31 травня, 2026

Ефективність і безпека німесуліду в дорослих середнього та старшого віку: систематичний огляд

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) традиційно посідають центральне місце в терапії больових і запальних станів. Утім, у пацієнтів старшого віку застосування цих засобів потребує зваженого підходу. Вікові зміни фармакокінетики та фармакодинаміки, зниження ниркового кліренсу, зміни печінкового метаболізму, супутні серцево-судинні, метаболічні й ниркові захворювання, а також часта поліпрагмазія можуть підвищувати ризик небажаних явищ. Найбільшу клінічну увагу традиційно привертають гастроінтестинальні, печінкові, ниркові та серцево-судинні аспекти безпеки НПЗП.

Вхід в особистий кабінет Вхід

Реєстрація

Зареєструйтеся сьогодні — відкрийте нові можливості!

Німесулід – НПЗП із переважним інгібуванням циклооксигенази (ЦОГ)-2 у терапевтичних дозах. Його фармакологічний профіль поєднує протизапальну й аналгетичну дію, швидке всмоктування, швидкий початок знеболення та короткий період напіввиведення, що робить препарат придатним для короткотривалого симптоматичного лікування больових станів. У клінічній практиці німесулід застосовують при гострому болю, м’язово-скелетних больових синдромах та інших станах, за яких потрібне швидке зменшення болю й запалення.

Як і для інших НПЗП, для німесуліду важливо оцінювати не лише аналгетичну ефективність, а й переносимість у реальних клінічних умовах, особливо в пацієнтів старшого віку. Цій темі був присвячений нещодавній систематичний огляд Biswas і співавт., у якому узагальнено дані щодо ефективності, безпеки й переносимості перорального німесуліду в пацієнтів середнього та старшого віку з різними больовими станами.

Результати

Пошук літератури проводили в базах PubMed і Google Scholar від початку індексації до серпня 2025 року. Додатково переглядали матеріали профільних конгресів із ревматології, медицини болю та геріатричної медицини, опубліковані до серпня 2025 року. Загалом було ідентифіковано 98 публікацій; після видалення дублікатів і повнотекстової оцінки до фінального аналізу включили 34 дослідження.

Доказова база була неоднорідною, але клінічно репрезентативною: до неї увійшли рандомізовані подвійні сліпі, контрольовані та відкриті дослідження, багатоцентрові спостереження, ретроспективні й проспективні аналізи в умовах реальної практики, постмаркетингові та фармаконаглядові дані. Розмір вибірок коливався від 30 до 117 610 пацієнтів. В 11 дослідженнях середній вік учасників перевищував 45 років, 5 досліджень фокусувалися на пацієнтах старшого віку. Основними клінічними станами були остеоартрит (ОА), біль у попереку, інші м’язово-скелетні больові синдроми, біль після стоматологічних та оториноларингологічних втручань, а також гострі больові стани різного походження.

У більшості досліджень німесулід застосовували перорально, переважно в режимі 100 мг двічі на добу. Тривалість терапії варіювала від одноразового прийому або 1 доби до 1 року, хоча значна частина даних стосувалася саме короткотривалого лікування гострого болю.

Ефективність

У включених дослідженнях німесулід демонстрував стабільну знеболювальну ефективність за різних больових станів, зокрема при ОА та гострому м’язово-скелетному болю.

У дослідженні Omololu і співавт. у пацієнтів з ОА кульшових і колінних суглобів порівнювали німесулід 100 мг із диклофенаком 50 мг. На завершення дослідження частка пацієнтів із помірним болем була значно нижчою в групі німесуліду – 14,7% проти 38,5% у групі диклофенаку; тяжкий біль зберігався у 2,1% учасників групи німесуліду порівняно з 18,4% осіб у групі диклофенаку.

У дослідженні DINAMO за участю жінок з ОА німесулід у дозі 100-200 мг/добу порівнювали з парацетамолом до 3 г/добу в поєднанні з місцевим кетопрофеном. У групі німесуліду було зафіксовано статистично значуще зниження сумарного індексу WOMAC після 9 міс терапії, що вказує на покращення симптомів ОА та функціонального стану. В іншому дослідженні, проведеному Lücker і співавт., німесулід 200 мг/добу й етодолак 600 мг/добу забезпечували зіставне зменшення спонтанного болю та покращення функціонального індексу Лекена в пацієнтів з ОА колінного суглоба; при цьому загальна оцінка ефективності лікарями була сприятливішою для німесуліду.

Окремо слід відзначити дані про швидкість настання аналгетичного ефекту. У дослідженні Bianchi та співавт. у пацієнтів із симптомним ОА колінного суглоба одноразовий прийом німесуліду 100 мг забезпечував більш виражений терапевтичний ефект упродовж перших 3 год порівняно із використанням целекоксибу 200 мг або рофекоксибу 25 мг. Така різниця спостерігалася як на початку, так і наприкінці тижневого курсу лікування, що узгоджується з клінічно важливою характеристикою німесуліду – швидким початком знеболювальної дії.

При гострому болю в спині німесулід також продемонстрував переконливі результати. У рандомізованому подвійному сліпому дослідженні Pohjolainen і співавт. німесулід 100 мг двічі на добу порівнювали з ібупрофеном 600 мг. В обох групах відзначали зменшення болю, скутості спини та покращення функціональних показників, однак через 10 днів здатність виконувати повсякденну активність була статистично значуще кращою в групі німесуліду; також на користь німесуліду відзначено поліпшення показників бокового згинання.

Сучасніші дані підтверджують ефективність німесуліду за гострих больових станів у реальній клінічній практиці. У багатоцентровому дослідженні Patil і співавт. комбінація німесуліду 100 мг із парацетамолом 325 мг забезпечувала кращий знеболювальний ефект порівняно з кеторолаком і була не гіршою за комбінації диклофенак/парацетамол або ацеклофенак/парацетамол.

Ефективність німесуліду також оцінювали при болю після стоматологічних втручань, ендоскопічної хірургії носових пазух і тонзилектомії. У дослідженні Ragot і співавт. німесулід забезпечував значно кращу аналгезію порівняно з плацебо після хірургічних втручань у ротовій порожнині. Інші дослідження продемонстрували клінічно релевантний контроль післяопераційного болю при застосуванні німесуліду, зокрема порівняно з ібупрофеном, кеторолаком, рофекоксибом або трамадолом у різних моделях гострого болю.

Безпека

Найчастіші небажані явища, описані в дослідженнях із німесулідом, загалом мали легкий і минущий характер і включали диспептичні симптоми, нудоту, абдомінальний дискомфорт, головний біль, запаморочення, свербіж або висип.

У низці порівняльних досліджень німесулід асоціювався з меншою частотою шлунково-кишкових небажаних явищ або відмін лікування через ці явища порівняно з іншими НПЗП, зокрема з диклофенаком і напроксеном. У дослідженні Marini та співавт. застосування німесуліду протягом 7 днів у дозах 100 або 200 мг двічі на добу порівняно з плацебо не супроводжувалося значущими відмінностями щодо ураження слизової оболонки шлунка. Це узгоджується з фармакологічним профілем німесуліду як переважного інгібітора ЦОГ‑2, котрий потенційно менше впливає на ЦОГ‑1-залежні гастропротекторні механізми.

Сучасні клінічні дані також підтримують сприятливу гастроінтестинальну переносимість німесуліду. У дослідженні Scheinberg і співавт. частота гастроінтестинальних явищ при застосуванні німесуліду була зіставною з такою для напроксену, а для низки симптомів – чисельно нижчою. За даними J. Castellsague та співавт., що охопили майже 600 тис. пацієнтів в Італії, серед усіх НПЗП найнижчий ризик серйозних гастроінтестинальних ускладнень продемонстрував німесулід і селективні інгібітори ЦОГ‑2 целекоксиб та рофекоксиб.

Фармакоепідеміологічні дані загалом підтверджують, що потенційні печінкові реакції на німесулід належать до рідкісних подій. D. Sanchez-Matienzo та співавт. зазначають, що ускладнення з боку печінки при використанні німесуліду виникають дуже рідко і їхнє абсолютне число невелике порівняно з іншими популярними НПЗП. Фармаконаглядові дані Conforti та співавт. (понад 16 тис. небажаних реакцій) вказують на низьку частоту лікарсько-індукованого ураження печінки при застосуванні німесуліду порівняно з відповідним показником для диклофенаку, кетопрофену та піроксикаму. Навіть за довготривалого застосування німесуліду (в пацієнтів з ОА) печінкові тести не погіршувалися, випадків гепатотоксичності не зафіксовано.

Щодо ниркової безпеки, то в більшості включених досліджень не спостерігали клінічно значущого погіршення ниркової функції на тлі німесуліду. У дослідженні Patil і співавт. частота відхилень показників ниркової функції в групі німесуліду становила 0,6% порівняно з 4,7% і 2%: для диклофенаку та кеторолаку відповідно. Зміни креатиніну та азоту сечовини крові в групі німесулід/парацетамол не були статистично значущими.

Серцево-судинні результати в огляді були загалом нейтральними: послідовних доказів надлишкового ризику для німесуліду порівняно з іншими НПЗП не отримано. У дослідженні Scheinberg та співавт. частота артеріальної гіпертензії була подібною в групах німесуліду й напроксену, а в дослідженні Patil і співавт. патологічних змін ЕКГ у групах лікування не зафіксовано.

Висновки

Отримані дані підтверджують високу знеболювальну ефективність німесуліду при ОА, болю в попереку, інших м’язово-скелетних больових синдромах, а також при гострому післяопераційному й стоматологічному болю. Препарат демонстрував швидкий початок аналгетичної дії та ефективність, зіставну або вищу за таку інших широко застосовуваних НПЗП та аналгетиків.

Профіль безпеки німесуліду загалом оцінено як сприятливий за короткотривалого застосування. Гастроінтестинальні небажані явища здебільшого були легкими й минущими, а в частині порівняльних досліджень їхня частота була нижчою, ніж для окремих традиційних НПЗП. Дані щодо печінкової безпеки також свідчать про низьку частоту клінічно значущих порушень.

Отже, сучасні дані підтримують клінічну цінність німесуліду як ефективного засобу для короткотривалого лікування гострого болю та запальних больових станів у дорослих пацієнтів, зокрема у віковій групі понад 45 років. Практичне значення препарату визначається поєднанням швидкої аналгезії, протизапальної дії та доброї переносимості за раціонального, нетривалого застосування відповідно до інструкції.

Biswas M, Jain A, Bakshi P. Safety and Efficacy Outcomes of Oral Nimesulide Use as a Nonsteroidal Anti-Inflammatory Drug in Older Adults: A Comprehensive Systematic Review. Arch Pharmacol Ther. 2026; 8 (1): 6-27.

Адаптований переклад підготував Олексій Терещенко

КОМЕНТАР ЕКСПЕРТА

Керівник навчального центру «Інститут ревматології» (м. Київ), доктор медичних наук, професор Єлизавета Давидівна Єгудіна

Цінність систематичного огляду Biswas і співавт. полягає в тому, що він узагальнює не лише класичні дані щодо німесуліду, а й найновіші дослідження, опубліковані до 2025 року. Це важливо, адже німесулід належить до препаратів із давно сформованою доказовою базою, однак сучасна клінічна практика потребує постійного оновлення уявлень про співвідношення ефективності та безпеки. Особливо це стосується пацієнтів середнього та старшого віку, які часто мають коморбідність й отримують супутню терапію. У цьому сенсі новий огляд не «відкриває» німесулід заново, а додає ваги до вже наявного масиву даних, підтверджуючи місце цього НПЗП серед засобів для короткотривалого лікування гострого болю та запальних больових станів.

За різних клінічних сценаріїв німесулід демонстрував стабільну аналгетичну ефективність, швидкий початок дії та добру переносимість. Саме така комбінація характеристик є значущою і для пацієнта, який очікує швидкого полегшення болю, і для лікаря, котрий, окрім ефективності, має враховувати також гастроінтестинальні, печінкові, ниркові та серцево-судинні аспекти безпеки.

Коли в клінічній ситуації потрібен німесулід із перевіреною якістю, варто звернути увагу на оригінальний препарат Німесил® («Берлін-Хемі Менаріні», Німеччина). Його вагомі переваги – європейське виробництво, тривалий досвід застосування в Україні та у світі, а також висока довіра фахівців і пацієнтів, підтверджена неодноразовими перемогами в номінації «Препарат року».