11 серпня, 2026

BrECADD у першій лінії терапії лімфоми Ходжкіна: ефективність і переносимість ПET-керованої стратегії

Автори рандомізованого багатоцентрового дослідження III фази HD21 порівнювали режим BrECADD (брентуксимаб ведотин, етопозид, циклофосфамід, доксорубіцин, дакарбазин, дексаметазон) зі стандартним eBEACOPP у первинному лікуванні класичної лімфоми Ходжкіна (ЛХ) із поширеними стадіями за індивідуалізованою стратегією, керованою позитронно-емісійною томографією після двох циклів (ПET‑2). Серед 1482 пацієнтів інтенційної популяції застосування BrECADD забезпечило нижчу частоту захворюваності, пов'язаної з лікуванням (treatment-related morbidity – TRMB) – 42% проти 59% та вищу, 4-річну, виживаність без прогресування (ВБП) – 94,3% проти 90,9%; відносний ризик (ВР) прогресування 0,66 – за зіставної загальної виживаності (ЗВ) близько 98%. Перевага BrECADD полягає у зменшенні гематологічної токсичності, нижчій потребі в трансфузіях, меншій частоті та тяжкості периферичної сенсорної нейропатії, а також значно кращому відновленню гонадної функції в чоловіків і жінок. Заміна прокарбазину дакарбазином супроводжувалася нижчою частотою вторинних мієлоїдних новоутворень — вторинного мієлодиспластичного синдрому та гострого мієлоїдного лейкозу, що свідчить про обмежений генотоксичний потенціал режиму. Вторинний аналіз фертильності підтвердив 4-річне відновлення фолікулостимулювального гормону (ФСГ) в 95% жінок і 86% чоловіків після BrECADD проти 73 і 39% після eBEACOPP і більшу вірогідність стати батьками. Окрема когорта II фази продемонструвала здійсненність і ефективність ПET-керованого BrECADD у літніх пацієнтів 61-75 років без летальності, пов'язаної з лікуванням. Це переконлива сукупність даних, щоб обґрунтовувати позиціонування BrECADD як одного з пріоритетних режимів першої лінії, вона відображена в чинних рекомендаціях Європейської спілки медичних онкологів (ESMO) і Національної онкологічної мережі США (NCCN).

Вхід в особистий кабінет Вхід

Реєстрація

Зареєструйтеся сьогодні — відкрийте нові можливості!

Класична ЛХ із поширеними стадіями вражає переважно молодих дорослих із медіаною віку близько 30 років і належить до пухлин із високим потенціалом вилікування. Інтенсифікований режим eBEACOPP (ескальовані дози блеоміцину, етопозиду, доксорубіцину, циклофосфаміду, вінкристину, прокарбазину та преднізону) забезпечує найвищу частоту первинного вилікування, проте ціною тяжких і потенційно пожиттєвих токсичних наслідків – органної дисфункції, гонадотоксичності та безпліддя, периферичної нейропатії, вторинних новоутворень [1]. Ці ризики слід враховувати, коли йдеться про співвідношення користі та шкоди в молодій популяції з нереалізованими репродуктивними планами.

Поверхневий білок CD30 конститутивно експресується на високому рівні в клітинах класичної ЛХ, через що стає привабливою терапевтичною мішенню. Антитіло-лікарський кон’югат брентуксимаб ведотин поєднує анти-CD30-антитіло з монометилауристатином Е, він довів сприятливе співвідношення користі та шкоди при рецидивній або рефрактерній хворобі [1]. Режим BrECADD було сконструйовано, щоб відтворити високу ефективність eBEACOPP, водночас зменшивши гострі та віддалені токсичні наслідки [1, 2]. Дві ключові модифікації мали цільовий характер: заміна прокарбазину на менш гонадотоксичний дакарбазин для зниження ушкодження статевих залоз і відмова від вінкристину, щоб уникнути адитивного нейротоксичного впливу мікротрубочкового агента поряд із брентуксимабом ведотином [3].

Цикл BrECADD у повній дозі (рівень DL4) передбачає брентуксимаб ведотин 1,8 мг/кг (максимум 180 мг) у день 0, етопозид 150 мг/м² у дні 1-3, циклофосфамід 1250 мг/м² у день 1, доксорубіцин 40 мг/м² у день 1, дакарбазин 250 мг/м² у дні 2-3 та дексаметазон 40 мг перорально у дні 1-4. Цикли застосовують з інтервалом 21 день, первинна профілактика гранулоцитарним колонієстимулювальним фактором обов’язкова. У разі токсичних наслідків передбачено покрокову деескалацію доз за чіткими критеріями [1].

Дизайн HD21

У проведенні дослідження взяли участь 233 медичні центри дев’яти країн Європи та Океанії, завдяки чому його результати наближені до умов реальної практики. Воно охопило дорослих віком до 60 років із вперше діагностованою класичною ЛХ із поширеними стадіями: стадія III/IV за Ann Arbor, а також стадія II із B-симптомами та одним чи обома факторами ризику – велике медіастинальне ураження (щонайменше третина максимального торакального діаметра) або екстранодальні вогнища (рис. 1). Пацієнтів довільно розподілили на групи у співвідношенні 1:1, що отримували чотири або шість циклів eBEACOPP чи BrECADD. Кількість циклів визначали за результатом ПET‑2 [1].

Згідно зі стратегією, керованою ПET‑2, пацієнти з повною метаболічною відповіддю (Deauville 1-3) отримували чотири цикли, а пацієнти з ПET-позитивними резидуальними вогнищами (Deauville ≥ 4) – шість циклів. Консолідувальну променеву терапію рекомендували на ПET-позитивні залишкові вогнища після завершення хімієтерапії. Дослідження мало дві первинні кінцеві точки — покращена переносимість, визначена через TRMB, та неінферіорна ефективність за ВБП з абсолютною межею неінферіорності 6 відсоткових пунктів. Неінферіорність означає, що новий режим не поступається стандартному лікуванню за ефективністю в межах наперед визначеної допустимої різниці, тобто не є гіршим за нього. Після підтвердження неінферіорності за протоколом передбачене тестування переваги, тобто перевірка, чи новий режим не лише не поступається, а й перевершує стандарт [1].

З-поміж 1500 відібраних пацієнтів 749 потрапили у групу, що отримувала BrECADD, а група із 751 пацієнта отримувала eBEACOPP; інтенційний аналіз охопив 1482 особи (742 та 740 відповідно). Медіана віку становила 31 рік (IQR 24-42), частка чоловіків – 56%, представників європеоїдної раси – 91%. ПET‑2-кероване лікування застосували в 1346 (91%) пацієнтів; негативна ПET‑2 була у 64% осіб у кожній групі, тож більшість отримала лише чотири цикли. Загалом 95% пацієнтів пройшли заплановану кількість циклів [1].

Ефективність

Частота повних ремісій після завершення хімієтерапії була зіставною: 584 із 716 (82%) у групі BrECADD проти 567 із 713 (80%) у групі eBEACOPP. Після підтвердження неінферіорності під час проміжного аналізу фінальний тест на перевагу виявився позитивним: 4-річна ВБП становила 94,3% (95% ДІ 92,6-96,1) для BrECADD проти 90,9% (88,7-93,1) для eBEACOPP, відносний ризик (ВР) 0,66 (95% ДІ 0,45-0,97; p = 0,035). Така частота первинного вилікування є безпрецедентною для великих рандомізованих досліджень за цієї нозології. Більша ефективність зумовлена зменшенням кількості рефрактерних випадків і ранніх рецидивів, що засвідчує значення раннього остаточного контролю хвороби для сприятливих віддалених результатів [1].

Показники чотирирічної ЗВ були високими і схожими в обох групах: 98,6% (97,7-99,5) у групі BrECADD проти 98,2% (97,2-99,3) у групі eBEACOPP. ЛХ як причину смерті задокументовано в одного пацієнта із групи eBEACOPP та трьох пацієнтів із групи BrECADD, тоді як усі три смерті, пов’язані з лікуванням, зареєстровано в групі eBEACOPP. Статус ПET‑2 зберігав прогностичне значення в обох групах: за негативної ПET‑2 4-річна ВБП сягала 96,8% для BrECADD і 92,9% для eBEACOPP, за позитивної – 90,3 і 87,8% відповідно. Показово, що абсолютна кількість подій прогресування була найвищою саме серед ПET‑2-позитивних пацієнтів, що підтверджує доцільність індивідуалізованої ПET-керованої стратегії з високоактивними режимами [1].

Непрямі зіставлення з ABVD-орієнтованими підходами вказують на різницю ВБП на користь BrECADD – близько 10% на третій рік спостереження. У дослідженні ECHELON‑1 модифікована ВБП у разі застосування BV-AVD сягала 82,1% на другий рік і 82,3% на шостий рік, причому для вікової підгрупи 18-60 років 6-річний показник становив 84,4%. Стратегія RATHL із ПET‑2-керованою деескалацією ABVD до AVD забезпечувала 3-річну ВБП 82,6% [1]. Нижче зведено ключові показники ефективності за групами (рис. 2).

Переносимість і токсичність

Щонайменше одну подію TRMB зареєстровано значно рідше в групі BrECADD – у 312 із 738 пацієнтів (42%) проти 430 із 732 (59%) у групі eBEACOPP; ВР 0,72 (95% ДІ 0,65-0,80; p < 0,0001). Оцінки ВР були загалом узгодженими в усіх підгрупах [1]. Перевага визначалася передусім зменшенням гематологічної токсичності: гематологічні події TRMB зафіксовано в 31% пацієнтів групи BrECADD проти 52% групи eBEACOPP. Це відобразилося в майже вдвічі нижчій потребі в трансфузіях еритроцитарної маси (24% проти 52%) і тромбоконцентрату (17% проти 34%).

Водночас частота фебрильної нейтропенії 3-го ступеня й вище була дещо вищою при BrECADD – 28% проти 21%, із вираженим ефектом першого циклу: приблизно половина подій припадала на перший цикл у кожній групі. Цей аспект слід враховувати під час ведення пацієнтів, оскільки фебрильна нейтропенія часто потребує стаціонарного лікування. Органна токсичність, релевантна для TRMB, була зіставною між групами – 17% у групі BrECADD проти 19% у групі eBEACOPP, без істотних відмінностей за окремими системно-органними класами; нових проявів токсичних наслідків, пов’язаних зі зміною комбінації препаратів, не виявлено [1].

Важлива відмінність стосується реалізації запланованої інтенсивності лікування. Через вищу гематотоксичність eBEACOPP редукції доз до нижчих рівнів відбувалися частіше, тоді як BrECADD частіше вводили в повній дозі впродовж усього періоду лікування. Повну дозу на четвертому циклі отримали 78% пацієнтів групи BrECADD проти 59% групи eBEACOPP, а на шостому циклі серед ПET‑2-позитивних – 67% проти 43% (рис. 3). Збереження повної інтенсивності циклофосфаміду, доксорубіцину й етопозиду могло вплинути на якість відповідей і довготривалий контроль лімфоми. Раннє припинення тубулінового інгібітора також різнилося: брентуксимаб ведотин достроково відмінили у 2% пацієнтів проти 18% для вінкристину в режимі eBEACOPP [1].

Периферична нейропатія: оцінки клініциста й пацієнта

Сенсорна периферична нейропатія будь-якого ступеня була задокументована клініцистами у 39% пацієнтів групи BrECADD проти 49% групи eBEACOPP, причому переважали прояви 1-го ступеня. Нейропатію 2-го ступеня зафіксовано в 6% проти 14%, 3-го ступеня – в 1% проти 2% відповідно. Через рік після лікування токсичні наслідки повністю зникли або редукувалися до 1-го ступеня в 96% пацієнтів групи BrECADD і 93% групи eBEACOPP. Стійка сенсорна нейропатія 2-го ступеня через 12 місяців зберігалася лише у 2% пацієнтів у кожній групі, проте навіть прояви 2-го ступеня обмежують повсякденну активність і не входять до композитної кінцевої точки TRMB (рис. 4) [1].

Окремий пост-хок аналіз даних, про які повідомили пацієнти (patient-reported outcomes), за опитувальниками EORTC QLQ-C30 та QLQ-CIPN20, у популяції 732 учасників доповнив клінічну картину суб’єктивною оцінкою самих пацієнтів. Сенсорні симптоми – поколювання та оніміння в кистях, зокрема в пальцях, і меншою мірою у стопах – були найчастішими проявами хімієтерапевтично-індукованої периферичної нейропатії (CIPN) в обох групах. Тенденція до зменшення таких симптомів спостерігалася при BrECADD на більшості точок. Наприклад, про поколювання в пальцях рук чи загалом кистях зазначали 27% проти 41% пацієнтів на етапі стадіювання після двох циклів і 56% проти 64% у разі рестадіювання після хімієтерапії. Частота сенсорних симптомів зростала під час лікування й поступово зменшувалася протягом подальшого спостереження, що свідчить про переважно транзиторний характер CIPN [3].

Моторні симптоми реєстрували рідше за сенсорні; найчастіше виникали труднощі з дрібною моторикою – маніпуляції з дрібними предметами, здатність відкрити банку чи пляшку. Частота епізодів судом у кистях і стопах поступово зростала впродовж 12 місяців після завершення лікування в обох групах із тенденцією до меншої частоти при BrECADD. Наявність сенсорних симптомів асоціювалася з гіршим загальним станом здоров’я та якістю життя, нижчим фізичним функціонуванням і вираженішою втомлюваністю: різниця середніх балів QLQ-C30 між пацієнтами із симптомами та без них відповідала діапазонам, які раніше класифіковано як невелику, але нетривіальну відмінність. Узгодженість оцінок клініцистів і пацієнтів свідчить про клінічну значущість мінімізації нейротоксичності та схиляє до вибору режимів із меншим нейротоксичним потенціалом для збереження якості життя [3].

Збереження фертильності

Гонадотоксичність належить до головних довгострокових загроз під час лікування молодих пацієнтів, і саме тут модифікація складу BrECADD забезпечила один із найвиразніших ефектів. Вторинний аналіз HD21 у когорті пацієнтів репродуктивного потенціалу – вік жінок < 40 років і вік чоловіків < 50 років без первинної гонадної дисфункції – охопив 1183 особи (491 жінку та 692 чоловіків). За медіани спостереження 49,6 місяця показники 4-річного відновлення гонадної функції, визначеного на підставі нормалізації рівня ФСГ, були значно вищими після BrECADD: 95,3% проти 73,3% у жінок (ВР 1,69) і 85,6% проти 39,7% у чоловіків (ВР 3,28) (рис. 5). Найбільшу перевагу режим продемонстрував у пацієнтів із найвищим ризиком стійкого ушкодження статевих залоз – у жінок віком від 30 років (86,2% проти 46,4%) та в чоловіків загалом (для віку від 30 років – 78,7% проти 28,0%). Показники концентрації антимюллерового гормону в жінок та інгібіну B у чоловіків також були загалом вищими після BrECADD [5].

Ця перевага, найімовірніше, зумовлена відмовою від прокарбазину на користь дакарбазину. Згідно з результатами ретроспективного геномного дослідження, прокарбазин-вмісна хімієтерапія спричиняє значно вище мутаційне навантаження в гемопоетичних стовбурових і прогеніторних клітинах із характерними мутаційними сигнатурами, причому цей ефект простежувався в ДНК сперматозоїдів і в зародковій лінії нащадків, зачатих після лікування [6]. Кумулятивні дози алкілувального циклофосфаміду в складі BrECADD (5 г/м² за чотири цикли та 7,5 г/м² за шість циклів) неочікувано впливають на оваріальну функцію, тоді як зростання кількості циклів асоціювалося з кумулятивним гонадотоксичним ефектом у чоловіків [5].

Покращення ендокринної функції супроводжувалося реальними репродуктивними результатами. Загалом зареєстровано 108 пологів у 99 пацієнток (59 у групі BrECADD та 40 у групі eBEACOPP). Серед партнерок чоловіків, що брали участь у дослідженні, 5-річна кумулятивна частота народження дитини була значуще вищою після BrECADD – 9,3% проти 3,3% (p = 0,014); серед жінок-учасниць різниця не досягла статистичної значущості (19,3% проти 17,1%; p = 0,53). У жінок, що отримували BrECADD, рівень народжуваності, починаючи з третього року спостереження, наближався до вікоскорегованого популяційного показника близько 6% на рік за німецькими даними. Лише невелика частка пацієнток із зареєстрованою вагітністю використала кріоконсервований матеріал, що свідчить про можливість мати дітей без методів допоміжної репродукції щонайменше протягом чотирьох років спостереження. Зіставлення гонадотоксичності BrECADD із ABVD-орієнтованими підходами вказує на близькі показники: у дослідженні RATHL нормалізація оваріальної функції за тим самим порогом ФСГ спостерігалася у 96% жінок із низьким ризиком, а частота вагітностей була подібною до отриманої після BrECADD [5, 7].

Розширення на літніх пацієнтів

Оскільки eBEACOPP не є стандартом для пацієнтів віком понад 60 років, основне дослідження не охоплювало цю вікову групу, проте на підставі профілю безпеки протокол було доповнено окремою когортою II фази для пацієнтів 61-75 років, які отримували ПET-керований BrECADD [1, 8]. Між червнем 2020-го та квітнем 2023 р. було залучено 85 пацієнтів із 51 медичного центра в шести країнах; аналітичну множину становили 83 особи після виключення двох випадків із непідтвердженим діагнозом за центральним переглядом. Медіана віку становила 67 років (діапазон 61-75). Когорта відображала реальну гетерогенність літньої популяції: супутні захворювання були у 87% пацієнтів, статус ECOG 1 мали 35%, ECOG 2 – 18%, придатними за індексом крихкості для класичної ЛХ виявилися 52%, а Міжнародний прогностичний індекс 3-7 був у 73% осіб [8].

Усі пацієнти починали з повної дози DL4, кількість циклів визначали за ПET‑2: у разі негативного результату призначали чотири цикли, у разі позитивного – шість. Серед 80 пацієнтів із доступним центральним переглядом ПET‑2 60% мали негативний результат і отримали чотири цикли, 40% – позитивний, вони отримували шість циклів. Цільову кількість циклів отримав 71 із 80 пацієнтів (89%): 94% у ПET‑2-негативній групі та 81% у ПET‑2-позитивній. Передбачені протоколом редукції доз застосовано більшості пацієнтів, частіше – у старших і більш фізично ослаблених підгрупах пацієнтів, проте вони забезпечили високу здатність до завершення лікування без летальності, зумовленої лікуванням [8].

Первинна кінцева точка – частота повних ремісій після завершення хімієтерапії за центральним переглядом – становила 82% (95% ДІ 72-90): 94% у ПET‑2-негативній групі та 72% у ПET‑2-позитивній. Дворічна ВБП досягла 91,5% (85-98), ЗВ – 90,8% (84-98), специфічна для хвороби – 96,8%. Жоден випадок смерті не зараховано до досліджуваного лікування; з восьми летальних випадків під час спостереження лише два були спричинені ЛХ [8]. Профіль токсичності відображав інтенсивність режиму: серед подій 3-го ступеня й вище переважала лейкопенія (96%), тромбоцитопенія (86%), анемія (69%) та фебрильна нейтропенія (55%). Частота фебрильної нейтропенії перевищувала повідомлену для BV-AVD (37%), ABVD (17%) та N-AVD (8%), а 45% пацієнтів потребували госпіталізації, проте ці гострі ускладнення не призвели до летальності. Сенсорна нейропатія будь-якого ступеня виникала в 40% пацієнтів, переважно 1-го ступеня. Початково знижені показники якості життя покращувалися під час спостереження й у середньому досягали референтних популяційних значень [8].

Друга первинна злоякісна пухлина розвинулася в 11 пацієнтів (13%), це переважно інші лімфоми, що перевищує показники в молодших пацієнтів і, ймовірно, відображає вищий віковий онкологічний тягар. Обмежена антрациклінова експозиція для більшості пацієнтів (160 мг/м² доксорубіцину при чотирьох циклах) і коротка тривалість лікування є важливими перевагами для цієї вікової групи [8].

Місце серед інших режимів першої лінії

Результати застосування режиму BrECADD доцільно розглядати в контексті інших сучасних підходів, попри обмеження непрямих порівнянь через відмінності критеріїв включення та визначень кінцевих точок. У молодій популяції стратегія, що замінює PD‑1-інгібітором тубуліновий компонент (nivolumab-AVD проти BV-AVD у дослідженні SWOG S1826), показала перевагу щодо ВБП під час проміжного аналізу, проте остаточних даних щодо первинного вилікування ще очікують [1, 11].

Для літніх пацієнтів спектр опцій ширший. Послідовна схема BV-AVD забезпечувала частоту повних ремісій 85% у пацієнтів віком понад 60 років [9]. У підгрупі пацієнтів від 60 років дослідження SWOG S1826 застосування шести циклів N-AVD продемонструвало вищу 2-річну ВБП (88% проти 65%) та ЗВ (96% проти 85%) порівняно з BV-AVD, а також нижчі показники припинення лікування [10]. За результатами багатоцентрового дослідження II фази, серед літніх пацієнтів 3-річної ВБП досягнуто у 79% літніх пацієнтів і 3-річної ЗВ – у 97% після шести циклів N-AVD [10]. У підгрупі літніх пацієнтів дослідження ECHELON‑1 частота повної ремісії після BV-AVD та ABVD становила 61% із 2-річною модифікованою ВБП 70-71% [12]. На цьому тлі 82% частоти повної ремісії і понад 90% 2-річної ВБП при ПET-керованому BrECADD у літніх пацієнтів слід розглядати як конкурентоспроможні результати, хоча реалізація цього підходу залежатиме від доступності, переносимості й ефективності альтернатив, індивідуальних уподобань та ресурсів системи охорони здоров’я [8].

Вторинні пухлини та антрациклінова експозиція

Друга первинна злоякісна пухлина, як засвідчують результати основного дослідження, розвинулася у 13 (2%) пацієнтів, що отримували eBEACOPP, та 19 (3%) у групі BrECADD – така кількість подій замала, а період спостереження закороткий для остаточних висновків. Низька частота вторинного мієлодиспластичного синдрому чи гострого мієлоїдного лейкозу в групі BrECADD (двоє із 742 пацієнтів) разом із низько-помірним впливом на гонадну функцію вказує на обмежений загальний генотоксичний потенціал нового режиму, зіставний з ABVD або BV-AVD [1].

Антрацикліни залишаються наріжним каменем хімієтерапії ЛХ, проте можуть спричиняти дозозалежну кардіотоксичність і вторинні новоутворення. Аналіз великої когорти осіб, що раніше перенесли ЛХ, виявив, що кумулятивна експозиція доксорубіцину понад 200 мг/м² незалежно асоціюється з 1,5-кратним підвищенням ризику раку грудної залози [15]. Серед сучасних стратегій лише адаптована за відповіддю терапія eBEACOPP або BrECADD дає змогу утримати антрациклінову експозицію нижчу за цей поріг: пацієнти з негативною ПET‑2 отримують кумулятивну дозу 160 мг/м² доксорубіцину, а максимальна доза у разі шести циклів BrECADD становить 240 мг/м², що менше за 300 мг/м² у ABVD-орієнтованих режимах. Помірна антрациклінова експозиція при ПET-керованому BrECADD може зменшувати ризик кардіоміопатії та застійної серцевої недостатності – відомих віддалених дозозалежних наслідків [1, 15].

Місце в чинних протоколах

Оновлені рекомендації ESMO 2025 р. чітко позиціонують BrECADD у першій лінії [16]. Для стадії IIB із факторами ризику (екстранодальне ураження та/або велике медіастинальне ураження), а також стадій III-IV у придатних пацієнтів до 60 років рекомендований підхід передбачає два цикли BrECADD із подальшою проміжною ПЕТ: у разі негативного результату (Deauville 1-3) додають ще два цикли, якщо результат позитивний (Deauville 4-5) – ще чотири; пацієнтам із ПET-позитивною хворобою наприкінці хімієтерапії показана променева терапія на залучені вогнища [16]. Цей режим має рівень доказовості та градацію рекомендацій I, A. Потрібно зауважити що він отримав схвалення лише Європейського агентства лікарських засобів (EMA), натомість Управління з контролю за якістю харчових продуктів та лікарських засобів США (FDA) його не надало. Для окремих пацієнтів віком 61-75 років без істотних протипоказань підхід також допустимий за індивідуальної оцінки (III, B); це підтверджено даними окремої когорти II фази [7, 16].

Як альтернативу для пацієнтів до 60 років і переважний вибір для пацієнтів 60-80 років ESMO пропонує шість циклів nivolumab-AVD (I, A). У разі недоступності N-AVD і клінічної непридатності BrECADD запропоновано BV-AVD, а за відсутності брентуксимабу ведотину та PD‑1-інгібіторів – ABVD або eBEACOPDac залежно від переносимості [16]. Для ранніх стадій ESMO зберігає ABVD з консолідувальною променевою терапією для сприятливих форм та послідовності на основі eBEACOPP чи ABVD для несприятливих, тобто BrECADD позиціоновано саме в сегменті поширеної хвороби [16].

У рекомендаціях Національної онкологічної мережі США (NCCN) BrECADD також зараховано до пріоритетних опцій первинного лікування класичної ЛХ [3, 17]. Узгодженість двох провідних настанов ґрунтується на переконливості сукупних даних дослідження HD21, завдяки чому BrECADD визначено як еталонний режим у відповідному клінічному сегменті.

Висновок

Завдяки дослідженню HD21 встановлено новий стандарт ефективності в першій лінії терапії класичної ЛХ із поширеними стадіями: ПET-керований режим BrECADD перевершив eBEACOPP щодо ВБП за зіставної ЗВ, й водночас пацієнти його значно краще переносять. Перевага реалізувалася через зменшення гематологічної токсичності та потреби в трансфузіях, нижчу частоту й тяжкість периферичної нейропатії, кращу здійсненність повнодозового лікування і значне відновлення гонадної функції з вищою частотою живонародження. Індивідуалізована ПET‑2-керована стратегія дала змогу обмежити лікування чотирма циклами для більшості пацієнтів, скоротивши тривалість терапії та антрациклінову експозицію. Поширення застосування підходу на пацієнтів віком 61-75 років у когорті II фази підтвердило його здійсненність і ефективність без летальності, зумовленої лікуванням. Сукупність цих даних обґрунтовує застосування BrECADD як одного з пріоритетних режимів першої лінії, що знайшло відображення в рекомендаціях ESMO і NCCN, із подальшим вибором серед сучасних опцій на користь конкретного пацієнта залежно від віку, репродуктивних планів, переносимості й доступності альтернатив.

Література – в редакції

Підготував Максим Голуб

Тематичний номер «Онкологія. Гематологія. Хімієтерапія» № 3-4 (103-104) 2026 р.

Онкологія та гематологія Онкогематологія