31 березня, 2025
«Занадто чутливий мозок»: як нервова система реагує на стрес і чому важливо її підтримувати
Стрес є невід’ємною складовою життя, але чому одні люди сприймають його відносно легко, натомість інші відчувають серйозний дискомфорт навіть за незначних змін обставин? Відповідь криється в індивідуальних особливостях нервової системи. Гіперзбудливість нейронів, підвищена активність збуджувальних медіаторів і недостатня ефективність гальмівних механізмів можуть призводити до надмірної реактивності мозку та організму загалом.
У сучасному світі, де темп життя постійно зростає, а рівень стресових факторів лише збільшується, гіперзбудливість нервової системи стає серйозною проблемою. Вона проявляється у вигляді неврозів, вегетативної дисфункції (стану, раніше відомого як вегетосудинна дистонія), психосоматичних порушень, панічних атак і навіть хронічного безсоння. Такі стани стають дедалі поширенішими, що дозволяє називати їх «хворобами XXI століття».
Нервова система в стані перенапруги: коли захисні механізми дають збій
Нервова система має дивовижну здатність адаптуватися до змін, однак тривале навантаження на її регуляторні механізми може призводити до дисбалансу [1]. Стресова реакція, яка в короткостроковій перспективі є корисною, стає загрозливою, якщо триває безперервно. У відповідь на постійне збудження нейрони змінюють свою активність: гальмівні механізми слабшають, тоді як збудливі системи починають домінувати. Це створює умови для розвитку невротичних станів, підвищеної тривожності, безсоння та психосоматичних розладів.
Стресова відповідь організму починається в головному мозку, де активується гіпоталамо-гіпофізарно-надниркова система [1]. Остання керує виділенням кортизолу, який у нормі допомагає організму мобілізувати ресурси. Проте за хронічного стресу цей гормон починає діяти руйнівно: змінюється структура гіпокампа – зони, що відповідає за пам’ять і регуляцію емоцій, порушується баланс нейромедіаторів, посилюється дія збудливих речовин, як-от глутамат і норадреналін, натомість рівень γ-аміномасляної кислоти (ГАМК) – головного гальмівного нейромедіатора – знижується [2-4].
Ці зміни позначаються не лише на психоемоційному стані, а й на роботі серцево-судинної системи [1, 5, 6]. Домінування симпатичної активності спричиняє стійке підвищення артеріального тиску, прискорене серцебиття, спазми судин і порушення мікроциркуляції. Людина починає відчувати перебої в роботі серця, запаморочення, брак повітря. Через порушення регуляції судинного тонусу розвиваються головні болі, погіршується периферичний кровообіг, що може проявлятися холодними кінцівками та онімінням.
Не менш вразливою до хронічного стресу є вегетативна нервова система (ВНС), яка відповідає за автоматичні функції організму – серцевий ритм, дихання, травлення [1, 7]. Дисбаланс між симпатичною та парасимпатичною активністю призводить до нестабільності цих процесів: з’являється схильність до різких перепадів тиску, періодичної тахікардії, підвищеного потовиділення. Порушується й функціонування шлунково-кишкового тракту (ШКТ) – на фоні постійного напруження можуть виникати спазми, синдром подразненого кишечнику, диспепсія [8].
Одним із найпомітніших проявів перенапруги нервової системи є безсоння [9]. Виснажені гальмівні механізми не дають мозку можливості перейти в стан розслаблення, тому засинання стає проблематичним, а сон поверхневим і переривчастим. Це, своєю чергою, поглиблює проблему: без якісного відпочинку нервова система ще більше виснажується, що лише підсилює тривожність і розлади вегетативної регуляції.
! Перенапруження нервової системи – це не лише психологічний дискомфорт, а комплексний процес, який зачіпає всі рівні регуляції в організмі. Для його корекції важливо не тільки зменшити вплив стресу, а й відновити баланс між процесами гальмування та збудження, що є ключем до стабільного функціонування нервової системи і гарного самопочуття.
ГАМК – гальмівний нейромедіатор спокою
Для нормального функціонування нервової системи важливий баланс між процесами збудження і гальмування. Якщо перші забезпечують активність, швидкість реакцій і концентрацію уваги, то другі дозволяють нервовій системі «відпочити», зменшуючи надмірну активність нейронів. Головним гальмівним нейромедіатором у центральній нервовій системі (ЦНС) є ГАМК [10]. Вона діє як природний антистресовий агент, забезпечуючи контроль над емоційним станом, регуляцію сну, серцево-судинної активності та функцій внутрішніх органів.
ГАМК знижує нейрональну збудливість, пригнічуючи надмірну активність ЦНС. Вона взаємодіє з ГАМК‑рецепторами, що запускають механізми гальмування, перешкоджаючи хаотичним електричним імпульсам, які можуть спричиняти тривогу, напруження і панічні реакції. Завдяки цьому ГАМК відіграє ключову роль у підтриманні емоційної рівноваги, захищаючи мозок від перевантаження. Саме ГАМК відповідає за стан розслаблення та відчуття спокою після напруженого дня.
Коли рівень ГАМК знижується, мозок стає надмірно збудливим, що проявляється підвищеною тривожністю, дратівливістю, труднощами із засинанням [11, 12]. Дефіцит цього нейромедіатора пов’язують із розвитком неврозів, панічних атак, безсоння, а також психосоматичних проявів, коли хронічне нервове напруження зумовлює появу соматичних симптомів без органічної патології. Люди з недостатньою активністю ГАМК‑рецепторів часто страждають на синдром «перевантаженого мозку», коли навіть дріб’язкові подразники призводять до сильного стресу і виснаження.
Крім впливу на психоемоційний стан, ГАМК бере участь у регуляції роботи серцево-судинної системи [13]. Її гальмівна дія зменшує активність симпатичного відділу ВНС, запобігаючи спазму судин, тахікардії, підвищенню артеріального тиску. Достатній рівень ГАМК допомагає підтримувати серцевий ритм у нормі та знижує ризик стрес-індукованих кардіологічних розладів.
Не менш важливу роль ГАМК відіграє у функціонуванні ШКТ [14]. Її нестача може призвести до порушення моторики травного тракту, провокуючи розвиток функціональних розладів, як-от синдром подразненого кишечнику, гастрити та спазми гладкої мускулатури. Саме тому при стресі часто спостерігаються диспепсичні розлади – нудота, біль у животі, метеоризм.
! ГАМК – це не просто медіатор спокою, а критично важливий регулятор, який забезпечує стабільність нервової системи, підтримує нормальну роботу серцево-судинної та травної систем і допомагає організму адаптуватися до стресових факторів. Якщо рівень ГАМК знижується, порушується весь баланс нервової регуляції, що може стати причиною як психологічних, так і соматичних розладів.
Сучасні підходи до корекції нейровегетативних порушень
Усунення дисбалансу між процесами збудження і гальмування в нервовій системі потребує комплексного підходу. Оскільки нейровегетативна дисфункція зачіпає як психоемоційний стан, так і роботу внутрішніх органів, важливо не лише зменшити прояви стресу, а й впливати на його першопричини. Оптимальна стратегія включає поєднання немедикаментозних і фармакологічних методів, що дозволяє ефективно стабілізувати нервову систему та мінімізувати ризики побічних ефектів.
Одним із фундаментальних немедикаментозних підходів є психотерапія, яка допомагає змінити сприйняття стресових факторів та виробити стратегії емоційної саморегуляції [15]. Когнітивно-поведінкова терапія, техніки релаксації та дихальні вправи сприяють нормалізації активності ВНС. Важливу роль відіграє й фізична активність: аеробні навантаження, йога і навіть регулярні прогулянки на свіжому повітрі сприяють підвищенню рівня ГАМК і серотоніну, що покращує загальне самопочуття та зменшує тривожність [16, 17].
Однак у багатьох випадках немедикаментозних заходів недостатньо, і тоді доцільним є використання фармакологічних засобів. Лікарські препарати для корекції нейровегетативних розладів поділяють на кілька груп залежно від механізму дії. Транквілізатори швидко знижують рівень тривоги, розслаблюють м’язи і нормалізують сон, але можуть спричиняти звикання та синдром відміни, тому їх застосовують обмежено. Седативні препарати на основі рослинних екстрактів чи комбінованих формул із м’яким впливом на ЦНС є безпечнішою альтернативою для тривалого використання. Спазмолітики можуть бути ефективними за соматичних проявів стресу, як-от функціональні порушення ШКТ, судинні спазми або напруженість м’язів.
Вибір оптимального засобу залежить від переважаючих симптомів і загального стану пацієнта. Якщо основними проявами є тривожність і панічні реакції, можуть знадобитися препарати, що посилюють ГАМК‑ергічну активність. За наявності вегетативних симптомів, як-от тахікардія, спазми чи головний біль напруги, доцільним є використання засобів із седативним та судинорозширювальним ефектами. Водночас важливо знайти баланс між ефективністю та безпекою, адже надмірна седативна дія або ризик звикання можуть негативно впливати на якість життя.
! Раціональний підхід передбачає використання засобів, що мають доведену ефективність і м’яку дію на нервову систему, без різких перепадів у психоемоційному стані. Саме тому комбіновані препарати, які поєднують седативні, спазмолітичні та транквілізуючі компоненти у малих дозах, є оптимальним варіантом для осіб із підвищеною збудливістю нервової системи. Це дозволяє не лише зменшити стресову реакцію, а й відновити природний баланс між гальмівними та збудливими процесами, що є ключовим фактором стабільного самопочуття.
Корвалтаб – формула спокою
Стабілізація нервової системи потребує грамотного підходу, що враховує як механізми розвитку нейровегетативних порушень, так і безпеку довготривалого використання препаратів. Вибір між натуральними і синтетичними засобами часто стає предметом дискусій: перші відзначаються м’якістю дії, другі – вищою ефективністю, але можуть мати більше побічних ефектів. Саме тому оптимальним рішенням можуть бути комбіновані препарати, як-от Корвалтаб, які поєднують компоненти різного походження та впливають на основні ланки розвитку стресових і вегетативних розладів [18].
Однією з ключових речовин, що входять до складу Корвалтабу, є етиловий ефір α-бромізовалеріанової кислоти [19]. Його дія ґрунтується на м’якій взаємодії з ГАМК‑ергічною системою та гальмівними механізмами ЦНС. Завдяки цьому він сприяє зниженню збудливості, нормалізації емоційного стану та зменшенню вегетативних проявів стресу – тахікардії, відчуття внутрішнього напруження, спазмів судин. Етиловий ефір α-бромізовалеріанової кислоти також чинить легкий спазмолітичний ефект, що робить його корисним при стрес-індукованих порушеннях ШКТ.
Ще одним важливим компонентом Корвалтабу, що посилює гальмівні процеси в мозку, є фенобарбітал у низькій дозі [20]. Хоча барбітурати й асоціюються із седативними засобами сильної дії, їх мікродозування в складі комбінованих препаратів дозволяє отримати виражений транквілізуючий ефект без ризику звикання або надмірної седації [19]. Фенобарбітал у такій формі стабілізує активність нейронів, підвищує чутливість ГАМК‑рецепторів, зменшує тривожність і сприяє нормалізації сну. Він також чинить легку протисудомну дію, що особливо важливо для людей із підвищеною нейрональною збудливістю.
Доповнює цю формулу спокою олія м’яти, яка традиційно використовується у медицині як природний спазмолітик і судинорозширювальний засіб. Її дія спрямована на розслаблення гладкої мускулатури судин та ШКТ, що допомагає усунути головний біль напруги, судинні спазми та симптоми дискомфорту у травній системі. Крім того, ментол, що міститься в олії м’яти, чинить легку седативну дію, сприяючи зменшенню тривожності та розслабленню нервової системи [19, 21].
! Поєднання етилового ефіру α-бромізовалеріанової кислоти, фенобарбіталу та м’ятної олії створює збалансовану формулу, що впливає на ключові механізми розвитку нейровегетативних порушень. Корвалтаб забезпечує гармонійне поєднання седативної, спазмолітичної та судинорегулювальної дій, дозволяючи досягти стану спокою без ризику пригнічення когнітивних функцій чи виникнення звикання.
Підтримка нервової системи – це не лише питання комфорту, а й необхідна умова збереження фізичного здоров’я. Раціональний підхід до корекції нейровегетативних порушень дозволяє уникнути негативних наслідків хронічного стресу, а правильно підібраний склад препарату є запорукою його ефективності та безпеки.
Список літератури знаходиться в редакції.
Підготував Олексій Терещенко
UA-CORV-PUB-032025-133
