21 квітня, 2026
Нові горизонти в терапії пухлин шлунково-кишкового тракту: аналіз ключових досліджень ASCO GI 2026
Експертний розбір результатів MATTERHORN, Horizon GEA-01, BREAKWATER та COMMIT за матеріалами Oncology Brothers*
У статті представлено аналітичний огляд ключових доповідей симпозіуму ASCO GI 2026, присвяченого інноваційним змінам у терапії пухлин шлунково-кишкового тракту (ШКТ). Розглянуто результати досліджень, що безпосередньо впливають на зміну клінічних стандартів.
Знаменною подією клінічної онкології на початку 2026 р. стала конференція ASCO GI, що традиційно відбулася на початку січня, незабаром після новорічних свят. На ній було представлено результати знакових досліджень, що вносять суттєві корективи в наявні алгоритми лікування пухлин стравохідно-шлункового переходу та колоректального раку.
Периопераційна імунотерапія при локалізованому раку шлунка: результати MATTERHORN
Дослідження MATTERHORN стало одним із найбільш обговорюваних у контексті периопераційного лікування локалізованого раку шлунка та стравохідно-шлункового переходу. Нагадаємо, що дурвалумаб у комбінації з режимом FLOT (5-фторурацил, лейковорин, оксаліплатин, доцетаксел) схвалено у листопаді 2025 р. на основі первинних даних щодо виживаності без подій. Крім того, дослідження продемонструвало значуще покращення патологічної повної відповіді – із 7,2% у групі плацебо до 19,2% у групі дурвалумабу, що є важливим сурогатним маркером довгострокової ефективності.
Актуальні дані, представлені на ASCO GI 2026, стосуються практичних аспектів застосування цієї схеми в реальній клінічній практиці. Режим FLOT традиційно вважається одним із найважчих для переносимості серед периопераційних протоколів, що нерідко потребує модифікації доз або зміни графіка введення. У зв’язку з цим постало закономірне питання: чи зберігається користь від додавання імунотерапії у пацієнтів, які потребують редукції дози хімієтерапевтичних агентів?
Результати субаналізу дають підстави для оптимізму. Дані свідчать, що дурвалумаб зберігає свій прогностичний вплив на показники виживаності незалежно від необхідності модифікації режиму FLOT. Тобто навіть якщо пацієнт потребує відстрочки циклу, редукції дози або переривання хімієтерапії через токсичність, імунотерапевтичний компонент і далі забезпечує клінічну користь.
Окрему увагу було приділено хірургічним результатам. Зокрема, дослідники оцінили частоту виконання запланованих операцій, післяопераційну летальність, частоту серйозних небажаних явищ і загальну хірургічну морбідність. Згідно з результатами, додавання дурвалумабу до периопераційної хімієтерапії не призводить до погіршення жодного з цих показників. Це критично важливо для клінічної практики, адже підтверджує безпеку агресивного периопераційного підходу.
Важливим висновком є також незалежність ефективності дурвалумабу від біомаркерного статусу разом із рівнем експресії PD-L1.Завдяки цьому комбінація дурвалумабу з FLOT є універсальним стандартом для всіх пацієнтів із резектабельним раком шлунка, без необхідності попереднього тестування на біомаркери для ухвалення рішення про призначення імунотерапії.
Таргетна терапія HER2-позитивної аденокарциноми: результати Horizon GEA‑01
Чи не найбільшою подією конференції стала презентація результатів дослідження Horizon GEA‑01, присвяченого занідатамабу – біспецифічному біпаратопному антитілу, що зв’язується одночасно з двома різними епітопами рецептора HER2. Завдяки цьому механізму дії препарат принципово відрізняється від трастузумабу та інших моноклональних антитіл.
Дослідження включало пацієнтів із HER2-позитивним (визначеним за центральним тестуванням як IHC 3+ або IHC 2+ з позитивним ISH) нерезектабельним місцевопоширеним або метастатичним раком шлунка та стравохідно-шлункового переходу, які раніше не отримували системної терапії. Дизайн дослідження передбачав три групи: контрольна група отримувала трастузумаб із хімієтерапією (стандарт на момент початку дослідження, ще до отримання даних KEYNOTE‑811), друга група – занідатамаб із хімієтерапією, третя група – занідатамаб у комбінації з тізелізумабом (інгібітором PD‑1) та хімієтерапією.
Первинний проміжний аналіз продемонстрував вражаючі результати. Медіана виживаності без прогресування (ВБП) у групі трикомпонентної терапії (занідатамаб + тізелізумаб + хімієтерапія) становила 12,4 місяця порівняно з приблизно 8 місяцями в контрольній групі. Це статистично значуще покращення, яке перевершує показники, досягнуті в попередніх дослідженнях HER2-позитивних гастроінтестинальних пухлин.
Щодо загальної виживаності, медіана в групі занідатамабу з тізелізумабом становила 26,4 місяця. Важливо, що на момент першого проміжного аналізу різниця в загальній виживаності демонструє чисельне покращення і тенденцію до статистичної значущості, проте ще не досягла формального порогу значущості. Враховуючи, що це лише перший проміжний аналіз, подальші дані мають підтвердити перевагу в загальній виживаності.
Показово, що профіль токсичності залишається консистентним із попередніми даними щодо занідатамабу. Додавання інгібітора імунних контрольних точок (тізелізумабу) не призвело до суттєвого збільшення частоти небажаних явищ. На думку експертів, трикомпонентна схема (занідатамаб + імунотерапія + хімієтерапія) має всі підстави стати новим стандартом лікування до моменту публікації остаточних даних щодо загальної виживаності.
Особливу увагу слід приділити профілю безпеки занідатамабу, оскільки препарат дедалі частіше використовуватиметься в клінічній практиці – не лише при раку шлунка, а й пухлинах біліарного тракту (дослідження Horizon BTC). Ключовою проблемою залишається діарея, яка спостерігається у 70-80% пацієнтів будь-якого ступеня тяжкості. Важливо зазначити, що у дослідженні Horizon GEA‑01 застосовувалася обов’язкова профілактика діареї, та проте цей побічний ефект залишається клінічно значущим.
Діарея 3-го ступеня тяжкості трапляється рідше, однак слід пам’ятати, що навіть діарея 2-го ступеня суттєво впливає на якість життя пацієнта і може потребувати модифікації лікування. У межах дослідження частина пацієнтів потребувала виключення болюсу 5-ФУ для контролю гастроінтестинальної токсичності. Як засвідчує клінічний досвід, агресивний менеджмент діареї – і профілактичний, і лікувальний – дає змогу більшості пацієнтів продовжувати терапію з мінімальними перервами.
Інфузійні реакції також є характерним побічним ефектом занідатамабу. Втім, досвід застосування препарату при пухлинах біліарного тракту свідчить, що ці реакції зазвичай мають низький ступінь тяжкості та добре контролюються. Стандартний підхід передбачає уповільнення швидкості інфузії за перших ознак реакції з подальшим відновленням введення. У разі повторних інфузій реакції зазвичай не рецидивують або мають меншу вираженість.
Метастатичний колоректальний рак: мутації BRAF V600E та MSI-H-статус
У сегменті метастатичного колоректального раку (мКРР) експерти зосередилися на двох дослідженнях, що охоплюють специфічні молекулярні підгрупи пацієнтів: BREAKWATER (мутація BRAF V600E) і COMMIT (MSI-H/dMMR-статус).
Дослідження BREAKWATER: таргетна терапія BRAF V600E
Мутацію BRAF V600E виявляють приблизно у 8-12% пацієнтів із мКРР. Вона традиційно асоціюється з поганим прогнозом та низькою відповіддю на стандартну хімієтерапію. У дослідженні BREAKWATER оцінювали ефективність комбінації енкорафенібу (інгібітор BRAF) із цетуксимабом (антитіло проти EGFR) у поєднанні з хімієтерапією (mFOLFOX6 або FOLFIRI) у першій лінії лікування.
Результати підтвердили ефективність триплетної схеми (енкорафеніб + цетуксимаб + хімієтерапія) та продемонстрували значуще покращення ВБП. Важливим практичним висновком є те, що ефективність не залежала від базового хімієтерапевтичного режиму – і mFOLFOX6, і FOLFIRI показали порівнянні результати. Отже, вибір режиму залежить від профілю пацієнта, супутніх захворювань та попереднього досвіду токсичності.
Дослідження COMMIT: імунотерапія при MSI-H/dMMR
Пацієнти з високою мікросателітною нестабільністю (MSI-H) або дефіцитом системи репарації помилкових спарювань (dMMR) становлять особливу популяцію з очікувано високою чутливістю до імунотерапії. У дослідженні COMMIT порівнювали три стратегії: монотерапію атезолізумабом, комбінацію атезолізумабу з хімієтерапією (FOLFOX + бевацизумаб) та стандартну хімієтерапію.
Результати продемонстрували суттєву різницю в частоті об’єктивної відповіді: комбінація атезолізумабу з FOLFOX-BEV забезпечила близько 86% відповідей, тоді як монотерапія атезолізумабом – приблизно 46%. Медіана ВБП у групі комбінованої терапії становила близько 24 місяців із співвідношенням ризиків приблизно 0,44.
Цікаво, що, незважаючи на значну різницю у ВБП, дані щодо загальної виживаності поки не продемонстрували статистичної значущості. Це можна пояснити кількома факторами: по-перше, пацієнти з групи монотерапії, ймовірно, отримували інші інгібітори контрольних точок у подальших лініях терапії; по-друге, час спостереження був недостатнім.
З практичного погляду, комбінація імунотерапії з хімієтерапією може бути пріоритетною для пацієнтів, які потребують швидкої та глибокої відповіді – наприклад, у разі вираженої пухлинної симптоматики, загрози обструкції або для досягнення резектабельності. Водночас подвійна імунотерапія (наприклад, ніволумаб + іпілімумаб) залишається вагомою альтернативою, особливо для пацієнтів, які бажають уникнути токсичності хімієтерапії або мають протипоказання до її застосування.
Питання безпеки: DPYD-тестування як новий стандарт
Окрім терапевтичних досягнень, на конференції йшлося про критичну роль безпеки пацієнтів. Особливу увагу було приділено питанню генетичного тестування перед призначенням фторпіримідинів (5-фторурацил, капецитабін). Дефіцит дигідропіримідиндегідрогенази (DPYD) – ферменту, що метаболізує ці препарати, – виявлено приблизно у 3-8% популяції, це може призводити до тяжкої, потенційно фатальної токсичності.
Управління з контролю якості харчових продуктів і лікарських засобів США (FDA) нещодавно оновило інструкції до препаратів групи фторпіримідинів, включивши рекомендацію щодо DPYD-тестування. Це стає невіддільною частиною сучасного алгоритму лікування і потребує від онкологів упровадження відповідних протоколів у клінічну практику. Тестування дає змогу виявити пацієнтів із підвищеним ризиком токсичності та відповідно скорегувати дозування або обрати альтернативну терапію.
Висновки
ASCO GI 2026 засвідчила початок нового етапу в лікуванні ШКТ. Узагальнимо ключові висновки конференції.
Дурвалумаб у комбінації з FLOT закріплює свою позицію як новий стандарт периопераційного лікування резектабельного раку шлунка, з доведеною безпекою навіть за умов необхідності модифікації режиму хімієтерапії та незалежно від статусу PD-L1.
Занідатамаб у комбінації з тізелізумабом та хімієтерапією демонструє вражаючі результати у першій лінії HER2-позитивного метастатичного раку шлунка, проте остаточні висновки щодо загальної виживаності ґрунтуватимуться на наступних аналізах. Управління діареєю та інфузійними реакціями потребує особливої уваги клініциста.
При мКРР із мутацією BRAF V600E триплетна схема (енкорафеніб + цетуксимаб + хімієтерапія) підтверджує свою ефективність у першій лінії, а при MSI-H/dMMR-статусі комбінація імунотерапії з хімієтерапією забезпечує найвищу частоту відповіді, хоча подвійна імунотерапія залишається важливою альтернативою.
Ці досягнення вимагають від онколога не лише глибоких знань нових протоколів та молекулярної діагностики, а й майстерності в управлінні специфічною токсичністю кожного препарату. 2026 рік підтверджує тренд на індивідуалізацію терапії, де вибір лікування дедалі більше визначається молекулярним профілем пухлини та індивідуальними характеристиками пацієнта.
Ключові положення конференції ASCO GI 2026
- Рак шлунка: проаналізовано оновлені дані дослідження MATTERHORN щодо безпеки периопераційного використання дурвалумабу в комбінації з режимом FLOT. Підтверджено відсутність негативного впливу імунотерапії на хірургічні результати та летальність.
- HER2-позитивні пухлини: розглянуто результати дослідження Horizon GEA‑01, де застосування біспецифічного антитіла занідатамабу в першій лінії терапії метастатичного раку шлунка продемонструвало медіану загальної виживаності на рівні 26,4 місяця. Окрему увагу приділено менеджменту специфічної токсичності (діареї).
- Колоректальний рак (КРР): відбулося обговорення ролі триплетної таргетної терапії (енкорафеніб + цетуксимаб + хімієтерапія) для пацієнтів із мутацією BRAF V600E (дослідження BREAKWATER) та переваг комбінованих підходів при MSI-H/dMMR статусі пухлини (дослідження COMMIT).
- Безпека терапії: наголошено на критичній важливості впровадження обов’язкового тестування на дефіцит DPYD перед призначенням фторпіримідинів як нового стандарту безпеки пацієнтів у 2026 р.
За матеріалами OncBrothers: Practice-Changing Cancer Discussions
Підготувала Юлія Коваль
* Від редакції. Цей матеріал є реферативним оглядом ключових дискусій експертної спільноти за результатами симпозіуму ASCO GI 2026. Його підготовлено на основі аналітичної статті, представленої на професійній платформі Oncology Brothers: Practice-Changing Cancer Discussions. Редакція рекомендує ознайомитися із першоджерелами досліджень (MATTERHORN, Horizon GEA‑01 та ін.) для ухвалення остаточних клінічних рішень.
Тематичний номер «Онкологія. Гематологія. Хімієтерапія» № 1 (101) 2026 р.
