28 липня, 2025

Керівництво Глобальної стратегії діагностики, лікування та профілактики ХОЗЛ: що нового?

Global Initiative for Chronic Obstructive Lung Disease, GOLD, 2025

Частина 1. Частина 2.

Наразі хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ), як і прогнозували, уже є однією з трьох основних причин смерті в усьому світі, причому 90% цих смертей – у країнах із низьким і середнім рівнем доходу [1, 2]. 2012 року від ХОЗЛ померло понад 3 млн світової популяції, що становить 6% усіх смертей у світі. ХОЗЛ є значною проблемою для охорони здоров’я, однак ця хвороба піддається лікуванню та профілактиці. ХОЗЛ є основною причиною хронічної захворюваності та смертності в усьому світі; багато людей хворіють на нього роками і передчасно помирають через ХОЗЛ або його ускладнення. Тягар, зумовлений ХОЗЛ, за прогнозами, упродовж наступних десятиліть збільшуватиметься внаслідок тривалого впливу факторів ризику розвитку ХОЗЛ і старіння населення [3]. Перший звіт GOLD, опублікований у 2001 році, не мав на меті стати вичерпним підручником із ХОЗЛ, він радше був узагальненням сучасного стану проблеми і результатів поточних досліджень. Звіт був розроблений фахівцями, які займаються дослідженням і лікуванням ХОЗЛ, і ґрунтувався на найновіших на той момент доказових даних. Відразу після виходу першого звіту Рада директорів GOLD призначила Науковий комітет, якому було доручено підтримувати актуальність документів GOLD шляхом аналізу опублікованих досліджень, оцінки впливу цих досліджень на рекомендації, розміщені в документах GOLD, і щороку розміщувати оновлення цих документів на веб-сайті GOLD. Документ GOLD прагне стати інструментом поліпшення здоров’я людей із ризиком розвитку ХОЗЛ та вже хворих на ХОЗЛ і робить свій внесок у досягнення «Цілей сталого розвитку ООН, пункт 3.4» щодо зменшення частоти передчасної смерті від неінфекційних захворювань, у тому числі ХОЗЛ, на одну третину до 2030 року [5].

Розділ 1. Визначення та загальні положення

Ключові положення

Визначення

ХОЗЛ – гетерогенний стан легень, що характеризується хронічними респіраторними симптомами (задишка, кашель, виділення мокротиння і/або загострення) внаслідок патологічних змін дихальних шляхів (бронхіт, бронхіоліт) і/або альвеол (емфізема), що спричиняють персистувальну, часто прогресувальну обструкцію дихальних шляхів [1].

Чинники та фактори ризику

ХОЗЛ є результатом взаємодії генів (gene, G) і факторів навколишнього середовища (environment, E), яка відбувається протягом життя (lifetime, T) людини (GETomics) і може призводити до ушкодження легень і/або порушення їх нормального розвитку / процесу старіння.
Основними факторами довкілля, що призводять до ХОЗЛ, є куріння тютюну та вдихання токсичних часточок, побутових газів, забрудненого атмосферного повітря; зумовити захворювання також можуть інші екологічні та індивідуальні фактори з боку організму людини (у тому числі аномалії розвитку легень, прискорені процеси їх старіння).
Найважливішим (хоча й досить рідкісним) генетичним фактором ризику розвитку ХОЗЛ, що його було виявлено на сьогодні, є мутації гена SERPINA1, який призводить до дефіциту α‑1-антитрипсину. Є також низка інших генетичних факторів, асоційованих із порушенням функції легень і ризиком розвитку ХОЗЛ, але ступінь їх індивідуального впливу незначний.

Діагностичні критерії

У відповідному клінічному контексті (див. розділи «Визначення» і «Чинники та фактори ризику») наявність не повністю оборотної обструкції дихальних шляхів [тобто співвідношення об’єму форсованого видиху за 1-шу секунду до функціональної життєвої ємності легень (ОФВ₁/ФЖЄЛ) <0,7 після бронходилатації], виявлена за допомогою спірометрії, підтверджує діагноз ХОЗЛ.

Діагноз ХОЗЛ потрібно припускати в будь-якого пацієнта із задишкою, хронічним кашлем або продукуванням мокротиння і/або наявністю факторів ризику розвитку захворювання в анамнезі, але обов’язковою для встановлення діагнозу ХОЗЛ є спірометрія, у ході якої після застосування бронходилататора відношення ОФВ₁/ФЖЄЛ становить <0,70%.

У деяких осіб можуть бути респіраторні симптоми і/або структурні порушення легень (наприклад, емфізема) і/або порушення функції (у тому числі низький показник ОФВ₁, «повітряні пастки», гіперінфляція легень, знижена дифузійна ємність легень і/або швидке зниження ОФВ1) без обструкції дихальних шляхів (ОФВ₁/ФЖЄЛ ≥0,7 після бронходилатації). Таким пацієнтам діагностують стан «пре-ХОЗЛ». Термін «PRISm» (Preserved Ratio Impaired Spirometry – збережене співвідношення з відхиленнями показників спірометрії) було запропоновано для характеристики стану з нормальним співвідношенням ОФВ₁/ФЖЄЛ, але відхиленнями показників спірометрії. Особи з пре-ХОЗЛ або PRISm мають ризик розвитку в майбутньому обструкції дихальних шляхів, але вона розвивається не в усіх із них.

Клінічна картина

У пацієнтів із ХОЗЛ зазвичай спостерігаються задишка, обмеження активності і/або кашель з/без виділення мокротиння, а також загострення (гострі респіраторні епізоди, що характеризуються посиленням респіраторних симптомів), які потребують специфічних профілактичних і терапевтичних заходів.
Пацієнти з ХОЗЛ часто мають інші супутні захворювання, які впливають на їхній клінічний статус і прогноз і також потребують специфічного лікування. Ці супутні захворювання можуть імітувати загострення основної патології і/або сприяти його розвитку.

Нові можливості

ХОЗЛ є поширеним захворюванням, якому можна запобігти та яке можна успішно лікувати, але часто через неповну чи неправильну діагностику пацієнти або не отримують лікування, або отримують неправильне лікування. Правильна і рання діагностика ХОЗЛ може мати значний вплив на здоров’я населення.
Усвідомлення того, що ХОЗЛ крім куріння можуть зумовити й інші фактори навколишнього середовища, навіть у ранньому віці, а також той факт, що існують попередні стани (пре-ХОЗЛ, PRISm), відкривають нові можливості для профілактики, ранньої діагностики та своєчасного і належного терапевтичного втручання при цій патології.

Функція легень: розвиток і старіння

При народженні легені в дитини ще не повністю розвинені. Вони продовжують рости і розвиватися приблизно до 20-25 років (у жінок раніше), коли функція легень досягає свого піку (рис. 1) [68]. Після цього настає коротке плато (період стабілізації) і фінальна фаза поступового зниження функції легень унаслідок їх фізіологічного старіння [68]. Так виглядає нормальна динаміка функції легень [121]. Вона може порушуватися внаслідок процесів, що відбуваються під час неонатального розвитку, народження, дитинства та підліткового віку, які впливають на ріст легень (отже, на пік їх функції), і/або процесів, що скорочують фазу плато і/або прискорюють фазу старіння (отже, пришвидшують вікове зниження функції легень [122, 123].

Рис. 1. Динаміка ОФВ1 протягом життя (модифікація А. Agusti, J.C. Hogg, 2019)

У результаті є низка потенційних варіантів динаміки функції легень, які можна спостерігати в конкретної людини протягом життя, як нижче, так і вище нормальної (див. рис. 1). Наразі достеменно доведено, що варіанти вище норми асоційовані з більш здоровим старінням [124], тоді як траєкторії нижчі за норму пов’язані з підвищеною поширеністю та частотою респіраторних, кардіоваскулярних і метаболічних захворювань, а також передчасною смертю [42, 125]. З цієї точки зору спірометрію можна вважати маркером загального стану здоров’я. (Безкоштовне програмне забезпечення для моніторингу спірометрії в динаміці тепер можна завантажити з веб-сайту ERS: gli-calculator.ersnet.org/lung_tracker/) [126, 127].

Також був доданий розділ, присвячений вивченню мікробіому і дисбіозу легень.

Дисбіоз 

Для опису мікробіому легень використовують аналіз секвенування генів респіраторних зразків. Ця методика є значно чутливіша за традиційні культуральні методи, які використовують у клінічній практиці і які виявляють лише живі бактерії, що колонізують дихальні шляхи або асоційовані із симптомами інфекції. Секвенування генів надає інформацію про відносну чисельність і різноманітність мікробіоти і демонструє, що нижні дихальні шляхи не є стерильними, а містять різноманітний набір бактерій.

Дисбіоз означає порушення складу мікробіому і в пацієнтів із ХОЗЛ спостерігається в декількох зонах організму, у тому числі і в дихальних шляхах. Найрізноманітніші фактори ризику розвитку ХОЗЛ, такі як куріння або недоношеність, змінюють імунітет слизових оболонок, склад мікробіоти кишечнику і дихальних шляхів, які взаємодіють в обох напрямках («вісь кишечник–легені») шляхом імунної взаємодії та за участю мікробних метаболітів і пептидів [277].

Дисбіоз пов’язаний із наявністю ХОЗЛ та різноманітними характеристиками захворювання, зокрема частотою загострень [278], імовірно, внаслідок порушення захисних функцій слизової оболонки (порочне коло) та запалення тканини легень у результаті імунної відповіді [279, 280]. Профіль мікробіому змінюється через вірусні інфекції, під час загострень і порушується внаслідок прийому антибіотиків і системних або інгаляційних кортикостероїдів [281-283]. Загалом, ці спостереження вказують на роль дисбіозу в розвитку та прогресуванні ХОЗЛ, але нестача даних (284) поздовжніх та інтервенційних досліджень підкреслює необхідність подальших наукових пошуків для визначення напряму (напрямів) причинно-наслідкового зв’язку і можливих прогностичних, діагностичних або терапевтичних можливостей [283].

Розділ 2. Критерії діагнозу і клінічні симптоми ХОЗЛ

Ключові положення

Діагноз ХОЗЛ потрібно розглядати в будь-якого пацієнта із задишкою, хронічним кашлем або продукуванням мокротиння, рецидивними інфекціями нижніх дихальних шляхів в анамнезі і/або наявністю факторів ризику розвитку захворювання в анамнезі, але обов’язковою для встановлення діагнозу ХОЗЛ є спірометрія, у ході якої після застосування бронходилататора відношення ОФВ1/ФЖЄЛ становить <0,70%.
Метою первинної оцінки перебігу ХОЗЛ є визначення ступеня тяжкості обструкції дихальних шляхів, впливу захворювання на стан здоров’я пацієнта та ризику майбутніх подій (таких як загострення, госпіталізація або смерть) для визначення тактики лікування.
У тих пацієнтів із ХОЗЛ, у яких, незважаючи на призначене первинне лікування, продовжують персистувати симптоми, необхідно додатково оцінити клінічні симптоми, зокрема визначити легеневі об’єми, дифузійну здатність легень, провести тест із фізичним навантаженням і/або застосувати методи візуалізації легень.
У пацієнтів із ХОЗЛ часто спостерігають супутні хронічні захворювання (мультиморбідність), у тому числі кардіоваскулярні хвороби, дисфункцію скелетних м’язів, метаболічний синдром, остеопороз, депресію, тривожність і рак легень. Ці супутні захворювання необхідно активно виявляти й лікувати, оскільки вони впливають на стан здоров’я, частоту госпіталізацій та смертність незалежно від ступеня тяжкості обструкції дихальних шляхів, спричиненої ХОЗЛ.

Пре- і постбронходилататорна спірометрія

Відповідно до Національних і Міжнародних настанов, GOLD рекомендує при встановленні діагнозу ХОЗЛ використовувати результати пост-бронходилататорних показників спірометрії. Історично показники спірометрії після застосування бронходилататора вважали більш придатними для підтвердження фіксованої обструкції дихальних шляхів, оскільки існувала думка, що вони є більш відтворюваними, корисними для виключення астми і виявлення осіб із бронходилататор-індукованим збільшенням ФЖЄЛ [372]. Однак сьогодні визнають, що відповідь на бронходилататор має невелику цінність для диференційної діагностики між астмою і ХОЗЛ [373], що пре-бронходилататорні об’єми є відтворюваними [374], а обструкція, виявлена на основі визначення лише пост-бронходилататорних об’ємів, є рідкісним явищем [375]. Визначення показників після застосування бронходилататора є більш трудомістким, і це може утримувати клініцистів від проведення спірометрії. Визначення показників спірометрії до застосування бронходилататора може бути початковим тестом, щоб встановити, чи є в пацієнта з певними симптомами обструкція дихальних шляхів (рис. 2).

Рис. 2. Пре- і постбронходилататорна спірометрія

Оцінка тяжкості ХОЗЛ

Оскільки в цьому розділу змін після 2023 року не відбулось, просто нагадаємо основні положення. 

Коли діагноз ХОЗЛ підтверджено результатами спірометрії, для того щоб рекомендувати відповідну терапію і досягти цілей лікування, необхідно оцінити 5 фундаментальні аспекти:

тяжкість обмеження повітряного потоку;
природа і вираженість поточних симптомів у пацієнта;
попередній анамнез помірних і тяжких загострень;
рівень еозинофілів в крові;
наявність і вид супутніх захворювань (мультиморбідність).

Оцінка тяжкості бронхіальної обструкції

Якщо ОФВ₁/ФЖЄЛ <0,7, оцінка тяжкості обмеження повітряного потоку в разі ХОЗЛ (зверніть увагу, що вона може відрізнятися від тяжкості самого захворювання) базується на значенні ОФВ₁ після застосування бронхолітика (% прогнозованого значення). Для спрощення у таблиці 1 наведено ступені тяжкості ХОЗЛ залежно від спірометричних даних.

Таблиця 1. Класифікація вираженості обмеження повітряного потоку в разі ХОЗЛ за GOLD (заснована на показнику ОФВ₁після застосування бронходилататора; якщо ОФВ₁/ФЖЄЛ <0,7)
Ступінь тяжкості за GOLD		Значення ОФВ1
GOLD1	Легкий	ОФВ1 ≥80% від прогнозованого значення
GOLD2	Помірний	50% ≥ОФВ1 <80% від прогнозованого значення
GOLD3	Тяжкий	30% ≥ОФВ1 <50% від прогнозованого значення
GOLD4	Дуже тяжкий	ОФВ1 <30% від прогнозованого значення

Оцінка тяжкості симптомів

Оскільки кореляція між тяжкістю бронхіальної обструкції і симптомами в пацієнта із ХОЗЛ може бути доволі слабка [32, 33], формальну оцінку симптомів проводять згідно з даними Модифікованого опитувальника Ради медичних досліджень (modified Medical Research Council, mMRC) (табл. 2).

Таблиця 2. Опитувальник mMRC для визначення ступеня задишки (необхідно відмітити лише 1 пункт, який вам підходить)
mMRC Ступінь 0	Я маю задишку лише під час інтенсивних фізичних навантажень	o
mMRC Ступінь 1	Я маю утруднене дихання під час пришвидшення ходьби або руху під гору	o
mMRC Ступінь 2	Я ходжу і підіймаюся вгору повільніше, аніж люди мого віку, через задишку або мушу зробити зупинку, аби перепочити, коли йду у своєму темпі	o
mMRC Ступінь 3	Я роблю вимушену зупинку через кожні 100 м ходьби або через декілька хвилин у разі підйому вгору	o
mMRC Ступінь 4	Через задишку я не виходжу з дому або задишка виникає навіть коли я переодягаюсь	o

Оскільки наразі відомо, що ХОЗЛ чинить багатовекторний вплив на стан пацієнтів не лише через задишку [38], рекомендовані багатовимірні опитувальники. Нижче наведено один із таких – опитувальник з оцінки ХОЗЛ (COPD Assessment Test (CAT™), розроблений для використання у клінічній практиці. Це анкета з 8 пунктів, яка оцінює загальний стан здоров’я пацієнтів із ХОЗЛ (рис. 3).

Рис. 3. Опитувальник з оцінки ХОЗЛ CAT™ (Jones et al., ERJ 2009)

Кардіоваскулярний ризик при ХОЗЛ

Цей розділ було додано до нової редакції GOLD 2025.

Пацієнти з ХОЗЛ часто страждають на серцево-судинні захворювання (ССЗ) і навпаки. Але лікар може ігнорувати одне захворювання і зосереджуватися на тому, яке вважає актуальнішим на поточний момент (захворювання легень або серця) [518, 519]. Це має важливі клінічні наслідки, оскільки належне лікування захворювань як легень, так і серця може сприяти кращим загальним результатам для пацієнта. Тому важливо розрізняти пацієнтів із клінічно стабільним перебігом ХОЗЛ і таких, які страждають на загострення ХОЗЛ.

Клінічно стабільний перебіг ХОЗЛ

У пацієнтів із клінічно стабільним ХОЗЛ більш поширеними є такі ССЗ: артеріальна гіпертензія (АГ), ішемічна хвороба серця (ІХС), серцева недостатність (СН) та аритмії [331, 519]. ССЗ є провідною причиною смертності при ХОЗЛ, особливо в пацієнтів із легкою та помірною обструкцією дихальних шляхів [520]. На жаль, ці ССЗ часто залишаються непоміченими a отже, не лікуються [518, 519].

Механізми, що лежать в основі коморбідності ХОЗЛ і ССЗ, доволі різноманітні. По-перше, ССЗ і ХОЗЛ мають спільні фактори ризику (наприклад, старіння, куріння), що на сьогодні визнано синдемічним явищем (синдемія – коли дві або більше хвороби взаємодіють таким чином, що завдають більшої шкоди, ніж проста сума двох захворювань. – Прим. ред.) [331]. По-друге, кілька порушень, характерних для ХОЗЛ, можуть сприяти розвитку ССЗ, зокрема:

ХОЗЛ часто супроводжується стійким системним запаленням, яке, своєю чергою, може спричиняти ендотеліальну дисфункцію, активацію тромбоцитів та підвищення згортання крові, що може зумовити розвиток ССЗ [521];
порушення газообміну в легенях у пацієнтів із ХОЗЛ може спричиняти артеріальну гіпоксемію та гіпоксію міокарда, що супроводжується порушенням його скоротливості та підвищеним ризиком розвитку порушень серцевого ритму;
гіперінфляція легень при ХОЗЛ зменшує венозне повернення крові і стискає судини легень, обмежуючи таким чином серцевий викид і доставку кисню до тканин;
пов’язана з ХОЗЛ задишка при фізичному навантаженні призводить до зниження фізичної активності (що може погіршуватися через тривогу/депресію, які є іншими частими супутніми станами при ХОЗЛ), що є добре відомим фактором ризику ССЗ.

З іншого боку, ССЗ також виявляють негативний вплив і погіршують стан здоров’я пацієнтів зі встановленим ХОЗЛ унаслідок низки потенційних механізмів, зокрема:

альвеолярний і бронхіальний набряк через порушення скоротливості міокарда;
посткапілярна легенева гіпертензія;
зменшення доставки кисню до скелетних м’язів, що ще більше сприяє зниженню фізичної активності таких пацієнтів.

Отже, пацієнтів із ХОЗЛ потрібно обстежувати на наявність серйозних ССЗ (АГ, ІХС, СН, аритмії) [522, 523] і, у разі виявлення, їх треба лікувати відповідно до наявних клінічних настанов [519].

Загострення ХОЗЛ

У багатьох пацієнтів із ХОЗЛ розвиваються загострення, які негативно впливають на стан здоров’я і прогноз. Варто зазначити, що серцево-судинний ризик під час та після загострень значно зростає, імовірно, через погіршення факторів, які зумовлюють ССЗ під час клінічно стабільного періоду, що їх було описано вище (системне запалення, порушення газообміну в легенях, «повітряні пастки», гіперінфляція легень). З іншого боку, серцево-судинні механізми, які можуть впливати на функцію легень, як-от зниження скоротливої здатності міокарда, що призводить до набряку легень, легеневої гіпертензії та недостатньої перфузії системних органів (у тому числі діафрагми), також погіршуються під час загострень ХОЗЛ. Як результат, під час загострень ХОЗЛ (особливо тяжких, які потребують госпіталізації) збільшується ризик гострих серцево-судинних подій, таких як інфаркт міокарда, аритмії та інсульт [525, 526]. Важливо розуміти, що такий ризик залишається високим протягом перших кількох тижнів після виписки з лікарні, ба більше – може залишатися значно підвищеним навіть через рік [523, 525, 527].

Зазначені обставини мають кілька важливих наслідків для лікування загострення ХОЗЛ:

Поточні рекомендації GOLD наголошують на важливості диференційної діагностики загострення ХОЗЛ від інших станів, які можуть імітувати/погіршувати їх (наприклад, СН) [528]. Однак, якщо вони є, їх необхідно відповідним чином лікувати.
Під час загострення ХОЗЛ може бути доцільним регулярно визначати маркери ССЗ, такі як тропонін та мозковий натрійуретичний пептид [522, 523]. Доказова база на користь цієї пропозиції все ще є недостатньою, але наведені вище спостереження можуть її підтримати [525, 526]. Якщо будь-який із цих маркерів під час епізоду загострення ХОЗЛ позитивний, необхідні подальші дослідження та лікування відповідно до рекомендацій щодо ССЗ.
Наразі немає доказів, що підтверджують доцільність регулярного профілактичного лікування ССЗ (наприклад, застосування аспірину) під час або після загострення ХОЗЛ, але це питання також потребує дослідження. Так само і з препаратами β-блокаторів та статинами – їх потрібно призначати відповідно до показань, хоча ці препарати не продемонстрували жодної користі у клінічно стабільних пацієнтів із ХОЗЛ без серцево-судинних показань. Важливо, що пацієнтам із ХОЗЛ не треба відмовляти в застосуванні β-блокаторів, якщо є кардіоваскулярні показання.
І нарешті, хоча профілактика загострень ХОЗЛ вже є головною метою лікування цієї патології через негативний вплив загострень на прогноз, функцію легень і стан здоров’я пацієнта [519], підвищений серцево-судинний ризик, який виникає під час та після загострень, є ще одним вагомим клінічним аргументом на користь профілактики загострень основного захворювання – ХОЗЛ.

Комбінована початкова оцінка ХОЗЛ

У 2011 р. GOLD запропонувала перейти від простої спірометричної системи класифікації тяжкості захворювання та, відповідно, лікування, до комбінованої стратегії, заснованої на оцінці тяжкості симптомів (за допомогою інструментів mMRC або CAT™), ступеня обмеження повітряного потоку (1-4 класи GOLD) і частоти попередніх загострень. Така класифікація була запропонована як керівництво для початку фармакологічного лікування. Головним кроком уперед, зробленим завдяки цій комбінованій стратегії оцінки тяжкості ХОЗЛ, було врахування інформації про стан пацієнтів, яку повідомляють самі пацієнти, і наголошення на важливості профілактики загострень у процесі лікуванні ХОЗЛ. Початкова версія комбінованої оцінки тяжкості перебігу ХОЗЛ залежала як від тяжкості бронхіальної обструкції (GOLD, класи 1-4), так і від частоти попередніх загострень для оцінки ризику майбутніх загострень.

Тяжкість бронхіальної обструкції згодом було виключено із цієї комбінованої схеми оцінки через її низьку точність на індивідуальному рівні (порівняно з такою в рамках популяції) щодо прогнозування наслідків і прийняття терапевтичних рішень, а також як таку, що ускладнює використання класифікації клініцистами [458, 490, 529, 530].

У редакції 2023 року GOLD пропонує подальшу зміну ABCD-методу комбінованої оцінки ХОЗЛ, який визначає клінічну значущість загострень незалежно від рівня симптомів у пацієнта (рис. 4). Групи A і B залишилися без змін, але групи C і D об’єднали в одну групу, позначену «E», щоб підкреслити клінічну значущість загострень. Було визнано, що цю пропозицію слід підтвердити відповідними клінічними дослідженнями.

Рис. 4. Метод оцінки тяжкості ХОЗЛ за АВЕ GOLD 2023

Методи візуалізації при ХОЗЛ

Було оновлено інформацію про комп’ютерну томографію (КТ), яка віднині охоплює дані про емфізему, рак легень, дихальні шляхи та захворювання, пов’язані з ХОЗЛ.

КТ дає можливість отримати інформацію про структурні та патофізіологічні зміни, характерні для ХОЗЛ, що сприяє кращому розумінню фенотипів захворювання, тяжкості його перебігу та результатів лікування.

КТ і емфізема: КТ дає змогу оцінити поширеність і тяжкість емфіземи, що може допомогти у прийнятті рішення про проведення оперативного втручання зі зменшення об’єму легень або встановлення ендобронхіального клапана. Встановлення такого клапана розширило коло пацієнтів, для яких КТ-оцінка використовується рутинно, оскільки пацієнти з ОФВ₁ від 15 до 45% після бронходилататора і ознаками вираженої гіперінфляції за результатами плетизмографії можуть отримати користь від цього методу терапії [560, 561].

КТ і вузли в легенях: хоча КТ органів грудної клітки (ОГК) не є обов’язковою для діагностики ХОЗЛ, усе більше пацієнтів із ХОЗЛ проходять це обстеження в рамках оцінки вузликів у легенях, виявлених на рентгенограмі ОГК, або супутніх захворювань легень. Американське онкологічне товариство наразі рекомендує особам віком 50-80 років із 20-річним стажем куріння, незалежно від того, скільки років минуло з моменту відмови від нього, проходити КТ для виявлення раку легень, хоча перелік пацієнтів, яким це дослідження покривається страховкою, в різних країнах світу дуже різниться.

КТ і дихальні шляхи: до додаткових ознак КТ, що мають значення при ХОЗЛ, належать аномалії дихальних шляхів. Однією з добре описаних ознак є бронхоектази, які виявляють на КТ приблизно у 30% пацієнтів із ХОЗЛ. Бронхоектази пов’язані з підвищеною частотою загострень і смертністю [565], хоча ще невідомо, чи впливає лікування бронхоектазів згідно з відповідними рекомендаціями на ці наслідки. Слизові пробки в дихальних шляхах також можна візуалізувати на КТ і систематично підраховувати для отримання бальної оцінки слизових пробок. Вищі бали пов’язані з гіршою функцією легень, вищим балом опитувальника CAT (COPD Assessment Test), частішими загостреннями і більшою смертністю, хоча між наявністю слизових пробок і специфічними симптомами, пов’язаними з ними, спостерігається слабка кореляція [213, 215]. Оскільки систематична оцінка слизових пробок є утрудненою, в рутинній клінічній практиці її не проводять, але вона є предметом інтенсивних досліджень.

Більш детальний комп’ютерний аналіз КТ також дає змогу здійснити кількісну оцінку дихальних шляхів у зв’язку з обструкцією дихальних шляхів, симптомами та загостреннями [563, 566, 567], хоча ці показники частіше використовують у дослідницьких цілях. Завдяки КТ можна безпосередньо виміряти товщину стінок сегментарних і субсегментарних бронхів, також були досліджені алгоритми для вимірювання та їх підсумовування у декількох дихальних шляхах. Вимірювання дрібних дихальних шляхів (діаметром менше 2 мм) необхідно проводити шляхом їх порівняння під час вдиху і видиху для виявлення ділянок неемфізематозної затримки повітря. Навіть у клінічних умовах стають усе доступнішими перевірені алгоритми, які допомагають виявити аномалії дрібних дихальних шляхів за допомогою КТ [568, 569]. Аномалії дрібних дихальних шляхів можуть бути навіть у пацієнтів без виявленої за даними спірометрії обструкції, що дає можливість ідентифікувати осіб із підвищеним ризиком зниження функції легень [570].

КТ і пов’язані з ХОЗЛ супутні захворювання: треба також зазначити, що КТ ОГК може надати додаткову інформацію про супутню патологію у пацієнтів із ХОЗЛ, зокрема кальцифікацію коронарних артерій, розширення легеневої артерії, щільність кісток, м’язову масу, інтерстиціальні захворювання легень, грижі стравохідного отвору діафрагми і стеатоз печінки. Було показано, що такі знахідки, виявлені за допомогою КТ, самі по собі пов’язані з підвищеною смертністю від усіх причин [561].

Продовження – у наступному номері.

Список літератури – у редакції.

Реферативний огляд Global Initiative for Chronic Obstructive Lung Disease (2025 REPORT).

Підготувала Анна Артюх

Повну версію дивіться: https://goldcopd.org/

Тематичний номер «Пульмонологія. Алергологія. Риноларингологія» №2 (70), 2025 р.

Номер: Тематичний номер «Пульмонологія. Алергологія. Риноларингологія» №2 (70), 2025 р.