15 січня, 2026
Персоналізована психоонкологія: сучасний стан проблеми
Персоналізована медицина являє собою медичну практику, що адаптує лікування та профілактику захворювань до індивідуальних генетичних, молекулярних, клінічних, фізіологічних характеристик пацієнта. Цей підхід представляє зміну парадигми від універсальної моделі до надання лікування, що базується на глибокому розумінні індивідуальних особливостей конкретної людини. В онкології персоналізований підхід враховує унікальні генетичні характеристики, мікрооточення пухлини, фактори способу життя та наявний стан здоров'я кожного онкологічного пацієнта. У цієї категорії хворих особливо поширені психіатричні розлади і психологічний дистрес, що має значний вплив на їхній загальний прогноз і виживаність.
Згідно з результатами досліджень, майже половина онкологічних пацієнтів страждає від певної форми психіатричного/психологічного розладу, причому розлади адаптації є найпоширенішими і вражають до 32% пацієнтів [7, 8]. Крім того, у близько 14-25% спостерігається великий депресивний розлад, який суттєво впливає на їхню якість життя і результати лікування [9].
Наявність психіатричних/психологічних коморбідностей у онкологічних пацієнтів асоціюється з підвищеним рівнем смертності. У пацієнтів із психіатричними розладами вищий рівень смертності від раку порівняно із загальною популяцією, незважаючи на подібну частоту виникнення раку [10].
Психоонкологічний скринінг і діагностика
Персоналізований скринінг психологічного дистресу виявився критично важливим для розуміння психологічних наслідків раку і на етапі діагностики, і під час довгострокового спостереження різних типів новоутворень [16, 17]. Раннє виявлення стресу в поєднанні з індивідуалізованими втручаннями може запобігти його ескалації, покращити якість життя та знизити витрати на охорону здоров’я.
! Скринінг потрібно доповнювати психологічним опитуванням для виявлення хибно негативних результатів, що свідчить про необхідність індивідуалізованого оцінювання. Психологічні потреби можуть бути важливими навіть за відсутності явного дистресу [21].
Інструменти скринінгу
Для ефективної ідентифікації специфічних станів кожного пацієнта доступні численні опитувальники:
- термометр дистресу – для оцінювання загального дистресу;
- госпітальна шкала тривоги та депресії (HADS) – найпоширеніший інструмент для виявлення потенційної психопатології;
- опитувальник про стан здоров'я пацієнта – 9 (PHQ‑9) демонструє високу чутливість у виявленні великого депресивного епізоду;
- мінімізований міжнародний нейропсихіатричний опитувальник (MINI) розроблений для діагностики психіатричних розладів на основі критеріїв DSM.
Для пацієнтів, які проходять трансплантацію гемопоетичних клітин, рекомендовано дотрансплантаційний психологічний скринінг з використанням інструментів PAIS, BDI-FS, BSI‑18 та SASSI [26, 27].
Особливості діагностики
Важливо наголосити, що окрім психіатричних станів, класифікованих у DSM‑5-TR і МКХ‑11, існують додаткові емоційні та психопатологічні аспекти, які не повністю відповідають цим діагнозам, але також є важливими для комплексної допомоги онкологічним пацієнтам [31, 32].
Діагностичні критерії для психосоматичних досліджень (DCPR) критично важливі для перетворення психосоціальних факторів на діагностичні інструменти, з допомогою яких можна класифікувати такі синдроми, як деморалізація, аномальна поведінка під час хвороби та алекситимія [34].
Психологічне лікування
Індивідуальна терапія
Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ). КПТ є основою психологічних втручань в онкології. Її ефективність полягає в здатності пристосуватися до індивідуальних потреб онкологічних пацієнтів [39]. Тобто терапевтичні сесії підлаштовуються до специфічних когнітивних та поведінкових проблем окремих пацієнтів.
! Персоналізація також поширюється на формат КПТ. Завдяки технологічним досягненням КПТ можна надавати як очні сесії, телетерапію та навіть через цифрові платформи [43, 44].
Втручання на основі усвідомленості. Набули популярності в психоонкології, оскільки зосереджені на усвідомленні теперішнього моменту та безоціночному прийнятті думок і емоцій. Редукція стресу і когнітивна терапія на основі усвідомленості значно зменшують симптоми тривоги та депресії, покращують якість життя і посилюють регуляцію емоцій у онкологічних пацієнтів [45].
Персоналізована ступенева психологічна допомога ґрунтується на адаптації до індивідуальних психологічних потреб онкологічних пацієнтів на основі їхнього специфічного емоційного та психологічного стану [49, 50].
Групова терапія
Групова терапія в психоонкології – ефективний метод вирішення психологічних потреб онкологічних пацієнтів. Персоналізація в груповій терапії може бути досягнута кількома способами:
- гомогенний склад групи – формування груп на основі специфічних характеристик, таких як тип раку, стадія лікування або демографічні фактори [54];
- фокус на спільних психологічних проблемах – у групах можуть вирішуватися специфічні психологічні проблеми [41];
- гнучкі терапевтичні моделі – інтенсивність та тип втручань враховують потреби групи.
Музикотерапія – ефективний нефармакологічний метод лікування, здатний зменшити депресію та тривогу і позитивно вплинути на фізіологічні параметри пацієнта, такі як частота дихання, артеріальний тиск і серцевий ритм [58, 59].
Психіатричне лікування
Антидепресанти
Стратегічний вибір селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) та інших класів антидепресантів передбачає ретельний розгляд специфічних підтипів депресії та супутніх симптомів, а також загального профілю здоров’я пацієнта [60]. Наприклад:
- циталопрам або пароксетин – цим препаратам часто віддають перевагу під час лікування депресії, пов’язаної з симптомами тривоги;
- сертралін та есциталопрам використовуються з огляду на їхні активуючі властивості при анергічній депресії [61, 62];
- міртазапін особливо помічний для пацієнтів, які страждають від безсоння та значної втрати ваги [64];
- венлафаксин та дулоксетин (селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну і норадреналіну, СІЗЗСН) ефективні завдяки подвійному впливу на депресію та управління болем [65].
Анксіолітики та снодійні
В онкологічних пацієнтів бензодіазепіни відіграють вирішальну роль у знятті психічних симптомів, що виникають під час лікування раку. Вибір бензодіазепінів, таких як лоразепам та алпразолам, обґрунтований їхніми фармакокінетичними властивостями і потенціалом взаємодії ліків [68].
! Використання бензодіазепінів потребує індивідуалізованого підходу, де мають бути враховані їхня ефективність та безпека [69, 70].
Антипсихотики
Антипсихотичні препарати в персоналізованому лікуванні психіатричних симптомів в онкології використовуються для подолання складних проблем [71]:
- галоперидол – для швидкого контролю важких симптомів при делірії;
- оланзапін – для лікування нудоти та блювання, спричинених хімієтерапією;
- кветіапін – для пацієнтів із розладами сну та тривогою;
- арипіпразол – мінімальні седативні та метаболічні ефекти [72].
Стабілізатори настрою
Стабілізатори настрою в психоонкології можуть бути ретельно адаптовані до широкого спектра емоційних та неврологічних ускладнень [74-78].
Взаємодія лікарських засобів
У контексті психоонкології персоналізовані плани лікування мають ретельно враховувати потенційну взаємодію ліків для оптимізації терапевтичних результатів та мінімізації побічних ефектів [79].
Приклади взаємодії:
- алкілуючі агенти (циклофосфамід, ізофосфамід) здатні інгібувати фермент CYP2B6, що може зменшити кліренс бупропіону [80];
- прокарбазин може взаємодіяти з кількома антидепресантами, що призводить до токсичного ураження центральної нервової системи або серотонінового синдрому [83];
- таксани є субстратами CYP3A4, тому психотропні препарати, що інгібують цей фермент, можуть змінювати їхню концентрацію [86].
! Недостатньо інформації про взаємодію між новітніми інноваційними методами лікування раку, такими як інгібітори контрольних точок імунотерапії, препарати кон'югатів антитіл та ліків (ADC), нові таргетні агенти та психотропні препарати.
Психоонкологічне спостереження
Персоналізація психоонкологічного спостереження передбачає розуміння і пристосування до потреб окремого пацієнта, що включає:
- ступеневий підхід до догляду – від мінімальної підтримки для пацієнтів із легкими симптомами до інтенсивного спостереження для пацієнтів із важкими симптомами [18];
- інтеграція результатів, про які повідомляють пацієнти (PROMs), надає інформацію про психіатричні симптоми в реальному часі та дає змогу клініцистам краще адаптувати стратегії лікування [94];
- гнучкі плани лікування – завдяки регулярним спостереженням клініцисти корегують дозування ліків або переходять на альтернативні терапії [95];
- міждисциплінарна координація – безперервна співпраця між онкологами, психіатрами, психологами, лікарями первинної ланки та іншими спеціалістами [96].
Роль запалення в персоналізованій психоонкології
Хронічне запалення – критичний фактор, тісно пов’язаний і з прогресуванням раку, і з психологічним дистресом [99]. Хронічне запалення, що часто характеризується підвищеними рівнями С-реактивного білка (CRP), асоціюється з посиленими симптомами депресії та тривоги [100].
! Персоналізація фармакологічного лікування потребує врахування рівнів запалення, оскільки в наявній літературі йдеться про зв'язок між запаленням і депресивними симптомами в онкологічних пацієнтів [101].
Підвищені рівні запальних маркерів, таких як інтерлейкін (IL)-6, фактор некрозу пухлини (TNF) та CRP, послідовно асоціюються з депресивними симптомами при різних типах раку [36]. Це є підставою для припущення, що депресія в онкологічних пацієнтів може бути класифікована на основі запальних профілів.
! Завдяки регулярному тестуванню запальних маркерів можна ідентифікувати пацієнтів із підвищеними рівнями IL‑6, TNF або CRP. Це сприяє ефективнішому лікуванню.
Висновки
Хоча галузь психоонкології досягла значного прогресу в інтеграції персоналізованих підходів до лікування онкологічних пацієнтів, ще чимало слід зробити. Представлені персоналізовані втручання включно із психотерапією та психіатричним лікуванням мають значний потенціал для покращення психологічного благополуччя онкологічних пацієнтів.
! Одним із найважливіших завдань є адаптація лікування до специфічного типу новоутворення. Типи раку можуть призводити до різних симптомів залежно від ураженого органа, що потребує високоспеціалізованих та індивідуалізованих терапевтичних підходів.
У майбутніх дослідженнях слід зосередитися на вдосконаленні персоналізованих стратегій, розробленні точних діагностичних інструментів та оцінюванні економічної ефективності різних втручань. Завдяки розв’язанню цих проблем психоонкологія еволюціонуватиме і забезпечуватиме більш цілеспрямоване та ефективне лікування онкологічних пацієнтів. Зрештою, йдеться про покращення не лише психологічного благополуччя пацієнтів, але й їхніх загальних результатів лікування, завдяки чому досягається персоналізований підхід до онкологічної допомоги.
За матеріалами: Perna G., Pinto E., Spiti A., Torti T., Cucchi M., Caldirola D. Foundations for a Personalized Psycho-Oncology: The State of the Art. J. Pers. Med. 2024, 14, 892. https://doi.org/10.3390/jpm14090892
Підготувала Олена Речмедіна
Тематичний номер «Онкологія. Гематологія. Хімієтерапія» № 6 (99) 2025 р.
