21 березня, 2025

Досвід застосування спрею Спарклін після хірургічного втручання на структурах носової порожнини

Автори:

Утруднення носового дихання є дуже актуальною проблемою, яка спричиняє не лише місцеві зміни, а й порушення функцій інших органів і систем. Існує значна кількість причин, які зумовлюють назальну обструкцію. В дорослих найчастішими є порушення архітектоніки порожнини носа внаслідок деформації перегородки носа та гіпертрофії носових раковин.

Викривлення перегородки носа зустрічається досить часто і в дитячому віці. Серед дітей найбільша поширеність встановлена у віковій групі 14-17 років, коли є найінтенсивніший ріст назомаксилярного комплексу. Другий пік частоти – дошкільний вік [5]. У більшості людей такі викривлення перегородки носа є безсимптомними; вони ніяк не проявляють себе. Проте часто хворі можуть скаржитися на закладеність / виділення з носа та частий головний біль. Серед інших скарг – чхання, дискомфорт у горлі, стікання в носоглотку, носові кровотечі, хропіння і зниження нюху. Іноді інтенсивність симптомів наростає із часом. Якщо деформації перегородки носа та збільшення носових раковин зумовлюють суттєве звуження його порожнини, єдиним методом, що дозволяє усунути зазначені анатомо-морфологічні зміни, є їхня хірургічна корекція [6].

Найпоширеніші хірургічні втручання – корекція деформації носової перегородки та носових раковин. Також слід обміркувати септопластику за наявності хронічного чи рецидивувального риносинуситу. Останнім часом у світі зростає тенденція до збільшення кількості септопластик у дітей [2, 7].

Хірургія перегородки носа має бути такою ощадливою, наскільки це можливо, а також такою об’ємною, наскільки це потрібно [3]. Яким би щадним не було оперативне втручання на носовій перегородці та інших анатомічних структурах порожнини носа, воно незмінно супроводжується ушкодженням миготливого епітелію, цілісність якого є обов’язковою умовою для нормального функціонування захисних механізмів верхніх дихальних шляхів. Це зумовлює набряк, ексудацію та десквамацію слизової оболонки, зниження циліарної активності, що проявляється вже в ранньому післяопераційному періоді. Водночас тривалість морфологічного відновлення дихального епітелію становить 6 міс (іноді й довше) [1, 4].

Для очищення носової порожнини, відновлення роботи мукоциліарного кліренсу та скорішого одужання пацієнта після оперативних втручань на структурах порожнини носа запропоновано використання низки засобів – ізотонічних сольових розчинів для внутрішньоносових зрошувань, муколітичних препаратів, спреїв на основі морської води, в т. ч. із додаванням СО₂, що останнім часом почали активно набирати популярності серед отоларингологів.

Морська вода в складі спреїв збагачена мікроелементами, які допомагають підтримувати осмотичну рівновагу, а також покращують загоєння. Вона також зволожує слизову оболонку, сприяє розрідженню слизу, що полегшує його видалення. Проте в післяопераційному періоді в порожнині носа через сухість слизової оболонки та накопичення фібрину і крові на ранових поверхнях завжди утворюються кірки, які заважають контакту сольових розчинів зі слизовою оболонкою носа, а також спричиняють неприємні відчуття в пацієнта.

Саме тому в післяопераційному періоді після ендоназальних хірургічних втручань застосовували інноваційну розробку американських учених – шипучий спрей із морською водою Спарклін. Склад спрею – розчин стерильної ізотонічної морської води зі шведського фіорду з додаванням 0,4% CO₂.

Шипучий спрей Спарклін має формулу потрійної дії:

забезпечує проникнення глибоко в носові ходи;
допомагає ефективніше очистити ніс від слизу порівняно зі звичайними сольовими розчинами;
зменшує закладеність носа.

Особливість спрею Спарклін – наявність у його складі CO₂. Спреї з СО₂, що застосовуються в медицині, відрізняються від косметичних засобів. Основний принцип дії таких спреїв пов’язаний із доставкою СО₂ до зони впливу, що стимулює мікроциркуляцію в тканинах, сприяє покращенню клітинного метаболізму та прискорює загоєння. За потрапляння СО₂ на поверхню слизової оболонки покращується процес активного кровообігу, оскільки організм прагне компенсувати надлишок CO₂.

Однією із проблем ринохірургії є утворення в ранньому післяопераційному періоді щільних кірок, які виникають через сухість слизової оболонки та накопичення фібрину і крові на ранових поверхнях. Спреї з СО₂ чинять ранозагоювальну дію, зволожують слизову, полегшуючи відходження кірок і запобігаючи їхньому надмірному затвердінню. Також СО₂ сприяє зменшенню явищ запалення, що особливо важливо в перші дні після операції. Завдяки цьому зменшуються набряк і закладеність носа, що знижує необхідність використання судинозвужувальних препаратів. Він покращує циркуляцію крові в тканинах носової порожнини, стимулює обмін речовин, поліпшує клітинний метаболізм, що посилює терапевтичний ефект. Окрім того, Спарклін не містить консервантів і пропелентів, а сучасна атравматична насадка забезпечує дрібнодисперсне розпилення під широким кутом, запобігаючи виникненню отитів. Завдяки хімічному складу та концентрації тривалість і кратність застосування спрею назального з морською водою Спарклін необмежені; засіб є безпечним у разі тривалого застосування, не спричиняє звикання.

Мета дослідження – вивчення ефективності застосування шипучого спрею з морською водою Спарклін для носової порожнини в пацієнтів, які зазнали ринохірургічного втручання.

Матеріали та методи

Клінічні дослідження проводилися на базі відділення мікрохірургії ЛОР‑органів КП «Регіональний медичний центр родинного здоров’я», яке є одним із баз підрозділу оториноларингології Дніпровського державного медичного університету. Було проведено хірургічне лікування 30 пацієнтів із викривленням носової перегородки та хронічним гіпертрофічним ринітом, яким у післяопераційному періоді, крім стандартного лікування, призначався спрей назальний із морською водою Спарклін (по 2 вприскування в кожну ніздрю 3-5 р/добу). Деякі пацієнти відчували короткочасне печіння під час нанесення препарату. Це відчуття минає протягом декількох секунд і пов’язано із рН спрею – 5,5. Такий рН також сприяє руйнації біоплівок.

Застосування спрею розпочиналося одразу після видалення тампонів із носової порожнини (на 2-й день після операції). Вік пацієнтів становив від 19 до 37 років. Кількість чоловіків – 22, жінок – 8.

До контрольної групи залучили 30 пацієнтів, яким проводили хірургічне лікування в обсязі ендоскопічної септопластики та кобляційної вазотомії нижніх носових раковин; у післяопераційному періоді застосовувалася стандартна терапія, що передбачала щоденне післяопераційне очищення та промивання порожнини носа водно-сольовими розчинами. У хворих контрольної групи частота застосування спреїв була аналогічною з такою основної групи.

Для оцінки загального стану та скарг пацієнта використовували модифікований опитувальник Sinonasal Outcome Test 20 (SNOT‑20), який включав специфічні симптоми раннього післяопераційного періоду: наявність сухих кірок у носі, чхання, відчуття закладеності носа, нежить, головний біль, кашель, постназальні виділення, просинання вночі, знижену концентрацію та втому. Оцінювалася ступінь вираженості в балах: 0 – немає проблеми, 1 – легка проблема, 2 – помірна проблема, 3 – суттєва проблема. Критеріями об’єктивізації клінічної ефективності було обрано дані ендоскопічного дослідження, під час проведення котрого оцінювалися такі зміни слизової оболонки порожнини носа в балах (0-2): набряк (0 – немає набряку, 1 – помірний набряк, 2 – сильний набряк); наявність виділень і кірок (0 – немає, 1 – помірні, 2 – рясні), а також фібринових кірок на носових раковинах.

Обстеження проводилися на 3-й, 7-й і 14-й післяопераційні дні лікування. Дослідження проводили відповідно до етичних принципів медичного дослідження, закріплених Гельсінською декларацією, і Належної клінічної практики (GCP).

Результати й обговорення

На початок клінічного дослідження (3-й день після операції) у пацієнтів обох груп спостерігалися переважно місцеві симптоми: труднощі з носовим диханням, епізоди кашлю, зокрема нічного, що зумовлювало просинання, чхання та постназальні виділення. В цей самий термін (1-2-га доба після видалення тампонів із порожнини носа) майже в ⅓ пацієнтів слиз ставав густим, окрім того, почали з’являтися кірки. Серед загальних скарг – зниження концентрації, втома та головний біль, який виникав на тлі вираженого набряку слизової оболонки носа.

Риноскопічне обстеження, проведене перед початком терапії, продемонструвало виражену гіперемію, набряк слизової оболонки носових раковин, а також появу густого слизу, що згодом перетворювався на сухі кірки (рис. 1). Водночас статистично значущих відмінностей у середніх показниках між групами не було виявлено.

Рис. 1. Риноскопічна картина пацієнта на 3-тю добу після оперативного втручання (до початку терапії). Помітні виражений набряк слизової оболонки порожнини носа та поява слизових виділень

Під час комплексного лікування аналіз динаміки клінічних симптомів продемонстрував їхнє суттєве зниження в обох групах. Проте в хворих основної групи, котрі застосовували шипучий спрей Спарклін, носове дихання відновлювалося швидше. Найімовірніше, це відбувалося завдяки наявності СО₂, що допомогло зменшити набряк і запобігти застою рідини, прискорюючи початок процесу загоєння. Згодом застосування спрею із СО₂ сприяло зволоженню, запобігаючи надмірному висиханню слизової оболонки, що полегшувало природне відторгнення кірок без ушкодження нових тканин під ними. Це також полегшувало дихання за рахунок зменшення набряку слизової оболонки порожнини носа.

Під час огляду на 7-й день після операції у переважної більшості пацієнтів основної групи (27 осіб) були відсутні сухі кірки, при риноскопії зберігалися помірний набряк слизової оболонки носа та незначні слизові виділення, характерні для цієї стадії післяопераційного періоду (рис. 2).

Рис. 2. Риноскопічна картина пацієнта основної групи на 7-му добу після оперативного втручання. Протягом 4 діб застосовувався шипучий спрей Спарклін додаванням 0,4% CO2. Помітні помірний набряк слизової оболонки носа та рідкі слизові виділення без сухих кірок

Натомість у хворих контрольної групи наявність щільних кірок спостерігалася в 12 пацієнтів, що спричинило неабиякий дискомфорт і разом із набряком слизової оболонки зумовлювало утруднення носового дихання (рис. 3).

Рис. 3. Риноскопічна картина пацієнта контрольної групи на 7-му добу після оперативного втручання. Протягом 4 діб застосовувався сольовий розчин. Помітна наявність кірок і густого слизу в порожнині носа

Наприкінці 2-го тижня післяопераційного періоду в переважної більшості пацієнтів основної групи сухі кірки були відсутні, слизова оболонка носа майже повністю відновилася, а просвіт носових ходів був достатнім для дихання. Порівняння динаміки скарг хворих основної та контрольної групи наведено в таблиці.

Таблиця. Модифікований опитувальник для оцінки динаміки скарг пацієнтів у ранньому післяопераційному періоді (основна група – 30 осіб, контрольна група – 30 осіб)
Скарга	3-тя доба після операції		7-ма доба після операції		14-та доба після операції
	група обстеження		група обстеження		група обстеження
	основна	контрольна	основна	контрольна	основна	контрольна
Наявність сухих кірок у носі	9	9	3	12		3
Закладеність носа	19	21	7	12	3	4
Нежить	20	19	7	11	4	4
Чхання	12	11	8	9	3	3
Головний біль	8	6	6	5
Кашель	12	14	5	6
Постназальні виділення	7	9	6	5	1	2
Просинання вночі	4	6	2	2
Знижена концентрація	4	3	2	2
Втома	3	5	2	2
Усього	98	103	48	66	11	16
Примітка: ступінь вираженості (бали): 0 – немає проблеми; 1 – легка проблема; 2 – помірна проблема; 3 – суттєва проблема.

В усіх пацієнтів основної та переважної більшості контрольної групи спостерігалося відновлення слизової оболонки і носового дихання, що проявлялося значним зменшенням інтенсивності скарг, нормалізацією риноскопічної картини.

Отже, можна зазначити, що шипучий спрей Спарклін був ефективним і безпечним у складі комплексного лікування після операцій у порожнині носа. Застосування в післяопераційному періоді шипучого спрею з додаванням СО₂ сприяло швидшому відновленню носового дихання, зниженню закладеності носа, набряклості слизової оболонки. Це забезпечується завдяки ефективному видаленню сухих кірок і патологічного вмісту з носової порожнини, покращенню очищення слизової оболонки, а також рефлекторному, тонізувальному, протизапальному, протинабряковому впливу шипучого спрею. Регулярне застосування спрею із СО₂ підтримує процес регенерації тканин, прискорюючи епітелізацію та знижуючи ризик утворення рубців.

Високий рівень безпеки та переносимості назального спрею Спарклін дозволяє рекомендувати його після хірургічного втручання на структурах носової порожнини.

Список літератури знаходиться в редакції.

Номер: Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 4 (590), 2025 р