17 березня, 2026
Тривога, травма та ортостатична непереносимість: хто діагностує, хто лікує, а головне – як?
Порушення автономної регуляції після черепно-мозкової травми дедалі частіше опиняються у фокусі клінічної уваги. Тривога, тахікардія, запаморочення, «туман» у голові нерідко розцінюються як психоемоційна реакція на стрес, тоді як за цими симптомами може стояти постконтузійна дизавтономія з фенотипом ортостатичної непереносимості (ОН), зокрема синдромом постуральної ортостатичної тахікардії (СПОТ/POTS). Своєчасне розпізнавання таких станів визначає подальшу тактику ведення та якість життя пацієнтів, особливо підлітків і молодих осіб. На початку лютого відбулася Зимова школа з нейрокардіології НЕПіКа 2026, в межах якої Михайло Михайлович Орос, д.мед.н., професор кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії ДВНЗ «Ужгородський національний університет», розповів про механізми формування постконтузійної ОН, сучасні підходи до діагностики та можливості комплексної терапії.
Ортостатичні розлади після струсу мозку: клінічні прояви та механізми
Спікер зауважив, що ОН означає труднощі з перебуванням у вертикальному положенні через появу симптомів, які зменшуються або зникають у положенні лежачи. До типових проявів належать запаморочення, когнітивна дисфункція, порушення зору, головний біль, нудота, втомлюваність і знижена толерантність до фізичного навантаження. ОН охоплює спектр станів, зокрема СПОТ, ортостатичну гіпотензію та постуральну непритомність, і може перетинатися з іншими формами автономної дисфункції (як-от невідповідна синусова тахікардія, вазовагальна непритомність). Після струсу мозку ОН трапляється доволі часто, зокрема у дітей.
СПОТ – гетерогенний розлад, що характеризується підвищенням частоти серцевих скорочень (ЧСС) на ≥30 уд./хв у дорослих (≥40 уд./хв у підлітків) протягом 10 хв після переходу в положення стоячи за відсутності ортостатичної гіпотензії та інших причин синусової тахікардії. За словами спікера, офіційних статистичних даних про поширеність СПОТ в Україні немає. У США частота становить 0,2‑1%, із переважанням жінок (4 : 1). Початок нерідко припадає на підлітковий вік. Тригерами можуть бути вірусні інфекції, менархе, вагітність, хірургічні втручання та струс мозку; в педіатричній популяції струс є другим за частотою тригером (11,4%) (Boris, Bernardzikowski, 2018).
У разі постконтузійної дизавтономії, що проявляється фенотипом СПОТ, ураження структур стовбура мозку призводить до порушення авторегуляції мозкового кровотоку, надмірної активації симпатичної системи, змін варіабельності серцевого ритму та непереносимості фізичних навантажень. Клінічна картина СПОТ включає ортостатичні (запаморочення, пресинкопе, серцебиття, тремор, задишка) та неортостатичні симптоми (втомлюваність, «туман» у голові, когнітивні труднощі, розлади сну, головний біль, симптоми з боку шлунково-кишкового тракту), що часто перетинаються із симптомами струсу мозку. Серед частих коморбідних станів – синдром активації тучних клітин, міалгічний енцефаломієліт / синдром хронічної втомлюваності, автоімунні й тиреоїдні порушення, фіброміалгія, гастроінтестинальні розлади, безсоння, депресія і тривожні розлади (Bryarly et al., 2019).
Виділяють гіперадренергічний, нейропатичний і гіповолемічний типи СПОТ. Гіперадренергічний тип супроводжується підвищенням рівня норадреналіну в плазмі >600 пг/мл і зростанням систолічного артеріального тиску при стоянні; характерними є тахікардія, тремор, тривожність, пітливість (Wang et al., 2021). Нейропатичний тип пов’язаний із порушенням симпатичної іннервації (часто нейропатією дрібних волокон) і може мати автоімунний характер (Mar, Raj, 2020). Гіповолемічний тип характеризується зниженим об’ємом циркулювальної крові, що спричиняє компенсаторне підвищення ЧСС (Raj et al., 2005).
Діагностика й лікування
СПОТ і постконтузійна ОН в Україні досі часто недооцінюються, що зумовлює затримку діагностики та помилкову інтерпретацію симптомів як психосоматичних. Діагностування ґрунтується на ретельному зборі анамнезу, застосуванні стандартизованих опитувальників щодо автономних симптомів (зокрема COMPASS‑31), активної ортостатичної проби, за потреби – тесту на нахильному столі, а також виключенні інших причин тахікардії (Sheldon et al., 2015).
За словами М. М. Ороса, ведення пацієнтів є мультидисциплінарним – із залученням невролога, кардіолога, фізіотерапевта, психолога / психотерапевта, сімейного лікаря / педіатра і передбачає освітню підтримку, модифікацію способу життя (адекватна гідратація 2‑3 л/добу, збільшення споживання солі, компресійний одяг, поступова фізична реабілітація), психоемоційну корекцію та індивідуально підібрану фармакотерапію (Anderson et al., 2014; Owens et al., 2024). Водночас препаратів, схвалених Управлінням із контролю за якістю харчових продуктів та медикаментів США (FDA) саме для лікування СПОТ, наразі немає, а доказова база більшості ліків залишається обмеженою.
Паравентрикулярні ядра гіпоталамуса відіграють ключову роль як «автономний контролер»; вони тонічно пригнічуються прилеглими нейронами системи γ-аміномасляної кислоти (ГАМК-ергічної), утримуючи спонтанно генеровані нервові імпульси на низькій швидкості, попри збудливий вплив глутамату. З огляду на значення ГАМК-ергічного інгібування у зменшенні симпатичного тонусу, перспективним напрямом є вплив на баланс збуджувальних і гальмівних процесів у центральній нервовій системі (Dampney et al., 2018). Тут глутамат за участю вітаміну В6 перетворюється на ГАМК – основний гальмівний медіатор, що обмежує нейрональну гіперзбудливість і підтримує когнітивну стабільність.
У цьому контексті доцільним є застосування Гамалате В6 – стрес-лімітувального нейрорегулятора, який містить ГАМК, γ-аміно-β-оксимасляну кислоту, магнію глутамату гідробромід і вітамін В6. Препарат сприяє зменшенню нейровегетативних проявів, нормалізації сну, зниженню тривожності та підтримці когнітивних функцій. Його можна розглядати як допоміжний засіб при гіперадренергічному фенотипі СПОТ, особливо за наявності супутніх тривожних розладів і порушень сну.
Позитивний ефект та безпеку Гамалате В6 підтверджують переконливі клінічні дані. Так, у дослідженні за участю молодих дорослих із граничними і легкими інтелектуальними порушеннями розвитку й синдромом дефіциту уваги та гіперактивності було продемонстровано позитивний вплив Гамалате B6 на когнітивні функції. На тлі терапії уже протягом першого місяця лікування покращилися швидкість обробки інформації, концентрація уваги та показники робочої пам’яті (Digit Span), а також збільшився обсяг словесного навчання, оцінений за опитувальником для визначення нейропсихологічного статусу (RBANS). Отримані результати свідчать про сприятливий вплив препарату на увагу та виконавчі функції (Novell et al., 2020).
У межах дослідження, що включало пацієнтів із виразною тривогою, оцінювали Гамалате B6 як альтернативу бензодіазепінам. Згідно з показниками за шкалою тривоги Гамільтона (HAM-A), заміна бензодіазепінів на Гамалате B6 не призводила до посилення тривоги чи появи додаткових небажаних явищ. Це вказує на потенційні ефективність і безпеку препарату та можливість його застосування як альтернативи бензодіазепінам або в режимі чергування з ними (Secades, 2017).
Отже, у пацієнтів із постконтузійною дизавтономією та фенотипом СПОТ Гамалате В6 може бути корисним компонентом комплексної терапії, спрямованої на зниження симпатичної гіперактивності, стабілізацію нейромедіаторного балансу та поліпшення когнітивного й емоційного функціонування.
На прикладі клінічного випадку професор розглянув особливості перебігу постконтузійної ОН з фенотипом СПОТ та аспекти ведення пацієнта.
Клінічний випадок
Дівчина віком 15 років після удару ліктем по голові під час тренування з волейболу протягом місяця не змогла повернутися до навчання через стійкий головний біль, фото- та фонофобію, запаморочення, нудоту й нечіткість зору, що посилювалися при навантаженні. Згодом з’явилися порушення сну та парестезії в кінцівках. Під час огляду в сімейного лікаря зафіксовано тахікардію, у зв’язку з чим пацієнтка отримала направлення до кардіолога.
Обстеження. Неврологічний статус без вогнищевої симптоматики. Застосування інструменту оцінювання наслідків струсу мозку у спортсменів (SCAT) дало результат 23/30 (зниження концентрації та відстроченого пригадування). Активна ортостатична проба продемонструвала приріст ЧСС на >40 уд./хв (з 74 до 120 уд./хв) без ознак ортостатичної гіпотензії, що відповідало критеріям СПОТ (за винятком тривалості симптомів <3 місяців).
Діагноз і терапія. Встановлено діагноз постконтузійної ОН з фенотипом СПОТ. Лікування включало модифікацію способу життя (гідратація, збільшення споживання солі, носіння компресійних панчіх), приймання пропранололу з подальшим переходом на форму із пролонгованим вивільненням, курс Гамалате В6, психотерапію та програму дозованих фізичних навантажень. На тлі комплексної терапії відзначено регрес головного болю та поступове відновлення навчальної й фізичної активності.
Підготувала Олена Коробка
Тематичний номер «Інсульт» №1 2026 р.
