19 серпня, 2026
Місце ніфуроксазиду в лікуванні гострих кишкових інфекцій: фокус на педіатричну практику
Гострі кишкові інфекції (ГКІ) належать до найпоширеніших захворювань дитячого віку: щороку у світі вони спричиняють близько 1,34 млн смертей серед дітей віком до п’яти років і залишаються однією з провідних причин звернень по медичну допомогу в цій віковій групі [1]. Попри переважання вірусних збудників, клінічно вагома частка випадків ГКІ має бактеріальний або змішаний, вірусно-бактеріальний, характер, що обґрунтовує застосування кишкових антисептиків локальної дії. Саме бактеріальний і змішаний компоненти визначають ті клінічні ситуації, у яких вибір терапевтичної тактики вже не є очевидним [2].
Етіологічна структура гострих кишкових інфекцій у дітей
У структурі збудників ГКІ традиційно домінують рота- й норовіруси [3]. Однак завдяки впровадженню молекулярних методів діагностики картина видається складнішою, ніж коли переважав культуральний підхід: змішані, вірусно-бактеріальні, інфекції трапляються у 10-17% випадків [3]. Luo X. та співавт. (2024) під час обстеження амбулаторних пацієнтів віком до п’яти років виявили ко-інфекцію у 15,1% зразків; серед бактеріальних патогенів переважали представники роду Salmonella [3]. Zhang S.X. та співавт. (2025) дослідили 21 кишковий збудник у дітей із діареєю і без неї та виявили ко-інфекцію у 16,1% випадків проти 4,5% у групі порівняння [4]. За даними цих досліджень, збудник вдається встановити приблизно у 53-54% дітей із діареєю: вірусні агенти виявляють у 23,3%, бактеріальні – у 34,2% випадків [4]. За результатами вивчення умовно-патогенної мікрофлори, етіологічний фактор ГКІ вдається встановити у 56-80% випадків, причому серед умовно-патогенних збудників абсолютно домінують представники родини Enterobacteriaceae – близько 85% [5, 6]
Розподіл збудників має сезонний характер: вірусні діареї переважають узимку, сальмонельоз – улітку (рисунок) [3]. Найуразливіші – діти перших років життя, у яких дегідратація розвивається швидко [2].
Супутній бактеріальний компонент не є клінічно нейтральним. Згідно із результатами дослідження мікробіоти кишечника госпіталізованих дітей, яке провели Mathew S. та співавт. (2019), поєднання рота- або норовірусу з ентеропатогенними чи ентероагрегативними E. coli супроводжується глибшими зрушеннями мікробного складу й тяжчим або затяжним перебігом порівняно з моноінфекцією [1].
Аналіз клінічних проявів залежно від виду збудника підтверджує ту саму закономірність: окремі патогени та їх поєднання зумовлюють різний ступінь тяжкості діарейного синдрому й дегідратації [2]. Результати іншого нещодавнього дослідження продемонстрували, що поєднання ротавірусу з діарогенними E. coli, Clostridioides difficile чи норовірусом діє синергічно, підвищуючи ймовірність і тяжкість захворювання [4].
Змішаний характер інфекції може бути первинним, коли вірусний і бактеріальний збудники діють від початку захворювання, або вторинним, коли бактеріальний компонент приєднується згодом [7].
За даними бактеріологічного дослідження випорожнень, поєднання ротавірусної інфекції з патогенною та умовно-патогенною мікрофлорою (шигели, сальмонели, протей, стафілокок) виявляють у 33,8% випадків, а перебіг такої ко-інфекції відрізняється значно довшою тривалістю діареї – понад 8 днів у 76,9% дітей [8].
Механізм вторинного приєднання пояснюється ушкодженням слизової оболонки. Вірусне ураження ентероцитів знижує активність дисахаридаз і порушує пристінкове травлення, слизова тимчасово втрачає бар’єрні властивості, а склад мікробіоти зміщується в бік умовно-патогенної флори. За таких умов бактеріальні збудники дістають селективну перевагу, підтримуючи запалення й подовжуючи діарею [1]. Клінічно це може мати вигляд другого піку симптоматики на четверту-п’яту добу захворювання.
Регідратація та місце протимікробних засобів
Основою лікування ГКІ у дітей незалежно від етіології залишається регідратація – пероральна, а за потреби – парентеральна [9]. У рекомендаціях Європейського товариства дитячої гастроентерології, гепатології та харчування (ESPGHAN) і Європейського товариства дитячих інфекційних хвороб (ESPID) наголошено, що більшість епізодів гострої діареї є самообмеженими, тому рутинне призначення протимікробних засобів не показано; антибактеріальна терапія виправдана лише у визначених клінічних і мікробіологічних ситуаціях [9].
Поряд із відновленням водно-електролітного балансу у настановах передбачено раннє відновлення повноцінного харчування без тривалих харчових пауз, оскільки тривале голодування сповільнює репарацію слизової оболонки [9].
Кишкові антисептики локальної дії посідають у цій системі координат проміжне місце. Вони не претендують на роль універсального засобу, але дають змогу вплинути на бактеріальну ланку тоді, коли системна антибіотикотерапія ще не показана або небажана. Практичним орієнтиром слугує така сукупність ознак: фебрильна гарячка, домішки слизу чи крові у випорожненнях, виражений інтоксикаційний синдром, а також епідеміологічний контекст. Саме ця картина, на відміну від типової водянистої вірусної діареї, обґрунтовує призначення кишкового антисептика.
! Дитина з гострою діареєю потребує обов’язкового лікарського огляду за наявності таких ознак: вік до 6 місяців або маса тіла менше ніж 8 кг, фебрильна гарячка, домішки крові у випорожненнях, персистувальне блювання, ознаки дегідратації (запалі очі, сухість слизових оболонок, зменшення діурезу), зміни неврологічного статусу або відсутність відповіді на пероральну регідратацію [10].
Додатковий аргумент стосується суто організаційних моментів. В амбулаторних умовах результату бактеріологічного посіву доводиться чекати кілька днів, а нерідко дослідження взагалі не виконують. Можливість розпочати емпіричну терапію без попередньої ідентифікації збудника істотно підвищує практичну придатність препарату за умови, що він доповнює регідратацію, а не підмінює її.
Механізм дії та фармакокінетика ніфуроксазиду
Ніфуроксазид чинить локальну антибактеріальну дію у просвіті кишки; ефективний щодо грампозитивних і грамнегативних збудників кишкових інфекцій, зокрема Streptococcus pyogenes, Staphylococcus aureus, Escherichia coli, Salmonella spp. i Shigella spp. [11]. Його антимікробні властивості, ймовірно, зумовлені наявністю аміногрупи. Локальна активність і відсутність проникнення в органи та тканини вирізняють ніфуроксазид з-поміж інших похідних нітрофурану, оскільки системна дія препарату відсутня [11].
Профіль застосування препарату визначає інша особливість – практична відсутність системної абсорбції. Після перорального прийому ніфуроксазид майже не потрапляє у кровотік і створює високі концентрації безпосередньо у просвіті кишечника, де й реалізує антибактеріальну дію [12].
! Системні антибіотики всмоктуються та розподіляються по всьому організму; ніфуроксазид натомість зосереджує ефект у місці інфекції. Ця відмінність визначає і терапевтичну спрямованість препарату, і його переносимість.
Переносимість і вплив на кишкову мікробіоту
Переносимість ніфуроксазиду великою мірою випливає з його фармакокінетики: препарат майже не всмоктується, тому ризик системних дозозалежних побічних ефектів мінімальний [12].
У педіатрії окремої уваги заслуговує вплив на кишкову мікробіоту. На відміну від системних антибіотиків, ніфуроксазид не порушує цілісності фізіологічної кишкової флори навіть у високих дозах і не чинить несприятливого впливу на фекальну мікробіоту [12, 13]. Препарат діє на патогенний бактеріальний компонент, мінімально зачіпаючи коменсальну мікрофлору. Крім того, при кишкових інфекціях вірусного генезу застосування ніфуроксазиду запобігає розвитку бактеріальної суперінфекції, не порушуючи рівноваги нормальної мікрофлори кишечника [7, 11].
! Ця подвійна дія – контроль умовно-патогенної флори за збереження коменсальної – і є практичною перевагою препарату в педіатрії. У дитячому віці, коли становлення мікробіоти особливо чутливе до зовнішніх втручань, це вагомий аргумент на користь локально діючого засобу.
Значення цієї властивості стає зрозумілішим на тлі наслідків антибіотикоасоційованого дисбіозу. Системна антибіотикотерапія знижує різноманіття мікробіоти, зменшує представленість біфідобактерій і лактобацил та створює передумови для антибіотикоасоційованої діареї, а деколи – для колонізації Clostridioides difficile. Відновлення мікробного складу після курсу системного антибіотика може тривати тижнями. Саме тому у разі ГКІ, де бактеріальний компонент локалізований у просвіті кишечника, засіб із мінімальною абсорбцією видається патогенетично доречнішим вибором, ніж препарат із системним розподілом [6, 7].
Дані фармаконагляду свідчать, що більшість зареєстрованих небажаних реакцій має імуноалергічний характер: шкірні прояви, гіперчутливість; серйозні реакції трапляються рідко [13].
Системний гепатотоксичний потенціал молекули низький, що логічно випливає з мінімальної абсорбції. В експериментальних моделях холестатичного ураження печінки ніфуроксазид виявляв навіть гепатопротекторні властивості, порівнянні з урсодезоксихолевою кислотою [14].
Основне протипоказання – підвищена чутливість до нітрофуранів або інших компонентів препарату; у разі появи ознак гіперчутливості лікування слід припинити. Поєднання мінімальної системної абсорбції зі збереженням кишкового біоценозу формує сприятливий профіль переносимості за умови застосування відповідно до показань і вікових обмежень [12-14].
Чому антимоторні засоби не є альтернативою
Лоперамід та препарати цієї групи сповільнюють кишкову моторику й зменшують частоту випорожнень, однак не впливають ані на збудник, ані на патогенез інфекції. Їхній ефект залишається суто симптоматичним. При інвазивних бактеріальних діареях пригнічення моторики подовжує контакт збудника зі слизовою оболонкою й здатне погіршити перебіг, через що застосування таких засобів за цих умов протипоказано.
Позиція авторитетних настанов однозначна. Американське товариство інфекційних хвороб (IDSA) не рекомендує антимоторні препарати дітям і підліткам до 18 років у разі гострої інфекційної діареї [15]. Лоперамід внесено також до переліку потенційно недоречних лікарських засобів у педіатрії (KIDs List) для дітей раннього віку з огляду на ризик паралітичного ілеусу та пригнічення центральної нервової системи [16].
Ці рекомендації ґрунтуються на простій патофізіологічній логіці. При секреторних вірусних діареях сповільнення транзиту не усуває причини, а при інвазивних бактеріальних процесах є потенційно шкідливим.
! Симптоматичний контроль частоти випорожнень і вплив на бактеріальний компонент – різні терапевтичні завдання, і засоби, що їх вирішують, не взаємозамінні.
Практична складність полягає в тому, що зменшення частоти випорожнень батьки суб’єктивно сприймають як одужання. Проте припинення діареї за умови збереження гарячки, болю в животі та наростання інтоксикації свідчить радше про затримку кишкового вмісту, ніж про санацію вогнища. Саме тому в педіатрії акцент зміщено з пригнічення симптому на відновлення втрат рідини і вплив на етіологічний чинник там, де він піддається впливу [9, 15].
Пробіотики та етапність відновлення мікрофлори
Пробіотики й ніфуроксазид розв’язують різні клінічні завдання. Ніфуроксазид впливає на бактеріальний компонент інфекції у гострій фазі, тоді як пробіотики застосовують для підтримки відновлення мікробіоценозу на етапі реконвалесценції. Порівняльні дослідження підтверджують ефективність ніфуроксазиду при гострому діарейному синдромі: час до нормалізації випорожнень становив 2 дні проти 5 днів у групі пробіотика (р = 0,0001) [17], а частка пацієнтів із нормальною консистенцією випорожнень на сьомий день сягала 86% проти 20% [18].
Ефективність саме в дітей із ко-інфекцією показана окремо: включення ніфуроксазиду до комплексної терапії скорочувало тривалість діареї до 2,4 проти 5,8 дня, забезпечувало клінічне одужання на 7-му добу у 91,7% проти 63,9% дітей і достовірно рідше супроводжувалося надлишковим ростом умовно-патогенної флори [7].
У комплексній терапії ГКІ обидва підходи не конкурують, а послідовно доповнюють один одного відповідно до фази захворювання: у гострій фазі пріоритетом є контроль бактеріального компонента, а на етапі реконвалесценції – відновлення нормофлори [18, 19].
Швидкість настання ефекту
Практична цінність кишкового антисептика значною мірою визначається тим, як швидко настає ефект. Скорочення часу до нормалізації випорожнень [18] означає коротшу тривалість найтяжчого періоду захворювання й менші ризики дегідратації.
Не менш важлива передбачуваність результату. Ніфуроксазид діє локально й має стабільний антибактеріальний спектр, тому результат емпіричної терапії достатньо прогнозований, що спрощує ухвалення рішень в амбулаторних умовах [12]. Для дітей раннього віку, у яких швидка втрата рідини становить основну загрозу, будь-яке обґрунтоване скорочення діарейного періоду є клінічно бажаним.
Водночас слід уникати надмірних очікувань. Кишковий антисептик не впливає на вірусний компонент інфекції, тому у разі суто вірусної етіології очікувати різкої зміни перебігу не варто. Відсутність відповіді протягом перших двох-трьох діб лікування є підставою переглянути діагностичну гіпотезу, оцінити ступінь дегідратації та потребу в мікробіологічному дослідженні або госпіталізації, а не механічно продовжувати курс [9].
Переваги суспензії в педіатричній практиці
Для дитини лікарська форма препарату має не менше значення, ніж діюча речовина. Оральна суспензія ніфуроксазиду 220 мг/5 мл забезпечує зручне дозування відповідно до віку і кращу прихильність до лікування порівняно з твердими формами; приємні органолептичні властивості сприяють дотриманню режиму терапії [11].
Це аж ніяк не другорядна деталь: дитина раннього віку не здатна проковтнути капсулу, а спроба поділити тверді форми призводить до неточного дозування. Рідка форма з мірним пристроєм дає змогу відтворювано відміряти призначений об’єм, а за потреби – дати препарат дитині зі зниженим апетитом або блюванням в анамнезі. Дані сучасних досліджень підтверджують ефективність і безпеку застосування суспензії ніфуроксазиду 220 мг/5 мл у дітей [20, 21].
Суспензію призначають згідно з чинними регуляторними умовами. Відповідно до інструкції для медичного застосування, препарат показаний дітям від 2 років; дозування визначається віком (від 2 до 7 років – 5 мл тричі на добу, понад 7 років – 5 мл чотири рази на добу), максимальна тривалість курсу не перевищує 7 днів [11]. Перед застосуванням флакон збовтують до одержання однорідної суспензії.
! Принципово, що ніфуроксазид не заміщує пероральної регідратації, яка залишається основою лікування ГКІ незалежно від етіології, а доповнює її впливом на бактеріальний компонент [9, 11].
Це підтверджено й клінічно: у дітей із гострим гастроентеритом поєднання суспензії ніфуроксазиду з пероральною регідратацією забезпечувало коротшу тривалість діареї порівняно з лише регідратацією [22]. Відновлення водно-електролітного балансу та етіотропний вплив вирішують різні, але взаємодоповнювальні завдання.
Висновки
Ніфуроксазид посідає визначене місце в лікуванні ГКІ як кишковий антисептик локальної дії, застосування якого доцільне у разі появи ознак бактеріального або змішаного характеру інфекції. Практична відсутність системної абсорбції, збереження цілісності кишкової мікробіоти, сприятливий профіль переносимості та швидкість настання ефекту дають змогу розпочинати емпіричну терапію без очікування бактеріологічного підтвердження.
На відміну від антимоторних засобів, препарат впливає на бактеріальну ланку інфекції, а не лише на симптом; на відміну від пробіотиків, він вирішує завдання першого етапу, після якого доцільним стає відновлення нормофлори. У повсякденній роботі це означає диференційований підхід: регідратація як основа терапії будь-якої ГКІ, призначення ніфуроксазиду за клінічних ознак бактеріального чи змішаного компонента й у відповідній віковій групі, відмова від рутинного застосування антимоторних засобів у дітей, залучення пробіотиків на етапі відновлення мікробіоценозу.
Література
- Mathew S., Smatti M.K., Al Ansari K. at al. Mixed Viral-Bacterial Infections and Their Effects on Gut Microbiota and Clinical Illnesses in Children. Sci Rep. 2019;9(1):865.
- Abdel-Rahman M.E., Mathew S., Al Thani A.A. at al. Clinical manifestations associated with acute viral gastroenteritis pathogens among pediatric patients in Qatar. J Med Virol. 2021;93(8):4794-4804.
- Luo X., Deng J., Luo M. et al. Detection and Characterization of Bacterial and Viral Acute Gastroenteritis among Outpatient Children under 5 Years Old in Guangzhou, China. Am J Trop Med Hyg. 2024;110(4):809-817.
- Zhang S.X., Zuo Q.Y., Zheng J.X. et al. Co-infection and interaction of enteric pathogens in acute diarrhea among children under five years: a large-scale multicenter observational study from China. Infect Dis Poverty 14, 122 (2025). https://doi.org/10.1186/s40249-025-01392-8
- Малий В.П. Загальна характеристика гострих кишкових інфекцій. Клінічна імунологія. Алергологія. Інфектологія. 2010;7(36):14-20.
- Малиш Н.Г., Голубніча В.Н.,Чеміч Н.Д. Біологічні властивості умовно-патогенних бактерій... Мікробіологічний журнал. 2013;75(6):36-40.
- Tkhakushinova N.Kh., Ledenko L.A., Shaturina T.T. et al. The Effectiveness of Nifuroxazide inTherapy of Acute Enteric Infections of Viral-Bacterial Etiology in Children. Difficult Patient/ 8-9,2018/ DOI:10.24411/2074-1995-2018-10011
- Єременко С.А. Ротавірусні гастроентерити. Актуальні проблеми сучасної медицини. Вісник Української медичної стоматологічної академії. 2013;13(3):124-129.
- Guarino A., Ashkenazi S., Gendrel D. at al. ESPGHAN/ESPID Evidence-Based Guidelines for the Management of Acute Gastroenteritis in Children in Europe: Update 2014. J Pediatr Gastroenterol Nutr. 2014;59(1):132-152.
- CDC. Managing Acute Gastroenteritis Among Children MMWR Recomm Rep. 2003 Nov 21;52(RR-16):1-16.
- Інструкція для медичного застосування лікарського засобу «Ніфуроксазид Ріхтер», суспензія оральна 220 мг/5 мл. Державний реєстр лікарських засобів України, реєстраційне посвідчення UA/9060/02/01.
- Althagafy H.S., Abd El-Aziz M.K., Ibrahim I.M. at al. Pharmacological updates of nifuroxazide: promising preclinical effects and the underlying molecular mechanisms. Eur J Pharmacol. 2023;951:175776.
- Karlowicz-Bodalska K. et al. Safety of oral nifuroxazide – analysis of data from a spontaneous reporting system. Acta Pol Pharm. 2019;76(4):745-751.
- Nazmy E.A. et al. Nifuroxazide mitigates cholestatic liver injury. Int Immunopharmacol. 2021;99:107931.
- Shane A.L., Mody R.K., Crump J.A. et al. 2017 IDSA Clinical Practice Guidelines for the Diagnosis and Management of Infectious Diarrhea. Clin Infect Dis. 2017;65(12): e45–e80.
- Meyers R.S., Thackray J, Matson K.L. et al. Key Potentially Inappropriate Drugs in Pediatrics: The KIDs List. J Pediatr Pharmacol Ther. 2020;25(3):175-191.
- Begovic B., Ahmedtagic S., Calkic L. et al. Open Clinical Trial on Using Nifuroxazide Compared to Probiotics in Treating Acute Diarrhoeas sn Adults. Mater Sociomed/ 2016 Dec;28(6):454-458.DOI:10.5455/msm.2016.28.454-458
- Husic-Selimovic A. et al. Nifuroxazide Has Better Efficacy Than Probiotic Treatment in Adult Patients with Acute Diarrheal Syndrome. Mater Sociomed. 2022;34(4):267-271.
- Szajewska H. et al. Use of probiotics for the management of acute gastroenteritis in children: an update. J Pediatr Gastroenterol Nutr. 2020;71(2):261-269.
- Безруков Л.О., Колоскова О.К., Іванова Л.А. та ін. Терапевтична еквівалентність препаратів ніфуроксазиду вітчизняного і закордонного виробництва у лікуванні дітей з гострими кишковими інфекціями. Здоров’я України, тематичний номер «Педіатрія». 2018;2(45).
- Нікуліна А.А., Кривуша О.Л., Гіріна І.А. Доведена ефективність і безпека ніфуроксазиду в терапії гострої бактеріальної діареї у дітей. Здоров’я дитини. 2018;13(5).
- Santiago T., Ranoa C.P., Chan E.G. et al. Nifuroxazide (Ercefuryl) Plus Oral Rehydration Solution...Phil J Microbiol Infect Dis.1985;14(2):76-79.
Підготувала Анна Сочнєва
Тематичний номер «Педіатрія» № 2-3 (83-84) 2026 р.
