7 лютого, 2025

Комплексний огляд біомаркерів хронічної хвороби нирок у пацієнтів похилого віку: сучасні перспективи та майбутні напрямки

Автори:

А. Гупта, Т. Сонтакке, С. Ачар’я, С. Кумар, Медичний коледж Джавахарлала Неру, Інститут вищої освіти та досліджень Датта Меге, м. Вардха, Індія

Хронічна хвороба нирок (ХХН) – це прогресуючий стан, який характеризується поступовою втратою функції нирок, що призводить до значних ускладнень для здоров’я та підвищеного ризику серцево-судинних подій. Раннє виявлення та ефективне лікування мають вирішальне значення для уповільнення прогресування захворювання та покращення терапевтичних результатів. Біомаркери є цінним інструментом у діагностиці, прогнозуванні та лікуванні ХХН. Традиційні біомаркери, такі як сироватковий креатинін і білок сечі, широко використовуються, при цьому нові біомаркери, зокрема цистатин С, молекула ураження нирок 1 (KIM‑1) і ліпокалін, асоційований із желатиназою нейтрофілів (NGAL), забезпечують підвищену точність діагностики, покращують розуміння тяжкості захворювання, дозволяють підібрати лікування відповідно до індивідуальних потреб пацієнтів, потенційно оптимізуючи його результати. Використання сучасних біомаркерів є особливо важливим у пацієнтів похилого віку, у яких можуть спостерігатися вікові фізіологічні зміни та супутні захворювання, що ускладнюють менеджмент ХХН.

Ключові слова: хронічна хвороба нирок, швидкість клубочкової фільтрації, біомаркери, креатинін сироватки крові, білок сечі, азот сечовини крові, цистатин С, молекула ураження нирок 1, ліпокалін, асоційований із желатиназою нейтрофілів.

ХХН є прогресуючим і часто безсимптомним станом, що характеризується прогредієнтним зниженням функції нирок [1]. Робота нирок, яка забезпечує фільтрацію продуктів життєдіяльності та надлишку рідини з крові, а також підтримку електролітного балансу та метаболічного гомеостазу, стає менш ефективною із прогресуванням ХХН [2]. Це погіршення може призводити до ряду системних ускладнень, включаючи підвищений серцево-судинний ризик, зниження якості життя і, зрештою, термінальну стадію ниркової недостатності, яка потребує діалізу або трансплантації нирки. На основі швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ) і ступеня ураження нирок виділяють п’ять стадій ХХН [3]:

1 стадія – включає ураження нирок із нормальною або підвищеною ШКФ (≥90 мл/хв/1,73 мІ);
2 стадія – характеризується ураженням нирок із незначним зниженням ШКФ (60-89 мл/хв/1,73 мІ);
3 стадія – діагностується при помірному зниженні ШКФ (30-59 мл/хв/1,73 мІ);
4 стадія – вказує на серйозне зниження ШКФ (15-29 мл/хв/1,73 мІ);
5 стадія – відображає ниркову недостатність (ШКФ <15 мл/хв/1,73 мІ), що часто вимагає діалізу або трансплантації [1].

Раннє виявлення та лікування ХХН мають важливе значення для уповільнення прогресування захворювання, запобігання ускладненням та покращення наслідків для пацієнтів [4].

Біомаркери – це вимірювані індикатори, які дають цінну інформацію про біологічні процеси, патогенні механізми та відповіді на терапевтичні втручання. При ХХН біомаркери є вирішальними для різних аспектів нагляду за хворими [5], оскільки допомагають у ранній діагностиці ХХН, часто виявляючи захворювання до того, як стають очевидними значні зміни показників традиційних тестів, таких як рівень креатиніну в сироватці крові. Ця рання ідентифікація дозволяє своєчасно вжити заходів, щоб уповільнити прогресування захворювання. Крім того, біомаркери відіграють важливу роль у прогнозуванні, надаючи дані щодо тяжкості ураження нирок і передбачаючи несприятливі наслідки [6]. Зокрема, біомаркери, пов’язані із запаленням або фіброзом, можуть вказувати на ступінь ураження нирок і ризик прогресування до термінальної ниркової недостатності.

Біомаркери при ХХН

Діагностика та лікування ХХН значною мірою залежать від визначення біомаркерів, які можна класифікувати як традиційні, нові та специфічні для певних аспектів захворювання. Традиційні біомаркери ХХН включають креатинін сироватки крові, азот сечовини крові (АСК), білок і альбумін сечі. Сироватковий креатинін широко використовується для оцінки функції нирок і визначення розрахункової ШКФ (рШКФ). Однак він має певні обмеження, особливо у виявленні раннього ураження нирок і в пацієнтів зі збереженою функцією нирок [9].

Рівні АСК надають додаткову інформацію для оцінки функції нирок, але на них можуть впливати такі фактори, як стан гідратації та споживання білка, що робить їх менш надійними при ізольованому використанні. Вміст білка та альбуміну сечі є критичними показниками ураження нирок, причому альбумінурія є особливо важливою, оскільки вона корелює з прогресуванням ХХН і серцево-судинним ризиком [10].

Усе більшого значення в нефрології набувають нові біомаркери, будучи більш чутливими в ідентифікації функції та ушкодження нирок. Цистатин С є одним із таких біомаркерів, який все більше використовується в клінічній практиці завдяки своїй здатності точніше діагностувати ранні стадії ХХН, ніж сироватковий креатинін, оскільки на нього менше впливають показник м’язової маси та інші супутні фактори [11]. КІМ‑1 – інший важливий біомаркер у сечі, який вказує на ушкодження канальцевого апарату нирок і пов’язаний із прогресуванням ХХН та потребою в замісній нирковій терапії [12]. Також заслуговує на увагу біомаркер NGAL, оскільки відображає як гостре, так і хронічне ураження нирок, і є багатообіцяючим у прогнозуванні прогресування ХХН та її наслідків для пацієнтів. Пов’язаний із функцією канальців b₂‑мікроглобулін асоціюється з прогресуванням ХХН і смертністю, що робить його цінним біомаркером у клінічній практиці  [12].

Певні аспекти ХХН можна оцінити за допомогою специфічних біомаркерів. Такі маркери запалення, як інтерлейкін 6 (IL‑6) і фактор некрозу пухлини a (TNF-a), вказують на системне запалення, яке часто посилюється у пацієнтів із ХХН і призводить до прогресування захворювання. Маркери фіброзу, включаючи трансформуючий фактор росту b1 (TGF-b1) і різні типи колагенів, залучені до фіброзу нирок – загального шляху прогресування ХХН [13]. Їхні рівні можуть дати уявлення про ступінь ушкодження нирок і потенціал до відновлення. Крім того, маркери окисного стресу є вирішальними, оскільки окисний стрес відіграє значну роль в ушкодженні нирок, а їх оцінка може допомогти зрозуміти основну патофізіологію ХХН і скеровувати терапевтичні втручання [14].

Ключові біомаркери ХХН (традиційні, нові та специфічні аспектні індикатори) представлені в табл. 1.

Таблиця 1. Ключові біомаркери ХХН: традиційні, нові та специфічні аспектні індикатори
Біомаркер	Категорія	Опис	Клінічна значущість
Креатинін сироватки крові [15]	Традиційний	Відходи м’язового метаболізму, виміряні в крові	Широко використовується для оцінки ШКФ і функції нирок
АСК [16]	Традиційний	Вимірює кількість азоту в крові, який надходить із сечовини	Допомагає оцінити функцію нирок і гідратацію
Білок та альбумін у сечі [17]	Традиційний	Виявлення білка або альбуміну в зразках сечі	Ранній індикатор ураження нирок, використовується для моніторингу прогресування захворювання та ефективності лікування
Цистатин С [18]	Новий	Білок, фільтрований нирками, служить альтернативою креатиніну для оцінки ШКФ	Забезпечує точнішу оцінку ШКФ, особливо в осіб із різною м’язовою масою
KIM‑1 [19]	Новий	Білок, що експресується в клітинах канальцевого апарату ушкодженої нирки	Раннє виявлення гострого ураження нирок і можливість моніторингу прогресування ХХН
NGAL [20]	Новий	Білок, пов’язаний із ушкодженням і запаленням нирок	Служить раннім маркером гострого ураження нирок і допомагає прогнозувати прогресування ХХН
β₂‑мікроглобулін [21]	Новий	Низькомолекулярний білок, який виводиться нирками	Вказує на роботу нирок; підвищений рівень свідчить про порушення функції нирок
IL‑6 [22]	Специфічний аспектний (запалення)	Прозапальний цитокін, який бере участь в імунних реакціях	Відображає запальний статус при ХХН; пов’язаний із серцево-судинними ризиками та прогресуванням захворювання
TNF-α [23]	Специфічний аспектний (запалення)	Цитокін, який бере участь у системному запаленні	Пов’язаний із прогресуванням ХХН та супутніх захворювань
TGF-β1 [24]	Специфічний аспектний (фіброз)	Цитокін, задіяний у тканинному фіброзі та утворенні рубців	Маркер ниркового фіброзу, пов’язаний із прогресуванням і тяжкістю ХХН
Колагени різних типів (наприклад, тип IV) [25]	Специфічний аспектний (фіброз)	Структурні білки, що беруть участь у формуванні позаклітинного матриксу	Індикатори фіброзних змін у нирковій тканині, використовуються для оцінки ступеня ураження нирок
Маркери окисного стресу (наприклад, малоновий діальдегід) [26]	Специфічний аспектний (окисний стрес)	Молекули, що свідчать про окисне ушкодження та стрес в організмі	Відображають стан окисного стресу, пов’язаний із прогресуванням ХХН та супутніми ускладненнями

Визначення біомаркерів в осіб похилого віку

Визначення біомаркерів у літніх людей, особливо на предмет ХХН, вимагає обережного підходу через низку чинників, пов’язаних із віковими фізіологічними змінами та супутньою патологією. Ці фактори суттєво позначаються на оцінці та інтерпретації біомаркерів, що робить украй важливим для медичних працівників розуміти нюанси такої інтерпретації у зазначеній популяції [27].

Відомо, що з віком у людей відбуваються зміни функції нирок, м’язової маси та складу тіла, що може впливати на традиційні біомаркери, такі як рівні креатиніну та альбуміну в сироватці крові [28]. Наприклад, зменшення м’язової маси, яке зазвичай спостерігається у людей похилого віку, може призводити до зниження рівня креатиніну в сироватці крові, потенційно маскуючи основну дисфункцію нирок. Це вимагає ретельного коригування в інтерпретації показників біомаркерів, щоб запобігти помилковому діагнозу або неадекватному менеджменту ХХН [28].

Крім того, наявність таких супутніх захворювань, як цукровий діабет, артеріальна гіпертензія та інші судинні захворювання, ще більше ускладнює оцінку ХХН. Ці стани можуть незалежно впливати на рівні біомаркерів, виступаючи потенційно спотворюючими факторами, що перешкоджають діагностиці та моніторингу ХХН у літніх людей. Наприклад, маркери запалення можуть бути підвищені внаслідок супутньої патології, а не дисфункції нирок, що ускладнює клінічну діагностику та перешкоджає призначенню відповідного курсу лікування [7].

З огляду на вказані особливості оцінки традиційних біомаркерів слід робити поправку на вік. Може знадобитися повторне відкалібрування діапазону референтних значень креатиніну сироватки крові та рШКФ у пацієнтів похилого віку з урахуванням зменшення в них м’язової маси та зміненого метаболізму. Таке рекалібрування дозволяє точніше оцінити функцію нирок і виявити ранні ознаки ХХН, що зрештою сприятиме оптимізації результатів лікування у літніх пацієнтів [29].

Неможливо переоцінити актуальність використання нових біомаркерів в осіб похилого віку: зокрема, такі, як NGAL і KIM‑1, є перспективними для покращення виявлення та моніторингу ХХН [30]. Ці нові біомаркери можуть надати додаткову інформацію про ушкодження та функцію нирок, оскільки на них менше впливають вікові фізіологічні зміни. Впровадження їх у клінічну практику могло б поліпшити ранню діагностику та полегшити підбір індивідуальної стратегії лікування у літніх пацієнтів із ХХН [30].

Проблеми, міркування та клінічні наслідки визначення біомаркерів в осіб похилого віку наведені в табл. 2.

Таблиця 2. Використання біомаркерів у пацієнтів похилого віку: проблеми, міркування та клінічні наслідки
Аспект	Біомаркер	Особливості літніх пацієнтів	Рекомендації щодо клінічного застосування
Традиційні біомаркери [31]	Креатинін сироватки крові	Вікове зменшення м’язової маси може призводити до зниження рівня креатиніну в крові та, відповідно, до недооцінки дисфункції нирок	Поправка на м’язову масу або використання альтернативних біомаркерів, таких як цистатин С, для кращої оцінки функції нирок
	АСК	Вікові зміни у споживанні білка та функції печінки можуть вплинути на показник, що призводить до коливання його рівнів	Для більш точної оцінки стежте за рівнем креатиніну та іншими маркерами функції нирок
	Білок та альбумін у сечі	В осіб похилого віку можуть бути вищими вихідні рівні протеїнурії через супутні захворювання (наприклад, артеріальну гіпертензію, цукровий діабет)	Розгляньте супутню патологію; при оцінці ураження нирок використовуйте порогові значення, скориговані відповідно до віку
Нові біомаркери [32]	Цистатин С	Рівень цистатину С може краще відображати функцію нирок у літніх людей і менше залежить від м’язової маси, ніж креатинін	Рекомендовано використовувати в пацієнтів похилого віку для покращення оцінки ШКФ і ступеня тяжкості ХХН
	KIM‑1	Точний вплив віку на KIM‑1 ще вивчається, при цьому існує потенційна його мінливість через наявність супутньої патології	Це багатообіцяючий тест для виявлення ушкодження нирок на ранніх стадіях, однак можливі вікові обмеження
	NGAL	Хронічне запалення низького ступеня, поширене серед літніх людей, може змінити рівні NGAL	Може слугувати раннім маркером ушкодження нирок, але необхідні подальші дослідження з урахуванням вікових норм
Біомаркери для специфічних аспектів ХХН [33]	Маркери запалення (IL‑6, TNF-α)	Рівні можуть бути підвищені через хронічне запалення, пов’язане зі старінням і супутніми захворюваннями	Важливі для оцінки системного запалення, однак потрібна ретельна інтерпретація, щоб віддиференціювати ХХН від старіння
	Маркери фіброзу (TGF-β1, колагени різних типів)	Віковий фіброз і ремоделювання тканин можуть спотворити результати, ускладнюючи розрізнення фіброзу, пов’язаного з ХХН, та ефектів старіння	Тест корисний для оцінки прогресування ХХН, при цьому необхідно враховувати вікові фіброзні зміни
	Маркери окисного стресу	Рівень окисного стресу зростає з віком, що може потенційно спотворювати знахідки, пов’язані з ХХН	Можуть вказувати на прогресування ХХН, проте слід враховувати вихідні показники, характерні для певного віку
Вплив супутніх захворювань [34]	Усі біомаркери	Поширені серед людей похилого віку супутні захворювання, такі як цукровий діабет та артеріальна гіпертензія, впливають на рівень біомаркерів	Вкрай важливо ретельно оцінити супутні захворювання та їхній потенційний вплив на біомаркери ХХН
Поправки на вік [35]	Креатинін сироватки крові, АСК, цистатин С	Вікові фізіологічні зміни (наприклад, зниження ШКФ, зменшення м’язової маси) впливають на вихідні рівні біомаркерів	Використовуйте формулу для рШКФ із поправкою на вік (наприклад, формулу CKD-EPI [епідеміологія]), і включайте до неї альтернативні біомаркери, такі як цистатин C
Клінічні міркування щодо літніх пацієнтів [36]	Усі біомаркери	Вікові зміни у фізіології нирок, поліпрагмазія та немічність можуть впливати на надійність тестів із визначення біомаркерів	Багатофакторне обстеження є важливим, враховуючи загальний стан здоров’я, і потребує використання кількох біомаркерів для точної діагностики

Сучасні перспективи досліджень біомаркерів

Останні досягнення в мультиоміці, цитометрії та візуалізації в поєднанні з новими біоінформатичними й біостатистичними методологіями значно прискорили відкриття та розробку біомаркерів для складних захворювань. Серед них протеоміка стала багатообіцяючим інструментом, що дозволяє відкривати та валідувати нові білкові маркери за допомогою мас-спектрометрії [37]. Порівняльне дослідження із залученням популяцій літніх людей із США та Китаю показало, що учасники зі США мали гірші профілі біомаркерів і вищі показники смертності, пов’язані з ХХН, що вказує на необхідність адаптованих стратегій лікування, які враховують демографічні фактори та особливості способу життя [38].

У піонерських дослідженнях все більше застосовують мультидисциплінарний підхід до діагностики раку, виходячи за рамки традиційних методів скринінгу, щоб зосередитися на різних біомаркерах, включаючи нуклеїнові кислоти, білки, ферменти та циркулюючі пухлинні клітини [39].

У даний час формулі співробітництва з епідеміології ХХН CKD-EPI віддається перевага через її високу точність при оцінці ШКФ, особливо при вищих її рівнях. Було показано, що комбіноване визначення рівнів креатиніну сироватки крові, цистатину С і співвідношення альбуміну до креатиніну в сечі покращує стратифікацію ризику та прогнозування прогресування ХХН і смертності [40].

Альбумінурія залишається одним із найпотужніших факторів ризику ускладнень ХХН, оскільки вона сильно корелює з прогресуванням захворювання та серцево-судинним ризиком. Підвищені рівні нових біомаркерів, таких як NGAL, KIM‑1 і білок, що зв’язує жирні кислоти печінкового типу (L-FABP), асоціювалися з ушкодженням нирок, більшою тяжкістю захворювання та його прогресуванням [41].

У діагностиці раку останні тенденції представлені розробкою нових мультиплексних та інтегрованих платформ, які пропонують точні й прості зчитування даних, сприяючи ранній діагностиці раку та значному зниженню смертності. Проте залишаються технічні обмеження та проблеми в досягненні високої чутливості й вибірковості, що вказує на необхідність постійних інновацій у цій галузі [42].

Комплексний огляд сучасних перспектив у сфері досліджень біомаркерів ХХН, включаючи досягнення, проблеми та клінічні наслідки, наведено в табл. 3.

Таблиця 3. Сучасні перспективи досліджень біомаркерів при ХХН: досягнення, проблеми та клінічні наслідки
Фокус вивчення	Останні досягнення	Виклики	Клінічні наслідки
Відкриття нових біомаркерів [43]	Досягнення в омікс-технологіях (геноміка, протеоміка, метаболоміка) виявили нові кандидати на роль біомаркерів	Відсутність стандартизації в методах відкриття біомаркерів	Потенціал для ідентифікації більш специфічних і чутливих біомаркерів для раннього виявлення та прогнозування ХХН
Валідація біомаркерів [44]	Збільшення уваги до широкомасштабних клінічних випробувань для валідації нових біомаркерів ХХН	Труднощі у відтворенні результатів в різних популяціях і дизайнах досліджень	Валідація має вирішальне значення для забезпечення можливості використання в клінічній практиці надійних біомаркерів для діагностики ХХН
Панелі біомаркерів [45]	Комбіноване визначення кількох біомаркерів (наприклад, панелі, що включають цистатин С, NGAL, KIM‑1) для підвищення точності діагностики	Складність інтерпретації результатів тестів на кілька біомаркерів, особливо в популяціях із множинними супутніми захворюваннями	Панелі біомаркерів можуть покращувати можливість виявляти ХХН на ранніх стадіях та розрізняти її причини
Інтеграція штучного інтелекту (ШI) [46]	ШІ та машинне навчання використовуються для аналізу даних комплексного визначення біомаркерів і вдосконалення прогностичних моделей	Забезпечення прозорості та інтерпретованості моделей на основі ШІ в клінічних умовах	ШІ може надати точніші прогнози щодо прогресування ХХН і персоналізувати плани лікування на основі показників біомаркерів
Персоналізована медицина [47]	Вивчаються підходи до персоналізованого лікування на основі біомаркерів, що дозволяє проводити втручання за індивідуальним планом	Висока вартість і складність впровадження персоналізованої медицини в стандартну клінічну практику	Біомаркери можуть допомогти персоналізувати терапію в окремих пацієнтів, що сприятиме більш ефективному менеджменту ХХН
Розробка неінвазивних біомаркерів [48]	Відкриття біомаркерів у сечі (наприклад, NGAL, альбумін сечі) для забезпечення неінвазивного моніторингу ХХН	Неінвазивні біомаркери можуть бути менш чутливими та специфічними, ніж біомаркери, що визначаються у крові	Визначення неінвазивних біомаркерів пропонує більш зручний для пацієнта підхід до регулярного моніторингу та раннього виявлення ХХН
Довгостроковий моніторинг біомаркерів [49]	Збільшення уваги до використання біомаркерів для моніторингу прогресування ХХН із плином часу в окремих пацієнтів	Рівні біомаркерів можуть коливатися через фактори, не пов’язані з ХХН, наприклад застосування медикаментів або інфекцію	Тривалий моніторинг біомаркерів може допомогти скоригувати стратегію лікування та оцінити ризик прогресування захворювання
Інтеграція в клінічну практику [50]	Розробка настанов щодо використання біомаркерів у діагностиці та лікуванні ХХН, таких як гайдлайни Ініціативи щодо покращення глобальних результатів лікування захворювань нирок (KDIGO)	Відсутність широкого застосування в клінічній практиці через варіативність доступності та вартості біомаркерів	Настанови допомагають стандартизувати використання біомаркерів у менеджменті ХХН, покращуючи результати її діагностики та лікування
Біомаркери для певних патогенетичних механізмів розвитку ХХН [51]	Ідентифікація біомаркерів, специфічних для запалення, фіброзу та окисного стресу при ХХН	Труднощі в розрізненні змін біомаркерів, пов’язаних із ХХН, і тих, які спричинені старінням або супутніми захворюваннями	Біомаркери щодо певних патогенетичних шляхів можуть допомогти в підборі таргетної терапії різних стадій і типів ХХН
Етичні та нормативні міркування [52]	Зростаюча увага до етичних аспектів, включаючи згоду пацієнтів і конфіденційність даних у дослідженнях біомаркерів	Регуляторні перешкоди для затвердження нових біомаркерів із метою клінічного використання	Вирішення етичних і нормативних питань має важливе значення для безпечного та ефективного впровадження біомаркерів

Майбутні напрямки

Подальші дослідження біомаркерів ХХН мають на меті зробити революцію в її діагностиці та лікуванні з використанням інноваційних відкриттів, які можуть значно покращити допомогу хворим. Нові біомаркери, такі як KIM‑1, NGAL і L-FABP, знаходяться в авангарді сучасних досліджень [53], оскільки мають потенціал для більш детальної оцінки здоров’я нирок, що дозволяє вжити ранніх заходів і підвищити ефективність лікування у цієї категорії пацієнтів. Їх інтеграція в клінічну практику може покращити прогностичні моделі ХХН, що сприятиме більш точній стратифікації ризику та індивідуалізації терапевтичних планів [54].

Застосування ШІ та машинного навчання в дослідженнях біомаркерів швидко набирає обертів, особливо при аналізі складних наборів даних, ідентифікації закономірностей та уточненні стратифікації ризиків на основі профілів біомаркерів [55]. Алгоритми ШІ можуть поєднувати клінічні дані з інформацією про біомаркери, щоб прогнозувати прогресування захворювання та ефективніше підбирати стратегії його лікування. Ця інноваційна інтеграція прокладає шлях до персоналізованої медицини в менеджменті ХХН, дозволяючи надавати більш індивідуалізовану та ефективну допомогу [55].

Використовуючи індивідуальні профілі біомаркерів, постачальники медичних послуг можуть розробляти плани лікування відповідно до потреб літніх пацієнтів із ХХН. Цей підхід може включати коригування схем терапії та впровадження модифікації способу життя відповідно до показників біомаркерів, а також ретельний моніторинг прогресування захворювання шляхом цільової оцінки біомаркерів [56]. Персоналізована медицина має значні перспективи у пацієнтів похилого віку із ХХН, які часто мають численні супутні захворювання, оскільки вона може забезпечувати більш ефективну стратегію лікування, зменшуючи ризик несприятливих наслідків і покращуючи загальну якість життя [56].

Проте шлях вперед не позбавлений труднощів. Стандартизація та валідація нових біомаркерів для клінічного використання залишаються критичними перешкодами. Забезпечення надійності, чутливості та специфічності цих біомаркерів у різних популяціях має важливе значення для їх успішного впровадження в клінічну практику. Потрібні подальші дослідження, щоб підтвердити корисність цих біомаркерів у різних клінічних ситуаціях і розробити стандартизовані протоколи для їх визначення [57].

Крім того, впровадження нових біомаркерів висуває на перший план етичні міркування, зокрема ті, що стосуються згоди пацієнта та наслідків тестування біомаркерів. Пацієнти мають повністю усвідомлювати мету та потенційні результати оцінки біомаркерів для формування прийняття та довіри. Вирішення проблеми конфіденційності даних і використання ШІ у сфері охорони здоров’я також є вкрай важливим, оскільки ці технології все більше стають невід’ємною частиною комплексного підходу до ведення хворих на ХХН [58].

Висновки

Оцінка біомаркерів відіграє важливу роль у менеджменті ХХН, пропонуючи важливі відомості, що стосуються діагностики, прогнозування й лікування цього прогресуючого захворювання. Оскільки ХХН продовжує вражати велику кількість людей, особливо похилого віку, які можуть стикатися з унікальними клінічними викликами, удосконалення і впровадження в клінічну практику біомаркерів стає все більш важливим, причому нові біомаркери надають більші можливості для раннього виявлення, точнішої оцінки ризику та розробки персоналізованих стратегій лікування. Розуміння ролі та потенціалу цих біомаркерів, особливо в контексті старіння, може поліпшити клінічну практику та наслідки для пацієнтів. Майбутні дослідження та технологічні інновації, ймовірно, нададуть більш точні біомаркери, що дозволить ефективніше контролювати ХХН і підбирати втручання до індивідуальних потреб пацієнта.

Цей огляд підкреслює важливість подальших досліджень та інтеграції біомаркерів у менеджмент ХХН для оптимізації нагляду за пацієнтами.

Реферативний огляд підготувала Марина Малєй

За матеріалами: Gupta A., Sontakke T., Acharya S. et al. A Comprehensive Review of Biomarkers for Chronic Kidney Disease in Older Individuals: Current Perspectives and Future Directions. Cureus. 2024 Sep 26;16(9): e70262. doi: 10.7759/cureus.7026.

Тематичний номер «Урологія. Нефрологія. Андрологія» № 4 (35), 2024 р.

Номер: Тематичний номер «Урологія. Нефрологія. Андрологія» № 4 (35), 2024 р.