8 лютого, 2025
Гострі респіраторні вірусні інфекції в сучасному світі: виклики та можливості противірусної терапії
Юрко К.В.
Гострі респіраторні вірусні інфекції (ГРВІ) залишаються однією з найактуальніших проблем сучасної медицини, особливо в контексті нових викликів, що постали після пандемії коронавірусної хвороби (COVID‑19). ГВРІ – найпоширеніші інфекційні хвороби, які уражають усі вікові групи населення та посідають перше місце серед причин тимчасової втрати працездатності.
Згідно з даними Центру громадського здоров’я України, з початку епідемічного сезону 2024/2025 рр., який розпочався 30 вересня 2024 р., до 5 січня 2025 р. на ГРВІ, включаючи грип і COVID‑19, захворіли 1 612 982 особи, що становить 4,5% від населення країни. Зареєстровано 295 підтверджених випадків COVID‑19, що становить приблизно 0,36% від загальної кількості випадків ГРВІ. Варто зазначити, що частка випадків COVID‑19 серед загальної кількості респіраторних інфекцій залишається відносно низькою, що свідчить про зниження поширеності коронавірусної інфекції порівняно з попередніми роками. Серед осіб з позитивним результатом тесту на COVID‑19 зареєстровано один летальний випадок.
Нещодавній спалах метапневмовірусу людини (hMPV) в Китаї привернув увагу медичної спільноти та громадськості. Хоча hMPV не є новим вірусом, нинішнє зростання кількості випадків інфекції викликає занепокоєння [1].
В умовах відсутності специфічної вакцини проти hMPV важливими є раннє виявлення та лікування інфекції. Ефективні противірусні засоби можуть значно знизити ризик ускладнень і покращити прогноз захворювання, особливо серед уразливих категорій населення. Тому вивчення профілю безпеки та ефективності, а також широке впровадження безпечних і дієвих противірусних препаратів є пріоритетним завданням сучасної медицини.
Що кажуть експерти про спалах hMPV-інфекції [12]?
Антонія Хо, професорка з інфекційних хвороб, Центр дослідження вірусів Університету Глазго:
«HMPV – це респіраторний вірус, який переважно спричиняє легкі грипоподібні захворювання. Однак він може зумовлювати тяжкі стани, як-от бронхіоліт і пневмонія, особливо в дітей, літніх людей та осіб з ослабленим імунітетом, зокрема в пацієнтів після трансплантації органів або стовбурових клітин, а також у людей з ВІЛ-інфекцією. Серологічні дослідження свідчать, що більшість дітей інфікуються hMPV до 5-річного віку. Вірус був уперше ідентифікований нідерландськими дослідниками у 2001 р. в архівних зразках дихальних шляхів дітей, у яких не було виявлено інших патогенів, і відтоді його присутність підтверджена в усьому світі. Сезонність hMPV схожа на таку грипу, з піковою активністю взимку та ранньою весною, тому висока кількість випадків у Китаї може бути звичайним явищем для цього періоду. Порівняно з іншими респіраторними вірусами, як-от вірус грипу, SARS-CoV‑2 та респіраторно-синцитіальний вірус (RSV), hMPV вивчений менше».
Професор Коналл Вотсон, консультант-епідеміолог в Агентстві безпеки здоров’я Великої Британії:
«HMPV є поширеною респіраторною інфекцією взимку й зазвичай досягає піку активності в цей час року. Інфекція здебільшого має легкий перебіг із симптомами, схожими на такі звичайної застуди. Системи нагляду в лікарських практиках і лікарнях свідчать, що рівні захворюваності на початку 2025 р. відповідають очікуваним показникам. Для зниження передачі інфекцій рекомендуються регулярне миття рук, прикривання під час кашлю та чхання серветками, їх негайне викидання. За наявності симптомів, як-от висока температура, кашель і втома, слід обмежити контакти з іншими, особливо з уразливими групами населення. Через циркуляцію багатьох вірусів, включно з вірусом грипу, за наявності респіраторних симптомів і потреби виходу з дому варто розглянути носіння маски».
Мартін Майклс, професор молекулярної медицини Кентського університету (Велика Британія):
«HMPV належить до великої групи вірусів, які спричиняють ГРВІ. Подібно до грипу, коронавірусів (включно із SARS-CoV‑2) та RSV, hMPV має РНК-геном. Наразі немає специфічних противірусних препаратів або вакцин проти hMPV, тому лікування спрямоване на полегшення симптомів».
Доктор Ендрю Кетчпол, головний науковий співробітник контрактної дослідницької організації hVIVO:
«Попри те що hMPV був відкритий у 2001 р., він циркулював задовго до цього. Сьогодні hMPV не вважають вірусом з пандемічним потенціалом, оскільки зміни в його геномі є поступовими та не формують абсолютно нових штамів, подібних до SARS-CoV‑2».
Пітер Опеншоу, професор Імперського коледжу Лондона:
«HMPV – це далекий родич RSV, який спричиняє інфекції дихальних шляхів. Його вплив на пацієнтів залежить від віку: найтяжчий перебіг спостерігається в дітей віком 1-5 років і людей похилого віку (старше 65 років). Вірус циркулює переважно взимку й часто спільно з іншими респіраторними інфекціями, як-от грип чи COVID‑19. Наразі відсутність вакцини ускладнює профілактику, але перспективні клінічні випробування дають надію на ефективні рішення в майбутньому».
Професор Ендрю Поллард, директор Оксфордської групи з дослідження вакцин:
«HMPV є типовим сезонним вірусом, який додає навантаження на системи охорони здоров’я в зимовий період. Останні повідомлення з Китаю вказують на одночасне поширення грипу та hMPV, що створює додатковий тиск на лікарні. Розроблення вакцин проти подібних вірусів, як-от RSV, відкрило нові можливості для створення комбінованих вакцин, котрі можуть забезпечити захист і від hMPV».
Джон Трегонінг, професор імунології вакцин в Імперському коледжі Лондона:
«HMPV – це один зі звичайних «зимових» вірусів, який існує в «коктейлі» з іншими респіраторними патогенами. Інфекція передається повітряно-краплинним шляхом, а її симптоми зазвичай варіюють від легкої застуди до тяжчих ускладнень у вразливих групах. Ключовими для зменшення поширення вірусу є стандартні профілактичні заходи, як-от миття рук, вентиляція приміщень та уникання контактів із хворими.
Пол Хантер, професор медицини з Університету Східної Англії:
«HMPV є однією з провідних причин респіраторних інфекцій у дітей до 5 років і може зумовлювати повторні інфекції протягом життя. Нині діагностується більше випадків цього вірусу завдяки впровадженню молекулярних панелей для виявлення патогенів. Проте дані з Англії показують, що рівень захворюваності на hMPV залишається в межах звичайного для цього сезону й немає ознак глобальної загрози».
Що відомо про метапневмовірус людини?
Метапневмовірус людини (hMPV, HMP) є респіраторним вірусом, що належить до родини Paramyxoviridae. Уперше він був ідентифікований у 2001 р. в Нідерландах, але його циркуляція серед людей могла тривати десятиліттями до офіційного виявлення [2]. Повідомлення про спалахи hMPV-інфекції надходять з різних країн, включно зі США, Канадою, Австралією та країнами Європи [10]. У багатьох із цих регіонів вірус циркулює одночасно з іншими респіраторними інфекціями, що ускладнює діагностику.
Однією з особливостей hMPV-інфекції є сезонний характер. У регіонах з помірним кліматом вірус зазвичай активізується в період з пізньої зими до кінця весни, часто перекриваючи сезони грипу й інших ГРВІ. У країнах із тропічним кліматом підвищення кількості випадків може корелювати з дощовим сезоном, коли підвищується вологість повітря [11]. Станом на 15 січня 2025 р. в Україні виявлення hMPV офіційно підтверджено в 15 осіб.
Дослідження показали, що hMPV здатний частково пригнічувати інтерферонову відповідь організму – ключовий механізм боротьби з вірусами [9]. Інкубаційний період триває від 3 до 6 днів. Клінічні прояви hMPV-інфекції варіюють від легких до тяжких форм. Вірус спричиняє симптоми з боку верхніх і нижніх дихальних шляхів. У більшості випадків симптоми нагадують типові ГРВІ: кашель, нежить, підвищення температури тіла, загальна слабкість і біль у горлі [2]. Захворювання частіше перебігає легко, але іноді має тяжкий перебіг з розвитком дихальної недостатності, особливо в дітей (до 5 років), літніх людей і пацієнтів із імуносупресією та хронічними хворобами.
Симптоми з боку нижніх дихальних шляхів включають кашель, хрипи, задишку та гіпоксію. hMPV може спричиняти пневмонію, бронхіт, загострення астми та хронічного обструктивного захворювання легень, особливо у пацієнтів із групи ризику. Окрім того, інфекція може супроводжуватися шлунково-кишковими симптомами, такими як діарея, нудота та блювання. У деяких випадках спостерігається патологія барабанної перетинки, що свідчить про розвиток гострого середнього отиту. Ускладнення частіше виникають у пацієнтів з коморбідними станами, пацієнтів віком понад 65 років, а також в імуноскомпрометованих осіб [3-8].
Попри занепокоєння, пов’язане зі спалахами hMPV, імовірність пандемії залишається низькою. Це зумовлено декількома чинниками:
- рівень заразності: hMPV поширюється менш агресивно, ніж SARS-CoV‑2. Зараження відбувається переважно повітряно-краплинним шляхом або після щільного контакту з хворим;
- переважно легкий перебіг: у більшості людей інфекція не спричиняє тяжких форм захворювання;
- імунний захист: велика частка населення має певний рівень імунітету до hMPV через перенесені інфекції в минулому, що обмежує поширення вірусу в популяції.
Втім, спалахи серед уразливих груп наголошують на необхідності покращення ранньої діагностики та доступу до ефективних противірусних засобів. Це дасть змогу мінімізувати наслідки інфекції навіть за умови значної сезонної активності вірусу. Для діагностики використовують імуноферментний аналіз – для дослідження крові на наявність антитіл до вірусу та полімеразну ланцюгову реакцію (ПЛР).
Загальний підхід до ведення ГРВІ
При легкому перебігу ГРВІ лікар повинен надати пацієнту інформацію щодо повноцінного харчування та відповідної регідратації. Призначається симптоматичне лікування із застосуванням жарознижувальних засобів (парацетамол, ібупрофен тощо) при підвищенні температури тіла вище за 38-38,5 °C.
Крім того, необхідно розглянути при легкому та середньому перебігу ГРВІ призначення противірусних препаратів прямої дії для груп ризику (люди похилого віку, діти, пацієнти з хронічними супутніми захворюваннями й імунодефіцитними станами), оскільки ризик тяжкого перебігу та ускладнень значно зростає.
Ефективною є профілактика ГРВІ: вакцинація, дотримання особистої гігієни, носіння масок, використання дезінфектантів та інформування пацієнтів щодо раціонального використання противірусних засобів і антибіотиків.
Проблема застосування противірусних препаратів прямої дії
Противірусні препарати прямої дії, що можуть зупинити реплікацію вірусів або блокувати їх проникнення в клітини, є ключовими в лікуванні тяжких випадків ГРВІ. Однак є декілька аспектів, які варто враховувати під час призначення терапії:
- специфічність дії: більшість доступних противірусних засобів мають вузький спектр активності, що обмежує їх використання лише для певних вірусів (наприклад, озелтамівір для грипу, ремдесивір для COVID‑19). В умовах невизначеного діагнозу це значно ускладнює емпіричне призначення терапії;
- побічні ефекти та безпека: деякі противірусні засоби, що показали багатонадійні результати на ранніх етапах досліджень, пізніше були обмежені у використанні через виявлення серйозних побічних ефектів (наприклад, фавіпіравір або молнупіравір);
- висока вартість: багато противірусних препаратів залишаються недоступними для широкого кола пацієнтів через високу ціну, що створює фінансовий бар’єр для їх застосування, особливо в країнах з низьким і середнім рівнями доходів;
- відсутність препаратів для деяких вірусів: наприклад, для таких поширених патогенів, як респіраторно-синцитіальна інфекція або hMPV, наразі немає схвалених противірусних засобів.
Подолання обмежень у доступності противірусної терапії є ключовим викликом сучасної медицини, що потребує як інноваційних підходів у розробленні ліків, так і стратегічних змін у системі охорони здоров’я.
Розчарування пандемії: препарати, що не виправдали очікувань
Пандемія COVID‑19 стимулювала масовий пошук ефективних противірусних препаратів. Багато засобів на початкових етапах видавалися перспективними, проте їх використання було обмежене через низьку ефективність, проблеми з безпекою або несприятливі економічні чинники.
Молнупіравір, який спочатку привернув значну увагу через здатність блокувати реплікацію вірусу SARS-CoV‑2, отримав екстрене схвалення для використання в деяких країнах. Однак пізніше почали виникати сумніви щодо його ефективності та безпеки. Результати клінічних досліджень показали, що зниження відносного ризику госпіталізації та смертності значно поступалося показникам інших противірусних засобів, таких як ремдесивір або нірматрелвір/ритонавір [13]. Окрім того, в низці досліджень висловлювалися побоювання щодо потенційного мутагенного ефекту препарату [14, 15].
Фавіпіравір, противірусний препарат, розроблений у Японії для лікування грипу, також розглядався як перспективний засіб для терапії COVID‑19. В експериментальних умовах препарат продемонстрував здатність пригнічувати реплікацію вірусу SARS-CoV‑2. Його широко використовували в Китаї, Росії та деяких інших країнах. Однак подальші клінічні дослідження не підтвердили його суттєвої ефективності в зниженні госпіталізацій або смертності [16]. Крім того, препарат асоціювався з численними побічними ефектами, включно з підвищеним ризиком ураження печінки [17, 18]. У багатьох країнах використання фавіпіравіру для лікування COVID‑19 було припинене або обмежене.
Комбінацію лопінавіру та ритонавіру, яка успішно застосовується для лікування ВІЛ, теж розглядали як потенційний засіб проти COVID‑19 завдяки здатності блокувати протеази вірусу. У лабораторних дослідженнях препарат демонстрував активність проти SARS-CoV‑2, що стало підставою для його використання в декількох великих клінічних випробуваннях, включно з дослідженням SOLIDARITY від Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ). Утім, дані досліджень не виявили істотного впливу комбінації на перебіг COVID‑19 [19]. Препарат не знижував ризику смертності, госпіталізацій чи прогресування хвороби. Через це ВООЗ і багато інших медичних організацій виключили його з протоколів лікування.
Гідроксихлорохін – ще один препарат, який викликав ажіотаж на початкових етапах пандемії завдяки спостереженням in vitro, що показали його здатність інгібувати реплікацію вірусу. Згодом рандомізовані контрольовані дослідження не підтвердили ефективності препарату при COVID‑19 [19]. Крім того, його використання асоціювалося із серйозними кардіотоксичними побічними ефектами, що поставило під сумнів доцільність навіть експериментального застосування [20].
Інші приклади: азитроміцин – антибіотик, який часто призначали в комбінації з іншими засобами, проте дослідження показали відсутність його противірусної дії [21], та івермектин – препарат із протипаразитарною дією, котрий набув популярності через спекулятивні твердження про його ефективність, але подальші дослідження виявили низьку ефективність і ризики побічних ефектів [20, 22].
Отже, пандемія COVID‑19 продемонструвала важливість ретельних і контрольованих клінічних випробувань для оцінювання ефективності та профілю безпеки препаратів. Багато з початкових «обіцянок» не витримали перевірки часом, що підкреслює необхідність зваженого підходу до використання нових чи перепрофільованих засобів у клінічній практиці.
Енісаміум йодид: оригінальна молекула з прямою противірусною дією
Відсутність ефективних і безпечних противірусних засобів широкого спектра дії підкреслює необхідність розроблення універсальних рішень, що можуть застосовуватися для рутинного лікування різних вірусних інфекцій.
Перспективним напрямом є широке використання препаратів, які могли б одночасно:
- ефективно боротися з різними поширеними респіраторними вірусами;
- бути доступними за ціною;
- мати сприятливий профіль безпеки в дорослих і дітей;
- забезпечувати можливість застосування як для лікування, так і для профілактики.
Саме таким є енісаміум йодид (Амізон®, Амізон® Макс, Амізончик®, «Фармак») – оригінальний противірусний препарат, який демонструє високу ефективність у лікуванні респіраторних інфекцій, включно з грипом і COVID‑19. У 2019 р. ВООЗ внесла енісаміум йодид до класифікації АТС/DDD; тепер цей лікарський препарат має код АТС J05AX17 (Antivirals for Systemic Use – противірусні препарати для системного застосування).
Завдяки своєму унікальному механізму дії енісаміум йодид забезпечує швидке пригнічення вірусної реплікації, що дає змогу зменшити вірусне навантаження та полегшити перебіг хвороби. Що раніше розпочиналося лікування, то вищою була ефективність енісаміуму. У пацієнтів з гострими респіраторними інфекціями, включно з грипом, лікування енісаміумом йодидом у добовій дозі 1500 мг (500 мг 3 рази на добу) забезпечувало позитивну динаміку захворювання, що проявлялося вираженішим зменшенням симптомів вірусної інфекції порівняно з таким у разі застосування плацебо [23].
Результати клінічного дослідження третьої фази показали: енісаміум йодид добре переноситься та є клінічно ефективним, що було продемонстровано:
- скороченням тривалості періоду підвищеної температури та катаральних симптомів;
- зменшенням терміну застосування відхаркувальних і судинозвужувальних засобів;
- зменшенням кількості днів непрацездатності;
- скороченням періоду виділення вірусів, порівняно з групою хворих, які отримували плацебо.
Це перший і єдиний вітчизняний противірусний лікарський засіб, який пройшов повноцінне клінічне дослідження при COVID‑19 та довів свою ефективність і профіль безпеки. У багатоцентровому подвійному сліпому рандомізованому плацебо-контрольованому дослідженні в пацієнтів з COVID‑19 було продемонстровано, що енісаміум йодид (Амізон® Макс) достовірно пришвидшує покращення стану, запобігає розвитку тяжкої дихальної недостатності й інших ускладнень [23].
Енісаміум йодид діє шляхом блокування РНК-полімерази вірусу – ключового ферменту, який забезпечує реплікацію вірусного геному. Це дає змогу ефективно зупиняти розмноження різних РНК-вірусів, включно з вірусами грипу та коронавірусами. Крім того, енісаміум йодид виявляє виражену протизапальну, жарознижувальну, інтерфероногенну й імуномодулювальну дії [24]. Сприятливий профіль безпеки препарату робить його придатним для широкого кола пацієнтів, включно з літніми людьми, дітьми й особами з хронічними хворобами.
Етіотропна терапія метапневмовірусу не розроблена. Окремі літературні джерела стверджують про можливість використання інгаляційного рибавірину у хворих з тяжким перебігом хвороби, однак відсутні докази його ефективності. В Україні інгаляційна форма рибавірину не зареєстрована. Щодо метапневмовірусу людини (hMPV), то поки що немає даних про пряму дію енісаміуму йодиду на цей патоген. Проте, з огляду на те що hMPV, як і віруси грипу та SARS-CoV‑2, є РНК-вірусом, можна припустити, що блокування його РНК-полімерази матиме подібний ефект. Це відкриває перспективи для подальших доклінічних і клінічних досліджень, які могли б підтвердити ефективність препарату щодо hMPV.
Висновки
Гострі респіраторні вірусні інфекції залишаються однією з найпоширеніших причин звернення пацієнтів до медичних установ. У більшості випадків вірусологічний діагноз не встановлюється, а лікування ґрунтується на застосуванні симптоматичних засобів. Це підкреслює важливість наявності ефективного та безпечного препарату, який можна рутинно застосовувати для емпіричного лікування широкого спектра вірусних інфекцій.
Амізон® від компанії «Фармак» є таким препаратом, що поєднує в собі перевірену ефективність і сприятливий профіль безпеки. Завдяки своїм властивостям Амізон® є оптимальним вибором для лікування дорослих і дітей. Він не лише допомагає полегшити симптоми захворювання, але й сприяє профілактиці ускладнень, що є особливо важливим для пацієнтів із груп ризику.
Використання Амізону як для лікування, так і для профілактики дає змогу забезпечити надійний захист під час сезонів високої захворюваності на ГРВІ. Доступність, зручність застосування й доведена ефективність роблять препарат незамінним інструментом у боротьбі з вірусними інфекціями в умовах сучасної медицини. Він сприяє швидшій регресії катаральних проявів, нормалізації лабораторних показників, пришвидшує процес видужання, запобігає розвитку ускладнень і летальних випадків у хворих на COVID‑19, грип та інші ГРВІ. Амізон® відповідає викликам часу, пропонуючи універсальне рішення для боротьби з ГРВІ та їх профілактики, сприяючи покращенню здоров’я та якості життя пацієнтів.
Список літератури знаходиться в редакції.
ⓘ Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 1 (587), 2025 р
