Головна Онкологія та гематологія Прямі оральні антикоагулянти: основна інформація для лікарів і пацієнтів

1 червня, 2026

Прямі оральні антикоагулянти: основна інформація для лікарів і пацієнтів

Автори: Костенчак-Свистак О.Є. Костенчак-Свистак О.Є.

Kostenchak_Svistak_OE_.webpOnco_1_2026_logo_str_22.jpgАнтикоагулянти – це група препаратів, які запобігають утворенню тромбів у судинах. Вони допомагають уникнути серйозних ускладнень, таких як інсульт, інфаркт міокарда чи тромбоз глибоких вен. Антикоагулянти особливо важливі для людей із підвищеним ризиком тромбоутворення, зокрема для пацієнтів із фібриляцією передсердь, після операцій на тазостегнових чи колінних суглобах, а також для тих, хто вже мав тромбоз глибоких вен (ТГВ) або тромбоемболію легеневої артерії (ТЕЛА). Як засвідчують дослідження, до 75% пацієнтів із фібриляцією передсердь, що регулярно приймають антикоагулянти, можуть уникнути інсульту.

У цьому матеріалі, підготовленому за участі Global Medical Knowledge Alliance (GMKA), неприбуткової освітньої організації, що працює над покращенням якості медичної допомоги в Україні, зібрано найважливішу інформацію про прямі оральні антикоагулянти (ПОАК): показання до застосування, особливості прийому, ризики кровотечі та правила безпечного поєднання з іншими препаратами, а також практичні поради, які допоможуть підтримувати здоров’я й уникати небажаних наслідків під час терапії ПОАК.

Вхід в особистий кабінет Вхід
Зареєструйтеся сьогодні — відкрийте нові можливості!

ПОАК – один із сучасних варіантів лікування і профілактики тромбозів (рис.).

Onco_2_2026_ris_str_16.webp

Рисунок. Захист організму від кровотеч і тромбів

Препарати цього класу блокують певні фактори згортання крові, зменшуючи ризик утворення тромбів. До них належать:

  • апіксабан;
  • дабігатран;
  • едоксабан і ривароксабан.

На відміну від варфарину, ці засоби діють швидше, не потребують частого контролю показників згортання крові і мають менше взаємодій із їжею та іншими ліками.

Коли потрібні антикоагулянти (табл. 1):

  • фібриляція передсердь – нерегулярний серцевий ритм підвищує ризик інсульту уп’ятеро;
  • ТГВ або ТЕЛА;
  • після операцій на тазостегновому або колінному суглобах – для профілактики тромбів.

Таблиця 1. Показання ПОАК

 

Апіксабан

Дабігатран

Едоксабан

Ривароксабан

Фібриляція передсердь

Лікування гострого ТГВ та/або ТЕЛА

після 5­10 днів парентерального антикоагулянту

після 5­10 днів парентерального антикоагулянту

Зниження ризику рецидиву ТГВ
та/або ТЕЛА

тільки для кульшового суглоба

Профілактика ТГВ та/або ТЕЛА після ендопротезування кульшового або колінного суглоба

Профілактика тромбозу у пацієнтів із активним захворюванням

Зниження ризику MACE (серцево­судинна смерть, ІМ, інсульт) у хронічній ІХС/ЗПА

МАСЕ – ризик основних великих серцево­судинних подій (major adverse cardiovascular events); ІМ – інфаркт міокарда; ІХС – ішемічна хвороба серця; ЗПА – захворювання периферичних артерій.

 

Водночас є фактори, які підвищують ризик кровотечі під час прийому ПОАК:

  • активний або метастатичний рак;
  • вік (понад 65 років);
  • зловживання алкоголем;
  • анемія та інші гематологічні порушення;
  • супутні захворювання;
  • одночасне застосування лікарських засобів, таких як нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), інші кроворозріджувальні препарати;
  • цукровий діабет;
  • часті падіння;
  • печінкові або ниркові захворювання;
  • історія кровотеч, особливо шлунково-кишкових;
  • випадки шлунково-кишкових виразок в анамнезі;
  • ревматичні захворювання;
  • попередній інсульт;
  • недавнє хірургічне втручання;
  • зниження кількості тромбоцитів.

Спірні випадки

У деяких клінічних ситуаціях ПОАК можуть застосовуватися обережно та лише після консультації з лікарем:

  • застосування ПОАК не за прямими показаннями;
  • венозний тромбоемболізм (ВТЕ), пов’язаний зі шлунково-кишковими або сечостатевими злоякісними новоутвореннями;
  • помірна печінкова недостатність;
  • тяжка ниркова недостатність (CrCl < 30 мл/хв);
  • низька прихильність до лікування (часті пропуски прийому препарату з будь-яких причин);
  • неефективність попередньої терапії варфарином або низькомолекулярними гепаринами;
  • перенесені або заплановані операції на органах шлунково-кишкового тракту.

! Якщо у вас наявний один із зазначених станів, обов’язково проконсультуйтеся з лікарем щодо доцільності застосування ПОАК або можливих альтернатив лікування.

Що робити у разі оперативного втручання?

Класифікація процедур за ризиком кровотечі

✅ Мінімальний ризик (відміна ПОАК зазвичай не потрібна):

  • видалення судинного катетера;
  • деякі стоматологічні втручання;
  • операції через катаракту або глаукому;
  • поверхневі дерматохірургічні втручання.

⚠️ Помірний ризик (потребує тимчасової відміни ПОАК):

  • операції через грижі;
  • холецистектомія (видалення жовчного міхура);
  • проктологічні операції;
  • операції на передміхуровій залозі.

⛔ Високий ризик (обов’язкова відміна ПОАК):

  • великі кардіохірургічні та ортопедичні операції;
  • операції на головному мозку;
  • хірургічні втручання на печінці, органах шлунково-кишкового тракту та судинах.

! Завжди консультуйтеся з лікарем щодо безпечного припинення і відновлення антикоагулянтної терапії! (табл. 2)

Таблиця 2. Оцінювання ризиків і прийому ліків під час оперативного втручання

Крок 1

Оцінювання ризику кровотечі під час процедури

Крок 2

Оцінювання функції нирок перед процедурою

Крок 3

План відміни і поновлення прийому ліків

Якщо ризик мінімальний ® продовжувати прийом ПОАК без перерви

Варто виконати біохімічний аналіз крові (креатинін, альбумін, сечовина)

Якщо існує високий ризик кровотечі ® припинити прийом за 2­5 днів до операції

Якщо ризик середній або високий ® необхідне обговорення з хірургом

 

Якщо ризик кровотечі низький ® припинити за день до операції

 

 

Потребу у відновленні терапії після процедури визначають індивідуально, залежно від ризику кровотечі

 

Чи потрібно моніторити рівень препаратів за допомогою аналізів?

Рутинний моніторинг рівнів ПОАК зазвичай не потрібен, але виникають ситуації, коли аналізи можуть бути корисними для корегування терапії:

  • невідкладне хірургічне втручання;
  • спінальна або нейроаксіальна анестезія;
  • велика травма;
  • гострий тромбоз;
  • внутрішня кровотеча;
  • взаємодія з іншими препаратами;
  • зміни функції нирок або печінки;
  • підозра на передозування.

Взаємодія ліків із ПОАК

Основні ризики:

  • збільшення ризику кровотеч під час взаємодії з певними антибіотиками, протигрибковими, противірусними препаратами та деякими серцевими ліками (табл. 3);
  • зниження ефективності антикоагулянтів під час прийому протисудомних засобів, деяких антидепресантів і фітопрепаратів.

Таблиця 3. Критичність кровотечі на фоні прийому ПОАК

Серйозні кровотечі

Менш небезпечні кровотечі

Втрата великого об’єму крові, зниження рівня гемоглобіну ≥ 2 г/дл

Невеликі кровотечі з ясен, носа

Кровотеча в критичних зонах (головний мозок, шлунково­кишковий тракт, очі тощо)

Незначна кров у сечі або на пошкодженій ділянці шкіри

Потреба в переливанні крові, можуть загрожувати життю

Не супроводжуються значною крововтратою і не потребують госпіталізації

 

Протизапальні засоби та знеболювальні (ПЗЗ):

  • безпечно: парацетамол;
  • обережно: ібупрофен, диклофенак (збільшують ризик кровотечі);
  • уникати: аспірин (якщо його не призначив лікар).

Антибіотики та протигрибкові засоби:

  • уникати або узгодити дозу: кларитроміцин, еритроміцин, кетоконазол, ітраконазол;
  • альтернатива: амоксицилін, азитроміцин (менший ризик кровотечі).

Противірусні препарати:

  • уникати: ритонавір, велпатасвір (збільшують рівень ПОАК у крові);
  • альтернатива: препарати, що не впливають на CYP3A4/P-gp.

Ліки від серцевих захворювань:

  • обережно: аміодарон, верапаміл, дронедарон (можуть підвищити концентрацію ПОАК).

Протисудомні препарати і трави:

  • уникати: карбамазепін, фенітоїн, звіробій (знижують ефективність ПОАК).

! Важливо знати, коли ситуація є небезпечною!

Що робити за появи кровотечі під час прийому ПОАК?

Незначна кровотеча:

  • спробуйте зупинити кровотечу місцево (натиснути на ранку, прикласти холод до місця кровотечі);
  • можливе тимчасове припинення прийому ПОАК, але тільки за рішенням лікаря.

Серйозна кровотеча:

  • ПОАК припиняють;
  • проводять підтримувальну терапію, за необхідності застосовують антидоти:
    • дабігатран → ідаруцизумаб,
    • ривароксабан, апіксабан → андаксанет альфа,
    • якщо антидот недоступний, може застосовуватися 4F-PCC (протромбіновий концентрат).

! У разі відсутності антидоту може використовуватися протромбіновий комплекс (PCC – Prothrombin Complex Concentrate). Свіжозаморожена плазма неефективна під час кровотеч, спричинених ПОАК.

Які ліки можуть взаємодіяти з ПОАК?

  • Сильні індуктори P-gp/CYP3A4 (карбамазепін, фенітоїн, звіробій) можуть знижувати ефективність ПОАК.
  • Сильні інгібітори P-gp/CYP3A4 (кетоконазол, ітраконазол, ритонавір) можуть підвищувати ризик кровотеч.
  • Одночасний прийом ПОАК з аспірином або ПЗЗ, наприклад, ібупрофеном або диклофенаком, може збільшити ризик кровотечі.

! Увага, ця інформація – для ознайомлення! Всі зміни, пов’язані з прийомом ліків, має узгоджувати лікар.

Від чого залежить поновлення прийому ПОАК?

  • Від причини і тяжкості кровотечі.
  • Чи припинилася кровотеча повністю.
  • Від функції нирок та печінки.
  • Від загального ризику тромбозу.

Якщо кровотеча була значною, рішення про поновлення антикоагулянтної терапії ухвалюється спільно з лікарем.

Як переходити між антикоагулянтами?

Перехід з варфарину на ПОАК:

  • дабігатран, апіксабан – прийом починають при МНВ* < 2,0;
  • ривароксабан – при МНВ < 3,0;
  • едоксабан – при МНВ < 2,5.

Перехід з ПОАК на варфарин:

  • варфарин починають разом із ПОАК;
  • ПОАК припиняють через 3-5 днів, коли МНВ досягає терапевтичного рівня.

Перехід між ПОАК:

  • новий ПОАК починають у час наступного прийому попереднього препарату.

! Ніколи не намагайтеся самостійно вводити антидоти. Якщо виникла будь-яка серйозна кровотеча, негайно звертайтеся по медичну допомогу. Ця інформація слугує лише для загального розуміння, а не для самостійного лікування.

Часті запитання щодо ПОАК

Коли не можна приймати ПОАК?

  • Механічний клапан серця – підвищений ризик тромбозу і кровотеч.
  • Антифосфоліпідний синдром (АФС) – підвищений ризик тромбозу і кровотеч.
  • Емболічний інсульт неясного генезу – ПОАК не продемонстрували ефективності у профілактиці повторних інсультів.
  • Перші три місяці після біопротезування клапана серця – рекомендована терапія варфарином.
  • Тяжка печінкова недостатність – ризик непередбачуваної дії препарату.
  • Тяжка ниркова недостатність (CrCl < 30 мл/хв) – недостатня елімінація препарату (виводиться з організму повільніше, що може підвищувати ризик кровотечі).

Як розпочати терапію ПОАК при ВТЕ?

  • Перед початком лікування необхідно оцінити функцію нирок, супутні захворювання, взаємодію ліків.
  • Врахувати тип ПОАК: деякі препарати потребують попереднього лікування низькомолекулярними гепаринами.
  • Не рекомендовано розпочинати ПОАК при гемодинамічно нестабільній ТЕЛА або масивному ТГВ, які потребують тромболітичної терапії.

Чи потрібно здавати аналізи, щоб контролювати ефективність ПОАК?

  • Рутинний лабораторний контроль рівня препарату не потрібен.
  • За підозри на передозування чи кровотечу можливе визначення рівня анти-Ха або тромбінового часу.
  • Контроль креатиніну важливий для корекції дозування.

Що робити, якщо потрібно тимчасово припинити прийом ПОАК перед операцією?

  • Низький ризик кровотечі → зазвичай прийом препарату припиняють приблизно за 24 години до процедури.
  • Високий ризик кровотечі → здебільшого прийом припиняють приблизно за 48 годин до процедури.
  • Відновлення терапії – після досягнення адекватного гемостазу, переважно через 6-24 години після операції.
  • Місткова терапія (бриджинг) не потрібна, на відміну від варфарину.

Кому не рекомендований прийом ПОАК?

Якщо у вас один із перелічених станів, обговоріть з лікарем альтернативні методи лікування:

  • механічний протез серцевого клапана;
  • тричі позитивний АФС;
  • емболічний інсульт неясного генезу;
  • транскатетерна заміна аортального клапана;
  • біопротезування клапана серця впродовж останніх 3 місяців;
  • клапанна фібриляція передсердь;
  • важка печінкова недостатність;
  • вагітність або період грудного вигодовування;
  • жінки репродуктивного віку, які не використовують надійні методи контрацепції;
  • прийом ліків, що мають клінічно значущі взаємодії з антикоагулянтами;
  • відсутність фінансової можливості регулярно купувати препарати.

* МНВ – міжнародне нормалізоване відношення

Джерело: Direct Oral Anticoagulant (DOAC) Playbook. www.acforum.org. excellence.acforum.org

Стаття надана GMKA, з повною версією можна ознайомитися тут: https://gmka.org/uk/articles/pryami-oral-ni-antikoagulyanti/

Тематичний номер «Онкологія. Гематологія. Хімієтерапія» № 2 (102) 2026 р.

Досліджуйте цей контент за допомогою штучного інтелекту:
Матеріали по темі Більше
Рак залишається однією з провідних причин смертності у світі та Україні, а його тягар і далі зростає. Водночас сучасні дані...
Тромбопрофілактика (ТП) – це комплекс заходів, спрямованих на запобігання утворенню тромбів у судинах. Для пацієнтів з онкологічними захворюваннями вона особливо...
Екзокринна панкреатична недостатність (ЕПН) – це загальний термін, що описує наслідки недостатньої концентрації активних панкреатичних ферментів у просвіті дванадцятипалої кишки...
Кишкова мікробіота відіграє ключову роль у формуванні імунної відповіді при онкологічних захворюваннях, впливаючи на ефективність терапії через модуляцію імуноцитів, перебудову...