30 грудня, 2025
Психоемоційні феномени болю у комбатантів із бойовою травмою
У листопаді 2025 р. відбулася Всеукраїнська науково-практична конференція «Актуальні питання клінічної неврології», що традиційно об’єднує фахівців різних спеціальностей – неврологів, психіатрів, нейрохірургів, реабілітологів – навколо найактуальніших викликів сучасної клінічної практики. Катерина Вікторівна Гринь, к.мед.н., доцентка кафедри нервових хвороб Полтавського державного медичного університету, присвятила свою доповідь проблематиці, яка сьогодні у фокусі уваги української системи охорони здоров’я, – психоемоційним феноменам болю у комбатантів із бойовою травмою.
Тривалі воєнні дії в Україні призвели до масового залучення громадян до військової служби та закономірного зростання кількості бойових травм – як фізичних, так і психологічних. Це супроводжується частішими гострими й хронічними больовими розладами, що стають предметом мультидисциплінарного клінічного обговорення. Як зазначила Катерина Вікторівна, нині неможливо розглядати жодну соматичну чи неврологічну проблему без урахування психоемоційного стану пацієнта: багато військовослужбовців сьогодні потребує вчасної психологічної допомоги.
Больовий синдром як один із ключових проявів бойової травматизації зустрічається в більшості комбатантів, які отримують стаціонарне чи амбулаторне лікування. Такі стани часто супроводжуються тривожністю, емоційним виснаженням, депресією, що ускладнює реабілітацію.
Тісний зв’язок між фізичними та психологічними порушеннями є очевидним: їх поєднання погіршує якість життя та може призводити до тимчасової чи стійкої втрати боєздатності й працездатності. У цьому контексті біль має не лише соматичний, а й психосоціальний вимір, що потребує комплексної діагностики та лікування мультидисциплінарною командою.
Травма й типи болю
За визначенням Міжнародної асоціації з вивчення болю (IASP), больовий синдром – це неприємне суб’єктивне відчуття й емоційне переживання, пов’язане із реальним або потенційним ушкодженням тканин. Тому біль ніколи не розглядається лише як фізичне явище і завжди містить емоційні, когнітивні, поведінкові та психофізіологічні компоненти. Біль може виникати навіть без видимого пошкодження, що нерідко призводить до нерозуміння з боку оточення, адже «невидимі» симптоми складніше пояснити.
Окрім фізичних травм, у військовослужбовців надзвичайно поширені психічні (психологічні), спричинені травмувальними подіями чи впливом інтенсивного стресу. Наслідком фізичної та психічної травматизації можуть бути різні типи болю: нейропатичний (зокрема фантомний), ноцицептивний (пов’язаний із травмами, запаленням чи ішемією), ноципластичний (без явного пошкодження, часто зі значним психоемоційним компонентом). Нерідко спостерігається змішаний біль, за якого емоційні фактори впливають на переважаючий механізм.
Психоемоційні розлади на тлі болю
У комбатантів біль нерідко поєднується зі стрес-асоційованими психоемоційними розладами. Біль може провокувати флешбеки, панічні епізоди, тривожність, сприяти розвитку депресії. До ключових стресових розладів належать гостра реакція на стрес, посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) та порушення адаптації.
Гостра реакція виникає упродовж годин, днів або тижнів після травми та проявляється повторним переживанням події, униканням і гіперпильністю. ПТСР встановлюють не раніше ніж через місяць після події; симптоми мають тривати понад місяць і значно порушувати функціонування.
Основні кластери симптомів ПТСР:
- інтрузивні симптоми – нав’язливі спогади, флешбеки, нічні кошмари;
- симптоми уникання – дистанціювання від нагадувань про травму, уникнення розмов, вживання психоактивних речовин;
- афективний кластер – страх, гнів, провина, сором, втрата позитивних емоцій, відчуття загрози;
- підвищена збудливість – порушення сну, спалахи гніву, постійна напруженість, настороженість, труднощі з концентрацією.
Доповідачка підкреслила, що саме афективний кластер часто домінує та поєднується із гіперпильністю, соматосенсорними й інтрузивними симптомами, що формує складний психоемоційний фон хронічного болю.
Розлади адаптації
Після психологічного чи фізичного травмування у деяких пацієнтів розвиваються розлади адаптації – стани суб’єктивного дистресу, які виникають у процесі пристосування до стресових подій, але не досягають рівня ПТСР. Флешбеків при цьому немає, але психоемоційний стан залишається тяжким, що створює високі ризики суїцидальної поведінки, сімейної та службової дезадаптації. Симптоми зазвичай проявляються протягом першого місяця після стресу й можуть зберігатися до ≥6 місяців, якщо вплив стресора триває. Вони відображають тривалі емоційні коливання та труднощі з поверненням до звичного функціонування.
Клінічно розлади адаптації поділяють на афективні та поведінкові. Афективний включає депресивну, тривожну або змішану симптоматику, тоді як поведінковий характеризується переважанням порушень поведінки. У сучасній практиці найчастіше спостерігаються саме змішані форми, що поєднують емоційні та поведінкові прояви.
Терапія болю та стрес‑асоційованих розладів
Пані Гринь наголосила, що лікування болю та стрес-асоційованих розладів має бути комплексним, мультидисциплінарним і мультимодальним, адже ці стани тісно взаємопов’язані й підсилюють одне одного. Першим етапом завжди є психоедукація, коли пацієнтові пояснюють природу болю, механізми його виникнення та принципи подальших дій. Вона природно переходить у психотерапію, яка є першою лінією допомоги при стрес-асоційованих та больових розладах згідно із клінічними настановами.
У разі недостатнього ефекту психотерапії або відмови пацієнта застосовується психофармакотерапія, а реабілітаційні заходи супроводжують її від самого початку, а не після завершення. До психотерапевтичних напрямів належать когнітивно-поведінкові підходи, травмофокусована терапія, терапія прийняття і прихильності, мотиваційне інтерв’ю, експозиційні та емоційно-орієнтовані методики.
Щодо медикаментозних підходів, клінічні протоколи рекомендують кілька основних груп психофармакологічних засобів, ефективних у зменшенні стрес-асоційованої симптоматики та емоційного компонента болю. Це селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну й норадреналіну, антагоністи серотоніну та інгібітори його зворотного захоплення, тетрациклічні антидепресанти, метатонінергічні антидепресанти, інгібітори зворотного захоплення норадреналіну й дофаміну, а також антиконвульсанти із нормотимічним ефектом.
Для пацієнтів зі стрес-асоційованими розладами клінічно обґрунтованим також є застосування засобів природного походження, що здатні впливати на етіопатогенетичні та симптоматичні чинники захворювання, – рослинних адаптогенів. Вони мають доведений антистресовий та адаптогенний ефект, покращують психоемоційний стан, сон і здатність організму пристосовуватися до несприятливих умов.
Анантаваті® як фітозасіб комплексної дії при психоемоційних порушеннях
У контексті ведення пацієнтів із больовим синдромом та супутніми психоемоційними розладами може бути доцільним застосування Анантаваті®, що має збалансований фітотерапевтичний склад і включає 8 груп біологічно активних сполук. Дія засобу базується на поєднанні адаптогенного, нейропротекторного та нейромодуляторного кластерів, що забезпечують антистресовий ефект, поліпшення емоційного стану, відновлення нейромедіаторних систем та зниження проявів стресу, зокрема за кортизоловою моделлю.
Адаптогенний компонент сприяє покращенню стійкості до стресових впливів, нейропротекторний – підтримує відновлення нервової системи та нейромедіаторного балансу, а нейромодуляторний – посилює антистресовий і адаптаційний ефекти. Завдяки цьому Ананатаваті® може використовуватися як самостійно при легких психоемоційних порушеннях, так і у комбінованій терапії: на початкових етапах призначення антидепресантів або під час завершення їх курсу. Також цей фітокомплекс може застосовуватися як монотерапія при розладах сну.
Таким чином, психоемоційні феномени болю у комбатантів із бойовою травмою проявляються широким спектром афективних і поведінкових порушень та впливають на всі сфери життя. На думку спікерки, це складна клінічна проблема, що потребує міждисциплінарного підходу та комплексної підтримки. Рання діагностика, своєчасна психоемоційна допомога й індивідуалізоване лікування болю та супутніх емоційних розладів є ключовими для збереження психічного здоров’я і соціального функціонування пацієнта.
Підготувала Наталія Нечипорук
Довідка «ЗУ»
Анантаваті® містить вісім фітокомпонентів, що формують адаптогенний, нейропротекторний і нейромодуляторний ефекти, важливі при стрес-асоційованих розладах та емоційному виснаженні. Однією із ключових речовин є вітанія (Ashwagandha) – компонент із доведеною здатністю знижувати рівень кортизолу, покращувати стрес-резистентність та нормалізувати сон.
Хронічний стрес і підвищений кортизол безпосередньо порушують синтез мелатоніну та структуру сну, тож доцільною є комбінація двох форм засобу:
- Анантаваті® таблетки – 2 табл. зранку, що забезпечують денний адаптогенний і антистресовий ефект;
- Анантаваті® сироп – 10 мл на ніч, форма із підвищеною біодоступністю та оптимальною дозою вітанії (150 мг), яка сприяє зниженню вечірнього рівня кортизолу та поліпшенню засинання.
Такий підхід дозволяє одночасно впливати на денний рівень активності й забезпечувати фізіологічні умови для нормального нічного сну.
Тематичний номер «Неврологія. Психіатрія. Психотерапія» № 4 (75) 2025 р.
