21 червня, 2026

Від формули препарату до клінічного результату: практичні аспекти менеджменту хвороби сухого ока

За матеріалами науково-практичної конференції з міжнародною участю OphthalmicHUB 2026

Актуальність хвороби сухого ока (ХСО) зумовлена не лише постійним зростанням поширеності захворювання, а й значним впливом на якість життя пацієнтів, прихильність до лікування та результати терапії супутніх офтальмологічних станів. Водночас проблема дедалі частіше виходить за межі винятково офтальмологічної практики, оскільки симптоми сухого ока супроводжують системні автоімунні, ендокринні, дерматологічні та вікові захворювання, з якими щодня мають справу лікарі різних спеціальностей. 4 квітня в межах науково-практичної конференції з міжнародною участю OphthalmicHUB 2026 відбулася особлива інтерактивна сесія «HYALURONIC INSIGHT LAB: клінічні рішення при ХСО», яка об’єднала офтальмологів-практиків навколо розбору реальних клінічних випадків ХСО з акцентом на персоналізований підхід до терапії. Особливу увагу було приділено тому, як фізико-хімічні властивості офтальмологічних засобів можуть безпосередньо впливати на клінічний результат, комфорт пацієнта та ефективність лікування.

Вхід в особистий кабінет Вхід

Реєстрація

Зареєструйтеся сьогодні — відкрийте нові можливості!

Відкрила сесію доцент кафедри очних хвороб Вінницького національного медичного університету (ВНМУ) ім. М.І. Пирогова, кандидат медичних наук Світлана Петрівна Веретельник із доповіддю «Зволоження як терапевтична ціль при ХСО: клінічне значення перехресно-зв’язаної гіалуронової кислоти».

Епітеліальні клітини рогівки та кон’юнктиви на ≈80% складаються з води, що підкреслює фундаментальне значення адекватної гідратації для забезпечення прозорості рогівки, нормального метаболізму й підтримки стабільності слізної плівки (СП). Водний компонент забезпечує розчинення муцинів, транспорт кисню, а втрата гомеостазу СП є центральною ланкою патогенезу ХСО. В сучасному розумінні терапія ХСО виходить далеко за межі простого симптоматичного «змащування» поверхні ока. Сьогодні ключовою концепцією лікування стає «глибоке терапевтичне зволоження» (deep hydration), спрямоване на відновлення фізіологічного мікросередовища очної поверхні (ОП), стабілізацію СП та регенерацію епітелію рогівки й кон’юнктиви.

В цьому контексті особливу увагу для лікування ХСО привертають препарати на основі гіалуронової кислоти (ГК). Серед основних вимог до сучасних офтальмологічних засобів ГК виокремлюють високу гігроскопічність і в’язкість, здатність забезпечувати тривале зволоження, стабілізацію СП та регенераційний вплив. Тривалість й інтенсивність зволоження безпосередньо залежать від властивостей ГК, яка визначається концентрацією, молекулярною масою та структурою її макромолекул. Еволюція офтальмологічних засобів на основі ГК продемонструвала певні обмеження традиційної лінійної форми ГК. Просте підвищення концентрації лінійної ГК може супроводжуватися дискомфортом, відчуттям «склеювання» та погіршенням переносимості препарату. Натомість технологія перехресного зшивання молекул ГК дозволяє формувати тривимірну гідрофільну матрицю, здатну зв’язувати й утримувати значно більші об’єми води протягом тривалого часу. Практичне значення такого підходу ілюструє клінічний випадок пацієнтки молодого віку, яка звернулася зі скаргами на сльозотечу, почервоніння очей та дискомфорт при тривалій роботі за комп’ютером. Під час обстеження було встановлено ХСО на тлі комп’ютерного синдрому. В анамнезі пацієнтка тривалий час використовувала значну кількість зволожувальних крапель, зокрема препарати на основі лінійної ГК, однак не отримувала стабільного клінічного ефекту. Хворій було призначено препарат Окутиарз Гідро+ по 1 краплі 4 р/добу з подальшим переходом на підтримувальну терапію – по 1 краплі 2 р/добу тривало. Саме цей засіб забезпечив стабільніше та пролонговане зволоження поверхні ока, кращу стабільність СП і виражене зменшення проявів ХСО. Протягом >1 року спостереження спостерігався стійкий позитивний результат із суттєвим зменшенням сухості, подразнення та почервоніння очей. Окутиарз Гідро+ (компанія «Сантен Ой») є унікальним представником на фармацевтичному ринку України засобів на основі перехресно-зшитої ГК.

! Завдяки формуванню тривимірної гідрофільної сітки Окутиарз Гідро+ здатний утримувати на поверхні рогівки значно більшу кількість молекул води порівняно з лінійною ГК і забезпечувати триваліший зволожувальний ефект.

Це сприяє зменшенню випаровування СП та забезпечує тривале полегшення симптомів сухості, печіння й подразнення в пацієнтів із легким і середнім ступенем тяжкості ХСО та високим зоровим навантаженням. Представлений клінічний випадок демонструє важливість саме тривалого й стабільного зволоження в пацієнтів із постійним впливом несприятливих зовнішніх факторів. Доповідачка окремо підкреслила, що особливої уваги потребують пацієнти із системними захворюваннями, як-от ревматоїдний артрит або цукровий діабет, у яких хронічне ураження ОП потребує тривалої безперервної терапії та застосування безконсервантних форм препаратів. У таких клінічних ситуаціях стабільність та пролонгованість зволоження мають принципове значення. Клінічні дослідження продемонстрували низку переваг перехресно-зшитої ГК порівняно із традиційною лінійною формою. Зокрема, було показано покращення реологічних властивостей СП, підвищення її стабільності та покращення індексу аналізу поверхні рогівки. В рандомізованому дослідженні перехресно-зшита ГК продемонструвала достовірно кращий результат порівняно із стандартною лінійною формою, а також вищу стабільність ліпідного, водного та муцинового шарів СП (Sánchez-González et al., 2024). Отже, представлений клінічний кейс підтверджує переваги перехресно-зшитої ГК у складі засобу Окутиарз Гідро+, який не тільки купіював симптоми, а й забезпечив тривале зволоження, підтримку зорового апарату в умовах підвищеного навантаження та впливу негативних зовнішніх факторів.

Особливості ведення молодих пацієнтів із ХСО висвітлила практикуючий лікар-фтальмолог відділення офтальмології та мікрохірургії ока ДНУ «Центр інноваційних технологій охорони здоров’я» Державного управління справами, провідного офтальмологічного центру «Світ Зору» (м. Київ) Владислава Романівна Масленкова у доповіді «Тиксотропність у дії: активний ритм життя і стабільна очна плівка». Синдром сухого ока (ССО) дедалі частіше діагностується в молодих пацієнтів працездатного віку, що дозволяє розглядати його не лише як вікову офтальмологічну патологію, а і як наслідок хронічного впливу цифрового навантаження, кондиційованого повітря, контактних подразників і змін способу життя. Особливе занепокоєння зумовлює той факт, що молекулярні, біохімічні та запальні зміни СП передують появі виражених клінічних симптомів, формуючи прихований період захворювання. Сучасні дослідження підтверджують раннє ураження мейбомієвих залоз навіть у молодих пацієнтів без встановленого діагнозу ССО. Так, у клінічному дослідженні R.K. Casemore та співавт. (2025) 56 учасників відповідали критеріям TFOS DEWS II для встановлення діагнозу ССО. Втрата щонайменше 25% мейбомієвих залоз щонайменше в одній повіці спостерігалася в 48% учасників незалежно від наявності клінічно вираженого ССО, тоді як >90% мали щонайменше одну діагностичну ознаку порушення стабільності СП. Це свідчить про те, що структурні зміни поверхні ока формуються задовго до появи тяжких клінічних проявів навіть у молодих пацієнтів. Наприклад, дівчина, 27 років, звернулася зі скаргами на сухість очей наприкінці дня, відчуття «піску» в очах, періодичне затуманення зору після тривалої роботи за комп’ютером, підвищену чутливість до кондиційованого повітря, почервоніння очей після відвідування басейну та епізодичну сльозотечу. Супутню патологію пацієнтка заперечує, проходить регулярні профілактичні огляди. Постійно приймає комбіновані оральні контрацептиви, шкідливі звички відсутні. Професійна діяльність пов’язана зі значним цифровим навантаженням – 8-10 год роботи за комп’ютером щодня. Додатково хвора регулярно займається плаванням і відвідує спортзал.

Отже, під час її обстеження отримано такі показники:

опитувальник DEQ-5 – 7 балів;
кон’юнктивальна ін’єкція – мінімальна;
забарвлення кон’юнктиви – відсутнє;
висота слізного меніска – 1 мм;
забарвлення рогівки – відсутнє;
проба Ширмера без анестезії – 25/30 мм (праве/ліве око);
проба Ширмера з анестезією – 10/8 мм;
проба Норна (TBUT) – 3 с;
краї повік і мейбомієві залози – активна секреція.

Незважаючи на відсутність вираженої епітеліопатії, у пацієнтки спостерігалося суттєве зниження стабільності СП, характерне для ранніх функціональних проявів ССО.

Терапевтична стратегія передбачала:

◆ модифікацію факторів навколишнього середовища;

◆ зменшення цифрового навантаження;

◆ гігієну повік;

◆ регулярне застосування зволожувальних крапель Окутиарз Гідро+ по 1 краплі 4 р/добу.

Через 1 міс терапії хвора спостерігала суттєве покращення самопочуття:

◆ зменшення астенопічних скарг;

◆ комфортну роботу за комп’ютером;

◆ зникнення подразнення після впливу кондиційованого повітря.

Контрольне обстеження продемонструвало:

опитувальник DEQ‑5 – зниження до 2 балів;
відсутність кон’юнктивальної ін’єкції;
відсутність фарбування рогівки та кон’юнктиви;
гострота зору – 100%;
проба Ширмера – 16/19 мм;
проба Норна – 11-12 с.

У цьому клінічному випадку поперечно-зв’язана ГК має особливе значення, завдяки якому вдалося досягти успіху в лікуванні ССО.

! На відміну від лінійної ГК, молекули Окутиарз Гідро+ мають високу тиксотропність і належать до так званих неньютонівських рідин. Для Окутиарз Гідро+ характерні такі властивості:

◆ під час моргання в’язкість ГК зменшується, забезпечуючи комфортний розподіл розчину;

◆ у період між морганнями в’язкість засобу підвищується, формуючи стабільну захисну матрицю на поверхні ока.

Саме така фізико-хімічна поведінка максимально наближена до властивостей фізіологічної сльози, тому при розплющеному оці молекули поперечно-зв’язаної ГК формують переплетену структуру з високою в’язкістю, що стабілізує СП та покращує змочуваність рогівки. Під час моргання молекули тимчасово вирівнюються, в’язкість знижується, а препарат легко розподіляється поверхнею рогівки без відчуття затуманення чи «склеювання». Після моргання структура полімерної сітки відновлюється, в’язкість повторно зростає, забезпечується пролонгований зволожувальний ефект. Отже, препарат адаптується до механічного навантаження ока в режимі реального часу (рис.).

Рис. Тиксотропність засобу Окутиарз Гідро+

Представлений клінічний випадок демонструє, що молоді пацієнти з високим цифровим навантаженням, активним способом життя та впливом факторів зовнішнього середовища можуть мати ранні прояви дисфункції СП навіть за відсутності виражених структурних змін поверхні ока. В таких хворих застосування терапії має не лише «змащувати» ОП, а й відновлювати фізіологічні біомеханічні та реологічні властивості СП, чого вдалося досягти завдяки тиксотропним властивостям Окутиарз Гідро+.

Практичні аспекти роботи з пацієнтами з гормональними порушеннями висвітлила головний лікар мережі «Модна Оптика», провідний спеціаліст у галузі дорослої та дитячої офтальмології (м. Київ) Юлія Михайлівна Мальована у виступі «Гормональні зміни і ХСО: невидимий конфлікт, який ми лікуємо не туди». За даними TFOS DEWS II (2021), ХСО уражає >5-50% дорослого населення світу, а середня поширеність становить ≈29,5% (Papas E.B. et al., 2021). Особливої актуальності проблема набуває серед жінок середнього та старшого віку: поширеність у жінок віком >50 років приблизно вдвічі перевищує аналогічні показники серед чоловіків. Це пояснюється, зокрема, гормональною залежністю структур поверхні ока. Рецептори статевих гормонів виявлені в рогівці, кон’юнктиві та мейбомієвих залозах, а дефіцит естрогенів й андрогенів асоціюється з дисфункцією мейбомієвих залоз, нестабільністю СП, а також розвитком хронічного запалення поверхні ока (Li T. et al., 2025).

Представлений клінічний випадок демонструє мультифакторний характер розвитку ХСО в жінки перименопаузального віку. Пацієнтка, 53 роки, звернулася зі скаргами на зниження гостроти зору, дискомфорт при роботі зблизька та відчуття «піску» в очах. В анамнезі – >15 років носіння контактних лінз. Корекція до звернення: -6,5/-1,25/180, OS -7,0/-1,25/180. Під час офтальмологічного обстеження гострота зору: OD 0,05, у м’яких контактних лінзах – 0,75, без окулярів – 0,65; OS 0,05, у контактних лінзах – 0,85, без окулярів – 0,45. Авторефрактометрія в контактних лінзах продемонструвала залишкову аметропію: -0,5/-0,25/92, OS 0,0/-1,0/60. Динамічна авторефрактометрія підтвердила наявність пресбіопічних змін: OD -7,5/1,25/12, OS -8,5/-1,5/10. Визначалися ортофорія, нормальний бінокулярний зір і збережена конвергенція. Під час біомікроскопії виявлено характерні ознаки дисфункції мейбомієвих залоз: реберний край повік був потовщений, вивідні отвори мейбомієвих залоз зміщені до внутрішнього краю повіки, при компресії виділявся густий секрет. Слізні меніски були стоншені та переривчасті, визначалися кон’юнктивальні складки вздовж краю нижньої повіки. Час розриву СП становив лише 4-5 с. Рогівка залишалася прозорою, флуоресцеїном не профарбовувалася, однак у середній третині кон’юнктивальної поверхні візуалізувалися незначні дефекти епітелію в проєкції очної щілини. Проба Ширмера становила 3/5 мм. Середовища ока були прозорими. На очному дні визначалися міопічні конуси та периферичні дистрофічні зміни сітківки. В цьому клінічному випадку формування ХСО мало багатофакторний характер. Тривале носіння контактних лінз зумовлювало розподіл СП на передлінзовий і підлінзовий шари зі зниженням її стабільності. Додатково спостерігалися підвищене випаровування сльози з поверхні лінзи, збільшення тертя повіки об поверхню лінзи під час моргання, мікроушкодження епітелію рогівки та кон’юнктиви, погіршення циркуляції сльози під лінзою, а також накопичення білкових і ліпідних відкладень, що знижувало змочуваність поверхні контактної лінзи. Водночас перименопаузальні гормональні зміни з дисбалансом естрогенів та андрогенів сприяли дисфункції мейбомієвих залоз і нестабільності СП з розвитком гіперосмолярності сльози. Лікувальна тактика передбачала комплексний підхід. Пацієнтці було рекомендовано зміну оптичної корекції на прогресивні окуляри, оскільки неефективна акомодаційна робота посилювала астенопічні скарги та погіршувала перебіг ХСО. Надалі контактні лінзи розглядалися як вторинна корекція з використанням додаткових прогресивних окулярів поверх лінз. Також призначено гігієну повік, нетривалий курс протизапальної терапії та засіб Окутиарз Гідро+ по 1 краплі вранці як базову зволожувальну терапію. Ключовою перевагою препарату в цьому клінічному випадку стала наявність поперечно-зв’язаної ГК. Завдяки тривимірній структурі така форма ГК характеризується підвищеною стійкістю до ферментативного розпаду та значно повільнішою біодеградацією на поверхні ока, що дозволяє підтримувати зволоження ПО меншою частотою інстиляцій ніж при застосуванні лінійної ГК. Це відображено в офіційному листку-вкладці Окутиарз Гідро+ щодо застосування (від 1 р/добу), що суттєво впливає на комплаєнс із пацієнтом і гарантує вище дотримання настанов лікаря, а також зменшує витрати пацієнта. Отже, Окутиарз Гідро+ має потенційно нижчу потребу в застосуванні порівняно з іншими засобами. Поперечно-зв’язана ГК є резистентнішою до дії гіалуронідаз, що забезпечує пролонговане утримання препарату на ОП та стабільніший клінічний ефект (Posarelli C. et al., 2019). Представлений клінічний випадок демонструє, що ХСО в жінок середнього віку часто має системну основу. Засоби на основі поперечно-зв’язаної ГК – перспективний компонент терапії завдяки здатності тривалий час утримуватися на поверхні ока, повільно деградувати та забезпечувати пролонговане фізіологічне зволоження.

Доповідь «Вплив FemtoLASIK на передню поверхню ока при корекції міопії у користувачів м’яких контактних лінз» представила член Європейського товариства катарактальних та рефракційних хірургів (ESCRS), Американської академії офтальмології (ААО), викладач Європейської школи поглибленого вивчення офтальмології (ESASO), офтальмохірург вищої категорії, заступник головного лікаря всеукраїнської мережі центрів «Новий Зір» (м. Київ), кандидат медичних наук Тетяна Володимирівна Манойло.

FemtoLASIK залишається однією з найпоширеніших і безпечних методик ексимер-лазерної корекції зору. Водночас найчастішим нерефракційним післяопераційним ускладненням, яке визначає рівень задоволеності пацієнтів результатами втручання, є ССО й асоційовані з ним симптоми – коливання гостроти зору, печіння, відчуття стороннього тіла і дискомфорт (Shortt A.J. et al., 2013). За даними літератури, ≈50% пацієнтів мають симптоми сухості очей через 1 тиж після втручання, ≈40% – через 1 міс, а в 20-40% прояви ССО можуть зберігатися навіть через 6 міс після операції (Murakami Y. et al., 2012; Stein R.M. et al., 2011). Патогенез післяопераційного ССО є мультифакторним. Провідними механізмами вважають ушкодження суббазального нервового сплетення рогівки, тимчасове зниження її чутливості, нестабільність СП та морфологічні зміни епітелію в ранньому післяопераційному періоді. Зменшення корнеальної чутливості супроводжується порушенням рефлекторної сльозопродукції та дисбалансом між секрецією і випаровуванням сльози. Додатковим фактором ризику є contact lens associated dry eye (CLADE) – ССО, асоційований із тривалим носінням контактних лінз. Порушення стабільності СП при CLADE спричиняє підвищення тертя між поверхнею лінзи та епітелієм рогівки, що формує хронічний або інтермітуючий дискомфорт, сухість, флуктуацію зору, подразнення ОП. Саме тому оцінка пацієнтів на наявність CLADE перед проведенням FemtoLASIK має важливе клінічне значення. Хворі з уже компрометованою СП мають значно вищий ризик розвитку вираженішого транзиторного ССО після оперативного втручання.

Клінічний випадок демонструє особливості ведення пацієнтів із початковою нестабільністю СП перед FemtoLASIK. Пацієнтка, 38 років, звернулася з метою проведення ексимер-лазерної корекції зору. В анамнезі – тривале носіння м’яких контактних лінз і неможливість їхнього подальшого використання через виражений дискомфорт, сухість і печіння в очах. Спостерігалася стабільна короткозорість середнього ступеня. При обстеженні на аналізаторі СП виявлено значне зменшення висоти слізного меніска та порушення стабільності СП. Проба Джонса, що оцінює базальну секрецію, становила лише 2 мм на обох очах. Операція пройшла без ускладнень, проте вже через 1 міс після втручання пацієнтка продовжувала скаржитися на сухість очей та «прилипання» повік у ранковий час. Під час огляду виявлялися ознаки епітеліопатії обох очей.

Через недостатню ефективність попередньої терапії було змінено схему зволоження: замість стандартних препаратів лінійної ГК призначено засіб на основі перехресно-зв’язаної ГК з алое вера – Окутиарз Ало+ – по 3-4 інстиляції/добу протягом 3 міс. Додатково проведено 3 сеанси IPL-терапії. На тлі лікування спостерігалися значне покращення стану передньої поверхні ока, зменшення симптомів сухості, подразнення та ранкової скутості повік. Це пов’язано з тим, що перехресно-зв’язана ГК у складі Окутиарз Ало+ забезпечує виражене та тривале зволоження ОП, покращує стабільність СП і сприяє інтенсивнішій регенерації епітелію. Завдяки тиксотропним властивостям вона максимально наближена до фізіологічної сльози, що дозволяє мінімізувати відчуття затуманення зору чи «склеювання», характерне для високов’язких препаратів.

! Додаткове включення алое вера забезпечує синергічну дію з молекулами ГК, протизапальний та цитопротекторний ефекти. Алое вера знижує продукцію прозапальних цитокінів у клітинах рогівки, посилює епітелізацію та загоєння, а також захищає клітини ОП від оксидативного стресу.

Дані експериментальних і клінічних досліджень продемонстрували високий профіль безпеки алое вера для тканин ока (Moghadam M.R. et al., 2020; Dees D.D. et al., 2020; Damari M.R. et al., 2015). Отже, використання засобів на основі перехресно-зв’язаної ГК у комбінації з алое вера забезпечує не лише ефективне зволоження, а й підтримку регенерації та відновлення ОП, що має особливе значення в пацієнтів після рефракційної хірургії.

Наостанок доцент кафедри клінічної фармації та клінічної фармакології ВНМУ ім. М.І. Пирогова, кандидат медичних наук Олександра Олексіївна Клекот у доповіді «Холістичний погляд на використання сльозозамінників на основі ГК при захворюваннях поверхні ока» додала, що ідеальний сльозозамінник має відповідати таким вимогам:

не порушувати якість і гостроту зору;
не містити консервантів, токсинів та алергенів;
забезпечувати тривале зволоження;
бути максимально схожим на людську сльозу;
мати високу тиксотропність.

Сучасна формула Окутиарз Гідро+, яка містить перехресно-зв’язану ГК, має такі характеристики:

краще зволоження (висока гігроскопічність);
схожість із природною ГК (можливість реалізації основних функцій, кращі протекція та регенерація);
баланс в’язкості та еластичності (високі в’язкоеластичність і біодоступність, тривале збереження в СП);
тривала та інтенсивна лубрикація (низька сила зсуву СП, висока тиксотропність);
зручне та комфортне застосування (нижча кратність інстиляцій, від 1 р/день).

Доповідачка наголосила, що показник концентрації ГК не відображає молекулярної маси, тобто препарат може мати високу концентрацію низькомолекулярної ГК. Саме тому клініцисти для успішного ведення пацієнтів із ХСО повинні обирати перехресно-зв’язану ГК, визначити мету та очікування від застосування. Важливо також проаналізувати співвідношення у формулі активної речовини, її ефектів, дози та зручності застосування пацієнтом. Результат – упевненість у безпечності продукту, високій ефективності, отриманні відповідних результатів на практиці, покращення стану пацієнтів і підвищення якості життя, що є наслідком не лише дотримання стандартних протоколів, а й глибокого розуміння формул і відмінностей офтальмологічних засобів.

Підготувала Катерина Пашинська

Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 9 (620), 2026 р