21 травня, 2025
Патогенетичні механізми та клінічні особливості лікування алкогольних невропатій
Алкогольна невропатія – домінуюче ускладнення гострої та хронічної інтоксикації внаслідок зловживання алкоголем. Воно призводить до сенсорного, моторного та вегетативного ураження периферичної нервової системи (ПНС) та кількісно набагато переважає пошкодження ЦНС. Слід зазначити, що частіше відбувається їх поєднання [1, 2].
Останніми роками за допомогою достатньої кількості (рандомізовані плацебо-контрольовані моноцентрові та багатоцентрові) досліджень (рівень доказів А) отримано безумовні докази патогенетичної ефективності застосування α-ліпоєвої кислоти (АЛК*) в лікуванні ураження ПНС при різноманітних її пошкодженнях. Особливо це стосується лікування діабетичних невропатій [24, 25]. Водночас клінічні дослідження щодо застосування АЛК при хронічній етаноловій інтоксикації поодинокі та несистематизовані [27, 33].
Мета роботи – дослідити клініко-електрофізіологічну ефективність застосування АЛК в експерименті та клініці щодо комплексного лікування алкогольних полінейропатій (АПН).
Матеріали та методи
Експериментальна частина роботи проводилася з урахуванням усіх вимог та рекомендацій щодо використання лабораторних тварин [34], викладених у Конвенції Ради Європи, 1986; Законі України від 21.02.2006 р. № 3447-IV.
Експериментальну алкогольну полінейропатію (ЕАП) відтворювали 10 тиж, упродовж яких щурам-самцям лінії Вістар давали алкоголь (10 г/кг маси тіла) [35]. Через 10 тиж (на момент формування ЕАП у 95% щурів) розпочинали лікування введенням АЛК – Тіогама® (ТГ) в дозі 100 мг/кг 5 р/тиж (з понеділка до п’ятниці) протягом 8 тиж. Експерименти виконували в трьох групах тварин:
- контрольна група щурів (n=6);
- щури з ЕАП (n=16);
- щури з ЕАП, яким вводили ТГ (100 мг/кг; n=16).
Ефективність лікування ЕАП у щурів перевіряли в тесті «гарячої пластини» та визначенням швидкості проведення збудження (ШПЗ) [36].
У клінічній частині роботи було обстежено 51 пацієнта з алкогольною АПН в Одеській обласній клінічній психіатричній лікарні № 1. Загальний стан хворих оцінювали із застосуванням клініко-неврологічного огляду; оцінки тяжкості моторної та сенсорної поліневропатій у хворих за шкалою симптомів невропатії (Шкала загальної оцінки симптомів невропатії – NTSS‑9) [37], а також обстеження хворих за допомогою методики стимуляційної електронейроміографії (ЕНМГ) та різних підвидів її проб.
Кожний пацієнт був обстежений клініко-неврологічно, проводилося біохімічне дослідження крові з визначенням рівня печінкових ферментів, залишкового азоту, сечовини, креатиніну, глюкози крові, загальноклінічні аналізи крові та сечі. Всі хворі консультовані наркологом.
До 1-ї групи надходили 28 хворих середнім віком 37±2,1 року з переважанням проксимальних (n=15) або дистальних (n=13) проявів АПН. Додатково до традиційного лікування ці пацієнти впродовж 6 тиж отримували АЛК: перші 10 днів – Тіогама Турбо (1,2% розчин для внутрішньовенних інфузій 50 мл 1 р/день), згодом – таблетки (600 мг) 2 р/добу.
У 2-й групі (23 хворих середнім віком 39±2,4 року) з переважанням проксимальних (n=11) або дистальних (n=12) форм АПН АЛК не застосовували. До стандартного лікувального комплексу цієї групи входили нейромідин, комплекс вітамінів групи В, пентоксифілін.
Отримані дані обчислювали статистично.
Результати й обговорення
Після відтворення АПН в експерименті в щурів порівняно з контрольною групою (без відтворення ЕАП) зареєстровано значне зменшення порогу больової чутливості. У групі тварин з ЕАП, яким вводили ТГ (упродовж 2 тиж), перші ознаки реакції на біль практично співпадали з групою, де лікування ЕАП не проводилося (p>0,05).
При реєстрації ШПЗ хвостовим нервом у групі щурів з відтвореною ЕАП показники відповіді при електростимуляції були на 29% нижчими порівняно з контролем (p<0,01) та співпадали з групою тварин, які отримували лікування. Тільки на 40-ву добу відтворення ЕАП у групі, де вводили ТГ, ШПЗ хвостовим нервом збільшилася на 16,7% порівняно із групою щурів без лікування та досягла значень 23,8±0,2 м/с (p<0,05), які продовжували поступово зростати і на 54-ту добу становили 25,8±0,3 м/с (p<0,01).
Усі обстежені хворі на АПН (n=51) скаржилися на сенсорні, больові та рухові розлади.
Згідно з отриманими даними, в пацієнтів клінічно переважали сенсорні розлади помірної вираженості.
У групі, де застосувалося лікування ТГ, простежувалися значніші достовірні покращення як у сенсорній, так і в моторній системі: кількість скарг на біль, що стріляє, скоротилася в 2,6 раза (р<0,05), інші больові відчуття – в ≥3,2 раза (р<0,05). Кількість інших сенсорних симптомів і скарг також мала статистично значущі показники їхнього зниження. Клініка рухових розладів значно покращилася (р<0,05), за винятком м’язово-трофічних розладів нижніх кінцівок і здебільшого збереженої качиної ходи внаслідок слабкості тазового м’язового поясу (р>0,05).
Отже, отримані дані можна обговорити з погляду складання патогенетично обґрунтованої схеми лікування АПН. Проведені дослідження та отримані позитивні результати ми оцінили як експериментальні докази доцільності тестування клінічних ефектів ТГ у хворих із дистальною та проксимальною формами ураження периферичних нервів за умов АПН. У щурів з ЕАП показано нормалізацію функціонування сенсорного (із 5-го тижня з початку лікування, 31-ша доба) та моторного (із 6-го тижня з початку лікування, 40-ва доба) компонентів периферичних нервів.
З огляду на отримані експериментальні дані ми провели серію клінічних спостережень, у яких з’ясували клінічну ефективність ТГ за умов АПН. Враховуючи позитивні експериментально-клінічні ефекти ТГ, доведені за застосування об’єктивних методів нейрофізіологічного та патофізіологічного дослідження, ймовірно, що механізмом їхнього досягнення є відновлення мієлінової оболонки периферичних нервів, оскільки саме зворотний процес має патогенетичне значення при розвитку клінічних симптомів АПН. Отримані позитивні результати ефективності лікування АПН із застосуванням ТГ вимагають додаткового дослідження у триваліший термін лікування, оскільки відзначено тенденцію до прогресування покращення стану хворих, особливо з дистальними змішаними (моторно-сенсорними) формами АПН.
Висновки
- За умов ЕАП доведено позитивний терапевтичний вплив ТГ, виражений у нормалізації ноцицептивної чутливості, а також моторної активності периферичного хвостового нерва в щурів.
- Експериментальні дані вказують на те, що за умов алкогольного ураження ПНС необхідним є тривале застосування ТГ, протягом чого першою за часом триває нормалізація функціонування сенсорного (із 5-го тижня з початку лікування, 31-ша доба) та моторного (із 6-го тижня з початку лікування, 40-ва доба) компонентів периферичних нервів.
- Методика ЕНМГ дозволяє діагностувати латентний перебіг АПН та встановлює тип ураження ПНС, що дозволяє проводити патогенетичну корекцію лікування і досягати стійкішого терапевтичного ефекту.
- Хворі з АПН, що приймали в схемі лікування ТГ, досягають стійкого достовірного покращення клініко-неврологічного стану у вигляді зменшення слабкості в ногах, відновлення рухової функції, чутливих розладів та ін. Спостерігається також покращення основних нейрофізіологічних параметрів ПНС. Отже, АЛК можна рекомендувати для лікування АПН.
- Аксонопатичні форми ураження дистальних АПН гірше піддаються лікуванню і вимагають тривалішого курсу лікування ТГ із залученням у комплексі лікування препаратів із різним механізмом впливу на основні ланки патогенезу АПН.
- З огляду на позитивні експериментально-клінічні ефекти ТГ, доведені за застосування об’єктивних методів нейрофізіологічного та патофізіологічного дослідження, можна припустити, що ймовірним механізмом їхнього досягнення є відновлення мієлінової оболонки периферичних нервів, оскільки саме зворотний процес (демієлінізація) має патогенетичне значення при розвитку клінічних симптомів АПН.
- Незважаючи на певний оптимізм, отримані дані вимагають продовження досліджень, метою яких має бути вивчення лікувального ефекту ТГ за пролонгованою схемою лікування для досягнення довготривалого ефекту у хворих з різними формами АПН, а також дослідження механізмів реалізації позитивних терапевтичних ефектів препарату.
* На фармацевтичному ринку України зареєстовані препарати тіоктової (α-ліпоєвої) кислоти Тіогама® таблетки та Тіогама® Турбо розчин для інфузій («Вьорваг Фарма ГмбХ & Ко. КГ», Німеччина).
Список літератури знаходиться в редакції.
Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 7 (593), 2025 р
