15 серпня, 2025

Місце ентеросорбції в лікуванні дітей молодшого віку з вірусними діареями*

Автори:

Гострі кишкові інфекції – серйозна проблема сьогодення з огляду на їхню поширеність (щорічно близько двох мільярдів випадків захворювання у світі), значну частоту розвитку тяжких, ускладнених форм захворювання (третя причина смертності у світі серед дітей молодших п’яти років після перинатальних захворювань і захворювань респіраторного тракту), а також зважаючи на розвиток постінфекційних порушень, особливо пов’язаних із роботою шлунково-кишкового тракту. Мета цього дослідження – вивчити ефективність і переносимість Атоксіл гелю під час лікування вірусних діарей у дітей молодшого віку.

Частота діарей у Європі доволі висока. Так, діти до трьох років мають від 0,5 до двох епізодів діареї на рік, а гострий вірусний гастроентерит – найчастіша причина госпіталізації цієї категорії дітей [8]. В Україні щорічно реєструють близько 60 тисяч випадків гострих інфекційних діарей у дітей, а частота захворюваності і ризик смертності від них найвищі серед дітей раннього віку [1, 3, 5, 7]. За даними міжнародної статистики, нині 95% дітей до п’ятирічного віку інфікуються вірусами, що викликають вірусні діареї.

В загальній структурі гострих кишкових інфекцій частка вірусних діарей становить 50-80%, а провідне місце серед цієї групи вірусів посідають рота- і норовіруси, епідемічний пік яких припадає на осінньо-зимовий період. Особливостями всіх вірусів, що викликають діарею, є те, що вони досить стійкі в зовнішньому середовищі, вільно проходять через кисле середовище шлунка, краще виживають у водоймах, ніж бактерії кишечної групи, у фекаліях зберігаються до одного місяця, резистентні до дезінфікуючих засобів [1].

В основі патогенезу вірусних діарей лежить запальний процес в шлунку і тонкому кишечнику з ушкодженням епітелію війок, на поверхні яких відбувається синтез дисахаридаз. Їхній недостатній синтез призводить до накопичення дисахаридів у порожнині кишечника, підвищення осмотичного тиску в кишечнику, що перешкоджає всмоктуванню води. Також в ентероцитах знижується активність K⁺/Na⁺-АТФ-ази, внаслідок чого знижується і транспортування провідників води – натрію і глюкози. Запускається ціла низка патологічних процесів, які створюють передумови для зниження місцевого протиінфекційного імунного захисту, порушення дисбалансу мікрофлори тощо.

Вірусні діареї починаються гостро, інкубаційний період триває від декількох годин до 5-7 діб, весь комплекс симптомів захворювання розвивається швидко і характеризується диспепсичним, больовим, ацетонемічним, гепатолієнальним, респіраторним синдромами і синдромом токсикоексикозу, особливо вираженим у дітей до п’яти років.

Для нормалізації гомеостазу в комплексному лікуванні хворих із проявами токсикозу застосовують сучасні методи детоксикації. Найбільш простим, зручним і ефективним методом є ентеросорбція. Сучасні ентеросорбенти фіксують на своїй поверхні віруси, що перебувають у порожнині кишечника, токсичні метаболіти і токсини, перериваючи їхній процес резорбції і рециркуляції в організмі, а отже зменшується їхнє метаболічне і токсичне навантаження на організм (пряма дія). Непрямий ефект ентеросорбції полягає в протидії утворенню циркулюючих імунних комплексів, що зменшує навантаження на імунну систему і органи детоксикації, нормалізації дисбалансу біологічно активних речовин і мікробіоценозу кишечника, що, зі свого боку, веде до поліпшення травлення в тонкому кишечнику і підвищує метаболічну активність ентероцитів.

Сучасні сорбенти, що застосовуються в педіатрії, мають відповідати низці вимог: мати високу селективну сорбційну ємкість, бути відносно інертними в просвіті кишечника, мінімально сорбувати корисні речовини, добре евакуюватися з кишечника, бути приємними на запах і смак, зручними до застосування у дітей. До таких сорбентів належить Атоксіл гель – препарат 4-го покоління сорбентів для внутрішнього використання (кремнію діоксид високодисперсний 1,6 г, ТОВ «Орісіл-Фарм», Україна), головною особливістю якого є його білковосорбційна здатність до зв’язування, інактивації і виведення із організму шкідливих речовин білкового походження. Порівняно з іншими сорбентами, Атоксіл гель має високу площу активної поверхні сорбції (близько 400 м²/г), а також здатний зв’язувати віруси і мікроорганізми з активністю до 10¹⁰ тіл на 1 г.

Сполуки кремнію, зокрема Атоксіл порошок, завдяки високій безпечності застосовують у дітей від одного року. Атоксіл гель, як і його попередники, порошок і пакет-саше, сприяє транспорту із внутрішнього середовища організму (крові, лімфи, інтерстиції) у травний тракт різноманітних токсичних продуктів завдяки концентраційним та осмотичним градієнтам, не травмує слизової оболонки шлунка і повністю виводиться із організму.

Матеріал і методи дослідження

Робота проводилась у відділенні проблем харчування та соматичних захворювань дітей раннього віку ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології НАМН України». Обстежено 30 дітей віком від двох до п’яти років: п’ять (16,6%) дітей віком 2-3 роки, 20 (66,7%) дітей віком 3-4 роки і п’ять (16,65%) дітей віком 4-5 років із секреторною діареєю встановленої вірусної етіології і наявністю інтоксикаційного синдрому середнього ступеня важкості. Верифікація діагнозу здійснювалася на підставі клініко-параклінічних аналізів, проведених згідно з наказом МОЗ України від 10.12.2007 р. № 803 «Протокол лікування гострих кишкових інфекцій у дітей», що включав регідратаційну, етіопатогенетичну, симптоматичну та дієтотерапію.

До комплексного лікування пацієнтів було включено Атоксіл гель перорально в добовій дозі по 1/2 стік-пакета 3-4 рази на день за 1-1,5 години до вживання їжі, який потрібно було запити достатньою кількістю води, курсом лікування 3-5 днів.

У всіх обстежених дітей, окрім вірусної діареї, були супутні фонові захворювання: порушення харчування, анемія, залишкові явища рахіту і перинатального ураження центральної нервової системи, ознаки дисбіозу кишечника ІІ і ІІІ ступенів.

Ефективність лікування оцінювалася через порівняння темпів нормалізації загального стану дитини і регресу патологічних симптомів, пов’язаних із роботою шлунково-кишкового тракту. Щоденно відбувався клінічний огляд дітей, лабораторні дослідження в динаміці.

Результати досліджень та їхнє обговорення

Етіологія вірусних діарей, встановлена через вірусологічне обстеження калу, була представлена у 19 (63,3%) дітей ротавірусом, у п’яти (16,7%) – норовірусом, у чотирьох (13,3%) – аденовірусом, у двох (6,7%) дітей – астровірусом. Під час паралельного обстеження змивів із носової порожнини у 18 (60,0%) дітей були виявлені і респіраторні віруси, а в чотирьох (13,3%) встановлено поєднання рота- і норовірусної інфекції (рис.).

Клінічна картина в обстежених дітей характеризувалася наявністю інтоксикаційного синдрому (млявість, відсутній апетит, блідість або мармуровість шкірних покривів, синдром гіповітамінозу, анемія). Синдром інтоксикації тривав від трьох до п’яти діб. Під час госпіталізації до відділення у 17 (56,7%) дітей частота випорожнень становила до десяти разів на добу, у сімох (23,3%) дітей – до шести, у шести (20,0%) – до чотирьох разів.

Випорожнення мали рідку консистенцію з виділенням значної кількості води, неперетравленими рештками їжі, домішками слизу, іноді з домішками крові. Блювання у дев’ятьох (30,0%) дітей було багаторазовим, у десяти (33,3%) – до чотирьох разів на добу, в 11 (36,7%) дітей – одно-триразовим.

У 13 (43,3%) дітей виявлялися метаболічні порушення у вигляді синдрому ацетонемічної блювоти. Тривалий інтоксикаційний синдром, а також синдром ацетонемічної блювоти спричиняли розвиток ексикозу у 12 обстежених дітей (40,0%). Катаральний синдром проявлявся закладеністю носа, сухим кашлем, гіперемією піднебінних дужок і задньої стінки глотки. Зазвичай цей синдром передував гастроінтестинальному, деколи розвивався одночасно з ним (табл.).

Таблиця. Динаміка основних симптомів захворювання, абс. ч (%)
Клінічна ознака	Початок лікування	3й день лікування	5й день лікування	Закінчення лікування
Інтоксикаційний синдром	30 (100,0)	19 (63,3)	7 (23,3)	–
Зригування і блювання	29 (96,7)	4 (13,3)	–	–
Абдомінальний синдром	26 (86,7)	8 (26,7)	2 (6,7)	–
Частота випорожнень більше трьох разів	30 (100,0)	14 (46,7)	2 (6,7)	–
Метеоризм	18 (60,0)	10 (33,3)	3 (10,0)	–
Зниження апетиту	30 (100,0)	16 (53,3)	5 (16,7)	1 (3,3)
Метаболічні порушення	13 (43,3)	3 (10,0)	1 (3,3)	–
Катаральний синдром	22 (73,3)	13 (43,3)	5 (16,7)	–

Гарячковий період у 22 (73,3%) дітей тривав до трьох днів, у восьми (26,7%) – до п’яти днів.

Гепатолієнальний синдром фіксувався на початку захворювання у 12 (40,00%) дітей, на кінець захворювання залишався у вісьмох (26,7%), що потребувало подальшого реабілітаційного лікування.

Окрім клінічної картини захворювання, аналізувались параклінічні дані обстеження: під час проведення гематологічного обстеження у 20 (66,7%) дітей виявлено збільшення кількості лімфоцитів, у 16 (53,3%) – збільшення вмісту еозинофілів. Це свідчило про надмірну алергізацію і вірусну природу захворювання; у 14 (46,7%) дітей – зниження рівня лейкоцитів, а у 16 (53,3%) дітей – підвищення вмісту сегментоядерних нейтрофілів у периферичній крові, що в першому випадку характерно для вірусних захворювань, а в другому свідчило про напруженість проти інфекційного захисту. Анемічний синдром спостерігався у сімох (23,3%) дітей.

Під час копрологічного дослідження у восьми (26,7%) дітей було виявлено збільшення кількості лейкоцитів і слиз, що свідчило про активізацію умовно-патогенної мікрофлори, збільшення кількості нейтрального жиру – у семи (23,3%) дітей, наявність неперетравленої клітковини – в 11 (36,7%) і крохмальні зерна – у 12 (40,0%) дітей.

При бактеріологічному дослідженні калу на патогенну і умовно-патогенну флору (УПФ), який проводився, зокрема, і для диференційної діагностики захворювань, встановлено, що у 16 (53,3%) дітей вірусні діареї були асоційовані з УПФ: St. aureus – у 11 (36,7%), E. coli гемолітична – у семи (23,3%), Klebsiella pneumoniaе – у п’яти (16,7), Enterobacter – у трьох (10,0%), Pseudomonas – у двох (6,7%). При УЗД органів черевної порожнини виявлені позакишкові ураження печінки і селезінки (розмірів і структури) у 12 (40,0%) дітей, а у 27 (90,0%) – збільшення мезентеріальних лімфовузлів.

Лікування всім дітям проводилося комплексно й індивідуально. Переважання інтоксикаційного синдрому в поєднанні з метаболічним (ацетонемічним) загрожувало розвитком ексикозу і потребувало проведення інтенсивної інфузійної терапії. Але щойно припинялася блювота, поряд із регідратаційною пероральною терапією розпочиналася ентеросорбція Атоксіл гелем, що значно прискорювало регрес клініко-параклінічних ознак захворювання: позитивна динаміка спостерігалася вже на третій день прийому харчової добавки, на п’ятий-сьомий день ознаки захворювання мала незначна кількість хворих. Після закінчення клінічного дослідження зафіксовано, що переносимість Атоксіл гелю у 30 (100%) дітей визначалася як добра за оцінкою і лікарів, і батьків, без будь-яких ускладнень і побічних реакцій.

Висновки

Атоксіл гель, який призначався при вірусних діареях у дітей молодшого віку з метою детоксикації, є високоефективним і безпечним.
Препарат має гарні смакові якості, його добре сприймають діти, відмов від застосування не було.
Атоксіл гель під час застосування у дітей молодшого віку з метою детоксикації при вірусних діареях не мав побічних ефектів чи ускладнень, що дає підставу рекомендувати його до практичного застосування.

Список літератури – в редакції.

* Стаття підготовлена автором у 2017 р.

Тематичний номер «Педіатрія» № 3 (79) 2025 р.