21 червня, 2026

Сучасна офтальмологія 2026: клінічні рішення, технології та практичні навички

За матеріалами науково-практичної конференції з міжнародною участю OphthalmicHUB

На початку квітня відбувся захід OphthalmicHUB – щорічна подія, під час якої було розглянуто такі найактуальніші напрями, як сучасна хірургія катаракти, синдром сухого ока, офтальмогерпес, мультидисциплінарний підхід до діагностики та лікування в офтальмоонкології, питання дитячої офтальмології, нейроофтальмології, офтальмопластики, офтальмореабілітації тощо.

Вхід в особистий кабінет Вхід

Реєстрація

Зареєструйтеся сьогодні — відкрийте нові можливості!

Глаукома сьогодні: що взяти до відома?

Багато уваги під час конференції присвячувалося питанням ведення пацієнтів із глаукомою – прогресуючим та обтяжуючим життя людини і суспільство захворюванням з остаточно невизначеною етіологією. Зокрема, в межах симпозіуму Українського глаукомного товариства виступ на цю тему представила академік НАМН України, лауреат Державної премії України, заслужений лікар України, голова ГО «Українське глаукомне товариство», професор кафедри хірургічних хвороб 1 ПВНЗ «Київський медичний університет», доктор медичних наук Зоя Федорівна Веселовська. Доповідачка зазначила, що тісна співпраця з європейською спільнотою надала дуже вагомі результати; сьогодні вітчизняні офтальмологи мають усі рекомендаційні документи щодо опанування цього складного та тяжкого захворювання.

Над підготовкою 6-го й останнього видання настанови Європейського глаукомного товариства (European Glaucoma Society, EGS) працювала команда з 252 міжнародних експертів протягом 2021-2025 рр.

Професор З.Ф. Веселовська, яка брала безпосередню участь у роботі над створенням, перекладом і адаптацією настанови, навела ключові відмінності 6-го видання від 5-го:

чітке визначення факторів ризику для діагностики та прогресування захворювання;
оновлення підходів до діагностики: зокрема, оптична когерентна томографія (ОКТ) зазначена в переліку необхідних методів для діагностики та моніторингу прогресії захворювання (водночас діагноз глаукоми і ступінь прогресування не можна визначати лише за даними ОКТ);
визначення прогресування глаукоми за критеріями структурної та функціональної прогресії, індивідуальної швидкості прогресування;
індивідуалізація визначення цільового внутрішньоочного тиску (ВОТ) – динамічного параметра відносно стадії глаукоми, віку та швидкості прогресії;
у медикаментозному лікуванні – значуща перевага призначення фіксованих комбінацій, нових препаратів (з акцентом на комплаєнс);
у хірургічному підході: мінімально інвазивна хірургія (micro-invasive glaucoma surgery, MIGS) з описом показань, обмежень та топографії посіла місце між медикаментозною терапією й агресивнішим хірургічним методом лікування;
структура та доказова база: кожна рекомендація сформульована на основі принципів доказової медицини (сила рекомендацій – сильна, помірна, слабка, дуже слабка) із зазначенням рівня доказовості (високий, середній, низький, дуже низький);
периметрія та функціональні тести: конкретизована частота тестування й аналіз змін поля зору;
підхід, спрямований на пацієнта: залучення хворого на кожному етапі спілкування стосовно визначення діагностики, призначуваних методів дослідження та лікування.

Отже, 6-те видання – сучасна та персоналізована настанова з акцентом на цифрові технології (ОКТ), доказову медицину, MIGS і пацієнторієнтований підхід. У центрі уваги – пацієнт і його прихильність до лікування: покращення якості зору при зменшенні медикаментозного навантаження або за відсутності лікування, підвищення комплаєнсу та покращення результатів, оцінка індексу прогресії глаукоми й зменшення кількості хворих, які потребують хірургічного втручання.

У 6-му виданні настанови визначено всі важливі питання, які з високим рівнем доказовості рекомендовано обговорювати в спілкуванні з пацієнтом із глаукомою на всіх етапах його ведення – від діагностики до спостереження.

При оцінці стану хворого обов’язково слід враховувати фактори ризику: підвищений ВОТ і вік мають першочерговий вплив на діагностику, подальші дії та клінічну тактику.

Стосовно вибору медикаментозної терапії: сьогодні аналоги простагландинів – терапія першого вибору здебільшого завдяки своїй ефективності, а також практичності одноразового щоденного прийому та профілю системної безпеки. Доведено, що ці засоби можуть зменшувати короткочасні коливання ВОТ порівняно з іншими класами препаратів. Британське дослідження UKGTS із лікування глаукоми надало високий рівень доказів щодо ефекту збереження зору при місцевому лікуванні латанопростом [1]. Зазначений препарат залишається золотим стандартом серед медикаментозних методів лікування. Це єдиний засіб для зниження ВОТ, який досліджувався в дітей і показав хороший профіль безпеки. Піковий ефект у разі його застосування досягається через ≈8-12 год.

Спікерка також навела терапевтичні варіанти для зменшення проявів синдрому сухого ока. Вона нагадала, що краплі для лікування глаукоми, котрі містять консерванти, можуть зумовлювати та/або погіршувати наявні захворювання поверхні ока (як-от синдром сухого ока), які часто спостерігають у людей літнього віку. Їхні симптоми часто зменшуються, якщо краплі, що містять консерванти, замінити на безконсервантний препарат, зменшити частоту закрапувань, а також проводити лікування поверхні ока за допомогою замінників сльози без консервантів. Європейське агентство з лікарських засобів (European Medicines Agency, ЕМА) рекомендує уникати застосування консервантів у пацієнтів, які їх не переносять, та в хворих, котрі проходять тривале лікування.

Наприкінці виступу З.Ф. Веселовська зауважила, що наразі препарат латанопросту Ксалоптик Еко (краплі очні, розчин 0,05 мг, 7,5 мл) доступний для виписки електронним рецептом за програмою «Доступні ліки». Разова доза препарату становить 0,1 мл (0,05 мг), кількість прийомів на добу – 1 раз, тривалість лікування – 90 днів. Окрім того, перелік препаратів, що потребують реімбурсації, достатньою мірою розширено антиглаукомними краплями вітчизняного та зарубіжного виробництва.

Клінічні кейси, алгоритми лікування та сучасні терапевтичні рішення

У межах секції «Total Eye Care: від рогівки до сітківки» три експерти – лікар-офтальмолог I категорії ТОВ «Офтальмологічний центр «Зіниця» (м. Дніпро), кандидат медичних наук Вадим Геннадійович Печерій, лікар вищої категорії, співробітник Клінічного високоспеціалізованого Центру мікрохірургії ока з блоком очної травми та гострої патології органів зору (м. Вінниця), кандидат медичних наук Наталія Іванівна Капшук, а також заслужений лікар України, професор кафедри офтальмології Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця (м. Київ), доктор медичних наук Оксана Петрівна Вітовська – представили спільний майстер-клас, у якому навели клінічні кейси, алгоритми лікування та сучасні терапевтичні рішення у веденні пацієнтів із глаукомою в реальній практиці.

Глаукома в реальній клінічній практиці: казка чи фільм жахів?

Кандидат медичних наук В.Г. Печерій розпочав свій виступ із теоретичної частини, навівши невтішні статистичні дані щодо захворювання. На сьогодні 2,8% усього населення планети має глаукому і, за прогнозами, до 2060 р. цей показник досягне 3,5% [2]. Вже сьогодні глаукома спричиняє 43 млн випадків сліпоти і ще 295 млн людей мають слабкозорість, обумовлену цим захворюванням [3]. Незважаючи на досягнення в лікуванні (зокрема, тільки в Україні зареєстровано ≈90 препаратів для топічної гіпотензивної терапії), 30-80% пацієнтів усе ще мають проблеми з комплаєнсом, тобто належно не застосовують препарати, отже, не можуть ефективно зупинити прогресування захворювання.

Сьогодні використовують не лише термін «комплаєнс» (compliance), а й «прихильність» (adherence) та «наполегливість» (persistence). В ідеалі пацієнт має поєднувати в собі ці терміни, а це на практиці означає, що він може фізично отримати препарат (придбати, логістично отримати) та закрапати його, робить це в призначений час і готовий продовжувати робити так щодня. Але насправді 69% хворих в Україні іноді чи постійно мають труднощі з оплатою ліків через нестачу коштів; ця частка є найбільшою серед осіб старшого віку та пізнішими стадіями глаукоми, тобто серед найуразливіших категорій. Ситуація ускладнюється тим, що в Україні переконані в ефективності призначеної терапії лише 25,4% пацієнтів; майже 70% мають часткові сумніви щодо позитивних результатів лікування. Багато хворих, навіть з високим рівнем освіти, обережно ставляться до будь-яких видів офтальмологічного лікування і лікарських призначень узагалі. Так, 20,4% побоюються побічних ефектів застосування антиглаукомних крапель, 54,7% – мають сумніви в їхній безпеці [4]. Частка хворих вірить, що препарати від глаукоми можна «прокрапати» і більше не застосовувати після закінчення першого флакона. Деякі навіть навмисно припиняють лікування, не інформуючи про це лікаря, та приходять на контроль ВОТ, щоб довести, що тиск «і так нормальний». Також серйозною проблемою є заміна препаратів в аптеках. Крім того, окремі пацієнти дослухаються до порад штучного інтелекту або свого оточення та роблять спроби застосовувати інші ліки. Навіть серед пацієнтів із великим стажем лікування глаукоми 93% мають будь-які труднощі, пов’язані з процесом та/або режимом інстиляції крапель. Під час контрольних візитів лише 31% хворих демонструє правильну інстиляцію, а кожен 5-й – залежить від інших у цьому аспекті. Деякі пацієнти комплаєнтні тільки в присутності «білого халата», а окремі, яким не подобається встановлений діагноз як такий, – демонструють антикомплаєнс. Урешті-решт, навіть якщо пацієнт має бажання сумлінно виконувати призначене лікування, він може мати справу з дискомплаєнсом через фізичну неможливість – деменцію, хворобу Паркінсона, захворювання суглобів тощо.

Отже, взагалі дивно, що хоча б хтось із глаукомних пацієнтів залишається із зором…

Глаукомний хворий очима хірурга

Продовжила майстер-клас кандидат медичних наук Н.І. Капшук, зауваживши, що до лікаря-хірурга пацієнт потрапляє уже тоді, коли практично всі можливості топічної гіпотензивної терапії вичерпано і більшу частину поля зору та зорових функцій втрачено. Важливим питанням є оптимальний вибір методу лікування, щоб прооперувати такого хворого без ускладнень і отримати стабільний гіпотензивний ефект після втручання. Наприклад, метод Phaco-Trab забезпечує стабільне зниження ВОТ, але є технічно складною процедурою і має високий ризик ускладнень. З іншого боку, MIGS-підхід – це мінімально інвазивна методика, що обходить кон’юнктиву, забезпечує швидке відновлення з меншою кількістю ускладнень, але й меншим гіпотензивним ефектом.

Призначення гіпотензивної терапії традиційно розглядається як самостійне рішення, незалежне від хірургічного планування. Однак сучасна доказова база переконливо свідчить, що вибір конкретних препаратів, тривалість їхнього застосування та наявність консервантів у складі безпосередньо впливають на результати майбутніх фільтраційних операцій. Парадокс полягає у такому: що довше й інтенсивніше пацієнт отримує топічну терапію, то гіршими є умови для майбутньої хірургії. По суті лікар, який призначає першу краплю препарату, несе відповідальність не лише за поточний контроль ВОТ, а й за збереження хірургічного потенціалу ока на роки вперед. Щоб ухвалювати правильні клінічні рішення, лікар повинен розуміти патофізіологічний механізм того, як топічна консервативна терапія підриває успішність майбутніх фільтраційних операцій.

Це питання цікавить лікарів досить давно; ще в 2015 р. C. Yu-Wai-Man і P.T. Khaw опублікували перелік факторів ризику надмірного фіброзування, серед яких застосування гіпотензивних препаратів, що містять консерванти, запальний процес у кон’юнктиві, попереднє проведення оперативного лікування через кон’юнктиву, тобто «точкою прикладання» в цьому випадку є саме дбайливе ставлення до кон’юнктиви [5].

В останній версії настанови EGS зазначено, що можливим небажаним ефектом застосування антиглаукомних препаратів, що містять бензалконію хлорид, є зниження рівня успішності фільтруючої хірургії.

Перший крок – визначення того, наскільки реальною є перспектива хірургічного лікування для конкретного пацієнта (табл.).

Таблиця. Визначення перспектив хірургічного лікування для конкретного пацієнта
Ймовірність хірургічного втручання в майбутньому	Клінічна ситуація
Висока	Пацієнти, яким потрібно приділяти максимальну увагу збереженню кон’юнктиви. III стадія та швидко прогресуюча глаукома зі стартовим ВОТ, що значно перевищує цільовий. Хірургія є питанням часу, а не принципу. Молодий вік пацієнта на момент установлення діагнозу. Кожен рік медикаментозної терапії, що містить консерванти, погіршує кон’юнктивальне середовище для майбутньої операції. Нормотензивна глаукома з дефектами поля зору, близькими до фіксаційної точки, що потребує особливо низького цільового ВОТ (нерідко ≤12-13 мм рт. ст.), якого медикаментозно досягти неможливо або для цього потрібна максимальна терапія. Пацієнти із псевдоексфоліативною глаукомою, які через нестабільний та часто непередбачуваний характер ВОТ і прогресуюче ушкодження зонулярного апарату нерідко потребують хірургії як катаракти, так і глаукоми
Помірна	Стабільний перебіг глаукоми, контрольованої 1-2 препаратами, без явного прогресування
Низька	Рання глаукома або офтальмогіпертензія, де медикаментозна монотерапія забезпечує стабільний контроль

Спікерка доповнила свій виступ наведенням клінічного кейса пацієнта віком 62 роки з обтяженим анамнезом щодо глаукоми, високим ВОТ (OD 38 мм рт. ст., OS 33 мм рт. ст.) і значно порушеною зоровою функцією, який протягом 3 міс не дотримувався регулярного застосування простагландинів. Після обстеження з урахуванням наявності в хворого III ст. глаукоми, псевдоексфоліативного синдрому запропоновано хірургічне лікування, від якого пацієнт відмовився. З урахуванням високого ВОТ, необхідності збереження стану кон’юнктиви та дотримання комплаєнсу призначено фіксовану комбінацію дорзоламід + тимолол у безконсервантній формі зі зручною системою доставки (Дорзоптик Комбі Еко). Доповідачка зауважила, що дорзоламід слід призначати також пацієнтам після операцій, оскільки він запобігає розвитку очної гіпертензії та макулярного набряку, підсилюючи відновлення в післяопераційний період.

Через 6 міс під час візиту пацієнта ВОТ був на рівні 20 мм рт. ст. і спостерігалося погіршення зору на лівому оці. За згодою хворого йому проведено комбіновану хірургію катаракти та глаукоми з покращенням зору й стабільними показниками ВОТ.

Під час наступного візиту через 1 рік ВОТ на лівому оці становив 37 мм рт. ст. Успішно проведено лазерну трабекулопунктуру на лівому оці; ВОТ після втручання – 8,3 мм рт. ст.

Отже, призначення гіпотензивної терапії при глаукомі не лише вирішує поточне завдання щодо контролю ВОТ: кожне рішення лікаря формує довготривалу перспективу та «хірургічний капітал» пацієнта – стан кон’юнктиви, який визначатиме успішність операції у подальшому. У пріоритеті – мінімізація кількості призначуваних топічних препаратів і перевага застосування безконсервантних форм для покращення комплаєнсу, регулярна оцінка стану кон’юнктиви, своєчасне планування хірургічного переходу.

Клінічні кейси

У своєму виступі професор О.П. Вітовська навела цікаві клінічні випадки із власної практики.

Клінічний випадок № 1. Пацієнтка, 53 роки. Стійко підвищений ВОТ під час трьох візитів (обидва ока: 28, 24 та 25 мм рт. ст.) із добовими коливаннями 8 мм рт. ст. в обох очах. Співвідношення екскавації до диска зорового нерва – 0,6:1 та 0,55:1 із вогнищевим стоншенням нейроретинального обідка. Супутніх захворювань немає. Сімейний анамнез щодо глаукоми та сліпоти відсутній. У полі зору виявлено ранні зміни, що свідчать про глаукоматозне ураження. Центральна товщина рогівки – 532 та 526 мкм для правого і лівого ока відповідно.

З пацієнткою обговорено ризики та переваги початку терапії глаукоми з урахуванням таких факторів, як тривала очікувана тривалість життя, ранні дефекти поля зору, незначно підвищений ВОТ. Призначено безконсервантний препарат латанопросту Ксалоптик Еко по 1 краплі 1 р/день перед сном. При контрольному огляді ВОТ – 18 мм рт. ст. в обох очах із добовими коливаннями 4 та 5 мм рт. ст. відповідно. Рекомендовано повторити дослідження поля зору через 6 міс; протягом >2 років спостереження значущих змін не виявлено. Пацієнтці рекомендовано продовжувати застосування крапель за призначенням.

Експертка зазначила, що лікування глаукоми слід розпочинати з монотерапії, а саме аналогів простагландину як препаратів із найбільшою ефективністю. Далі йдуть неселективні блокатори β-адренорецепторів, інгібітори Rho-кінази, α-адренергічні агоністи, селективні блокатори β-адренорецепторів і місцеві інгібітори карбоангідрази.

Бензалконію хлорид у складі антиглаукомних препаратів може зумовити побічні ефекти та негативно вплинути на прогресію глаукоми. Пацієнтам, які не переносять консерванти, а також тим, хто проходить тривале лікування, необхідно уникати призначення препаратів, які містять їх у своєму складі.

Доведено, що заміна латанопросту з бензалконію хлоридом на безконсервантний препарат Ксалоптик Еко у 2-5 разів зменшує кількість очних побічних ефектів. Зокрема, дискомфорт після інстиляції крапель зменшується в майже 5 разів, симптоми ураження повік і кон’юнктиви – у 2,5 та 3,1 раза відповідно, прояви поверхневого крапкового кератиту – в 4,8 раза [6].

Клінічний випадок № 2. Пацієнт, 67 років. Діагностовано помірну первинну відкритокутову глаукому зі стійко підвищеним ВОТ під час двох візитів (праве та ліве око – 32 і 34 мм рт. ст. відповідно) із добовими коливаннями 8 мм рт. ст. в обох очах. Співвідношення екскавації до диска зорового нерва становило 0,85 та 0,7 із порушенням правила ISNT і відповідними помірними глаукоматозними змінами поля зору. Центральна товщина рогівки – 522 та 512 мкм для правого і лівого ока відповідно. Кути передньої камери відкриті.

Призначено очні краплі – безконсервантний біматопрост Бімікан® Еко по 1 краплі в кожне око 1 р/добу перед сном із рекомендацією повторного візиту через 2 дні. Під час контрольного огляду ВОТ – 20 мм рт. ст. в обох очах. Через 4 тиж спостереження ВОТ становив 16 мм рт. ст. в обох очах із добовими коливаннями 3 та 5 мм рт. ст. відповідно. Рекомендовано повторити дослідження поля зору через 4 міс; протягом >2 років ретельного спостереження значущих змін не виявлено. Пацієнту рекомендовано продовжувати застосування крапель за призначенням, а подальше дослідження поля зору проводити кожні 6 міс зі щорічним виконанням ОКТ RNFL.

Коментуючи наведений клінічний випадок, спікерка зазначила, що біматопрост найефективніше знижує ВОТ порівняно з іншими аналогами простагландинів і блокаторами β-адренорецепторів. Дані метааналізу 32 рандомізованих контрольованих порівняльних досліджень показав переваги біматопросту порівняно з латанопростом, травопростом і тафлупростом, які виявилися ефективнішими за тимолол у 1,6; 1,3; 1,3 та 1,1 раза відповідно [7].

Безконсервантний препарат Бімікан® Еко забезпечує найефективніше зниження та контроль ВОТ завдяки подвійному механізму дії біматопросту – покращенню увеосклерального і трабекулярного відтоку.

Зі свого боку В.Г. Печерій додатково зазначив, що аналоги простагландинів мають найкращий профіль системної безпеки. Водночас, якщо еталонні ефективність та безпека притаманні брендовим препаратам, то «білі» / брендовані генерики розширюють можливості та роблять препарати доступнішими широкому колу пацієнтів.

Безконсервантні форми та фіксовані комбінації покращують місцеву переносимість і дозволяють зменшити кількість інстиляцій. Крім того, сприяти покращенню комплаєнсу можуть зволожувальні краплі. Зокрема, СуперОптік™ Компліт надає потрійний ефект, забезпечуючи зволоження, заспокоєння та регенерацію при запальних захворюваннях. Гіалуронат натрію в складі крапель надає заспокійливий ефект і допомагає відновити захисний бар’єр поверхні ока. Декспантенол (провітамін В₅) стимулює мітоз епітеліальних клітин і прискорює їхню міграцію, що спричиняє швидку реепітелізацію ушкодженої поверхні ока, а також нормалізує клітинний метаболізм і збільшує міцність колагенових волокон. Завдяки цьому СуперОптік™ Компліт сприяє швидкому полегшенню таких симптомів, як сухість, втома, подразнення, печіння, сльозотеча.

Вадим Геннадійович також зауважив про доведені нейропротекторні властивості бримонідину, а саме Бриглау ЕКО – наразі єдиний в Україні безконсервантний бримонідин, який забезпечує надійну нейропротекцію при глаукомі.

На завершення свого виступу експерт ще раз нагадав про важливість тісного контакту лікарів із пацієнтами (якщо він є непродуктивним – залучати родичів, близьких людей), роз’яснення найефективніших варіантів лікування і необхідність ретельно дотримуватися всіх призначень.

Список літератури знаходиться в редакції.

Підготувала Віталіна Хмельницька

Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 9 (620), 2026 р

Номер: Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 9 (620), 2026 р