9 березня, 2026
Застосування метформіну в пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу та хронічною хворобою нирок: систематичний огляд і метааналіз
Цукровий діабет (ЦД) 2 типу – хронічне метаболічне захворювання, в розвитку якого поєднуються генетичні та поведінкові чинники: обтяжений сімейний анамнез, вік, малорухливий спосіб життя, незбалансоване харчування. Унаслідок цього формується резистентність до інсуліну або недостатня його секреція, що призводить до гіперглікемії (Alberti & Zimmet, 1998; Eizirik et al., 2020; Petersmann et al., 2019).
На ЦД 2 типу припадає близько 96% усіх випадків діабету, переважно серед дорослого населення, й очікується стрімке зростання захворюваності у зв’язку з поширенням факторів ризику (GBD, 2021). Хвороба небезпечна розвитком мікро- та макросудинних ускладнень: діабетичної нефропатії, синдрому діабетичної стопи, ретинопатії, а також серцево-судинних захворювань (ССЗ) (Ceriello & Prattichizzo, 2021; Zheng et al., 2018).
Хронічна хвороба нирок (ХХН) – одне з ключових ускладнень діабету, що визначається зниженням швидкості клубочкової фільтрації до <60 мл/хв/1,73 м² протягом ≥3 міс (Mora-Fernández et al., 2014; Webster et al., 2017). Прогресування до термінальної стадії ХХН значно підвищує ризик ССЗ, хронічної серцевої недостатності та смерті.
Завданням сучасного ведення пацієнтів є не лише контроль глікемії, а й запобігання цим ускладненням через корекцію способу життя, моніторинг супутніх патологій і факторів ризику (Młynarska et al., 2024; Patiño-Cardona et al., 2024; Tuttle et al., 2022).
Основним препаратом у лікуванні ЦД 2 типу залишається метформін – бігуанід, який пригнічує глюконеогенез у печінці, покращує утилізацію глюкози в м’язах і кишечнику й підвищує чутливість до інсуліну. Крім гіпоглікемічного ефекту, накопичуються докази кардіо- та нефропротекторної дії метформіну, включно зі зниженням ризику великих серцево-судинних подій (major adverse cardiovascular events, MACE), ураження нирок і загальної смертності (Bailey, 2017; Chow et al., 2022; Li et al., 2018; Lin et al., 2025).
Утім, застосування метформіну при ЦД 2 типу на тлі вираженої ХХН досі залишається обмеженим через ризик розвитку лактатацидозу – стану з підвищенням концентрації лактату >5,0 ммоль/л і зниженням рН крові <7,35 (Akhter & Uppal, 2020; Phillips, 1997). Однак, попри застереження, дедалі більше досліджень указують на можливу доцільність призначення метформіну таким пацієнтам з огляду на його метаболічні та довгострокові переваги (Rahman & Tuba, 2022).
Метааналіз 2020 року вже засвідчив зв’язок між прийманням метформіну та зниженням загальної смертності й частоти ССЗ в пацієнтів з ХХН. Відтоді опубліковано нові дані, котрі дають змогу не лише уточнити ці асоціації, а й проаналізувати інші результати, зокрема вплив на ризик термінальної стадії ХХН і частоту лактатацидозу (Hu et al., 2020).
Мета цього дослідження – оцінити ефективність і безпеку метформіну в пацієнтів з поєднанням ЦД 2 типу та ХХН, з фокусом на ризик смерті від усіх причин, MACE, прогресування ХХН і розвитку лактатацидозу.
Систематичний огляд і метааналіз проведено згідно з міжнародними стандартами PRISMA, MOOSE та Cochrane. Пошук охоплював основні наукові бази (PubMed, Scopus, Web of Science, Cochrane Library) до вересня 2025 року. До аналізу залучалися лише дослідження, де порівнювали групи, що приймали метформін, з тими, хто його не отримував. Якість включених робіт оцінювали за шкалою NIH, а рівень доказів – за системою GRADE.
Результати
З понад 4200 знайдених публікацій до фінального аналізу ввійшли 12 досліджень, проведених у різних країнах світу впродовж 2014-2025 років. Методологічну якість 9 досліджень (75%) було оцінено як високу та 3 (25%) – як задовільну. Усі дослідження стосувалися пацієнтів із ЦД 2 типу та ХХН, більшість з яких мали супутні хвороби: артеріальну гіпертензію, інфаркт міокарда, інсульт, ретинопатію, судинні порушення тощо. Середній вік учасників – від 60 до 77 років, метформін застосовувався в дозах від 500 до 2000 мг.
Ключові висновки метааналізу:
- смертність від усіх причин: застосування метформіну було пов’язане зі значним зниженням ризику на 24% (відношення ризиків (ВР) 0,76; 95% довірчий інтервал (ДІ) 0,64-0,90) (рис., А);
- MACE: тенденція до зниження ризику на 13% (ВР 0,87; 95% ДІ 0,66-1,16) (рис., Б);
- прогресування до термінальної стадії ХХН: ризик був значно нижчим у групі метформіну (ВР 0,61; 95% ДІ 0,49-0,76);
- лактатацидоз: загалом не виявлено підвищення ризику (ВР 1,06), лише на 4 стадії ХХН простежувалася тенденція до зростання ризику.
Результати за стадіями ХХН:
- смертність знижувалася на всіх стадіях: 3а (ВР 0,67), 3b (ВР 0,75), 4 (ВР 0,77);
- термінальні стадії ХХН розвивалися рідше: 3а (ВР 0,63), 3b (ВР 0,72), 4 (ВР 0,62) (рис., В);
- ризик MACE статистично значущо знижувався при ХХН 3-4 стадії (ВР 0,81).
Рис. Зв’язок між лікуванням метформіном і загальною смертністю (А), ризиком великих серцево-судинних подій (Б) та розвитку термінальної стадії хвороби нирок (В)
Обговорення
Проведений огляд літератури й метааналіз продемонстрували, що в пацієнтів із ЦД 2 типу та ХХН лікування метформіном супроводжувалося статистично значущим зниженням загальної смертності й ризику прогресування до термінальної стадії ХХН. Тенденцію до підвищення ризику лактатацидозу спостерігали лише в пацієнтів з ХХН 4 стадії, яким метформін протипоказаний (FDA, 2016; EMA, 2016).
Метформін знижував ризик смерті від усіх причин на 24% (р<0,001); ці результати узгоджуються з даними метааналізу Hu та співавт. (2020). У пацієнтів зі збереженою функцією нирок ефект був найбільшим (Yang et al., 2022). Важливим фактором виявилася доза: високі фіксовані дози могли бути шкідливими на пізніх стадіях ХХН, тоді як індивідуалізований підбір доз був безпечнішим. Окрім того, додавання метформіну до терапії інгібіторами натрій-глюкозного котранспортера 2 типу покращувало виживаність на 27% (Agur et al., 2025).
Загалом лікування метформіном асоціювалося з тенденцією до зниження ризику MACE, а при ХХН 3-4 стадії цей ризик знижувався статистично значуще на 19% (p<0,001).
Метформін знижував ризик прогресування до термінальної стадії ХХН на 39% (р<0,001), найвираженіший ефект спостерігали в разі призначення препарату на ранніх стадіях ХХН (Yang et al., 2022).
Ризик лактатацидозу при лікуванні метформіном загалом не зростав, лише окремі дослідження зафіксували його підвищення при ХХН 4 стадії (Eppenga et al., 2014; Lazarus et al., 2018). Водночас за умови адаптації дози до функції нирок ризик залишався низьким (Yang et al., 2022).
Механізми захисних ефектів метформіну
Зниження загальної смертності, найімовірніше, пов’язане з поліпшенням системного глікемічного контролю (Stratton et al., 2000). Зменшення хронічної гіперглікемії обмежує оксидативний стрес завдяки зниженню утворення активних форм кисню та вільних радикалів, які пошкоджують білки, нуклеїнові кислоти й ліпіди. Крім того, метформін знижує вироблення кінцевих продуктів глікації та покращує функцію ренін-ангіотензинової системи шляхом модулювання трансформувального фактора росту β (TGF-β), що сприяє зменшенню запалення й гіпертрофії нирок (Apostolova et al., 2020; Drzewoski & Hanefeld, 2021).
Зниження ризику MACE, особливо в пацієнтів з ХХН 3-4 стадії, може пояснюватися активацією ендотеліальної NO-синтази, що підвищує вироблення оксиду азоту та сприяє вазодилатації (Ding et al., 2021; Salvatore et al., 2021; Vezza et al., 2023).
Продемонстроване зниження ризику прогресування ХХН до термінальної стадії відповідає відомим нефропротекторним властивостям метформіну. Крім глікемічного контролю, препарат інгібує сигнальний шлях TGF-β/Smad і покращує мікроциркуляцію, захищаючи подоцити від апоптозу. Це запобігає розвитку протеїнурії й подальшому прогресуванню ниркового ушкодження (Langer et al., 2016; Piwkowska et al., 2010; Song et al., 2021).
Зрештою, тенденція до підвищення ризику лактатацидозу при ХХН 4 стадії зумовлена фармакокінетичними особливостями препарату за умови зниженого кліренсу. Акумуляція метформіну призводить до гальмування мітохондріального комплексу І, що знижує вироблення аденозинтрифосфату та стимулює анаеробний метаболізм (Dyatlova et al., 2025). Саме цей механізм пояснює, чому ризик є низьким на ранніх стадіях, але стає клінічно значущим за вираженого порушення ниркової функції, що узгоджується з нашими спостереженнями.
Отже, в пацієнтів із ЦД 2 типу та ХХН лікування метформіном асоціюється зі значним зниженням загальної смертності й ризику прогресування до термінальної стадії ураження нирок. Також відзначено тенденцію до зниження ризику великих серцево-судинних подій (зі статистично значущим ефектом за ХХН 3-4 стадії), а ризик лактатацидозу підвищувався лише при ХХН 4 стадії.
Patiño-Cardona S., Pascual-Morena C., Sequí-Domínguez I., et al. Safety of metformin in chronic kidney disease and type 2 diabetes mellitus: a systematic review and meta-analysis. Eur. J. Pharmacol. 2026 Feb 15; 1015: 178560. doi: 10.1016/j.ejphar.2026.178560. Epub 2026 Jan 16.
PMID: 41548682.
Адаптований переклад підготував Олексій Терещенко
Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 2 (613), 2026 р
