10 вересня, 2026
EuDEC 2026: персоналізована терапія хвороби сухого ока, контроль запалення та роль лікарських форм
Щорічний конгрес Європейського товариства з вивчення хвороби сухого ока (EuDEC), який цьогоріч відбувся 18-20 червня в Мілані, став одним із ключових європейських майданчиків для обговорення сучасних підходів до діагностики та лікування хвороби сухого ока (ХСО). Цьогорічна програма особливо яскраво показала: ХСО дедалі менше розглядають як однорідний симптомокомплекс і чимраз частіше як багатофакторне захворювання з різними фенотипами. Про головні акценти конгресу, роль лікарських форм і майбутні напрями лікування ХСО розповіла голова правління ГС «Всеукраїнський альянс офтальмологів», доктор медичних наук, професор Оксана Петрівна Вітовська.
Яким був загальний фокус EuDEC 2026 і чим запам’ятався конгрес у Мілані?
– EuDEC 2026 у Мілані був дуже насиченим і практично орієнтованим. Якщо стисло сформулювати головне враження, то це перехід від традиційної, дещо універсальної моделі ведення пацієнта із сухим оком, до персоналізованої медицини. В центрі уваги були не лише симптоми, а й фенотип пацієнта, тяжкість запалення, стан мейбомієвих залоз, якість слізної плівки, нейропатичний компонент болю, супутні системні захворювання, вплив хірургії та цифрового навантаження. Важливо, що конгрес відбувався не як суто теоретичний форум. Багато сесій ґрунтувалися на клінічних сценаріях: пацієнт після катарактальної або рефракційної хірургії, хворий із дисфункцією мейбомієвих залоз (ДМЗ), пацієнт із синдромом Шегрена, користувач контактних лінз, хворий із болем, який не повністю корелює з об’єктивними ознаками ураження поверхні ока. Такий формат надає лікарю не лише огляд даних, а й алгоритм мислення: що оцінити, коли змінити терапію, як довго лікувати та які маркери відповіді контролювати.
Чим EuDEC 2026 відрізнявся від конгресів попередніх років?
– На мою думку, було кілька принципових відмінностей. По-перше, значно гучніше лунала тема персоналізації. Раніше часто говорили про «синдром сухого ока» загалом, а сьогодні чітко розмежовані різні механізми: вододефіцитний/евапоративний компонент, запалення, нейросенсорні порушення, післяопераційне сухе око, медикаментозно індуковані зміни. По-друге, центральною стала роль ДМЗ. Цю патологію розглядали не як супутню знахідку, а як один із ключових драйверів нестабільності слізної плівки, запалення краю повік і хронізації симптомів. По-третє, активніше обговорювали біомаркери, як-от металопротеїназа‑9 (MMP‑9), осмолярність сльози, цитокіновий профіль. Навіть якщо частина цих ознак ще не є такими, що рутинно враховуються в лікарській практиці, сама логіка рухається до об’єктивнішого моніторингу. Можна виокремити сесії з нейропатичного болю поверхні ока та мікробіому. Це ті теми, які ще кілька років тому лунали радше як перспективні напрями, а сьогодні вже впливають на клінічні рішення. Сьогодні лікар може зрозуміти, чому інколи пацієнт має виражені скарги при відносно помірних об’єктивних змінах, і навпаки. Саме такі дискусії роблять конгреси EuDEC важливими для практичної офтальмології.
Які теми були найактуальнішими для щоденної практики офтальмолога?
– Найбільше практичне значення мали теми, пов’язані з післяопераційним сухим оком, ДМЗ, синдромом Шегрена, контактними лінзами, сухими кератокон’юнктивітами, інфекційними кератитами, зокрема герпетичними, гормональними факторами, тиреоїдною офтальмопатією, демодекозом і ХСО в дітей. Це дуже різні клінічні ситуації, але їх об’єднує одне: поверхня ока потребує системного, послідовного та довготривалого підходу. Особливо важливо, що лікування сухого ока після катарактальної та рефракційної хірургії уже не розглядається як другорядне питання комфорту. Стан поверхні ока впливає на якість зору, точність перед- і післяопераційних обстежень, задоволеність пацієнта результатом операції та швидкість відновлення. Саме тому діагностику та корекцію ХСО доцільно розпочинати ще до втручання, а не тоді, коли пацієнт уже має післяопераційні скарги.
Як була висвітлена протизапальна терапія? Які сучасні підходи представлено?
– Що стосується протизапальної терапії, то важливий акцент EuDEC 2026 – не чекати, поки захворювання стане тяжким і тривалим. Якщо в пацієнта вже на середній стадії є ознаки запалення, нестабільність слізної плівки, ураження епітелію, виражені симптоми або потреба в частому застосуванні сльозозамінників, варто розглядати ранній старт протизапальної терапії. Це принципова зміна. Традиційно клініцисти розпочинали з гігієни повік, модифікації факторів ризику і лише після неефективності переходили до імуномодулювального лікування. Такий підхід залишається логічним для легких випадків, але для пацієнтів із ХСО середнього ступеня тяжкості та ознаками запалення відтермінування терапії може підтримувати хронічний запальний цикл. Циклоспорин А дедалі чіткіше позиціонується як протизапальна терапія для пацієнтів, у яких ХСО має імунозапальний компонент. Циклоспорин А надає можливість впливати не лише на симптом, а й на один із патогенетичних механізмів захворювання. Звісно, рішення завжди має бути індивідуальним. Загальна тенденція, яку озвучили на конгресі, така: в пацієнтів із середньою стадією ХСО, особливо за наявності ознак запалення або ураження поверхні ока, терапію циклоспорином А варто розглядати раніше. Важливо пояснювати пацієнту, що циклоспорин А – це не «крапля швидкої дії» за аналогією зі сльозозамінником. Його мета – модулювати запальний процес і покращити стан поверхні ока в динаміці. Саме тому пацієнт має розуміти очікувані строки відповіді, необхідність регулярного застосування і важливість контрольних візитів.
Якою має бути тривалість терапії циклоспорином А?
– Одна із ключових практичних думок конгресу – терапія має бути досить тривалою; зазвичай це від декількох місяців. Хронічне запалення поверхні ока не зникає за кілька днів або тижнів, тому надто раннє припинення лікування може зумовити неповну відповідь чи рецидив симптомів. У клінічній практиці оцінюється не лише суб’єктивне полегшення, а й стан епітелію, стабільність слізної плівки, потреба в додаткових краплях, переносимість і прихильність пацієнта тощо. Тривалість лікування має визначатися з огляду на клінічну відповідь, початкову тяжкість захворювання та фактори ризику. Пацієнтам із системними або хронічними причинами сухого ока може знадобитися триваліший курс, а це місяці чи навіть роки. Саме тому лікар повинен регулярно оцінювати ефективність, безпеку та комфорт застосування.
Стосовно препаратів циклоспорину А – чи всі однаково ефективні для лікування ХСО?
– Не тільки діюча речовина, а й лікарська форма має велике значення. Серед усіх лікарських форм циклоспорину А важливо виокремити ту, де діюча речовина поєднана з катіонною емульсією, котра цікава тим, що позитивно заряджена та краще утримується на поверхні ока після інстиляції. Це сприяє утриманню препарату на очній поверхні та рівномірнішому розподілу. Для циклоспорину А, який є ліпофільною молекулою, така форма особливо важлива, адже вона поєднує доставку активної речовини з підтримкою ліпідного шару слізної плівки. Завдяки технології поєднання з катіонною емульсією циклоспорин А отримує позитивний заряд, що дозволяє його молекулам краще притягуватися до негативно зарядженої поверхні ока, подовжуючи дію препарату, й ефективно впливати на пригнічення процесу запалення та викликати тривалу ремісію. Із практичного погляду це означає, що необхідно враховувати не лише назву діючої речовини, а й те, як вона доставляється до тканин-мішеней. У пацієнтів із ХСО слізна плівка нестабільна, поверхня ока запалена, час контакту краплі може бути обмеженим, тому фармацевтична технологія стає складовою терапевтичної ефективності.
Щодо інших офтальмологічних засобів – чи є додаткові особливості формули?
– Так, клініцистам варто звертати увагу на склад засобів для зволоження поверхні ока, оскільки перехресно-зв’язана гіалуронова кислота (ПзГК) – це окрема тема. Гіалуронова кислота давно є важливим компонентом сльозозамінників, але сьогодні приділяється увага різниці між лінійною та перехресно-зв’язаною формами. ПзГК має іншу просторову структуру (на кшталт 3D), що може забезпечувати триваліше утримання вологи, кращу в’язкоеластичність і стійкіше покриття поверхні ока. Для пацієнта це може означати менше закрапувань на добу, триваліший комфорт між інстиляціями та кращу стабільність зволоження. Особливо це важливо для людей із високим зоровим навантаженням, роботою за екранами, післяопераційними скаргами або хронічним перебігом ХСО. Проте сльозозамінник або краплі для зволоження не замінюють протизапальну терапію, особливо там, де домінує запалення. Найкращий результат часто досягається не одним засобом, а визначенням фенотипу патології та призначенням відповідної терапії.
Чи була нагода відвідати додаткові заходи під час конгресу?
– Під час EuDEC 2026 у Мілані компанія «Сантен» провела сателітний симпозіум «Назад у майбутнє циклоспорину: Ікервис® понад 10 років інновацій один раз на день». Для лікарів-офтальмологів ця сесія стала можливістю не лише згадати клінічний шлях циклоспорину А в терапії ХСО, а й обговорити, як сьогодні змінюється місце Ікервис® у довготривалому веденні пацієнтів із хронічним запаленням поверхні ока. Головний фокус сесії полягав у тому, що засіб розглядали не як ізольований препарат або окрему тему, а як важливу складову сучасної протизапальної стратегії при ХСО. Назва «Назад у майбутнє циклоспорину» була дуже влучною: з одного боку, учасники повернулися до доказової бази, накопиченої за понад 10 років клінічного використання Ікервис®, з іншого – говорили про майбутнє терапії ХСО, де ранній контроль запалення, персоналізований відбір пацієнтів і прихильність до лікування стають ключовими умовами успіху. Особливо важливо, що симпозіум не ґрунтувався лише на серії доповідей. Значний час було присвячено практичній роботі в малих групах, обговоренню клінічних кейсів і порівнянню підходів різних експертів. Це дозволило подивитися на терапію циклоспорином А не тільки з позиції клінічних досліджень, а й крізь призму щоденної практики: як обрати пацієнта, як пояснити йому тривалість лікування, що робити в разі недостатньої відповіді та як підтримувати комплаєнс.
Які дані демонстрували під час сателітного симпозіуму?
– Під час сесії були широко висвітлені основні клінічні дослідження, що сформували доказову базу Ікервис® у пацієнтів із ХСО. Обговорювали клінічну логіку застосування циклоспорину А, його місце в пацієнтів із середнім і тяжким ступенем ХСО, а також досвід довготривалого використання препарату в реальній практиці. Обговорення було цінним завдяки інтерпретації наявних даних, розбору клінічних сценаріїв і дискусії про оптимізацію доставки активної речовини, переносимість і зручність для пацієнта. Ключовий висновок симпозіуму полягав у тому, що Ікервис® доцільно розглядати насамперед у пацієнтів із середнім та тяжким ступенем ХСО, особливо якщо є ознаки вираженого запалення, ураження поверхні ока, рефрактерний перебіг або синдром Шегрена. Це ті пацієнти, в яких самих лише сльозозамінників часто недостатньо, оскільки проблема полягає не тільки в дефіциті зволоження, а й у підтриманні хронічного запального циклу. Окремо наголошувалося на такому: пацієнтів, яким потрібна протизапальна терапія, слід розпізнавати раніше. Діагностика тяжкості ХСО має передбачати не лише скарги, а заповнення самоопитувальників (наприклад, DEQ‑5, OSDI), фарбування рогівки та кон’юнктиви, оцінку стабільності слізної плівки, стан мейбомієвих залоз і супутні системні фактори.
Чи зачіпалася тема комбінованої терапії ХСО?
– Так, і це був один із найпрактичніших кейсів симпозіуму. Циклосоприн А 0,1% розглядали як компонент комплексного лікування. В пацієнтів із хронічним сухим оком терапія часто передбачає застосування безконсервантних зволожувальних препаратів, лікування ДМЗ, гігієну повік, модифікацію факторів ризику, а за потреби – нетривалий курс топічних кортикостероїдів для швидшого контролю запалення на старті лікування. ХСО має багатофакторну природу, тому завдання лікаря – це не призначити один універсальний засіб, а побудувати послідовну стратегію відповідно до фенотипу. В цій стратегії циклоспорин А – патогенетично обґрунтована протизапальна терапія. Це важливий компонент лікування, оскільки дедалі більше уваги приділяється об’єктивізації запалення. Під час симпозіуму обговорювали використання таких маркерів, як MMP‑9, осмолярність сльози та цитокінові показники. Звісно, доступність цих інструментів може відрізнятися, але сама тенденція дуже важлива. Біомаркери корисні, коли симптоми не повністю відповідають клінічній картині, потрібно підтвердити запальний компонент або обґрунтувати довготривалу терапію. Вони також допомагають пояснити пацієнту, чому лікування має бути регулярним. Циклоспорин А не працює як швидкий симптоматичний засіб. Пацієнта потрібно заздалегідь попередити, що клінічно відчутний ефект може формуватися поступово, часто протягом 2-3 міс. Якщо цього не пояснити, хворий може припинити лікування раніше, ніж терапія встигне реалізувати свій потенціал. ХСО на симпозіумі розглядали як хронічне захворювання, отже, лікування не має обмежуватися нетривалим курсом, якщо в пацієнта зберігаються фактори ризику або запальний компонент. Топічний циклоспорин А широко використовується як довготривала підтримувальна терапія, особливо у хворих, починаючи із середньотяжкого ураження поверхні ока та/або рецидивним перебігом. Під час дискусії експерти наводили приклади застосування циклоспорину А протягом ≥5 років! Для практичного лікаря це важливе повідомлення: якщо препарат ефективний, переносимий і пацієнт має хронічний запальний процес, довготривала терапія може бути обґрунтованою.
Які теми інших науково-практичних сесій EuDEC 2026 можете окреслити як цікаві та перспективні?
– Найбільше запам’яталися сесії, де сухе око розглядали не як один діагноз, а як сукупність різних фенотипів. Саме від фенотипу залежить вибір терапії: комусь потрібен акцент на ДМЗ і відновленні ліпідного шару, комусь – протизапальне лікування, а комусь – фізіологічна підтримка поверхні ока або комбінований підхід. Серед нових напрямів активно обговорювали PRP (збагачена тромбоцитами плазма), PRGF (плазма, збагачена факторами росту), автологічну сироватку, IPL (інтенсивне імпульсне світло), LLLT (низькоінтенсивне світло), інтрапротокові методики лікування ДМЗ, а також алгоритми фенотипування та дані доказової бази з реальної клінічної практики. Біологічні методи – PRP, PRGF та автологічна сироватка – обговорювали як варіанти для пацієнтів із тяжчим або рефрактерним перебігом ХСО, порушенням епітелізації, нейротрофічними змінами чи недостатньою відповіддю на стандартні замінники сльози. Їхня цінність полягає у тому, що вони не лише зволожують поверхню ока, а й містять фактори росту та біологічно активні компоненти, які можуть підтримувати репарацію епітелію. Водночас експерти наголошували: ці методи потребують правильного відбору пацієнтів, стандартизації приготування та контролю якості. Це не універсальна терапія для всіх, а інструмент для складних клінічних випадків у межах персоналізованого підходу. Світлові технології розглядали переважно в контексті ДМЗ. IPL і LLLT можуть зменшувати запалення краю повік, покращувати функцію мейбомієвих залоз і стабілізувати слізну плівку. Особливо цікаво, що ці методи дедалі частіше обговорюють не як косметологічні або допоміжні процедури, а як складову офтальмологічної терапії для певного фенотипу пацієнтів. Практичний висновок: якщо в хворого домінує ДМЗ, лише сльозозамінників часто недостатньо. Потрібно впливати на джерело втрати вологи та хронічного запалення краю повік.
Також обговорювали методики, спрямовані на відновлення прохідності проток мейбомієвих залоз, евакуацію зміненого секрету та покращення якості ліпідного шару. Для лікаря це означає необхідність системно оцінювати повіки, край повік, якість секрету, наявність демодекозу, запалення та супутніх факторів. Без лікування ДМЗ складно досягти стабільного результату навіть при правильному призначенні сльозозамінників або протизапальних препаратів, тому фенотипування було одним із ключових меседжів конгресу. Дані реальної клінічної практики показують, що пацієнти із ХСО дуже різні, отже, однаковий алгоритм не може бути ефективним для всіх. Докази з реальної практики допомагають побачити, як терапія працює поза межами контрольованих досліджень: у пацієнтів із коморбідністю, після операцій, з різною прихильністю до лікування та різним доступом до діагностики.
Які висновки за підсумками ключових сесій та симпозіуму?
– Головна рекомендація EuDEC 2026: лікування ХСО має базуватися на фенотипі пацієнта. Сльозозамінники на основі ПзГК набувають чимраз більшої популярності. Другий висновок – не відтерміновувати ескалацію терапії ХСО, якщо пацієнт має ознаки запалення або рефрактерний перебіг. Циклосопорин А став одним із ключових протизапальних препаратів для середнього та тяжкого ступеня ХСО, але його слід інтегрувати в комплексний персоналізований підхід. Третій – лікарям активніше працювати із прихильністю до лікування серед пацієнтів, адже ХСО є хронічним захворюванням. І нарешті, четвертий – оцінювати якість життя пацієнта, адже саме вона часто визначає реальну ефективність нашої терапії.
Підготувала Катерина Пашинська
Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 13-14 (624-625), 2026 р
