24 травня, 2025

Тенотен: патогенетично обґрунтований підхід до лікування астенії та коморбідних розладів

Автори:

Астенія, або астенічний синдром, є складним і багатофакторним станом, який характеризується тривалою втомою, що не зникає після відпочинку, та негативно впливає на якість життя. Астенія часто зустрічається в клінічній практиці лікаря будь-якого профілю і може пов’язуватися з різними патологічними станами й захворюваннями. Саме тому вибір ефективного та безпечного препарату для патогенетичної корекції стану – наріжний камінь у веденні такої категорії пацієнтів.

Астенія характеризується загальною фізичною слабкістю та/або браком енергії/сили. Це не окрема нозологія, а загальна ознака низки гострих і хронічних захворювань. Астенія – універсальний психобіологічний механізм, спрямований на запобігання виснаженню енергетичних ресурсів. Це сигнал організму про необхідність зменшення фізичної та розумової активності. Близько 30% амбулаторних візитів стосуються пацієнтів з основними скаргами на втому та/або непереносимість фізичних навантажень.

Раніше терміни «слабкість» і «астенія» використовувалися для опису суб’єктивного відчуття втоми, тоді як термін «втома» застосовувався для опису симптомів втоми, зумовлених переважно фізичними зусиллями. Обидва терміни стосуються суб’єктивних відчуттів, що характеризуються відчуттям втоми та зниженням фізичної чи розумової працездатності. Астенія може впливати на фізичний, емоційний та когнітивний стан людини.

Існує багато причинно-значущих факторів виникнення астенії, серед них важливу роль мають інфекційно-запальні процеси, осередки хронічної інфекції, різні функціональні захворювання серцево-судинної та вегетативної нервової системи, психосоматичні розлади тощо (табл.). Останніми роками розвиток астенії багато в чому пов’язаний зі змінами способу життя сучасної людини з характерним для цього прискоренням ритму життя, дедалі більшим потоком інформації, цифровізацією багатьох видів життєдіяльності та стрімкою урбанізацією, що призводить до зниження стресостійкості в умовах дефіциту часу на відновлення.

Таблиця. Деякі захворювання та стани, які часто супроводжуються астенічним синдромом

Кардіологічні

Неврологічні

Вірусні та поствірусні стани

• Серцева недостатність

• Ішемічна хвороба серця

• Міокардит

• Ендокардит

• Інсульт

• Розсіяний склероз

• Енцефалопатія

• Хвороба Паркінсона

• Синдром апное уві сні

• Розлад вегетативної нервової системи (ВНС)

• Гострі респіраторні вірусні інфекції

• Пневмонія

• Гострий та хронічний бронхіт

• Хронічне обструктивне захворювання легень

Етіологічним фактором розвитку астенічних станів у дитячому віці може бути дефіцит вітамінів, мінеральних речовин, низки амінокислот (зокрема, триптофану) та поліненасичених жирних кислот, необхідних для морфофункціонального дозрівання структурних елементів нервової тканини й синтезу нейромедіаторів, що відіграють важливу роль у регуляції емоцій.

Розрізняють 2 форми астенічного синдрому:

◆ гіпердинамічна форма, що характеризується підвищеною дратівливістю, нестриманістю, образливістю, збудливістю, невмотивованими спалахами гніву та невдоволення, підвищеною чутливістю до зовнішніх подразників, перевтомою в поєднанні з емоційними спалахами;

◆ гіподинамічна форма, для якої властиві нервово-психічна слабкість, апатія, безініціативність, зниження мовної, рухової активності, відчуття хронічної втоми, сонливість, відсутність енергії після відпочинку.

Патогенез розвитку астенії

Провідне значення в розвитку астенічного синдрому має порушення функції ретикулярної активуючої системи (РАС), яка є:

«командним центром» нервової системи;
координатором рухової активності, регуляції ендокринної та вегетативної нервових систем;
нейрональною мережею, що регулюює розподіл енергетичних ресурсів організму для підтримання свідомості, тонусу, кровообігу та дихання;
відповідальною за когнітивні функції.

Незалежно від патологічного фактора, що діє, основний патогенетичний механізм виникнення астенічного стану – розвиток реакції на стрес із подальшими метаболічними порушеннями, отже, й гіпоксією та ацидозом, результатом чого є порушення процесів утворення і витрат енергії. С.Г. Бурчинський зазначає, що порушення балансу нейромедіаторних систем у межах РАС зумовлює розвиток астенічного синдрому [1]. Надалі зміни відбуваються на всіх рівнях центральної нервової системи (ЦНС): структурному, біохімічному, функціональному. Гіпоталамус, лімбіко-ретикулярний комплекс і кора головного мозку є найчутливішими й найуразливішими структурами ЦНС, що залучаються до патологічного процесу при астенії.

Поява симптомів астенії розглядається як сигнал про перевантаження РАС, інтоксикацію продуктами метаболізму, порушення регуляції вироблення та використання енергетичних ресурсів організмом. Це своєрідний сигнал тривоги, який інформує регуляторні системи організму про необхідність тимчасового припинення розумової чи фізичної діяльності [1].

Водночас Bauer і Teixeira зауважують, що з’являється дедалі більше даних, які свідчать про можливу роль порушень імунорегуляторних механізмів у розвитку тривожних станів на тлі астенічного синдрому [2]. Так, Salim і співавт. встановили, що багато імунних клітин, включаючи макрофаги, нейтрофіли та еозинофіли, беруть участь у розвитку нейрозапалення, продукуючи медіатори запалення [3].

На думку Zheng і співавт., наявна теорія нейрозапалення пояснює розвиток психічних розладів збільшенням кількості прозапальних цитокінів, надмірність яких може безпосередньо впливати на певні ділянки мозку, що беруть участь у регуляції емоційної реакції (мигдалеподібне тіло, гіпокамп, гіпоталамус, кора головного мозку) [4]. У клінічних й експериментальних дослідженнях Haroon і співавт. (2018) показано, що прозапальні цитокіни, як-от фактор некрозу пухлини (ФНП) та інтерлейкін-6 (ІЛ-6), можуть зумовлювати ушкодження нейронів, спричиняючи прогресування депресії та астенії [5].

Разом із цим дослідження вказують на те, що метаболічні порушення, зокрема дисбаланс кальцію та дефіцит АТФ, призводять до порушення функції РАС і розвитку астенічного синдрому.

Кальцій виконує такі функції в клітині:

Ca²⁺ активує ферменти, в помірній кількості стимулює синтез АТФ, у надлишку – спричиняє енергетичний дисбаланс;
Ca²⁺ запускає м’язові скорочення та вивільнення нейромедіаторів;
Ca²⁺ регулює проліферацію, диференціацію та клітинну загибель.

Щодо динаміки та гомеостазу кальцію, то рівень Ca²⁺ у цитозолі змінюється у вигляді «спалахів», регулюється мембранними каналами, насосами та буферами.

У нормальних умовах баланс іонів кальцію в ЦНС регулюється через взаємодію нейрональних мереж, гліальних клітин і мітохондрій, що забезпечують стабільний енергетичний обмін. Важливу роль у цьому процесі відіграє родина білків S100, які є кальцій-зв’язувальними і допомагають транспортувати Ca²⁺ у клітину та з неї, підтримуючи регуляцію кальцієвого гомеостазу та нейрональної активності. Однак при патологічних станах цей баланс порушується: за надмірного надходження кальцію клітини піддаються апоптозу та гинуть, натомість при його дефіциті знижується вироблення енергії, що унеможливлює ефективне проведення нервового імпульсу та підтримку когнітивних і психоемоційних функцій.

Нейрогліальний білок S100 – кальційзв’язувальний протеїн, специфічний для нервової тканини. Вперше S100 був виділений із тканин мозку людини та вважався білком, специфічним для гліальних клітин. Згідно з даними досліджень Esposito та співавт. (2006), підвищений рівень білка S100 здатний посилювати експресію NO‑синтази й прозапальних цитокінів (ІЛ‑6, ІЛ‑1β, ФНП) у мікроглії та макрофагах [6], що спричиняє патологічні зміни нейронів, їхню загибель, вивільнення гіперфосфорильованого протеїну тау‑2. Barger (2001) та Liu та співавт. (2005) довели, що білок S100 також збільшує експресію попередника β-амілоїдного пептиду (APP), а той, своєю чергою, індукує вироблення S100, утворюючи в такий спосіб хибне коло нейротоксичних ефектів S100 [7, 8].

За даними Heizmann (2002), білок S100 відіграє важливу роль у реалізації функцій нейронних систем головного мозку [9], до яких належать:

генерація та проведення нервового імпульсу;
регуляція синаптичних і метаболічних процесів;
проліферація та диференціація нейронів і глії.

Лікування астенії

Астенію досить складно лікувати. Її патофізіологія не повністю вивчена, а дослідна база для лікування залишається досить обмеженою.

Відновлення нормальної роботи РАС є патогенетично обґрунтованим лікуванням астенії [1].

Одним із перспективних способів впливу на астенію є застосування засобів, здатних впливати на нейрогліальний білок S100, а саме застосування реліз-активних антитіл (АТ) до нього. У цьому контексті увагу привертає препарат Тенотен, що містить афінно очищені АТ до мозкоспецифічного білка S100 (суміш гомеопатичних розведень С12, СЗ0 і С200); він доступний на фармацевтичному ринку України в дорослій і дитячій формах.

Нейропротекторний ефект АТ до білка S100 пов’язаний із пригніченням нейрозапального процесу, інгібуванням процесів перекисного окислення ліпідів, зниженням утворення активних форм кисню, що негативно діють на нейрони. B умовах інтоксикації, гіпоксії, при станах після гострого порушення мозкового кровообігу Тенотен чинить нейропротекторну дію, обмежує зону ушкодження, поліпшує процеси навчання та пам’яті у ЦНС (інструкція до застосування препарату).

У дослідженні Volkers і співавт. (2010) АТ до білка S100 забезпечували стабільніше зв’язування цього білка з іонами Ca²⁺, що зумовлювало покращення енергетичного обміну, усунення оксидативного стресу, покращення передачі нервових імпульсів і усунення астенії [10].

Впровадженню Тенотену в клінічну практику передувало всебічне вивчення АТ до білка S100 у доклінічних дослідженнях, де була продемонстрована їхня стресопротекторна, анксіолітична, антидепресивна, антиамнестична та нейропротекторна дія. Продемонстровані безпека Тенотену, відсутність звикання та взаємодії з іншими лікарськими засобами.

Широкий спектр фармакологічної активності Тенотену пояснюється впливом на основні медіаторні системи: ГАМК‑ергічну, серотонінергічну, NDMA‑рецепторну систему гліцинового сайту, а також сигма-1-рецептор, що підтверджено експериментальними дослідженнями. Інтерес зумовлюють отримані Epstein і співавт. рзультати вивчення механізму дії препарату, котрі показали, що реліз-активні АТ до білка S100 (AT S100), які входять до складу Тенотену, впливають на синаптичну пластичність й електричні характеристики мембрани ізольованих нейронів [11, 12]; чинить ГАМК-міметичну та нейротрофічну дію, підвищує активність стреслімітуючих систем, сприяє відновленню процесів нейрональної пластичності. Про наявність взаємодії препарату з ГАМК‑ергічною системою, за даними Krijzer (1996) і Haenschel (2000), свідчать і спричинені ним електрофізіологічні зміни в структурах головного мозку, характерні для бензодіазепінових анксіолітиків (підвищення потужності α- та β-ритмів) [13, 14]. Слід зазначити, що на відміну від традиційних бензодіазепінових анксіолітиків АТ S100 не чинять седативної та міорелаксувальної дії.

Ефективність і безпеку препарату Тенотен вивчали в дорослих і дітей з астенією з різними соматичними захворюваннями.

Так, у ході дослідження оцінювали ефективність і переносимість препарату Тенотен у хворих з астенією на тлі захворювань травної системи. Виявлено, що Тенотен зумовлює зниження емоційно-гіперстенічних симптомів, як-от емоційна лабільність, нетерпимість, дратівливість, крім того, на тлі прийому препарату знижувались і соматовегетативні прояви (гіпергідроз, головний біль, запаморочення) [15].

Результати іншого дослідження засвідчили зменшення депресивного настрою, головного болю, запаморочення, шуму у вухах і розладів сну в пацієнтів літнього віку на тлі лікування Тенотеном на 28-й день терапії. Результати тесту Шульте показали, що Тенотен чинив такий самий позитивний вплив на когнітивні функції, як і вінпоцетин. У групі пацієнтів із Тенотеном також покращилася концентрація уваги [16]. Отримані дані свідчать про те, що Тенотен ефективний у пацієнтів літнього віку із цереброваскулярними захворюваннями.

У низці порівняльних досліджень продемонстровано зниження тривожності в дітей із постінфекційним астеновегетативним синдромом, а також нормалізацію астенічних і вегетативних порушень на тлі терапії Тенотеном дитячим [17].

Привертає увагу дослідження, під час проведення якого вивчалися проблеми діагностики та методи корекції вегетативних і психоемоційних порушень унаслідок змін адаптаційно-компенсаторних реакцій у дітей із гострими респіраторними інфекціями. В цьому дослідженні взяли участь піцієнти віком від 3 до 17 років, які перебували на стаціонарному лікуванні щодо позалікарняної пневмонії та гострого бронхіту, крім того, вони мали дисфункцію вегетативної нервової системи та/або порушення психоемоційного стану. За результатами дослідження встановлено, що застосування препарату Тенотен дитячий у складі комплексного лікування дозволило зменшити прояви та виразність таких симптомів, як порушення в роботі серця, головні болі, підвищена втомлюваність, емоційна лабільність. Згідно з результатами, Тенотен дитячий усував вегетативні та психоемоційні порушення в >70% пацієнтів. Окрім того, варто зазначити, що в групі хворих, які приймали Тенотен дитячий, рівень тривоги знизився із 71,6 до 14,3% після курсового лікування [18].

Під час проведення іншого дослідження вивчалася ефективність препарату Тенотен дитячий у пацієнтів із проявами астеновегетативного синдрому, які перенесли різні інфекційні захворювання, а також у дітей, котрі часто хворіли та перебували під спостереженням сімейного лікаря. На тлі лікування спостерігалися нормалізація показників вегетативного тонусу та своєчасне забезпечення і зменшення частоти соматоневрологічних проявів вегетативної дисфункції, що сприяло швидшому завершенню періоду відновлення. Виразна вегетотропна й антиастенічна дія Тенотену дитячого була констатована на основі позитивної динаміки психоемоційного стану та зменшення соматоневрологічної симптоматики порівняно з контрольною групою. Так, згідно з даними дослідження, в групі пацієнтів, які отримували Тенотен дитячий, спостерігали зниження емоційної лабільності вдвічі, диспептичних розладів – у 4 рази, зменшення втомлюваності – утричі. Загалом кількість хворих, у яких спостерігалася нормалізація вегетативних показників, у групі Тенотену дитячого була вдвічі вищою, ніж у контрольній групі, де проводилися стандартна вітамінотерапія і симптоматичне лікування без застосування препаратів із вегетотропною активністю [19].

Отже, Тенотен позитивно впливає на регуляцію обміну Са²⁺ в нейронах, забезпечує поліпшення трофіки нервової клітини, передачі нервового імпульсу, чинить потужну антиастенічну дію, нормалізує рівень нейромедіаторів у гіпоталамусі, впливає на РАС із відновленням вегетативного гомеостазу. Завдяки цьому Тенотен усуває астенію та супутні тривожні розлади, покращує переносимість психоемоційних навантажень, чинить нейропротекторну дію, поліпшує когнітивну функцію. Оптимальне співвідношення безпеки й ефективності дозволяє запропонувати використання Тенотену як препарату вибору для лікування астенічного синдрому в дорослих і дітей.

Тенотен і Тенотен дитячий рекомендовано приймати внутрішньо по 1 або 2 таблетки на прийом. Таблетку слід тримати в роті (бажано не розжовуючи та не ковтаючи) до повного розчинення. Зазвичай кратність прийому препарату становить 2 р/добу, однак за потреби її можна збільшити до 4 р/добу. Курс лікування – 1-3 міс; за потреби його можна продовжити до 6 міс або повторити через 1-2 міс.

Список літератури знаходиться в редакції.

Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 8 (594), 2025 р