15 березня, 2025

Стратегії попередження та лікування Long COVID

За матеріалами НПК «Стан після COVID‑19: сучасний погляд на проблему»

Пандемія COVID‑19 залишила по собі не лише гострі ускладнення, а й цілу низку довготривалих наслідків, які досі є викликом для світової медицини. Синдром Long COVID, або постковідний стан, охоплює широкий спектр симптомів – від хронічної втоми та когнітивних порушень до серцево-судинних, імунних і метаболічних розладів. Невизначеність механізмів його розвитку, відсутність специфічних методів лікування та значний негативний вплив на якість життя пацієнтів роблять Long COVID актуальною проблемою для клініцистів різних спеціальностей. Нині лікарі та науковці зосереджені на розробці ефективних підходів до профілактики та терапії цього стану, враховуючи багатофакторний характер його патогенезу. Вивчаються роль противірусної, протизапальної, метаболічної та імуномодулюючої терапії, а також значення нутритивної підтримки у відновленні організму після хвороби.

21 лютого в онлайн-форматі на платформі OpenLikar відбулася науково-практична конференція «Стан після COVID‑19: сучасний погляд на проблему», організаторами якої виступили ГО «Всеукраїнська асоціація інфекціоністів» та кафедра інфекційних хвороб Національного медичного університету (НМУ) ім. О.О. Богомольця (м. Київ). Про стратегії попередження та лікування Long COVID розповіла завідувачка кафедри інфекційних хвороб НМУ ім. О.О. Богомольця, президент ГО «Всеукраїнська асоціація інфекціоністів», доктор медичних наук, професор Ольга Анатоліївна Голубовська.

– Попередження розвитку Long COVID – це не просто медичне завдання, а стратегічний підхід, який базується на мінімізації ризиків і своєчасному втручанні. В сучасній клінічній практиці ми все частіше стикаємося з випадками тяжкого перебігу захворювання, що супроводжується імунними порушеннями, супутніми інфекціями та ускладненнями.

Зокрема, пацієнти, які вже перебувають у стані імуносупресії, наприклад, через супутні вірусні інфекції (цитомегаловірус, EBV тощо) або тяжкі ускладнення, як-от сепсис, мають значно вищий ризик розвитку затяжного постковідного синдрому. Практика показує, що навіть несподівані випадки, наприклад діагностований первинний імунодефіцит у молодих осіб без очевидних факторів ризику, можуть суттєво впливати на наслідки інфекції.

Саме тому профілактика тяжких форм COVID‑19 має бути в центрі уваги як клініцистів, так і системи охорони здоров’я загалом. Цей напрям важливо розглядати не лише як медичну проблему, а й у ширшому контексті – економічному та політичному. Адже пандемія COVID‑19 продемонструвала, що навіть найкращі профілактичні заходи не здатні повністю запобігти інфікуванню, однак вони можуть значно знизити ризик ускладнень і тяжкого перебігу захворювання.

Ключовими заходами зменшення ризику Long COVID є модифікація способу життя, підтримка імунної системи та раціональна терапія на ранніх етапах хвороби. Це вимагає глибокого розуміння патогенезу захворювання та індивідуального підходу до кожного пацієнта.

Лікування Long COVID: виклики та реальність клінічної практики

Попри численні дослідження та оновлені клінічні рекомендації, ефективні методи лікування Long COVID залишаються предметом дискусій. Протоколи, як-от NICE (2024), пропонують загальні підходи, що включають оптимізацію контролю супутніх захворювань, індивідуальний підхід до лікування ускладнень, підтримку самоконтролю та емпатійне ставлення до пацієнта. Водночас ці заходи не дають відповіді на головне запитання: як саме впливати на патогенез Long COVID і зменшувати його тривалість та тяжкість проявів?

Тут варто згадати слова Вольтера: «Мистецтво медицини полягає в тому, щоб розважати пацієнта, доки природа займається лікуванням хвороби». Ця фраза особливо актуальна для ситуацій, коли не існує чіткої етіотропної терапії. Адже багато симптомів Long COVID розвиваються внаслідок порушення природних механізмів регуляції організму, і завдання лікаря – не заважати цим процесам, а підтримати їх, коли це можливо.

Проте сучасна медицина не обмежується пасивним спостереженням. Якщо існують дієві методи патогенетичної або симптоматичної терапії, їх необхідно застосовувати. Адже, як зауважив той же Вольтер, «лікарі – це ті, хто прописує ліки, про які мало знають, щоб лікувати хвороби, про які вони знають ще менше, у людей, про яких вони не знають взагалі нічого». Це нагадує про важливість доказової медицини та необхідність ретельного підходу до кожного клінічного випадку.

Отже, лікування Long COVID вимагає балансу між розумінням природних механізмів відновлення організму та цілеспрямованою терапією, що ґрунтується на сучасних наукових даних.

Ключові стратегії профілактики та лікування Long COVID

У сучасних умовах, коли коронавірусна хвороба залишає по собі довготривалі наслідки, необхідно не лише лікувати вже наявний Long COVID, а й запобігати його виникненню. Це потребує комплексного підходу, що включає виявлення супутньої патології, нутритивну підтримку, ранню противірусну терапію та вплив на патогенетичні механізми.

Часто тяжкий перебіг інфекції призводить до декомпенсації прихованих проблем зі здоров’ям. Пацієнти, які до цього здавалися повністю здоровими, можуть стикатися з уперше виявленим цукровим діабетом, інсулінорезистентністю або іншими метаболічними порушеннями. Виявити такі стани можна лише за допомогою спеціальних діагностичних тестів, зокрема визначення індексу HOMA. Водночас значний відсоток людей має приховані імунодефіцитні або автоімунні захворювання, які також можуть проявитися після COVID‑19. Особливої уваги потребують пацієнти із серцево-судинними, легеневими та гастроентерологічними патологіями, оскільки саме вони входять до групи ризику щодо розвитку Long COVID.

Профілактика повинна включати не лише діагностику, а й корекцію способу життя. Одним із важливих аспектів є підтримка нормального рівня вітаміну D, оскільки його дефіцит пов’язаний із підвищеною сприйнятливістю до вірусних інфекцій і тяжчим їх перебігом. Важливими є й помірні фізичні навантаження, які сприяють нормалізації обміну речовин, зменшенню системного запалення та підтримці серцево-судинної системи. Додаткову роль відіграє контроль маси тіла, адже зайва вага та метаболічний синдром безпосередньо впливають на імунну відповідь та процеси відновлення.

Якщо уникнути постковідного синдрому не вдалося, необхідно своєчасно впливати на його ключові патогенетичні механізми. На ранніх етапах важливу роль відіграє швидка противірусна терапія, оскільки вона може допомогти зменшити навантаження вірусу на організм та запобігти розвитку ускладнень. Одним з основних механізмів Long COVID є тромбоваскуліт, що потребує застосування дезагрегантів, антикоагулянтів або засобів із протизапальними властивостями, приміром кверцетину. Крім того, важливим фактором відновлення є баланс мікробіоти, оскільки кишковий дисбіоз впливає не лише на роботу шлунково-кишкового тракту, а й на загальний стан імунної системи.

Комплексний підхід, який враховує стан пацієнта до хвороби, його нутритивний статус і механізми розвитку ускладнень, є найефективнішим шляхом у профілактиці та лікуванні Long COVID. Дискусія щодо вибору оптимальної терапії, зокрема щодо застосування дезагрегантів, триває, і її варто розглядати крізь призму персоналізованої медицини.

Ведення Long COVID: зміна парадигми

За останні роки наше розуміння терапії COVID‑19 і його наслідків суттєво змінилося. Якщо на початку пандемії певні препарати вважалися потенційно небезпечними, то нині з’являються переконливі докази їхньої ефективності. Наприклад, щодо метформіну існувала думка, що його застосування при COVID‑19 може підвищувати ризики, проте сучасні дослідження свідчать про протилежне. Зокрема, амбулаторне лікування метформіном зменшило частоту Long COVID приблизно на 41% з абсолютним зниженням на 4,1% порівняно з плацебо. Це ще раз підтверджує, що метформін залишається одним із найцінніших препаратів у світі завдяки своїй багатофакторній дії та хорошій переносимості.

Розвиток Long COVID пов’язаний не лише з тривалим перебуванням вірусу в організмі, а й із системним запаленням. Противірусна терапія допомагає контролювати реплікацію вірусу, але не усуває наслідки запального процесу. У тяжких випадках COVID‑19 спостерігається екстремальне та нерегульоване вивільнення прозапальних цитокінів і хемокінів, що призводить до значного системного запалення та поліорганної недостатності. Тому важливим компонентом терапії стає застосування протизапальних засобів, серед яких перспективним є едаравон – препарат із нейропротекторними та антиоксидантними властивостями.

З огляду на системний характер Long COVID, доцільно включати до схеми лікування низку допоміжних засобів, котрі сприяють відновленню організму. Це колаген, глюкозамін, гіалуронова кислота, метилсульфонілметан, які підтримують стан сполучної тканини та суглобів. Антиоксиданти, такі як кверцетин, можуть допомогти в зменшенні оксидативного стресу. Важливу роль у відновленні відіграють пробіотики, що підтримують кишковий мікробіом, а також вітамін C і мелатонін, які сприяють нормалізації імунної та нервової системи.

На окрему увагу заслуговують антитромбоцитарні препарати, оскільки один із провідних механізмів Long COVID – це тромбоваскуліт і порушення мікроциркуляції. У рандомізованому дослідженні REMAP-CAP було продемонстровано, що використання антитромбоцитарних препаратів, як-от ацетилсаліцилова кислота в низьких дозах, клопідогрель і прасугрель, сприяло покращенню виживаності та якості життя пацієнтів. Утім, це питання потребує подальшого обговорення з кардіологами для визначення оптимальної тактики терапії в постковідний період.

Отже, підхід до лікування Long COVID має бути багаторівневим: від модифікації способу життя та нутритивної підтримки до використання препаратів, які впливають на патогенетичні механізми захворювання. Оптимальна стратегія включає як традиційні фармакологічні засоби, так і дієтичні добавки, спрямовані на відновлення нормальної роботи організму після вірусної інфекції.

Астадінол® – комплексний підхід до профілактики та відновлення після COVID‑19

За час пандемії COVID‑19 і після її завершення накопичено численні дані, які підтверджують взаємозв’язок між тяжкістю перебігу захворювання та рівнем вітаміну D в організмі. Метааналіз D-CIMA показав, що в більшості досліджень низький рівень 25(OH)D (<20 нг/мл або <50 ммоль/мл) асоціювався з підвищеним ризиком інфікування. Водночас у метааналізі D-CSMA майже всі дослідження підтвердили зв’язок між дефіцитом вітаміну D і тяжким перебігом COVID‑19, а аналіз D-CMMA вказує на потенційний зв’язок цього дефіциту з летальністю.

Вітамін D

Вітамін D виконує роль не лише класичного вітаміну, а й фактично гормону, що регулює широкий спектр процесів в організмі, зокрема в імунній системі. Він модулює проліферацію та диференціювання Т-лімфоцитів, що є критичним для адекватної імунної відповіді, а також регулює активність Th17-клітин, які відіграють ключову роль у розвитку автоімунних і запальних реакцій. Вітамін D гальмує надмірне продукування прозапальних цитокінів, зокрема інтерлейкіну‑6 та фактора некрозу пухлини α, які відіграють центральну роль у розвитку «цитокінового шторму» при COVID‑19. Окрім цього, він сприяє синтезу антимікробних пептидів, таких як кателіцидин (LL‑37) та β-дефензини, які забезпечують потужний противірусний захист на рівні слизових оболонок і можуть відігравати роль у зниженні вірусного навантаження.

Дефіцит вітаміну D пов’язаний не лише з підвищеним ризиком інфекцій, а й з порушеннями імунного гомеостазу, що може сприяти розвитку фіброміалгії, автоімунних процесів, метаболічних розладів і серцево-судинних захворювань. Його нестача особливо небезпечна для пацієнтів із супутніми патологіями, оскільки підвищує ризик тромбоутворення, гіпертензії та хронічного запалення. Хоча певні продукти (жирна риба, яєчні жовтки, печінка) містять вітамін D, їхня кількість у стандартному раціоні є недостатньою для підтримки оптимального рівня, особливо в людей, які мало перебувають на сонці або мають порушення засвоєння цього вітаміну. Саме тому додатковий прийом вітаміну D є необхідним заходом для профілактики не лише інфекційних захворювань, а й їхніх довготривалих наслідків.

Вітамін К₂

Однак важливо враховувати, що ефективність вітаміну D значно зростає при одночасному прийомі вітаміну K₂, оскільки ці два вітаміни працюють у тісному взаємозв’язку. Як зазначав відомий данський професор Ліннебарг, вітамін K довгий час залишався в тіні вітаміну D, хоча їхній спільний ефект є критично важливим для здоров’я. Вітамін K₂ регулює кальцієвий метаболізм, сприяючи правильному розподілу кальцію в організмі та запобігаючи його патологічному відкладенню в судинах. Це особливо актуально для пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями, остеопорозом та метаболічним синдромом, оскільки сприяє захисту артерій, покращенню чутливості до інсуліну, підтримці здоров’я кісток і нервової системи.

Вітамін K існує в різних формах, але саме менахінон‑7 (МК‑7) є найефективнішим завдяки високій біодоступності та тривалій дії в організмі. Він не лише підтримує кальцієвий баланс, а й має виражені протизапальні та антиоксидантні властивості, що робить його незамінним компонентом комплексної підтримки організму після перенесеної вірусної інфекції.

Астаксантин

Ще одним важливим елементом у профілактиці та відновленні після COVID‑19 є астаксантин – один із найпотужніших природних антиоксидантів. Він належить до групи каротиноїдів, проте значно перевершує більшість із них за своєю антиоксидантною активністю. Основним природним джерелом астаксантину є Haematococcus pluvialis, а також морепродукти, що споживають ці водорості, зокрема дикий лосось, креветки, омари. Цікаво, що саме завдяки цій речовині фламінго набувають свого характерного рожевого забарвлення – їхній раціон містить велику кількість каротиноїдів, включаючи астаксантин.

Астаксантин відіграє критичну роль у зниженні рівня оксидативного стресу, який є одним із ключових факторів розвитку Long COVID. Окислювальне пошкодження клітин сприяє хронічному запаленню, зниженню когнітивних функцій, втомі та загальному погіршенню стану здоров’я. Завдяки своїм унікальним властивостям астаксантин покращує мікроциркуляцію, сприяє нормалізації функції ендотелію та знижує рівень системного запалення.

Окрім системного впливу, астаксантин має потужний дерматопротекторний ефект. Він проникає в глибокі шари епідермісу, захищаючи шкіру від пошкоджень, зумовлених вільними радикалами. Це сприяє збереженню колагену, підвищенню еластичності шкіри та запобіганню передчасному старінню.

Отже, комбінація вітаміну D₃, вітаміну K₂та астаксантину є науково обґрунтованим підходом до підтримки здоров’я після перенесеного COVID‑19. Саме ці компоненти були об’єднані в Астадінол®, що забезпечує імунну підтримку, антиоксидантний захист і нормалізацію кальцієвого обміну.

Астадінол® – це збалансована дієтична добавка, що містить астаксантин (2 мг), вітамін K₂ (45 або 80 мкг) та вітамін D₃ (2000 МО або 4000 МО залежно від формули – Астадінол® 2000 або Астадінол® 4000). Рекомендований спосіб вживання – по 1-2 капсули двічі на день протягом 3 місяців. Дозування вітаміну D 2000 МО є безпечним для застосування навіть без попереднього визначення рівня вітаміну D у тих, хто раніше не приймав добавки.

Висновки

Масштаб багатогранної кризи, спричиненої COVID‑19, не має аналогів у новітній історії. Пандемія уразила мільйони людей у всьому світі та поставила під сумнів наше розуміння поствірусних станів. Досвід попередніх пандемій і вірусних інфекцій свідчить, що їхні наслідки можуть бути значно тривалішими, ніж здається на перший погляд.

Спостереження за пацієнтами, які перенесли інфекційні захворювання, показують, що навіть через 2-3 роки після хвороби ризик ускладнень залишається високим, а спонтанне повернення до вихідного стану є рідкістю. Подібні тенденції відзначалися після пандемії грипу 1918 року, спалахів поліомієліту та вірусних інфекцій, спричинених вірусом Епштейна-Барр, коли наслідки захворювань давали про себе знати навіть через десятиліття. Чи стане COVID‑19 ще одним прикладом такого сценарію, поки що невідомо, але наявні дані вказують на необхідність довгострокового спостереження за пацієнтами та активної стратегії відновлення.

За цих умов особливого значення набуває комплексний підхід до профілактики та реабілітації Long COVID, що включає як корекцію способу життя, так і використання засобів, спрямованих на підтримку імунної системи, зменшення системного запалення та відновлення функціонального стану організму. Одним з ефективних рішень у цьому напрямі є Астадінол®, який поєднує вітамін D₃, вітамін K₂ та астаксантин – компоненти, що відіграють ключову роль у модуляції імунної відповіді, протидії оксидативному стресу та нормалізації кальцієвого обміну.

З огляду на потенційну довготривалість постковідних змін, ми маємо діяти на випередження – не лише лікувати наслідки, а й мінімізувати їх імовірність шляхом своєчасної корекції дефіцитних станів і цілеспрямованої підтримки організму. Це дозволить не лише покращити якість життя пацієнтів, а й зменшити навантаження на систему охорони здоров’я в майбутньому.

Підготував Олексій Терещенко

Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 3 (589), 2025 р

Номер: Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 3 (589), 2025 р