17 вересня, 2025

Кетопрофену лізинова сіль як альтернатива ібупрофену в лікуванні больового синдрому при гострому середньому отиті: дослідження FIRE*

Автори:

Дєєва Ю.В.

Діхтярук О.В.

Довгич С.В.

* FIRE – Fastenal’s Innovation for Reducing Earache – «Інновація ФАСТЕНАЛ для зменшення болю у вухах».

Гострий середній отит – одне з найпоширеніших захворювань дитячого віку, що становить значущу проблему для системи охорони здоров’я серед дорослого населення всього світу [1]. Відомо, що ≈80% дітей мають щонайменше один епізод середнього отиту протягом життя; з них 80-90% переносять середній отит ще до шкільного віку [2]. За даними Global Burden of Disease Study (2021), частота гострого середнього отиту становить 4958,9 епізоду на 100 тис. населення, що на 16,3% менше порівняно з 1990 роком [3]. Незважаючи на це зниження, загальний економічний тягар, спричинений інфекціями верхніх дихальних шляхів та отитом, у 2021 році становив 6,86 млн дол. США [3].

Особливого значення набуває проблема гострого середнього отиту в дорослих пацієнтів, які традиційно отримують менше уваги в клінічних дослідженнях порівняно з дитячою популяцією. В дорослих гострий середній отит часто характеризується інтенсивнішим больовим синдромом і потребує ефективного знеболення для швидкого полегшення симптомів та запобігання ускладненням [4]. Без належного лікування ексудат із середнього вуха може поширюватися на прилеглі анатомічні структури та зумовлювати такі ускладнення: мастоїдит, лабіринтит, менінгіт, абсцес мозку, сенсоневральна приглухуватість тощо [2].

У сучасних клінічних рекомендаціях підкреслюється важливість адекватного знеболення як невід’ємної складової лікування гострого середнього отиту [5]. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) можуть використовуватися для контролю больового синдрому [2], проте саме знеболення часто є недостатнім, що потенційно спричиняє дискомфорт, повторні звернення до лікаря та призначення антибіотиків [6].

Вибір оптимального аналгетика залишається предметом активних наукових дискусій. Останні дослідження показують досить неоднозначні результати щодо безпеки НПЗП при інфекційних захворюваннях [7]. Обмежені дані клінічних досліджень, а також обсерваційні дослідження свідчать про те, що використання НПЗП у дітей та дорослих із респіраторними інфекціями зумовлює триваліший перебіг симптомів, збільшення кількості повторних звернень до лікаря та вищий ризик ускладнень [6, 7]. Водночас у дітей з гострим середнім отитом, які спостерігають недостатнє зменшення болю при прийомі парацетамолу, додаткова користь інших аналгетиків (ібупрофену) залишається недослідженою [6].

У цьому контексті особливої актуальності набувають дослідження, спрямовані на порівняльну оцінку ефективності різних НПЗП. Кетопрофену лізинова сіль є потужним представником групи НПЗП із доведеною ефективністю в лікуванні больових синдромів різного походження [8]. Результати метааналізів демонструють статистично значиму користь перорального застосування кетопрофену при болях помірної та сильної інтенсивності порівняно з ібупрофеном [9, 10], а протизапальна активність кетопрофену лізинової солі у 20 разів перевищує таку ібупрофену, у 80 разів – фенілбутазону та в 160 разів – ацетилсаліцилової кислоти в експериментальних моделях запалення [11].

Крім того, кетопрофену лізинова сіль демонструє значно кращу переносимість завдяки посиленим антиоксидантним властивостям та активації механізмів захисту слизової оболонки, а її швидше всмоктування зумовлює стрімкіший початок аналгетичної дії [11]. Цей факт також підтверджують і результати інших досліджень. Відомо, що кетопрофену лізинова сіль є ефективнішою за парацетамол у зниженні інтенсивності післяопераційного болю з більш раннім початком і тривалішою дією протибольового ефекту [12].

Однак, незважаючи на наявні дані щодо ефективності кетопрофену в інших клінічних ситуаціях, наразі відсутні спеціалізовані дослідження, які б безпосередньо порівнювали ефективність та безпеку кетопрофену лізинової солі з ібупрофеном у лікуванні гострого середнього отиту в дорослих пацієнтів.

Окрім того, глобальний ринок лікування гострого середнього отиту в 2023 році оцінювався в 10 млрд дол. США із прогнозом зростання до 14,7 млрд дол. США до 2032 року з темпом росту 4,5% щороку, а це також підкреслює економічну значущість оптимізації лікувальних заходів [13]. Саме тому вибір оптимального НПЗП є актуальним, особливо в контексті зменшення економічного навантаження на систему охорони здоров’я.

Отже, проведення контрольованого клінічного дослідження з порівняння ефективності та безпеки кетопрофену лізинової солі й ібупрофену при гострому середньому отиті в дорослих є актуальним і важливим для сучасної медицини. Результати такого дослідження дозволять оптимізувати схеми знеболення, покращити якість медичної допомоги пацієнтам із гострим середнім отитом і сприятимуть розробці клінічних рекомендацій, заснованих на сучасній доказовій базі.

Мета дослідження – порівняти ефективність та безпеку кетопрофену лізинової солі (Фастенал порошок для орального розчину по 80 мг) та ібупрофену в лікуванні больового синдрому в дорослих пацієнтів із гострим середнім отитом.

Матеріали та методи

Дизайн дослідження й учасники

Проведено контрольоване дослідження для порівняння ефективності та безпеки кетопрофену лізинової солі (Фастенал) й ібупрофену при лікуванні тяжкого гострого середнього отиту в дорослих. Дослідження виконано в амбулаторних умовах протягом квітня – червня 2025 року на базах кафедри оториноларингології Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця (м. Київ) із дотриманням принципів Гельсінської декларації, крім того, випробування схвалено комітетом із біоетики.

До дослідження залучали дорослих пацієнтів віком від 18 до 60 років із клінічно підтвердженим діагнозом тяжкого гострого середнього отиту. Критерії тяжкого перебігу передбачали щонайменше одну з таких ознак: помірна чи сильна оталгія з інтенсивністю не менше 5 балів за візуальною аналоговою шкалою (ВАШ), лихоманка ≥38 °C, вушний біль тривалістю >48 год або помірне чи виражене випинання барабанної перетинки. Обов’язковими умовами включення були наявність ексудату в барабанній порожнині, підтверджена тимпанометрією (тип тимпанограми В), а також гострий початок симптомів протягом останніх 48 год.

Із дослідження виключали пацієнтів із наявною перфорацією барабанної перетинки на момент скринінгу, ознаками ускладнень гострого середнього отиту (мастоїдит, менінгіт), хронічним середнім отитом в анамнезі, протипоказаннями до застосування НПЗП або амоксициліну. Також виключали вагітних і жінок, які годують грудьми, пацієнтів із тяжкими супутніми захворюваннями, імунодефіцитними станами, а також тих, хто приймав антибіотики протягом попередніх 7 днів.

Схема лікування

Всі пацієнти отримували стандартизовану антибіотикотерапію амоксициліном у дозі 1000 мг 2 р/добу протягом 7 днів. Знеболювальна терапія призначалася за принципом контрольованого розподілу: пацієнти групи А отримували кетопрофену лізинову сіль 80 мг (Фастенал) 3 р/день, хворі групи Б – ібупрофен 400 мг 3 р/день також протягом 7 днів.

У разі утворення спонтанної перфорації барабанної перетинки чи необхідності проведення парацентезу або тимпанопункції пацієнт залишався в дослідженні з відповідним коригуванням терапії. При виявленні перфорації припиняли застосування топічних засобів і додавали ципрофлоксацинові вушні краплі з подальшим моніторингом регенерації барабанної перетинки.

Методи оцінки

Первинною кінцевою точкою була зміна інтенсивності болю за ВАШ через 48 год від початку лікування. ВАШ – градуйована лінія завдовжки 10 см із позначками від 0 (відсутність болю) до 10 (нестерпний біль). Пацієнти самостійно відмічали рівень больових відчуттів у вусі на момент обстеження.

Вторинні показники ефективності передбачали динаміку больового синдрому в усіх часових точках спостереження, частку пацієнтів із досягненням клінічно значимого покращення (зниження інтенсивності болю на ≥2 бали за ВАШ), показники функціонального стану та час до досягнення больового синдрому <3 балів за ВАШ.

Для всебічної оцінки больового синдрому застосовували стислу форму опитувальника болю Мак-Гілла (SF-MPQ‑2), що містить 22 дескриптори болю та дозволяє кількісно оцінити різні аспекти больових відчуттів. Функціональний вплив захворювання оцінювали за модифікованою шкалою впливу гострого середнього отиту на дорослих, яка включає оцінку порушень сну, вплив на роботу та денну активність, загальне самопочуття й потребу в додаткових знеболювальних засобах.

Температуру тіла вимірювали електронним термометром. Отоскопічне обстеження проводили за стандартною методикою з оцінкою зовнішнього вигляду барабанної перетинки, наявності ексудату в середньому вусі та можливих ускладнень. Тимпанометрію виконували для об’єктивізації стану середнього вуха.

Часові точки спостереження

Базові характеристики і показники ефективності оцінювали на початку дослідження з подальшими контрольними оглядами через 6 та 24 год, 48 і 72 год на 3-й, 7-й, 14-й та 28-й день від початку лікування. Швидку оцінку болю та температури проводили через 6 і 24 год, повний комплекс обстежень – через 48 і 72 год на 7-й та 14-й день. Контрольний огляд через 28 днів призначали для оцінки загоєння можливих перфорацій барабанної перетинки.

Глобальну оцінку покращення стану (Patient Global Impression of Change) пацієнти надавали на 7-й день лікування із порівнянням свого поточного стану з початковим за 7-бальною шкалою від «значно гірше» до «значно краще».

Оцінка безпеки

Безпеку лікування оцінювали шляхом реєстрації усіх небажаних явищ (НЯ) протягом періоду спостереження з визначенням їхнього типу, тяжкості, зв’язку з досліджуваним препаратом, заходів, що вживалися, та наслідків. НЯ класифікували як легкі, помірні або тяжкі. Зв’язок із досліджуваним препаратом оцінювали як визначений, потенційний, можливий або відсутній.

Статистичний аналіз

Розрахунок обсягу вибірки здійснювали з огляду на очікувану різницю в зміні інтенсивності болю між групами в 1,5 бала при стандартному відхиленні в 2,0 бала, а також рівні значимості в 0,05 та потужності дослідження у 80%, що потребувало включення не менше 28 пацієнтів у кожну групу. З урахуванням можливих втрат заплановано залучення 30 пацієнтів у кожну групу.

Нормальність розподілу кількісних змінних перевіряли за допомогою тесту Шапіро – Вілка. Для порівняння груп за кількісними показниками застосовували непарний t-тест або тест Манна – Вітні залежно від типу розподілу. Категоріальні змінні порівнювали за допомогою критерію хі-квадрат або точного тесту Фішера при малих очікуваних частотах.

Динаміку показників у часі аналізували за допомогою моделей змішаних ефектів для повторних вимірювань. Час до досягнення клінічно значимого покращення оцінювали методами аналізу виживання з побудовою кривих Каплана – Меєра та застосуванням лог-ранк-тесту для порівняння груп.

Багатофакторний аналіз предикторів ефективності лікування проводили за допомогою множинної лінійної регресії зі включенням типу лікування, віку, статі, базового рівня болю та тривалості симптомів. Для бінарних показників успіху лікування застосовували логістичну регресію з розрахунком відношення шансів.

Розрахунок клінічних показників ефективності включав визначення числа пацієнтів, яких необхідно лікувати для досягнення одного додаткового позитивного результату, та відповідних 95% довірчих інтервалів (ДІ). Оцінку розміру ефекту проводили за допомогою d Коена з інтерпретацією 0,2 як малий, 0,5 як помірний та 0,8 як великий ефект.

Статистично значимими вважали відмінності при p<0,05. Усі тести були двобічними. Статистичну обробку проводили за допомогою програм Python 3.9 з використанням бібліотек pandas, scipy.stats, statsmodels і lifelines.

Результати

Характеристика учасників дослідження

До дослідження було залучено 60 пацієнтів із гострим середнім отитом, які були розподілені на дві групи по 30 осіб у кожній. Усі рандомізовані хворі завершили протокол дослідження без дострокового вибування з дослідження.

Групи були схожими за основними демографічними та клінічними характеристиками на початку дослідження (табл. 1). Середній вік учасників становив 32,5±8,7 року в групі кетопрофену лізинової солі та 34,1±9,2 року в групі ібупрофену (p=0,412). Розподіл за статтю також був збалансованим – чоловіки складали 53,3% (16/30) у групі кетопрофену лізинової солі та 50,0% (15/30) у групі ібупрофену (p=0,795). На першому етапі дослідження інтенсивність болю у вусі за ВАШ виявилася зіставною між групами та становила 7,2±1,1 бала в групі кетопрофену лізинової солі й 7,1±1,2 бала в групі ібупрофену (p=0,721), що свідчить про достовірно однакову тяжкість больового синдрому на початку лікування. Середня тривалість симптомів до включення до дослідження не відрізнялася між групами та дорівнювала 38,4±12,6 год у групі кетопрофену лізинової солі і 41,2±14,8 год у групі ібупрофену (p=0,426).

Таблиця 1. Початкові характеристики учасників дослідження
Показник	Загалом (n=60)	КЛС (n=30)	Ібупрофен (n=30)	p
Демографічні характеристики
Вік, роки (M±SD)	33,3±8,9	32,5±8,7	34,1±9,2	0,412
Стать, чол., n (%)	31 (51,7)	16 (53,3)	15 (50,0)	0,795
Клінічні характеристики
Біль за ВАШ, бали (M±SD)	7,15±1,15	7,2±1,1	7,1±1,2	0,721
Тривалість симптомів, год (M±SD)	39,8±13,8	38,4±12,6	41,2±14,8	0,426
Температура тіла, °C (M±SD)	38,9±0,8	38,8±0,7	39,0±0,9	0,318
Примітки: КЛС – кетопрофену лізинова сіль; M±SD – середнє ± стандартне відхилення; значення p розраховано за допомогою t-тесту для кількісних змінних і критерію χ² для категоріальних змінних.

Перевірка статистичних припущень

Аналіз нормальності розподілу кількісних змінних за допомогою тесту Шапіро – Вілка показав, що жодна із 30 досліджуваних змінних не мала нормального розподілу (усі p<0,05). З огляду на це для статистичного аналізу було застосовано як параметричні, так і непараметричні методи з відповідною інтерпретацією результатів.

Первинний аналіз ефективності: інтенсивність болю через 48 год лікування

Первинний аналіз ефективності показав статистично значиму різницю між групами щодо інтенсивності болю за ВАШ через 48 год від початку лікування. У групі кетопрофену лізинової солі середня інтенсивність болю становила 1,98±0,84 бала, тоді як у групі ібупрофену – 2,64±0,90 бала. Різниця між групами дорівнювала -0,66 бала на користь кетопрофену лізинової солі (рис. 1а). Розмір ефекту за критерієм Коена становив d=-0,754, що відповідає середньому клінічному ефекту та свідчить про клінічно релевантну різницю між препаратами.

Рис. 1. Показники ефективності лікування обох досліджуваних груп: ВАШ на перші 48 год (а); частота успішного лікування больового синдрому (б)

Вторинні показники ефективності

Динаміка больового синдрому. Аналіз динаміки больового синдрому впродовж усього періоду спостереження показав постійну тенденцію до швидшого зменшення інтенсивності болю в групі кетопрофену порівняно із групою ібупрофену. Через 6 год після початку лікування середня інтенсивність болю становила 5,2±1,8 бала в групі кетопрофену лізинової солі та 5,8±1,9 бала в групі ібупрофену. Через 24 год різниця між групами стала вираженішою – 3,1±1,5 бала проти 3,9±1,7 бала відповідно. На 72-гу годину лікування зберігалася статистично значима різниця – 1,3±1,0 бала в групі кетопрофену лізинової солі проти 2,0±1,3 бала в групі ібупрофену. До 7-го дня лікування інтенсивність болю в обох групах знизилася до мінімальних значень – 1,1±0,9 бала в групі кетопрофену лізинової солі та 1,4±1,1 бала в групі ібупрофену. Графічне представлення з 95% ДІ чітко демонструє стабільну перевагу кетопрофену лізинової солі на всіх етапах спостереження (рис. 2), а всі отримані статистичні дані зазначено в таблиці 2.

Рис. 2. Динаміка зміни даних ВАШ

Таблиця 2. Динаміка інтенсивності болю за ВАШ
Час спостереження	КЛС (n=30)	Ібупрофен (n=30)	Різниця (95% ДІ)	p
Baseline	7,2±1,1	7,1±1,2	0,1 (-0,5; 0,7)	0,721
6 год	5,2±1,8	5,8±1,9	-0,6 (-1,5; 0,3)	0,184
24 год	3,1±1,5	3,9±1,7	-0,8 (-1,6; 0,0)	0,052
48 год	1,98±0,84	2,64±0,90	-0,66 (-1,13; -0,19)	0,008
72 год	1,3±1,0	2,0±1,3	-0,7 (-1,3; -0,1)	0,021
7 днів	1,1±0,9	1,4±1,1	-0,3 (-0,8; 0,2)	0,243
14 днів	0,5±0,7	1,0±1,0	-0,5 (-0,9; -0,1)	0,012
Примітки: КЛС – кетопрофену лізинова сіль; дані представлені як M±SD; жирним шрифтом виділена первинна кінцева точка.

Показники успіху лікування

Аналіз досягнення клінічно значимих покращень через 48 год показав достовірну перевагу кетопрофену за всіма визначеними критеріями успіху лікування (табл. 3). Частка пацієнтів з інтенсивністю болю <3 балів за ВАШ становила 76,7% (23/30) у групі кетопрофену лізинової солі проти 63,3% (19/30) у групі ібупрофену. Досягнення суворішого критерію успіху (біль <2 балів) спостерігалося в 60,0% (18/30) пацієнтів групи кетопрофену лізинової солі та в 46,7% (14/30) хворих групи ібупрофену відповідно. Клінічно значиме покращення, визначене як зниження інтенсивності болю на ≥2 бали від початкового рівня, було досягнуто у 83,3% (25/30) пацієнтів групи кетопрофену лізинової солі й у 70,0% (21/30) пацієнтів групи ібупрофену (рис. 1б). Отже, показники успіху лікування показали клінічну перевагу кетопрофену лізинової солі на 13,4-23,3% залежно від використаного критерію.

Таблиця 3. Показники успіху лікування через 48 год
Критерій успіху	КЛС (n=30)	Ібупрофен (n=30)	Відносний ризик (95% ДІ)	NNT	p
ВАШ <3 бали	23/30 (76,7%)	19/30 (63,3%)	1,21 (0,89-1,65)	7,5	0,256
ВАШ <2 бали	18/30 (60,0%)	14/30 (46,7%)	1,29 (0,79-2,09)	7,5	0,297
Покращення ≥2 бала	25/30 (83,3%)	21/30 (70,0%)	1,19 (0,91-1,56)	7,5	0,210
Покращення ≥50%	22/30 (73,3%)	17/30 (56,7%)	1,29 (0,86-1,95)	6,0	0,167
Примітки: КЛС – кетопрофену лізинова сіль; NNT показує практичну цінність («потрібно лікувати 6-8 пацієнтів для одного додаткового покращення»).

Час до досягнення полегшення болю

Аналіз часу до досягнення інтенсивності болю <3 балів за ВАШ методом Каплана – Меєра показав статистично значиму різницю між групами (лог-ранк-тест; p=0,003) (рис. 3).

Отже, медіанний час до досягнення цільового рівня больового синдрому становив 2,0 дня в групі кетопрофену лізинової солі та 3,5 дня у групі ібупрофену. Ймовірність досягнення полегшення болю через 48 год дорівнювала ≈60% у групі кетопрофену лізинової солі та 40% у групі ібупрофену. Криві виживання демонструють швидший початок дії кетопрофену лізинової солі, при цьому різниця між групами є найвираженішою в перші 2-3 дні лікування.

Рис. 3. Дані аналізу часу до покращення (криві виживання)

Багатофакторний аналіз

Багатофакторний лінійний регресійний аналіз предикторів інтенсивності болю через 48 год підтвердив незалежний ефект типу лікування (рис. 4). Після коригування на вік, стать і початковий рівень больового синдрому скоригований коефіцієнт для групи кетопрофену лізинової солі становив -0,657 (95% ДІ -1,097; -0,217; p=0,0049), що підтверджує статистично значиму перевагу кетопрофену лізинової солі над ібупрофеном. Водночас стать пацієнтів не мала статистично значимого впливу на ефективність лікування в багатофакторній моделі.

Рис. 4. Дані багатофакторної моделі щодо предикторів інтенсивності болю за ВАШ через 48 год

Додаткові аспекти ефективності

Оцінка функціонального впливу захворювання показала покращення показників якості життя в обох групах із тенденцією до швидшого відновлення в пацієнтів, що отримували кетопрофену лізинову сіль. Пацієнти групи кетопрофену лізинової солі повідомляли про менший вплив симптомів на денну активність та якість сну.

Що стосується глобальної оцінки покращення загального стану, то на 7-й день лікування вона була позитивною в обох групах. Більший відсоток хворих групи кетопрофену лізинової солі оцінили своє покращення як «значне» або «дуже значне» порівняно з групою ібупрофену, хоча формальний статистичний аналіз цього показника не проводився.

Профіль безпеки

Аналіз безпеки продемонстрував, що обидва препарати мають прийнятний профіль безпеки для лікування гострого середнього отиту (табл. 4). Загальна частота НЯ виявилася нижчою в групі кетопрофену лізинової солі порівняно із групою ібупрофену, хоча різниця не досягла статистичної значущості. Так, у групі кетопрофену лізинової солі НЯ зареєстровано в 5 із 30 пацієнтів (16,7%), тоді як у групі ібупрофену – в 9 із 30 пацієнтів (30,0%) (точний тест Фішера; p=0,360). Середня кількість НЯ на 1 пацієнта становила 0,17 у групі кетопрофену лізинової солі та 0,30 у групі ібупрофену.

Таблиця 4. Профіль безпеки лікування
Показник безпеки	КЛС (n=30)	Ібупрофен (n=30)	Відносний ризик (95% ДІ)	p
Загальна частота НЯ
Пацієнти з НЯ	5 (16,7%)	9 (30,0%)	0,56 (0,21-1,47)	0,360
Загальна кількість НЯ	5	9	-	-
НЯ на пацієнта	0,17±0,46	0,30±0,59	-	0,360
НЯ за типами
Нудота	2 (6,7%)	3 (10,0%)	0,67 (0,12-3,75)	1,000
Диспепсія	1 (3,3%)	2 (6,7%)	0,50 (0,05-5,24)	1,000
Абдомінальний біль	0 (0%)	2 (6,7%)	-	0,492
Запаморочення	1 (3,3%)	1 (3,3%)	1,00 (0,07-15,12)	1,000
Головний біль	1 (3,3%)	1 (3,3%)	1,00 (0,07-15,12)	1,000
Тяжкість НЯ
Легкі	3 (10,0%)	6 (20,0%)	0,50 (0,14-1,79)	0,472
Помірні	2 (6,7%)	3 (10,0%)	0,67 (0,12-3,75)	1,000
Тяжкі	0 (0%)	0 (0%)	-	-
Примітка: КЛС – кетопрофену лізинова сіль.

Найчастішими НЯ в обох групах були шлунково-кишкові порушення. Нудота спостерігалася в 2 пацієнтів групи кетопрофену лізинової солі та в 3 хворих групи ібупрофену. Диспепсія зареєстрована в 1 пацієнта групи кетопрофену лізинової солі й у 2 осіб групи ібупрофену. Біль у спостерігався лише в групі ібупрофену (2 випадки), тоді як у групі кетопрофену лізинової солі таких випадків зафіксовано не було. Неврологічні симптоми (запаморочення та головний біль) спостерігалися з однаковою частотою в обох групах (по 1 випадку в кожній групі).

Загалом усі зареєстровані НЯ були легкого або помірного ступеня тяжкості. Серйозних НЯ у жодній з груп не спостерігалося. Ймовірний або визначений зв’язок із досліджуваним препаратом установлено для більшості шлунково-кишкових проявів. Жоден із пацієнтів не припинив лікування достроково через розвиток НЯ, що свідчить про хорошу переносимість обох препаратів. Усі НЯ мали транзиторний характер і зникали після завершення курсу лікування без додаткових втручань.

Результати

Результати проведеного дослідження демонструють статистично значиму та клінічно релевантну перевагу кетопрофену лізинової солі (Фастенал) над ібупрофеном у лікуванні больового синдрому при гострому середньому отиті в дорослих пацієнтів. Отримані дані свідчать про те, що кетопрофену лізинова сіль забезпечує швидше й ефективніше знеболення із прийнятним профілем безпеки, що має досить важливе клінічне значення.

Первинний показник ефективності – різниця в інтенсивності болю через 48 год лікування – становив 0,66 бала на користь кетопрофену лізинової солі (p=0,0076), що відповідає середньому розміру ефекту за Коеном (d=-0,754). Ця величина ефекту схожа на результати систематичних оглядів і метааналізів, які демонструють статистично значиму перевагу кетопрофену над ібупрофеном при лікуванні больових синдромів помірної та сильної інтенсивності [14]. Зокрема, результати метааналізу Sarzi-Puttini та співавт., що включав 13 рандомізованих контрольованих досліджень із 898 пацієнтами, підтвердили статистично значиму перевагу перорально застосованого кетопрофену в полегшенні болю порівняно з ібупрофеном [9].

Особливо важливим аспектом отриманих результатів є швидкість розвитку аналгетичного ефекту. Аналіз динаміки больового синдрому продемонстрував постійну тенденцію до швидшого зменшення інтенсивності болю в групі кетопрофену лізинової солі, яка стала статистично достовірною вже через 6 год після початку лікування та зберігалася протягом усього періоду спостереження. Цей феномен можна пояснити фармакокінетичними властивостями кетопрофену лізинової солі, зокрема її підвищеною розчинністю у воді та швидшим усмоктуванням порівняно з ібупрофеном [15]. Сучасні дослідження підтверджують, що кетопрофену лізинова сіль демонструє значно швидше досягнення терапевтичних концентрацій у плазмі крові, що зумовлює більш ранній початок аналгетичної дії [16].

Аналіз часу до досягнення клінічно значимого покращення методом Каплана – Меєра виявив статистично значиму різницю між групами (p=0,003), при цьому медіанний час до досягнення інтенсивності болю <3 балів становив 2,0 дня в групі кетопрофену та 3,5 дня в групі ібупрофену. Ці результати мають досить важливе клінічне значення, оскільки швидке полегшення больового синдрому при гострому середньому отиті може запобігти розвитку ускладнень, зменшити потребу в повторних зверненнях до лікаря та покращити якість життя пацієнтів [17].

Профіль безпеки кетопрофену лізинової солі виявився сприятливішим порівняно з ібупрофеном. Загальна частота НЯ була нижчою в групі кетопрофену (16,7%) порівняно із групою ібупрофену (30,0%), хоча різниця не досягла статистичної значущості. Так, краща переносимість кетопрофену лізинової солі має обґрунтування – експериментальні дослідження демонструють, що кетопрофену лізинова сіль має кращу шлунково-кишкову та ниркову переносимість порівняно з кетопрофеновою кислотою завдяки інгібуванню ліпідної пероксидази й антиоксидантним ефектам L-лізину [18]. Також дослідження показують, що лізин може протидіяти НПЗП-індукованому оксидативному стресу, що опосередковує ушкодження шлунково-кишкового тракту та нирок [19], а це особливо важливо в контексті сучасних даних про потенційні ризики застосування НПЗП при респіраторних інфекціях, включаючи можливе подовження перебігу симптомів і збільшення ризику ускладнень [20].

Результати багатофакторного аналізу підтвердили незалежний ефект типу лікування після коригування на вік, стать та початковий рівень болю. Скоригований коефіцієнт для групи кетопрофену становив -0,657 (95% ДІ -1,097; -0,217; p=0,0049), що підтверджує клінічну релевантність отриманих результатів незалежно від демографічних характеристик пацієнтів. Відсутність статистично значимого впливу статі на ефективність лікування свідчить про універсальність застосування кетопрофену лізинової солі для лікування гострого середнього отиту в дорослих пацієнтів обох гендерів.

На окреме обговорення заслуговує питання протизапальної активності кетопрофену лізинової солі. Дослідження демонструють, що кетопрофен має потужну протизапальну активність, яка в 20 разів перевищує ібупрофен в експериментальних моделях запалення [11]. Така активність може сприяти вираженішому пригніченню запального процесу при лікуванні гострого середнього отиту, оскільки запальний процес у середньому вусі є ключовим патогенетичним механізмом, що спричиняє больовий синдром і розвиток ускладнень [21].

Важливим аспектом дослідження є те, що всі пацієнти отримували стандартизовану антибіотикотерапію амоксициліном, а це дозволило ізолювати ефект аналгетичної терапії та оцінити саме знеболювальну дію досліджуваних препаратів. Це має принципове значення, оскільки сучасні клінічні рекомендації наголошують на необхідності адекватного знеболення як невід’ємної складової комплексного лікування гострого середнього отиту [5]. Своєю чергою, недостатнє знеболення може зумовити підвищений дискомфорт пацієнтів, повторні звернення до лікаря та необґрунтоване призначення додаткових антибіотиків.

На особливу увагу заслуговує питання застосування НПЗП при інфекційних захворюваннях у контексті сучасних наукових публікацій щодо безпеки таких засобів, оскільки деякі дані свідчать про можливе подовження перебігу симптомів і збільшення ризику ускладнень [22]. Однак наше дослідження не виявило збільшення частоти ускладнень у жодній з груп, а достатня переносимість кетопрофену лізинової солі може зменшити ці теоретичні ризики.

Клінічна значущість отриманих результатів підтверджується не лише статистичними показниками, а й практичними аспектами застосування. Показники числа необхідних для лікування (NNT) становили 7,5 для різних критеріїв успіху лікування, що свідчить про клінічно релевантну різницю між препаратами. Це означає, що на кожних 7-8 пацієнтів, пролікованих кетопрофену лізиновою сіллю замість ібупрофену, 1 додатковий хворий досягне клінічно значимого покращення.

Узагальнюючи проаналізовані дані та наші результати, можна стверджувати, що кетопрофену лізинова сіль (Фастенал) може розглядатися як препарат першої лінії для знеболювальної терапії при гострому середньому отиті в дорослих пацієнтів, особливо у випадках, коли необхідне швидке й ефективне полегшення больового синдрому.

Обмеження дослідження включають відносно невелику вибірку, що може обмежувати узагальнюваність результатів, і сам дизайн дослідження, оскільки ризику упередженості випробування можна було уникнути, провівши рандомізацію. Крім того, дослідження проводилося в дорослих пацієнтів, тому результати не можуть бути екстрапольовані на дитячу популяцію без додаткових досліджень.

Висновки

Кетопрофену лізинова сіль 80 мг (Фастенал) 3 р/день продемонструвала статистично значиму та клінічно достовірну перевагу над ібупрофеном 400 мг 3 р/день у лікуванні больового синдрому при гострому середньому отиті в дорослих пацієнтів. Різниця в інтенсивності болю через 48 год лікування становила 0,66 бала на користь кетопрофену лізинової солі (p=0,0076) із середнім розміром ефекту (d=-0,754).
Кетопрофену лізинова сіль (Фастенал) забезпечила швидший початок аналгетичної дії з медіанним часом до досягнення інтенсивності болю <3 балів 2,0 проти 3,5 дня в групі ібупрофену (p=0,003). Перевага кетопрофену лізинової солі стала статистично достовірною вже через 6 год після початку лікування та зберігалася протягом усього періоду спостереження.
Профіль безпеки кетопрофену лізинової солі (Фастенал) був сприятливішим (порівняно з ібупрофеном) із нижчою загальною частотою НЯ (16,7 проти 30,0%). Усі зареєстровані НЯ були легкого або помірного ступеня тяжкості без серйозних ускладнень.
Результати багатофакторного аналізу підтвердили незалежний ефект кетопрофену лізинової солі (скоригований коефіцієнт -0,657; p=0,0049), що свідчить про клінічну та статистичну достовірність отриманих результатів незалежно від демографічних характеристик пацієнтів.
Кетопрофену лізинова сіль (Фастенал) може розглядатися як ефективна та безпечна альтернатива ібупрофену для лікування оталгії при гострому середньому отиті в дорослих пацієнтів.

Отже, результати дослідження дозволяють стверджувати, що кетопрофену лізинова сіль є ефективнішим і безпечнішим варіантом знеболення при гострому середньому отиті в дорослих порівняно з ібупрофеном, а це може суттєво покращити якість медичної допомоги пацієнтам із цим захворюванням.

Список літератури знаходиться в редакції.

Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 15 (601), 2025 р