29 квітня, 2025
Тестування легеневої функції як один з основних діагностичних інструментів респіраторного спеціаліста
Яковенко О.К.
Настанови Європейського респіраторного товариства (ERS) та Американського торакального товариства (ATS)
Ми маємо змінити парадигму мислення щодо терміну «дослідження функції зовнішнього дихання », замінивши його терміном «тестування легеневої функції», який являє собою діагностичну тріаду (спірометрія, плетизмографія, дифузійна здатність легень), яка має бути рутинною діагностичною процедурою респіраторного спеціаліста експертного рівня у нашій країні.
Від авторів
Дихання – це обмін газами між клітинами організму та навколишнім середовищем; своєю чергою, воно поділяється на зовнішнє і внутрішнє, або клітинне, дихання. Зовнішнє дихання у нормі забезпечується якісною роботою дихальної системи (ДС) шляхом чергування активного вдиху та пасивного видиху з певною частотою дихальних рухів залежно від віку та фізіологічних потреб людського організму. Під час акту вдиху кисень із сумішшю газів через верхні дихальні шляхи (ніс, глотка та гортань) потрапляє в нижні дихальні шляхи (трахея та бронхіальне дерево) завдяки «дихальному насосу» (діафрагма і група дихальних м’язів із грудною кліткою) повітря у вигляді ламінарного та турбулентного потоку, долаючи супротив повітроносних шляхів, з певною швидкістю досягає транзиторної та респіраторної зони (термінальні бронхіоли, дихальні бронхіоли, альвеолярні ходи та альвеолярні мішечки), де власне відбувається альвеолярна вентиляція (АВ) і газообмін (рис. 1) [1, 2].
На етапі АВ кисень з альвеол потрапляє у кров легеневих капілярів через дифузійний бар’єр – альвеолярний епітелій, інтерстиційний простір, ендотелій капіляра та стінку еритроцитів, зв’язуючись в останньому з гемоглобіном (Нв) та перетворюючи його на оксигемоглобін (НвО2) [1, 2]. Молекули кисню переміщуються з ділянки високого парціального тиску в альвеолах (100 мм рт. ст.) до ділянки низького – у венозній крові (40 мм рт. ст.) шляхом пасивного транспорту без зайвих енергетичних витрат, що, власне, і є дифузією.
Повна версія статті за посиланням
Тематичний номер «Пульмонологія. Алергологія. Риноларингологія» №1 (69), 2025 р.
