4 липня, 2026
Проблемні питання лікування тяжких інфекцій в умовах зростання антибіотикорезистентності: підсумки БУС‑18
За матеріалами конференції
7-9 травня відбувся вісімнадцятий Британо-Український симпозіум (БУС‑18), у рамках якого було проведено засідання «Інфекції, сепсис, антибіотикорезистентність, проблемні питання інтенсивної терапії». Захід об’єднав фахівців з анестезіології та інтенсивної терапії, клінічної мікробіології, інфектології та хірургії для обговорення сучасних викликів у лікуванні тяжких септичних і гнійно-запальних ускладнень. Основну увагу було приділено проблемі антибактеріальної стійкості серед грамнегативних збудників, поширенню резистентних штамів, а також обмеженим можливостям терапії у пацієнтів із сепсисом та у критичних станах. Експерти розглядали сучасні підходи до вибору антимікробної терапії, лабораторної діагностики, значення мікробіологічного моніторингу і зростання ролі стандартизованих протоколів лікування та автоматизації процесів надання медичної допомоги.
Ключові слова: сепсис, антибіотикорезистентність, інтенсивна терапія, грамнегативні бактерії, антимікробна терапія, антибіотики, цефтазидим/авібактам, Завіцефта, антибіотикопрофілактика.
Доповідь «Когнітивні упередження, похибки та організаційні перешкоди в раціональній антимікробній терапії» представив заступник головного лікаря клінічної лікарні «Феофанія» ДУС, лікар-анестезіолог, кандидат медичних наук Андрій Миколайович Строкань.
Системне мислення сьогодні виступає основою впровадження заходів для боротьби з антибіотикорезистентністю. Варто розрізняти когнітивні упередження (несвідомі дії клініцистів, що погіршують результат) і свідомі порушення (медперсонал неправильно використовує антибактеріальні препарати, усвідомлюючи це). Диференціація між цими двома типами надзвичайно складна: одна й та сама дія може бути викликана як упередженням, так і свідомим вибором. Висновки щодо прийняття клінічних рішень можуть базуватися на упередженнях аналізу та узагальненнях:
- хибне узагальнення (інколи на основі єдиного випадку);
- нечутливість вибірки (недооцінка варіативності в малих вибірках призводить до хибної оцінки ефекту);
- ілюзія вагомості (прийняття рішення на основі непрогностичних даних);
- ігнорування базового відсотка (нехтування загальновідомими базовими даними).
Упередження щодо підтвердження клінічних рішень і фокусування включають наступні механізми:
- підтверджувальне упередження: тенденція шукати, інтерпретувати та запам’ятовувати лише ту інформацію, яка підтверджує попередні уявлення – незалежно від того, як ці уявлення сформувались;
- ефект фокусування: надмірна увага лише до одного аспекту – наприклад, позначки «чутливий» у результатах мікробіологічного дослідження як абсолютного маркера прогнозу ефективності, без урахування параметрів фармакодинаміки та фармакокінетики;
- упередження уваги: концентрація на механізмах резистентності як єдиній причині неефективності.
Упередження щодо оцінки результатів терапії базуються на трьох процесах:
- упередження результатів: оцінка рішення за кінцевим результатом, а не за якістю на момент прийняття. Призводить до переоцінки ефективності антибактеріальної терапії або негативної ретроспективної оцінки правильних рішень;
- ретроспективна раціоналізація: підбір раціональних аргументів постфактум для випадково вдалих дій із низькою ймовірністю успіху. Формує хибну впевненість у правильності неправильних практик;
- «ефект знайомого»: надання переваги препаратам лише через їхню «знайомість» призводить до призначення не найбільш прийнятної, а найбільш звичної терапії.
У якості прикладу сукупності помилок, які призвели до неефективності терапії, доповідач навів клінічний випадок важкопораненого пацієнта з неконтрольованим вогнищем абдомінальної хірургічної інфекції. У хворого спостерігалися повторна неспроможність анастомозів (anastomotic leaks), перфорації та розвиток абдомінального сепсису, асоційованого з полірезистентними грамнегативними збудниками.
Попри високий рівень лабораторного забезпечення в лікувальному закладі його можливості виявилися недостатніми для вирішення настільки складного діагностичного завдання. У зв’язку з цим було запропоновано: направити біологічний матеріал до спеціалізованої лабораторії для розширеного мікробіологічного дослідження; основні зусилля зосередити на пошуку ефективного хірургічного рішення; а також призначити комбіновану антимікробну терапію цефтазидимом/авібактамом (CAZ-AVI) у поєднанні з азтреонамом. В Україні комбінація цефтазидиму та авібактаму представлена оригінальним препаратом Завіцефта® (виробництво компанії Pfizer), який являє собою сучасний високоефективний засіб для лікування пацієнтів із високим ризиком наявності полірезистентної грамнегативної інфекції.
Хірургічна тактика стала також вагомим фактором позитивного результату лікування. Після пошуку та реалізації нестандартного, але ефективного хірургічного рішення вдалося досягти контролю джерела інфекції та ліквідувати неспроможність анастомозів.
За результатами мікробіологічного дослідження Klebsiella pneumoniae демонструвала чутливість лише до колістину з мінімальною інгібуючою концентрацією 1 мкг/мл. У штаму були виявлені метало-β-лактамаза Нью-Делі (New Delhi metallo-β-lactamase, NDM) та оксациліназа‑48 (oxacillinase‑48, OXA‑48). Це вказувало на доцільність комбінованої терапії CAZ-AVI (Завіцефта®) у поєднанні з азтреонамом. Попередньо лікуючий лікар наполягав на заміні схеми на піперацилін/тазобактам у комбінації з азтреонамом, аргументуючи це тим, що тазобактам також є інгібітором β-лактамаз і потенційно може бути ефективним при значно нижчій вартості лікування, хоча препарат Завіцефта® мав вагомий клінічний успіх.
Представлений клінічний випадок демонструє, що як індивідуальні, так і колективні лікарські рішення мають надзвичайно вагомий вплив на результат у пацієнтів із тяжкими інфекційними ускладненнями. Доповідач також звернув увагу на сучасні організаційні проблеми системи охорони здоров’я, зокрема на зростання ролі немедичного персоналу, автоматизації процесів і стандартизованого протокольного лікування на шкоду індивідуалізованому підходу. За таких умов пацієнти з тяжкою поліморбідною патологією та складними інфекційними ускладненнями нерідко сприймаються як надмірне навантаження на систему, орієнтовану переважно на виконання алгоритмів, а не на досягнення клінічного результату.
Тему «Сепсис у добу антибіотикорезистентності: сучасні клінічні рішення» висвітлила завідувач відділення анестезіології, інтенсивної терапії та екстракорпоральної детоксикації Київської обласної клінічної лікарні, лікар-анестезіолог, кандидат медичних наук Анна Василівна Масуді.
Неадекватна антибіотикотерапія безпосередньо пов’язана з гіршими результатами лікування сепсису (Rhee Ch. et al., 2020). Цьогоріч опубліковані нові настанови – Міжнародні рекомендації щодо лікування сепсису та септичного шоку (Prescott H.C. Surviving Sepsis Campaign, 2026) міжнародної спільної ініціативи, яка включала понад 130 експертів, мультидисциплінарний підхід і прозорі, доказово обґрунтовані рекомендації.
Ключові принципи менеджменту сепсису залишаються незмінними, але стали більш чіткими наступні позиції:
- Раннє розпізнавання сепсису ® більший акцент на чутливих шкалах (NEWS, SIRS), зменшення ролі шкали qSOFA.
- Негайна антибіотикотерапія ® при септичному шоці – до 1 год; при підозрі на сепсис – максимально швидко, після оцінки стану пацієнта.
- Раціональне використання антибіотиків (antimicrobial stewardship) ® уникнення невиправдано широкого спектра →® рання деескалація після отримання даних.
- Гемодинамічна ресусцитація ® індивідуалізований підхід до інфузії, а не «один розмір для всіх».
- Безперервна переоцінка пацієнта: клінічні рішення мають бути динамічними, залежно від відповіді на терапію.
- Фокус на післясептичному періоді, реабілітації, спостереженні за пацієнтом, оцінці якості життя.
Нові настанови чітко вказують терміни ініціації антибактеріальної терапії:
– при септичному шоці антибіотики вводять негайно (до 1 год);
– при підтвердженому або ймовірному сепсисі без шоку – також до 1 год;
– якщо сепсис без шоку лише ймовірний – на оцінку відводиться до 3 год;
– якщо підозра залишається – антибіотики вводять у термін до 3 годин.
Особливості емпіричної терапії мультирезистентних штамів (multi-drug resistant – MDR) окреслені у двох положеннях:
- у дорослих пацієнтів із ризиком інфікування специфічним MDR-збудником рекомендовано використовувати емпіричну антимікробну терапію з покриттям витрат на цей збудник (умовна рекомендація, дуже низька достовірність доказів);
- у дорослих із сепсисом або септичним шоком із низьким ризиком інфікування специфічним MDR-збудником не рекомендовано використовувати емпіричну антимікробну терапію з покриттям витрат на цей збудник (умовна рекомендація, дуже низька достовірність доказів).
Окремо в оновлених настановах охарактеризовано режим уведення препаратів. Так, дослідження BALANCE (Daneman N. et al., 2020), у якому порівнювали 7- та 14-денне лікування інфекції кровотоку, продемонструвало не меншу ефективність 7-денного лікування, що додатково підтверджує перевагу коротшої тривалості лікування. У настановах зазначено, що в дорослих пацієнтів із початковим діагнозом сепсису або септичного шоку та адекватним контролем джерела інфекції:
– рекомендовано використовувати коротшу, а не довшу тривалість антимікробної терапії (умовна рекомендація, дуже низька достовірність доказів);
– коли оптимальна тривалість терапії неясна, пропонується використовувати прокальцитонін і клінічне дослідження для визначення моменту припинення антимікробної терапії, а не лише клінічне дослідження (умовна рекомендація, низька достовірність доказів).
Такий підхід дозволяє оптимізувати медикаментозне навантаження, знизити ризик селекції резистентних штамів і мінімізувати токсичність лікування.
У рамках засідання було представлено клінічний випадок тяжкого бойового поранення, ускладненого розвитком сепсису. Пацієнт, 40 років, отримав мінно-вибухову травму з множинними ушкодженнями. Діагноз включав поєднане вогнепальне осколкове поранення живота, таза та кінцівок. Крім того, відзначалися множинні сліпі поранення правого стегна з ушкодженням великої підшкірної вени та наявністю сторонніх тіл у проекції правої загальної стегнової вени. Стан пацієнта супроводжувався синдромом системної запальної відповіді (SIRS) та постгеморагічною анемією. Лікування включало десятки оперативних втручань на різних органах із повторними ревізіями та етапними реконструктивними процедурами. На фоні тяжкої комбінованої травми та повторних операцій у пацієнта відбулося прогресування системної запальної відповіді з розвитком сепсису. Мікробіологічне дослідження виявило грамнегативну мультирезистентну флору, що суттєво ускладнювало вибір антимікробної терапії. Для лікування септичного процесу застосовували комбіновану терапію CAZ-AVI (Завіцефта®) у поєднанні з азтреонамом, яка забезпечує активність щодо штамів-продуцентів метало-β-лактамаз (MBL) та інших механізмів резистентності. На фоні проведеного лікування спостерігалося клінічне покращення стану пацієнта. У подальшому антибіотикотерапію продовжили в комплексі з хірургічним контролем вогнища інфекції.
Відповідно до сучасних рекомендацій ранній контроль вогнища інфекції має перевагу над відтермінованим, і його слід проводити, за можливості, протягом перших 6 год після встановлення діагнозу сепсису або септичного шоку, що потребує хірургічного втручання (умовна рекомендація, дуже низька достовірність доказів).
Особливості антибактеріальної терапії у пацієнтів з ураженням нервової системи розглянув у доповіді «Раціональна антибіотикотерапія мультирезистентних інфекцій у нейроінтенсивній терапії» завідувач відділення інтенсивної терапії та анестезіології № 2 ДУ «Інститут нейрохірургії ім. А.П. Ромоданова», доцент кафедри хірургії, анестезіології та інтенсивної терапії післядипломної освіти Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця, кандидат медичних наук Максим Миколайович Пилипенко.
Нещодавно оприлюднений стандарт медичної допомоги «Парентеральна періопераційна антибіотикопрофілактика» (наказ МОЗ України від 23.04.2026 р.) суттєво обмежує антибіотикопрофілактику в нейрохірургії з метою зниження резистентності патогенів. Зокрема, для нейрохірургічних втручань у новому стандарті визначено, що краніотомія, ламінектомія, шунтування шлуночків, імплантація інтратекальної помпи, використання трансфеноїдального доступу, мікрохірургія, імплантація датчика тиску, процедури, що включають імплантацію штучного матеріалу, повторна діагностична операція, біопсія головного мозку, введення внутрішньочерепного шунта потребують однією дози препарату на час проведення втручання у якості антибіотикопрофілактики. У разі якщо операція триває понад 4 год, наприкінці можна ввести додаткову дозу.
У контексті можливих підходів до активної антибактеріальної терапії доповідач навів клінічний випадок пацієнта із травмою головного мозку, який був прооперований у декілька етапів, однак клінічна картина ускладнилася абсцесом мозку. Для лікування надзвичайно складної мультирезистентної флори було призначено антибактеріальну терапію (сумарно курсом 122 доби), із яких прийом анибактеріального препарату Завіцефта® склав 68 діб. Як доповнення впливу на патогени типу Klebsiella призначали азтреонам, який, за останніми даними, демонструє проникність у мозок. Пацієнт був виписаний із поліпшенням стану до реабілітаційного відділення.
Однак на цьому прикладі питання раціональної тривалості антибактеріальної терапії залишається відкритим. Наприклад, за кордоном, де розвинена страхова медицина, така тривалість антибактеріальної терапії є недопустимою.
У наукових джерелах акцентується увага на подовженій терапії антибіотиками, утім для цього необхідно визначити, чи наявна глибинна інфекція. За результатами рандомізованих клінічних досліджень, за неглибоких інфекцій стандартна антибактеріальна терапія не менш ефективна за вдвічі довшу (Daneman N. et al., 2025). Натомість лікування абсцесів мозку може тривати до 6-8 тижнів, а іноді й більше (Southwick F.S. et al., 2025). Менінгіт і вентрикуліт ускладнюють лише 5% процедур із приводу краніотомії, а отже, оптимальним варіантом у таких хворих є хірургічний контроль вогнища інфекції (Zunt J.R. et al., 2025).
Що стосується комбінацій, то в клінічній практиці обмежено використання фторхінолонів, оскільки тривале лікування β-лактамами і фторхінолонами підвищує ризик селекції K. pneumonia, що продукує карбапенемази широкого спектра ESBL-CRKP (Kritsotakis E.I. et al., 2011). Застосування карбапенемів має бути обґрунтоване клінічним мікробіологом. Авібактам є сучасним інгібітором β-лактамаз, здатним блокувати більшість серин-залежних ферментів резистентності, включаючи β-лактамази розширеного спектра (extended-spectrum β-lactamases, ESBL), карбапенемази класу A типу Klebsiella pneumoniae carbapenemase (KPC), β-лактамази класу C (AmpC) та оксацилінази класу D (OXA). Водночас авібактам неактивний щодо MBL. Азтреонам, який належить до монобактамів, зберігає стабільну стійкість до дії MBL, однак може руйнуватися іншими β-лактамазами, що продукуються MDR-штамами. Саме тому комбінація CAZ-AVI (Завіцефта®) з азтреонамом розглядається як одна з найбільш перспективних стратегій лікування інфекцій, спричинених грамнегативними MDR-патогенами.
Авібактам інгібує три з чотирьох основних класів β-лактамаз і захищає азтреонам від руйнування, тоді останній зберігає активність щодо штамів-продуцентів MBL. Такий синергізм забезпечує високу ефективність комбінації при складних інфекціях, асоційованих із множинними механізмами резистентності.
Ефективність комбінації CAZ-AVI була підтверджена в масштабному метааналізі, який порівнював результати лікування пацієнтів із карбапенем-резистентними ентеробактеріями (carbapenem-resistant Enterobacterales, CRE). Отримані дані продемонстрували достовірне зниження 30-денної летальності у групі CAZ-AVI порівняно як з альтернативними режимами лікування загалом, так і зі схемами на основі колістину. Результати дослідження підтвердили доцільність застосування CAZ-AVI при одних із найскладніших інфекцій, асоційованих з антимікробною резистентністю, зокрема при CRE-інфекціях кровотоку (Chen Y. et al., 2022).
Таким чином, серед доступних в Україні захищених β-лактамних антибіотиків комбінація CAZ-AVI (Завіцефта®) сьогодні розглядається як один із найбільш перспективних терапевтичних варіантів для лікування тяжких інфекцій, спричинених мультирезистентними грамнегативними збудниками.
Проректор із науково-педагогічної та лікувальної роботи ДНП «Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького», доктор медичних наук, професор Наталія Василівна Матолінець представила доповідь «Антибіотикорезистентність: сучасні виклики та клінічні стратегії подолання».
Воєнні дії є вагомим фактором поширення мультирезистентної інфекції. Грамнегативні мікроорганізми Enterobacterales, Pseudomonas eruginosa, K. pneumoniae, Acinetobacter здатні продукувати одночасно декілька класів карбапенемаз (ESBL і MBL), що й зумовлює розвиток мультирезистентності цих мікроорганізмів і тяжких наслідків лікування. З огляду на це на сьогодні є сумнівною ефективність схем терапії та самих антибіотиків, які використовувалися в період до повномасштабного вторгнення. Вагомі клінічні дослідження з вивчення ізолятів українських медичних закладів, зокрема Першого медичного обʼєднання м. Львова, показали значне поширення антибіотикорезистентності серед грамнегативних мікроорганізмів. Найпоширенішим грамнегативним видом була K. pneumoniae: у 51% ізолятів виявлено продукцію ESBL, 73% мали резистентність до ципрофлоксацину, а 28% були стійкими до всіх протестованих антибіотиків. Acinetobacter spp. також демонстрували високі рівні резистентності: 76% ізолятів були резистентними до карбапенемів, а 37% – до всіх протестованих антибіотиків. Ізоляти P. aeruginosa характеризувалися значною антибіотикорезистентністю, причому чутливість до препаратів першої лінії була нижчою за середньосвітові показники. Хінолони використовуються як препарати другої лінії профілактики у військових пунктах стабілізації травми та госпіталях, однак рівень резистентності до них серед стафілококів і грамнегативних ізолятів був високим, зокрема 71% MRSA були резистентними (Uren H. et al., 2025). Виявлення пацієнтів із ризиком грамнегативних мультирезистентних інфекцій є життєво важливим для правильного вибору адекватної ранньої антимікробної терапії, спрямованої на зниження ризику летальних наслідків.
Ініціація призначення антибіотиків також має важливе значення: неадекватна початкова антибіотикотерапія є модифікованим фактором ризику смерті.
Було ретельно вивчене питання ефективності раннього початку емпіричної антибіотикотерапії з наступною корекцією за результатами мікробіологічного дослідження порівняно з агресивною початковою антибактеріальною стратегією. Так, пацієнти, які отримували терапію CAZ-AVI протягом 72 год після початку інфекції, послідовно досягали кращих результатів, ніж ті, хто розпочинав лікування пізніше 72 годин.
Багатоцентрове ретроспективне дослідження у 6 центрах США показало, що початок застосування CAZ-AVI (Завіцефта®) протягом 48 год після забору культури запобігав клінічній невдачі. Загалом, було проаналізовано дані 203 пацієнтів. Збудники CRE та Pseudomonas spp. були виділені у 117 (57,6%) і 63 (31,0%) культуральних зразках відповідно. Під час лікування резистентність до CZA розвинулася лише в одного із 62 пацієнтів, яким проводили повторне тестування. Первинна бактеріємія або інфекція дихальних шляхів, а також вищий показник за шкалою SOFA були асоційовані з клінічною невдачею (відношення шансів 2,27 та 1,23, 95% довірчий інтервал [ДІ] 1,12-4,62 та 1,12-1,36 відповідно). Натомість призначення CAZ-AVI протягом перших 48 год від початку інфекції мало захисний ефект (Jorgensen C.J.S. et al., 2019).
Додатково багатоцентрове ретроспективне когортне дослідження госпіталізованих дорослих пацієнтів (2019-2022 рр.) із культурально підтвердженими CRE та клінічними симптомами інфекції вивчало ефективність раннього або пізнього призначення CZA як першого активного β-лактаму. Клінічного успіху досягли 40 із 52 (76,9%) пацієнтів у групі раннього призначення CZA та 68 із 122 (55,7%) пацієнтів у групі пізнього призначення (р<0,001) (Coyne A.J.K. et al., 2023). Як висновок, у дорослих пацієнтів із CRE-інфекціями призначення Зафіцефти протягом перших 48 год після забору культури асоціювалося з вищою частотою клінічного успіху порівняно з призначенням після 48 годин.
В актуальному дослідженні T. Riccobene et al. (2024) оцінювали госпітальні результати залежно від виду антибактеріальної терапії при інфекціях, викликаних Enterobacterales (ENT) та P. aeruginosa (PsA). Для оцінки впливу емпіричної терапії та часу до початку застосування новітніх антибактеріальних препаратів, у тому числі CAZ-AVI, на госпітальну смертність і тривалість перебування у стаціонарі використовували лінійні змішані моделі. Було показано, що відкладений початок антибактеріальної терапії пов’язаний зі значно вищою госпітальною смертністю як при ENT (р=0,018), так і при PsA (р=0,025), а також зі значно довшою тривалістю перебування у стаціонарі після отримання культури для ENT (р<0,0001) та PsA (р<0,0001). Загалом, неадекватна емпірична терапія та пізнє застосування новітніх антибактеріальних препаратів асоціювалася зі значно гіршими клінічними результатами.
Наталія Василівна зазначила, що швидша ідентифікація пацієнтів високого ризику антибіотикорезистентності може сприяти своєчасному призначенню адекватної терапії та ранньому застосуванню таргетних антибактеріальних засобів, розроблених для лікування резистентних грамнегативних патогенів. Синергідний тест дозволяє виявити комбінації антибактеріальних препаратів, до яких чутливий збудник. Основною метою такого дослідження N.Ü. Tьzemen et al. (2024) була оцінка in vitro синергічної активності CZA в комбінації з колістином (COL), амікацином (AK), гентаміцином (GEN) і фосфоміцином (FOS) щодо ізолятів CPKP. Найбільш виражений синергічний ефект спостерігався для комбінацій на основі CZA, зокрема CZA-COL (78,2%) та CZA-FOS (63,6%). Такі комбінації є особливо ефективними у випадку виділення мульти- і панрезистентних штамів. Як результат, проведення синергічного тесту дозволяє визначити ефективність антибіотиків у поєднанні та завдяки їх комбінаціям впливати на всі види карбапенемаз, що забезпечує високу ефективність терапії. Якщо відсутні можливості для проведення синергічного тесту, то, згідно з настановами Американського товариства з інфекційних хвороб (IDSA), необхідно розглядати випадок, якби штам був продуцентом MBL та CRE, що передбачає призначення комбінованих схем антибактеріальних препаратів.
Завідувач відділення реанімації та інтенсивної терапії ПП «Клініка Медіком», доцент кафедри анестезіології та інтенсивної терапії Національного університету охорони здоров’я України ім. П.Л. Шупика, кандидат медичних наук Олексій Едуардович Доморацький представив доповідь «Антимікробна терапія інфекцій, викликаних грамнегативними збудниками: чи пройдена точка неповернення?».
Антибіотикорезистентність є одним із найбільш складних питань для сучасної медицини. Виділяють чотири основні фенотипи резистентності (Magiorakos A.P. et al., 2012; Kadri S.S. et al., 2018):
- MDR – множинна лікарська резистентність, що визначається як нечутливість бактерій до принаймні одного антибіотика у ≥3 різних класах антимікробних препаратів;
- XDR – екстенсивна лікарська резистентність, чутливість обмежена ≤2 категоріями;
- PDR – пан-лікарська резистентність, нечутливість до всіх агентів у всіх категоріях антимікробних препаратів;
- DTR – важка для лікування резистентність, яку автори визначили як будь-які грамнегативні ізоляти, що демонструють проміжний або резистентний фенотип до всіх препаратів першої лінії в категоріях карбапенемів, β-лактамів і фторхінолонів.
На сучасному етапі виділяють останню категорію резистентності, оскільки вона більшою мірою прогнозує перебіг захворювання, ніж характер збудника. Зростання тенденцій резистентності до антибіотиків у грамнегативних патогенів становить дедалі більшу загрозу, оскільки їх лікування зазвичай передбачає застосування препаратів резерву. У цьому випадку потрібно враховувати, що навіть не всі антибіотики резерву ефективні щодо особливо небезпечних і стійких штамів.
CAZ-AVI є потужною комбінацією β-лактамного антибіотика та інгібітора β-лактамаз і демонструє високу активність щодо бактерій – продуцентів ESBL, AmpC, KPC та OXA. Крім того, ця комбінація виявляла активність щодо окремих ізолятів P. aeruginosa з DTR. У 2015 році Управління із санітарного контролю за якістю харчових продуктів і медикаментів США (FDA) схвалило застосування CAZ-AVI для лікування ускладнених інфекцій сечовивідних шляхів у дорослих і дітей. Надалі показання були розширені Європейським агентством із лікарських засобів (EMA) для лікування інфекцій, спричинених аеробними грамнегативними збудниками, у пацієнтів з обмеженими терапевтичними можливостями. CAZ-AVI також розглядається як перспективний терапевтичний варіант при тяжких інфекціях, викликаних штамами, що продукують ESBL або AmpC, а також при DTR – P. аeruginosa (Vena A. et al., 2019).
У ретроспективному багатоцентровому дослідженні ефективності CAZ-AVI при тяжких інфекціях, спричинених важковиліковними грамнегативними бактеріями (difficult-to-treat Gram-negative bacteria, DTR-GNB), за винятком CRE, було продемонстровано надзвичайно високий клінічний успіх при інфекціях, асоційованих з ESBL-продуцентами (100%) (Vena A. et al., 2020). У реальній клінічній практиці також повідомляли про високі показники сприятливої відповіді в пацієнтів з інфекціями, спричиненими ентеробактеріями, які продукують KPC, при застосуванні CAZ-AVI: загальний рівень успіху терапії становив близько 70% (Dietl B. et al., 2020).
У дослідженні, присвяченому порівнянню CAZ-AVI з колістином, також було продемонстровано суттєву перевагу комбінації. До дослідження було включено 38 пацієнтів, які отримували CAZ-AVI, і 99 пацієнтів, які лікувалися колістином. Найчастіше реєстрували інфекції кровотоку (n=63; 46%) та респіраторні інфекції (n=30; 22%). У групі CAZ-AVI скоригована 30-денна смертність від усіх причин становила 9% порівняно із 32% у групі колістину (95% ДІ 9-35%; p=0,001). Аналіз підгруп продемонстрував стабільну перевагу CAZ-AVI над колістином (Van Duin D. et al., 2018).
Розглядаючи проблему «точки неповернення» при лікуванні грамнегативних інфекцій, слід зазначити, що резерв чутливості до комбінації CAZ-AVI залишається значним. Так, при інфекціях сечовивідних шляхів частота резистентності до CAZ-AVI становила лише 1% (95% ДІ 0,2-4), тоді як при гематогенних інфекціях вона досягала 12,6% (95% ДІ 10,4-14,6). У клінічному аналізі 89,6% ізолятів грамнегативних бактерій залишалися чутливими до CAZ-AVI, тоді як резистентність виявляли менш ніж у 10,4% випадків (Wang Y. et al., 2025).
Для України проблема застосування антибіотиків резерву є особливо актуальною, зокрема серед поранених військовослужбовців, які проходять декілька етапів медичної евакуації та нерідко потребують повторних оперативних втручань. Тяжкість стану таких пацієнтів вимагає ретельного мікробіологічного моніторингу, контролю антибіотикочутливості збудників, а також індивідуалізованого підбору антибактеріальної терапії з урахуванням дозування та тривалості лікування.
Підготувала Катерина Пашинська
Надруковано за підтримки Представництва «Пфайзер Експорт Бі. Ві.» в Україні.
PP-ZVA-UKR-0215
Тематичний номер «Хірургія. Ортопедія. Травматологія. Інтенсивна терапія» № 2 (69), 2026 р.
