11 травня, 2026
Всесвітній тиждень глаукоми в Україні: актуальне
За матеріалами освітніх заходів у межах Всесвітнього тижня боротьби із глаукомою
За даними Всесвітньої глаукомної асоціації (WGA), у світі налічується ≈78 млн пацієнтів із глаукомою. Прогнозується, що до 2040 року цей показник може зрости до 112 млн. Поширення інформації про ризики цього захворювання серед населення й особливо покращення діагностики шляхом виявлення громадян із підвищеним внутрішньоочним тиском (ВОТ), а також удосконалення якості медичної допомоги є ключовими чинниками в поліпшенні лікування та зменшенні інвалідізації громадян.
В Україні, як і за кордоном, тиждень глаукоми відбувається на початку весни; у 2026 році він тривав із 8 по 14 березня. За ініціативи ГО «Українське глаукомне товариство» та партнерської підтримки компанії Santen, Японія, у 5 обласних центрах: Києві, Житомирі, Рівному, Львові, Вінниці – було проведено відкриті благодійні заходи зі скринінгу глаукоми методом визначення ВОТ із подальшим скеруванням осіб із підвищеними показниками на поглиблене обстеження. Загалом до скрінінгу було залучено 583 особи. Розгорнутий аналіз і висновки будуть статистично оброблені та представлені у вигляді доповіді на щорічній конференції товариства «Глаукома+ 2026» восени цього року. Важливою складовою тижня глаукоми традиційно стало залучення провідних вітчизняних офтальмологів із метою підвищення рівня обізнаності населення стосовно ризиків патології, а також обговорення напрямів лікування глаукоми згідно із сучасними стандартами. Про перебіг Всесвітнього тижня боротьби із глаукомою, профілактику та лікування глаукоми розповіла завідувачка кафедри хірургічних хвороб № 2 ПВНЗ «Київський медичний університет», академік Національної академії медичних наук України, заслужений лікар України, лауреат Державної премії України, голова ГО «Українське глаукомне товариство», член президії Європейського глаукомного товариства (EGS) та член WGA, доктор медичних наук, професор Зоя Федорівна Веселовська.
Як саме минає тиждень глаукоми у вашому місті? Можливо, є щось особливе? Або те, що поєднує з іншими містами?
У межах Всесвітнього тижня глаукоми в Україні, незважаючи на складні соціально-економічні умови, протягом останніх років вийшло забезпечити проведення масштабних освітніх і скринінгових заходів. Однією із ключових традиційних ініціатив став загальнонаціональний тонометричний марафон, спрямований на раннє виявлення підвищеного ВОТ як провідного фактора ризику глаукоми. Ініціатива була започаткована за підтримки фармацевтичної компанії Santen, Японія, що дозволило забезпечити заклади охорони здоров’я необхідним діагностичним обладнанням. На першому етапі скринінгові вимірювання ВОТ проводилися в місті Києві, після чого технічне оснащення було передано до низки обласних центрів України. Це сприяло значному розширенню території проєкту, охопленню більшої кількості пацієнтів і залученню широкого кола лікарів-офтальмологів, зокрема завідувача Центру мікрохірургії ока та екстреної офтальмологічної допомоги Рівненської обласної клінічної лікарні ім. Юрія Семенюка, лікаря-офтальмолога вищої кваліфікаційної категорії Романа Олеговича Павліва, завідувачки центру мікрохірургії ока Вінницької обласної клінічної лікарні ім. М. І. Пирогова, лікаря-офтальмолога вищої категорії, кандидата медичних наук Наталії Іванівни Капшук, головного офтальмолога Львівської області, завідувачки офтальмологічного відділення Львівської обласної клінічної лікарні, лікаря-офтальмолога вищої кваліфікаційної категорії, кандидата медичних наук Олександри Борисівни Павлів і лікаря-офтальмолога вищої кваліфікаційної категорії, в. о. завідувача відділення мікрохірургії ока Житомирської обласної клінічної лікарні ім. О. Ф. Гербачевського В’ячеслава Олександровича Рижука.
У місті Києві основною клінічною базою стали установи Національної академії наук України, зокрема територія ДУ «Національний інститут серцево-судинної хірургії ім. М. М. Амосова Національної академії наук України», де функціонує новостворена клінічна база для підготовки фахівців кафедри з офтальмології Київського медичного університету. В день проведення заходу було обстежено >120 пацієнтів протягом 3 год, що свідчить про високий рівень зацікавленості населення в профілактичних оглядах. Аналогічні відкриті скринінгові заходи з вимірюванням ВОТ за підтримки компанії Santen, Японія, були організовані також у Житомирі, Львові, Вінниці та Рівному. Особливістю проведення Всесвітнього тижня глаукоми в місті Києві стало впровадження розширеного скринінгу із застосуванням технологій штучного інтелекту, що дозволяють підвищити точність виявлення патологічних змін. Зазначений підхід зумовив значний інтерес серед пацієнтів і сприяв підвищенню їхньої участі в профілактичних обстеженнях. Результат багаторічної реалізації цих заходів – формування тенденції до проведення схожих скринінгових днів не лише в межах Всесвітнього тижня глаукоми, а й протягом року. Це відповідає сучасним підходам до профілактики глаукоми, які базуються на трьох ключових складових: поширенні інформації про захворювання, підвищенні обізнаності населення та регулярному проведенні скринінгових обстежень, зокрема вимірюванні ВОТ.
Завідувач Центру мікрохірургії ока та екстреної офтальмологічної допомоги Рівненської обласної клінічної лікарні ім. Юрія Семенюка, лікар-офтальмолог вищої кваліфікаційної категорії Роман Олегович Павлів додав, що в контексті проведення Всесвітнього тижня глаукоми, навіть за умов обмежених ресурсів і складної ситуації в країні, цей захід залишається пріоритетним напрямом діяльності закладу. Організаційна модель заходу в місті Рівне передбачає одночасний фокус як на пацієнтах, так і на медичних працівниках. Зокрема, в поліклінічному відділенні закладу на постійній основі функціонує спеціалізований глаукомний кабінет, що забезпечує безперервність діагностичного та лікувального процесу. Додатково використовуються інформаційно-освітні матеріали у вигляді стендів, що сприяє підвищенню обізнаності пацієнтів щодо факторів ризику, перебігу та наслідків захворювання. З огляду на зростання поширеності глаукоми в закладі реалізується стратегія системного інформування населення, яка виходить за межі окремих інформаційних кампаній. Безпосередньо під час Всесвітнього тижня глаукоми проводяться науково-практичні конференції для лікарів та освітні лекції для пацієнтів. На особливу увагу заслуговує залучення до освітніх заходів родичів і опікунів пацієнтів. Це принципово важливо з огляду на те, що більшість хворих на глаукому є особами літнього віку з порушенням зору, котрі потребують додаткової підтримки в дотриманні лікувальних рекомендацій. Із цією метою пацієнти разом із членами сім’ї заздалегідь отримують запрошення для участі у відповідних заходах. У місті Рівне як обласному центрі до реалізації ініціативи долучаються окремі спеціалізовані приватні кабінети. Такий міжінституційний підхід, спрямований на підвищення якості офтальмологічної допомоги через активне залучення лікарів, пацієнтів, а також найближчого оточення хворих, суттєво покращує результати лікування. Додатковим компонентом заходів стало проведення скринінгового вимірювання ВОТ у пацієнтів різних клінічних профілів. Із цією метою в приймальному відділенні було організовано робоче місце з відповідним діагностичним обладнанням і залученням профільного спеціаліста. Це дозволило охопити як пацієнтів, котрі госпіталізуються, так і тих, що виписуються зі стаціонару будь-якого соматичного профілю.
Завідувачка центру мікрохірургії ока Вінницької обласної клінічної лікарні ім. М. І. Пирогова, лікар-офтальмолог вищої категорії, кандидат медичних наук Наталія Іванівна Капшук зазначила, що в поліклінічному відділенні обласної клінічної лікарні ім. М. І. Пирогова функціонує спеціалізований глаукомний кабінет, у якому постійно здійснюється скринінг глаукоми, зокрема вимірювання ВОТ. Важлива особливість організації допомоги – можливість звернення пацієнтів без направлення, що підвищує доступність ранньої діагностики захворювання. В межах проведення Всесвітнього тижня глаукоми спостерігається активізація залучення населення до скринінгових обстежень, що спрямовано на підвищення обізнаності стосовно глаукоми та своєчасне виявлення патології. Також постійно проводяться інформаційно-просвітницькі ініціативи в цифровому середовищі: в соціальних мережах кожні 2 дні виходить матеріал для пацієнтів, орієнтований на поширення інформації про ризики, перебіг і наслідки глаукоми.
Як повідомив лікар-офтальмолог вищої категорії, в. о. завідувача відділення мікрохірургії ока Житомирської обласної клінічної лікарні ім. О. Ф. Гербачевського В’ячеслав Олександрович Рижук, щороку в березні Житомир активно долучається до проведення Всесвітнього тижня боротьби з глаукомою. Упродовж цього періоду медичні заклади міста та області забезпечують відкритий доступ до офтальмологічної допомоги, надаючи можливість безкоштовного проходження скринінгових обстежень, зокрема вимірювання ВОТ, оцінки гостроти зору та консультації лікаря-офтальмолога. Важливою рисою проведення заходів у Житомирі є підвищена доступність медичних послуг, що передбачає можливість обстеження без запису; це, своєю чергою, сприяє залученню широких верств населення, насамперед осіб із груп підвищеного ризику, в т. ч. віком понад 40 років. Значна увага приділяється інформаційно-просвітницькій роботі, спрямованій на формування розуміння того, що перебіг глаукоми може тривалий час бути безсимптомним, проте за відсутності своєчасної діагностики та лікування захворювання призводить до прогресуючого та незворотного зниження зору. Під час таких ініціатив регулярно діагностуються нові випадки глаукоми, що підкреслює значущість цих заходів для збереження здоров’я населення.
Головний офтальмолог Львівської області, завідувачка офтальмологічного відділення Львівської обласної клінічної лікарні, лікар-офтальмолог вищої категорії, кандидат медичних наук, офтальмохірург Олександра Борисівна Павлів підкреслила, що проведенню Всесвітнього тижня боротьби з глаукомою у Львові передує активна інформаційно-просвітницька кампанія, спрямована на підвищення обізнаності населення щодо захворювання та важливості його ранньої діагностики. У межах заходів здійснюється скринінгове вимірювання ВОТ, що завдяки доступності обладнання та безкоштовному формату обстежень сприяє високому рівню залученості населення. Тож рівень поінформованості населення щодо глаукоми та її потенційних ускладнень поступово зростає, що є результатом як поточних, так і попередніх організаційних заходів. Очікується, що подальший розвиток державних ініціатив, зокрема впровадження єдиної електронної системи охорони здоров’я, сприятиме розширенню охоплення пацієнтів та оптимізації підходів до діагностики та лікування глаукоми.
Чому пацієнти із глаукомою несвоєчасно звертаються по медичну допомогу?
Р. О. Павлів зазначив, що однією із ключових причин несвоєчасного звернення пацієнтів із глаукомою по медичну допомогу є хибне сприйняття захворювання як тимчасового або незначного порушення зору. Водночас глаукома – це хронічна прогресуюча патологія, яка на ранніх стадіях перебігає безсимптомно. Відсутність клінічно виражених проявів спричиняє те, що пацієнти тривалий час не відчувають жодного дискомфорту та не звертаються до лікаря-офтальмолога. Клінічна практика показує, що суб’єктивні симптоми часто з’являються лише після втрати 40-50% зору (фактично тоді, коли захворювання вже досягає розвинутих стадій). Суттєвою проблемою залишається також низький рівень обізнаності населення стосовно важливості профілактичних оглядів, що обумовлено недостатнім інформуванням про глаукому як захворювання з безсимптомним початком. Звісно, в організованих колективах, де впроваджено регулярні профілактичні огляди, спостерігаються вища частота раннього виявлення глаукоми та менша поширеність занедбаних форм захворювання. Включення вимірювання ВОТ до стандартних програм скринінгу дозволяє діагностувати патологію на доклінічних стадіях, коли своєчасне інформування пацієнта та призначення терапії можуть суттєво уповільнити прогресування хвороби і запобігти втраті зору. Окрему роль у несвоєчасному зверненні по медичну допомогу відіграють соціальні та логістичні фактори. Значний вплив мають вимушене переміщення населення, наслідки бойових дій, часта зміна медичних закладів і лікарів. Це ускладнює безперервність медичного спостереження та знижує частоту планових звернень. Варто виокремити обмежений доступ до лікарських засобів у певних регіонах, зокрема на тимчасово окупованих територіях, де спостерігаються перебої з постачанням офтальмологічних препаратів, що відзначають пацієнти після приїзду звідти. Це сприяє відтермінуванню профілактичних візитів і знижує прихильність до лікування.
Н. І. Капшук підтвердила тезу, що поширеною причиною несвоєчасного звернення пацієнтів із глаукомою по медичну допомогу є безсимптомний перебіг захворювання на ранніх стадіях. Відсутність больового синдрому, дискомфорту чи інших суб’єктивних проявів зумовлює те, що пацієнти не мають очевидних підстав для звернення до лікаря-офтальмолога. Внаслідок цього патологічний процес тривалий час залишається недіагностованим. Додатковий чинник – недостатній розвиток профілактичних підходів у системі охорони здоров’я. Незважаючи на те що глаукома належить до вік-асоційованих захворювань, які можуть бути своєчасно виявлені на доклінічному етапі, ефективна профілактика потребує системного інформування населення та впровадження регулярних скринінгових програм, зокрема проведення офтальмологічних оглядів з обов’язковим вимірюванням ВОТ.
В. О. Рижук додав, що глаукома залишається однією з провідних причин незворотної втрати зору у світі. Попри досягнення сучасної офтальмології, значна частина пацієнтів звертається по медичну допомогу вже на пізніх стадіях захворювання, коли терапевтичні втручання можуть лише сповільнити прогресування патологічного процесу, однак не забезпечують повного відновлення втрачених зорових функцій. За словами фахівця, ключовим фактором несвоєчасного звернення є тривалий безсимптомний перебіг захворювання. Підвищення ВОТ не супроводжується больовим синдромом чи вираженим дискомфортом, тоді як звуження полів зору розвивається поступово та компенсаторно. Унаслідок цього пацієнти тривалий час не усвідомлюють наявності патологічних змін і звертаються по медичну допомогу лише при появі виражених і вже незворотних порушень зорової функції.
Які тренди в Україні та світі щодо консервативного лікування глаукоми спостерігаються за останні 2-3 роки?
Академік НАМН України, професор З. Ф. Веселовська зауважила, що сучасні підходи до консервативного лікування глаукоми в Україні та світі ґрунтуються на положеннях міжнародних клінічних настанов, зокрема 6-го видання рекомендацій EGS (European Glaucoma Society Guidelines, 6th Edition, 2025). Відповідно до цих рекомендацій, медикаментозна терапія залишається основою лікування глаукоми, тоді як інші методи, включно з лазерними та хірургічними втручаннями, розглядаються як доповнювальні або альтернативні за певних клінічних умов. Одним із ключових трендів є посилення ролі пацієнтоорієнтованого підходу, що передбачає активний діалог між лікарем і пацієнтом та спільне ухвалення рішень щодо стратегії лікування. Такий підхід дозволяє індивідуалізувати терапію з урахуванням клінічних характеристик, факторів ризику, очікуваної тривалості життя та прихильності пацієнта до лікування, водночас забезпечуючи відповідність сучасним клінічним протоколам. Важливий аспект сучасних підходів – ранній початок терапії: при первинному виявленні змін, характерних для глаукоми, рекомендовано своєчасне призначення топічних гіпотензивних препаратів як терапії першої лінії. Водночас у пацієнтів із високими показниками ВОТ на момент установлення діагнозу чи в осіб молодшого віку доцільним є застосування інтенсивніших стратегій лікування. Це обумовлено необхідністю досягнення довготривалого контролю захворювання з урахуванням прогнозованої тривалості життя та ризику прогресування. Концепція досягнення та підтримання цільового ВОТ є центральною в сучасному менеджменті глаукоми. Під цільовим ВОТ розуміють такий рівень, за якого забезпечується стабільність зорових функцій і уникнення прогресування патології. Саме тому значна увага приділяється регулярному моніторингу показників ВОТ і корекції терапії (за потреби). У клінічній практиці дедалі ширше застосовуються комбіновані підходи, що передбачають медикаментозне лікування та застосування хірургічних технік. Серед останніх лазерні втручання (аргонова та селективна лазерна трабекулопластика), мініінвазивні операції та дренуючі засоби спрямовані на покращення відтоку внутрішньоочної рідини задля досягнення цільового ВОТ. У певних випадках стійка компенсація ВОТ дозволяє зменшити медикаментозне навантаження або на деякий час відмовитися від глаукомних крапель.
Н. І. Капшук додала, що тактика лікування глаукоми визначається переважно стадією захворювання. У клінічній практиці більшість пацієнтів звертаються по медичну допомогу вже на прогресивних стадіях, що зумовлює необхідність призначення фіксованих комбінацій гіпотензивних препаратів. При первинній діагностиці найчастіше виявляються ІІ та ІІІ стадії глаукоми, тому залежно від клінічної картини розглядається як медикаментозна терапія із застосуванням фіксованих комбінацій, так і лазерні методи лікування, зокрема селективна лазерна трабекулопластика. Водночас І стадія глаукоми діагностується вкрай рідко та зазвичай виявляється випадково під час обстеження щодо інших офтальмологічних захворювань або в межах скринінгових програм; самостійні звернення пацієнтів на цьому етапі практично не спостерігаються.
Р. О. Павлів зауважив, що вітчизняні підходи до лікування глаукоми суттєво розширили спектр консервативної терапії, зокрема за рахунок доступності лікарських засобів, що дозволяє забезпечити безперервність лікування навіть за умов обмежених ресурсів. Важливим досягненням є включення окремих лікарських засобів до програми медичних гарантій, а це підвищує доступність терапії та комплаєнс пацієнтів. Однак глаукома розглядається як гетерогенна патологія, що обумовлює необхідність індивідуалізації лікувальної тактики з урахуванням клінічної картини. В низці випадків, навіть на ранніх етапах, можуть бути обґрунтовані лазерні або хірургічні втручання. У стаціонарній практиці нерідко спостерігаються пацієнти із занедбаними формами, включно з однобічною втратою зору, тоді як в амбулаторних умовах переважає консервативне ведення із застосуванням моно- та комбінованої терапії з урахуванням переносимості препаратів.
О. Б. Павлів підкреслила, що сучасна українська офтальмологічна практика у сфері лікування глаукоми ґрунтується на засадах доказової медицини та гармонізована з міжнародними клінічними рекомендаціями, насамперед EGS. Важливим чинником розвитку галузі є офіційні переклади та імплементація актуальних клінічних настанов. Залучення фармацевтичних компаній, зокрема Santen, Японія, сприяє розширенню науково-методичної бази та підвищенню якості клінічних рішень у щоденній практиці офтальмологів України. Такий підхід дозволяє мінімізувати розбіжності в клінічних стратегіях, які можуть виникати при використанні різних міжнародних рекомендацій, зокрема американських чи австралійських протоколів, та забезпечує уніфікацію підходів у межах єдиного інформаційного поля.
Чи є щось специфічне в лікуванні глаукоми, що стосується саме українського підходу?
Р. О. Павлів зазначив, що історично розвиток офтальмологічної школи в Україні характеризувався обмеженим доступом до лікарських засобів для консервативного лікування глаукоми, що чинило безпосередній вплив на клінічну практику. На сучасному етапі ситуація суттєво змінилася: в Україні доступний широкий спектр лікарських засобів із різними механізмами дії, що значно розширило можливості консервативного лікування глаукоми та підвищило якість медичної допомоги. Додатково слід відзначити покращення матеріально-технічної бази офтальмологічних закладів, зокрема розширення доступу до сучасного діагностичного та лікувального обладнання. Специфічною рисою українського підходу є активна інтеграція протягом останніх років у міжнародний професійний простір. Зокрема, ГО «Українське глаукомне товариство» прийнято до складу EGS, а також WGA, що забезпечує уніфікацію підходів до ведення пацієнтів відповідно до європейських клінічних настанов. Окремий виклик вітчизняної офтальмологічної практики – зростання частоти глаукоми в пацієнтів молодого віку, зокрема внаслідок травматичних ушкоджень. У цій категорії хворих значну роль відіграє післятравматична глаукома, розвиток якої може пов’язуватися як із самим ушкодженням, так і з тривалим застосуванням глюкокортикостероїдів, що асоціюється з підвищенням ВОТ. Це сприяє суттєвому розширенню вітчизняних підходів до лікування глаукоми як за допомогою топічної терапії, так і за рахунок оперативних втручань.
Н. І. Капшук повідомила, що порівняно з попереднім 10-річним періодом у клінічній практиці в Україні спостерігається зміщення акцентів від хірургічних підходів до ширшого застосування консервативного лікування глаукоми. Сучасні напрацювання української офтальмологічної школи свідчать про зростання ефективності медикаментозного контролю захворювання, зокрема за рахунок розширення можливостей топічної терапії. Характерна особливість вітчизняного підходу – надання пацієнтам варіативності терапевтичних стратегій: від застосування фіксованих комбінацій гіпотензивних препаратів до своєчасної інтенсифікації лікування або переходу до хірургічних методів у разі недостатнього контролю ВОТ. Водночас ефективність лікування глаукоми значною мірою залежить від мультидисциплінарного підходу, зокрема необхідності скринінгового вимірювання ВОТ у пацієнтів старших вікових груп, а також урахування спадкової схильності: за наявності обтяженого сімейного анамнезу рекомендовано регулярне обстеження близьких родичів. Водночас у вітчизняній практиці робиться акцент на необхідності регулярних офтальмологічних оглядів, особливо в групах ризику, включно з пацієнтами із системними захворюваннями сполучної тканини, артеріальною гіпертензією та цукровим діабетом, які асоціюються з підвищеним ризиком розвитку глаукоми.
Відповідаючи на це питання, В. О. Рижук додав, що одним із ключових сучасних підходів у лікуванні глаукоми є концепція раннього терапевтичного втручання. Вона передбачає ініціацію лікування на ранніх стадіях захворювання навіть за наявності мінімальних клінічних змін з метою своєчасного контролю ВОТ і профілактики незворотного ураження зорового нерва. У межах цього підходу все ширше застосовуються лазерні техніки, а також їх комбінація з медикаментозною терапією, що дозволяє досягати надійнішого контролю захворювання. Загальним принципом є положення про доцільність ранньої стабілізації ВОТ як ефективнішої стратегії порівняно з лікуванням уже сформованих ускладнень. Окремим важливим напрямом є розвиток комбінованої медикаментозної терапії із застосуванням фіксованих комбінацій препаратів. Аналоги простагландинів залишаються препаратами першої лінії (золотим стандартом), однак дедалі частіше використовуються в складі комбінованих схем терапії, що сприяє підвищенню прихильності пацієнтів до лікування та покращенню довготривалого контролю захворювання.
Яким антиглаукомним препаратам слід віддавати перевагу сьогодні?
За словами Н. І. Капшук, вибір антиглаукомних лікарських засобів ґрунтується на вимогах до їхньої ефективності, безпеки та зручності застосування. Одним із ключових критеріїв є відсутність консервантів, що дозволяє знизити ризик розвитку місцевих побічних реакцій та підвищити переносимість терапії, особливо при тривалому застосуванні. Важливий напрям – використання комбінованих препаратів, які містять декілька активних молекул із різними механізмами дії. Такий підхід забезпечує ефективніший контроль ВОТ і сприяє підвищенню прихильності пацієнтів до лікування за рахунок спрощення терапевтичних схем. Це має особливе значення в пацієнтів старших вікових груп, для яких характерні наявність коморбідної патології та необхідність одночасного прийому декількох лікарських засобів. Окрему увагу приділяють ергономічним характеристикам препаратів, зокрема зручності використання флакона, легкості відкриття та точності дозування. З урахуванням того, що більшість пацієнтів із глаукомою – це особи літнього віку, доступність самостійного застосування очних крапель є важливим фактором ефективності лікування.
Відповідаючи на це запитання, Р. О. Павлів зазначив, що арсенал лікаря-офтальмолога включає широкий спектр антиглаукомних лікарських засобів із різними механізмами дії, що потребує глибокого розуміння фармакологічних властивостей окремих молекул і можливостей їхнього комбінування. Відповідно до сучасних клінічних рекомендацій, препаратами першої лінії залишаються засоби, спрямовані на посилення увеосклерального відтоку внутрішньоочної рідини. Вони демонструють високу ефективність і широко застосовуються в клінічній практиці. Вибір антиглаукомної терапії має базуватися не лише на досягненні цільового ВОТ, а й на необхідності захисту інших структур ока, насамперед зорового нерва. Саме тому в сучасному менеджменті глаукоми розглядається доцільність застосування засобів із нейропротекторними властивостями, спрямованих на підтримку трофіки та функціонального стану нервових волокон. Клінічна практика свідчить, що пацієнти рідко звертаються на ранніх стадіях первинної відкритокутової глаукоми, а це зумовлює необхідність комплексного підходу до лікування вже на етапі встановлення діагнозу. В цьому контексті важливе значення має не лише терапія, а й профілактика: особам віком >40 років рекомендовано регулярне вимірювання ВОТ, а також проведення офтальмологічного обстеження за появи перших скарг на зниження зору або асиметрії показників ВОТ між очима.
О. Б. Павлів підкреслила, що вибір антиглаукомної терапії значною мірою визначається клінічною ситуацією, однак провідне місце в топічному лікуванні глаукоми на сьогодні займають аналоги простагландинів як препарати першої лінії. У випадках, коли застосування монотерапії не дозволяє досягти цільових рівнів ВОТ, доцільним є перехід до комбінованих схем лікування з використанням фіксованих комбінацій. За відсутності достатнього клінічного ефекту медикаментозної терапії розглядається можливість застосування лазерних методів лікування, а при подальшій недостатній компенсації ВОТ – хірургічне втручання, включно з мініінвазивними або проникаючими методиками.
В. О. Рижук додав, що вибір антиглаукомних препаратів ґрунтується не лише на їхній здатності ефективно знижувати ВОТ, а й на профілі безпеки, зручності застосування та рівні прихильності пацієнта до терапії. Протягом останніх 2-3 років сформувався чіткий ієрархічний підхід до призначення медикаментозного лікування глаукоми. Препаратами першої лінії залишаються аналоги простагландинів, які нині розглядаються як беззаперечні лідери топічної терапії. До цієї групи належать латанопрост, біматопрост, травопрост і тафлупрост. Їхні переваги визначаються високою ефективністю в зниженні ВОТ (у середньому на 25-35%), режимом застосування 1 раз на добу, що суттєво покращує комплаєнс, мінімальним системним побічним профілем, а також забезпеченням стабільного 24-годинного контролю ВОТ. Сучасним ключовим трендом у фармакотерапії глаукоми є широке впровадження фіксованих комбінацій препаратів. Серед них найчастіше використовуються поєднання аналогів простагландинів із β-блокаторами, інгібіторів карбоангідрази з β-блокаторами, а також комбінації простагландинів із новими фармакологічними агентами. Перевагами таких схем є зменшення кількості інстиляцій, підвищення прихильності пацієнтів до лікування та посилення гіпотензивного ефекту. Сучасні клінічні рекомендації підкреслюють доцільність переходу до фіксованих комбінованих препаратів у разі недостатньої ефективності монотерапії, що дозволяє оптимізувати лікування й уникати надмірної поліпрагмазії в пацієнтів із глаукомою.
Що порадите вивчати лікарям, які прагнуть підвищити свій рівень діагностики та лікування глаукоми, краще лікувати пацієнтів із цим захворюванням?
Академік НАМН України, професор З. Ф. Веселовська підкреслила, що підвищення якості діагностики та лікування глаукоми безпосередньо пов’язане з доступом лікарів до сучасних клінічних рекомендацій і доказової інформації. У цьому контексті ключове значення мають упровадження й адаптація міжнародних настанов, зокрема рекомендацій EGS (European Glaucoma Society Guidelines). В Україні вже здійснено переклад та адаптацію 4-го і 5-го видань цих рекомендацій, а також триває підготовка української версії 6-го видання, що дозволяє забезпечити фахівців актуальними даними стосовно діагностики й лікування глаукоми. Важливим аспектом є не лише доступ до інформації, а й формат її подання. Забезпечення достатнього тиражу друкованих видань залишається актуальним, особливо з огляду на обмеження доступу до електронних ресурсів, що можуть виникати внаслідок соціально-економічних факторів в Україні. Друковані матеріали дозволяють лікарям системно опрацьовувати рекомендації та використовувати їх у практичній діяльності незалежно від зовнішніх умов. Суттєву роль відіграють також професійна комунікація та міждисциплінарна співпраця, включно з міжнародною взаємодією. Залучення іноземних експертів та участь у спільних науково-освітніх проєктах сприяють упровадженню сучасних підходів у вітчизняну практику. Перспективним напрямом є організація спеціалізованих освітніх курсів для лікарів-офтальмологів, присвячених оновленням у менеджменті пацієнтів із глаукомою, що дозволить систематизувати знання та підвищити рівень клінічної підготовки фахівців. У цьому аспекті важлива роль належить інформаційно-освітнім заходам регіонального та всеукраїнського рівня. Цього року захід такого рівня, а саме Всеукраїнський глаукомний симпозіум (SGSU; 25.03.2026), організований спільно Українським глаукомним товариством за підтримки компанії Santen, Японія, об’єднав понад 1000 офтальмологів із різних міст України. Програма симпозіуму передбачала обговорення базових питань 6-го видання «Термінологія та настанови з глаукоми» та завдань на майбутнє (більше інформації за посиланням: https://sgsu.bridgevent.org/?utm_source=qr).
Висновки
Глаукома є хронічним прогресуючим захворюванням, що за відсутності своєчасної діагностики й адекватного лікування може спричинити незворотну втрату зору. Відповідно до сучасних підходів до менеджменту глаукоми фармакотерапія посідає провідне місце в структурі лікувальних стратегій. Аналоги простагландинів залишаються препаратами першого вибору в терапії первинної відкритокутової глаукоми, при цьому безконсервантні лікарські форми розглядаються як пріоритетні з погляду безпеки та переносимості. Важливу роль у підвищенні якості медичної допомоги пацієнтам із глаукомою відіграють освітні заходи для лікарів, інформування пацієнтів щодо наслідків несвоєчасного лікування, а також системний обмін клінічним досвідом між фахівцями.
Підготувала Катерина Пашинська
Щоб отримати більше інформації про Всеукраїнський глаукомний симпозіум, переходьте за посиланням або скористайтеся QR-кодом:
Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 6 (617), 2026 р
