7 лютого, 2025

Особливості дитячої вакцинації в Україні: поточний стан і заплановані оновлення

Вакцинація – одне з найбільших досягнень людства, що дозволяє зберегти життя та запобігти розповсюдженню небезпечних хвороб. Це історія успіху світової системи охорони здоров’я, що рятує мільйони життів. Вакцини мають вирішальну роль у профілактиці та контролі інфекційних захворювань і є основою глобальної безпеки охорони здоров’я, а також життєво важливим інструментом у боротьбі зі стійкістю патогенів до антимікробних препаратів. Ученими розроблено вакцини для профілактики >30 небезпечних інфекцій [1].

Імунізація (за визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я) – це процес, завдяки якому людина набуває імунітет або стає несприйнятливою до інфекційної хвороби, що зазвичай здійснюється шляхом введення вакцини [2]. Iмунна відповідь формується впродовж декількох днів або тижнів і є результатом штучної активної імунізації. На відміну від пасивної імунізації вона зазвичай формує стійкий імунітет унаслідок стимуляції імунної системи [3].

Для штучної активної імунізації використовуються різні типи вакцин:

анатоксини (правцевий, дифтерійний, кашлюковий) за своїми фізико-хімічними властивостями схожі на токсини, але вони не чинять токсичної дії та індукують продукування антитіл, які перехресно реагують із токсином;
вбиті / інактивовані вакцини. Термін «інактивовані вакцини» застосовують щодо вірусних вакцин (інактивована вакцина проти поліомієліту, вакцина проти гепатиту А); «вбиті» вакцини включають бактеріальні збудники (вакцина проти черевного тифу, цільноклітинна кашлюкова вакцина);
субодиничні вакцини, до складу яких входять окремі антигени (компоненти) збудників, що стимулюють продукування антитіл β-лімфоцитами і в такий спосіб запобігають інфікуванню організму патогенними збудниками (вакцини проти гепатиту В та грипу, полісахаридна вакцина проти пневмокока);
живі атенуйовані вакцини містять живі ослаблені віруси (вакцина проти кору, епідемічного паротиту, краснухи, вітряної віспи, поліомієліту, жовтої гарячки) або бактерії (вакцина БЦЖ) [3].

Щеплення не спричиняють розвитку інфекційного захворювання, але стимулюють імунну відповідь, необхідну для формування імунітету проти інфекційного збудника або його токсинів [3].

Про внесення змін до Календаря профілактичних щеплень в Україні в 2026 році

Однією із провідних ланок роботи сімейного лікаря є вакцинація. Обізнаність лікарів щодо цього питання та вміння донести інформацію до пацієнта підвищують довіру до імунізації, а також системи охорони здоров’я загалом. Згідно з опитуванням, проведеним наприкінці 2024 року громадською спілкою «Коаліція за вакцинацію» серед мешканців фокусних громад проєкту «Розбудова стійкої системи громадського здоров’я» щодо їхнього ставлення до вакцинації, порадам сімейного лікаря або педіатра стосовно вакцинації довіряють 66% опитаних; ≈2% опитаних окремо зазначали про довіру доказовим лікарям (через будь-які джерела – в науковій сфері, соціальних мережах, YouTube-блогах тощо). Крім того, респонденти зазначили, що додатково хотіли б отримувати інформацію про побічні ефекти вакцин – 45,9%, їхню якість (логістика, зберігання, терміни придатності) – 42,4%, реакції на вакцини (як потрібно діяти, якщо вони виникають) – 38,4%, хвороби, від яких вакцинують, – 31% [4].

Вся необхідна щодо цих питань інформація регламентується відповідними наказами Міністерства охорони здоров’я (МОЗ) України «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів» № 595 від 16.09.2011 року [5], «Про внесення змін до Календаря профілактичних щеплень в Україні та Переліку медичних протипоказань до проведення профілактичних щеплень» № 2070 від 11.10.2019 року [6], Національним календарем профілактичних щеплень, що передбачає імунізацію проти 10 захворювань: туберкульозу, гепатиту В, кору, епідемічного паротиту (свинки), краснухи, дифтерії, правця, кашлюку, поліомієліту, Hib-інфекції [7].

Сучасні реалії життя (третій рік війни в Україні; зниження доступу до медичної допомоги та, зокрема, імунізації; масова міграція населення до інших країн, що яскраво продемонструвала недостатній рівень охоплення вакцинацією наших громадян; фінансова складова при закупівлі вакцин) змушують переглянути Національний календар профілактичних щеплень. У відповідь на запит МОЗ України № 26-04/42741/2-24 від 12.11.2024 року Національна технічна група експертів з питань імунопрофілактики (НТГЕІ) розглянула актуальність змін до чинного Календаря профілактичних щеплень в Україні та надала опрацьовані пропозиції до зміни Національного календаря щеплень [8]. Результатом роботи НТГЕІ є повідомлення про оприлюднення проєкту наказу МОЗ України «Про внесення змін до Календаря профілактичних щеплень в Україні» в 2026 році та громадське обговорення цього проєкту [9].

У проєкті обговорення представлені порівняльні таблиці чинного Національного календаря профілактичних щеплень та запланованих змін. Запропоновані зміни наведено в таблиці.

Таблиця. Національний календар профілактичних щеплень із запланованими змінами
Інфекція	Вік
Інфекція	2 дні	2 міс	4 міс	6 міс	12 міс	18 міс	4 роки	6 років	Дівчата 12-13 років	16 років	Дорослі
Гепатит В		1-ша доза	2-га доза	3-тя доза		4-та доза
Туберкульоз	1-ша доза
Кашлюк, дифтерія, правець		1-ша доза	2-га доза	3-тя доза		4-та доза		ДП		ДП	ДП
Поліомієліт		1-ша доза (ІПВ)	2-га доза (ІПВ)	3-тя доза (ІПВ)		4-та доза (ІПВ)		ІПВ
Інфекції, спричинені Haemophilus influenzae типу b		1-ша доза	2-га доза	3-тя доза		4-та доза
Кір, епідемічний паротит, краснуха					1-ша доза		2-га доза
Папіломавірусна інфекція									1-ша доза

Згідно з рекомендаціями НТГЕІ, в пологовому будинку новонароджені отримують щеплення лише проти туберкульозу, а вакцинація проти гепатиту В показана певним категоріям новонароджених, що наведено в документі.

Вакцинація проти гепатиту В, кашлюку, дифтерії, правця, поліомієліту, інфекції, спричиненим Haemophilus influenzae типу b, проводиться одночасно. Вакцінація проти поліомієліту проводиться тільки інактивованою поліомієлітною вакциною (ІПВ), остання доза вводиться в 6 років.

Вакцинація проти кору, паротиту та краснухи проводиться двома дозами КПК, але друга доза вводиться у віці 4 років (замість 6 років, що зазначено в попередньому Національному календарі).

Вакцинація проти папіломавірусної інфекції стає обов’язковою для дівчат віком 12-13 років.

Запропоновані зміни скорочують кількість візитів до лікаря щодо отримання вакцинації та (що є вагомим у дитячому віці) кількість отриманих ін’єкцій під час одного щеплення. Збільшення кількості вакцин у Національних календарях різних країн спонукало науковців до розроблення комбінованих (полівалентних) вакцин.

Комбіновані вакцини та їхня роль у покращенні вакцинації

Полівалентна вакцина проти кашлюку, дифтерії, правця (цільноклітинна КДП) була першою комбінованою вакциною, яку почали використовувати в Європі в 1950-ті роки минулого століття. В період із 1996 по 1998 рік комбіновані ацелюлярні 4- і 5-валентні вакцини (АаКДП/Hib й АаКДП-IПВ/Hib) набули широкого застосування в лікарській практиці. В Європі найбільш використовуваними для рутинної вакцинації є пентавалентна (АаКДП-IПВ-гепатит В) і 6-валентна вакцини. В Україні в 2002 році зареєстровано комбіновану 6-валентну вакцину (АаКДП-IПВ/Hib/гептит В) [3].

Пересторога батьків і медичних працівників щодо комбінованих вакцин була та залишається досить високою й сьогодні. Основною причиною є сумніви щодо відповіді імунної системи дитини на значну кількість одночасно введених антигенів і страх несприятливих подій після вакцинації полівалентною вакциною.

Провідні світові імунологи довели, що імунна система може забезпечити відповідь специфічними антитілами на 107 антигенів. Під час одночасного використання 11 вакцин буде задіяний тільки 0,1% потенціалу імунної системи. Результати досліджень демонструють, що імунна система здатна виробляти специфічні антитіла на 100 000 000 антигенів. Дитина може сформувати імунну відповідь навіть при одночасному введенні 10 000 вакцин. Вакцини містять значно менше антигенів, на які має реагувати імунна система, ніж при натуральній інфекції [3, 10].

Дослідження, проведене американськими вченими й опубліковане в 2018 році, надає більше доказів того, що багаторазові щеплення не послаблюють імунної системи. Дослідники порівняли дві групи дітей. В одній групі діти були госпіталізовані з інфекціями, проти яких не можна зробити щеплення (включаючи інфекції верхніх і нижніх дихальних шляхів та шлунково-кишкові інфекції), віком 24-47 міс, крім того, розглядався зв’язок між цими інфекціями й оціненим кумулятивним впливом вакцин від народження до 23 міс. В іншій групі жодна дитина не була госпіталізована з такими інфекціями. Різниця між групами за оцінкою кумулятивного впливу антигена становила –2,3 (95% довірчий інтервал (ДІ) від –10,1 до 5,4; p=0,55), науковці не виявили суттєвої різниці. Якби вакцини дійсно послаблювали імунну систему, можна було б очікувати, що діти, госпіталізовані з інфекціями, отримали більше щеплень, ніж ті, котрі не були госпіталізовані [11].

У 2024 році опубліковано результати огляду літератури, виданої з 2000 по 2023 рік, проведеного науковцями Туреччини з метою вивчення передумов та історії застосування комбінованих вакцин, клінічних даних щодо 6-валентних вакцин, поточного позиціонування 6-валентних вакцин на глобальному й національному рівнях. Наразі на ринку доступні для введення три різні комбіновані 6-валентні вакцини: DT3aP-HBV-IPV/Hib (Infanrix Hexa); DT2aP-HBV-IPV-Hib (Hexyon/Hexacima/Hexaxim), DT5aP-HBV-IPV-Hib (Vaxelis) [12].

Дослідження імунної відповіді на різні 6-валентні вакцини (DTaP-HBV-IPV-Hib) показали, що їхня ефективність не поступається моновалентним аналогам. Вакцини показали високі рівні серопротекції, які перевищували встановлені норми, забезпечуючи значний захист від дифтерії, правця та поліомієліту [12].

Всі три вакцини HBV-IPV-Hib (Hexavac); DT3aP-HBV-IPV/Hib (Infanrix Hexa); DT2aP-HBV-IPV-Hib (Hexyon/Hexacima/Hexaxim) продемонстрували хорошу імунну відповідь із серопротекцією від 91 до 100% через 1 міс після первинної вакцинації та від 97 до 100% після ревакцинації. DT2aP-HBV-IPV-Hib (Hexyon/Hexacima/Hexaxim), зокрема, зумовила сильну імунну відповідь і тривалу імунну пам’ять з хорошим профілем безпеки. Показники серозахисту після ревакцинації становили 96-100% для анти-D, анти-T, антиполіомієліту 1-3 типів, анти-HB та анти-Hib. Вакцини мають хороший профіль безпеки, причому частота серйозних побічних реакцій становить не більше 6% [12].

Дослідження, що проводилося у Фінляндії, продемонструвало високий профіль безпеки 6-валентних вакцин при використанні з іншими вакцинами без негативного впливу на імуногенність. У немовлят, які отримували DT2aP-HBV-IPV-Hib (Hexyon/Hexacima/Hexaxim) із вакциною MenC, PCV13 а також ротавірусною вакциною, рівень серопротекції для всіх антигенів становив 97,5% (95% ДІ 93,1-99,3) [12].

Комплексне введення первинних серій комбінованих 6-валентних вакцин із PCV7 та/або ротавірусом і комплексне застосування бустера із PCV7, PCV13 чи КПК не чинить негативного впливу на імунну відповідь, крім того, не існує проблем щодо імуногенності та безпеки для жодного із трьох 6-валентних препаратів для комплексного застосування із пневмококовою, ротавірусною, КПК-вакцинами, менінгококовою кон’югованою С-вакциною [12].

В Україні зареєстрована 6-валентна вакцина Гексаксим® суспензія для ін’єкцій 1 доза по 0,5 мл № 1 від Санофі Пастер, Франція; Санофі-Авентіс Зрт., Угорщина. Одна доза вакцини (0,5 мл) містить дифтерійний анатоксин ≥20 МО2 (30 Lf); правцевий анатоксин ≥40 МО (10 Lf); антигени Bordetella pertussis: кашлюковий анатоксин 25 мкг, філаментний гемаглютинін 25 мкг; інактивований поліовірус: типу 1 (штам Mahoney) 40 D-одиниць, типу 2 (штам MEF‑1) 8 D-одиниць, типу 3 (штам Saukett) 32 D-одиниць; поверхневий антиген вірусу гепатиту В 10 мкг; полісахарид Haemophilus influenzae типу b 12 мкг (полірибозилрибітол фосфат), кон’югований із правцевим протеїном 22-36 мкг.

Висновки

Комбіновані вакцини, зокрема Гексаксим®, продемонстрували високі рівні серопротекції та профілю безпеки при використанні з іншими вакцинами без негативного впливу на імуногенність. Частота серйозних побічних реакцій становить не більше 6%.

Комбіновані вакцини забезпечують безпечну й ефективну стратегію для підвищення охоплення вакцинацією, спрощуючи графіки імунізації, зменшуючи час, проведений у медичних закладах, і скорочуючи кількість візитів, що зумовлює зменшення адміністративних витрат [12].

Дослідження довели, що зменшення кількості ін’єкцій мінімізує такі реакції, як біль у місці введення та лихоманка; покращує задоволеність батьків, що, своєю чергою, сприяє дотриманню програми вакцинації [12].

З економічного погляду комбіновані вакцини можуть знизити витрати на лікування захворювань і потребу в госпіталізації та є важливим кроком до покращення вакцинації дітей, зменшення витрат на охорону здоров’я в довгостроковій перспективі [12].

Список літератури знаходиться в редакції.

Підготувала Тетяна Нестерова

Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 1 (587), 2025 р

Номер: Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 1 (587), 2025 р