2 квітня, 2025

Гіперурикемія та метаболічний синдром: який рівень сечової кислоти є граничним?

Автори:

А. Малоберті та співавт., школа медицини і хірургії Міланського університету Bicocca, Італія

Метаболічний синдром (МС) – це кластер серцево-судинних факторів ризику, чітко пов’язаних із підвищеним ризиком подальших серцево-судинних подій, експоненційно вищим за той, що визначається їхньою сумою [1]. За даними попередніх досліджень, сироватковий рівень сечової кислоти (СК) і гіперурикемія (ГУ) тісно пов’язані з серцево-судинними подіями та смертністю. Нещодавно підвищений рівень СК було внесено до європейських рекомендацій з артеріальної гіпертензії як один із серцево-судинних факторів ризику. Крім того, виявлено, що СК і ГУ суттєво пов’язані з інсулінорезистентністю (IР) та МС [2-4]. Однак питання про те, чи слід вносити СК до визначення МС, залишається предметом дискусій.

Граничне значення рівня СК, яке краще визначає зв’язок між ГУ та серцево-судинними подіями, також обговорюється. Класичне граничне значення рівня СК для діагностики ГУ (6 мг/дл у жінок і 7 мг/дл у чоловіків) базується на точці насичення СК, але попередні дані свідчать про те, що негативний вплив на серцево-судинну систему може спостерігатися і за нижчих рівнів. За результатами дослідження Uric Acid Right for Heart Health (URRAH) було запропоновано нижче граничне значення СК для визначення ГУ – 5,6 мг/дл для обох статей [5]. Нещодавно італійські науковці провели нове випробування з метою оцінки кореляції між СК, ГУ та IР, MС у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, перевіривши обидва граничні значення СК [6].

Матеріали та методи

З вересня 2006 р. по жовтень 2010 р. на базі відділення гіпертензії лікарні Сан-Херардо (Монца, Італія) автори залучили до дослідження 1179 амбулаторних пацієнтів з есенціальною гіпертензією віком від 18 до 80 років без серцево-судинних подій в анамнезі, які отримували стабільну антигіпертензивну терапію протягом щонайменше 3 міс. Пацієнтів, котрі приймали препарати для зниження СК, виключили із цього аналізу, котрий проводився за даними 473 суб’єктів, щодо яких були доступні рівні СК та оцінки компонентів MС [6].

Для діагностики MС використовували критерії NCEP ATP III. МС діагностували за наявності ≥3 таких факторів:

абдомінальне ожиріння (окружність талії >102 см у чоловіків, >88 см у жінок);
підвищений уміст сироваткових тригліцеридів (≥150 мг/дл);
низький рівень холестерину ліпопротеїнів високої щільності (<40 мг/дл у чоловіків, <50 мг/дл у жінок);
систолічний артеріальний тиск ≥130 мм рт. ст. та/або діастолічний АТ ≥85 мм рт. ст. чи застосування препаратів, що знижують АТ;
рівень глюкози в крові натще ≥100 мг/дл.

Використовували різні порогові значення для оцінки ГУ: класичне порогове значення ≥6 мг/дл для жінок і ≥7 мг/дл для чоловіків і нещодавно визначене дослідженням URRAH ≥5,6 мг/дл для обох статей.

Результати

Середній вік пацієнтів становив 53,0±14,0 року; 53,7% – чоловіки. Поширеність цукрового діабету дорівнювала 8,7%. Середні значення АТ: 141,3/86,7±19,1/10,6 мм рт. ст. Середнє значення СК – 5,2±1,4 мг/дл. ГУ була визначена в 14,8% суб’єктів відповідно до традиційного граничного значення та в 35,9% згідно із граничним значенням дослідження URRAH. Поширеність діагнозу МС дорівнювала 33,6%. Суб’єкти із MС і ГУ становили 9,7% відповідно до традиційного граничного значення СК та 17,3% згідно із граничним значенням URRAH [6].

Рівні СК виявилися очікувано значно вищими в групі MС (5,7±1,5 проти 4,9±1,2 мг/дл; p<0,0001). Як показано на рисунку, поширеність ГУ була значно вищою в групі МС як за застосування традиційного граничного значення (29,0 проти 7,6%; p<0,0001), так і при використанні граничного значення URRAH (51,6 проти 28,0%; p<0,0001).

Рис. Поширеність ГУ в суб’єктів із МС і без нього за класичним пороговим значенням (A) та пороговим значенням із дослідження URRAH (Б). Адаптовано за Maloberti та співавт. [6]

Однофакторний та багатофакторний аналізи підтвердили значущі зв’язки ІР із рівнем СК і з ГУ відповідно до традиційного порогового значення, а також новішого граничного значення.

Моделі логістичної багатофакторної регресії показали, що СК пов’язана з діагнозом MС: відношення шансів (ВШ) 1,608 для кожного 1 мг/дл СК. ГУ також пов’язувалася з діагнозом MС за обох граничних значень: ВШ 5,532 і 3,379 (p<0,0001 для обох порівнянь) для класичного порогового значення та URRAH відповідно [6].

Обговорення

Основною знахідкою нового випробування італійської групи є те, що СК у сироватці крові тісно пов’язана з діагнозом МС як безперервна (рівень СК), так і категоріальна змінна (ГУ). Новизна дослідження полягає у тому, що були перевірені два різні порогові значення СК; обидва асоціювалися з діагнозом МС. Рівень СК ≥7 мг/дл для чоловіків і ≥6 мг/дл для жінок (класичне порогове значення ГУ) визначає підвищення ризику розвитку МС у 5,13 раза. Використовуючи новішу та нижчу порогову межу ГУ, визначену в дослідженні URRAH, дослідники отримали збільшення ризику в 3,53 раза.

Варто згадати дані попередніх досліджень, під час проведення яких оцінювали взаємозв’язки між МС і СК. Більшість з них теж мали дизайн популяційного зрізу [7-9], але деякі були поздовжніми. Їхні результати свідчать на користь причинної ролі ГУ в майбутньому розвитку МС [10-14]. Після метааналізу результатів 11 проспективних досліджень виявлено, що збільшення рівня СК на 1 мг/дл спричиняє збільшення ризику розвитку МС на 30% [15].

Як уже згадувалося, значна кількість попередніх даних свідчить про те, що СК чинить небезпечний вплив на серцево-судинну систему при нижчих рівнях, ніж ті, які фактично використовувалися для визначення ГУ. Було остаточно доведено, що ці ефекти очевидні також для рівнів, нижчих за межу насичення СК (6,8 мг/дл). Отже, підвищений рівень СК у крові чинить негативний ефект на серцево-судинну систему незалежно від преципітації кристалів моноурату натрію [16].

ГУ може бути наслідком ІР через зниження ниркового кліренсу СК. Іншим фактором, який може пояснити тісний зв’язок ГУ з ІР, є високе споживання населенням фруктози, зокрема через солодкі напої, яке значно зросло протягом останніх років. Надлишок фруктози, з одного боку, може легше за глюкозу спричинити метаболічні зміни, типові для МС, з іншого боку – це єдиний цукор, при метаболізмі якого виробляється СК, що потенційно може зумовити ГУ [6]. Однак зв’язок є двоспрямованим, оскільки СК також може погіршити IР.

Як і в попередніх дослідженнях, Maloberti та співавт. виявили, що СК і ГУ (з обома пороговими значеннями) суттєво пов’язані з окремими компонентами МС – тригліцеридами, низьким рівнем ліпопротеїнів високої щільності й окружністю талії (лише цей критерій не мав зв’язку з пороговим значенням ГУ з дослідження URRAH). Зв’язок між СК і ліпідами можна пояснити декількома механізмами, найбільш значущим з яких є окислювальний стрес, що визначається реакціями, каталізованими ксантиноксидазою. Окислювальний стрес посилює ліпогенез і синтез тригліцеридів через мітохондріальну дисфункцію та вивільнення цитрату в цитозолі. Крім того, СК здатна пригнічувати активність ліпопротеїнліпази в ендотеліальних клітинах, визначаючи підвищення рівня циркулювальних ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ). У проспективних дослідженнях вищі рівні СК передбачали високі рівні ЛПНЩ і тригліцеридів [21].

Висновки

Рівень СК і ГУ значною мірою пов’язані з ІР та МС.
Що вищими є значення СК і граничне значення, що використовуються для діагностики ГУ, то вищою буде міцність зв’язків. Однак і нижче порогове значенням ГУ (≥5,6 мг/дл) також значною мірою пов’язане із МС.

Список літератури знаходиться в редакції.

Maloberti A. et al. Uric acid and metabolic syndrome: Importance of hyperuricemia cut-off. International Journal of Cardiology, Volume 417, 132527.

Реферативний огляд підготував Ігор Петренко

Довідка «ЗУ»

Аденурік® – оригінальний фебуксостат європейського виробництва, селективний інгібітор ксантиноксидази, показаний для лікування хронічної ГУ при захворюваннях, котрі супроводжуються відкладанням кристалів уратів, у т. ч. за наявності тофусів та/або подагричного артриту на цей час або в анамнезі. 1 таблетка містить фебуксостату 80 або 120 мг, що відповідає простій схемі дозування. Рекомендована доза Аденуріку для лікування подагри становить 80 мг 1 р/добу. Ефект лікарського засобу виявляється досить швидко, що робить можливим повторне визначення концентрації СК через 2 тиж. Якщо концентрація СК у сироватці крові перевищує 6 мг/дл (357 мкмоль/л) після 2-4 тиж лікування, слід розглянути підвищення дози до 120 мг 1 р/добу. Препарат застосовується незалежно від прийому їжі, він не потребує корекції дози для пацієнтів літнього віку, а також для хворих із порушенням функції нирок легкого чи помірного ступеня (кліренс креатиніну ≥30 мл/хв). Постійна уратознижувальна терапія фебуксостатом запобігає прогресуванню подагри та повторним нападам подагричного артриту. Рекомендована тривалість профілактики нападів подагри – не менше 6 міс.