Статті - Сторінка 404

У кишечнику людини міститься 1014 мікроорганізмів, що в 100 разів перевищує кількість клітин у її організмі [1, 2]. Відомо, що мікробіота кишечнику бере участь у різних фізіологічних процесах, включаючи імуномодуляцію, енергетичний баланс та активацію кишкової нервової системи (КНС) [3-7]. Профіль мікробіому кожної людини регулюється багатьма факторами, зокрема дієтою, генетикою, статтю та віком [5, 8]. Мікробіота має важливу роль у здоров’ї людини. Зокрема, дисбіоз кишечнику корелює з різними захворюваннями центральної нервової системи (ЦНС). Наприклад, нижчий рівень біфідобактерій та/або лактобактерій спостерігався в осіб із депресивними розладами [9-11]. Крім того, простежується зменшена кількість Bifidobacterium у кишечнику пацієнтів із хворобою Альцгеймера (ХА) [12].

Однією з важливих особливостей нової коронавірусної хвороби (COVID‑19) є підвищений ризик венозної тромбоемболії (ВТЕ). Цей систематичний огляд підсумовує поточні дані про ризик ВТЕ, лабораторні маркери, їхню прогностичну цінність й ефективність антикоагуляції при COVID‑19. Також надано настанови щодо профілактики та лікування ВТЕ при COVID‑19 від міждисциплінарної групи спеціалістів клініки Мейо.

2020 рік минув в умовах безпрецедентних зусиль людства в боротьбі з пандемією, спричиненою коронавірусною хворобою (COVID‑19), і став надзвичайно складним випробуванням для систем охорони здоров’я всіх без винятку країн. COVID‑19 – це інфекційне захворювання, зумовлене новим коронавірусом SARS-CoV‑2. Патофізіологія інфекції пов’язана з посиленою запальною реакцією організму пацієнта, що спричиняє ушкодження не тільки легеневої тканини, а й інших систем організму, включаючи серцево-судинну. Наявні на сьогодні дані свідчать про те, що від 30 до 60% хворих на COVID‑19 страждають на ішемічну хворобу серця (ІХС) та гіпертонічну хворобу, тобто наявність серцево-судинних захворювань (ССЗ) в анамнезі сприяє тому, що пацієнти стають сприйнятливішими до COVID‑19.

На початку пандемії коронавірусної хвороби (COVID‑19) вважалося, що спричинене вірусом SARS-CoV‑2 захворювання є швидкоплинним (як і більшість респіраторних вірусних інфекцій). Згодом Всесвітня організація охорони здоров’я повідомила, що тривалість нової коронавірусної інфекції від появи перших симптомів до клінічного одужання за легкого перебігу становить ≈2 тиж, а в тяжких або середньої тяжкості випадках – ​від 3 до 6 тиж. Однак надалі стало зрозуміло, що в багатьох пацієнтів (незалежно від форми та тяжкості перебігу коронавірусної інфекції) протягом тижнів і навіть місяців зберігається комплекс виснажливих симптомів, які суттєво знижують якість життя.

Сучасні інгібітори протонної помпи (ІПП) мають доведену ефективність у лікуванні кислотозалежних захворювань та їх ускладнень, а також істотні переваги над препаратами інших класів, які знижують секрецію соляної кислоти. Зокрема, їх застосування дає змогу досягти тривалого інгібування кислотопродукції в шлунку й усунути клінічні симптоми, забезпечити практично повне одужання та запобігти подальшому прогресуванню захворювання. Пантопразол є третім представником цієї групи препаратів, який вийшов на ринок після омепразолу та лансопразолу.

Питання реабілітації пацієнтів після перенесеної коронавірусної хвороби – COVID‑19 (постковідний синдром) наразі розглядається багатьма міжнародними авторитетними організаціями, що пов’язано зі значним поширенням патологічних проявів: за даними різних авторів, 67-80% осіб, які перехворіли на COVID‑19, мають хоча б один резидуальний симптом. Серед різноманітних проявів постковідного синдрому домінують утома й астенія, появу котрих вважають провісником можливого формування синдрому хронічної втоми – СХВ (Gaber Т., 2021).

Неалкогольна жирова хвороба печінки (НАЖХП) являє собою хронічне захворювання печінки, що характеризується надлишковим накопиченням жиру в печінці та діагностується за наявності стеатозу більш ніж 5% гепатоцитів за результатами гістологічного дослідження чи на тлі протонної щільності жирової фракції понад 5,6% за даними протонної магнітно-резонансної спектроскопії (European Association for the Study of the Liver, 2016).

30 січня за підтримки Українського товариства лікарів-оториноларингологів, Асоціації алергологів України, Української асоціації сімейної медицини та фармацевтичної компанії «Гленмарк» у форматі онлайн відбувся науковий симпозіум із міжнародною участю «Перспективи застосування комбінованого препарату Ріалтріс у терапії пацієнтів з алергічним ринітом (АР) різного ступеня тяжкості».

Останнім часом науковці та практичні лікарі особливу увагу приділяють питанню застосування пре- та пробіотиків за різноманітних хвороб. Терапевтичний потенціал цих біологічних активних агентів постійно вивчається, а технології створення пре- та пробіотичних препаратів увесь час удосконалюються, що дає змогу сподіватися на впровадження нових ефективних і безпечних методів лікування багатьох захворювань інфекційної та неінфекційної природи (Gulzar N. et al., 2019). Із метою ознайомлення лікарів різних спеціальностей із поточними можливостями й перспективами застосування пре- та пробіотиків 20 лютого було проведено III Міжнародний конгрес для лікарів про корисні мікроорганізми PRO-/PREBIOTIC.

Потенційний зв’язок між соматичними станами та психіатричними симптомами варіює від випадкового виникнення до прямої причинної ролі психологічних чинників. Тенденція переживати психологічний дистрес у вигляді фізичних симптомів і звертатися по допомогу до лікаря – дуже поширене клінічне явище, що трапляється в 30‑40% пацієнтів первинної ланки медико-санітарної допомоги. На психосоматичні розлади страждають близько 53,6% хворих лікарень загального профілю.

Кашель є однією з найчастіших причин звернень пацієнтів будь-якого віку до лікаря первинної ланки медичної допомоги. Існує безліч причин його розвитку: хвороби органів дихання та ЛОР-органів, серцево‑судинної системи, шлунково-кишкового тракту, куріння, прийом деяких лікарських препаратів. Це виправдано дозволяє вважати кашель мультидисциплінарною проблемою [1].

Зрошення носової порожнини сольовими розчинами є традиційним методом догляду за дихальними шляхами, а також застосовується в комплексному лікуванні гострих респіраторних вірусних захворювань. Нещодавнє невелике дослідження серед амбулаторних пацієнтів із коронавірусною хворобою (COVID-19) свідчить про можливість значного полегшення симптомів при застосуванні сольового розчину, у зв’язку з чим існує інтерес щодо механізмів дії й ефектів сольових розчинів, які можуть бути корисними в лікуванні та профілактиці інфекції SARS-CoV-2.