроль стресу	Сукупність механізмів фізіологічної реакції організму на реальну або уявну загроз	Помірний стрес може тимчасово підвищувати працездатність, тоді як його надмірний рівень асоціюється з тривожними та депресивними розладами, ожирінням, порушенням імунної функції та іншими несприятливими наслідками. Своєчасне розпізнавання негативних реакцій на стрес і застосування стратегій його зниження сприяють поліпшенню загального самопочуття
Сон	Визначається тривалістю сну, часом засинання та якістю сну	Недостатній або порушений сон зумовлює сонливість, погіршення концентрації уваги, порушення настрою, підвищення апетиту, інсулінорезистентність і зменшення витрат енергії. Оптимальною для здоров’я вважають тривалість сну 79 год на добу
Соціальні зв’язки	Взаємини, в яких людина почувається почутою, прийнятою та отримує підтримку	Позитивні соціальні зв’язки впливають на фізичне, психічне й емоційне здоров’я. Залучення соціальної підтримки та мереж взаємодії сприяє формуванню й підтриманню здорових поведінкових звичок
Уникнення шкідливих речовин	Відмова від куріння, вживання рекреаційних наркотичних речовин і надмірного споживання алкоголю	Тютюн і надмірне вживання алкоголю підвищують ризик хронічних захворювань і передчасної смерті; подібні негативні ефекти спостерігають і в разі вживання опіоїдів та інших рекреаційних речовин. Відмова від цих звичок потребує часу, індивідуального підходу та системної підтримки
Примітка. * – адаптовано з рекомендацій Американського коледжу медицини способу життя (American College of Lifestyle Medicine), які наводять 6 ключових компонентів змін способу життя.

Таким чином, існує чіткий міждисциплінарний консенсус щодо того, що зміни способу життя є базовим підходом у профілактиці та лікуванні ожиріння, предіабету, ЦД 2 типу, серцево-судинних захворювань та інших станів, пов’язаних із хронічним запаленням. Провідні клінічні настанови дедалі більше наголошують на ключовій ролі харчування, фізичної активності та сну як основи профілактики та лікування ЦД 2 типу, підкреслюючи необхідність системного й послідовного впровадження цих підходів у клінічну практику [1].

Для практичної реалізації наведених підходів у сучасних рекомендаціях сформульовано ключові рекомендації щодо дій (КРД), які відображають конкретні кроки ведення пацієнтів із предіабетом та ЦД 2 типу. Кожна рекомендація ґрунтується на наявній доказовій базі та експертному консенсусі і спрямована на впровадження у клінічну практику немедикаментозних і, за потреби, фармакологічних утручань.

Узагальнену схему КРД подано на рисунку, який ілюструє послідовність і взаємозв’язок основних підходів до профілактики і лікування порушень вуглеводного обміну.

Рис. Основні КРД при веденні пацієнтів із предіабетом та ЦД 2 типу [1]

Таким чином, КРД формують цілісну модель ведення пацієнтів із предіабетом і ЦД 2 типу, в якій немедикаментозні втручання є базовою складовою впливу на перебіг захворювання. Серед них особливе місце посідають підходи до харчування, які вважають одним з основних інструментів модифікації метаболічного стану та зниження ризику прогресування порушень вуглеводного обміну. Основні моделі харчування, з доведеною ефективністю щодо поліпшення контролю глікемії та зниження маси тіла узагальнено в таблиці 2.

Таблиця 2. Харчові моделі, що ефективно поліпшують глікемічний контроль і знижують масу тіла [1]
Харчова модель	Підтверджена ремісія або швидке зменшення потреби в цукрознижувальній терапії	Переваги для серцевосудинного здоров’я	Примітки	Доведена можливість довго тривалого дотримання
DASHдієта		✔	Збалансований раціон з обмеженням натрію; сприятливий вплив на артеріальний тиск	✔
Низьковуглеводні або кетогенні харчові підходи	✔	–	Довготривале дотримання може бути несумісним із рекомендаціями щодо зниження серцевосудинного ризику; можливе підвищене споживання насичених жирів; при дотриманні кетогенних дієт можливий розвиток дефіциту кальцію та калію за відсутності відповідної нутрієнтної корекції	–
Харчування з обмеженням жирів, основою якого є цільні продукти, переважно рослинного походження	✔	✔	Природно багате на клітковину; без додаткової корекції можливе зниження надходження вітаміну D і вітаміну B12	✔
Харчування з низьким глікемічним індексом		✔	Орієнтоване на вибір продуктів, що забезпечують менш різке підвищення рівня глюкози у крові	✔
Середземноморська дієта		✔	Добре збалансований раціон із доведеними кардіометаболічними перевагами	✔
Рекомендації MyPlate		✔	Загальні рекомендації щодо структури раціону; менш специфічні для досягнення ремісії	✔
Переважно рослинне харчування / вегетаріанське харчування		✔	Без додаткової корекції можливе зниження надходження вітаміну D і вітаміну B12	✔
Веганське / веганське харчування з обмеженням жирів		✔	Природно багате на клітковину; без додаткової корекції можливе зниження надходження вітаміну D і вітаміну B12	✔
Дуже низькокалорійні раціони (<500 ккал дефіциту або <1000 ккал/добу)	✔	✔	Не придатні для довготривалого дотримання; потребують ретельного відбору пацієнтів і скринінгу щодо розладів харчової поведінки
Інтервальне голодування			Дані щодо довготривалого дотримання та стабільності ефектів обмежені
Примітки. ✔ – підтверджено доказами;  – - дані обмежені або відсутні.

Водночас важливо враховувати, що більшість рекомендованих харчових стратегій, зокрема раціони з обмеженням продуктів тваринного походження або окремих груп харчових продуктів, потенційно асоціюються зі зниженням надходження окремих мікронутрієнтів. Серед них особливе місце посідає вітамін D, дефіцит якого широко поширений у популяції та має метаболічне значення [1].

У клінічних настановах Американської діабетичної асоціації (ADA) зазначено, що низький рівень 25(ОН)D у сироватці крові асоціюється з підвищеним ризиком розвитку предіабету та ЦД 2 типу [2]. У рекомендаціях ADA 2025 підкреслюють, що корекція дефіциту вітаміну D може мати додаткові переваги для осіб із предіабетом або високим ризиком розвитку ЦД 2 типу, зокрема в разі комплексного немедикаментозного підходу. Оптимальним вважають підтримання рівня 25(ОН)D не нижче 50 нмоль/л (20 нг/мл), тоді як дозу вітаміну D рекомендовано підбирати індивідуально з урахуванням вихідного лабораторного статусу та клінічного контексту [2].

Медикаментозна профілактика ЦД 2 типу

Незважаючи на доведену ефективність модифікації способу життя, тривале утримання зниженої маси тіла та стабільного метаболічного контролю лише за рахунок немедикаментозних утручань часто є складним навіть для вмотивованих пацієнтів. У зв’язку з цим в останніх рекомендаціях ADA зазначено, що в осіб із високим ризиком розвитку ЦД 2 типу фармакотерапію можна розглядати як додатковий інструмент профілактики, якщо зміни способу життя не забезпечують стійкого ефекту.

Серед усіх досліджених фармакологічних засобів саме метформін має найбільш переконливу та послідовну доказову базу щодо профілактики прогресування предіабету в ЦД 2 типу. Його профілактичний ефект реалізується насамперед завдяки зниженню інсулінорезистентності та пригніченню продукування глюкози в печінці, що пов’язують з активацією AMPK і впливом на енергетичний обмін у гепатоцитах. На відміну від інших препаратів метформін поєднує ефективність, сприятливий профіль безпеки та багаторічний досвід клінічного застосування [1, 2].

Ключові клінічні дослідження (DPP, DPPOS, IDPP‑1) та подальші узагальнення даних показали, що метформін здатний достовірно знижувати ризик переходу від предіабету до маніфестного ЦД 2 типу на 30%, причому у групах високого ризику його ефективність була порівнянною з інтенсивною модифікацією способу життя. До них належать особи молодшого і середнього віку з ожирінням, вираженими порушеннями вуглеводного обміну в межах предіабету, а також жінки з ГЦД в анамнезі. Важливо, що профілактичний ефект метформіну зберігається за тривалого спостереження та посилюється в разі поєднання з програмами модифікації способу життя.

Рекомендації ADA 2025 визначають чіткі критерії для застосування метформіну з метою профілактики ЦД 2 типу [2]:

метформін доцільно розглядати як профілактичний засіб у дорослих із високим ризиком розвитку ЦД 2 типу – особливо в пацієнтів віком 25-59 років, з індексом маси тіла ≥35 кг/м², рівнем глюкози натще ≥6,0 ммоль/л або рівнем глікованого гемоглобіну ≥6,0%, а також у жінок, які мали ГЦД (рівень доказовості A);
тривале застосування метформіну може супроводжуватися розвитком дефіциту вітаміну В12, тому рекомендовано періодично контролювати його рівень, особливо в пацієнтів з анемією чи периферичною нейропатією (рівень доказовості B).

Типове дозування відповідає схемі, що вивчалася в дослідженнях – 850 мг двічі на добу після їди. Препарат має високий профіль безпеки і може застосовуватись при рШКФ ≥45 мл/хв/1,73 м². Контроль рівня B12 бажано проводити щороку після 4 років терапії або за наявності факторів ризику дефіциту [2].

Окрім метформіну в сучасних рекомендаціях розглядають і інші фармакологічні групи. Зокрема, агоністи рецепторів глюкагоноподібного пептиду‑1 та інгібітори натрійзалежного котранспортера глюкози 2-го типу можуть мати додаткові переваги в пацієнтів із підвищеним серцево-судинним і ренальним ризиком, ожирінням або серцевою недостатністю. Інгібітори дипептидилпептидази‑4 та інсулінотерапію застосовують індивідуально, залежно від ступеня порушень вуглеводного обміну, супутньої патології та відповіді на немедикаментозні втручання [1, 2].

Висновки

Предіабет є проміжним, але значною мірою модифікованим метаболічним станом, за якого своєчасні цілеспрямовані втручання здатні суттєво відстрочити розвиток ЦД 2 типу або запобігти йому. Наявні клінічні й епідеміологічні дані переконливо свідчать, що системна модифікація способу життя, з акцентом на харчування, фізичну активність, сон, управління стресом і відмову від шкідливих звичок, є базовою і найбільш ефективною стратегією профілактики прогресування порушень вуглеводного обміну.

Водночас реалізація більшості рекомендованих харчових підходів може супроводжуватися зниженням надходження окремих мікронутрієнтів, зокрема вітаміну D, дефіцит якого асоціюється з інсулінорезистентністю, порушенням секреції інсуліну та хронічним запаленням низької інтенсивності. У цьому контексті корекцію дефіциту вітаміну D розглядають як доцільний компонент комплексного немедикаментозного підходу в осіб із предіабетом та підвищеним ризиком розвитку ЦД 2 типу.

Метформін, завдяки здатності знижувати інсулінорезистентність і продукування глюкози в печінці, залишається одним із небагатьох фармакологічних засобів із доведеною ефективністю щодо профілактики ЦД 2 типу. Його застосування є найбільш обґрунтованим у пацієнтів із високим метаболічним ризиком або за недостатньої ефективності виключно немедикаментозних втручань.

Таким чином, поєднання системної модифікації способу життя як базової стратегії, своєчасної корекції дефіциту вітаміну D та раціонального використання метформіну формує багатокомпонентний індивідуалізований і патогенетично обґрунтований підхід до профілактики прогресування предіабету в ЦД 2 типу.

Література

American College of Lifestyle Medicine. Lifestyle Interventions for Treatment and Remission of Type 2 Diabetes and Prediabetes in Adults. American Journal of Lifestyle Medicine. 2025.
American Diabetes Association Professional Practice Committee. Standards of Care in Diabetes‑2025. Diabetes Care. 2025;48(Suppl 1): S1-S352. DOI: 10.2337/dc25-S001.

Підготувала Ганна Кирпач

Збірник клінічних рекомендацій: ендокринологія, № 1 (4) 2025 р.

Номер: Збірник клінічних рекомендацій: ендокринологія, № 1 (4) 2025 р.