24 листопада, 2025
Коли мозок у тумані: як розпізнати легку депресію в пацієнта з неврологічною симптоматикою
За матеріалами XVII Нейросимпозіуму
На початку вересня у Львові в змішаному форматі відбувся XVII Нейросимпозіум. Подія зібрала провідних українських і закордонних фахівців, а її програма охоплювала найактуальніші теми сучасної неврології: лікування болю, діагностика та терапія розсіяного склерозу, нейроінфекції, сучасні аспекти патології периферичної нервової системи, підходи до лікування епілепсії, нервово-м’язових і судинних захворювань, а також психосоматичні розлади.
На заході академік Національної академії наук вищої освіти України, директор Навчально-наукового інституту психічного здоров’я Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця (м. Київ), президент Всеукраїнської асоціації психосоматичної медицини, доктор медичних наук, професор Олег Созонтович Чабан виступив з доповіддю «Коли мозок у тумані: як розпізнати легку депресію в пацієнта з неврологічною симптоматикою», у якій детально висвітлив основні діагностичні та терапевтичні підходи щодо таких станів.
Доповідач зауважив, що психіатри зазвичай працюють з хворими, у яких діагностовано депресивний розлад, а пацієнти з легкою депресією та неврологічною симптоматикою часто звертаються до невролога. Насамперед необхідно визначитися з діагнозом, тобто «впізнати» депресію. Особливістю пацієнтів з істинною меланхолічною депресією є те, що у своїх стражданнях вони не плачуть, вони мають гіпомімічне обличчя, а пацієнти з легкою депресією демонструють ці емоції. Легка, або субклінічна, депресія часто «ховається» за скаргами на втому, головний біль, запаморочення, «несвіжість» чи «туман у голові», когнітивне зниження.
Що таке «звична депресія»?
Коли говоримо про т. зв. звичну депресію, йдеться про епізод великого депресивного розладу з типовими симптомами. Вона реактивна, або екзогенно обумовлена, відповідає МКХ‑10 / критеріям DSM‑5. Після призначення препаратів першої лінії (селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну – СІЗЗС, інгібітори зворотного захоплення серотоніну й норадреналіну, трициклічні антидепресанти) пацієнти добре відповідають на лікування. Також важливою є психотерапія.
Що таке «незвична депресія»?
Така депресія є атиповою; для неї характерні гіперсомнія, підвищений апетит, чутливість до уявного відторгнення. Вона маскується соматичними скаргами – на біль, втому, проблеми зі шлунково-кишковим трактом, сексуальні дисфункції. Така депресія латентна або субсиндромальна, їй властиві резидуальні/рекурентні форми, вона коморбідна із посттравматичним стресовим, тривожними чи особистісними розладами.
До 30-40% пацієнтів із хронічними неврологічними скаргами мають приховану депресію. Оскільки вона залишається недіагностованою, пацієнт отримує лікування щодо станів, які маскують депресію, зростають медичні витрати, а якість життя не покращується. Затримка діагностики зумовлює хронізацію.
«Неврологічна маска» депресії
У пацієнтів з легкою депресією соматоневрологічні симптоми домінують над емоційними: головний біль, запаморочення, слабкість, «мозковий туман», парестезії, скарги на погіршення пам’яті. На прикладі клінічних випадків професор продемонстрував особливості перебігу легкої депресії.
Клінічний випадок 1
Пацієнт 48 років, звернувся через проблеми з пам’яттю (забуває, як підбирати слова), крім того, він має таке відчуття, ніби його голова знаходиться в хмарі. Магнітно-резонансна томографія голови (МРТ), електроенцефалографія (ЕЕГ) – норма. Додатково: порушення сну, зниження енергії, ангедонія. Діагноз після застосування опитувальника PHQ‑9 – легка депресія.
Клінічний випадок 2
Пацієнтка 35 років, турбують хронічні головні болі, відсутнє поліпшення після прийому нестероїдних протизапальних препаратів, результати неврологічних тестів у межах норми. При детальному опитуванні – втрата інтересу, підвищена втомлюваність, емоційна притупленість. За шкалою PHQ‑9 – 8 балів, тобто легка депресія.
Простий алгоритм для лікаря
Насамперед слід запитати в пацієнта про його настрій та емоції з фокусом на «мозковий туман», втому, пам’ять, настрій, а також з’ясувати, до чого «прив’язані» такі симптоми. Зазвичай, коли ми підозрюємо депресію, яка не є невротичною, слід розуміти, що це легкий ендогенний варіант; вона не прив’язана ні до чого, а виникає унаслідок складного нейрохімічного збою.
Наступний крок – виключення гострої неврологічної патології (неврологічний огляд, МРТ, ЕЕГ), врахування прийому пацієнтом певних препаратів, які можуть спричинити такі симптоми (тривалий прийом β-блокаторів, гіпотензивних, гормональних препаратів тощо).
Пацієнту ставлять 2 скринінгові запитання (WHO‑2, PHQ‑2). Якщо за PHQ‑2 є позитивний результат, для деталізації опитують за PHQ‑9. Після цього ухвалюють рішення про раннє втручання.
Рання інтервенція
Рання інтервенція має такі переваги:
- зменшення ризику прогресування депресії до середньої/тяжкої;
- покращення когнітивних функцій та працездатності;
- менше використання дорогих діагностичних процедур у пошуках органічної патології, якої немає.
Олег Созонтович наголосив, що стандартна фармакотерапія має певні обмеження: монотерапія антидепресантами не завжди ефективна, виникають побічні ефекти, є імовірність непереносимості. Це часто супроводжується відмовою від лікування. Спостерігається відсутність ефекту при певних фенотипах депресії. Також стандартна фармакотерапія недостатньо охоплює психотравматичні чинники.
Психотерапія – це базовий, але не універсальний підхід у таких пацієнтів. Когнітивно-поведінкова терапія є золотим стандартом, але не завжди працює при глибокій соматизованій або травматичній депресії. Пацієнти потребують тривалого супроводу, а не корекції.
Професор згадав про нейромодуляційні підходи, які зараз активно впроваджуються, а саме транскраніальну магнітну стимуляцію (rTMS), стимуляцію постійним струмом (tDCS), стимуляцію блукаючого нерва (VNS).
Важливими є психосоціальні інтервенції, тому враховують роль середовища, підтримки, структурованих ритмів, застосовують інтерперсональну терапію, соціальну активізацію, психоосвіту пацієнта і родини. Хоча створити ідеальне нетравматичне середовище неможливо, але слід прагнути до його покращення.
Нейроплант – ефективний інструмент у веденні пацієнтів із легкою депресією
В основі механізму дії препарату Нейроплант – властивості стандартизованого екстракту Hypericum perforatum (звіробою) WS® 5570. Його ефективність при легкій та помірній депресії підтверджена результатами метааналізів. Профіль безпеки Нейропланту: хороша переносимість, низький ризик побічних ефектів при дотриманні доз. Йому властиві такі додаткові ефекти, як покращення сну, енергії, настрою. Про доказовість застосування препарату свідчить величезна кількість публікацій.
Сухий екстракт трави звіробою внесено до настанов як препарат для лікування депресії:
- клінічні настанови з лікування основних депресивних розладів у дорослих Канадського товариства з лікування порушень настрою та тривожності (CANMAT);
- додаткова та альтернативна медицина при великому депресивному розладі: звіт за підсумками спеціальної групи Американської психіатричної асоціації, 2010 р.;
- національна настанова Німецької асоціації психіатрії, психотерапії та психосоматики (DGPPN): S3 – уніполярна депресія, 2012 р.;
- Австрійська асоціація нейропсихофармакології та біологічної психіатрії (ÖGPB): депресія – медикаментозне лікування, 2012 р.
Переваги та ефективність препарату Нейроплант
Серед переваг препарату Нейроплант виокремлюють такі: він безрецептурний, має високий рівень доказів та сприятливий профіль безпеки. Під час прийому Нейропланту немає потреби в титруванні дози та постійному нагляді лікаря; за тривалого застосування не спостерігається звикання, а також не виникає синдрому відміни. Прийом препарату не асоційований з підвищенням маси тіла.
Ефективність Нейропланту (Neuroplant®, WS® 5570) за депресії є зіставною з пароксетином. Про це свідчать результати кокранівського клінічного огляду, до якого увійшли 29 високоякісних клінічних досліджень за участю 5489 пацієнтів, 18 плацебо-контрольованих досліджень, 17 порівняльних досліджень зі стандартними антидепресантами.
Доведено, що ефективність Нейропланту при лікуванні депресії є вищою за ефект плацебо та зіставною із синтетичними антидепресантами. Зафіксовано меншу кількість побічних реакцій за кращої переносимості порівняно із синтетичними антидепресантами. Є дані про збільшення суїцидальних випадків на тлі прийому СІЗЗС, на відміну від WS® 5570, що підтверджує його безпеку в цьому аспекті. Відсутні докази седативної дії та побічних явищ із боку серцево-судинної системи в осіб літнього віку.
Препарат застосовують по 1 таблетці 3 р/добу незалежно від прийому їжі. Для досягнення помітного покращення необхідне лікування протягом 4 тиж.
Висновки
Депресія – не одноманітне захворювання, а спектр станів, вивчення яких триває. У веденні пацієнтів стандарти важливі, але вони не всеохопні. Індивідуалізація лікувальних підходів – це ключ до їхньої ефективності. Дименсіальний підхід – крок до персоналізації діагностики та лікування, а комбінація підходів надає найкращі результати. Для лікування пацієнтів із легкою депресією вдалою стратегією під час ранньої інтервенції є застосування препарату Нейроплант, який характеризується хорошим профілем безпеки та доведеною ефективністю.
Підготувала Наталія Горбаль
Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 19 (605), 2025 р
