8 грудня, 2025

Скринінг проблем психічного здоров’я, емоційних та поведінкових розладів у дітей

Кількість дітей із проблемами психічного здоров’я, емоційними і поведінковими розладами (Mental health, emotional and behavioral problems, MEB) у Сполучених Штатах, за поточними оцінками, зросла від 13 до 20%. Також діагностуються супутні проблеми, що викликають порушення або дистрес, які не відповідають діагностичним критеріям конкретного розладу. Американська академія педіатрії (ААП) у 2025 р. оновила клінічні рекомендації щодо скринінгу MEB-проблем, наголосивши на його критичній необхідності. За прогнозами, близько 37-39% дітей матимуть діагноз MEB-розладу до 16 років. На ситуацію також вплинула пандемія COVID‑19, коли на 50,6% зріс показник відвідувань відділень невідкладної допомоги через спроби самогубства серед дівчат.

Проблеми психічного здоров’я, емоційні та поведінкові порушення у дітей досягли кризових масштабів. Згідно з даними, у 13-20% дітей включно із дво-восьмирічними [4] у США наявні поведінкові або емоційні розлади [2, 3]. Значна кількість має підпорогові проблеми MEB, які спричиняють функціональні порушення або дистрес, але не відповідають діагностичним критеріям DSM‑5 [5, 6].

Проблеми MEB входять до п’яти провідних хронічних педіатричних станів, що спричиняють функціональні порушення [7, 8]. За прогнозами, близько 37-39% дітей матимуть діагноз розладу MEB до 16 років. Найпоширеніші деструктивні поведінкові проблеми, СДУГ, тривожні та афективні розлади [2, 9, 10]. У 23-61% дітей із діагнозом MEB проблеми персистуватимуть, хоча не завжди з тим самим діагнозом [2].

До факторів ризику належать несприятливі соціально-економічні умови (бідність [11], расизм та дискримінація [12]), вплив токсинів і токсичний стрес (насильство, нехтування, психічні захворювання батьків [13]). У 2020 р. самогубство стало другою провідною причиною смерті серед молоді 10-14 років та третьою у віці 15-24 роки. Показник зріс на 41% з 2000-го по 2017 р. [14-16]. Особи із проблемами MEB мають увосьмеро вищий ризик смерті від самогубства [17].

Пандемія COVID‑19 значно погіршила ситуацію: понад 140 тисяч дітей втратили первинних або вторинних опікунів [18]. Відвідування відділень невідкладної допомоги через спроби самогубства серед дівчат зросли на 50,6% взимку 2021 р. порівняно з допандемічним періодом [19]. Показники залишаються підвищеними [20].

За даними Американського центру контролю і профілактики захворювань (Centers for Disease Control and Prevention, CDC) за 2021 р., 37% учнів старших класів повідомили про погіршення психічного стану під час пандемії, 44% відчували постійний смуток або безнадію порівняно із 37% у 2019 р. [21]. До етіологічних чинників зараховують травматичні події (втрати), посилення психосоціальних стресорів, порушення соціальних зв’язків та наявні проблеми психічного здоров’я.

Серед дорослих із поведінковими розладами половина повідомляє про їхню появу в підлітковому віці [23, 24]. Проблеми MEB, виявлені в ранньому дитинстві, мають стійкий характер і взаємопов’язані із подальшими порушеннями в підлітковому віці [25, 26]. Тривожні розлади і СДУГ виявляють найраніше, зазвичай у дошкільному віці, тоді як розлади внаслідок вживання психоактивних речовин – пізніше. Існує латентний період (2-4 роки) між появою симптомів і встановленням діагнозу, що створює вікно можливостей для ранньої інтервенції [27].

Нормативна база і клінічні рекомендації

У 2004 р. ААП створила робочу групу із питань психічного здоров’я, яка розробила практичні рекомендації для первинної ланки, стратегії подолання системних бар’єрів і принципи постійної допомоги дітям із проблемами MEB [29].

У 2019 р. оновлено «Практичні рекомендації щодо психічного здоров’я для педіатричної практики» [30], які стосуються необхідних навичок педіатричних клініцистів первинної ланки (ПКПЛ) для ідентифікації ризиків і симптомів, ініціації втручань та міждисциплінарної співпраці.

У 2022 р. ААП оновила рекомендації Bright Futures, розширивши поведінковий/соціальний/емоційний скринінг від народження до 21 року [31]. Оновлення передбачає сімейно орієнтований підхід з оцінюванням емоційного стану опікунів, соціальних детермінант здоров’я, впливу расизму і бідності.

Поточний стан діагностики та інновації в практиці

Згідно з даними застосування скринінгу, ПКПЛ підвищили показники з 21 (2002) до 63% (2016), водночас 98% повідомляли про його проведення, але лише 59% використовували стандартизовані інструменти [34, 35]. Відповідно зросла кількість направлень до служб раннього втручання [35].

Ефективність виявлення проблем MEB на основі клінічної оцінки залишається неоптимальною: чутливість становить 14-54%, специфічність – 69-100% [37]. Показники невдач діагностики коливаються від 14 до 40%, що пов’язано із рівнем сімейного дистресу та анамнестичними факторами ризику [46].

Найменш вдалося охопити дітей з етнічних меншин та неангломовних сімей через мовні та культурні бар’єри [47, 48]. Ізольоване використання скринінгу неефективне для виявлення проблем MEB [49].

Інноваційні стратегії:

тренінги ECHO (Extension for Community Healthcare Outcomes);
навчальні програми для поліпшення якості [38-41];
дистанційні консультації психіатрів [42, 43];
інтеграція фахівців із психічного здоров’я у сферу педіатричної практики [44, 45].

Колаборативи продемонстрували можливість стійкого підвищення показників скринінгу і розроблення ефективних планів догляду [38-41].

Системні бар’єри

Вчасному виявленню розладів стає на заваді дефіцит часу, обмежений доступ до спеціалістів і критична нестача кадрів [51]. В США менше ніж один фахівець-педіатр із когнітивно-поведінкової терапії та десять дитячих психіатрів на 100 тисяч дітей, тоді як потрібна кількість становить 47 фахівців [56, 57].

Порівняльний аналіз показників за 2004-й і 2013 р. виявив зменшення бар’єрів, пов’язаних із підготовкою кадрів, діагностичною впевненістю та медикаментозною терапією, але системні проблеми персистують [52].

Протоколи скринінгу

Часові інтервали

Скринінг є компонентом комплексного нагляду і забезпечує стандартизований підхід до виявлення проблем, які можуть не проявлятися спонтанно. Його ефективність залежить від поєднання з постійним клінічним спостереженням та мультидисциплінарним підходом.

Bright Futures рекомендує скринінг від народження до 21 року включно зі специфічним скринінгом депресії та суїцидального ризику з 12 років, Цільова група із профілактичних послуг США (USPSTF) у 2022 р. – щорічний скринінг тривожності у 8-18 років та депресії у 12-18 років [59], ААП та Американський фонд запобігання самогубствам – універсальний скринінг суїцидального ризику з 12 років, за клінічними показаннями – з 8 років [60].

Рекомендований графік:

0-3 роки: скринінг у 6, 12, 24, 36 місяців;
4-7 років
8-11 років
12+ років (таблиця).

Таблиця. Інтервали скринінгу MEB
Вік	Інтервал	Скринінг	Виконавець
03 роки	6, 12, 24, 36 міс.	скринінг MEB, післяпологова депресія	опікун
47 років	щорічно	глобальний скринінг MEB	опікун
811 років	щорічно	глобальний скринінг MEB, тривожність	опікун, дитина
12+ років	щорічно	глобальний скринінг MEB, тривожність, депресія, суїцидальний стан	опікун, підліток

Лонгітудинальне дослідження (2-6 років) виявило, що 34% дітей демонстрували траєкторії з підвищеними показниками тяжкості за опитувальником SDQ, що підтверджує необхідність раннього скринінгу [62]. Маленькі діти з вираженою іритабельністю (екстремальні істерики, дизрегуляція, проблеми з контролем гніву) мають підвищений ризик діагнозу MEB у шкільному віці [63, 64].

Інструментарій та психометричні характеристики

Стандартизовані інструменти зменшують когнітивні упередження і підвищують точність діагностики. Жоден інструмент не є універсальним для всіх вікових груп і діагнозів.

Ключові психометричні параметри:

надійність: консистентність результатів;
валідність: здатність диференціювати групи ризику;
чутливість: точність виявлення позитивних випадків;
специфічність: точність виключення негативних випадків;
позитивна прогностична цінність: частка істинно позитивних результатів;
негативна прогностична цінність: частка істинно негативних результатів.

Самозвіти дітей забезпечують унікальну інформацію про інтерналізуючі симптоми (тривожність, депресія) і доповнюють опитувальники опікунів [67, 68]. Зазвичай застосовуються з восьми років за умови достатнього когнітивного розвитку, грамотності та мовних навичок.

Взаємозв’язок з іншими скринінгами

Розвиток, соціальні детермінанти здоров’я і психічне здоров’я взаємопов’язані [11]. Діти з нейророзвитковими порушеннями мають уп’ятеро вищий ризик проблем MEB; 40-90% отримують діагноз депресії, тривожних розладів, СДУГ, суїцидальності [74].

Проблеми MEB асоціюються із соціальними детермінантами здоров’я [75]. Діти, що живуть в умовах бідності, расизму та дискримінації, частіше мають депресію, тривожність, ПТСР та суїцидальні думки через хронічний токсичний стрес та епігенетичні зміни розвитку мозку [13].

Коморбідність із вживанням психоактивних речовин (канабіс, алкоголь, нікотин) у підлітків корелює із суїцидальними думками і поведінкою [79, 80]. ААП рекомендує щорічне оцінювання вживання цих речовин після 11 років.

Клінічний алгоритм реагування

Позитивний скринінг потребує валідації із сім’єю, вивчення тяжкості функціональних порушень. Необхідно оцінити гігієну сну, харчування, фізичну активність. Фізикальне обстеження може виявити органічні причини або ознаки насильства.

Ступінь тяжкості визначається за рівнем функціональних порушень, які стосуються академічної успішності, соціальних взаємодії, сімейної адаптації та повсякденної активності. Глобальні інструменти забезпечують стратифікацію ризику і виявлення специфічних проблемних доменів.

Терапевтична стратегія

Початковий крок – встановлення терапевтичного альянсу з використанням травмоінформованого підходу [85]. Терапевтична стратегія втілює трансдіагностичний підхід [86]:

надія (hope) – оптимізм і віра в одужання;
емпатія (еmpathy) – розуміння та співпереживання;
потреба вислухати (listening), що має терапевтичну мету;
навчання (learning) – освітній компонент для родин;
партнерство (partnership) – колаборативний підхід до лікування;
терпіння (patience) – врахування темпів адаптації родини;
наполегливість (persistence) – постійна підтримка і моніторинг.

Цей підхід забезпечує спільне ухвалення рішень і сприяє сімейному добробуту [30, 87].

Рішення про консультації та направлення ухвалюють колегіально. Більшість штатів пропонують телепсихіатричні сервіси через програми на зразок Massachusetts Child Psychiatry Access Project [88, 89].

Сприяння резильєнтності: модель Threads

Концепція резильєнтності (здатності до адаптивного відновлення після адверсивних впливів) вкрай важлива для профілактики [90]. Понад 40% дітей дитсадкового віку мають вразливість соціально-емоційної компетенції [83]. Раннє дитинство – оптимальний період для превентивних інтервенцій [91].

Ключові домени за Threads [93]):

мислення та навчання (Thinking and learning) – когнітивний розвиток
надія і духовність (Hope and spirituality) – екзистенційні ресурси;
стосунки (Relationships) – соціальна підтримка
емоційна регуляція (Emotional regulation) – навички саморегуляції;
увага і залученість (Attention and engagement) – концентрація уваги;
розвиток і зростання (Development and growth) – фізичний та психологічний розвиток;
сила і витривалість (Strength and conditioning) – фізичний стан.

ПКПЛ можуть зміцнювати протективні фактори через сприяння сімейним ресурсам [95], позитивне батьківство [96], якісну дошкільну освіту та освітні програми про підтримувальні стосунки [97].

Висновки

Проблеми MEB у дітей становлять критичний виклик громадському здоров’ю з тенденцією до зростання поширеності та тяжкості. Систематичний скринінг із використанням валідованих інструментів спільно з постійним клінічним спостереженням може значно підвищити показники раннього виявлення і покращити прогноз.

У педіатрів є унікальна позиція для реалізації превентивного підходу – дво-чотирирічне вікно між дебютом симптомів і повним розвитком розладу. Ефективність залежить від мультидисциплінарної співпраці, адекватного фінансування і системних реформ, спрямованих на усунення диспропорцій у доступі до допомоги.

Інвестиції у навчання кадрів, розвиток інструментарію, телемедичні технології та дослідження вкрай важливі для забезпечення оптимального нейророзвитку і психосоціальної адаптації дітей. Сімейні ресурси, сприяння резильєнтності необхідно поєднувати із традиційними медичними інтервенціями для досягнення комплексного благополуччя дітей і сімей.

За матеріалами Weitzman C., Guevara J., Curtin, M. et al. (2025). Promoting Optimal Development: Screening for Mental Health, Emotional, and Behavioral Problems: Clinical Report. Pediatrics, 156(3), e2025073172.

Підготувала Олена Речмедіна

Тематичний номер «Педіатрія» № 4 (80) 2025 р.