22 березня, 2026
Комплексне медичне офтальмологічне обстеження дорослих: настанова належної клінічної практики Американської академії офтальмології
Пацієнти можуть звертатися по комплексне медичне офтальмологічне обстеження з різних причин; його рекомендують тим, кого не оглядали тривалий час, а також при першому візиті (з інтервалами залежно від віку та факторів ризику). Ретельний огляд дає змогу виявляти як поширені порушення органа зору та пов’язаних структур, так і рідкісні, але небезпечні стани (наприклад, пухлини), а також очні прояви системних захворювань. Усім, особливо пацієнтам із факторами ризику, потрібні періодичні огляди для раннього виявлення та лікування хвороб і запобігання втраті зору; за наявності діагностованої патології регулярне комплексне спостереження оптимізує моніторинг і терапію. За своєчасного й адекватного втручання захворювання, що загрожують сліпотою (глаукома, катаракта, вікова макулярна дегенерація (ВМД), діабетична ретинопатія, ускладнення міопії високого ступеня), часто мають кращий прогноз, а дослідження свідчать, що до 40% випадків сліпоти можна було б запобігти чи пом’якшити за умови своєчасного офтальмологічного скринінгу й лікування.
Найважливіші рекомендації
Під час комплексного медичного офтальмологічного обстеження можна виявити як порушення з боку системи зору, так і ознаки системних захворювань, що мають офтальмологічні прояви.
Рекомендована частота комплексних медичних офтальмологічних оглядів для дорослих за відсутності симптомів і факторів ризику патології очей (а також для пацієнтів, які не мають факторів ризику захворювань очей):
- вік <40 років – кожні 5-10 років;
- 40-54 роки – кожні 2-4 роки;
- 55-64 роки – кожні 1-3 роки;
- ≥65 років – кожні 1-2 роки.
Частіші комплексні медичні офтальмологічні огляди рекомендовані дорослим, які мають фактори ризику первинної відкритокутової глаукоми, як-от цукровий діабет (ЦД), старший вік, сімейний анамнез, належність до чорношкірої раси та латиноамериканське / іспаномовне походження.
Час і частота обстеження для пацієнтів із ЦД залежать від його типу, а в жінок – ще й від статусу вагітності:
- ЦД 1 типу – перше обстеження через 5 років із початку захворювання, надалі – щороку;
- ЦД 2 типу – перше обстеження на момент установлення діагнозу, надалі – щонайменше щороку;
- жінки із ЦД 1 або 2 типу, які є вагітними чи планують вагітність, – перше обстеження до зачаття, потім – на ранніх термінах І триместру; подальші рекомендації залежать від результатів огляду.
Куріння є фактором ризику багатьох захворювань очей, тому слід заохочувати відмову від нього.
Обґрунтування проведення комплексних медичних офтальмологічних обстежень
Проведення періодичних комплексних медичних офтальмологічних обстежень у дорослих без відомих очних захворювань, симптомів або факторів ризику дозволяє виявляти захворювання очей, порушення зорової функції або офтальмологічні ознаки системних хвороб. Раннє розпізнавання, консультування чи лікування може зберегти зорову функцію або у випадку системних захворювань – запобігти тяжкій хворобі чи навіть передчасній смерті.
Незворотна втрата зору пов’язана з негативним впливом на якість життя та психічне здоров’я, а в пацієнтів, які повідомляють про втрату зору, встановлено значущий зв’язок із депресією.
Комплексні медичні офтальмологічні обстеження також періодично проводять для оцінки нових симптомів і моніторингу стану в пацієнтів із раніше виявленими очними станами чи факторами ризику.
Вплив очних захворювань на громадське здоров’я є суттєвим, оскільки зір визначає повсякденне функціонування. Поліпшення зорової функції унаслідок лікування супроводжується підвищенням задоволеності життям і покращенням психічного здоров’я, а також більшою участю в домашній та громадській активності.
Зір відіграє критичну роль у мобільності та профілактиці падінь. Неліковане порушення зору пов’язують зі зниженням когнітивних функцій і хворобою Альцгеймера. У водіїв із глаукомою та вираженими дефектами поля зору виявлено вищий ризик зіткнень транспортних засобів. Порушення зору, ВМД і катаракта асоціюються з підвищеним ризиком смертності.
Очні захворювання і стани, які можуть мати безсимптомний перебіг
Відкритокутова глаукома
Поширеність в осіб віком ≥40 років:
- особи чорношкірої раси: 3,4%;
- особи латиноамериканського / іспаномовного походження: 2-4,7%;
- особи білої раси: 1,7%.
Фактори ризику виникнення / прогресування: чорношкіра раса або ллатиноамериканське / іспаномовне походження, старший вік, сімейний анамнез глаукоми, підвищений внутрішньоочний тиск, тонка центральна рогівка, ЦД 2 типу, нижчий систолічний і діастолічний артеріальний тиск, низький перфузійний очний тиск, міопія, нижчі значення рогівкового гістерезису, крововилив у диск зорового нерва, більше співвідношення «екскавація/диск» (cup-to-disc ratio) тощо.
Потенційно позитивні знахідки під час обстеження: екскавація диска зорового нерва та дефект шару нервових волокон сітківки, характерний дефект поля зору, підвищений внутрішньоочний тиск, зниження зору (на пізніх стадіях), вторинні причини підвищення внутрішньоочного тиску (наприклад, ексфоліативний матеріал на капсулі кришталика, ознаки синдрому дисперсії пігменту).
Первинна закритокутова глаукома
Поширеність:
- 0,009-2,6% (найвищі показники серед інуїтських та азійських популяцій).
- особи латиноамериканського / іспаномовного походження віком >40 років: 0,1%.
Фактори ризику: далекозорість, сімейний анамнез, старший вік, жіноча стать, інуїтське чи азійське походження та біометричні особливості ока (зменшена ширина кута, менша глибина передньої камери, коротша осьова довжина, збільшена товщина кришталика).
Потенційно позитивні знахідки під час обстеження: вузькі кути між райдужною оболонкою та рогівкою, підвищений внутрішньоочний тиск, периферичні передні синехії, збільшена товщина кришталика (переднє зміщення / випинання), платоподібна конфігурація райдужки, екскавація диска зорового нерва.
Діабетична ретинопатія
Поширеність в осіб ≥40 років:
- загальна популяція: 3,4%;
- особи із ЦД 1 або 2 типу: 28,5-40,3%;
- особи латиноамериканського / іспаномовного походження із ЦД: 46,9%
Фактори ризику: збільшення тривалості ЦД, високі рівні глікозильованого гемоглобіну, високий систолічний артеріальний тиск, підвищені рівні ліпідів у сироватці крові.
Потенційно позитивні знахідки під час обстеження: мікроаневризми сітківки, крововиливи, ліпідні ексудати, інтраретинальні мікросудинні аномалії, макулярний набряк, неоваскуляризація сітківки або переднього сегмента, преретинальний крововилив або крововилив у склоподібне тіло, тракційне відшарування сітківки.
Рання або проміжна ВМД
Поширеність в осіб віком ≥40 років:
- загальна популяція США: 11,6%;
- особи білої раси: 12,3%;
- особи латиноамериканського / іспаномовного походження: 12,2%;
- нелатиноамериканські особи чорношкірої раси: 7,2%;
- інші расові й етнічні групи: 10,5%.
Фактори ризику: збільшення віку, двобічні м’які друзи, великі / зливні друзи, скупчення пігменту чи атрофія пігментного епітелію сітківки, сімейний анамнез, генетичні поліморфізми, куріння; середземноморська дієта є захисним фактором.
Потенційно позитивні знахідки під час обстеження: порушення / атрофія пігментного епітелію сітківки, проміжні чи великі друзи, географічна атрофія або відшарування пігментного епітелію сітківки.
Пізня ВМД
Поширеність в осіб віком ≥40 років:
- загальна популяція США: 0,9%;
- особи білої раси: 1,0%;
- особи латиноамериканського / іспаномовного походження: 0,4%;
- нелатиноамериканські особи чорношкірої раси: 0,7%;
- інші расові й етнічні групи: 1,0%.
Фактори ризику: збільшення віку, сімейний анамнез, куріння, двобічні м’які друзи, великі / зливні друзи, скупчення пігменту чи атрофія пігментного епітелію сітківки, більший індекс маси тіла, генетичні чинники; середземноморська дієта є захисним фактором.
Потенційно позитивні знахідки під час обстеження: друзи та пов’язані з ними зміни пігментного епітелію сітківки, географічна атрофія, ознаки хоріоїдальної неоваскуляризації (інтра- чи субретинальний крововилив, ліпідні відкладення, інтра- або субретинальна рідина).
Невуси хоріоідеї
Поширеність становить 5-8%, зростає з віком і частіше трапляється в осіб білої раси.
Фактори ризику: біла раса та збільшення віку.
Потенційно позитивні знахідки під час обстеження: чітко окреслені межі утворення, часто плоскі чи дещо підвищені; зазвичай стабільні за розміром. Із часом можлива поява друз на верхній ділянці хоріоїдальних невусів, атрофія, гіперплазія або фіброзна метаплазія пігментного епітелію сітківки.
! Очні розлади, загальні стани та захворювання високого ризику, які потребують комплексного медичного офтальмологічного обстеження: відкритокутова глаукома, первинна закритокутова глаукома, ЦД, ВМД, катаракта, некориговані порушення рефракції, міопія високого ступеня, інша патологія органа зору.
Катаракта
Катаракта й надалі залишається вагомою причиною інвалідизації у США, становлячи ≈50% випадків низького зору в дорослих віком >40 років. Оскільки куріння підвищує ризик прогресування катаракти, інформування курців про це та інші наслідки може вплинути на їхнє рішення відмовитися від цієї звички.
Некориговані порушення рефракції
Некориговані порушення рефракції можуть мати безсимптомний перебіг, але спричиняти суттєві обмеження. Їх можна виявити під час комплексного медичного обстеження шляхом збору анамнезу та перевірки гостроти зору з використанням отвору діафрагми; рефрактометрію можна виконати під час цього самого візиту чи після скерування до відповідного фахівця.
Міопія високого ступеня
Поширеність міопії у світі зростає; вважається, що до 2050 року половина населення світу матиме міопію, а 10% – міопію високого ступеня. Порушення зору внаслідок міопічної макулопатії до 2050 року в світі зросте з 10,0 до 55,7 млн людей, а пов’язана з нею сліпота – із 3,3 до 18,5 млн. Втрата зору за міопії високого ступеня обумовлена розвитком міопічної макулярної дегенерації, яку також називають міопічною макулопатією або міопічною ретинопатією. Крім того, високий ступінь міопії та зміни заднього сегмента ока, як-от розриви чи дегенерація сітківки (решітчаста дегенерація чи субклінічні безсимптомні відшарування сітківки), підвищують ризик відшарування сітківки.
Інші патології органа зору
Інші розлади зору чи захворювання високого ризику, що потребують комплексного медичного офтальмологічного обстеження, включають наявність в анамнезі травми ока або аномалій переднього відділу, як-от кератектазія, дистрофія рогівки чи периферичні передні синехії. Також слід приділяти увагу пацієнтам зі станами, за яких існує підвищений ризик первинної відкритокутової глаукоми (наприклад, ексфоліативний синдром і синдром дисперсії пігменту) та закритокутової глаукоми (вузький кут передньої камери).
Системні захворювання та стани
Під час комплексного медичного офтальмологічного обстеження можуть бути виявлені системні інфекційні, неопластичні (пухлинні), автоімунні, серцево-судинні та пов’язані з харчуванням захворювання.
Нижчезазначені компоненти комплексного обстеження можуть допомогти виявити ознаки системних хвороб або інших серйозних медичних станів, зокрема:
- зовнішній огляд: орбітальна пухлина, хвороба Грейвса, хвороби накопичення (метаболічні), травма обличчя/голови;
- обстеження зіниць: синдром Горнера, фармакологічна токсичність, пухлина середнього мозку, аневризма;
- положення очей і окорухова функція: неврологічні розлади (наприклад, міастенія гравіс, вади / ураження центральної нервової системи чи аневризма, розсіяний склероз), хвороба Грейвса, вроджені аномалії, травма;
- оцінка поля зору: цереброваскулярні події (інсульт), пухлини хіазми;
- передній сегмент ока: токсичність лікарських засобів або важких металів; автоімунні / інфекційні захворювання; дефіцит вітаміну A; метаболічні, ендокринні чи хвороби накопичення; хромосомні / вроджені аномалії; синдром апное сну;
- кришталик: синдром Альпорта, синдром Апертa, атопічні захворювання, ювенільний ревматоїдний артрит, міотонічна дистрофія, хвороба Вільсона, гомоцистинурія, синдром Марфана, синдром Вейля – Марчезані, топічне або системне застосування кортикостероїдів;
- задній сегмент ока: системна артеріальна гіпертензія; ЦД; інфекційні хвороби (наприклад, ВІЛ, туберкульоз, сифіліс, гістоплазмоз, токсоплазмоз); імунозапальні (імуноопосередковані) захворювання; васкуліт; первинні чи метастатичні пухлини; хвороби накопичення; факоматози; гематологічні / цереброваскулярні захворювання; підвищений внутрішньочерепний тиск; токсичність гідроксихлорохіну, тамоксифену або фенотіазинів; травма;
- диск зорового нерва: злоякісні новоутворення, травма, ідіопатична внутрішньочерепна гіпертензія.
Ведення пацієнтів
Комплексне медичне офтальмологічне обстеження передбачає збір анамнезу, огляд та обстеження, встановлення діагнозу і призначення лікування, крім того, виявлення офтальмологічних розладів, розробку плану лікування для корекції порушень рефракції та очних захворювань, а також скерування пацієнта з виявленою системною патологією до відповідного фахівця. Зазначені елементи є базовими напрямами оцінки й за необхідності можуть включати додаткові компоненти. Оскільки збір анамнезу – інтерактивний процес, відповіді пацієнта можуть спонукати лікаря поставити додаткові запитання та розширити обсяг обстеження.
Анамнез
Загалом детальний анамнез має включати такі пункти:
- демографічні дані (ім’я, дата народження, стать, етнічна належність і раса);
- інші медичні фахівці, в яких спостерігається (проходить лікування) пацієнт;
- основна скарга й анамнез наявного захворювання;
- поточний стан зорової функції (самооцінка пацієнтом зору, зорові потреби, будь-які нещодавні чи поточні симптоми порушення зору, користування окулярами або контактними лінзами);
- очні симптоми (набряк повік, диплопія, почервоніння, фотофобія);
- офтальмологічний анамнез (перенесені хвороби очей; травми; операції, включно з косметичною хірургією повік і рефракційною хірургією; інші методи лікування й прийом ліків);
- соматичний (системний) анамнез: наявні медичні стани та перенесені операції;
- лікарські засоби: офтальмологічні та системні препарати, які пацієнт наразі приймає, включно з нутрицевтиками / харчовими добавками й іншими безрецептурними засобами;
- алергії або небажані реакції на лікарські засоби;
- сімейний анамнез: важливі спадкові офтальмологічні (глаукома, ВМД) і системні захворювання;
- соціальний анамнез (професія; вживання тютюну, алкоголю, нелегальних наркотиків; сексуальна активність; сімейний і житловий стан – за потреби);
- інші органи та системи.
Офтальмологічне обстеження
Комплексне медичне офтальмологічне обстеження передбачає оцінку фізіологічної функції та анатомічних структур ока, системи зору й пов’язаних із нею структур, крім того, зазвичай проводять такі обстеження:
- гострота зору з корекцією (із фіксацією сили поточної корекції) для далі; в разі її зниження – перевірка через «пінхол» (отвір-діафрагму); за потреби – також для близької відстані;
- рефрактометрія (за показаннями);
- поля зору методом конфронтації (метод зіставлення, тест Дондерса);
- зовнішній огляд (положення та характеристики повік, вії, сльозовивідний апарат і сльозова функція; положення очного яблука, а також важливі особливості шкіри й обличчя);
- дослідження зіниць (розмір і реакція на світло, відносний аферентний дефект зіничної реакції);
- положення (вирівнювання) очей (наприклад, cover-test) і рухливості (дукції та верзії, монокулярні й бінокулярні рухи очей);
- біомікроскопія з використанням щілинної лампи: краї повік і вії; слізна плівка; кон’юнктива; склера; рогівка; передня камера (включно із центральною та периферичною глибиною передньої камери); райдужка; кришталик; передні відділи склоподібного тіла;
- вимірювання внутрішньоочного тиску (найточнішим є контактний апланаційний метод, зазвичай – тонометр Гольдмана). Контактну тонометрію можуть відтермінувати за підозри на інфекцію ока чи в разі травми ока;
- огляд очного дна: середні та задні відділи склоподібного тіла, сітківка (включно із заднім полюсом і периферією), судини та зоровий нерв;
- оцінка відповідних аспектів психічного та фізичного стану пацієнта.
Обстеження структур переднього сегмента ока зазвичай передбачає макроскопічну оцінку та біомікроскопію до і після мідріазу. Оцінку структур, розташованих позаду райдужки, найкраще виконувати через розширену зіницю. Оптимальний огляд зорового нерва, макули та периферичної сітківки потребує використання непрямого офтальмоскопа чи біомікроскопії очного дна за допомогою щілинної лампи з відповідними додатковими діагностичними лінзами.
Залежно від анамнезу та виявлених змін проводяться додаткові тести чи обстеження для уточнення стану певної структури, функції або виявленого розладу. Вони не є рутинною складовою комплексного медичного офтальмологічного обстеження.
Спеціалізована клінічна оцінка може включати:
- монокулярну перевірку зору зблизька;
- тест потенційної гостроти зору;
- тест на засліплення;
- визначення контрастної чутливості;
- перевірку кольорового зору;
- оцінку гостроти стереозору та фузії;
- оцінку акомодації та конвергенції;
- дослідження центрального поля зору (сітка Амслера);
- розширену оцінку окорухової функції та вирівнювання очей у багатьох напрямках погляду для далі та зблизька;
- екзофтальмометрію (наприклад, за Гертелем);
- час розриву слізної плівки;
- фарбування поверхні ока (наприклад, флуоресцеїном);
- оцінку чутливості рогівки;
- гоніоскопію;
- функціональну оцінку носослізної системи;
- непряму офтальмоскопію зі склеральним заглибленням;
- стереоскопічну біомікроскопію з контактною лінзою (наприклад, тридзеркальна лінза Гольдмана).
Додаткове діагностичне обстеження може передбачати такі процедури:
- кератометрія (наприклад, для оцінки якості поверхні та її оптичної сили);
- топографія / томографія рогівки, включно з аналізом;
- вимірювання товщини рогівки (оптична й ультразвукова пахіметрія);
- аналіз ендотеліальних клітин рогівки;
- мейбографія;
- осмолярність сльози;
- фотографування (зовнішнє, на щілинній лампі чи очного дна; наприклад, широкопольове);
- оптична когерентна томографія (ОКТ) переднього та заднього відрізків ока;
- конфокальна мікроскопія;
- аналіз хвильового фронту (ока/рогівки);
- дослідження полів зору за допомогою автоматизованої та/або ручної периметрії;
- біометрія для розрахунку інтраокулярної лінзи;
- стереофотографія або комп’ютерний аналіз зображень диска зорового нерва та шару нервових волокон сітківки чи макули;
- офтальмологічне ультразвукове дослідження (A-скан, B-скан, ультразвукова біомікроскопія);
- ангіографія із флуоресцеїном, індоціаніном зеленим та ангіографія за допомогою ОКТ (ОКТА);
- автофлуоресценція очного дна;
- електрофізіологічні дослідження;
- мікробіологія та гістологія / цитологія зразків з ока чи періокулярних тканин;
- експрес-тестування в кабінеті (на матриксну металопротеїназу‑9, осмолярність, аденовірус);
- радіологічна візуалізація;
- лабораторні аналізи на системні захворювання або генетичні розлади.
Діагностика та подальше ведення пацієнтів
Офтальмолог оцінює та інтегрує результати комплексного офтальмологічного обстеження з усіма аспектами стану здоров’я пацієнта і його соціального статусу, щоб визначити відповідну тактику подальших дій. За результатами оцінювання хворих розподіляють до однієї з трьох загальних категорій: без факторів ризику, із факторами ризику та зі станами, що потребують втручання.
Категорія I: пацієнти без факторів ризику
Коли результати первинного комплексного обстеження в межах норми чи виявлені лише порушення рефракції, що потребують коригувальних лінз, офтальмолог обговорює результати з пацієнтом і надає рекомендації щодо строків повторного огляду. Хоча це вважається категорією низького ризику, періодичні повторні огляди показані для виявлення нових безсимптомних або нерозпізнаних очних захворювань, як-от глаукома, діабетична ретинопатія та ВМД, оскільки частота цих патологій із віком зростає.
5-річне спостережне дослідження показало, що в пацієнтів віком ≥65 років, у яких регулярніше відбувалися офтальмологічні огляди, зниження зору та функціонального статусу було меншим порівняно з тими, хто рідше проходив обстеження. З кожним додатковим роком, у який пацієнт мав огляд в офтальмолога, зростала ймовірність можливості читання тексту дрібним шрифтом і зберігання повсякденної активності. Також знижувався ризик появи нових обмежень у повсякденній діяльності та діях, необхідних для самообслуговування: приготування їжі, керування фінансами, купівля продуктів або речей для особистих потреб, виконання домашніх робіт і користування телефоном.
Опублікованих доказів, які б чітко визначали оптимальну частоту офтальмологічних оглядів у пацієнтів віком <65 років без симптомів чи ознак порушень зору, небагато. Існують дані, котрі свідчать про те, що клінічно значущі патологічні зміни очного дна в безсимптомних пацієнтів частішають із віком, проте діагностична віддача огляду очного дна з мідріазом у безсимптомних пацієнтів є низькою, особливо в молодших вікових групах.
За відсутності симптомів або інших показань після первинного комплексного медичного офтальмологічного обстеження рекомендуються періодичні огляди із частотою, яка враховує зв’язок між збільшенням віку та ризиком безсимптомного або недіагностованого захворювання. Під час кожного комплексного обстеження офтальмолог повторно оцінюватиме пацієнта, щоб визначити необхідний строк наступного візиту.
Дорослим без ознак або факторів ризику захворювань очей слід пройти комплексне медичне офтальмологічне обстеження у віці 40 років, якщо вони раніше його не проходили.
Проміжні оцінювання (наприклад, скринінги, рефрактометрія чи менш розширені обстеження) показані у випадках епізодичних незначних проблем і скарг або для заспокоєння пацієнта. Інші ситуації можуть потребувати комплексного медичного офтальмологічного обстеження. Обсяг проміжного обстеження визначається станом пацієнта, симптомами та клінічним судженням офтальмолога.
Далі буде.
За матеріалами: https://www.aao.org/education/preferred-practice-pattern/comprehensive-adult-medical-eye-evaluation-ppp.
Реферативний огляд підготувала Марія Ареф’єва
Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 3 (614), 2026 р
