31 травня, 2026

Біль у спині: що дійсно працює?

За матеріалами медичного форуму Ukraine Neuro Global – 2026

У фокусі уваги учасників Ukraine Neuro Global – 2026 (1-3 квітня, м. Львів) були больові синдроми різної етіології з акцентом на мультидисциплінарний підхід до ведення неврологічних пацієнтів. Доцент кафедри неврології, голова товариства молодих вчених Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького, PhD Мирослав Ігорович Боженко присвятив свою доповідь болю в спині з детальним аналізом практичного кейсу.

Біль у спині є доволі поширеною проблемою. За даними епідеміологічних досліджень, у розвинених країнах протягом року в 50% дорослих спостерігається епізод болю в спині, а протягом життя від 60 до 80% людей відчувають його. Біль у спині переважає у популяції країн із високим рівнем доходу – 32,9%, трохи нижчий показник фіксується в країнах із помірним доходом – 25,4% і з низьким доходом – 16,7%. Важливими чинниками, які впливають на виникнення болю в спині, є малорухливий спосіб життя і високий рівень стресу [1]. Протягом багатьох років біль у спині посідає перше місце серед причин втрати працездатності [2].

Вхід в особистий кабінет Вхід

Реєстрація

Зареєструйтеся сьогодні — відкрийте нові можливості!

Клінічний випадок

Пацієнт, 30 років, звернувся зі скаргами на гострий біль у поперековому відділі хребта (ПВХ), що виник 2 дні тому після епізоду фізичного навантаження (підняття важкого предмета). Біль локалізований по середній лінії, без іррадіації у нижні кінцівки та без відчуття затерпання. Пацієнт спостерігає чітке посилення болю в положенні сидячи, під час тривалого перебування за комп’ютером, а також при нахилі тулуба вперед. Часткове полегшення спостерігається в положенні лежачи та при ходьбі.

Неврологічний статус: черепно-мозкові нерви – норма, сухожилкові рефлекси симетричні, патологічні рефлекси, менінгеальні знаки відсутні. М’язи в ПВХ напружені. Незначна болючість при пальпації паравертебральних точок ПВХ. Симптоми натягу негативні.

В алгоритмі роботи з пацієнтами з болем у спині першим кроком є визначення наявності «червоних прапорців». У більшості хворих, як і в цьому випадку, вони відсутні.

Наступний крок – виявлення в пацієнта ознак нейропатичного болю. З тієї інформації, яку отримано в наведеному випадку, їх немає, але для підтвердження можна скористатися стандартизованими опитувальниками. Таку ситуацію лікар може трактувати як неспецифічний м’язово-скелетний біль та працювати відповідно до найтиповішого алгоритму, тобто коли «червоні прапорці», вогнищева неврологічна симптоматика відсутні, а є ноцицептивний біль, який реагує на певні патерни руху. Це найчастіша причина звернень щодо болю в спині.

Основною причиною болю в спині є дорсопатії – група захворювань кістково-м’язової системи та сполучної тканини дегенеративної природи. Вони виникають унаслідок таких механічних навантажень, з якими структури хребта не в змозі впоратися. Хребет діє як амортизатор, а коли навантаження перевищує його можливості, виникає біль – індикатор, який свідчить про необхідність припинення навантаження для уникнення серйозніших ушкоджень.

Джерелом болю в спині можуть бути м’язи, зв’язки, фасції, капсули суглобів, нервові корінці. Однак найчастішим джерелом болю є міжхребцевий диск, при цьому наявність кили чи протрузії не є обов’язковою. Причиною може бути навантаження міжхребцевого диска, що, своєю чергою, спричиняє запалення і біль.

Типи болю в спині та його компоненти

Найтиповішим варіантом болю в спині є т. зв. перший тип – неспецифічний м’язово-скелетний біль, який з’являється або посилюється в положенні сидячи чи при нахилі тулуба вперед. Цей біль насамперед пов’язаний з тим, що міжхребцевий диск не впорався з навантаженням; отже, рухи, які збільшують навантаження на нього, провокують біль. При зменшенні навантаження на міжхребцевий диск, тобто при нахилі назад, біль зменшується. Пацієнту рекомендовано уникати положення сидячи та нахилів уперед, використовувати роли (валики) під поперек під час сидіння і лежання, а також здійснювати прогулянки з поступовим збільшенням їхньої тривалості.

Другий тип болю в спині – це біль, який посилюється при прогинанні попереку назад, під час тривалого стояння або ходьби. Джерело такого болю – в задніх структурах хребта, ймовірно, в міжхребцевих суглобах. У такому випадку рекомендовано уникати тривалого перебування в положенні стоячи. В цьому положенні варто ставити ногу на підставку, щоб розвантажити задні структури та запобігти хронізації. Також варто переступати частіше з ноги на ногу, не напружувати коліна (трохи згинати ноги в колінах). У транспорті не слід триматися за поручні над головою. Рекомендовано уникати робіт, де потрібно піднімати руки над головою (малярні роботи, ремонт електрики тощо).

Мирослав Ігорович акцентував на необхідності визначення типу болю, наявного в пацієнта. Згідно зі стандартами Міжнародної асоціації з вивчення болю (IASP), біль класифікують на три основні види залежно від патофізіологічного механізму його розвитку, а також виокремлюють змішаний біль, який виникає при поєднанні кількох механізмів одночасно. Першим і найрозповсюдженішим є ноцицептивний біль. Він виникає як пряма відповідь організму на ушкодження тканин, що супроводжується подразненням больових рецепторів. Саме цей тип болю становить основу гострого болю, виконуючи важливу захисну функцію. Другий тип – нейропатичний біль, який залишається об’єктом прискіпливої уваги науковців протягом останніх десятиліть. Його ключовою відмінністю є те, що він пов’язаний безпосередньо з ураженням соматосенсорної системи.

Відносно новим у медичній практиці є поняття ноципластичного болю. Цю категорію запровадили для пояснення випадків, коли в пацієнта спостерігають симптоми, схожі на нейропатичні, проте жодних об’єктивних ушкоджень нервової системи не виявлено. На відміну від попередніх видів ноципластичний біль формується на етапі фінальної обробки інформації у центральній нервовій системі. Це стан, за якого порушується регуляція больових шляхів у мозку, що зумовлює гіперчутливість. Такий біль може бути змодельований у голові навіть за відсутності зовнішніх подразників або видимих патологій.

У визначенні виду болю можуть допомогти стандартизовані опитувальники, зокрема Pain Detect. Перевагою останнього є те, що, крім інтенсивності болю, патерну прояву, він допомагає визначити характеристики болю, які часто пацієнту складно описати. Також за допомогою цього опитувальника пацієнт може візуально відобразити локалізацію болю.

Ноцицептивний біль

Ноцицептивний біль – фізіологічна основа гострого болю. Найчастіше він виникає унаслідок збудження периферичних рецепторів через механічну травму чи розтягнення тканин. Проте він також може розвиватися de novo під впливом внутрішніх чинників, як-от запалення, ішемія, дегенеративні зміни або метаболічні порушення в організмі.

В основі цього типу болю лежить взаємодія двох механізмів:

ноцицептивні волокна сприймають подразнення від рецепторів і транспортують інформацію безпосередньо до головного мозку;
антиноцицептивна система виконує роль внутрішнього фільтра. Вона складається із трьох основних підсистем – опіатної, серотонінової та норадренергічної, які в нормі дозволяють організму контролювати і зменшувати інтенсивність больових відчуттів.

За звичайних умов антиноцицептивна система пригнічує зайві сигнали, проте в деяких випадках контроль слабшає. Це особливо характерно для хронічного болю, коли замість полегшення відбувається посилення больової чутливості, що значно ускладнює стан пацієнта.

Рекомендації щодо ведення пацієнтів із болем у спині

22 міжнародні клінічні настанови щодо лікування болю в спині розглянуто та проаналізовано в одній із публікацій. Порівнювали ефективність різних методів, які використовуються при веденні пацієнтів із неспецифічним механічним болем у попереку. Чимало із цих методів сумнівно ефективні або взагалі неефективні [3].

Сучасні настанови дотримуються біопсихосоціальної моделі болю. Дуже важливим є розуміння того, що біль – це не просто подразнення ноцицепторів. Кожен відчуває біль по-своєму; лікар повинен поважати те, що відчуває пацієнт. Є чимало факторів, які можуть впливати на те, як людина відчуває біль (навіть релігія чи стосунки в сім’ї, атмосфера в робочому середовищі тощо).

Основними принципами в наданні допомоги є активність пацієнта, самоконтроль, реабілітація і мінімізація пасивних методів лікування. Робиться акцент на тому, щоб людина залишалася активною [3].

Серед методів із найсильнішою доказовою базою – інформування, тобто пояснення пацієнту природи болю. Із хронічним болем у спині переважно звертаються пацієнти, яким не наголосили на тому, що вправи – єдине, що може допомогти в довготривалій перспективі зберегти рухливість і жити без болю. Збереження фізичної активності – це ключовий момент, важливими є терапевтичні вправи, а також селф-менеджмент [3].

Серед ефективних немедикаментозних методів – фізичні вправи, фізична/мануальна терапія, функціональна реабілітація. Особливо це актуально при підгострому та хронічному болю в спині [3].

Медикаментозні методи

Першою лінією фармакотерапії згідно з усіма настановами є група нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП). Їх призначають при вираженому болю нетривалим курсом, але спочатку рекомендовано спробувати немедикаментозні методи [3]. НПЗП зазначені в усіх настановах, систематичних аналізах стосовно ведення пацієнтів із болем у спині [4, 5].

7 грудня 2023 року опубліковано перші клінічні рекомендації Всесвітньої організації охорони здоров’я щодо болю в спині.

Вони включають:

багатокомпонентну біопсихосоціальну допомогу, яку надає мультидисциплінарна команда;
структуроване та стандартизоване навчання пацієнтів;
програми вправ, мануальну терапію, масаж, акупунктуру;
психологічні методи лікування, як-от когнітивна поведінкова терапія;
лікарські засоби, як-от НПЗП і локально засоби на основі каєнського перцю [6].

Розуміння аспектів виникнення болю обґрунтовує використання й інших засобів, наприклад міорелаксантів.

У 2025 році дослідники з Австралії опублікували систематичний огляд 301 дослідження щодо 56 різних методів лікування гострого й хронічного болю в попереку. Лише НПЗП продемонстрували знеболювальний ефект при гострому болю [7].

До методів із помірною доказовістю належать акупунктура, когнітивно-поведінкова терапія і мультидисциплінарна реабілітація, особливо при хронічному болю [3].

Не рекомендується тривалий ліжковий режим, рутинна візуалізація без «червоних прапорців», пасивні фізіотерапевтичні процедури [3].

Нейровізуалізація: коли потрібна МРТ?

Доповідач зауважив, що за необхідності нейровізуалізації перевагу віддають МРТ, адже цей метод забезпечує кращу візуалізацію м’яких структур. Якщо ж ідеться про травми, КТ є кращою опцією.

МРТ згадується в більшості клінічних настанов, але дуже важливо правильно призначати це обстеження. Для нефахівців виявлення на МРТ деяких змін означатиме серйозну проблему та буде фактором, який може сприяти хронізації болю. МРТ призначають за наявності певних показань, коли є неврологічна симптоматика (табл.).

Таблиця. Показання до МРТ у пацієнтів із болем у спині [8]
Клінічна ситуація	Чи показана МРТ?	Коментар
Гострий неспецифічний біль <6 тиж	Ні	Без «червоних прапорців»
Радикулопатія з дефіцитом	Так	Перед потенційною операцією
Підозра на інфекцію / онко	Так (терміново)	–
Хронічний біль без неврологічного дефіциту	Не рутинно	Не покращує прогнозу

Пацієнтам призначають МРТ доволі часто, але у випадку виявлення певних змін необхідно пояснити, що ці «знахідки» з великою імовірністю не пов’язані з теперішніми відчуттями.

Настанова NICE

Згідно з настановою NICE, рекомендовано пояснити пацієнту природу болю, наголосити на доброякісному перебігу, високій імовірності одужання, заохочувати до активності, групових програм фізичних вправ. Також рекомендують мануальну терапію, але лише в поєднанні з фізичними вправами, психологічну підтримку. Не рекомендовано застосовувати тракційну терапію, ультразвук, електротерапію (TENS), інтерференційну терапію, акупунктуру. Застосування МРТ/КТ – лише за наявності «червоних прапорців» [9].

НПЗП слід призначати в найменшій ефективній дозі протягом найстислішого часу. Інгібітори протонної помпи (ІПП) призначають як супутню терапію до НПЗП за потреби. Не рекомендовано застосовувати парацетамол як монотерапію, антидепресанти, протисудомні препарати, епідуральні ін’єкції стероїдів за неспецифічного болю [9].

Низка методів (тривале застосування опіоїдів, рутинні ін’єкції, раннє хірургічне лікування при неспецифічному болю, пасивні методи без активної реабілітації) не підтримується більшістю настанов [3]. Натомість три найважливіші рекомендації – активний спосіб життя, лікувальна фізкультура та застосування НПЗП [3].

Вибір НПЗП

НПЗП діють на ноцицептивний компонент болю, який є основою гострого болю. При гострому перебігу захворювання, якщо біль сильний, віддаємо перевагу неселективним НПЗП, оскільки вони ефективніші.

За знеболювальним ефектом перше місце посідає декскетопрофен – потужний препарат швидкої дії, особливо ефективний при гострому болю.

Для декскетопрофену трометамолу характерні кілька механізмів дії, центральні та периферичні ефекти. Препарат пригнічує: ЦОГ‑2 і ЦОГ‑1 у місці ураження, ЦОГ‑1 – у гліальних клітинах спинного мозку; ноцицептивні рефлекси спинного мозку (як і агоністи μ-опіоїдних рецепторів), ЦОГ у центральній нервовій системі [10-13].

Декскетопрофену трометамол добре переноситься, має швидкий початок дії, забезпечує ефективне знеболення при лікуванні гострого болю, чинить протизапальну дію. Препарат зменшує потребу в опіоїдах у післяопераційному періоді, зменшує метаболічне навантаження та мінімізує ризик побічних ефектів. Перевагою дескетопрофену є зниження ризику фармакодинамічної та фармакокінетичної взаємодії з супутніми препаратами [14-18].

У дослідженні порівнювали аналгетичну ефективність і переносимість декскетопрофену трометамолу із трамадолу гідрохлоридом. Виявлено сильніший і швидший знеболювальний ефект у групі декскетопрофену, також у цій групі спостерігалося значно менше побічних ефектів [22].

На вітчизняному фармацевтичному ринку наразі представлено значну кількість препаратів декскетопрофену; але оригінальна молекула вперше синтезована в Італії у лабораторії компанії Menarini та зареєстрована в Україні під торговою назвою Дексалгін® ще у 2004 році. Наразі оригінальний декскетопрофен представлений в Україні в кількох лікарських формах: розчин для ін’єкцій (Дексалгін® ін’єкт), таблетки (Дексалгін®), гранули для перорального застосування (Дексалгін® саше), що розширює можливості його використання в клінічній практиці. Попри те що для НПЗП загалом не характерна така рекомендація, як сильний біль, в інструкції для медичного застосування лікарського засобу Дексалгін® ін’єкт це показання є [19-21].

Безпека препарату – важливий аспект, який впливає на його вибір. Ризик кровотечі з верхніх відділів ШКТ при застосуванні декскетопрофену (Дексалгін®) не перевищує такий для інших НПЗП (або є навіть меншим): наприклад, порівняно з попередником – кетопрофеном – він був удвічі нижчий [23]. Для профілактики ускладнень при прийомі НПЗП, зокрема і декскетопрофену, оптимальними є короткі курси цих препаратів та можлива комбінація з ІПП.

Висновки

Активність пацієнта є ключовим аспектом успішного лікування при болю в спині. Фізичні вправи – основа немедикаментозного лікування. За необхідності медикаментозної підтримки НПЗП – оптимальний вибір. Ефективне лікування болю в попереку базується на біопсихосоціальному підході, який на сьогодні визнано найефективнішим методом ведення таких пацієнтів.

Список літератури знаходиться в редакції.

Підготувала Наталія Горбаль

Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 7 (618), 2026 р