13 жовтня, 2026
Кеторолак у травматології та хірургії: нові дані про ефективність і безпеку
Кеторолак сьогодні розглядають не лише як досить потужний ненаркотичний аналгетик для короткочасного контролю гострого болю, а й як важливий компонент мультимодальних опіоїдозберігальних стратегій. Особливий інтерес становлять нові клінічні дані щодо його застосування в ортопедії, травматології та великій реконструктивній хірургії – у популяціях, де до ефективності знеболення додаються питання кровотеч, функції нирок, загоєння кістки та віддалених результатів. Нижче представлено огляд нещодавніх досліджень, які доповнюють сучасне уявлення про профіль ефективності та безпеки кеторолаку.
Кеторолак проти кортикостероїдів при ультразвуково-контрольованих ін’єкціях у ділянку кульшового суглоба
Дослідження порівнювало ультразвуково-контрольовані ін’єкції кеторолаку та дексаметазону в пацієнтів з остеоартритом кульшового суглоба, синдромом фемороацетабулярного імпінджменту або позасуглобовою тендинопатією.
До ретроспективного аналізу включили 90 кульшових суглобів у 89 пацієнтів із мінімальним періодом спостереження 6 міс; по 45 випадків припадало на кожну групу.
У багатофакторному аналізі кеторолак асоціювався зі статистично значуще більшим зниженням інтенсивності болю після ін’єкції порівняно з кортикостероїдом (p=0,035). Серед пацієнтів, які повідомляли про зменшення болю, середня частка покращення становила 47% у групі кеторолаку і 39% у групі дексаметазону; тривалість ефекту – ≈93 і 128 днів відповідно. Статистично значущих відмінностей за тривалістю дії чи часом початку ефекту не виявлено. Ці результати не залежали від конкретної патології кульшового суглоба: кеторолак не поступався кортикостероїдам у жодній із досліджуваних клінічних груп.
У редакційному коментарі до цієї роботи Lyall J. Ashberg звертає увагу, що за зіставної симптоматичної ефективності вибір ін’єкційної терапії має дедалі більше визначатися профілем ризику. На думку експерта, накопичення даних про потенційні структурні ускладнення після внутрішньосуглобових кортикостероїдних ін’єкцій робить кеторолак клінічно привабливою альтернативою, а в належно відібраних пацієнтів – і обґрунтованим варіантом першої лінії. Водночас кортикостероїди, як зазначає автор коментаря, зберігають своє місце в окремих клінічних ситуаціях, зокрема при вираженому синовіті.
Chen K.Y., Brumm Z.G., Wong S.E., Hatamiya N.S., Ramirez F.D., Berrigan W.A., Zhang A.L. Ultrasound-Guided Hip Injections for Osteoarthritis, Femoroacetabular Impingement Syndrome, and Extra-articular Pathology With Ketorolac Provide Greater Pain Relief and Similar Duration of Action Compared With Corticosteroids. Arthroscopy, 2026; 42: 1358-1365.
Періопераційний кеторолак і виживаність після перелому стегна
У великому когортному дослідженні у США оцінювали результати хірургічного лікування переломів стегна в пацієнтів віком ≥65 років. До аналізу включили 11 450 пацієнтів – по 5725 у групі кеторолаку та контролю. Кеторолак застосовували в межах 48-годинного періопераційного вікна; пацієнтів з абсолютними протипоказаннями до препарату виключали.
Через 90 днів смертність становила 3,7% у групі кеторолаку та 4,1% у контролі; різниця не досягла статистичної значущості. Однак при 2-річному спостереженні перевага щодо виживаності стала статистично значущою: смертність становила відповідно 10,4 і 11,8% (відносний ризик (ВР) 0,848; 95% довірчий інтервал (ДІ) 0,759-0,947). Криві Каплана – Меєра також демонстрували кращу 2-річну виживаність у групі кеторолаку.
Профіль 90-денних нехірургічних ускладнень загалом був зіставним, однак для всіх окремих ускладнень із доступною оцінкою відношення ризиків його значення було <1 на користь кеторолаку. Частота гострої ниркової недостатності була статистично значуще нижчою – 2,2 проти 2,8% (ВР 0,775; 95% ДІ 0,615-0,977). Також не виявлено збільшення частоти трансфузій, шлунково-кишкових кровотеч чи тромботичних подій. Через 2 роки не спостерігали суттєвих відмінностей щодо незрощення, неправильного зрощення, некрозу головки стегнової кістки або конверсії до тотального ендопротезування.
Отже, короткочасне періопераційне застосування кеторолаку асоціювалося з нижчою віддаленою смертністю без сигналу про підвищення ризику ранніх нехірургічних або пізніх ортопедичних ускладнень.
Perle S.J., Bank N.C., Morningstar J.L., Himmelberg S.M., Orders T.M., Chen A.T. Perioperative Ketorolac Is Associated With Lower Mortality After Surgically Treated Hip Fracture in Older Adults. J Am Acad Orthop Surg Glob Res Rev., 2026 Jun 17; 10 (6): e25.00408.
Чи впливає короткочасний післяопераційний кеторолак на зрощення переломів довгих кісток?
Побоювання щодо можливого впливу НПЗП на загоєння кістки тривалий час обмежували їх використання після остеосинтезу. У великому аналізі дослідники зі США перевірили, чи асоціюється застосування кеторолаку в перші 5 днів після операції з ризиком незрощення або повторного втручання з цього приводу після фіксації діафізарних переломів стегнової, великогомілкової, плечової, променевої та ліктьової кісток.
Загалом проаналізували 14 951 пацієнта: 7464 отримували кеторолак, 7487 – ні. Частота незрощення загалом становила 2,2% у групі кеторолаку та 1,9% у контролі (ВР 1,187; 95% ДІ 0,941-1,498), тобто статистично значущого збільшення ризику не було. Аналогічний результат отримано окремо для переломів стегнової, великогомілкової та плечової кісток. Частота ревізійних операцій з приводу незрощення також була зіставною – 1,2 проти 1,1% (ВР 1,094; 95% ДІ 0,803-1,491).
Варто наголосити, що вікова стратифікація не виявила підвищення ризику ні в молодих пацієнтів, ні у віці 30-64 років, ні в осіб ≥65 років. Отримані дані підтримують можливість короткочасного застосування кеторолаку як компонента мультимодальної аналгезії після хірургічної фіксації переломів без доведеного збільшення ризику незрощення.
Bank N.C., Perle S.J., Jeffs A.D., Mauffrey O., Orders T.M., Chen A.T. Postoperative Intravenous Ketorolac Does Not Affect Nonunion Risk in Surgically Treated Long Bone Shaft Fractures. J Am Acad Orthop Surg Glob Res Rev., 2026 Aug 4; 10 (8): e25.00329.
Ниркова безпека кеторолаку при тотальному ендопротезуванні кульшового суглоба
Дослідження було присвячене одному з найчастіше обговорюваних питань безпеки НПЗП – ризику гострого ураження нирок. Автори ретроспективно проаналізували 7211 первинних тотальних ендопротезувань кульшового суглоба. Кеторолак застосовували у 35% випадків, а аналіз проводили з урахуванням вихідної функції нирок та способу введення. Хронічну хворобу нирок (ХХН) до операції мали 15% пацієнтів.
Загальна частота гострого ураження нирок становила 3,4%. Після корекції за демографічними та клінічними чинниками застосування кеторолаку не асоціювалося з підвищенням ризику цього ускладнення (ВР 0,8; p=0,08), причому результат не залежав від способу введення. У пацієнтів без вихідної ХХН кеторолак навіть асоціювався зі статистично значуще нижчим ризиком гострого ураження нирок (ВР 0,6; p=0,03), тоді як у пацієнтів із ХХН ані підвищення, ані зниження ризику не спостерігали (ВР 1,1; p=0,80).
Натомість незалежними факторами ризику гострого ураження нирок були сама ХХН, інтраопераційна трансфузія, нововиникла фібриляція передсердь, артеріальна гіпертензія, чоловіча стать і вищий індекс маси тіла.
Ці результати ще раз підкреслюють важливість оцінки індивідуального ниркового ризику, але не підтверджують припущення, що короткочасне періопераційне застосування кеторолаку саме собою збільшує ризик гострого ураження нирок.
Byorth J.K., Soule S.M., Seliger B.J., Bavier R.D., Drejet S.M., Cannon R.B., Monroe M.M., Buchmann L.O., Hunt J.P., McCrary H.C. Ketorolac Use After Head and Neck Free Tissue Transfer Is Not Associated With Increased Flap Complications. Head Neck, 2026 Jun 25.
Кеторолак після реконструктивних операцій із вільним
тканинним клаптем у пацієнтів з пухлинами голови та шиї
У реконструктивній хірургії голови та шиї занепокоєння щодо НПЗП традиційно пов’язані з потенційним ризиком кровотечі та ускладнень мікросудинного клаптя. У ретроспективному когортному дослідженні порівняли дві групи по 2280 пацієнтів з онкологічними захворюваннями голови та шиї, яким виконували реконструкцію вільним тканинним клаптем: одна отримувала кеторолак упродовж 5 днів після операції, інша – ні.
Кеторолак не асоціювався з підвищенням частоти післяопераційних кровотеч; навпаки, відношення ризиків становило 0,825 (p=0,016). Аналогічна спрямованість результатів спостерігалася щодо ревізій клаптя (ВР 0,767; p<0,001), необхідності втручань на судинах (ВР 0,528; p<0,001), гострого ураження нирок (ВР 0,664; p=0,003) та встановлення гастростоми (ВР 0,884; p=0,021). З огляду на ретроспективний дизайн ці асоціації не доводять причинного захисного ефекту, однак дослідження не виявило сигналу про збільшення 30-денних післяопераційних ускладнень на тлі кеторолаку навіть у такій складній хірургічній популяції.
Meissner N., Bonakdarhashemi M., Leung N., Duncan C.M., Mabry T.M., Taunton M.J., Hannon C.P., Abdel M.P. Safety of Ketorolac in Primary Total Hip Arthroplasties: An Analysis of Over 7,000 Cases. J Arthroplasty, 2026 Jul 28: S0883-5403(26)00809-0.
Отже, кеторолак демонструє виражений аналгетичний потенціал і водночас у представлених дослідженнях не супроводжується тими ускладненнями, яких традиційно побоюються при застосуванні НПЗП у хірургії: не виявлено збільшення ризику незрощення переломів, післяопераційних кровотеч, ускладнень вільного тканинного клаптя чи гострого ураження нирок у належно відібраних пацієнтів. У низці аналізів окремі результати були статистично значуще кращими на тлі кеторолаку, зокрема 2-річна виживаність після хірургічного лікування перелому стегна та частота гострого ураження нирок у певних популяціях.
Разом ці дані підтримують місце кеторолаку в сучасних мультимодальних опіоїдозберігальних стратегіях знеболення. Ключовими умовами залишаються належний відбір пацієнтів і короткочасне застосування з урахуванням протипоказань та індивідуальних факторів ризику.
Підготував Олексій Терещенко
Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 16 (627), 2026 р
