20 серпня, 2026
Невидимі рани: концептуалізація переживання емоційного болю як окремого нейропсихологічного конструкту
Відомо, що емоційний біль, спричинений стресовими життєвими подіями, має широкий спектр проявів – від відчуття «руїни» чи «розбитості» до станів «оніміння» або «притуплення» – і часто супроводжується соматичними симптомами. Передова концептуальна стаття в журналі Cureus присвячена дослідженню природи емоційного болю, його відмінностей від фізичного болю, а також розглядає те, чи можна його виокремити як нейропсихологічний конструкт.
Наукові дослідження традиційно зосереджувалися на соматосенсорному типі болю зі спостережуваними фізичними ознаками, водночас значною мірою ігноруючи емоційний біль, незважаючи на його глибокий вплив. Хоча психічний стрес визнається фактором, що сприяє розвитку 75-90% захворювань [1], емоційно зумовлений біль часто розцінюється як «уявний» або «все в голові пацієнта» [2]. Всесвітня організація охорони здоров’я повідомляє, що >1 млрд людей у світі живуть із психічними розладами, а самогубство стає причиною приблизно кожного сотого смертельного випадку в світі. За оцінками, на кожну смерть через самогубство припадає 20 спроб [3].
Постає запитання: чому емоційні переживання відчуваються як справжній біль, навіть за відсутності фізичної травми? Як вони можуть зумовити непереборні страждання, відчай або навіть самоушкодження?
Люди описують емоційний біль по-різному, включаючи почуття «зламаності», «поранення» або «шрамів» [4], а також переживання емоційного притуплення, ангедонії та глибокого оніміння [5]. Хоча ці описи запозичені з метафор фізичної травми, емоційний біль не є просто символічним [6]. Психологічний дистрес може спричиняти справжні фізичні симптоми та навпаки. Соматоформні розлади, як-от конверсійний розлад, іпохондрія, дисморфічний розлад тіла, описані в Діагностичному та статистичному посібнику із психічних розладів (DSM) третього переглянутого видання, ілюструють, як афективний дистрес може проявлятися через фізичні симптоми. Схожа взаємодія між емоційними та соматичними процесами також спостерігається за таких станів, як синдром подразненого кишечнику і синдром хронічної втоми [7]. У DSM‑5 ці стани були перекласифіковані як соматичні симптоми та пов’язані з ними розлади з акцентом на тривожних симптомах і психологічних реакціях, а не на відсутності медичного пояснення [8]. Це порушує важливі питання про те, чому люди відчувають психічне перевантаження та які нейронні механізми лежать в основі таких переживань.
Зі зростанням глобальної обізнаності про психічне здоров’я важливо визначити емоційний біль та розглянути, чи є він окремим явищем. Терміни «емоційний» та «психологічний» біль часто використовуються як взаємозамінні, хоча деякі дослідники стверджують, що «психологічний» біль є ширшим поняттям, котре охоплює емоції, когнітивні переконання й самооцінку [9]. Когнітивна модуляція болю містить такі структури, як тім’яна кора та острівець (insula), на відміну від афективної обробки болю, що залучає передню поясну / префронтальну кору і навколоводопровідну сіру речовину [10]. Крім того, емоційний біль концептуально перетинається з пов’язаними афективними станами, як-от соціальний біль, травма, вигорання та депресія. Однак визначальною рисою є інтенсивне відчуття внутрішньої розбитості чи психологічної агонії, яке зазвичай не відчувається за інших психічних станів [11].
Чим емоційний біль відрізняється від фізичного?
Біль традиційно визначається як неприємний сенсорний та емоційний досвід, пов’язаний із фактичним або потенційним ушкодженням тканин [12]. Він суб’єктивний, формується біологічними, психологічними, соціальними та екологічними факторами; його не завжди легко сформулювати [13]. Визнаючи цю складність, Міжнародна асоціація з вивчення болю (IASP) переглянула своє визначення, щоб підкреслити багатогранну природу болю [14]. Хоча фізичний біль часто із часом зникає, емоційний має тенденцію затримуватися в свідомості та нерідко підкріплюється румінацією (у психології – нав’язливе «пережовування» негативних думок). Це ставить під сумнів уявлення про те, що біль виникає винятково внаслідок сенсорних вражень. Емоційний біль, котрий також називають психологічним або психічним, визначається як страждання, що виникає переважно через психологічні причини, а не через дію фізичних подразників [15]. Він може бути спровокований емоційно тривожними подіями навіть без фізичної шкоди [4] та тісно пов’язаний з такими станами, як депресія, тривога, психоз і самогубство [16]. Незважаючи на ці зв’язки, емоційний біль залишається погано вивченим.
За сучасними поглядами, психогенний біль відрізняють від ноцицептивного (рис.). Водночас фізичний біль сигналізує про тілесну загрозу чи ушкодження, емоційний – характеризується темами втрати, безнадії та порушення ідентичності [4]. Фізичний біль виникає унаслідок ушкодження периферичних тканин, детекторами якого є ноцицептори, тоді як емоційний є внутрішнім продуктом центральної нервової системи [17]. Клінічні спостереження при хронічних та термінальних захворюваннях виявили форми страждання, що виникали без ноцицептивного впливу, часто описувані як муки, а не фізичний біль [18]. Нейровізуалізаційні дослідження показують, що емоційний біль насамперед активує передню поясну та префронтальну кору, на відміну від фізичного болю, який задіює соматосенсорні ділянки мозку [19]. Соціальне відторгнення, наприклад, послідовно активує передню поясну та передню острівцеву кору, ділянки, пов’язані з афективним дистресом [20]. Оглушення міокарда, опосередковане катехоламінами, що вивільняються під час гіперстимуляції симпатичної нервової системи у відповідь на гострий емоційний стрес, є найширше визнаним механізмом, що лежить в основі «синдрому розбитого серця», також відомого як «стресова кардіоміопатія» або «кардіоміопатія Такоцубо» [21]. Отже, перебільшена стресова реакція може бути центральною причиною емоційного болю [22].
Рис. Концептуальна модель, що порівнює (A) фізичний та (Б) емоційний біль, ілюструє відмінності в походженні, нейронних шляхах, суб’єктивному досвіді й клінічних наслідках між цими двома конструктами
Запалення може бути спільним як для емоційного, так і для фізичного болю, проте механізми, що ініціюють ці процеси, можуть бути різними. Соматичний біль зазвичай зумовлений ушкодженням периферичних тканин і запальними процесами, опосередкованими ноцицепторами, що спричиняє центральну сенситизацію [17], тоді як емоційний біль тісніше пов’язаний зі стрес-індукованою нейроімунною активацією, яка впливає на лімбічні й афективні мережі мозку [23]. Стерильне запалення, спричинене стресом, також пов’язане з підвищеною уразливістю до розладів настрою [22].
Оскільки емоційний біль може зумовити соматичні симптоми, а фізичний – мати афективний компонент, не можна виключати можливості взаємопов’язаних шляхів [6, 7]. Нові дані свідчать про часткове перекриття мереж фізичного й емоційного болю [6, 24], а нейробіологічні дослідження доводять, що соціальний біль можна пом’якшити за допомогою аналгетиків, як-от парацетамол, як і фізичний біль [25]. Модуляція болю залежить від супраспінальних систем та ендогенних опіоїдів, а також від нейромедіаторів, як-от норадреналін, дофамін і гамма-аміномасляна кислота (ГАМК), що регулюють інтенсивність болю та виразність емоцій [26]. Ці системи, ймовірно, впливають як на фізичний, так і на емоційний біль.
Виклики та майбутні напрями
Важливе питання залишається невирішеним: чи може емоційний біль виникати як суто внутрішнє нейропсихологічне явище, незалежно від зовнішньої шкоди? Як він суб’єктивно проявляється як біль, оніміння або навіть фізичні / соматичні симптоми без явних ознак ушкодження тканин? Окрім того, що відрізняє емоційний біль від пов’язаних станів, як-от стрес, травма або вигорання? Концептуалізація емоційного болю як окремої клінічної та психологічної сутності може забезпечити чіткішу основу для досліджень його основних нейробіологічних механізмів.
Однак дослідження в цій галузі мають значні труднощі. Значна частка сучасного розуміння ґрунтується на показниках самозвіту, які є суб’єктивними та залежать від індивідуальних відмінностей у сприйнятті та вираженні. Нейровізуалізаційні дослідження з використанням таких методів, як функціональна магнітно-резонансна томографія (фМРТ), хоча й інформативні, часто не мають екологічної валідності та можуть не повністю охоплювати складність пережитих емоційних переживань. Крім того, люди значно відрізняються за своїми порогами та інтерпретаціями болю, що ускладнює зусилля щодо встановлення стандартизованих показників.
Майбутні дослідження слід зосередити на визначенні того, що таке емоційний біль, виявленні надійних біологічних маркерів або нейронних сигнатур емоційного болю та вивченні його потенційних нейропластичних ефектів із часом. Також може бути корисним розрізняти гострі та хронічні форми емоційного болю і досліджувати їхній відповідний довгостроковий вплив на психічне здоров’я. Глибше й інтегративніше дослідження емоційного болю може не лише покращити стратегії профілактики та лікування, а й трансформувати ширші концептуалізації психічного здоров’я в клінічному і культурному контекстах.
Висновки
Біль, що виникає у мозку внаслідок психогенного дистресу, принципово відрізняється від фізичного болю. Хоча фізичний біль зазвичай виникає унаслідок ушкодження тканин і проходить через ідентифіковані соматосенсорні шляхи, причина емоційного болю – в психологічному дистресі, коли залучаються різні (але перехресні) нейронні мережі та ділянки мозку. Його прояви можуть значно варіюватися, часто без чітких фізичних ознак, що робить оцінку складнішою та суб’єктивнішою.
Оскільки внутрішні нейронні механізми емоційного болю стають зрозумілішими, буде легше виявляти порушення в емоційній обробці на ранній стадії. Подальші дослідження можуть допомогти розробити інструменти для оцінки цих психічних станів у медичних закладах, використовуючи підхід, заснований на доказах. Цільові втручання можна було б розпочати на основі тяжкості симптомів. Розуміння цих нюансів є важливим для точної діагностики та ефективного втручання, оскільки лікування має враховувати основні психологічні фактори поряд із самим переживанням болю. Це може допомогти покращити якість життя або зменшити психологічну захворюваність для багатьох постраждалих людей у всьому світі.
Джерело: Agrawal M., Vardhan G., Singh Y. et al. (March 19, 2026). Unseen Wounds: Conceptualizing the Experience of Emotional Pain as a Distinct Neuropsychological Construct. Cureus 18 (3): e105475.
Список літератури знаходиться в оригінальній публікації.
Довідка «ЗУ»
Із сучасних концепцій болю, згаданих у статті Megha Agrawal і співавт., заслуговує на особливу увагу ідея перехресних шляхів модуляції емоційних та соматичних реакцій на стрес. Практичний сенс полягає у можливості одночасного фармакологічного впливу на механізми модуляції емоцій та болю, що регулюються одними і тими самими нейромедіаторами, як-от норадреналін, дофамін, гамма-аміномасляна кислота (ГАМК). ГАМК-ергічна система є однією із ключових гальмівних систем мозку та добре вивчена як мішень психофармакотерапії. Прикладом широкодоступного засобу з багатогранним впливом на наслідки емоційного стресу та соматичні прояви тривоги є фенібут – похідне ГАМК і бета-фенілетиламіну. Фенібут має як ноотропну активність, так і анксіолітичну (транквілізуючу) дію, характерну для похідних ГАМК. Завдяки посиленню ГАМК-ергічної передачі фенібут зменшує неспокій, тривогу, страх і покращує сон, окрім того, він впливає на деякі соматичні симптоми, як-от головний біль, відчуття тяжкості в голові, нудота.
Біфрен від ТОВ «Асіно Україна» містить в 1 капсулі 250 мг фенібуту.
Лікарський засіб має широкий перелік показань, що відображають мультимодальний ГАМК-ергічний вплив у центральній нервовій системі:
- астенічні та тривожно-невротичні стани: неспокій, страх, тривожність;
- безсоння, нічний неспокій у людей літнього віку;
- профілактика стресових станів перед операціями;хвороба Меньєра та запаморочення, пов’язані з дисфункцією вестибулярного аналізатора різного походження;
- профілактика кінетозу;
- заїкання, тіки в дітей віком від 8 років до 14 років;
- є допоміжним засобом під час лікування абстинентного синдрому при алкоголізмі.
Підготував Ігор Петренко
UA-BIFR-PUB-082026-365
