31 травня, 2026
Айстенол – декспантенол у формі очного гелю для довготривалого усунення сухості та захисту поверхні очей
Мінакова С. Є.
В еру штучного інтелекту світ огорнула епідемія синдрому сухого ока (ССО). Цей стан характеризується такими симптомами, як дискомфорт в очах, сухість, свербіж, поколювання, печіння, почервоніння та іноді – порушення зору. Ці симптоми зазвичай легкі або помірні, але іноді вони спричиняють зниження зорової функції та здатність виконувати щоденні зорові завдання, що негативно впливає на якість життя (Gomes J.A.P. et al., 2019).
ССО – це багатофакторне захворювання, спричинене втратою гомеостазу поверхні ока. Згідно зі звітом Товариства слізної плівки та поверхні ока (TFOS), ССО тісно пов’язаний зі збільшенням осмолярності слізної плівки, що є критичним фактором, який сприяє навантаженню на поверхню ока. Підвищена осмолярність зумовлює запальні реакції на поверхні ока, що ще більше посилює симптоми та підтримує цикл нестабільності слізної плівки й ушкодження поверхні (Craig J.P. et al., 2017). ССО – одне з найпоширеніших очних захворювань, що уражає десятки мільйонів людей у всьому світі, з приблизною розповсюдженістю від 5 до 50% дорослого населення, причому широкий діапазон є результатом досліджень, що включають симптоми з ознаками або без них (Stapleton F. et al., 2017). Щороку поширеність ССО різко зростає зі збільшенням кількості літнього населення (Moss S.E. et al., 2000).
Відомо, що ССО має кілька основних етіологічних підтипів: надмірне випаровування сліз, знижене вироблення сліз (гіпосекреція) або поєднання обох цих підтипів (Rouen P.A. et al., 2018). Перший тип ССО часто пов’язують з такими факторами, як дисфункція мейбомієвих залоз (Narang P. et al., 2023), де недостатність ліпідного шару прискорює випаровування сліз (McMonnies C.W., 2010). Гіпосекреторний тип ССО часто пов’язаний з проблемами щодо вироблення сльози (Donthineni P.R. et al., 2023).
ССО поступово, але впевнено спричиняє низку несприятливих наслідків для епітелію рогівки – ключового бар’єра, який захищає око та підтримує оптичну чіткість. Стан епітелію рогівки залежить від стабільності слізної плівки, яка підтримує гідратацію, живлення та захист рогівки від патогенів. Однак при ССО нестабільність слізної плівки, гіперосмолярність та хронічне запалення комплексно зумовлюють епітеліальний стрес й ушкодження, що має низку структурних і функціональних наслідків (Guzman M. et al., 2016). Гіперосмолярність спричиняє осмотичний стрес епітеліальних клітин, порушуючи цілісність їхніх мембран і внутрішньоклітинні процеси, що зумовлює клітинну дегідратацію та апоптоз. Окрім того, гіперосмолярне середовище стимулює вироблення медіаторів запалення епітеліальними клітинами рогівки, посилюючи клітинний стрес і ще більше порушуючи цілісність поверхні рогівки.
Хірургічні процедури ока, як-от лазерний кератомілез in situ (LASIK), фоторефрактивна кератектомія (PRK) та екстракція кришталика малим розрізом (SMILE), є визнаними факторами ризику розвитку ССО (Bower K.S. et al., 2015). Відомо, що ці хірургічні втручання ушкоджують келихоподібні клітини кон’юнктиви. Отже, зменшення щільності келихоподібних клітин означає зниження вироблення муцину, отже, й зниження стабільності слізної плівки. Запальна реакція, зумовлена післяопераційним процесом загоєння рани, – останній фактор, що сприяє розвитку ССО (Rodriguez A.E. et al., 2007).
Втрата гомеостазу слізної плівки супроводжується очними симптомами ССО, які можуть бути тимчасовими й зворотними та пов’язаними із субклінічним запаленням. Однак знижена здатність або нездатність відновити рівновагу поверхні ока із клінічно очевидним запаленням та епітеліальними змінами ідентифікує тяжче захворювання, що спричиняє хронічне запалення, стійкі епітеліальні зміни і часті зміни якості зору (Barabino S. et al., 2021). Якщо початкові стадії ССО не лікуються, він може перетворитися на незворотний хронічний запальний стан, що посилюється зниженням кількості слізної рідини, посиленням випаровування слізної плівки та повторною стимуляцією нервів. Ці процеси зумовлюють самостійне замкнене коло запалення, що спричиняє резистентність до лікування та постійне ушкодження поверхні ока (Rao S.K. et al., 2022).
Для поповнення кількості сльози при лікуванні ССО традиційно використовуються замінники сльози. Хоча очні лубриканти є основою терапії, вони зазвичай забезпечують лише тимчасове полегшення симптомів і не впливають на основи патофізіології. Штучні сльози з вищою в’язкістю (наприклад, гелі) можуть бути кращими через їхню тривалу ефективність завдяки збільшеному часу перебування в оці. Для ефективного лікування ССО комбінують денні інстиляції штучних сліз із нічним використанням гелів для полегшення тяжчих симптомів, отже, запалення – під цілодобовим контролем (Guillon M. et al., 2019).
Крім ССО, рогівка людини сильно страждає через механічні ушкодження при травмах ока й опіках, а такі агенти, як кортикостероїди, антиметаболіти, антибіотики та нестероїдні протизапальні препарати, перешкоджають регенерації епітелію (Ando H. et al. 1992; Kadmiel M. et al., 2016). Тканини рогівки, зокрема епітелій, страждають від запальних, нейротрофічних, інфекційних захворювань та потребують відновлення їхньої цілісності й функціонального стану. Цілісність епітелію рогівки є важливою для різних функцій рогівки. Реакція на дефект епітелію рогівки вивчається вже давно (Friedenwald J.S., 1951; Gipson I.K., 1982). Найприйнятнішою теорією, яка пояснює цю реакцію, є «теорія X, Y та Z» (Thoft R.A. et al., 1983), яка передбачає реплікацію стовбурових клітин, згодом – горизонтальну міграцію для заповнення дефекту та, зрештою, вертикальний ріст, щоб утворити зрілий багатошаровий (п’ятишаровий) плаский незроговілий епітелій.
Відомо, що агенти, як-от автологічна сироватка (Jeng B.H. et al., 2009), сироватка пуповини (Yoon K.C. et al., 2007) та інші фактори росту (Klenkler B. et al., 2004), сприяють регенерації епітелію. Одним із таких агентів є речовина декспантенол.
Декспантенол
Декспантенол – це спиртовий аналог пантотенової кислоти, який був відкритий Роджером Дж. Вільямсом у 1933 році (Oscar W.R., 1938). Пантотенова кислота, яку також називають пантотенатом (або вітаміном B5), – це водорозчинний вітамін. Це жовта, в’язка, гігроскопічна олія, стабільна в нейтральних розчинах, яка швидко розкладається в кислому чи лужному середовищі (Rucker R.B. et al., 2007). Саме тому зазвичай її використовують у вигляді солей кальцію та натрію. Тваринам потрібна пантотенова кислота для синтезу коензиму А, а також для синтезу та метаболізму білків, вуглеводів і жирів (Stozkowska W. et al., 2004). Вона необхідна майже для всіх форм життя. Назва «пантотенова кислота» походить від грецького слова pantothen, що означає «звідусіль». Незначна її кількість наявна майже в кожному продукті харчування (бобові, цільнозернові злаки, яйця, м’ясо, авокадо та сир) (Watanabe T. et al., 2010).
Механізм дії декспантенолу
Декспантенол був відкритий майже 70 років тому, але його точний механізм дії досі не з’ясований. Він має гігроскопічні властивості та здатність утримувати вологу. Зволожувальний ефект, імовірно, взаємопов’язаний з його здатністю відновлювати епідермальний бар’єр шляхом посилення епідермальної диференціації та синтезу ліпідів (Giménez-Arnau A., 2016).
У дослідженні на видаленій шкірі свині було показано, що декспантенол взаємодіє з ліпідними сегментами позаклітинних ламелей та білковими залишками в корнеоцитах шару рогівки, що спричиняє збільшення рухливості молекулярних компонентів. Отже, він створює властивості зволоженої шкіри в зневоднених умовах, збільшуючи молекулярну плинність (Bjorklund S., 2016).
За допомогою низки досліджень продемонстровано, що декспантенол сприяє загоєнню ран, допомагаючи синтезу колагену, проліферації, міграції та прикріпленню фібробластів (Heise R. et al., 2012; Weimann B.J. et al., 1999). Однак молекулярний механізм дії декспантенолу не був відомий до 2009 р., коли T. Wiederholt і співавт. досліджували in vitro молекулярні механізми впливу пантотенату на проліферацію фібробластів дерми. Експресію генів аналізували за допомогою мікрочипового аналізу у фібробластах дерми людини, культивованих із 20 мкг/мл пантотенату (Weimann B.J. et al., 2009). Порівняно з необробленими клітинами оброблені фібробласти показали значне підвищення експресії IL‑6, IL‑8, Id1, HMOX1, HspB7 та CYP1B1. Оскільки IL‑6 та IL‑8 є одними із цитокінів, які найбільше експресуються під час загоєння ран (Takamiya M. et al., 2008; Proksch E. et al., 2017), підвищення експресії IL‑6 та IL‑8 у фібробластах дерми додатково підтверджує той факт, що місцеві мазі, які містять декспантенол, сприяють загоєнню ран.
Пантотенова кислота, пантотенол та її похідні, що є попередниками КоА, захищають клітини й органи від перекисного ушкодження, збільшуючи вміст глутатіону в клітинах. Зі збільшенням синтезу коензиму А підвищується рівень мітохондріального коензиму А, що спричиняє посилення синтезу АТФ. АТФ і коензим А незамінні для синтезу фосфоліпідів та холестерину, які відіграють певну роль у відновленні клітинних мембран (Slyshenkov V.S. et al., 2001).
Декспантенол, проникаючи до тканин, перетворюється на пантотенову кислоту, яка стимулює проліферацію кератоцитів рогівки та прискорює епітелізацію тканин. Багато досліджень доводять, що декспантенол сприяє збільшенню кількості кератоцитів, завдяки чому вони мігрують до осередків уражень, де сприяють синтезу білків для відновлення природної структури тканин.
Досі не спостерігалося жодних токсичних ефектів після перорального або парентерального застосування пантотенової кислоти або будь-якої з її солей (Institute of Medicine (US), 1998).
Використання декспантенолу
Декспантенол можна застосовувати місцево, перорально та парентерально. Ці препарати відіграють величезну роль при лікуванні опіків, спричинених тепловим випромінюванням або хімічним ураженням. Вони прискорюють загоєння уражень шкіри та слизових оболонок майже будь-якого походження. Помічено, що клітинні культури з вищою концентрацією D-пантотенату кальцію мали посилену міграцію клітин зі спрямованішим розташуванням у декілька шарів, тоді як клітинні культури без пантотенової кислоти загоювалися хаотично з меншою кількістю шарів (Weimann B.J. et al., 1999).
Завдяки своїм заспокійливим, протизапальним, зволожувальним властивостям і гігроскопічній природі декспантенол використовується в багатьох косметичних продуктах, як-от емульсії, сонцезахисні засоби, ополіскувачі для ротової порожнини, шампуні (Proksch E. et al., 2017; Ebner F. et al., 2002).
Декспантенол в офтальмології
Декспантенол відіграє важливу роль у загоєнні ушкоджень кон’юнктиви та рогівки. Завдяки своїй гігроскопічній природі він запобігає сухості епітелію та підтримує цілісність поверхні ока. Захисні, а також загоювальні властивості декспантенолу щодо поверхні ока були доведені в дослідженні K. Raczynska та співавт., де використовувалися 5% краплі й гель провітаміну B5 для післяопераційного лікування ушкоджень рогівки і кон’юнктиви (Raczynska K. et al., 2003).
В іншому дослідженні, проведеному K. Raczynska та співавт., декспантенол використовувався для проведення дзеркального дослідження з лінзою Гольдмана, де було виявлено значно меншу конгестію і краще прилягання лінзи до поверхні рогівки (Raczynska K. et al., 2003). Штучні сльози, що містили декспантенол, значно покращили порушення проникності епітелію рогівки порівняно з очними краплями без нього (Gobbels M. et al., 1999).
Доведено, що декспантенол, попередник вітаміну B5, має встановлений позитивний вплив на загоєння епітелію загалом (Proksch E. et al., 2017; Ebner F. et al., 2002). Він діє через зволоження поверхонь та створення бар’єрного ефекту (Proksch E. et al., 2017).
В експериментальному дослідженні (Busra Isleyen et al., 2025) виявлено, що при субкон’юнктивальному введенні декспантенолу останній зменшує неоваскуляризацію рогівки з достовірною різницею між контрольною та основною групами (p<0,05). Декспантенол знижує рівень ендотеліального фактора росту судин (VEGF), фактора некрозу пухлини α (TNFα) та загального оксидативного статусу порівняно із групою плацебо (p<0,05). Результати дослідження можуть допомогти контролювати неоваскуляризацію та запалення рогівки після хімічних опіків.
Доведено, що декспантенол у складі очних крапель завдяки своїм протизапальним властивостям має здатність прискорювати грануляцію та реепітелізацію тканин ока, отже, сприяти зменшенню запалення очей небактеріального генезу. Підтверджено ефективність використання очних крапель декспантенолу після хірургії катаракти для відновлення слізної плівки та зменшення скарг на дискомфорт в оперованому оці (Rykov S.O. et al., 2019).
Клінічне дослідження, під час проведення якого оцінювали вплив комбінованих очних крапель декспантенолу 2% і гіалуронату натрію 0,15% на загоєння епітелію рогівки та зміни мікроструктури рогівки після крос-лінкінгу рогівки (CXL) у пацієнтів із кератоконусом, показало ефективність і безпечність цих крапель для загоєння епітелію рогівки. Очні краплі з декспантенолом 2% і гіалуронатом натрію 0,15% сприяли швидшій реепітелізації рогівки, регенерації нервів і репопуляції кератоцитів зі зменшенням набряку рогівки порівняно з очними краплями гіалуронату натрію 0,15% без декспантенолу (Huri Sabur et al., 2023).
Декспантенол довів свою унікальну цінність у процесах регенерації епітелію ока (Proksch E. et al., 2017; Ebner F. et al., 2002). Це спонукало фармацевтичні компанії внести його до складу офтальмологічних препаратів (Egger S.F. et al., 1999; Raczynska K. et al., 2003).
Раді вам представити очний гель на основі декспантенолу під назвою Айстенол від АТ «Київський вітамінний завод». Це стерильний офтальмологічний гель, що містить 5% декспантенол; випускається у вигляді зручного тюбика по 10 г.
Айстенол допомагає захистити поверхню ока в пацієнтів зі змінами слізної плівки. Наявність декспантенолу сприяє підтриманню зволоження та захисту поверхні ока, карбомер як загусник допомагає імітувати нормальну в’язкість сльози.
Основні стани, за яких можна рекомендувати застосування Айстенолу:
- ССО, спричинений впливом факторів навколишнього середовища, тривалим використанням комп’ютерів і гаджетів, прийомом лікарських препаратів;
- синдром Шегрена;
- хірургічні втручання на очах (фоторефракційна хірургія, хірургія катаракти, глаукоми та кератоконусу);
- травми й ушкодження рогівки та кон’юнктиви;
- пластична хірургія переднього відрізка ока;
- опіки ока та його придатків;
- кератити, ерозії та язви рогівки.
Nota bene!
Айстенол – препарат декспантенолу у вигляді очного гелю.
Термін придатності відкритого тюбика – 8 тиж.
Айстенол сприяє довготривалому усуненню сухості та захисту поверхні очей при ССО, травмах, опіках, ушкодженнях рогівки та кон’юнктиви завдяки своїм зволожувальним, протизапальним і регенеративним властивостям.
Айстенол – беззаперечний репарант тканин ока!
Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 7 (618), 2026 р
