15 серпня, 2025

Нові підходи до наздоганяючої вакцинації

Всесвітня організація охорони здоров'я назвала відмову від вакцинації однією з найвагоміших загроз здоров'ю людей у всьому світі. Щеплення є найефективнішим способом профілактики багатьох інфекційних захворювань і захистом від потенційно смертельних недуг. Майбутні оновлення щодо проведення імунопрофілактики в Україні стали центральною темою конгресу Prime Pediatrics 2025, який відбувся 6-8 червня у змішаному форматі.

Із доповіддю «Нові підходи до наздоганяючої вакцинації» виступила доктор медичних наук, професор Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, член Європейської асоціації дитячих інфекціоністів (ESPID) і правління ГО «Академія сімейної медицини України» Ірина Миколаївна Волошина.

В усьому світі графіки імунопрофілактики постійно оновлюються у зв’язку з появою нових досліджень щодо ефективності та безпеки вакцинації, вивченням нових вакцин і змінами поширеності інфекційних захворювань (CDC 2025). Згідно з наказом про оновлення Національного календаря профілактичних щеплень (далі – Календар), що набирає чинності з 1 січня 2026 р., щеплення за віком матимуть декілька відмінностей (табл. 1).

! Оновлений графік – зрозуміліший і простіший для використання. Так, якщо в арсеналі сімейного лікаря доступні комбіновані вакцини, оновлений графік дає змогу проводити щеплення одночасно, без необхідності корекції візитів пацієнта.

Таблиця 1. Щеплення за віком згідно з оновленим Календарем
Щеплення	Вік
Щеплення	2 доби	2 міс.	4 міс.	6 міс.	12 міс.	18 міс.	4 роки	6 років	Дівчата 1213 років	16 років	Дорослі
Гепатит B		1 доза	2 доза	3 доза		4 доза
Туберкульоз	Одна доза
Кашлюк, дифтерія, правець		1 доза	2 доза	3 доза		4 доза		ДП*		ДП	ДП
Поліомієліт		1 доза (ІПВ)	2 доза (ІПВ)	3 доза (ІПВ)		4 доза (ІПВ)		ІПВ
Інфекція, спричинена Haemophilus influenzae типу b		1 доза	2 доза	3 доза		4 доза
Кір, епідемічний паротит, краснуха					1 доза		2 доза
Папіломавірусна інфекція									Одна доза
*ДП – дифтерія, правець.

На відміну від попереднього графіка, у ньому відсутня вакцинація дітей від вірусного гепатиту В у першу добу. Це дає змогу проводити вакцинацію від цього збудника в один день разом із кашлюком, дифтерією, правцем, поліомієлітом та Haemophilus influenza. Щодо комплексної вакцинації кір – паротит – краснуха (КПК), імунопрофілактика буде проводитися у 12 місяців та чотири роки. Вакцинація від дифтерії і правця також проводиться у шість років згідно з оновленим Календарем. Однак, за можливості, варто проводити вакцинацію у шість років із кашлюковим компонентом. У дорослих, як і в попередньому календарі, ревакцинацію рекомендовано проводити кожні десять років. Нововведенням є імунопрофілактика від папіломавірусної інфекції для 12-13-річних дівчат. Щодо мінімальних інтервалів між вакцинами суттєвих змін не передбачено (табл. 2).

Таблиця 2. Мінімальний інтервал між вакцинаціями для дітей віком від трьох місяців до семи років (не включно)
Щеплення		Мінімальний інтервал між введенням доз вакцини
Щеплення		12 дози	23 дози	34 дози
1		2	3	4
Кашлюк, дифтерія, правець	до 1 року	4 тижні	4 тижні	6 міс.
Кашлюк, дифтерія, правець	старші 1 року	4 тижні	6 міс.	за цим Календарем, якщо інтервал між першою ревакцинацію і ревакцинацію за віком становить понад 1 рік
Поліомієліт		4 тижні	4 тижні	6 міс.
Гепатит В		4 тижні	4 тижні
Кір, епідемічний паротит, краснуха		4 тижні
Інфекція, спричинена Haemophilus influenzae типу b		4 тижні, 2 доза не вводиться, якщо 1 дозу введено у віці від 12 міс. до 4 років 11 міс. 29 днів	4 тижні, 3 доза не вводиться, якщо 2 дозу введено у віці від 12 міс. до 4 років 11 міс. 29 днів	6 міс., 4 доза не вводиться, якщо 3 дозу введено у віці від 12 міс. до 4 років 11 міс. 29 днів
Туберкульоз		Вводиться одноразово до 18 років

Мінімальні інтервали необхідно враховувати, коли дитина має частину щеплень, однак існує потреба наздогнати оновлений Календар, або дитина повернулася із-за кордону, де отримала не весь обсяг щеплень. Так, щеплення від кашлюка, дифтерії, правця, поліомієліту, гепатиту В для першої і другої дози потребують мінімального інтервалу між введенням чотири тижні. Між другою і третьою дозами мінімальний інтервал також становить чотири тижні. Введення третьої та четвертої доз мають відмінності, які залежать від віку (табл. 2).

Стандартна схема вакцинації проти поліомієліту включає введення п’яти доз (2, 4, 6, 18 місяців, 6 років) з відміною у 14 років (відсутність ревакцинації). Важливим нюансом є перехід від оральної вакцини на внутрішньом’язовий шлях введення (інактивована поліомієлітна вакцина, ІПВ). Якщо дитина має порушення Календаря щеплень, варто провести чотири вакцинації до 18 років. У разі неможливості отримати чотири дози вводять стільки доз, скільки дитина встигне отримати до зазначеного віку.

Перехід на ІПВ ґрунтується на досвіді багатьох країн (США, Канада, країни Європи). Цей тип вакцини не потребує окремого введення, а може проводитися одночасно в складі комплексних вакцин (Гексаксим^®, Пентаксим^®, Тетраксим^®). Комплексні вакцини виробництва Sanofi доступні на фармацевтичному ринку України, що забезпечує одночасне проведення імунопрофілактики від багатьох збудників без необхідності повторних візитів. При вакцинації за допомогою ІПВ спостерігається зниження ризику вакциноасоційованого поліомієліту.

Оральна вакцина також ефективна, однак може спричинити дуже рідкісну форму хвороби. ІПВ усуває цей ризик, забезпечує сильнішу і стабільнішу імунну відповідь у деяких популяціях.

! Гексаксим^® – це шестивалентна комбінована вакцина, яка забезпечує імунізацію проти дифтерії, правця, кашлюка, поліомієліту, гепатиту B та захворювань, які спричиняють Haemophilus influenzae типу b (ХІБ-інфекція). Комбіновані вакцини скорочують кількість необхідних ін’єкцій, покращуючи дотримання графіка вакцинації.

Дані безпеки та імуногенності вакцини Гексаксим^® були розглянуті у більш ніж 25 клінічних випробуваннях за участю близько 7200 немовлят, що підтвердило сприятливу безпеку вакцини та хорошу імуногенність кожного антигену (Boisnard F. et al., 2023).

Доповідачка навела декілька клінічних сценаріїв застосування комплексних вакцин:

Гексаксим^®: оптимально для первинного комплексу, переважно до двох років;
Пентаксим^®: показаний, коли дитина вже має чотири дози від гепатиту В або вік дитини до п’яти років (у препараті наявний захист від ХІБ-інфекції);
Тетраксим^®: до шести років включно, коли дитина має чотири дози вакцини від вірусного гепатиту В, вік – після п’яти років (відсутня потреба захисту від ХІБ-інфекції) або після чотирьох доз вакцини Гексаксим^®;
шість років (ревакцинація): оптимальний варіант – запропонувати Тетраксим^®, тому що, окрім ДП та ІПВ, можна отримати захист від кашлюка.

Вакцинація від кашлюка залишатиметься недоступною для дітей шести років (державне забезпечення), водночас це не має обмежувати надавачів медичної допомоги від рекомендацій щодо доцільності вакцинації за власний кошт (наприклад, введення вакцини Тетраксим^®, що містить кашлюковий компонент).

Про необхідність вакцинації від кашлюка зазначають багато наукових спільнот. До груп ризику зараховують людей похилого віку, вагітних (ІІІ триместр), пацієнтів із пульмонологічними захворюваннями в анамнезі та дітей. Дітям до семи років (не включно) дозволено проводити вакцинацію повнодозовими вакцинами, після семи років – ацелюлярними (зі зменшеним вмістом компонента). Щодо питання безпеки додаткових доз, із 366 815 звітів, отриманих Системою повідомлень про побічні ефекти вакцин (VAERS), у 5067 (1,4%) зазначено про введення надмірної дози вакцини; у 3898 (76,9%) не описано несприятливих наслідків для здоров’я (Moro P.L. et al., 2019). Ці результати підтверджують переваги проведення імунопрофілактики над можливими ризиками.

Тему поєднання вакцин і особливостей оновленого Календаря продовжила кандидат медичних наук, доцент кафедри дитячих хвороб післядипломної освіти Івано-Франківського національного медичного університету, керівниця VISE clinic, голова ГО «Західноукраїнська академія педіатрії» Віра Богданівна Сем’янчук.

Більше двох інактивованих вакцин та/або анатоксинів, введення живих та інактивованих вакцин та/або анатоксинів дозволено проводити одночасно в різні ділянки тіла або з будь-яким інтервалом між введенням доз, якщо інше не зазначено в інструкції до медичного застосування. Більше двох живих вакцин для парентерального введення (крім БЦЖ) можуть бути одночасно введені в різні ділянки тіла або з інтервалом не менше чотирьох тижнів, якщо інше не вказано в інструкції. Це пов’язано з тим, що БЦЖ – це бактеріальна вакцина. Натомість при введенні вакцини КПК формується противірусний імунітет, швидке введення вакцини проти вітряної віспи буде призводити до інактивації вакцинації. На ефективність вакцини БЦЖ це не впливає, бо механізм імунної відповіді розвивається інакше.

Враховуючи, що в оновленому Календарі перенесено щеплення від гепатиту В, слід виділити певні категорії новонароджених, які підлягають вакцинації в першу добу:

якщо мати новонародженого HBsAg «+» (позитивна);
якщо в матері новонародженого невизначений HBsAg-статус;
якщо у матері новонародженого в анамнезі мав місце діагностований гепатит В або С (зокрема і лікований);
якщо мати новонародженого має позитивний результат лабораторного серологічного дослідження на вірусний гепатит С (антитіла/антиген);
ВІЛ-експоновані діти;
новонароджені передчасно або з низькою масою тіла при народженні (менше 2 000 г), якщо в сімейному оточенні вирогідний контакт з особою, інфікованою вірусом гепатиту В;
якщо під час обстеження протягом антенатального/раннього постнатального періоду виявлена патологія, яка є показанням для хірургічного втручання/введення препаратів крові.

Стосовно БЦЖ, щеплення проводять через 24 години від народження. Діти, що народилися раніше 34-го тижня гестації, та діти з масою тіла < 2 000 г вакцинуються проти туберкульозу після досягнення маси тіла 2 000 г. Щеплення БЦЖ новонародженим не проводиться, якщо за результатами обстеження в антенатальний період чи при попередній вагітності дитина народилася з підозрою/діагностованим первинним імунодефіцитом.

! На сьогодні запроваджено проведення скринінгового дослідження щодо важкого комбінованого імунодефіциту в пологовому будинку. Комбіновані вакцини можна використовувати, коли будь-який із компонентів показаний і жоден із них не протипоказаний. Мінімальний інтервал між дозами є найбільшим інтервалом між будь-яким з окремих антигенів.

Доповідачка представила різні клінічні варіанти складання індивідуального графіка щеплень. Наприклад, для дитини віком 2,5 місяця без попередньої вакцинації варто дотримуватися загальних настанов щодо імунопрофілактики включно із щепленням БЦЖ. Незважаючи на те що термін щеплень зміщується на пів місяця, можливе введення шестикомпонентних вакцин, наприклад, вакцини Гексаксим®, що покращує комплаєнс між пацієнтами (батьками) і дає змогу ефективно дотримуватися графіка вакцинації.

Пробу Манту (тест вивільнення γ-інтерферону) можна не проводити до восьми місяців. Щеплення дітей старших восьми місяців проводиться протягом двох місяців після отримання негативного результату туберкулінової шкірної проби/тесту вивільнення γ-інтерферону. При перевищені терміну два місяці, якщо з будь-яких причин щеплення не було проведене, вакцинація проводиться після отримання негативних результатів повторного проведення туберкулінової шкірної проби/тесту вивільнення γ-інтерферону, але не раніше ніж через шість місяців від попереднього їхнього проведення. Для дитини віком чотири місяці, якій проведена вакцинація БЦЖ, графік імунопрофілактики має певні особливості. Так, вакцинація проти основних збудників проводиться відповідно у 4, 5, 6 місяців. Фактично до кінця шостого місяця дитина наздоганяє загальний Календар. У таких випадках також дозволяється введення шестикомпонентної вакцини Гексаксим^® (4, 5, 6, 18 місяців).

! Додаткові вакцини (ротавірусна, пневмококова, менінгококова) можна з’єднувати одночасно з іншими включно з вакциною Гексаксим®.

Для вакцинації дітей віком до семи років (не включно) схема введення АКДП представлена формулою 2 + 1 (три дози) і четверта доза – ревакцинація. Якщо дитині до одного року була введена тільки одна вакцина, загальна схема після року зберігається. У разі якщо введення третьої дози вакцини припадає на вік після п’яти років, ця доза зараховується як ревакцинація у шість років. У разі введення третьої дози раніше п’яти років додатково проводять ревакцинацію. У наступному клінічному випадку в чотирирічної дитини попередні імунізації включають вірусний гепатит В (два місяці), АКДП, ХІБ-інфекцію, поліомієліт, гепатит В (п’ять місяців). Графік має певні відмінності від загального Календаря.

У попередньому клінічному випадку дитина первинно була вакцинована до року. Якщо дитина отримала вакцинацію від АКДП, поліомієліту, гемофільної інфекції та гепатиту В у два роки, індивідуальний календар вакцинації буде відрізнятися кількістю наступних щеплень.

Враховуючи, що ця дитина мала отримати комплекс для ревакцинації у шість років, у сім років об’єктивно повторна вакцинація не показана. Але у разі поширеності кашлюка і відсутності подальшої вакцинації від цього збудника ревакцинація у сім років також допускається.

! Національні програми мають враховувати необхідність проведення додаткових бустерних доз для запобігання ранній дитячій смертності у разі спалаху кашлюка.

Для вакцинації осіб віком ≥ 7 років слід використовувати лише вакцини, що містять ацелюлярний компонент. Однак імунітет проти кашлюка знижується через 5-10 років після завершення серії щеплень у дитинстві. Через постійне зростання захворюваності на кашлюк у підлітків і дорослих у 2005 р. Консультативний комітет Сполучених Штатів Америки з питань імунізації (АСІР) рекомендував імунізацію для всіх підлітків і дорослих. Це особливо важливо для осіб, які мають тісні контакти з немовлятами, медичних працівників та вагітних жінок (UpToDate, 2025). В Сполучених Штатах Америки у дітей рекомендовано застосовувати п’ятидозову вакцину проти дифтерії, правця та кашлюка (ацелюлярним компонентом) (Liang J.L. et al., 2018). Під час проведення імунізації також варто враховувати імунологічний статус. Міністерство охорони здоров’я України 7 квітня 2025 р. затвердило новий стандарт медичної допомоги «Тяжкий комбінований імунодефіцит». На сьогодні у пологовому будинку проводиться скринінг із подальшою трансплантацією кісткового мозку. Таким дітям (включно з дорослими після трансплантації) проводять повну повторну вакцинацію згідно із затвердженим Календарем.

Отже, вакцинація залишається основним методом профілактики небезпечних інфекційних захворювань. Сучасні вакцини проходять суворі випробування щодо безпеки та ефективності перед введенням у виробництво, а також постійно перевіряються на наявність побічних ефектів після реалізації. Використання комплексних вакцин дає змогу однократно провести імунізацію від декількох збудників, мінімізувати кількість візитів і покращити комплаєнс між клініцистом і пацієнтом (батьками).

Підготувала Катерина Пашинська

Тематичний номер «Педіатрія» № 3 (79) 2025 р.