28 грудня, 2025

Роль вітамінів групи В у комплексному захисті від розвитку деменції

Зниження когнітивних функцій є однією з основних причин інвалідизації осіб літнього віку. Високий рівень гомоцистеїну спричиняє атрофію мозку, зниження когнітивних функцій та розвиток деменції, зокрема альцгеймерівського типу. Приймання вітамінів групи В поліпшує когнітивне функціонування, уповільнюючи прогресування атрофії мозку й запобігаючи виникненню деменції та хвороби Альцгеймера (ХА).

Поширеність та патологічні характеристики ХА

Деменція – загальний термін, який використовується для опису понад 100 станів, серед яких найпоширенішим є ХА. Проте деменція не є нормальною частиною старіння, тому існує значний інтерес до запобігання або відстрочення початку цього синдрому (Moore et al., 2012).

ХА є основною причиною зниження когнітивних функцій в осіб літнього віку (Lane et al., 2018). Зі старінням населення захворюваність на ХА стрімко зростає; за оцінюванням Міжнародної організації з боротьби із хворобою Альцгеймера (ADI), наразі у світі понад 50 млн людей живуть із деменцією, а до 2050 р. їх буде ~152 млн (Bhatt et al., 2019). Витрати на охорону здоров’я та економічний тягар, зумовлені ХА, є дуже значними (Pyenson et al., 2019), до того ж загальні витрати суттєво зростають із підвищенням ступеня тяжкості ХА (Maresova et al., 2019). Легкі когнітивні порушення – це клінічно значуще погіршення пам’яті, що не відповідає критеріям ХА і може розглядатися як його доклінічна стадія, перехідний етап між нормальним когнітивним старінням і початком розвитку ХА, оскільки у 5‑10% осіб вони прогресують до ХА (Lee et al., 2016).

Процес прогресування легких когнітивних порушень до ХА є складним багатофакторним дегенеративним процесом із доволі чутливою траєкторією (Pal et al., 2018). Дослідження, основане на математичній моделі, показало, що відстрочення початку ХА на п’ять років приведе до зменшення кількості пацієнтів із цим захворюванням на 57% і дозволить знизити витрати на лікування із 627 до 344 млрд доларів (Sperling et al., 2011). Отже, варто приділяти значну увагу модифікованим факторам ризику ХА та ефективним втручанням, що дозволяють запобігати її розвитку або принаймні затримувати прогресування легких когнітивних порушень до ХА. Запобігання або відстрочення початку ХА має бути одним із пріоритетних напрямів діяльності служби громадської охорони здоров’я.

Основними патологічними характеристиками ХА є формування амілоїдних бляшок у клітинах мозку внаслідок накопичення β-амілоїдного пептиду (Аβ) і нейрофібрилярних клубків, які містять гіперфосфорильовані τ-білки, асоційовані з мікротрубочками (Takahashi et al., 2017). Гомоцистеїн – нейротоксична амінокислота, що являє собою побічний продукт трансметилювання метіоніну, який може спричиняти накопичення Аβ та атрофію мозку (Ho et al., 2001). Вітаміни B₁₂ (кобаламін), B₆ (піридоксальфосфат) і В₉ (фолат) є кофакторами для метилювання гомоцистеїну, що відіграють важливу роль у зниженні його рівня в сироватці крові (Vogel et al., 2009). Фолієва кислота та метаболічно пов’язаний вітамін B₉ вважаються перспективними для запобігання або уповільнення когнітивного зниження, пов’язаного з віком, в осіб із високим рівнем сироваткового гомоцистеїну (Moore et al., 2019).

Вітаміни групи В: вплив на поліпшення когнітивного функціонування

Низький рівень вітамінів групи B у сироватці крові та високий рівень гомоцистеїну можуть призводити до атрофії мозку через оксидативний стрес і, як наслідок, до зниження когнітивних функцій у літніх осіб (Douaud et al., 2013; Porter et al., 2016). Отже, усунення надлишку гомоцистеїну може бути потенційним терапевтичним втручанням для поліпшення когнітивних функцій або відстрочення початку ХА (Elsherbiny et al., 2020).

G. Livingston et al. (2025) запропонували додати рівень гомоцистеїну в сироватці крові до списку потенційно модифікованих факторів ризику деменції на основі даних ретроспективного аналізу результатів дослідження VITACOG (Douaud et al., 2013). Цей аналіз показав, що зниження концентрації гомоцистеїну за допомогою добавок вітамінів групи В зменшує ймовірність розвитку деменції в осіб із легкими когнітивними порушеннями. Проте у подальших дослідженнях не було отримано переконливих доказів на користь того, що препарати вітамінів групи В сприяють зменшенню проявів когнітивних порушень та зниженню ризику розвитку деменції. Таким чином, хоча висока концентрація гомоцистеїну в плазмі крові асоційована зі зниженням когнітивних функцій, докази того, що цей фактор ризику є модифікованим завдяки стратегії приймання добавок вітамінів групи B, залишаються непереконливими, що потребує проведення додаткових випробувань.

Аналізу даних щодо ефективності вітамінів групи B при легких когнітивних порушеннях або ХА було присвячено низку систематичних оглядів. A. H. Ford et al. (2019) оцінювали можливості застосування вітамінів групи B для уповільнення зниження когнітивних функцій в осіб похилого віку із когнітивними порушеннями та без них на основі зміни показників за шкалою короткого оцінювання психічного статусу (MMSE). Проаналізувавши результати 10 рандомізованих плацебо-контрольованих досліджень за участю 1925 пацієнтів із вже наявними когнітивними порушеннями та 21 дослідження із залученням 15 104 осіб без них, автори дійшли висновку, що лише у двох випробуваннях було продемонстровано користь вітамінів групи B для осіб із підвищеним рівнем гомоцистеїну в плазмі. Однак науковці наголосили, що показники MMSE як єдині оцінені результати не дозволяють повною мірою визначити терапевтичну ефективність. До того ж випробування значно відрізнялися за типом харчових добавок, популяціями учасників, якістю дизайну та тривалістю лікування. Тому отримані дані не слід тлумачити як докази відсутності ефекту.

Профілактична ефективність добавок вітаміну B щодо зниження когнітивних функцій

Низка систематичних оглядів були присвячені оцінюванню ефективності застосування вітамінів B₁₂, B₆ або фолієвої кислоти окремо чи в комбінаціях у дорослих із нормальною або порушеною когнітивною функцією. Однак вони зосереджувалися на терапевтичній, а не на профілактичній ефективності (Hankey et al., 2013; Clarke et al., 2014). Натепер немає ефективних ліків для поліпшення когнітивних функцій шляхом зміни перебігу ХА, а когнітивні порушення є необоротними. У цьому контексті S. Li et al. (2021) здійснили систематичний огляд і метааналіз даних досліджень із метою оцінювання саме профілактичної ефективності вітамінів групи В у літніх осіб із легкими когнітивними порушеннями або без них.

Вчені проаналізували результати 21 рандомізованого клінічного дослідження (РКД) із загальною кількістю 7571 пацієнт (3812 були у групі втручання, 3759 у контрольній групі). У шести дослідженнях взяли участь пацієнти із легкими когнітивними порушеннями, а решті 15 досліджень – особи похилого віку без когнітивних порушень. Дехто мав одне або кілька хронічних захворювань, як-от психічні розлади, інсульт, цукровий діабет (ЦД), транзиторна ішемічна атака або артеріальна гіпертензія. Початкові рівні сироваткового гомоцистеїну в учасників були високими (9,7‑20,6 мкмоль/л); середній вік коливався від 60 до 83 років у групі втручання та від 60 до 82 років у контрольній групі. Тривалість лікування становила від 1 місяця до 3,4 року.

У цих дослідженнях використовували показники різних валідованих шкал для оцінювання когнітивних функцій із метою визначення профілактичної ефективності добавок вітамінів групи B. Для отримання переконливого й надійного результату кожну шкалу класифікували в одну із чотирьох категорій для аналізу таких параметрів, як:

глобальна когнітивна функція;
швидкість обробки інформації;
епізодична пам’ять;
виконавчої функції.

Стандартизована середня різниця (ССР) змін показників, а також її 95% довірчий інтервал (ДІ) використовувалися для визначення результату за кількома різними шкалами оцінювання когнітивних функцій; середня різниця (СР) змін показників із 95% ДІ – для визначення результату щодо ідентичних даних (наприклад, рівня гомоцистеїну).

Результати дослідження показали, що добавки вітамінів групи B, які є кофакторами для метилювання гомоцистеїну, сприяють значущому зниженню його рівня в сироватці крові, а також запобігають погіршенню загальної когнітивної функції (табл. 1). Отже, застосування таких добавок може попереджати розвиток когнітивного дефіциту, асоційованого із віком, або відстрочувати його шляхом зниження рівня гомоцистеїну. Отримані дані не підтвердили, що добавки вітамінів групи В поліпшують швидкість обробки інформації, епізодичну пам’ять і виконавчу функцію. На думку авторів, така різниця у висновках може бути пов’язана з тим, що кінцевий показник глобальної когнітивної функції був чутливішим, ніж інші три кінцеві параметри для виявлення зміни когнітивної функції.

Таблиця 1. Профілактична ефективність добавок вітамінів групи B щодо зниження когнітивних функцій у дорослих осіб похилого віку
Параметр	Підгрупа		n досліджень	Зведена оцінка ССР/СР (95% ДІ)	Значення p	I², %	Тест на відмінності підгруп
Загальна когнітивна функція	Тривалість лікування	≤12 міс.	7	0,35 (від -0,15 до 0,84)	0,17	87	0,67
	Тривалість лікування	>12 міс.	8	0,23 (0,07‑0,40)	0,006	91	0,67
	Учасники	ЛКП	5	0,82 (0,20‑1,45)	0,01	95	0,03
	Учасники	БКП	10	0,13 (0,03‑0,23)	0,01	66	0,03
Рівень гомоцистеїну	Тривалість лікування	≤12 міс.	7	-4,77 (від -6,28 до -3,27)	<0,01	78	0,68
	Тривалість лікування	>12 міс.	5	-4,41 (від -5,27 до -3,54)	<0,01	82	0,68
	Учасники	ЛКП	3	-5,45 (від -6,51 до -4,39)	<0,01	81	0,05
	Учасники	БКП	10	-4,13(від -4,93 до -3,32)	<0,01	65	0,05
Примітки: ЛКП – учасники із легкими когнітивними порушеннями, БКП – учасники без когнітивних порушень.

Адаптовано за S. Li et al. (2021)

Окрім того, спостерігалася значна неоднорідність показників, зумовлена різними причинами. Особи похилого віку мали високий ризик хронічних захворювань, які можуть впливати на метаболізм вітаміну B або оцінювання когнітивних функцій. Початкові рівні сироваткового гомоцистеїну в учасників значно відрізнялися, що впливало на терапевтичну ефективність добавок вітамінів групи B (Smith et al., 2010). Тривалість лікування у включених в аналіз дослідженнях становила від 1 місяця до 3,4 року, а за більшої тривалості лікування, очевидно, буде досягнута краща терапевтична ефективність. Нарешті, в дослідженнях використовувалися різноманітні шкали оцінювання когнітивних функцій, і в більшості випадків один показник оцінювався за кількома інструментами.

Згідно із результатами метааналізу, S. Li et al. дійшли висновку, що добавки вітамінів групи B сприяють зниженню рівня гомоцистеїну в сироватці крові та поліпшують загальну когнітивну функцію, але не впливають на швидкість обробки інформації, епізодичну пам’ять і виконавчу функцію пацієнтів із легкими когнітивними порушеннями та літніх осіб без когнітивних порушень. Автори наголошують, що на рівні популяції розміри такого ефекту можуть бути значущими та сприятимуть істотного поліпшенню зазначених показників. Отже, доступні за ціною добавки вітамінів групи B слід розглядати як профілактичні засоби для пацієнтів із легкими когнітивними порушеннями та осіб літнього віку без них. Для уточнення профілактичної ефективності потрібні РКД із ретельно розробленим дизайном і належними розмірами вибірки.

Посередницька роль кишкової мікробіоти між вітамінами групи В і розвитком ХА

ХА – це нейродегенеративне захворювання, яке починається без явних симптомів і повільно створює значний тягар для систем охорони здоров’я в усьому світі. Відповідно до Міжнародного звіту про ХА, очікується, що до 2050 р. кількість осіб із цим захворюванням у світі досягне 139 млн (Long et al., 2023). Незважаючи на значні успіхи в діагностуванні та лікуванні ХА за останні роки, вона продовжує являти собою серйозну проблему. Тому актуальними є дослідження, зосереджені на виявленні модифікованих факторів ризику ХА, вплив на які до появи клінічних проявів дозволить запобігти захворюванню та уповільнити його прогресування.

Вітаміни групи В відіграють важливу роль у підтриманні неврологічних функцій мозку. Низка досліджень продемонструвала, що вітамін B₁₂, фолієва кислота та вітамін B₆ впливають на когнітивні функції (Blasko et al., 2021). Вітамін B₁₂ може безпосередньо діяти на синтез нейромедіаторів і утворення мієліну, перешкоджаючи синтезу та метилюванню нуклеїнових кислот. Відомо, що дефіцит вітаміну B₁₂ пов’язаний із демієлінізацією, атрофією та тяжкою полінейропатією (Allen et al., 2018). Кілька перехресних досліджень підтвердили, що вітамін B₁₂ є ключовою молекулою у розвитку мозку, а його дефіцит тісно корелює зі структурними та функціональними змінами в мозку (Faux et al., 2011).

Фолієва кислота залучена до метаболічних шляхів одновуглецевого метаболізму, які впливають на синтез і метилювання ДНК та підтримують нормальне функціонування нервової системи. Низка когортних досліджень показали, що більше споживання фолієвої кислоти пов’язане із поліпшенням когнітивних функцій і зниженням ризику розвитку ХА (Qin et al., 2017; Morris et al., 2018). Своєю чергою комбіноване приймання фолієвої кислоти із вітаміном B₁₂ зменшує когнітивну дисфункцію у літніх осіб (Ma et al., 2019).

Вітамін B₆ є коферментом, необхідним для синтезу таких нейромедіаторів, як серотонін, дофамін, норадреналін і гліцин, залучених до нервової провідності та захисту нейронів. Рівень вітаміну B₆ у центральній нервовій системі (ЦНС) тісно пов’язаний із когнітивною функцією, а його дефіцит може загострити нейродегенеративні захворювання. Дослідження показали складну взаємодію вітаміну В₆ та інших вітамінів групи В, а також когнітивних функцій, структури мозку й функціональних зв’язків у літніх осіб. Деякі науковці вважають, що додавання вітамінів групи В чинить потенційний профілактичний і терапевтичний ефект при ХА, проте інші дані не підтвердили таких висновків. Це зумовлює необхідність подальших досліджень для з’ясування відповідних механізмів дії.

Останнім часом дослідники все частіше приділяють увагу кишковій мікробіоті, складній екосистемі в організмі людини, через її взаємодію із нервовою системою. Мікробіота переважно складається із представників відділу Bacteroidetes і фірмікутів (Firmicutes phyla), меншість являють представники Actinobacteria, Proteobacteria і Verrucomicrobia (Hossain et al., 2022). Мікробіота кишечника може виробляти вітаміни, зокрема групи В, та впливати на їх всмоктування у товстій кишці. Дослідження показали, що кишкові бактерії здатні виробляти сім із восьми вітамінів групи В (Uebanso et al., 2020), а мікробіом кишківника може сприяти до третини щоденного стандартного споживання вітамінів групи В (Chandel et al., 2024). Однак фактична біодоступність цих вітамінів значно відрізняється; наприклад, вітамін B₁₂ всмоктується лише у клубовій кишці.

Мікробіота кишківника може впливати на структуру та функцію ЦНС за допомогою багатьох механізмів і функцій, що включає:

безпосереднє виробництво нейроактивних сполук;
модуляцію всмоктування та метаболізму вітамінів;
вплив на імунну функцію та запалення;
продукцію коротколанцюгових жирних кислот;
регуляцію цілісності кишкового бар’єра.

Зв’язок між вітамінами групи В і кишковою мікробіотою є двоспрямованим: кишкові бактерії виробляють вітаміни групи В, які своєю чергою впливають на мікробний склад і функції. Наприклад, було показано, що добавки вітаміну B₆ діють на чисельність конкретних родів бактерій, як-от Lachnospiraceae (група NK4A136) і Prevotella (Hossain et al., 2022). До того ж вітаміни групи В відіграють вирішальну роль у метаболізмі та виживанні бактерій, підтримуючи симбіотичні види та пригнічуючи ріст конкурентних видів (Uebanso et al., 2020; Meyer et al., 2022).

Визначено, що метаболізм вітаміну B у кишківнику може впливати на когнітивні функції за допомогою багатьох механізмів, включно із регуляцією синтезу нейромедіаторів, модуляцією нейрозапалення та підтримкою цілісності кишкового бар’єра. Проте дані досліджень причинно-наслідкових зв’язків між кишковою мікробіотою, споживанням вітаміну B і ризиком розвитку ХА натепер обмежені.

Спостережні дослідження можуть лише відображати кореляцію між споживанням вітаміну B, кишковою мікробіотою та перебігом ХА через наявність факторів, що утруднюють інтерпретацію, і зворотної причинності (Saji et al., 2019; Shabbir et al., 2021). Саме тому важко з’ясувати складні причинно-наслідкові зв’язки, що лежать в основі цієї кореляції. РКД є найнадійнішим методом з’ясування причинної залежності, але їх важко використовувати безпосередньо для етіологічного аналізу захворювання через суворі умови щодо дизайну та етичні міркування. Беручи до уваги всі ці моменти, Y. An et al. (2024) визначили основною метою свого дослідження вивчення потенційних причинно-наслідкових зв’язків між впливом різних форм добавок вітамінів групи B, конкретними представниками кишкової мікробіоти та ризиком розвитку ХА. Додатковою метою було дослідити проміжну функцію кишкової мікробіоти у зв’язку між добавками вітамінів групи В і розвитком ХА.

Було використано двоспрямований підхід менделівської рандомізації з двома вибірками, щоб вивчити причинно-наслідковий зв’язок між різними типами добавок вітаміну B та ризиком розвитку ХА. До того ж було проаналізовано потенційний вплив 119 видів представників кишкової мікробіоти із метою визначення конкретних видів кишкових бактерій, функціонування яких може зумовлювати як чинники ризику розвитку ХА, так і захисні фактори. Двоетапну стратегію менделівської рандомізації застосовували для вивчення потенційного сповільнювального впливу кишкових бактерій на зв’язок між різними методами приймання добавок вітамінів групи B та ризиком розвитку ХА. Основною метою застосування двоетапної менделівської рандомізації було визначити, чи може медіатор опосередкувати вплив на результат, і з’ясувати відповідні потенційні патогенетичні механізми.

Дані загальногеномного дослідження асоціацій (GWAS) щодо різних типів добавок вітамінів групи B, включно із вітаміном B₆, B₁₂ і фолієвою кислотою окремо та як компонентами полівітамінних добавок, були отримані від британського біобанку (UK Biobank). Для посередницьких змінних використовували підсумкову статистику щодо кишкової мікробіоти із найбільшого метааналізу GWAS (Kunkle et al., 2019). Дослідження включало 18 340 осіб із 24 когорт, більшість з яких були європейського походження (n=13 266), щоб проаналізувати мікробний склад, націлений на варіабельні ділянки V4, V3-V4 і V1-V2 гена 16S рРНК, та ідентифікувати їх за допомогою прямої таксономічної класифікації. Генетичні варіації хазяїна, пов’язані з генетичними локусами, що асоційовані з рівнями чисельності таксонів кишкових бактерій, були ідентифіковані за допомогою позиційного аналізу локусу кількісних ознак мікробіоти (mbQTL); загалом для аналізу було включено 119 таксонів на рівні роду (Kunkle et al., 2019; Li et al., 2022). Учасників алгоритмічно класифікували на тих, хто страждав або не страждав на ХА. Статистичний аналіз було проведено із поправками на вік, стать, дані щодо генотипування та 10 основних генетичних компонентів згідно з GWAS.

Аналіз не показав прямого причинно-наслідкового зв’язку між добавками лише вітаміну B₆, лише вітаміну B₁₂, лише фолієвої кислоти чи вітамінів групи B та ризиком розвитку ХА. Це підтвердило, що вплив вітамінів групи B на ризик виникнення даного захворювання є складним і опосередковується іншими факторами. Раніше було показано, що важливими посередниками такого зв’язку є конкретні види кишкових бактерій, залучені до складної взаємодії дієти, складу мікробіоти та розвитку нейродегенеративних захворювань (Nassar et al., 2022). Результати медіаційного аналізу Y. An et al. (2024) показали, що представники Defluviitaleaceae (UCG011) повністю опосередковують зв’язок між прийманням окремо вітаміну B₆ і ХА, представники Lachnospiraceae (група NK4A136) – окремо вітаміну B₁₂ і ХА, а представники Bifidobacterium – зв’язок між мультивітамінними добавками вітамінів групи B і ХА (табл. 2).

Таблиця 2. Результати медіаційного аналізу впливу представників кишкової мікробіоти на розвиток ХА
Вітаміни групи В – представники кишкової мікробіоти	Медіаторний ефект
Добавки вітаміну В6 – Defluviitaleaceae (UCG‑011)	2,45Ч10‑4
Добавки вітаміну В12 – Lachnospiraceae (група NK4A136)	-1,13Ч10‑2
Мультивітамінні добавки вітамінів групи В – Bifidobacterium	-6,43Ч10‑3

Адаптовано за Y. An et al. (2024)

Отримані результати підкреслили потенційну роль представників роду Defluviitaleaceae (UCG011) як фактора ризику ХА. Це узгоджується з останніми дослідженнями, дані яких дозволяють припустити, що певні профілі кишкової мікробіоти можуть сприяти патогенезу нейродегенеративних захворювань (Sampson et al., 2016; Cryan et al., 2019). Виявлений значущий обернений причинно-наслідковий зв’язок між прийманням вітаміну B₆ і чисельністю представників Defluviitaleaceae (UCG011) свідчить, що вітамін B₆ може проявляти захисну дію щодо розвитку ХА через модуляцію мікробіоти. Цей висновок узгоджується із новими доказами, які демонструють чіткі популяційні тенденції поширеності та чисельності видів, що біосинтезують вітаміни групи B, у складі мікробіоти (Chandel et al., 2024). Хоча конкретні механізми, за допомогою яких Defluviitaleaceae (UCG011) здатні впливати на ризик розвитку ХА, невідомі, цей рід бактерій може бути залучений до продукування нейротоксичних метаболітів або модуляції запальних шляхів, які погіршують когнітивні функції (Jung et al., 2022). Аналіз Y. An et al. (2024) також виявив значущий зворотний причинно-наслідковий зв’язок між вживанням добавок вітаміну B₆ і вмістом представників Defluviitaleaceae (UCG011) у мікробіоті. Отже, вітамін B₆ може проявляти захисну дію щодо розвитку ХА, принаймні частково, шляхом модуляції складу мікробіоти кишківника.

Вітамін B₆ відіграє вирішальну роль у різних метаболічних процесах, включно з обміном амінокислот і синтезом нейромедіаторів. Добавки вітаміну B₆ можуть впливати на кишкове мікробне середовище, зменшуючи кількість представників Defluviitaleaceae (UCG011) (Kennedy, 2016) і, відповідно, пригнічуючи продукування запальних або нейротоксичних метаболітів, що знижує ризик розвитку ХА (Ticinesi et al., 2018). Взаємодія вітаміну B₆ і кишкової мікробіоти підкреслює потенціал харчових втручань у лікуванні нейродегенеративних захворювань. Завдяки модулюванню складу кишкової мікробіоти, застосування добавок вітаміну B₆ може бути новим підходом до ослаблення системного запалення та нейрозапалення, які є ключовими факторами патогенезу ХА (Rajesh, Kanneganti, 2022). Це узгоджується зі зростанням кількості доказів, що підтверджують роль кишково-мозкової осі в патогенезі нейродегенеративних розладів (Cryan et al., 2020).

Аналіз Y. An et al. (2024) також показав, що представники роду Lachnospiraceae (група NK4A136) повністю опосередковують кореляцію між додаванням вітаміну B₁₂ і ризиком розвитку ХА. Цей висновок автори вважають особливо важливим з урахуванням даних останніх досліджень, які демонструють популяційно-специфічні варіації поширеності та метаболічної здатності бактерій, що біосинтезують вітаміни групи B (зокрема Lachnospiraceae). Науковці припускають, що до цих процесів залучений білок, який секретується шлунком і необхідний для всмоктування вітаміну B₁₂ у клубовій кишці (Nielsen et al., 2012). Крім того, транспорт і поглинання вітаміну B₁₂ у клітинах потребують наявності транскобаламіну – білка, який зв’язується із вітаміном B₁₂ та полегшує його надходження до клітин (Quadros, 2010). Дефіцити компонентів або порушення будь-якого із цих етапів можуть перешкоджати ефективності добавок вітаміну B₁₂ у зниженні ризику ХА.

Зв’язок між вітаміном B₁₂ і патогенезом ХА є багатогранним і може включати різні механізми. Незважаючи на те, що дефіцит вітаміну B₁₂ асоційований із підвищенням рівня гомоцистеїну, який є фактором ризику розвитку ХА, точна роль гомоцистеїну залишається неясною. До того ж вітамін B₁₂ залучений до синтезу мієліну – важливого компонента ізоляції нервових клітин (Grober et al., 2013). Хоча дефіцит вітаміну B₁₂ здатний призвести до демієлінізації та неврологічної дисфункції, конкретний вплив цього процесу на ризик розвитку ХА потребує подальшого дослідження.

Дослідження Y. An et al. (2024) показало, що кишкова мікробіота, зокрема представники роду Lachnospiraceae (група NK4A136), можуть опосередковувати взаємозв’язок приймання вітаміну B₁₂ і ризику ХА. Мікроорганізми Lachnospiraceae (група NK4A136) ідентифіковані як ключові члени кишкової мікробіоти, залучені до продукування коротколанцюгових жирних кислот, зокрема бутирату (Vital et al., 2014). Відомо, що коротколанцюгові жирні кислоти здійснюють нейропротекторну дію шляхом модулювання запалення, посилення експресії нейротрофічного фактора головного мозку (BDNF) та поліпшення цілісності гематоенцефалічного бар’єра (Silva et al., 2020). Крім того, Lachnospiraceae (група NK4A136) можуть опосередковано впливати на патогенез ХА, регулюючи кишкову проникність і модулюючи функціонування імунної системи (Wang et al., 2011). Додавання вітаміну B₁₂ змінює склад і функцію кишкової мікробіоти, впливаючи на велику кількість представників Lachnospiraceae (група NK4A136). Такі зміни можуть сприяти збільшенню продукування коротколанцюгових жирних кислот та інших нейроактивних метаболітів, які своєю чергою чинять захисну дію на мозок і знижують ризик розвитку ХА. Крім того, модуляція складу кишкової мікробіоти за допомогою добавок вітаміну B₁₂ здатна послаблювати системне запалення та поліпшувати функцію кишкового бар’єра, що теж впливає на патогенез ХА.

Відсутність прямого впливу добавок вітамінів групи B на ризик розвитку ХА може також бути пов’язана з тим, що:

Поглинання та утилізація вітамінів в організмі залежать від різних факторів, як-от вік, генетичні чинники та шлунково-кишкові захворювання (Kwok et al., 2011).
Захисна дія вітамінів на мозок може залежати від часу їх приймання, зокрема, ефективність інколи є вищою на ранніх стадіях зниження когнітивних функцій, ніж на пізніх стадіях ХА (Dangour et al., 2015).
Складна етіологія ХА включає численні шляхи, як-от накопичення Аβ, гіперфосфорилювання τ-білка та нейрозапалення; вітаміни можуть мати обмежений вплив на ці шляхи, особливо за відсутності інших синергічних факторів.

Дослідження Y. An et al. (2024) виявило, що представники відділу Bifidobacterium повністю опосередковують взаємозв’язок приймання добавок вітамінів групи B і розвитком ХА. Відомо, що види Bifidobacterium можуть значно впливати на запальні реакції та неврологічні функції, зокрема, завдяки їх здатності виробляти вітаміни групи B, сприяти їх засвоєнню, продукувати нейроактивні сполуки, такі як γ-аміномасляна кислота (ГАМК), і підтримувати цілісність кишкового бар’єра, що має вирішальне значення для функціонування кишково-мозкової системи (O’Callaghan, van Sinderen, 2016; Kobayashi et al., 2019). Ці функції є важливими для роботи мозку, оскільки допомагають підтримувати збалансовану імунну відповідь, запобігають переміщенню шкідливих речовин із кишківника в мозок і регулюють передачу сигналів нейромедіаторів. До того ж представники Bifidobacterium синтезують вітаміни групи B та сприяють їх засвоєнню у кишечнику, що підтверджує двоспрямований зв’язок цих вітамінів і біфідобактерій (Degnan et al., 2014).

Така взаємодія може бути особливо важливою в контексті запобігання ХА, оскільки біфідобактерії здатні потенційно посилювати нейропротекторні ефекти вітамінів групи В шляхом оптимізації їх поглинання та доставки до мозку, а також чинити нейропротекторну дію через модуляцію кишково-мозкової системи.

Роль окремих вітамінів групи В у запобіганні розвитку деменції

Вітамін В₁

Накопичені дані досліджень демонструють, що дефіцит вітаміну В₁ пов’язаний із неврологічними проблемами, зокрема когнітивним дефіцитом і енцефалопатію. «Класичний» дефіцит тіаміну та симптоми ХА є подібними, оскільки обидва асоційовані з когнітивним дефіцитом і зниженням метаболізму глюкози в мозку. Тіамінзалежні ферменти – критичні компоненти метаболізму глюкози, кількість яких зменшується в мозку як пацієнтів із ХА, так і осіб із дефіцитом тіаміну. У доклінічних моделях зменшений вміст тіаміну може спричиняти аномалії, подібні до проявів ХА, зокрема дефіцит пам’яті, розвиток амілоїдних бляшок і гіперфосфорилювання τ-білка. Крім того, надлишок тіаміну зменшує прояви патології, подібні до симптомів ХА. На додаток до недостатнього надходження вітаміну В₁ із продуктами харчування, ліки або маніпуляції, які перешкоджають засвоєнню тіаміну, можуть викликати його дефіцит (Gibson et al., 2016).

У дослідженнях із вивчення статусу тіаміну в пацієнтів з ХА було показано, що вплив тіамінфосфату на транскетолазу в крові є значно вищим в осіб із ХА, ніж у представників контрольної групи (Gibson et al., 1988). Своєю чергою рівень тіаміну в плазмі знижується приблизно на третину в разі ХА (Gold et al., 1998). Ці показники свідчать, що значна частка хворих на ХА має дефіцит тіаміну.

Активність трьох тіамінзалежних ферментів – транскетолази, піруватдегідрогенази і α-кетоглутаратдегідрогенази – знижується в головному мозку осіб із ХА на 50‑100% (Gibson et al., 1988; Bubber et al., 2005). Отже, тіамінзалежні процеси у пацієнтів із ХА є зниженими.

У низці доклінічних досліджень на тваринних моделях було продемонстровано, що дефіцит тіаміну призводить до погіршення пам’яті (Nakagawasai et al., 2000). Введення тіаміну відновлювало ослаблену здатність до навчання і сприяло поліпшувало процес нейрогенезу гіпокампа, порушений дефіцитом тіаміну на ранній стадії передпатологічного ураження (Zhao et al., 2008). Зокрема, було показано сприятливий вплив тіаміну в пацієнтів із деменцією альцгеймерівського типу (Meador et al., 1993).

Окрім класичної функції кофактора, тіамін виконує багато інших функцій, включно зі зв’язуванням із Аβ і пріонами, модуляцією вивільнення ацетилхоліну, антиоксидантною дією та впливом на мітохондріальні ферменти (Gibson et al., 2016). Дослідження його впливу на функціонування ЦНС і ролі у розвитку нейродегенеративних захворювань тривають.

Вітамін В₆

Вітамін B₆ є ключовим коферментом, що залучений до метаболізму амінокислот, ліпідів і глюкози, процесів, пов’язаних зі здоров’ям мозку та старінням. Він є сильним антиоксидантом (Kannan et al., 2004; Shen et al., 2010). Недостатнє споживання вітаміну B₆ і зменшення його концентрації в плазмі можуть призводити до системного запалення (Morris et al., 2010). Піридоксальфосфат відіграє ключову роль у синтезі важливих для когнітивної функції нейромедіаторів – дофаміну та серотоніну (Karlsson, 1993). Дефіцит вітаміну B₆ вважається потенційним модифікованим фактором ризику зниження когнітивних функцій і розвитку ХА (Palacios et al., 2019). У дослідженнях підтверджено значний зв’язок між низьким рівнем вітаміну В₆ (<46 нмоль/л) і погіршенням когнітивних функцій (Tucker et al., 2005; Hughes et al., 2017).

У дослідженні BPRH науковці визначали, чи пов’язаний низький статус вітаміну В₆ у плазмі з початковим рівнем пізнання та зниженням когнітивних функцій упродовж дворічного періоду (Palacios et al., 2019). Учасниками випробування були 949 дорослих пуерториканців віком 45‑75 років, із них 70% – жінки; відомо, що представники цієї популяції непропорційно часто страждають від депресії, ЦД, хвороб серця та когнітивних розладів порівняно із представниками європеоїдної раси (Junyent et al., 2010). Тож науковці прагнули ідентифікувати модифіковані фактори, які можуть зумовлювати такі розбіжності. Наявність значної кількості даних про дієту та спосіб життя, на додаток до результатів аналізу крові та оцінок когнітивних функцій на вихідному рівні та впродовж дворічного періоду дослідження, сприяла вивченню впливу плазмового піридоксальфосфату на когнітивні функції.

Когнітивні функції оцінювали за допомогою особистого батареї з семи тестів на початку спостереження та через два роки. Із застосуванням логістичної регресії оцінювали ймовірність значущого дворічного погіршення загальної когнітивної функції (визначалося як зниження на ≥1 стандартного відхилення від середнього значення), а також виконавчої функції та пам’яті.

Результати показали, що ВР значущого дворічного зниження загальної когнітивної функції становив 2,46 (95% ДІ 1,49‑4,05; p=0,001) серед учасників у найнижчому терцилі порівняно із найвищим за вмістом вітаміну В₆. Кореляція рівня піридоксальфосфату із когнітивними функціями була сильнішою в учасників віком понад 55 років на початку дослідження порівняно з особами віком до 55 років (ВР для нижнього терциля проти верхнього 4,58; 95% ДІ 2,02‑10,35; p=0,01), а також у тих, хто коли-небудь курив порівняно із некурцями (ВР для нижнього терциля проти верхнього 2,99; 95% ДІ 1,45‑6,19; p=0,02). Дослідники дійшли висновку, що нижчий вихідний рівень вітаміну В₆ у плазмі був пов’язаний зі зростанням ризику зниження когнітивних здібностей упродовж двох років, причому асоціація була сильнішою для літніх учасників і тих, хто колись курив (Palacios et al., 2019).

Вітамін В₁₂

Вітамін В₁₂ є кофактором у двох реакціях, як-от:

регенерація метіоніну (необхідного для метилювання та синтезу ДНК) із гомоцистеїну;
перетворення метилмалонової кислоти, яка має нейротоксичні властивості, на сукциніл-КоА, проміжний продукт у циклі лимонної кислоти.

Дієта, за якої засвоюється лише 0,1 мкг вітаміну B₁₂ на день, є достатньою для запобігання появі традиційних ознак його дефіциту, а саме мегалобластної анемії та дегенерації спинного мозку (Moore et al., 2012).

Доведено, що вітамін B₁₂ має нейропротекторні властивості та життєво важливий для функціонування нервової системи (Reynolds, 2006); його дефіцит пов’язаний із нейродегенеративними розладами, такими як ХА, хвороба Паркінсона та розсіяний склероз (Smith et al., 2016, 2018; Dong et al., 2020). Отже, споживання достатньої кількості вітаміну В₁₂ за допомогою збалансованої дієти або добавок допомагає захистити нервову систему та запобігти розвитку цих загрозливих станів.

Здійснений E. Moore et al. (2024) масштабний огляд наукової літератури показав, що рівні вітаміну B₁₂ у субклінічному низьконормальному діапазоні (<250 пмоль/л) пов’язані з розвитком ХА, судинної деменції та хвороби Паркінсона. Вегетаріанство та вживання метформіну зумовлюють зниження концентрації вітаміну B₁₂ і можуть незалежно підвищувати ризик когнітивних порушень. Дефіцит вітаміну В₁₂ (<150 пмоль/л) пов’язаний із когнітивними порушеннями. Добавки вітаміну B₁₂, які застосовували перорально або парентерально у високих дозах (1 мг на добу), були ефективними для корекції біохімічного дефіциту, але поліпшували когнітивні функції лише у пацієнтів із вже наявним дефіцитом вітаміну B₁₂ (рівнем вітаміну B₁₂ <150 пмоль/л або гомоцистеїну >19,9 мкмоль/л у сироватці крові).

Отже, низькі рівні вітаміну B₁₂ у сироватці пов’язані з нейродегенеративними захворюваннями та когнітивними порушеннями. Певні типи деменцій є оборотними за допомогою терапії вітаміном B₁₂, і таке лікування є недорогим та безпечним. Проте терапія вітаміном B₁₂ не поліпшує когнітивні функції у пацієнтів без попереднього дефіциту.

Масштабний метааналіз результатів РКД підтвердив, що вживання вітаміну В₁₂ протягом шести місяців сприяло зниженню рівня гомоцистеїну в крові та достовірному поліпшенню когнітивних функцій пацієнтів із ХА віком понад 50 років, оцінених за шкалою MMSE, хоча й не впливало істотно на повсякденну життєдіяльність (Lee et al., 2024).

Ефективність комплексного препарату вітамінів групи В

Комплексні препарати вітамінів групи В є ефективними для лікування різних станів. Зокрема, у межах дослідження NENOIN було показано, що застосування комбінації вітамінів В₁, В₆ і В₁₂ сприяло редукції симптомів периферичної нейропатії різної етіології на 62,9% після закінчення лікування. При цьому суттєве зменшення проявів нейропатії пацієнти відзначали вже після 14 днів приймання комплексного препарату, із подальшим покращенням стану (Hakim et al., 2018). Вторинний аналіз результатів цього дослідження продемонстрував, що засіб не лише полегшував біль, але й сприяв відновленню нейронів, про що свідчило поліпшення рефлексів та сенсорних показників (Hakim et al., 2023).

Розроблено клінічні рекомендації щодо застосування нейротропних вітамінів групи В (В₁, В₆ і В₁₂) для профілактики прогресування периферичної нейропатії або відстрочення її початку в пацієнтів із високим ризиком її розвитку (Pinzon et al., 2023).

Комплексний препарат вітамінів групи В також є ефективним для лікування болю у спині. В дослідженні H. I. Tong et al. (1980) застосування парентеральної та таблетованої форм протягом восьми тижнів терапії дозволило досягти клінічно значущого відновлення швидкості нервової провідності та зменшення больових відчуттів. Доведено, що використання такого засобу після гострої фази болю у спині сприяє зниженню частоти рецидивів болю майже вдвічі (Calderon-Ospina et al., 2020).

Показаннями для застосування нейротропних вітамінів групи В (В₁, В₆ і В₁₂) є неврологічні захворювання, викликані дефіцитом вітамінів групи B. Накопичені дані досліджень свідчать на користь того, що профілактичне використання таких засобів може сприяти усуненню дефіциту вітамінів групи В, а отже, запобігати погіршенню когнітивних функцій та розвитку деменції, особливо в осіб літнього віку.

Раніше вважалося, що не можна змішувати вітаміни В₁, В₆ та В₁₂, але сучасне фармакологічне рішення передбачає поєднання однієї ліпофільної та двох гідрофільних молекул у слабколужному розчині-носії, що забезпечує максимальну біодоступність кожного компонента та перешкоджає утворенню нерозчинних комплексів. Це дає можливість клініцистам призначати індивідуалізовану ступінчасту терапію та сприяє підвищенню комплаєнсу пацієнтів, а отже, і поліпшенню результатів лікування.

Висновки

Результати досліджень свідчать, що добавки вітамінів групи B, які є кофакторами для метилювання гомоцистеїну, сприяють значущому зниженню його рівня в сироватці крові. Отже, усунення дефіциту вітамінів цієї групи є ефективним способом запобігання розвитку когнітивних порушень і деменції, зокрема альцгеймерівського типу, в пацієнтів літнього віку.

Важливу роль у цьому процесі може відігравати мікробіота кишківника, яка впливає на структуру та функцію ЦНС. Зв’язок між вітамінами групи В і кишковою мікробіотою є двоспрямованим: бактерії виробляють вітаміни групи В, які своєю чергою впливають на мікробний склад і функції. Певні розбіжності в результатах досліджень ефективності препаратів вітамінів цієї групи щодо запобігання розвитку деменції можуть бути зумовлені саме особливостями складу кишкової мікробіоти. У будь-якому разі застосування комплексних препаратів групи В є перспективним методом поліпшення когнітивних функцій і гальмування процесів нейродегенерації, ефективність та особливості якого і надалі оцінюватимуться в майбутніх дослідженнях.

Підготувала Наталія Купко

Тематичний номер «Неврологія. Психіатрія. Психотерапія» № 4 (75) 2025 р.

Номер: Тематичний номер «Неврологія. Психіатрія. Психотерапія» № 4 (75) 2025 р.