14 січня, 2025
Йододефіцит, гіпотироксинемія в матерів та ендокринні дисфункції, що впливають на розвиток мозку плода: дослідження даних літератури
Гормони щитоподібної залози (ЩЗ) відіграють особливо важливу роль у нормальному ембріональному/фетальному та ранньому постнатальному розвитку. Залежно від тяжкості, тривалості та часу виникнення йододефіциту в певні періоди життя йододефіцитні захворювання (ЙДЗ) можуть бути пов’язані з розвитком фізичних, неврологічних та інтелектуальних розладів. Тяжкий йододефіцитний стан під час вагітності здатен зумовлювати низку несприятливих наслідків, такі як зоб, гіпотиреоз, мертвонародження, підвищена неонатальна смертність, неврологічні ураження та психічні розлади, як у матері, так і в дитини [1]. Крім того, зростає глобальний вплив хімічних сполук, що порушують ендокринні процеси (Endocrine disrupting chemicals – EDC) [2-4]. Вплив EDC за недостатнього надходження в організм йоду може бути ще шкідливішим для ембріонального/фетального та неонатального розвитку мозку, росту, диференціації, а також метаболічних процесів у дорослому віці [5-12].
Як дефіцит йоду, так і EDC чинять негативний вплив на загальний стан здоров’я та соціально-економічну систему країни. Річні витрати, пов’язані із сьома категоріями EDC із найвищим причинно-наслідковим зв’язком, оцінюються в Європі щонайменше у 33,1 млрд євро.
Найбільша частка витрат пов’язана зі втратою балів IQ та нейрокогнітивними захворюваннями [13-17]. Крім того, з’являється все більше доказів того, що EDC, у тому числі забруднення повітря, впливають не лише на розвиток функції мозку, а й на результати вагітності та пологів [10, 18-21, 22-26].
«Ендемічний зоб» уже давно є синонімом дефіциту йоду, і метою завжди було запобігти збільшенню та порушенню функції ЩЗ. Однак упродовж останніх десятиліть змусили звернути на себе увагу наслідки легкого і помірного йододефіциту на когнітивний розвиток ембріона/плода [27].
Результати епідеміологічних та експериментальних досліджень легкого та помірного дефіциту йоду, проведених за останні 20 років, показали, що розвиток мозку ембріона/плода може порушуватися не лише в матерів із гіпотиреозом, а й у матерів з ізольованою гіпотироксинемією на ранніх термінах гестації [28-32]. Незначні зміни в розвитку мозку плода спостерігали навіть за рівнів гормонів ЩЗ матері в межах нижнього референтного діапазону, хоча результати не є однорідними, а тому ізольована гестаційна гіпотироксинемія (ІГГ) ще не є загальновизнаним самостійним захворюванням ЩЗ. Натомість вважають, що це результат дефіциту йоду і/або забруднення EDC або ж дії інших чинників, що докладно узагальнено та обговорено різними дослідниками [6, 33-35].
Метою огляду є виявлення прогалин у знаннях про наслідки легкого і помірного йододефіциту і додаткових впливів довкілля, зокрема EDC та забруднення повітря, під час вагітності на когнітивний і психосоціальний розвиток потомства, а також про те, наскільки значущою може бути роль IГГ. Передусім результати систематичних оглядів потрібно використовувати для обґрунтування потреби в надійному і безпечному забезпеченні йодом особ, які за своєю посадою мають приймати важливі рішення.
Матеріали та методи
Дослідження являє собою огляд даних літератури відповідно до положення PRISMA Extension for Scoping Reviews (PRISMA-ScR) [36]. Пошук літератури проводили в базах даних PubMed, Medline, Cochrane, Web of Science, Google Scholar, Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) (www.who.int/en/, доступ 1 квітня 2022 р.) і Iodine Global Network (https://www.ign.org, доступ 1 квітня 2022 р.) за період із січня 1990 по квітень 2022 року.
Результати та їх обговорення
Потреба в йоді та йодний статус вагітних жінок в Європі
У вагітних потреба в йоді зростає приблизно на 50% проти невагітних через підсилене вироблення гормонів ЩЗ, підвищений кліренс йоду нирками та трансплацентарну передачу йоду плоду [37]. Відповідно, рекомендоване середнє споживання йоду під час вагітності становить 150-249 мкг/добу [38].
Для оцінки споживання йоду певною популяцією ВООЗ рекомендує 4 можливі маркери: концентрація йоду в сечі (urinary iodine concentration, UIC), концентрація тиреотропного гормону (ТТГ) у сироватці крові, концентрація тиреоглобуліну (TГ) у сироватці крові та об’єм ЩЗ, але не вміст вільного тироксину (вT4) [39].
У більшості епідеміологічних досліджень використовують середню UIC через простоту проведення дослідження. Середня UIC, що становить 250 мкг/л під час вагітності свідчить про достатній запас йоду [39, 40]. Однак на сьогодні в жодному епідеміологічному дослідженні не порівнювали наведені параметри, щоб віднайти найліпший.
За оцінками, у світі приблизно 54% жінок під час вагітності споживають недостатню кількість йоду [41]. В Європі цей відсоток набагато вищий – у більш як 70% (n=21) із 29 європейських країн споживання йоду є недостатнім (табл.) [42-56].
Причина полягає в тому, що більшість європейських жінок дітородного віку проживають у країнах із необов’язковим йодуванням побутової солі. У результаті медіана UIC у цих країнах нижча за 100 мкг/л [57]. Нещодавні національні репрезентативні дані дітей і підлітків у Німеччині виявили середню UIC-89 мкг/л [55,58].
Споживання йоду за останнє десятиліття суттєво зменшилося в порівнянні з базовим дослідженням (2003-2006). Причина може полягати в тому, що використання йодованої солі у продуктах зменшилося, а вегетаріанські та веганські дієти набули популярності, особливо серед молоді [59].
Середню UIC >150 мкг/л було зареєстровано лише в декількох країнах ЄС з обов’язковими загальними програмами йодування солі, таких як Болгарія чи Румунія (див. табл.). У Польщі та Італії йодування кухонної солі є обов’язковим, але не дозволене в оброблених харчових продуктах, за винятком дитячих сумішей [60-62]. Бельгія, Данія та Нідерланди ввели обов’язкове використання йодованої солі у хлібобулочних виробах. Проте така стратегія, імовірно, не відповідає підвищеним потребам жінок у йоді під час вагітності [63, 64].
У більшості європейських країн може бути потрібним додаткове забезпечення йоду для жінок дітородного віку [40, 65, 66]. Тенденція повторної появи в цих країнах дефіциту йоду серед уразливих груп населення, таких як жінки репродуктивного віку, відображає тенденції в інших економічно розвинених країнах [67].
Ізольована гестаційна гіпотироксинемія
Визначення, поширеність і причини
У першому дослідженні IГГ описували як концентрацію вT4 у сироватці крові матері нижче 10-го процентиля зі значенням ТТГ у референтному діапазоні [68]. Однак у більш пізніх дослідженнях наявні значущі відмінності у визначенні IГГ (рівень вT4 нижче 10-го або 2,5-го процентиля), що ускладнює інтерпретацію даних [69-71]. Поширеність IГГ коливається від 1 до 25% залежно від діагностичних критеріїв, триместру вагітності або методу визначення вT4. Очікують, що в країнах із дефіцитом йоду частота IГГ буде вищою [33, 72]. IГГ може бути насамперед асоційована з легким або помірним споживанням йоду, що тісно пов’язано зі збільшенням вивільнення трийодтироніну (T3) і зниженням T4 для збереження йоду. Оскільки в перші 4 міс вагітності активно транспортується крізь плаценту лише вT4, IГГ може вплинути на розвиток мозку ембріона до початку функціонування ЩЗ плода [73].
Пренатальний вплив EDC на ЩЗ матері й ембріона/плода може додатково позначитися на розвитку мозку потомства [6, 7, 74].
Етнічна приналежність, вік матері, кількість пологів в анамнезі, індекс маси тіла до вагітності та дефіцит вітаміну D (як потенційні причини) також пов’язані з IГГ [33, 75-80]. Крім того, необхідно враховувати, що дефіцит інших мікроелементів, окрім йоду, зокрема селену й заліза, є особливо важливим для функції ЩЗ і тому має бути взятий до уваги та розглядатися як фактор ризику ІГГ [81-83].
Клінічна настанова Американської тиреоїдної асоціації (American Thyroid Association – ATA) рекомендує визначати під час вагітності рівень не вT4, а лише загального T4 [69]. Рекомендованим методом визначення рівня вT4 під час вагітності є діаліз або ультрафільтрат зразків сироватки з використанням рідинної хроматографії та тандемної мас-спектрометрії (LC/MS/MS) [69, 70, 84]. Однак в епідеміологічних дослідженнях донині ці методи не застосовували.
Таким чином, найновіші клінічні рекомендації золотим стандартом вважають популяційні триместр-специфічні референтні діапазони рівнів ТТГ і Т4 у місцевій еутиреоїдній вагітній популяції [69, 85].
Пренатальний розвиток мозку, час дії гормонів ЩЗ і виявлення специфічних механізмів дій, пов’язаних із ЩЗ (MoAs), у зв’язку зі впливом ED
Ембріональний і ранній фетальний розвиток мозку залежить від Т4 матері (рис.) [74, 86-90]. Лише вT4 проникає крізь ембріональний/фетальний гематоенцефалічний бар’єр. Було доведено, що вплив деяких EDS позначається на ЩЗ на багатьох рівнях, діючи на мозок, що розвивається, наприклад, шляхом пригнічення активності дейодинази, а також на транспортні механізми, такі як транстиретин (transthyretin – TTR) у плаценті, ембріоні/плоді [6, 9, 11, 74].
Рис. Зміни у фізіології ЩЗ під час вагітності (A) і зв’язок між активністю гормонів ЩЗ та розвитком мозку (Б) (адаптовано з [88, 89]).
A – основні зміни у фізіології ЩЗ під час вагітності. Збільшення кількості тироксин-зв’язувального глобуліну (ТЗГ), споживання тироксину плодом і експресії дейодинази‑3 в плаценті потребують підвищення вироблення гормонів ЩЗ для підтримання достатнього рівня тиреоїдних гормонів. Стимуляція ЩЗ хоріонічним гонадотропіном людини (ХГЛ) врешті-решт призводить до збільшення концентрації вТ4 і подальшого зниження концентрації ТТГ; Б – зв’язок між активністю гормонів ЩЗ і розвитком головного мозку. Зверніть увагу на часове вікно (між двома червоними пунктирними лініями), коли зниження рівня вT4 в матері чинить особливий вплив на проліферацію та міграцію нейронів і розвиток внутрішнього вуха. Додаткові пояснення – у тексті.
Виявлення цього раннього, критичного, періоду може мати прямі клінічні наслідки для оцінки ризику та низки можливостей для лікування. Під час цієї критичної фази розвитку знижується плацентарний транспорт вT4 від матері, що, імовірно, чинить найбільший вплив на неврологічний розвиток дитини [91-95]. МРТ головного мозку допомагає об’єктивно оцінити розвиток мозку та надає детальну інформацію про його структури. Дані візуалізації дають інформацію щодо нейрогенних процесів на певних етапах розвитку мозку плода [96, 97].
Результати частини поздовжнього дослідження Generation R у Роттердамі за участю 1981 пари мати-дитина вказують на «ефект програмування плода». Результати визначення в матері рівнів ТТГ і вT4 на ранніх або середніх термінах вагітності (≤18 тиж) порівнювали з даними МРТ мозку дітей віком 10 років. Було виявлено обернений U-подібний зв’язок між рівнем ТТГ у матері і загальним об’ємом сірої речовини в потомства та об’ємом сірої кіркової речовини. Також було вперше показано, що зв’язок із появою розладів нервової системи в майбутньому очевидніший, коли функцію ЩЗ оцінюють до 14-го тиж вагітності. Доведено, що як знижена, так і підвищена функція ЩЗ у матері, особливо на ранніх термінах вагітності, пов’язані з меншим об’ємом сірої речовини та об’ємом кори в дитини [98, 99]. Однак причинно-наслідковий зв’язок між функцією ЩЗ в матері та морфологічними змінами головного мозку дитини досі остаточно не з’ясований. Необхідні подальші дослідження, щоб визначити, як МРТ і морфометричний метод можуть допомогти в оцінці впливу функції ЩЗ в матері на когнітивні функції дитини [100, 101].
З’являється все більше доказів того, що речовини, що руйнують ЩЗ (thyroid-disrupting chemicals – TDC) до яких належать хлорорганічні пестициди, перхлорати, нітрати, фталати та інші), також порушують дію деяких внутрішньоклітинних гормонів ЩЗ та розвиток мозку [6, 9, 11, 102-108]. Очевидно, що дефіцит йоду може сприяти цим шкідливим ефектам і тим самим порушувати транскрипцію та індуковані тиреоїдними гормонами епігенетичні ефекти на гени-мішені [109]. Актуальність питання полягає в поєднанні все ще недостатнього забезпечення йодом і постійно зростаючого впливу EDC на людину [6, 22, 110-112].
TDC впливають на вагітність не тільки діючи як агоністи/антагоністи гормонів, а й опосередковано, порушуючи гомеостаз матері, плаценти і плода. Це може реалізуватися через вплив на окислювальний стрес, гормональний статус, метаболічний профіль та мікробіом [22, 113-120]. Вважають, що несприятливий вплив EDC, у тому числі забруднення повітря, на здоров’я потомства може бути зумовлений двома механізмами: безпосередньо – через плаценту і, тим самим, кровообіг плода і/або – опосередковано, через окислювальний стрес у плаценті, що призводить до запалення та епігенетичних змін у плаценті, а також у потомства [10, 121-126].
Результати епідеміологічних досліджень фізіологічних рідин, зібраних у вагітних жінок (кров, сироватка, сеча, амніотична рідина, плацента), показують, що комбінований вплив EDC («коктейлів») є звичним і досить поширеним явищем [127-129]. Малоймовірно, що можуть бути визначені безпечні рівні забруднення EDC через різноманітність їхньої дії, зокрема ефекти низьких доз, можливі нелінійні дозозалежні реакції, кумулятивні ефекти, які часто є очікуваними в разі комбінованого впливу, та ефекти, що передаються від покоління до покоління з різним впливом впродовж уразливих вікон експозиції [16, 130-134].Сполуки орто-заміщеного поліхлорованого біфенілу (polychlorinated biphenyl – PCP) (95 або 101) знижують реакцію гіпофіза на тиреотропін-рилізинг-гормони [167]. Перхлорат, тіоціанат і нітрат конкурентно пригнічують поглинання йодиду NIS (sodium iodide symporter; натрій-йодний симпортер), що також може бути справедливим для бензофенону 2 [102].
Дослідження на тваринах показали, що фталати змінюють передачу сигналів ЩЗ за допомогою низки потенційних механізмів, таких як вплив на рецептори до ТТГ, зв’язування з транспортними білками, вплив на вісь гіпоталамус–гіпофіз–ЩЗ та зміна NIS-опосередкованого захоплення йодиду, йодтироніндейодинази або печінкових ферментів [102, 168].
PCP та їх метаболіти, а також полібромовані дифенілові ефіри (polybrominated diphenyl ethers – PBDE) так само зв’язують TTR і витісняють T4 [7, 102, 104, 105]. Вважають, що TTR має важливе значення для перенесення гормонів ЩЗ крізь гематоенцефалічний бар’єр, а також крізь плаценту до організму плода. Іншим механізмом зниження концентрації Т4 у сироватці крові як у дорослих, так і в новонароджених може бути здатність поліхлорованих біфенілів (polychlorinated biphenyl – PCB) індукувати печінкові мікросомальні ферменти, що зумовлює виділення жовчі та виведення гормонів ЩЗ. Такі зміни особливо несприятливі на ранніх термінах вагітності та навіть здатні чинити довгостроковий вплив на мозок [3, 153-157, 169, 170].
Бісфеноли, у тому числі бісфенол А (Bisphenol A, BPA) (хімічна сполука, що використовується переважно у виробництві різних пластмас – безбарвна тверда речовина, яка розчиняється у більшості поширених органічних розчинників, але дуже погано – у воді. BPA виробляють у промислових масштабах шляхом реакції конденсації фенолу та ацетону. – Прим. ред.) можуть порушувати синтез, транспорт і метаболізм гормонів ЩЗ. Вважають, що основним механізмом їхньої дії є зв’язування з рецепторами до тиреоїдних гормонів і порушення дії гормонів ЩЗ [166]. Отримані під час вагітності результати підтверджують експериментальні дані, які свідчать про те, що BPA можуть впливати на функцію ЩЗ та активність дейодинази на ранніх термінах вагітності (6-14 тиж). BPA асоціювалися з нижчим співвідношенням як вT4/вT3, так і зT4/зT3 (загальний тироксин / загальний трийодтиронін), а також нижчою концентрацією зT4 [171].
Незалежно від рівня, на якому відбувається порушення, воно може зумовити зниження зв’язування Т3 з ядерними рецепторами до тиреоїдних гормонів. У подальшому це загрожує змінами транскрипційної активності і може спричинити епігенетичні порушення [9, 173-177]. Зміни рівнів TГ – а отже, швидкості метилювання ДНК – під час органогенезу та перехідних періодів розвитку можуть не тільки збільшувати ризик низького IQ, а й призводити до інших довгострокових наслідків у потомства, таких як кардіометаболічні, нервові та поведінкові порушення [9, 92, 109, 175, 178].
Дефіцит йоду легкого і середнього ступеня тяжкості та його наслідки
На відміну від тяжкого дефіциту йоду легкий або помірний внутрішньоутробний його дефіцит має менш помітні, але все ж важливі довгострокові когнітивні та психосоціальні наслідки для потомства [179].
В обсерваційних дослідженнях несприятливого впливу легкого дефіциту йоду на когнітивний розвиток і поведінкові розлади зразки крові матері зазвичай брали між 9-м і 13-м тиж вагітності. Неврологічні обстеження дітей проводили у віці від 6 міс до 16 років [95]. Треба зазначити, що дизайни досліджень були дуже різними. Відмінності стосувалися критеріїв відбору пар мати-дитина, референтних значень і діапазонів для визначення ступеня гіпотиреозу і/або гіпотироксинемії в матері, а також тестів для оцінки неврологічного розвитку.
В усіх дослідженнях, крім дослідження Grau та співавт., в яких вивчали вплив низьких рівнів вT4 у матері наприкінці першого триместру, повідомили про порушення когнітивного та моторного розвитку в дітей [30, 34, 69, 91, 93, 181-183, 187, 188-190]. Із прогресуванням вагітності кореляція поступово слабшала і зникала до пізніх термінів вагітності [32, 186, 191].
Два систематичних огляди та 5 метааналізів оцінювали зв’язок між дефіцитом йоду в матері та інтелектуальним розвитком дітей у подальшому [192, 193, 180, 194-197]. Загалом, у цих публікаціях припускають існування зв’язку між високим рівнем ТТГ і/або низьким рівнем Т4 у сироватці крові вагітних матерів з одного боку і порушенням неврологічного розвитку та поведінковими розладами в дитини – з іншого.
Використовуючи модель випадкових ефектів, 2 метааналізи показали, що субклінічний гіпотиреоз і гіпотироксинемія в матерів пов’язані із затримкою розумового розвитку в дітей (відношення шансів (ВШ) 2,14; 95% ДI 1,20-3,83; p=0,01; і ВШ 1,63; 95% ДІ 1,03-2,56; p=0,04) [180, 195]. Водночас результати щодо таких розладів поведінки, як синдром дефіциту уваги з гіперактивністю (СДУГ) або аутизм, суперечливі та потребують проведення подальших досліджень [180, 197].
Метааналіз Levie та співавт., які оцінювали дані трьох когортних досліджень, не виявили чітких ознак зв’язку між рівнями ТТГ і вT4 у матері до 18-го тиж вагітності та СДУГ у дітей [197]. Систематичний огляд Drover та співавт., який охоплював 28 досліджень (у 5 з яких вивчали рівень гормонів ЩЗ у новонароджених), повідомив про помірні докази зв’язку між IГГ і СДУГ [193].
Загалом, жоден із систематичних оглядів і метааналізів не виявив чітких порогових значень для високих рівнів ТТГ і/або низьких рівнів вT4 у сироватці крові вагітних, які б свідчили про підвищений ризик неврологічних розладів у дітей. Такі граничні показники не можуть бути визначені, оскільки епідеміологічні дослідження не були розроблені для їх встановлення.
Вплив TDC, у тому числі забрудненого повітря, на нейророзвиток ембріона/плода в районах із дефіцитом йоду
До сьогодні в дослідженнях, в яких вивчали гіпотироксинемію матері внаслідок легкого чи помірного йододефіциту, не враховували додатковий пренатальний вплив TDC. Проте ретроспективні дослідження «випадок-контроль», когортні та популяційні дослідження, що пов’язують вплив TDC з епідеміологічними даними щодо дисфункції ЩЗ, надають чіткі докази того, що розвиток мозку ембріона/плода і новонародженого, а також процеси росту, диференціації та метаболізму зазнають ризику несприятливого впливу TDC [6, 198]. Останніми роками спостерігають значне почастішання розладів нервової системи, у тому числі аутизму і СДУГ [2, 12, 199-202].
Особливу загрозу для громадського здоров’я становлять вагітні з легким йододефіцитом, які зазнають впливу перхлорату, тіоціанату, нітрату чи інших TDC, що містяться в навколишньому середовищі [4, 8, 11, 16, 203-209].
У моделі «доза-відповідь» між впливом йодидів і перхлоратів у продуктах харчування було показано, що низьке споживання йоду в дозі 75 мкг/добу і перхлорату в добовій дозі 4,2 мкг/кг є достатнім для індукування гіпотироксинемії, тоді як адекватне споживання йоду в дозі 250 мкг/кг/добу потребує більшої добової дози перхлорату – приблизно 34 мкг/кг [210].
Застосування в осіб із групи ризику добавок із йодом, за поточних нормативних обмежень, було б достатньо для запобігання зобогенним ефектам перхлорату [205]. Таким чином, дефіцит йоду може погіршувати наслідки впливу TDC, особливо під час вагітності [4, 8, 11, 16, 104, 105].
Проспективне когортне дослідження вагітності та пологів вивчало взаємодію BPA з гормонами ЩЗ у вагітних жінок і новонароджених.
Сильніший вплив BPA пов’язаний зі зниженням рівня ТТГ у сироватці пуповинної крові дівчаток. BPA виявляють найбільший негативний вплив на дівчаток, народжених від матерів із дефіцитом йоду [218].
Когортне дослідження в Китаї показало, що концентрація BPA в сечі в пренатальний період була пов’язана з низьким рівнем ТТГ у матерів із надмірною вагою, але не було встановлено зв’язку з рівнями вT4, вT3 і ТТГ у сироватці пуповинної крові [219]. Порушення рівнів гормонів ЩЗ в результаті пренатального впливу BPA може бути асоційоване з довгостроковими нейроповедінковими змінами в більш пізньому віці [220-222]. Треба зазначити, що існують різні види тестових наборів для оцінки нейророзвитку дитини в різному віці, результати яких у дослідженнях були суперечливими. Крім того, час проведення і кількість оцінок впливу різнилися. Проте симптоми СДУГ, особливо у хлопчиків, систематично свідчили про зв’язок як із пренатальним, так і з поточним впливом бісфенолу А (BPA) [223]. Незважаючи на обмежену кількість доказів щодо несприятливих наслідків допологового та постнатального впливу BPA, вагітні жінки та маленькі діти мають бути захищеними від такого впливу на основі запобіжного підходу [224, 225].
Більше того, проведене пілотне дослідження показує, що 2,3′,4,4′,5-пентахлорбіфеніл (pentachlorobiphenyl, PCB 118) чинить негативний вплив на нейрокогнітивний розвиток і, імовірно, зменшує користь від добавок із йодом у регіонах із граничним йододефіцитом. Тому під час планування досліджень щодо користі йодних добавок варто враховувати вплив TDC, особливо під час вагітності [226].
Обсерваційні дослідження переконливо свідчать, що TDC порушують метаболізм гормонів ЩЗ, що було показано для кількох класів TDC, для пар «мати-дитина», у дослідженнях типу «випадок-контроль», менших когортах або більших епідеміологічних дослідженнях [6, 102, 135-232].
Однак необхідне проведення подальших довгострокових клінічних досліджень, щоб остаточно розкрити асоціації, пов’язані з дозою [6, 168, 227, 229, 233-236].
Забруднення повітря є провідним фактором ризику глобального тягаря захворювань, проте негативні наслідки впливу твердих часточок розміром <2,5 мкм (PM2,5) під час вагітності в минулому не вивчалися [237-239]. Утім дослідники отримують усе більше доказів негативного впливу забруднювачів повітря, що утворюються під час горіння, на неврологічний розвиток плода та поведінку дітей [20, 240-242]. Забруднення повітря може порушувати функцію ЩЗ матері на ранніх термінах вагітності, що було доведено в чотирьох когортах в Європі, а також у китайському Шанхаї [10, 243].
Наявні дані свідчать про те, що внутрішньоутробний вплив PM2,5 може порушувати пренатальний розвиток мозку в результаті окислювального стресу і системного запалення, що призводить до хронічного нейрозапалення, активації мікроглії та розвитку нейрогенного сечового міхура [18, 168, 246].
Було доведено, що вплив твердих часточок під час внутрішньоутробного розвитку пов’язаний зі структурними змінами в корі головного мозку дитини, а також із порушенням основних виконавчих функцій, таких як гальмівний контроль [247, 248]
Дослідження, які зосереджувалися на впливі забрудненого повітря, особливо PM та NO2, упродовж внутрішньоутробного періоду та перших років життя, виявили зв’язок із затримкою психомоторного розвитку та порушенням когнітивного розвитку, а також із розладами аутистичного спектра [19, 201, 249-255]. Однак ці результати не бути підтверджені іншими дослідниками [20, 21, 256-258].
Профілактика та лікування ІГГ
Оскільки результати досліджень впливу IГГ на когнітивний і моторний розвиток, а також на ризик виникнення нейропсихіатричних захворювань у дітей вказують на чіткий зв’язок із ранніми термінами вагітності; найважливішим клінічним питанням лишається те, чи можна запобігти цим ускладненням шляхом раннього застосування йоду або замісної терапії L-тироксином [29, 33].
Лікування ІГГ або субклінічного гіпотиреозу за допомогою L-тироксину на ранніх термінах вагітності не виявило користі щодо нейророзвитку дітей віком 6 і 9 років. Однак прийом L-тироксину починався в середньому на 12-му тиж вагітності, що надто пізно [259, 260]. Ось чому клінічні настанови ATA не рекомендують застосування L-тироксину [69]. Проте, ґрунтуючися на нових епідеміологічних даних, рекомендації ETA розглядають додаткове застосування L-тироксину впродовж першого триместру, але не пізніше [85].
Результати нещодавно проведеного дослідження показали, що раннє додавання L-Тироксину жінкам із рівнем ТТГ >2,5 мОд/л і вT4 <7,5 пг/мл на 9-му тиж гестації або раніше є безпечним і поліпшує перебіг вагітності. Але, чи поліпшується при цьому нервовий розвиток потомства, наразі не вивчалося. Ці дані підтверджують рекомендацію прийняти ці граничні рівні для призначення L-тироксину, який потрібно почати застосовувати якомога раніше – в ідеалі до кінця першого триместру вагітності, і уникати зниження рівня ТТГ [261].
У регіонах із легким і помірним дефіцитом йоду регулярне споживання йодованої солі щонайменше за 24 міс до планованої вагітності може значно поліпшити функцію ЩЗ матері та знизити ризик розвитку гіпотиреозу під час вагітності. Імовірно, це пов’язано з відновленням інтратиреоїдних запасів йоду [262-268]. Важливість цього відкриття підтверджується результатами великої проспективної когорти, у тому числі матерів і потомства. Можна продемонструвати позитивний зв’язок між йодним статусом матері до зачаття і когнітивними функціями нащадків віком 6-7 років [265]. З іншого боку, метааналіз не виявив жодного впливу на нервовий розвиток дитини добавок йоду, якщо їх застосування розпочалося під час вагітності, [196, 264, 269-272].
Відсутність сприятливого впливу добавок йоду, як правило, після першого триместру не стосується критичного періоду розвитку на ранніх термінах вагітності.
Існує певне занепокоєння, що безрецептурні йодовмісні добавки можуть містити великі дози йоду, що тимчасово порушують вироблення і/або виділення гормонів ЩЗ. Тому помірному дефіциту йоду необхідно запобігати ще до зачаття [273, 274].
Щоб дослідити нейропсихічний розвиток дітей, проводяться добре сплановані рандомізовані контрольовані дослідження з щоденним прийомом добавок йоду в дозі 150-200 мкг у період до зачаття, під час вагітності та лактації [275-278]. Крім того, необхідним є збір додаткових даних для визначення оптимальних і безпечних максимальних доз йоду для вагітних жінок та оцінки потенційних ризиків хронічного споживання високих доз йоду під час вагітності [270, 279].
Краківська декларація про йод, опублікована Європейським консорціумом із питань щитоподібної залози та іншими організаціями, підняла основні питання про те, як можна ефективно подолати дефіцит йоду в Європі. Було висунуто такі вимоги: загальне йодування солі має бути погоджено в усіх європейських країнах; мають бути запроваджені регулярні моніторингові та оціночні дослідження для постійного визначення переваг і потенційної шкоди програм із забезпечення йодом; необхідне залучення громадськості, щоб гарантувати проведення програм профілактики ЙДЗ [280].
Висновки
В епідеміологічній оцінці ЙДЗ відбулася зміна парадигми – із зоба на фокусування уваги на йодному статусі вагітних жінок. Проте в більшості європейських країн цього все ще недостатньо. Легкий або помірний дефіцит йоду, а також імовірна IГГ на ранніх термінах вагітності можуть чинити довготривалий негативний вплив на когнітивний і психосоціальний розвиток дітей. Для діагностики необхідно використовувати популяційні референтні діапазони рівнів ТТГ і вT4, що відповідають певному триместру.
Ефективну йодну профілактику негативного впливу на когнітивний і психосоціальний розвиток дітей треба проводити до зачаття, оскільки несприятлива дія на мозок, що розвивається, зумовлена зниженим умістом вT4 у матері в перші тижні вагітності. Таким чином, ефективна йодна профілактика в групах ризику, у тому числі в жінок дітородного віку, має проводитися до зачаття, доки в країні не буде введене загальне йодування солі.
Необхідне адекватне забезпечення йодом населення в усьому світі, оскільки це може зменшити деякі несприятливі наслідки одночасного впливу TDC. Відповідно до «принципу запобіжних заходів», що полягає у зменшенні ризику навіть за відсутності причинно-наслідкових зв’язків, необхідні зусилля влади та суспільства для зменшення забруднення довкілля TDC.
Реферативний огляд статті Rolf Grossklaus et al.«Iodine Deficiency, Maternal Hypothyroxinemia and Endocrine Disrupters Affecting Fetal Brain Development: A Scoping Review, Nutrients 2023, 15, 2249.
Підготувала Дарина Павленко
Повну версію дивіться: https://www.mdpi.com/2072-6643/15/10/2249
Тематичний номер «Діабетологія. Тиреоїдологія. Метаболічні розлади» № 4 (68) 2024 р.
