22 березня, 2026

Доказовий погляд на сучасний менеджмент офтальморозацеа

Автори:

Офтальморозацеа – це очний прояв шкірного захворювання розацеа, котрий характеризується хронічним запаленням тканин поверхні ока, включаючи край повік (блефарит і дисфункція мейбомієвих залоз) та слізну плівку, що проявляється як хронічне подразнення, почервоніння очей, нестабільність слізної плівки й сухість очей [4, 5]. Додаткові ознаки: блефарит, кон’юнктивіт і нерівні краї повік; халязіон та внутрішній ячмінь також є частими симптомами.

Вхід в особистий кабінет Вхід

Реєстрація

Зареєструйтеся сьогодні — відкрийте нові можливості!

Прогресування хронічного запалення очної поверхні здатне зумовити васкуляризацію рогівки та розвиток кератиту, що може індукувати рубцювання і перфорацію рогівки.

Офтальморозацеа становить від 10 до 50% усіх випадків шкірного розацеа [4, 22, 23] і може виникати навіть без дерматологічних проявів. Тяжкість очних симптомів не завжди корелює з такою шкірних проявів, за яких симптоми можуть мати періоди загострення або ремісії; однак хвороба зазвичай прогресує із часом [11, 12].

Точна етіологія офтальморозацеа залишається невідомою; воно характеризується специфічною дисфункцією імунної системи, що індукує надмірну активацію вродженої імунної системи, зокрема Toll-подібних рецепторів (TLR) і системи комплементу [30]. Крім того, епітелій рогівки експресує розчинний рецептор‑1 фактора росту судинного ендотелію (VEGF) і мембрано-експресований рецептор‑3 VEGF, секвеструючи ангіогенні фактори, як-от VEGF-A та VEGF-C відповідно [43-45]. Цей процес обмежує ангіогенез, отже, й обмежується фільтрація запальних клітин після очного стресу.

Крім імунної системи, судинні та нейросенсорні порушення також були залучені до патогенезу офтальморозацеа. Нові дослідження показують, що оксидативний стрес та утворення реактивних форм кисню також можуть спричиняти розвиток і прогресування очного розацеа [22].

Очне розацеа часто проявляється поширеними станами, як-от підвищена вазодилатація, телеангіектазія та гіперреактивність судин.

Ці судинні зміни можуть збільшити проникність, набряк і запалення поверхні ока. Крім судинної дисфункції, також повідомлялося про нейросенсорні порушення. Пацієнти з офтальморозацеа часто відчувають дискомфорт в очах, подразнення та мають фоточутливість, що свідчить про ураження очних сенсорних нервів.

Точні механізми, що лежать в основі цих нейросенсорних змін, потрібно краще зрозуміти; однак вони можуть включати нейрогенне запалення та змінене сприйняття болю.

У пацієнтів з очним розацеа спостерігається підвищене вироблення прозапальних цитокінів, хемокінів та інших медіаторів, як-от інтерлейкін‑1β, фактор некрозу пухлини та матриксні металопротеїнази.

Нещодавні дослідження підкреслили потенційну значущість очного мікробіому в патогенезі очного розацеа. Щоразу більша кількість доказів свідчить про те, що зміни нормальної очної мікробної флори можуть сприяти розвитку та збереженню цього стану. Зокрема, в пацієнтів з офтальморозацеа спостерігалися зміни в різноманітності та складі очного мікробіому. Ці мікробні дисбаланси можуть зумовити посилення запалення, порушення стану поверхні ока та погіршення імунних реакцій, що сприяє клінічним проявам очного розацеа.

Офтальморозацеа, класифіковане як підтип IV, визначається Національним експертним комітетом із розацеа як наявність однієї або декількох із таких ознак чи симптомів: водянисті або кров’янисті виділення, відчуття стороннього тіла, печіння чи поколювання, сухість, свербіж, світлочутливість, розмитий зір, телеангіектазії кон’юнктиви та краю повік або еритема повік і періокулярної ділянки [1, 8].

Ретельний збір анамнезу та клінічне обстеження є важливими для діагностики очного розацеа. Хоча в деяких підручниках зазначено, що мікроскопічні ознаки розацеа не діагностуються, досвідчені дерматопатологи зазвичай можуть встановити діагноз за допомогою ретельного гістологічного дослідження.

Точний діагноз є критично важливим, оскільки очне розацеа може належно не реагувати на місцеву терапію та зумовити серйозне ураження рогівки з її рубцюванням, васкуляризацією, витонченням та навіть перфорацією, якщо її не лікувати.

Офтальморозацеа діагностується переважно клінічно та не має специфічних діагностичних критеріїв.

У рекомендаціях групи експертів Global ROSCO (2019) зазначається про комплексний діагностичний підхід до очного розацеа, що включає обстеження за допомогою щілинної лампи, оцінку повік і мейбомієвих залоз, оцінку слізної плівки та обстеження рогівки [13].

ROSCO надає важливе розуміння особливостей та оцінки тяжкості очного розацеа [13] та описує різні ознаки офтальморозацеа, включаючи телеангіектазію краю повік, блефарит, кератит, кон’юнктивіт і передній увеїт [14].

Ця Глобальна консенсусна панель з питань розацеа підтримує фенотиповий підхід до діагностики та лікування розацеа, що дозволяє дотримуватися індивідуалізованого догляду на основі клінічних ознак, представлених пацієнтом. Клінічні інструменти, як-от Rosacea Tracker, були розроблені, щоб допомогти лікарям контролювати зміни фенотипів розацеа, вплив на пацієнта та відповідь на лікування [13]. Ці інструменти сприяють впровадженню фенотипового підходу в щоденну клінічну практику. Врахування цих даних забезпечує повніше розуміння офтальморозацеа, підкреслюючи необхідність точної діагностики та ретельної оцінки симптомів і клінічних ознак. Врахування конкретних міркувань для кожної ознаки допомагає стандартизувати оцінку тяжкості та скерувати хворого на відповідне клінічне лікування. Цей підхід розглядає клінічні аспекти офтальморозацеа і враховує його вплив на якість життя пацієнта, сприяючи в такий спосіб цілісній та орієнтованій на хворого стратегії догляду.

Точний діагноз часто залежить від спільного підходу дерматологів та офтальмологів, особливо з огляду на схильність захворювання імітувати дерматологічні й офтальмологічні симптоми [18].

Існує багато варіантів місцевого та системного лікування розацеа, кожен з яких має різноманітний ступінь ефективності для різних фенотипів. Зважаючи на психосоціальний вплив, який клінічні особливості розацеа можуть чинити на пацієнтів, украй важливо визначити методи лікування, які ефективно полегшують ці симптоми. Метою цього огляду є аналіз наявної літератури, клінічних випробувань та сучасних варіантів лікування очного розацеа.

Оскільки офтальморозацеа – це хронічне запальне захворювання, що уражає очі (часто в поєднанні зі шкірним розацеа), лікування слід проводити поетапно залежно від тяжкості захворювання та реакції на лікування. Його можна розподілити на гігієну повік і зміну способу життя, місцеве/системне лікування й інші варіанти, як-от лікування ускладнень.

Легке очне розацеа зазвичай лікується за допомогою ключових стратегій, що включають гігієну повік і шкіри, зміну способу життя та використання очних мастил.

Пацієнтам рекомендується очищувати повіки 2 р/день неподразнювальним милом і прикладати теплі компреси, якщо повіки набряклі. Сонячні окуляри з УФ-фільтрами можуть допомогти пом’якшити світлобоязнь та інші симптоми, зумовлені світлом. Також важливо виключити будь-які ліки, що спричиняють сухість очей [63].

Оскільки офтальморозацеа характеризується вираженою дисфункцією мейбомієвих залоз і синдромом сухого ока, використання очних зволожувачів із консервантами може полегшити сухість та дискомфорт у легких випадках і випадках середньої тяжкості. Саме тому використання безконсервантних очних крапель Оптінол Гідро Ліпід Баланс відновлює ліпідний шар слізної плівки, стабілізує її та значно покращує стан очної поверхні в пацієнтів з офтальморозацеа.

Очні краплі Оптінол Гідро Ліпід Баланс містять спеціально розроблений наноліпідний LCT-комплекс із рициновою олією та вітаміном Е для відновлення та захисту ліпідного шару слізної плівки, що виконує роль природного бар’єра проти випаровування вологи. Крім того, натрію гіалуронат, що міститься в краплях, ефективно зволожує очну поверхню і миттєво зменшує симптоми сухості.

Захист шкіри має велике значення; пацієнти повинні використовувати фізичні бар’єри та повторно наносити сонцезахисний крем кожні 3-4 год. Заміна традиційного мила неподразнювальними альтернативами та використання засобів догляду за шкірою, специфічних для розацеа, можуть запобігти запаленням. Ці зміни способу життя, пов’язані з гігієною очей та шкіри, наполегливо рекомендуються декількома товариствами, як-от міжнародна група ROSCO, експертний комітет Національного товариства розацеа, крім того, слід звернути увагу на рекомендації щодо лікування розацеа Швейцарії.

Зміни способу життя включають уникнення відомих тригерів, як-от УФ-випромінювання, стрес, теплий клімат, вітер, значні фізичні навантаження, вживання алкоголю та гаряча або гостра їжа, що може зменшити симптоми. Пероральний прийом омега‑3 жирних кислот продемонстрував користь у покращенні стабільності слізної плівки та зменшенні запалення після 6 міс використання 720 мг ейкозапентаєнової кислоти та 480 мг докозагексаєнової кислоти на день. Міжнародна група ROSCO та експертний комітет Національного товариства розацеа назвали використання пероральних омега‑3 жирних кислот наполегливою рекомендацією та довели їхню перевагу над плацебо в рандомізованому контрольованому дослідженні (РКД).

Використання очних зволожувачів із консервантами може полегшити сухість та дискомфорт у легких випадках. Однак у випадках середньої тяжкості передбачено подальше використання засобів без консервантів.

При розацеа середнього ступеня тяжкості лікування має включати те, що вже згадувалося для легкого розацеа, а також місцеві ліки для контролю запалення та запобігання ускладненням. Рекомендується продовження використання очних змащувачів без консервантів.

Азитроміцин місцево (1-1,5%) 2 р/день протягом 2 днів або 1 р/день упродовж 5 днів допомагає зменшити запалення та підвищує якість і кількість ліпідного шару слізної плівки. Місцевий циклоспорин (0,05-0,1%) 2 р/день та такролімус місцево (0,03%) 2 р/день наполегливо рекомендуються декількома товариствами, як-от міжнародна група ROSCO, Національний експертний комітет товариства розацеа, також про їхню ефективність зазначено в рекомендаціях щодо лікування розацеа Швейцарії. У незалежних РКД вони продемонстрували свою перевагу над теплими компресами, що нагадують плацебо, та штучними сльозами [30]. Їх можна використовувати для тривалого лікування, зменшуючи запалення, симптоми, забарвлення рогівки та покращуючи сльозовиділення; це ефективна альтернатива кортикостероїдам без ускладнень.

За тяжкої форми офтальморозацеа часто потрібне системне лікування для ефективного контролю захворювання. Пероральний доксициклін є препаратом першого вибору для системного лікування, його наполегливо рекомендують декілька товариств або комітетів із розацеа, крім того, він продемонстрував ефективність у РКД.

Однак немає єдиної думки щодо початкової та підтримуючої доз, а також тривалості лікування. Зазвичай призначається доксициклін пролонгованої дії у дозі 40 мг/день. У тяжчих випадках початкова доза 100 мг 1 або 2 р/день може використовуватися протягом декількох тижнів, згодом підтримуюча доза поступово знижується; лікування зазвичай триває 12 тиж. Як альтернатива доксицикліну міноциклін може призначатися по 100 мг 1 р/день протягом 12 тиж. Для пацієнтів, які не можуть переносити тетрацикліни, пероральний азитроміцин 500 мг 1 р/день протягом 3 днів або 1 р/тиж упродовж 3 тиж є життєздатною альтернативою, яка продемонструвала ефективність у РКД [30]. Системний циклоспорин призначений для тяжких випадків, що не реагують на лікування та потребують системної імуносупресії.

Інші місцеві шкірні лікування, які можуть бути корисними при очному розацеа, включають низькі дози ізотретиноїну, азелаїнову кислоту, метронідазол та івермектин [30]. На додаток до фармакологічних втручань інші методи лікування можуть бути необхідними для покращення результатів лікування пацієнтів та лікування ускладнень. Терапія інтенсивним імпульсним світлом (IPL) і термічна пульсаційна терапія повік можуть бути ефективними для зменшення телеангіектазій та покращення симптомів сухого ока [32].

Нещодавній метааналіз IPL показує, що від 1 до 3 сеансів IPL, що супроводжуються експресією мейбомієвих залоз, є ефективними для покращення симптомів сухого ока, а іноді й ознак сухого ока.

Офтальморозацеа залишається недостатньо діагностованим хронічним захворюванням із безліччю проявів і ще достеменно невідомою патофізіологією.

Унікальне запальне мікросередовище, що спостерігається при очному розацеа, є відображенням імунних порушень, пов’язаних із розацеа. Рекомендується застосовувати мультидисциплінарний підхід у менеджменті, оскільки офтальморозацеа часто передує появі шкірних уражень.

Лікування має включати зміни способу життя, гігієну, уникнення тригерів і місцеві та системні ліки. Існує багато методів та альтернатив лікування; рекомендується саме ступінчастий підхід. Нові методи лікування, як-от біологічні препарати й інгібітори низьких молекул, спрямовані на вплив на основні запальні шляхи ефективніше, ніж сучасні методи лікування.

Ці досягнення в поєднанні з кращим розумінням факторів навколишнього середовища і способу життя, що впливають на захворювання, мають потенціал для покращення результатів лікування пацієнтів та їхньої якості життя.

Література

Two A. M., Wu W., Gallo R. L. et al. Rosacea: part I. Introduction, categorization, histology, pathogenesis, and risk factors. J Am Acad Dermatol. 2015; 72:749-760; quiz 759-760.
Culp B. Scheinfeld N. Rosacea: a review. P T. 2009; 34:38-45.
Alvarenga L. S., Mannis M. J. Ocular rosacea. Ocul Surf. 2005; 3:41-58.
Vieira A. C., Mannis M. J. Ocular rosacea: common and commonly missed. J Am Acad Dermatol. 2013; 69: S36-S41.
Rainer B. M., Kang S., Chien A. L. Rosacea: epidemiology, pathogenesis, and treatment. Dermatoendocrinol. 2017;9: e1361574.
Webster G. F. Rosacea. Med Clin North Am. 2009; 93:1183-1194.
Heisig M., Reich A. Psychosocial aspects of rosacea with a focus on anxiety and depression. Clin Cosmet Investig Dermatol. 2018; 11:103-107.
Wilkin J., Dahl M., Detmar M. et al. Standard classification of rosacea: report of the national rosacea society expert committee on the classification and staging of rosacea. J Am Acad Dermatol. 2002; 46:584-587.
Geng R. S., Slomovic J., Bourkas A. N. et al. Ocular rosacea: the oftenoverlooked component of rosacea. JEADV Clin Pract. 2024; 3:1349-1363.
Patel N. V., Gupta N., Shetty R. Preferred practice patterns and review on rosacea. Indian J Ophthalmol. 2023;71:1382-1390.
Tan J., Blume-Peytavi U., Ortonne J. P. et al. An observational crosssectional survey of rosacea: clinical associations and progression between subtypes. Br J Dermatol. 2013; 169:555-562.
Longo C. M., Adam A. P., Wladis E. J. Rosacea and the eye: a recent review. Expert Rev Ophthalmol. 2018; 13:57-64.
Schaller M., Almeida L. M., Bewley A. et al. Recommendations for rosacea diagnosis, classification and management: update from the global ROSacea COnsensus 2019 panel. Br J Dermatol. 2020; 182:1269-1276.
Ghanem VC, Mehra N, Wong S, et al. The prevalence of ocular signs in acne rosacea: comparing patients from ophthalmology and dermatology clinics. Cornea. 2003; 22:230-233.
Holmes A. D., Spoendlin J., Chien A. L. et al. Evidence-based update on rosacea comorbidities and their common physiologic pathways. J Am Acad Dermatol. 2018; 78:156-166.
Lam-Franco L., Perfecto-Avalos Y., Patiño-Ramírez B.E. et al. IL‑1a and MMP‑9 tear levels of patients with active ocular rosacea before and after treatment with systemic azithromycin or doxycycline. Ophthalmic Res. 2018; 60:109-114.
Gether L, Overgaard LK, Egeberg A, et al. Incidence and prevalence of rosacea: a systematic review and meta-analysis. Br J Dermatol. 2018; 179:282-289.
Geng R. S., Sood S., Hua N. et al. Efficacy of treatments in reducing inflammatory lesion count in rosacea: a systematic review. J Cutan Med Surg. 2024:12034754241253195.
Alia E., Feng H. Rosacea pathogenesis, common triggers, and dietary role: the cause, the trigger, and the positive effects of different foods. Clin Dermatol. 2022; 40:122-127.
Yesilirmak N., Bukan N., Kurt B. et al. Evaluation of ocular and systemic oxidative stress markers in ocular rosacea patients. Invest Ophthalmol Vis Sci. 2023;64:22.
Redd T. K., Seitzman G. D. Ocular rosacea. Curr Opin Ophthalmol. 2020; 31: 503-507.
Andreas M., Fabczak-Kubicka A., Schwartz R. A. Ocular rosacea: an under-recognized entity. Ital J Dermatol Venerol. 2023; 158:110-116.
Kang C. N.-Y., Shah M., Tan J. Rosacea: an update in diagnosis, classification and management. Skin Ther Lett. 2021; 26:1-8.
Morales-Mancillas N.R., Velazquez-Valenzuela F., Kinoshita S. et al. Definition and diagnostic criteria for pediatric blepharokeratoconjunctivitis. JAMA Ophthalmol. 2024; 142:39-47.
Gupta N., Dhawan A., Beri S. et al. Clinical spectrum of pediatric blepharokeratoconjunctivitis. J AAPOS. 2010; 14:527-529.
Starosta D. A., Lorenz B. Pediatric ocular rosacea effectively treated with topical 1.5% azithromycin eye drops. Ophthalmologe. 2021; 118:68-73.
Ooi X. T., Tan K. B., Chandran N. A case of pediatric rosacea-Skin and ocular involvement. Clin Case Rep. 2019; 7:2414-2416.
Jabbehdari S., Memar O. M., Caughlin B. et al. Update on the pathogenesis and management of ocular rosacea: an interdisciplinary review. Eur J Ophthalmol. 2021; 31:22-33.

Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 3 (614), 2026 р