8 лютого, 2025
Сон під рецидивувальні звуки тривоги: наслідки для гормонального здоров’я жінки
За матеріалами вебінару
Сон є життєво важливим фізіологічним процесом, порушення якого впливає на продуктивність у багатьох сферах функціонування людини. Існують певні статеві відмінності щодо особливостей та проблем зі сном, а також впливу порушень сну на розвиток потенційних супутніх захворювань, як-от діабет і серцево-судинні захворювання. Деякі дані свідчать про те, що жінки можуть мати більшу схильність до порушень сну. Пропонуємо до уваги читачів огляд доповіді завідувача кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету, доктора медичних наук, професора Михайла Михайловича Ороса «Сон у жінок і тривога», представленої на вебінарі «Сон під рецидивувальні звуки тривоги: жахливі наслідки для гормонального здоров’я жінки».
З дитинства до періоду статевого дозрівання не існує суттєвих статевих відмінностей щодо сну (Feinberg & Campbell, 2010). Ці відмінності стають очевидними лише після початку менархе. До них належать збільшення частотного діапазону «веретен» сну у фазі швидкого сну в жінок; значне підвищення ризику безсоння порівняно із чоловіками; зниження суб’єктивної якості сну в жінок (Pengo et al., 2018). Протягом репродуктивного періоду результати досліджень демонструють зміни якості сну відповідно до фази менструального циклу (Baker & Driver, 2004; Koikawa et al., 2020). Варіації рівнів прогестерону та естрогенів пов’язують з порушенням сну (Antunes et al., 2006), а біль під час менструації – з погіршенням якості сну (Araujo et al., 2011). Жінки з нерегулярними менструальними циклами мають удвічі вищий ризик безсоння (Antunes et al., 2006). Ці дані підтверджують гіпотезу про те, що гормональні зміни можуть негативно впливати на якість сну (Hachul et al., 2010).
Згідно із проведеними опитуваннями, поширеність безсоння серед жінок є вищою, ніж серед чоловіків (1,5-2:1). У 13% жінок порушення сну наявне в період пременопаузи, у 26% – у перименопаузі, в 14-30% – у постменопаузі.
Ментруальний цикл і сон
Під час лютеїнової фази, коли рівень естрогенів є помірним, а прогестерону – високим, більшість скарг пов’язані з надмірною денною сонливістю, труднощами із засинанням і зниженням ефективності сну (Baker et al., 2007). Лютеїнова фаза характеризується вибірковим збільшенням відсотка та тривалості фази швидкого сну, а також підвищенням показників часу пробудження після початку сну (Baker et al., 2007). Під час фолікулярної фази, коли показники гормонів яєчників зазвичай є низькими, незважаючи на те, що естрогени підвищуються під кінець фази, жінки мають менше скарг на сон і спостерігають вищу суб’єктивну якість сну (Baker & Lee, 2018). Об’єктивні полісомнографічні дослідження показали збільшення затримки швидкого сну під час цієї фази, а також швидкого сну загалом, що свідчить про кращу загальну якість сну (Baker, 2007; Pengo et al., 2018; Brown і Gervais, 2020). Гінекологічні захворювання, як-от ендометріоз, дисменорея, синдром полікістозних яєчників, аномальна маткова кровотеча, можуть порушити гормональний баланс у жінок, що також впливає на розклад дня та сон (Kennedy et al., 2022).
Контрацептиви чинять пригнічувальний вплив на сон. На тлі їх приймання подовжується тривалість фази REM-сну, не відбувається зниження температури тіла, жінка не занурюється в стадію повільних хвиль, тобто не може глибоко заснути.
Значний внесок у проблеми зі сном у жінок мають психосоціальні фактори, зміни настрою, порушене дихання уві сні, синдром неспокійних ніг тощо.
Поширеність обструктивного апное уві сні становить від 13 до 33% у чоловіків і від 6 до 19% у жінок. У жінок цей стан недостатньо діагностований; на його користь можуть свідчити такі симптоми, як депресія, тривога, втома, синдром хропіння, синдром неспокійних ніг, безсоння (Andersen et al., 2023). У патогенезі цього стану значну роль відіграє падіння рівня естрогенів, яке спричиняє підвищення активності м’язів (зниження опору верхніх дихальних шляхів), посилення вентиляційної реакції на гіперкапнію та гіпоксію.
Поширеність синдрому неспокійних ніг дорівнює ≈5-15%. Цей синдром у жінок зустрічається вдвічі частіше, ніж у чоловіків. Він часто пов’язаний зі зниженням запасів заліза, тому загострення симптомів спостерігається під час менструації. Безпосередній ефект естрогенів достеменно не з’ясований (Andersen et al., 2023).
Порушення сну посилюється мірою прогресування вагітності. Часто виникають безсоння, порушення дихання уві сні, синдром неспокійних ніг, біль у нижній ділянці спині при неправильному положенні в ліжку. Нерідко у вагітних може виникати обструктивне апное уві сні: в І триместрі спостерігається у 8% жінок, у ІІІ триместрі – в 21%. До факторів ризику розвитку належать хропіння, гіпертонія, високий індекс маси тіла, літній вік, наявність обструктивного апное уві сні в анамнезі (Andersen et al., 2023).
Несприятливі наслідки порушень сну для матері та плода: гестаційна гіпертензія, діабет, прееклампсія, дострокові пологи, мимовільні аборти, аномалії росту та розвитку, затримка внутрішньоутробного розвитку, низькі бали за шкалою Апгар. Наприкінці ІІ триместру відбувається підвищення кортизолу, що знижує якість сну та погіршує денну сонливість; компенсується високим рівнем прогестерону.
Як стрес впливає на статеві гормони? У чоловіків у відповідь на стрес гальмуються чоловічі гормони й активуються жіночі (естрогени, прогестерон), у жінок, навпаки, активуються чоловічі (тестостерон).
Кортизол і тривога
Щоб мелатонін запрацював і людина могла заснути, рівень кортизолу має знижуватися о 19-20-й годині дня. Якщо цього не відбувається, порушується співвідношення кортизолу та мелатоніну, а отже, і циркадний ритм. На сьогодні вважають, що посттравматичні порушення циркадного ритму сну – це первинна, а не вторинна особливість посттравматичного стресового розладу, що опосередковує нейробіологічні кореляти розладів унаслідок дисбалансу гомеостазу.
Психологічні та нейрокогнітивні фактори двоспрямовано пов’язують порушення сну та розлади, спричинені тривогою. Такий зв’язок виникає в умовах підвищеної активності відомих нейромодуляторних шляхів за участю нейромодуляторів, як-от норадреналін і гіпокретин.
Евристична нейробіологічна основа для розуміння порушення сну при тривожних розладах
Аномальна активація в ділянках неспання, NREM та/або тривоги може спричинити порушення сну за розладів, пов’язаних із тривогою, а також сприяти двоспрямованому зв’язку між порушеннями сну та тривогою.
Порушення сну на тлі тривоги виникає за такими механізмами:
- внаслідок гіперактивації внутрішньої системи неспання. Надмірне збудження в locus coeruleus (LC) зумовлює інгібування вентролатерального преоптичного ядра (VLPO) / проміжного ядра (IN) і гіперактивацію кори головного мозку;
- через дисфункцію центральної (NREM) зони, що сприяє сну. Наприклад, збій сигналізації VLPO ГАМК дегальмує центри збудження;
- внаслідок гіперактивації зон страху/загрози/тривоги. Наприклад, гіперактивація мигдалини надсилає збудливі сигнали до LС, який потім пригнічує опосередковане VLPO сприяння сну та надсилає збудливі сигнали до кори головного мозку, що зумовлює гіперзбудження кори, отже, відбуваються активація глутамату, а також зменшення впливу ГАМК. Низький рівень ГАМК спричиняє те, що людина живе в постійному стресі.
Професор Орос наголосив на такій тезі: щоб уникнути стану постійного стресу, насамперед слід проводити корекцію ГАМК.
Глутаматергічні та ГАМК-ергічні проєкційні нейрони створюють щільні зв’язки між ділянками мозку, які беруть участь у регуляції настрою й обробці винагороди. Глутаматергічні проєкції включають проєкції від фронтальної до передньої поясної кори (АСС), таламуса (ТН), вентральної тегментальної ділянки (VTA), гіпокампа (НРС) і прилеглого ядра (NAc); від гіпокампа до гіпоталамуса (НТ), VTA, NAc і PFC; від мигдалини до НТ, АСС, NAc. Основні ГАМК-ергічні проєкції від НТ до потиличної та тім’яної кори, НРС до PFC і від NAc до ТН й VTA.
Депресія пов’язана зі зменшенням об’єму мозку та щільності гліальних клітин у різних ділянках мозку, включаючи АСС, PFC, гіпокамп і мигдалеподібне тіло (Sarawagi et al., 2021). Зниження рівня ГАМК і нейроактивних стероїдів (NAS) спостерігалося в дорослих із депресією порівняно зі здоровими особами контролю, тоді як лікування антидепресантами нормалізувало змінені рівні ГАМК і NAS (алопрегнанолон, дегідроепіандростерон).
Нові докази однозначно свідчать про те, що незначна кількість позаклітинного ГАМК-тонусу існує в мозку й індукує тонічний струм ГАМК, який контролює активність нейронів у повільному часовому масштабі порівняно із фазовим гальмуванням. Цікавим є те, що гліальні клітини, які синтезують ГАМК (астроцити), вивільняють її за допомогою невезикулярних механізмів, як-от канал-опосередковане вивільнення, отже, діють як джерело тонусу ГАМК у мозку.
Когнітивні функції тонічного струму ГАМК виходять за межі простого гальмування, закладаючи основу для майбутніх досліджень фізіологічної та патофізіологічної ролі регуляції тонусу ГАМК у нормальних і аномальних психіатричних станах (Koh et al., 2023).
Існують експериментальні докази того, що тонус ГАМК впливає на нервовий розвиток, а також на залежні від гіпокампа навчання та пам’ять, сенсорну обробку таламуса, залежну від стану таламокортикальну активність, рухові кола в мозочку та смугастому тілі, циркадні ритми й емоційну поведінку (Benarroch, 2024). Саме тому підтримання нормального рівня ГАМК – це нормальний сон у жінок.
Серед значної кількості препаратів ГАМК віддавати перевагу слід тим, які містять γ-аміномасляну та γ-оксимасляну кислоту, тому що вони чинять як прямий вплив, так і холінергічну стимуляцію. В цьому контексті професор М.М. Орос акцентував увагу на препараті Гамалате В6, до складу якого входять ГАМК, γ-аміно-β-оксимасляна кислота (ГАБОМК), магнію глутамату гідробромід, піридоксин. ГАБОМК – природний нейромедіатор мозку; в нормі утворюється з ГАМК, виконує функцію холінергічної стимуляції, відновлює пам’ять, забезпечує глибокий і спокійний сон, усуває збудження, стрес, тривогу.
У дослідженні M. Mendoza (1992) продемонстровано, що приймання Гамалате В6 забезпечувало зниження потреби в бензодіазепінах удвічі, при цьому не сприяло погіршенню профілю тривожності в жодного пацієнта. Заміна бензодіазепінів на Гамалате В6 не спричиняла появи тривожності чи будь-якого іншого типу розладів, тому Гамалате В6 може замінити бензодіазепіни або чергуватися з ними.
Підготувала Людмила Суржко
ⓘ Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 1 (587), 2025 р
