26 квітня, 2026
Інтернет-залежність, залежність від соціальних мереж та смартфонів як елемент адиктивної поведінки підлітків
Проблема залежності є надзвичайно актуальною у сучасному суспільстві, враховуючи, що наша країна на сьогодні перебуває у стані війни та переживає складний соціально-екологічний період розвитку. Така ситуація, звичайно, не може не вплинути на найбільш вразливу частину населення – дітей та молодь. Адиктивна поведінка (залежність) нині становить серйозну загрозу для благополуччя суспільства, його психічного та фізичного здоров’я, адже її поширеність серед дітей має надшвидкі темпи. Схильність до нездорового способу життя, асоціальної поведінки, вживання психоактивних речовин, ігроманії, залежності від комп’ютерів, смартфонів та інтернету набула загрозливого характеру і є проблемою, яка потребує особливого розгляду. Мета даного огляду – проаналізувати та систематизувати сучасні наукові дані щодо проблеми інтернет-залежності як форми адиктивної поведінки у підлітків, розкрити її поширеність, форми, етіологічні фактори, клінічні прояви та наслідки для здоров’я.
У зв’язку із розробкою та поширенням дешевих і зручних комп’ютерних технологій (планшетів, смартфонів та інших гаджетів), використання інтернету різко зросло, як і збільшилися час його застосування та кількість користувачів [5, 6]. Кіберпростір охопив практично всі сфери людського життя, трансформуючи при цьому не тільки окремі дії, але й людську діяльність загалом, та здійснюючи вплив на всі психічні процеси [7]. У цьому контексті сьогодні фахівці інтенсивно обговорюють таке захворювання, як інтернет-залежність, або інтернет-адикція.
Поняття та сутність адиктивної поведінки й інтернет-залежності
На сьогодні адиктивну (залежну) поведінку розуміють як таку, для якої притаманне прагнення до відходу від реальності шляхом штучної зміни свого психічного стану завдяки прийманню різних хімічних речовин чи постійної фіксації уваги на певних видах діяльності з метою підтримання інтенсивних емоцій. Адиктивна поведінка настільки захоплює людину, що починає керувати її життям, і вона стає безпорадною перед своєю пристрастю [2].
Наразі немає офіційного загальноприйнятого визначення поняття інтернет-залежності [8, 9]. В. Бурова стверджує, що інтернет-залежність – це нав’язлива потреба у використанні інтернету, що супроводжується дезадаптацією в соціумі та яскраво вираженою симптоматикою [10, 11]. Американська психологиня К. Янг вважає, що інтернет-залежність – це місткий термін, який позначає велику кількість проблем контролю над бажаннями і поведінкою, що пов’язані з використанням інтернету [12]. Значна частка вчених нині вважають, що поняття «інтернет-залежності» є збірним терміном, адже більшість користувачів стають залежними від певної конкретної діяльності в інтернеті, а не від нього самого [9, 13]. Тобто інтернет виступає як засіб або форма реалізації адиктивної поведінки [8, 9].
Епідеміологія і масштаби поширення користування інтернетом та інтернет-залежності
Інтернет відіграє все важливішу роль у житті людей, і межа між віртуальним світом (кіберпростором, віртуальною реальністю) та реальним життям стає більш розмитою [8]. З’являються такі поняття, як «віртуальна повсякденність», «інтернет-необхідність», «віртуально-реальний світ» тощо, які наразі характеризують нерозривний зв’язок інтернету та повсякденного життя [17].
У 2023 р. частка користувачів інтернету у світі становила 67%, у розвинених країнах – 93% [5, 18]. Із кожним роком їхня кількість постійно зростає. Особливо це стало помітно із появою смартфонів. Станом на 2021 р., частка користувачів смартфонів у світі сягала 75% [19].
Кількість людей, які користуються смартфоном, у всьому світі різко зростає; за останні роки, наприклад у Гонконзі (Китай), на кожного жителя припадає 2,21 смартфона, а кількість користувачів смартфонів у Швейцарії перевищує населення [20, 21]. Відзначено, що застосування мобільних телефонів зменшується з віком, особи у віці 14‑20 років витрачають найбільше часу на користування смартфоном [20]. Зокрема у Північній Македонії 98% школярів регулярно користується смартфонами [22].
Згідно із даними дослідників, у 2019 р. 90% населення Землі користувалося інтернетом саме через мобільні пристрої [7, 23]. На початок 2024 р. у Китаї цей показник становив 99,9% [24].
За даними опитування, здійсненого у 2018 р., 72% дітей віком 13‑16 років зазвичай проводили свій вільний час в інтернеті [25]. У Чехії в 2021 р. було 88% користувачів мобільного інтернету від загальної кількості населення, у Словенії – 85% [26].
У 2020 р. різко зросла кількість годин, які люди практично в усьому світі проводили у смартфоні, зокрема на 39%. Серед підлітків та молоді даний показник становив 68%. Цьому, зокрема, сприяла пандемія коронавірусної інфекції [22, 27]. У 2021 р. частка користувачів соціальних мереж у світі сягнула 4,2 млрд – це більш ніж половина населення планети [28].
У зв’язку із тим, що смартфони пропонують безпрецедентний доступ до інформації та соціальних зв’язків, серйозне занепокоєння у багатьох фахівців викликає факт зростання їх кількості в геометричній прогресії, особливо у підлітків [19]. Окрім занепокоєння спеціалістів і батьків, самі ж підлітки під час опитування зазначають, що відчувають, як витрачають занадто багато часу онлайн, та їм надзвичайно важко відмовитися від відвідування соціальних мереж й інших форм використання мобільного інтернету [6]. Зокрема, 59% батьків у США стурбовані тим, що їхні діти проводять надто багато часу в мережі, 41% підлітків приголомшені, коли дізнаються, скільки саме часу витрачають в інтернеті щодня, а 33% підлітків проводять набагато більше часу, спілкуючись із родичами і друзями в інтернеті, ніж віч-на-віч. Також 71% користувачів зазвичай сплять із мобільними телефонами або біля них [22, 27].
Наведена статистика залежності від смартфонів та інтернету – не просто цифри. Це реальність, яка, найімовірніше, є ще масштабнішою, ніж вдалося з’ясувати науковцям.
Метааналіз, який було проведено у 2016‑2017 рр., показав, що поширеність інтернет-залежності у світі складає 16% серед підлітків. При цьому показники значно варіюють у різних країнах [19, 29, 30]. За даними науковців, рівень поширеності інтернет-залежності серед населення у 2019 р. становив від 1% у Греції до 36,7% в Італії [5]. У подальших дослідженнях було отримано дещо інші цифри. Так, згідно з опитуванням ще у 2018 р. 45% американських підлітків зазначили, що вони перебувають онлайн «майже постійно» [9]. В Індії поширеність інтернет-залежності сягає 44%, а в деяких регіонах – 64% [19]. У нашій країні, як зазначає Ю. І. Керебко, рівень залежності може сягати 52% [10].
Насправді ж показники поширеності інтернет-залежності у світі є значно вищими. Анкетування та опитування лише частково відображають її реальний масштаб і мають суб’єктивний характер. Часто опитані приховують чи спотворюють дані, зазначені в анкетах, щоб не виглядати залежними, «слабкими» або реально не можуть оцінити свій стан, проведений в інтернеті час та визначити, чим вони там займаються. Так, згідно із даними Я. В. Хміль, при опитуванні більшість респондентів стверджували, що використовують мережу здебільшого лише для навчання, хоча при моніторингу інтернет-активності на першому місці була пасивна комунікація в соцмережах, на другому – перегляд відеоконтенту (переважно коротких відеороликів), далі йшло листування у соціальних мережах і лише в 14% – навчальна діяльність [17].
Нейробіологічні аспекти інтернет-залежності
Розуміння інтернет-залежності як розладу поведінки значно поглибилося завдяки сучасним методам нейровізуалізації, які дозволили вивчити структурні та функціональні зміни в мозку адиктів. Дослідження показують, що механізми, які лежать в основі цієї залежності, мають багато спільного із нейробіологічними процесами при хімічних залежностях, зокрема пов’язаних із вживанням психоактивних речовин [31].
Ключову роль у формуванні будь-якої залежності відіграє система винагороди мозку, центральним елементом якої є мезолімбічний дофамінергічний шлях. Такі дії в інтернеті, як перемога в онлайн-грі, отримання «лайків» у соціальних мережах або знаходження нової інформації стимулюють викид нейромедіатора дофаміну в прилеглому ядрі (nucleus accumbens). Це викликає почуття задоволення та мотивує до повторення дії, формуючи потужний цикл підкріплення [32, 33]. При тривалому зловживанні відбувається десенсибілізація дофамінових рецепторів, що змушує людину проводити все більше часу онлайн для досягнення того ж рівня задоволення, та веде до розвитку толерантності.
Функціональна магнітно-резонансна томографія виявила значні зміни в мозковій активності інтернет-залежних осіб. Спостерігається гіперактивація ділянок, пов’язаних із винагородою, та, що важливіше, гіпоактивація префронтальної кори [34]. Ця ділянка мозку відповідає за вищі когнітивні функції: прийняття рішень, планування, самоконтроль та гальмування імпульсивної поведінки. Зниження її активності пояснює, чому залежним особам так важко контролювати свій час у мережі, навіть при усвідомленні негативних наслідків.
Окрім функціональних, виявлено і структурні зміни. В осіб з інтернет-залежністю спостерігається зменшення об’єму сірої речовини у префронтальній корі, передній поясній корі та смугастому тілі (striatum). Ці зміни корелюють із тривалістю залежності та виразністю її симптомів [35]. Також дослідження дифузійно-тензорної візуалізації показують пошкодження цілісності білої речовини, що свідчить про порушення зв’язків між різними відділами мозку, зокрема тими, що відповідають за когнітивний контроль та емоційну регуляцію [31; 36].
Таким чином, інтернет-залежність – це не просто брак сили волі, а стан, що супроводжується реальними та вимірюваними нейробіологічними змінами. Порушення у системі винагороди, ослаблення когнітивного контролю та структурні зміни в мозку створюють стійкий патологічний цикл, який важко розірвати без цілеспрямованого втручання.
Передумови та наслідки розвитку інтернет-залежності у підлітків
Інтернет-залежність донедавна не вважалася офіційним діагнозом. Попри це, науковці, лікарі та психологи у всьому світі б’ють на спалах, бо на їхню думку дана проблема є реальною катастрофою. У багатьох країнах відкриваються центри для лікування інтернет-залежності, відділення у клініках, де займаються наданням допомоги при цьому патологічному стані [37]. Інтернет-залежність поширюється надзвичайно швидкими темпами. Це пояснюється тим, що порівняно з іншими видами залежності, формування яких триває достатньо довго, інтернет-адикція розвивається досить швидко, впродовж одного місяця [10]. За стислий проміжок часу в особистості формується нездоланий потяг до користування інтернетом, що негативно відображається на соціальній, побутовій та навчальній сферах діяльності, психічному і фізичному здоров’ї [10].
За останній час інтернет перетворився не просто на місце для пошуку інформації, а радше на власну «домівку», реальність, яка сприймається більшістю нарівні з дійсністю. Сучасні діти не уявляють життя без інтернету, реклами, соціальних мереж тощо. У мережі, яка для багатьох стала способом життя, створюються чати, сайти знайомств, в яких підлітки і молодь спілкуються без візуального контакту [10]. При цьому інтернет своєрідно змінює спілкування [25]. Наприклад, не такими важливими стають невербальні засоби спілкування, зменшуються бар’єри, з’являється більше свободи. Анонімність, доступність, невидимість, безпека, простота у використанні роблять його надзвичайно привабливим для формування особистості, передусім у молодому віці, яка часто стає залежною від нього [14].
Згідно із даними К. Янг, небезпечними симптомами, провісниками інтернет-залежності є [10, 12‑16]:
- залежність від мобільного телефону;
- залежність від віртуального спілкування, знайомств і соціальних мереж;
- фінансова залежність від мережі (оплата покупок, участь в онлайн-аукціонах, азартні ігри, казино тощо);
- ігрова залежність;
- кіберсексуальна залежність;
- залежність від постійного викладання фото і відео в соціальні мережі (зокрема селфі-залежність);
- залежність від перегляду коротких відео, картинок («мемів»);
- серфінг соціальними мережами, інтернетом тощо.
- нав’язливе прагнення постійно перевіряти електронну пошту, месенджери, соціальні мережі на наявність нових повідомлень;
- збільшення часу, проведеного онлайн;
- зростання витрат на купівлю онлайн чи ігри.
Проблема використання інтернету та смартфона частіше зустрічається у молодих людей, особливо підлітків [19]. Підлітковий вік належить до критичного періоду психічного розвитку людини [6, 10, 20]. Цей вік є найчутливішим періодом щодо формування адиктивної поведінки, зокрема й інтернет-залежності [6, 10, 38]. По-перше, для нього характерне прагнення до пізнання всього нового, забороненого, незвичність, «почуття дорослості», відчуття свободи, яке виявляється у потребі самостверджуватися, силостійкості, остраху відстати від однолітків, здаватися в їхніх очах смішним. По-друге, вікові особливості підлітків характеризуються наявністю негативізму, страху перед новими стосунками, відповідальністю [10].
Початок залежності закладається тоді, коли підліток полюбляє спілкуватися в інтернеті, веде власний блог, часто перевіряє електронну пошту чи знаходить якусь «надзвичайно цікаву гру». Поступово дитина настільки заглиблюється у віртуальний простір, приймає його закони, правила і норми, що почувається незручно та невпевнено в життєвих ситуаціях у реальному світі [10].
Інтернет-залежність підлітків призводить до виникнення цілої низки психологічних та соціальних проблем, як-от конфлікти з оточуючими, апатія і депресія, перевага віртуального простору над реальним життям, великі труднощі в адаптації у навколишньому соціальному просторі, проблеми з навчанням та поведінкою, байдужість до рідних, нерозвиненість вольових якостей. Також це відсутність життєвого досвіду й емоційної сфери, звуження кола інтересів, інфантильність, боязнь прямих контактів у суспільстві, труднощі з контролем, потяг до збільшення користування віртуальним простором для досягнення задоволення чи релаксації або для протидії дисфоричному настрою, відчуття дратівливості, апатії, дискомфорту чи паніки за відсутності можливості користуватися інтернетом, боязнь втрати телефона чи зв’язку (номофобія тощо) [10, 19, 22, 39].
Використовуючи інтернет, підліток, замість прагнення «думати» і «вчити», вважає за краще «шукати». Багато підлітків зазначають, що таємно відвідують заборонені сайти. При цьому в них формується ілюзія вседозволеності, яка спонукає порушувати права людини, що своєю чергою може призвести до девальвації моральності [39, 40]. Інтернет-залежність тягне за собою зловживання, обман, безконтрольність зміни настрою, завдання шкоди собі чи оточуючим, агресію, конфлікти [22].
Окрім того, залежність від інтернету призводить до фізичних наслідків для здоров’я підлітків: дефіциту сну, тривоги, стресу, депресії, а також зростання артеріального тиску, порушення постави та змін у хребті, погіршення зору і когнітивних функцій, головного болю, порушення травлення і харчування тощо [15, 19, 30].
Чинниками, що провокують інтернет-залежність у підлітковому віці, можуть бути дезадаптованість людини у соціумі, дисгармонія в родині, труднощі в пошуку спільної мови з однолітками, страх через перехід до самостійного життя. Інтернет дає підлітку можливість втечі з реального світу в той, який він створив собі сам [10].
Виділяють основні психологічні причини виникнення інтернет-залежності у підлітків [10, 39, 41]:
- Дефіцит спілкування і теплих довірливих стосунків у родині, неповноцінні і дисфункціональні сім’ї.
- Незацікавленість дитини будь-яким серйозним захопленням, відсутність хобі, уподобань, які не пов’язані з інтернетом.
- Труднощі налагодження контактів з оточуючими, відсутність друзів.
- Неуспішність дитини, низька самооцінка.
- Наявність серйозного захворювання.
Зниження поваги серед ровесників, булінг, зменшення впевненості у собі також є загальними провокувальними факторами розвитку залежності [6]. Стилі виховання мають вирішальне значення у формуванні поведінки підлітків, виникненні й розвитку залежності від ґаджетів та інтернету. Останні дослідження показують, що авторитетне батьківство, яке характеризується теплотою відносин і твердим контролем із чітким розподілом обов’язків, пов’язане із нижчим ризиком розвитку залежності [19, 42].
Діагностичні критерії та інструментарій
Попри те, що кількість проведених досліджень продовжує зростати, на сьогодні не існує єдиного, офіційно затвердженого діагнозу «інтернет-залежність» у провідних класифікаціях, таких як Міжнародна класифікація хвороб 11-го перегляду (МКХ‑11) або Діагностичний і статистичний посібник із психічних розладів, 5-те видання (DSM‑5). Однак важливим кроком стало включення поняття «ігровий розлад в інтернеті» (Internet Gaming Disorder, IGD) до розділу III DSM‑5 як стану, що потребує подальшого вивчення. Це свідчить про офіційне визнання проблеми на рівні світової психіатричної спільноти. Для діагностики IGD запропоновано дев’ять критеріїв, і наявність п’яти (або більше) із них протягом 12 місяців може вказувати на виникнення розладу. Ці критерії включають: надмірну захопленість іграми, симптоми відміни (як-от дратівливість, тривога), розвиток толерантності, втрату контролю та інтересу до інших видів діяльності, продовження гри попри усвідомлення шкоди, обман щодо кількості проведеного у грі часу, використання ігор для уникнення негативних емоцій і ризик втрати стосунків чи роботи [43].
За відсутності уніфікованих клінічних стандартів для інших форм інтернет-адикцій діагностика переважно спирається на використання валідованих психометричних шкал та опитувальників. Вони дозволяють кількісно оцінити рівень залежності та виявити групи ризику. До найбільш поширених та визнаних інструментів належать:
- Тест на інтернет-адикцію Кімберлі Янг (Internet Addiction Test, IAT). Це один із перших та найбільш цитованих опитувальників, що складається із 20 запитань. Він дозволяє оцінити ступінь впливу інтернет-користування на повсякденне життя, соціальне функціонування, сон, продуктивність та емоційний стан [44].
- Шкала проблемного використання інтернету (Problematic Internet Use Questionnaire, PIUQ). Цей інструмент фокусується на трьох основних аспектах, як-от нав’язливість (думки про інтернет), перевага онлайн-спілкування над реальним та негативні наслідки використання мережі [45].
- Шкала компульсивного використання інтернету (Compulsive Internet Use Scale, CIUS). Вона розроблена для вимірювання ключових елементів залежності, як-от втрата контролю, стурбованість, толерантність та симптоми відміни [46].
- Бергенська шкала залежності від соціальних мереж (Bergen Social Media Addiction Scale, BSMAS). Це специфічний інструмент, адаптований для виявлення залежності саме від соціальних мереж, що базується на шести основних компонентах залежності, як-от виразність, зміна настрою, толерантність, відміна, конфлікт та рецидив [47].
Слід наголосити, що перелічені інструменти є скринінговими та ґрунтуються на самозвіті, що має певні обмеження (наприклад, суб’єктивність відповідей, соціальна бажаність). Тому результати опитувальників не є підставою для встановлення остаточного діагнозу. Комплексна діагностика інтернет-залежності має включати поглиблене клінічне інтерв’ю із пацієнтом (та, бажано, з його батьками, якщо мова йде про підлітка), збір анамнезу, оцінювання супутніх психічних розладів (як-от депресія, тривожні розлади, синдром дефіциту уваги й гіперактивності) та аналіз того, як використання інтернету впливає на реальне життя людини.
Стратегії профілактики та втручання
Ефективна протидія інтернет-залежності потребує комплексного підходу, що охоплює заходи на різних рівнях: від запобігання розвитку розладу до надання допомоги вже залежним особам. Стратегії можна умовно поділити на первинну, вторинну та третинну профілактику.
Первинна профілактика (запобігання)
Метою первинної профілактики є запобігання виникненню інтернет-залежності у здорової популяції, насамперед серед дітей та підлітків. Ключову роль тут відіграють сім’я та освітні заклади.
Інформаційно-просвітницька робота. Вона передбачає проведення у школах лекцій, тренінгів та бесід про ризики надмірного перебування в мережі, правила цифрової безпеки й важливість балансу між онлайн- та офлайн-життям.
Розвиток медіаграмотності. Це навчання підлітків критично сприймати інформацію з інтернету, розпізнавати маніпуляції та розуміти механізми роботи соціальних мереж, що затягують користувача.
Батьківський контроль та приклад. Батькам рекомендовано встановлювати чіткі правила користування ґаджетами (наприклад, обмежувати час, забороняти використання під час їжі чи перед сном), цікавитися онлайн-життям дитини та, найважливіше, демонструвати здоровий приклад власної цифрової поведінки [48].
Промоція альтернативних видів діяльності. Заохочення підлітків до занять спортом, творчістю, хобі та до живого спілкування з однолітками є потужним фактором захисту, оскільки це задовольняє їхні психологічні потреби в реальному світі [49].
Вторинна профілактика та раннє втручання
Цей рівень спрямований на осіб із групи ризику або з початковими ознаками залежності. Мета – не допустити розвитку повноцінного розладу.
Скринінг та діагностика. Даний етап передбачає застосування психометричних шкал у школах та медичних закладах для раннього виявлення підлітків, схильних до проблемного використання інтернету.
Психологічне консультування. Включає надання підтримки підліткам, які мають труднощі з самоконтролем, низьку самооцінку або проблеми у спілкуванні, що є факторами ризику.
Сімейна терапія. Робота з усією родиною для налагодження внутрішньосімейних стосунків, поліпшення комунікації та розробки спільної стратегії подолання проблеми на ранньому етапі [50].
Третинна профілактика (лікування)
Третинна профілактика передбачає надання кваліфікованої допомоги особам із вже сформованою інтернет-залежністю.
Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ). На сьогодні вона вважається «золотим стандартом» у лікуванні поведінкових залежностей. Терапія спрямована на виявлення та зміну дезадаптивних думок і переконань, що лежать в основі залежності, а також на формування нових, здорових патернів поведінки. Пацієнтів навчають навичок самоконтролю, управління стресом та розв’язання проблем [51, 52].
Мотиваційне інтерв’ю. Ця техніка допомагає людині знайти внутрішню мотивацію до змін, усвідомити суперечність між своєю поведінкою та життєвими цінностями.
Групи підтримки. Участь у групах, подібних до «Анонімних алкоголіків», де люди з однаковою проблемою можуть ділитися досвідом та підтримувати одне одного, також показує свою ефективність.
Медикаментозне лікування. Наразі не існує специфічних препаратів для лікування інтернет-залежності. Однак препарати можуть використовуватися для терапії супутніх розладів, як-от депресія, тривога або синдром дефіциту уваги й гіперактивності, що часто супроводжують адикцію [53].
Таким чином, подолання проблеми інтернет-залежності можливе лише за умови системного підходу, що поєднує освітні, психологічні та, за потреби, медичні втручання.
Висновки
Інтернет-залежність є серйозною соціально-психологічною та медичною проблемою, яка набуває характеру прихованої пандемії серед підлітків. Її поліморфність, швидкість формування та руйнівний вплив на всі сфери життя особистості потребують пильної уваги з боку науковців, лікарів, психологів, педагогів та батьків. Фактори ризику включають психологічну незрілість, соціальну дезадаптацію та дисфункціональні сімейні стосунки, що особливо загострюються в умовах сучасних криз. Через постійне зростання поширеності інтернет-залежності та широкого кола передумов, що сприяють її розвитку, виникає нагальна необхідність у подальшому вивченні цієї глобальної та надзвичайно актуальної проблеми.
Перспективи подальших досліджень
Майбутні дослідження мають бути спрямовані на розробку та валідацію єдиних діагностичних критеріїв інтернет-залежності. Необхідні тривалі дослідження для вивчення причинно-наслідкових зв’язків між факторами ризику та розвитком залежності. Окремої уваги потребує вивчення специфіки проблеми в українському контексті, зокрема впливу війни та вимушеного переміщення на рівень інтернет-адикцій у підлітків. Важливими напрямами є розробка й оцінювання ефективності комплексних програм профілактики та втручань, що поєднують зусилля сім’ї, школи та медичних закладів.
Список літератури знаходиться в редакції
Психосоматична медицина та загальна практика, 2025, Т. 10, № 3; DOI: 10.26766/pmgp.v10i3.646
Тематичний номер «Неврологія. Психіатрія. Психотерапія» № 1 (76) 2026 р.
